В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

995 – та  доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Спроби путінців дискредитувати Україну через коментарі міжнародних інституцій Африки, зокрема ЕКОВАС, що звинувачують її у геноциді, свідчать про надзвичайну актуальність дискурсу про глокальну геноцидну агресію РФ проти України. Водночас, такий стан засилля путінізму в африканських країнах вимагає від України адекватної контентно-комунікаційної активності, що може підкреслити особливі потенціали та можливості цивілізованого співробітництва, зокрема в питаннях продовольства. Аналогічної комунікаційної стратегії потребує й міжнародний спорт, що став об’єктом атак путінців, які маніпулюють темою прав людини, хоч самі порушують міжнародне право та системно розлюднюють як власне населення, так і суспільства, в яких вони представлені дипломатично, економічно, культурно й інформаційно.

Окрім явних прихильників путінізму, антицивілізаційні тенденції підтримують і так звані «трампістські» прихильники. Ілон Маск, зокрема, перетворив Twitter на платформу з сумнівною цивілізаційною якістю. Швейцарія також відчуває тиск путінізму через фінансові зв’язки з російськими олігархами, які намагаються зберегти свою присутність у країні, відмиваючи незаконно здобуті кошти. Колективний путінізм наступає по всіх лініях, вимагаючи негайних дій у темпі бойових зіткнень.

Міністерство закордонних справ України обурене звинуваченнями комісара з політичних питань, миру та безпеки ЕКОВАС Абдуля Фатау Мусаха в «геноциді на Донбасі» й «державному тероризмі» з боку України. Ці заяви, зроблені на Форумі партнерства Росія – Африка в Сочі, є частиною російської пропаганди, яка не відповідає дійсності. Україна рішуче відкидає також звинувачення РФ в дискримінації в спорті. Як заявила делегація України на засіданні Генасамблеї ООН, відсторонення російських і білоруських спортсменів є справедливою відповіддю на їхню підтримку геноцидної агресивної війни проти України.

У відповідь на зростання дезінформації, зокрема через платформу X (колишній Twitter), видання The Guardian оголосило про припинення публікацій у соцмережі через часте поширення контенту, що включає теорії змови та расизм. Тим часом, США посилюють контроль за російськими рахунками в UBS після злиття з Credit Suisse, щоб запобігти обходу санкцій.

Публічні маркери:

«Україна вимагає від ЕКОВАС засудити проросійські заяви свого комісара про «геноцид на Донбасі»

«Україна в ООН пояснила, чому Росію не можна допускати до міжнародних спортивних змагань»

«The Guardian вирішила припинити публікацію новин у соцмережі Х і дорікнула Маску»

«США перевіряють російські рахунки у найбільшому банку Швейцарії – Reuters»

Ініціатива Дональда Туска та Марка Рютте з мобілізації західних лідерів для підтримки України у протистоянні з РФ підкреслює необхідність координації дій з Києвом та визнання ролі України як повноправного учасника всіх рішень щодо її майбутнього. Вони наголошують, що будь-які міжнародні домовленості мають узгоджуватися з Україною, адже лише так можна забезпечити довготривалу стабільність у регіоні.

Водночас, Рютте відзначив, що підтримка союзників України в найближчу зиму і в довгостроковій перспективі є вирішальною для стабілізації фронту та повернення окупованих територій. Крім того, він підкреслив, що Північна Корея не лише підтримує російські військові зусилля, але й отримує ракетні технології від Москви, що створює загрозу не лише для регіону, а й для таких країн, як США, Південна Корея та Японія. Важливість посилення оборонної промисловості країн НАТО також стала основною темою, особливо в контексті активізації співпраці Росії з Китаєм та Іраном, які постачають продукцію подвійного призначення в обхід санкцій.

Ці заяви підкреслюють необхідність об’єднання зусиль Тихоокеанського та Євроатлантичного регіонів, щоб протистояти глобальним викликам, де кожен партнер має виконати свою роль. Такий підхід до забезпечення глобальної безпеки, який базується на співпраці з Японією, Південною Кореєю та іншими союзниками, має вирішальне значення для превентивного запобігання викликам та стримуванню діючих загроз, що знищують мирну перспективу не лише для України, а й для всього загалу демократичних країн.

Публічні маркери:

«Туск хоче мобілізувати лідерів країн Заходу, щоб рішення про долю України не було без участі Києва»

«Підтримка України матиме ключове значення у найближчу зиму – Рютте»

«Росія за військових і боєприпаси розплачується з КНДР ракетними технологіями – генсек НАТО»

«Південнокорейська розвідка підтвердила, що солдати КНДР уже воюють у Курській області»

Україна активізує дипломатичні зусилля в Брюсселі, спрямовані на мобілізацію міжнародної підтримки для довготривалої стратегії допомоги, передбачаючи можливі зміни у внутрішній політиці США. Глава МЗС України Андрій Сибіга провів низку зустрічей із ключовими партнерами, включаючи Велику Британію, США, НАТО та ЄС, аби узгодити подальші кроки та захистити інтереси України на випадок послаблення американської підтримки.

Зокрема, Україна і Велика Британія, під час головування останньої в Раді Безпеки ООН, домовилися координувати зусилля щодо стабільної підтримки та зміцнення стратегічного партнерства. Сибіга також обговорив із держсекретарем США Ентоні Блінкеном важливі аспекти оборони України та наголосив на необхідності далекобійної зброї та гарантій підтримки євроатлантичних прагнень.

На рівні НАТО Сибіга обговорив з Борисом Руге зміцнення системи ППО України та захист критичної інфраструктури, що є пріоритетом у контексті поточних викликів. Водночас, у Європарламенті український міністр закордонних справ наполягав на прискоренні процесу вступу України до ЄС, посиленні санкцій проти РФ, зокрема проти її тіньового флоту, а також на укріпленні оборонного потенціалу.

Окрема зустріч відбулася з кандидаткою на посаду верховного представника ЄС із закордонних справ Каєю Каллас, під час якої обговорювалися перспективи посилення співпраці між Україною та ЄС. Українська сторона висловила впевненість у подальшій підтримці з боку ЄС, навіть за умов можливих політичних змін у Сполучених Штатах.

Публічні маркери:

«Сибіга у Брюсселі зустрівся з Ламмі – скоординували дії на час головування Британії в Радбезі ООН»

«Сибіга і Блінкен у Брюсселі обговорили військові потреби України»

«Чинна адміністрація США до кінця каденції надасть Україні суттєву військову допомогу – Сибіга»

«Сибіга обговорив із заступником Рютте зміцнення ППО та захист критичної інфраструктури»

«Сибіга обговорив із євродепутатами санкції проти тіньового флоту РФ»

«Сибіга у Брюсселі обговорив із Каллас посилення співпраці України та ЄС»

«У Варшаві стартувала Перша інвестиційна конференція ЄС-Україна»

Зустріч між президентом Джо Байденом та обраним президентом Дональдом Трампом була відзначена як символ великодушності з боку Байдена, який позиціонував себе як “батько нації” на тлі зниження рейтингу віцепрезидентки Камали Гарріс. Така демонстрація єдності між головними політичними фігурами в США виглядає як спроба Байдена показати лише себе лідером, готовим до конструктивного діалогу, що може бути корисним напередодні завершення його каденції. Водночас Трамп, як завжди цинічно прагматичний, скористався моментом для своєї публічної вигоди, підтвердивши приємну атмосферу зустрічі, хоча це не обов’язково вказує на щиру прихильність до слів та думок, що були там заявлені.

Обговорення питання України та Близького Сходу демонструє, що позиції щодо цих тем залишаються важливими на політичній сцені США, але шанси на стабільну підтримку саме України після інавгурації Трампа лишаються  катастрофічно невизначеними. Хоча Байден підкреслив важливість підтримки України в рамках національної безпеки США та вказав, що сильна Європа запобігатиме новим війнам, Трамп може діяти всупереч, намагаючись розвернути політику Байдена та розглянути альтернативні шляхи аж до ігнорування не лише долі України, але й ЄС.

За словами Джейка Саллівана, чинна адміністрація прагне передати запит на нову допомогу Україні для 2025 фінансового року, щоб забезпечити її готовність до переговорів з позиції сили. Однак для Трампа така ініціатива може стати “батогом”, який лише зміцнить його бажання переглянути політику допомоги Україні. Салліван також наголосив на тому, що більша частина допомоги, наданої Україні, є інвестицією в американську оборонну промисловість, що додає економічного аргументу до її подальшого продовження. Ця аргументація досить слаба, бо ВПК США вже отримав імпульс ажіотажного запиту в ході баталій глокальної геноцидної агресії путінізма в Україні, в Європі та на світовій арені.

Публічні маркери:

«Трамп заявив, що говорив з Байденом про війну в Україні та Близький Схід»

«Команда Байдена планує подати до Конгресу запит щодо нової допомоги Україні»

«Байден розповів Трампу, чому важливо підтримувати Україну»

«Трамп і Байден зустрілися у Білому домі»

«Лідер демократів у Палаті представників США визнав поразку на виборах – CNN»

Поспіх офіційних призначень Трампом на федеральному рівні керівників дасть імпульс до заміни всіх інших управлінських рівнів вже не лише політичного, але й функціонального статусу. Призначення Дональдом Трампом політичних фігур з яскраво вираженою лояльністю та радикальними поглядами може свідчити про потенційне зміщення напрямку США в бік більш консервативної, навіть авторитарної моделі управління. Якщо ця модель запрацює, то це стане не лише способом реваншу Трампа проти своїх опонентів, а й спробою структурного перезавантаження уряду під його контролем, що створить ефект “шторму”. Цей підхід може призвести до радикальних змін у таких критично важливих структурах, як Міністерство оборони та Міністерство юстиції, де плануються заміни вищих офіцерів і керівників. Швидкість і масштаб кадрових змін, які планує новообраний президент США Дональд Трамп, зокрема в оборонному секторі, масові звільнення військових, пов’язаних із колишнім головою Об’єднаного комітету начальників штабів Марком Міллі, можуть призвести до безпрецедентних перемін у Пентагоні. Це відображає прагнення Трампа до відплати всім, хто виступав проти нього, і може стати частиною ревізії політичної та функціональної еліти США. Деякі експерти висловлюють стурбованість, що такі кроки посилять авторитарні риси його управління і завдадуть шкоди міжнародному іміджу США як символу демократії.

Призначення, як-от Генерального прокурора Метта Гетца, який відомий своєю активною критикою демократичних ініціатив та зовнішньої підтримки України, і сенатора Марко Рубіо на посаду Держсекретаря, підкреслюють прагнення Трампа мати надійний лояльний уряд. Це може вплинути на американську зовнішню політику, зокрема в аспектах допомоги Україні та міжнародних відносин. Проте, обрання Джона Туна як лідера республіканців у Сенаті може стати балансом, оскільки він активно підтримує Україну і виступає за американську присутність на світовій арені. Це відображає певний конфлікт у республіканській партії між консервативним курсом Трампа і традиційними інтересами США як глобального лідера.

Наразі, хоча стратегічна лінія Трампа намагається обмежити вплив “нелояльних” кадрів, цей процес буде складним через потужну бюрократичну систему і законодавчі процедури.

Публічні маркери:

«Reuters: Команда Трампа складає списки військових офіцерів, яких звільнять з Пентагону»

«Генпрокурором США в команді Трампа стане конгресмен Гетц, який блокував допомогу Україні»

«Трамп офіційно підтвердив, що сенатор Рубіо очолить Держдеп»

«Республіканців у Сенаті США очолить політик із проукраїнськими поглядами»

“Яструб” і критик Ірану: ЗМІ дізналися, хто може стати спецпредставником Трампа щодо війни в Україні