В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1124 – та  доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Спецпосланець президента США Стів Віткофф під час інтерв’ю американському блогеру Такеру Карлсону озвучив путінські вимоги до України та зайняв прокремлівську позицію.

Публічна аргументація, яку озвучують Стів Віткофф і Такер Карлсон, є виявом відвертого цинізму та відображає найгірші форми інформаційної диверсії. Їхня риторика, що виправдовує «право» Путіна на Україну лише тому, що він вже відвоював певну частину території, є не просто проявом політичної маніпуляції, а спробою переписати фундаментальні міжнародні принципи. Вона узаконює безкарність для агресорів, які володіють ядерною зброєю, і тим самим демонструє руйнівну силу путінської пропаганди, що намагається переконати світ у легітимності злочинного права сили.

Ще більш загрозливим є те, що ця наративна операція ведеться не лише Кремлем, а й зсередини США – з подачі Трампа через Віткоффа та Карлсона, які виступають комунікаційними ретрансляторами путінізму. Їхня робота спрямована на легалізацію Путіна як «партнера» для США, що фактично знищує саму концепцію міжнародного права та безпеки. Це не просто інформаційна війна – це стратегія створення нової політичної парадигми, в якій демократія, право і свобода втрачають свою універсальність.

Використання Карлсоном і Віткоффом маніпулятивного тлумачення Будапештського меморандуму та норм міжнародного права є частиною цього процесу. Вони формують новий порядок денний, де не діють жодні правила, окрім тих, які нав’язує сила і пропаганда. Таким чином, їхня риторика не просто грає на руку Москві – вона працює на знищення трансатлантичної єдності, підриває НАТО і руйнує глобальну систему безпеки.

Проте ключовим залишається один момент: українські території не є предметом торгу. Це не просто питання суверенітету України, а питання світового порядку, у якому свобода не продається. Якщо цей принцип буде порушено, то розпочнеться глобальниф хаос, де жодна країна не зможе почуватися у безпеці, і США теж. Це межа, яку, як сподівається демократичний світ, навіть Трамп не зможе перетнути, бо торгівля українськими територіями означає торгівлю свободою всього демократичного світу – і це табу, яке не дозволить ані США, ані їхнім союзникам легітимізувати новий глобальний порядок диктату агресорів.

Публічні маркери:

«Питання окупованих територій України є ключовим у врегулюванні конфлікту – Віткофф»

Деградація ООН як інституції глобальної безпеки стала одним із найкричущих феноменів сучасної епохи. Протягом останніх трьох років ця тенденція лише посилилася, що створює враження повної безкарності колективного путінізму. Фактично ООН, покликана бути гарантом міжнародного права та стабільності, стала заручником власних процедурних обмежень, що дозволяють агресорам ігнорувати її рішення та розширювати масштаби своїх злочинів.

Яскравим прикладом цього є діяльність Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідування порушень в Україні, яка з моменту свого створення направила 31 звернення до Росії. Однак відповідь Москви була передбачуваною: або повне ігнорування, або демонстративне заперечення самої легітимності цієї комісії. Така поведінка Кремля підтверджує не лише його зневагу до міжнародного права, але й неспроможність ООН реалізувати власні механізми впливу.

Ситуація ускладнюється ще й тим, що функціонування цієї комісії залежить від мандату, який має бути щоразу підтверджений, навіть в умовах очевидної глокальної геноцидної агресії. При цьому США за президента Д. Трампа на рівні ООН уникають прямого визнання цієї агресії, що не просто розмиває відповідальність Росії, а й фактично реабілітує сам путінський режим, який розпочав війну ще в 2014 році, а з 2022-го перетворив її на глобальний феномен безкарного геноциду.

Ключова проблема полягає в тому, що Комісія працює в межах міжнародного права минулого, яке вже не відповідає реаліям гібридних воєн і тотального знищення правових норм агресивними режимами. Замість того, щоб бути покараними, злочини путінізму лише розвиваються, а механізми розслідування та відповідальності залишаються декларативними. У такій ситуації виклик роботи Комісії виглядає не лише сумнівним, а й загрозливим, оскільки своєю імпотентністю міжнародні інституції фактично створюють новий прецедент світового безправ’я, в якому агресор може діяти без обмежень, а його злочини – залишатися безкарними.

Публічні маркери:

«Комісія ООН з розслідування злочинів в Україні: Росія залишила без змістовної відповіді 31 запит»

Публічна реакція спецслужб Великої Британії на указ Путіна щодо знищення громадянських прав та ідентичності українців на тимчасово окупованих територіях виявляє глибоку кризу міжнародного права та системи глобальної безпеки. Кваліфікація цього указу як “русифікації” є не лише помилковою, а й свідчить про те, наскільки путінська дезінформація та концептуальне знецінення міжнародних норм вплинули на сприйняття реальності навіть у провідних західних структурах.

Фактично ж ідеться не про “русифікацію”, а про масове варварство, системний терор та злочини проти людяності, які є прямим продовженням путінської глокальної геноцидної агресії. Висловлювання про можливість “виїзду незгодних” є цинічною маніпуляцією, адже такі “незгодні” не просто стикаються з репресіями – вони зникають безвісти, їх катують, гвалтують, депортують, а їхні родини потрапляють до путінських концтаборів, що функціонують як фабрики смерті. Там не існує не лише жодних громадянських прав, а навіть найменших шансів на виживання чи збереження фізичного та ментального здоров’я.

Указ Путіна є демонстративним доказом того, що путінізм не лише не зазнає поразки, а й продовжує розширювати свої механізми знищення ідентичності, випробовуючи реакцію міжнародної спільноти на все нові рівні терору. Те, що навіть спецслужби Великої Британії лише “фіксують” цей факт, а не ініціюють негайні дії для його зупинення, підкреслює, наскільки далеко зайшов процес адаптації західного світу до реальності безкарного геноциду. Це не просто загроза Україні – це прецедент, що може бути застосований будь-де у світі, якщо міжнародне співтовариство і далі сприйматиме системні злочини проти людяності лише як інформаційні звіти, а не як безпосередній виклик, що вимагає негайного реагування.

Публічні маркери:

«Указ Путіна про громадян України у Росії та на ТОТ є примусовим інструментом русифікації – розвідка Британії»

Аналітична група ГО «Центр ККБ»

Фото із офіційної сторінки 40-ої окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта