Попри перемир’я війна між Україною та Росією не стихає. Поки на Сході палахкотять вогневі контакти, на Заході тривають жорстокі інформаційні баталії.

 Перемога у них важлива не менше, ніж на полях Донеччини. Адже на інформаційних шальках війни – суспільна думка громадян ЄС, а відтак – можливість через громадські настрої керувати діями керівників країн ЄС. Суспільна думка – головна вада демократії. Нафтодоларова диктатура Кремля використовує її в своїх інтересах, користуючись інструментарієм демократичного світу в тоталітарних цілях.

 «Кацапія так бреше завжди. За цим же принципом вона брехала про Катинь» – це один з десятків коментарів до статті «Скандал у Вікторії», надрукованої днями у польській «Газеті виборчій».

Коротко переповім суть цього тексту.

 Автор статті, Міхал Вахніцький (Michał Wachnicki), розповів читачам газети про скандальну ситуацію, яка виникла у Варшаві на щорічній конференції ОБСЄ, присвяченій захисту прав людини та базових критеріїв свободи.

 У холі готелю «Вікторія», в якому відбувалася конференція, було розміщено антиукраїнську пропагандистську виставку фотографій зі Сходу України з підписами до знімків, у яких українську армію звинувачували у військових злочинах, зокрема, у розстрілах мирного населення. Українська делегація обурилася подібною брехнею і спробувала з’ясувати хто стоїть за цією провокацією. Попри те, що під рядом фотознімків, стояли підписи російських «журналістів» (зокрема, сумнозвісного Андрія Стеніна), представники готелю «Вікторія» повідомили, що це варшавське бюро ОБСЄ рекомендувало готелю провести цю «виставку».

 Чиновники ОБСЄ, в свою чергу, категорично відмовилися від «авторства». Врешті решт, представник готелю, повідомив, що «виставкові площі готель надав організатору, пов’язаному із посольством Росії у Варшаві», і додав: «ми не знаємо хто точно стоїть за виставкою, але всі витрати зобов’язалося оплатити саме російська амбасада у Варшаві».

 Звісно, польські журналісти швидко з’ясували «звідки ростуть ноги», проте інформаційна спецоперація вже запрацювала – у польському інформаційному середовищі запульсували баталії, виникла гостра полеміка: чи насправді тільки терористи коять злочини, чи українська армія теж не без гріха.

 Стаття, про яку йде мова, швидко набрала тисячі переглядів в Інтернеті, сотні коментарів, в обговорення скандалу включилося телебачення, експертне середовище і пересічні громадяни.

 Звісно, автори цієї російської спецоперації, і не думали обмежуватися лише цією виставкою, тому, так би мовити, легко «розвинули тему». Це стає зрозумілим в процесі читання гілки коментарів під першоджерелом – статтею Міхала Вахніцького.

 Один з перших коментарів я вже зацитував: «Кацапія (так в побуті поляки називають Росію – авт.) так бреше завжди. За цим же принципом вона брехала про Катинь».

 За ним ідуть такі коментарі: «Гроші, гроші, гроші!!! Гроші для готелю важать більше, аніж репутація. І з чого тут дивуватися французам, що продають бойові кораблі Росії?»; «Готель Вікторія заробляє на «зелених чоловічках» («zielonych ludzikach» – польською). Зараз виявиться, що там є якась гноблена російська меншість, про яку Путін мусить потурбуватисяJ)))»; «Цей готель руйнує імідж країни. Більше не ночувати в готелях мережі Accor (Ibis, Mercure, Sofitel, Novotel)»; «ACCOR – поштиві люди, запам’ятайте назву цієї готельної мережі та уникайте її. Невдовзі поставлять моделі «Містралів» на кожній рецепції, прости…ки кремлівські»; «Не було б ані однієї жертви, якби спочатку Росія не змусила Україну до не підписання угоди з ЄС, а потім, коли Майдан переміг, не здійснила б агресію на Україну. Ці жертви на знімках звинувачують, насамперед, Росію»; «Чергова компрометація ОБСЄ…Доки не викинути з цієї організації Росію, її авторитет буде нижче плінтуса».

 У такій стилістиці – емоційній, лаконічній, з недосконалою граматикою, жаргонізмами, витримана основна маса, так би мовити, проукраїнських коментарів.

 Антиукраїнські – помітно розлогіші, складаються з 10-15 речень, містять посилання на підручники з історії, на документи, граматично досконалі. Їх, на жаль, набагато більше, ніж проукраїнських. Власне, цитувати ці коментарі можна безкінечно довго, наведу лиш декілька, найбільш типових, аби ви відчули різницю (для тих, хто читає польською – залишу посилання тут).

 Копирсатися у цих завалах бруду і брехні, емоційно важко, однак потрібно, хоча б для того, щоб зрозуміти, в якому напрямку і з якою метою розв’язано інформаційну атаку на Україну. Результатом цього неприємного читання стало визначення п’ятьох основних напрямків інформаційного удару Росії.

 Перший – українці чинять військові злочини. «Яка брехня? Яка пропаганда? Прочитайте доповіді Amnesty Interntional i Human Raights. Пишуть, між іншим, про батальйон «Азов» і про убивства, грабунки, викрадення людей для викупу, які здійснюють його бійці на Сході України. Пишуть, також, про «сліпі» обстріли «Градами» житлових масивів, а знищені міські мікрорайони ми самі могли бачити у репортажах нашого телебачення. Ця виставка, є нічим іншим, як фотодокументом фактів описаних у доповідях цих організацій.

 Після образів з Майдану, де чоловік з однієї сторони барикади облив бензином і підпалив міліціонера, після спалення в Одесі живцем сорока осіб, зовсім не вважаю цю виставку брехнею, а лиш вражаючим віддзеркаленням обличчя громадянської війни.

 І дуже добре, що правда змінює наше уявлення про бідних майданівців, котрі з нашою допомогою підпалили свою країну».

 Другий напрям – посіяти думку, що Україна дійсно розділена країна і у ній точиться громадянська війна, а не лише іноземне вторгнення. «А де право на свободу слова? Зрештою, немає сумніву, що всю цю воєнну завірюху розпочав Кремль. Однак не знаю чому в нас існує лише однобокий погляд на справу. Хіба про українців не можна слова поганого сказати? Українська армія є святою і точно не використовує важкої зброї на щільно залюднених територіях, не є винною у загибелі жодного цивільного? Чи всі мешканці цього регіону на 100% є українцями і не хочуть мати нічого спільного з Росією?! Відомо хто надсилає туди зброю та зелених чоловічків, але якби місцеві мешканці любили Київ і ненавиділи Росію, ситуація б не виглядала такою жахливою, як зараз.

 Воювати на стороні України на Схід їдуть націоналістично налаштовані добровольці з Заходу України, оскільки місцеві зовсім не схильні до цієї братовбивчої війни».

 Третій – утвердження ідеї, що Україна, як держава, по суті нічим не відрізняється від Росії, тому діє на Сході та в Європі у стилі тоталітарно-націоналістичної держави. «А що в тому поганого, що собі зробили виставку в готелі? Адже ніхто не змушує на неї ходити, або вірити підписам до фотографій. Адже ж є якийсь плюралізм поглядів. Те, що в польських медіа подається інформація лише українських інформагенцій вже нікого не дивує? Як на мене, українці, так само як і росіяни, використовують військову пропаганду, і дурнем є той, хто беззастережно довіряє і тій і іншій стороні».

 Четвертий напрям – розбурхати негативні емоції поляків щодо українців на прикладах історії. «Українська делегація (на конференції ОБСЄ) – страуси, що втратили голови з листопада минулого року. «Газета Виборча» – проплачений антиросійський підспівувач бандерівських прихвосней. Антиросійські фобії польських пропагандистів затуманюють поклик до помсти за кров трьохсот тисяч убитих в 30-40-і роки волинян. Вони – зрадники польського народу».

 П’ятий – перекинути на українців вину за масові розстріли і катування, здійснювані російськими найманцями. «Це тільки початок. На територіях, які залишив Київ, розкопано масові поховання. Люди без голів, зі слідами тортур, є убиті жінки і діти, є тіла без внутрішніх органів (їх вирізано і відправлено на Захід за грубі гроші) тощо. З часом, усе таємне стає відомим».

 Після прочитання коментарів із «антиукраїнського» блоку, у мене склалося враження, що поляки – вірні союзники Росії, адже більшість інтернет-спільноти негативно налаштована до українців. Так, власне, і було задумано розробниками цієї інформаційної атаки.

 Проте, кількість – не означає якість. Копаємо глибше. Більшість розлогих антиукраїнських коментарів, у свою чергу, теж були відкоментовані. Наприклад, ось такими фразами: «Правда, правда…була така газета, найважливіша в СРСР. Назвалася – «Правда», але всі знали, що все у ній написане – брехня. Пам’ятаємо про «Правду»; «Була ніч живих мерців, був день мертвяків, нині маємо ранок російських тролів».

 Про те, що російська пропаганда наміряється звинуватити українську армію у військових злочинах «на звільнених територіях», світова преса повідомляла ще влітку. Попри це застереження, росіяни не відмовилися від запуску цієї «качки». Чому вони й надалі діють в «катинському» стилі сталінських катів? Вочевидь, від безвиході, адже «з часом, усе таємне стає відомим». Потреба перекинути власні злочини на когось іншого, бажано – на противника, аж ніяк не минула, тому зараз російські пропагандисти працюють саме над цим завданням, попутно виконуючи ще кілька, аби заплутати громадську думку у країнах ЄС, аби зменшити допомогу, яку євроспільнота надає Україні.

 На щастя, у 21-му столітті, сховати кінці в воду, важче, ніж у 20-му. Польські користувачі інтернету вирахували джерела антиукраїнських «коментів», і точно назвали їхню адресу – московський кремль.

 Те, що російська влада використовує у своїй пропаганді «інтернет – батальйони», відомо давно і зараз знову підтвердилося. Звісно, підрахувати кількість московських тролів саме у цій дискусії, досить складно. Ще важче вирахувати відсоток їх присутності у інформаційному полі Польщі та країн Заходу загалом. Відомо одне – їх дуже багато і Україна не здатна їм протистояти, оскільки у нас не існує згаданої пропагандистської машини. У нас немає навіть елементарного – державної структури для інформаційного спротиву зовнішній інформаційній агресії.

 На наше щастя західна демократія має важливий плюс: людина у демократичному суспільстві навчена думати самостійно і критично, відтак, здатна опиратися тоталітарній пропаганді. На щастя, в Польщі думаючих людей більше ніж в Україні, більше ніж в Росії.

 Тому, упевнений, керівництву Росії не уникнути відповідальності за скоєні злочини!

 Сергій Лемеха