В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1123–тя доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Колективний путінізм (вісь Зла) ігнорує міжнародне право й активно формує альтернативну глобальну модель глокальної геноцидної агресії без будь-яких правил, крім права сильного, використовуючи гібридні, терористичні та військово-технологічні інструменти.

Тим часом стало відомо, що спеціальний трибунал щодо злочину агресії готовий до запуску на базі Ради Європи – це сигнал, що міжнародна юридична система все ж намагається адаптуватися до сучасної міжнародної ситуації й нових форматів злочинів, які виходять за межі повноважень класичних воєнних трибуналів.

Водночас візит путінського поплічника С. Шойгу в КНДР – це демонстративний виклик міжнародному праву. Пхеньян не просто підтримує агресію, а фактично інтегрується у глокальну геноцидну агресію, надаючи військових, зброю та бойові технології. Це не просто регіональна взаємодія – це глобальне військове злиття тоталітарно-варварських режимів, що руйнує систему санкцій та міжнародного стримування.

Франція та Молдова реагують на дроновий терор – але це не просто реакція, це вербальна апеляція до США, яка натомість грає у політичний ізоляціонізм.

Наразі публічний дискурс Трампа став частиною путінської інформаційної агресії – його меседж про «Путіна, який дуже хоче миру», не лише абсурдний, а й формує хибне сприйняття реальності серед американців та союзників. Трамп фактично підтримує механізм путінського шантажу, не розуміючи (чи навмисно ігноруючи) те, що кожен день «дипломатичної паузи» – це ще сотні жертв і масштабні руйнування. Путін показово публічно випробовує Трампа, перевіряючи, наскільки глибоко США готові зануритися у відмову від лідерства у глобальній безпеці.

Маємо вже розуміти що запуск Трибуналу – це шанс на юридичну відповідальність, але він має працювати не лише щодо РФ, а й щодо її союзників, зокрема КНДР та Ірану, які є постачальниками зброї та спільниками у військових злочинах.

Європа продовжує розвивати автономну безпекову та судово-кримінальну політику, розуміючи, що США більше не є безумовним гарантом міжнародної безпеки та права.

Глокальна геноцидна агресія путінізму стає головною екзистенційною загрозою, адже вона вже не обмежується Україною, а має військово-промислове та терористичне підґрунтя по всьому світу. Отже, це не просто війна – це системне руйнування міжнародного порядку, яке стає викликом для всієї цивілізації.

Публічні маркери:

«Воєнні злочини РФ: у Раді Європи завершили технічну роботу для створення Спецтрибуналу»

«Кім Чен Ин запевнив Шойгу у готовності продовжувати допомагати Росії у війні»

«Макрон про удари РФ по Україні: Минулої ночі Кремль знову показав, що не хоче миру»

«Санду – про нічні атаки РФ по Україні: Путін має бути зупинений»

«Сікорський відповів Росії: Якщо непокоїть допомога Україні, відмовтесь від зброї з Ірану та КНДР»

Путін, зваживши на те, що має контакт з Трампом і що той слухає й підтримує його, розширює геноцид на окупованих територіях через терористичну паспортизацію українців. Таким чином він у варварський спосіб заміщає населення України російським населенням, зокрема нацменшинами із занедбаних територій умовної РФ. Путінізм активізує стратегію геноциду не лише фізичного, а й демографічного та ідентичного.

Це посилює нібито перспективу тимчасової окупації через нав’язування громадянства РФ як спробу зробити незаконну анексію незворотною. Практично невпино йдуть різні види етнічнних чисток, тобто проводиться насильницька депортація українців та заселення територій вихідцями з депресивних регіонів РФ, що вже відбувалося в Криму та на Донбасі. Зміна паспортів на російські, як і зміна правовласницьких документів на російські матиме вплив на зміну ідентичності громадян України на тимчасово окупованих територіях.

Реакції на примусову паспортизацію на ТОТ на міжнародному рівні немає. Трамп мовчки «приймає» цю реальність, бо його не цікавить гуманітарний аспект цієї війни – лише імітаційно-пафосні угоди. ЄС говорить про агресію, але не має механізму протидії, окрім санкцій, які не впливають безпосередньо на цей процес. ООН безсила, адже РБ блокується самою РФ, КНР а тепер, можливо, і США, як це було нещодавно, коли США противилися називати РФ агресором.

Україні бажано ініціювати дипломатично-публічні кампанії щодо формумування нагальних механізмів протидії демографічному геноциду – від цифрових реєстрів громадянства, антропологічних особливостей та унікальностей українських громад населених пунктів до міжнародних інструментів визнання паспортів РФ, виданих на окупованих територіях, нелегітимними, визнання паспортів РФ окремим видом терористичної зброї, що мають стати особливим документом для перевірки персон, що ними оперують за кордоном тощо.

Потрібно підняти та публічно втримувати питання примусової депортації українців як злочину – із доказовою базою, яка буде використовуватися для майбутніх трибуналів.

Україна та союзники мають розробити системи безпеки для українців на окупованих територіях – від оперативної евакуації до підпільних мереж ідентифікації та зв’язку.

Путінізм наступає, бо Захід дозволяє йому це робити. Якщо Україна не буде ініціативною в питанні боротьби з демографічним геноцидом, ця стратегія Путіна буде реалізована так само, як і в Чечні та Криму.

Публічні маркери:

«У МЗС назвали нікчемним указ Путіна про видворення українців»

«Москва хоче викорінити українство не лише ракетами, а й насильницькою паспортизацією – Чубаров»

Президент Чехії Петер Павел побував в Одесі перед масованою терористичною атакою шахедами, що варварськи знищують середовище життя України та міжнародне право. Він особисто пересвідчився, що путінський режим знищує все – від пам’яток культури під захистом ЮНЕСКО до зернових коридорів світу, адже Одеса-порт є логістичним хабом поставок продовольства на світову арену.

Візит президента Чехії Петра Павела до Одеси набув символічного та стратегічного значення, адже він не лише підтримав Україну, а й зафіксував реальність глобального терору, який веде РФ. Петер Павел – один із небагатьох європейських лідерів, хто прямо говорить про необхідність членства України в НАТО, не зважаючи на позицію США; формує парадигму дій, а не лише дипломатії через концепцію «Коаліції охочих», яка має стати, нарешті, операційною, а не декларативною; підтверджує, що РФ не шукає миру, а продовжує терористично-варварське протистояння проти цивілізації.

Отже, Павел до того ж як ініціатор масових закупок боєприпасів для України за кошти європейських країн є дієвим голосом Європи. Його чітка позиція про членство України в НАТО і відкриту війну РФ проти Європи робить його одним із ключових політичних лідерів, що просувають не декларації, а реальні рішення.

Павел бачить реальність такою, як вона є, тобто Путін не хоче миру, а НАТО без України – це відкрита зона для глокальної геноцидної агресії колективного путінізму.

Публічні маркери:

«Президент Чехії закликав союзників не знімати питання членства України в НАТО»

«Президент Чехії вчора залишив Одесу за 20 хвилин до перших вибухів»

«Чехія готова бути частиною переговорів «Коаліції охочих» – Павел»

«Павел прокоментував масштабні удари РФ після поїздки в Одесу: Не схоже, що Москва налаштована на перемир’я»

Аналітична група ГО «Центр ККБ»

Фото із офіційної сторінки 40-ої окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта