Відбувається груба підміна понять, коли “мир” використовується як маніпулятивний концепт, що у реальності прикриває або капітуляцію України та її партнерів, або прийняття путінізму як легітимного суб’єкта “мирного процесу”. Це фундаментально суперечить реальним цивілізаційним принципам і логіці справедливості.

Путінізм не може бути стороною миру, оскільки його природа полягає у постійному розширенні через геноцидне знищення, руйнації та дестабілізації. Він не може погодитися на справжній мир в Україні, бо це означало б його власний крах. Уся концепція так званого “миротворчого процесу”, де геноцидний агресор не лише залишається безкарним, а й бере участь у визначенні майбутнього жертви, є абсурдною за своєю суттю.

Це класична стратегія путінізму – створювати ілюзію нібито “об’єднуючої” та “цивілізаційно-благородної” теми, яка насправді є пасткою для демократичного світу. Всі подібні розмови про “миротворчі місії” після укладення миру з Москвою — це не більше, ніж спосіб нав’язати капітулянтський наратив і зберегти путінізм як легітимного актора міжнародної політики.

Ключовий парадокс у тому, що сама постановка питання про такий “мир” вказує на глибоку кризу міжнародного порядку. Якщо якась країна (наприклад, Чехія) серйозно розглядає можливість введення миротворчих сил після “угоди” з Москвою, це означає, що вона допускає легітимність путінізму та можливість його компромісу. Але компроміс із путінізмом неможливий — або його демонтаж, або капітуляція вільного світу.

Тут важливо звернути увагу на роль КНР, яка діє в синергії з РФ, КНДР, Іраном та іншими терористичними режимами. Китайське керівництво намагається зберігати фасад “нейтралітету”, але фактично підтримує глобальну антидемократичну коаліцію. Тому будь-які пропозиції КНР щодо “мирного врегулювання” є частиною інформаційної війни, спрямованої на виграш часу для путінізму та нав’язування капітулянтських рішень.

Таким чином, у нас є жорстка дилема: або перемога України та її партнерів, або капітуляція України та її партнерів. Ніякого іншого “перемир’я” в цьому контексті не існує. Якщо Чехія або будь-яка інша країна стане частиною “миротворчих сил” разом із КНР після “мирної угоди”, це означатиме їхню участь у легітимації путінізму та фактичну капітуляцію перед глобальним злом.

Віктор Вельбик, Валерій Скрпнюк, ГО «Центр ККБ»

Ілюстрація з мережі Інтернет.