Україна ініціативно піднімає питання технологій в сучасних військових діях та протистояннях майбутнього, які формуються в Україні. Важливо, що цю постановку продовжує саме В. Залужний, який наголошує на технологіях і анонсує низку позицій в цьому напрямку. Окрема розмова про БПЛА, які потребують не лише домінування, в тому числі і у сфері БПЛА з оптиковолокном, але й на тому, що до війни майбутнього не готові партнери. Залужний вважає, що нинішнє протистояння є війною перехідного періоду, та зауважує, що партнери мають високі технології у високоточній зброї та зможуть працювати в космосі в майбутньому. Колишній головнокомандувач ЗСУ підкреслює, що з огляду також на поштовх, який дасть штучний інтелект, Україна має постійно памʼятати про своїх партнерів і постійно спрямовувати їхні наукові здобутки і технології саме для перемоги нашої держави.

“Але саме зараз вони залишилися там – 24 лютого 2022 року – тому що це не просто прийняти на озброєння безпілотні системи. Це побудувати нову тактику, стратегію, доктрину, нову організацію, під неї побудувати виробництво, підготовку і так далі”, – пояснив дипломат. Технології в сучасній війні – це не лише зброя, а й інструмент фундаментальної трансформації людства та його здатності до спротиву.

Україна не просто адаптується до нових воєнних реалій, а ініціює їх. Якщо говорити про  позиції, які окреслив Валерій Залужний, то це не лише про дрони, а й про штучний інтелект, автоматизацію, роботизацію, високоточну зброю, комунікаційно-контентну парадигму, технології та когнітивні системи управління боєм. Україна стає не тільки полігоном для тестування нових технологій, а й середовищем, що формує доктрини  майбутнього.

Україна випереджає партнерів у сприйнятті нової реальності. НАТО та Захід загалом ще не повністю усвідомили, що війна змінилася докорінно. Сучасна боротьба виходить за межі класичних армійських структур – вона стає глобальною гібридною технологічною війною, де ключову роль відіграють не лише солдати в окопах, чи мистецтво штурму та артилерійського супроводу дій, а й оператори дронів, фахівці з кібербезпеки, аналітики великих даних, інженери роботизованих систем та стратеги когнітивно-ментального фронту.

Головне у тому, що необхідно розвивати всі технології – це розуміння того, що йдеться не лише про агресію та війну, а й про стан людства. Україна змушена вести війну майбутнього вже зараз і формує цивілізаційну альтернативу глобальному знелюдненню, яке несе путінізм та його аналоги, зокрема й в нинішніх США. Це не лише конфлікт окремих держав, а й екзистенційне зіткнення двох реальностей.

По-перше, людська когнітивно-антропологічна модель, в якій всі технології спрямовуються на благо людини, передбачає збереження ідентичності, пам’яті, ментального балансу та конвенційно-етичного виміру війни. І це є центральним цивілізаційним фактором.

По-друге, позацивілізаційна модель розлюднення, де домінує тотальна автоматизація, вихолощення соціального та когнітивно-ментального аспектів, а людина перетворюється на жертву технологічного апарату, що працює за законами тиранічних алгоритмів абсолютного комунікаційно-контентного занурення, представляє загрозу майбутньому людству.

Війна майбутнього (вже сьогодні) – це не лише битва дронів чи роботів, а передусім – битва за людську свідомість, за право людини залишатися людиною серед людей. Це означає, що технологічний вимір війни має інтегруватися з когнітивно-антропологічним баченням розвитку людства. Україна вже зараз створює простір цієї інтеграції, показуючи, що технології не повинні руйнувати людське, а, навпаки, захищати його. Таким чином, сукупність технократичного та когнітивного виміру війни вимагає не просто балансу, а синергії, де технології стають щитом для людяності, а не інструментом її знищення.

Валерій Скрипнюк, Григор Лібов, ГО «Центр ККБ»

Фото: Facebook СтратКом ЗСУ / AFU StratCom