Гібридно-месіанська агресія Росії проти України виявилася несподіванкою не лише для нашої незалежної держави, але й світу. Про розгубленість світових лідерів свідчить, наприклад, факт проведення саміту НАТО (де обговорювалась, зокрема, лінія поведінки щодо РФ) аж через півроку після початку військових дій Кремля. Результати зібрання в Уельсі очільників Альянсу навіть ліниво-байдужа Європа зустріла досить песимістично. Ось що писала німецька газета Thüringische Landeszeitung про саміт: “Втрата авторитету і відсутність концепції: Заходу та його військовому бронежилету, НАТО, дедалі складніше знаходити відповіді на кризи в мультиполярному світі з усіма його політичними та військовими конфліктами. Саміт Північноатлантичного Альянсу в уельському Ньюпорті пасує до цієї картинки. Реагувати на українську кризу (…) створенням сил швидкого реагування НАТО – контрпродуктивно: з погляду військової тактики це в найкращому випадку символічна політична “заспокійлива таблетка”, яка може розпочати динаміку ескалації, що значно погіршить ситуацію”.

Втім, задовго до цьогорічного саміту було зрозуміло, що допомога Україні від Заходу може надаватись досить відносна. Для тісніших і глибших зв’язків з цивілізованим світом нашій державі необхідно позбавитись мінімум двох чинників – корупції та залежності від Росії. І якщо щодо першого з них завжди подавались сигнали і натяки (як від Європи, так від США), на які хоча б для пристойності Україна намагалась реагувати, то стосовно другого світ змирився з таким станом речей. Незначна частина патріотично налаштованого українського суспільства, яка виступала за повну незалежність від Росії, сприймалася більшістю (з подачі тодішнього істеблішменту і ЗМІ) маргіналами.

Однією з найконсервативніших структур, які виступали за розвиток “братських” відносин З РФ і заперечували сам факт можливого протистояння із “”старшим братом”, було міністерство оборони України. Факт досить дивний, але реальний. Наслідки цієї любові ми зараз пожинаємо на сході країни, як до цього – в АРК.

Однак і за таких умов в оборонному відомстві напрацьовувались перспективні документи, зокрема щодо інформаційної безпеки держави, інформаційно-комунікаційної протидії тощо. На певному етапі вдалось вийти на розробку системи такої протидії (і навіть деякі елементи реалізувати на практиці) в межах військового відомства. Ця система могла стати в перспективі прообразом загальнодержавного комплексу в межах безпекового захисту України. Не судилося. Руками російських агентів, які займали пости міністрів оборони, не тільки напрацьована і фактично (процедурно) узгоджена документальна база була вилучена з обігу, але й знищена структура, яка нею опікувалась. Від наслідків цього руйнування міністерство оборони не оговталось, на жаль, і донині.

Нижче ми наводимо окремі документи (технологічні дії), які розроблялись фахівцями відомства щодо перспектив розвитку інформаційної сфери міноборони в якості інформаційно-контентної складової ЗСУ. Всі ці напрацювання відбувались протягом 2008 -2012 рр.

Проекти цих документів подавалися на розгляд низці експертів, зокрема, з країн НАТО. Залишилось додати, що від керівника групи міжнародних експертів згодом надійшов запит щодо дозволу використання зазначених напрацювань в східно-європейських країнах.

 Проект Любовця Г.В., Савчука Р. П.

 КОНЦЕПЦІЯ

 ІНФОРМАЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ

 (на період до 2012 р.)

 Вступна частина/

Lubovets’s, Savchuk Draft

CONCEPT

OF THE INFORMATION COMPONENT

OF THE UKRAINIAN DEFENCE MINISTRY ACTIVITY

(Till 2012)

КОМЕНТАРІ

ДО КОНЦЕПЦІЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ МОУ

 Наступна інформація стосується висновків щодо оцінки Концепції інформаційної політики МОУ (далі – Концепція), які були зроблені іноземними експертами зі США, НАТО та в межах Скандинавсько-Балтійської Ініціативи.

 Висновок:

Концепція є інтелектуально сталим документом, який містить більшість елементів, подібних до тих, які є в концепціях держав-членів НАТО. Але найбільш важливим є те, що вона дуже гарно відображає поточну ситуацію в інформаційному просторі Міністерства оборони України та Збройних Сил України.

Певна реструктуризація та скорочення обсягу, навіть зробить Концепцію дещо кращою.

 Цільова аудиторія Концепції:

Концепція повинна бути спрямована як на внутрішню, так і на зовнішню аудиторію. Не всяка аудиторія або цільова група може бути обізнаною з питаннями взаємозв’язку або навіть мати достатньо часу для читання Концепції.

Тим не менш, внутрішня структура Концепції повинна бути простою і очевидною, а окремі пункти повинні бути чіткими та викладені таким чином, щоб легко було їх запам’ятати та повторити знову.

 Структура:

Стосовно структури, ми, в основному згодні з ключовими структурними елементами, визначеними в Концепції. Тим не менш, ми рекомендуємо внести зміни, викладені в додатку А. Буде кращим, якщо всі елементи (наприклад окремі/індивідуальні цілі) будуть виділеними підпунктами в основному тексті.

Вступ (абзаци 1-11) є гарним, але можуть бути дещо скороченими та повинні більш чітко співвідноситися з темами концепції, викладеними нижче (завдання, принципи, тощо).

Цілі та завдання концепції є прийнятними. Однак, має місце певне їх дублювання. Крім того, зв’язок між цілями та завданнями має бути більш тісним та чітко згрупованим.

 Повідомлення (“месседжі” Концепції):

Концепція містить декілька гарних повідомлень. Однак, вони будуть мати більший вплив після групування разом в окремій частині.

Головні повідомлення повинні включати місію та довгострокові цілі МОУ та Генерального штабу ЗС України. Ці повідомлення повинні бути чітко відображеними в основних політичних документах МОУ, наприклад «Державній програмі розвитку», «Білій книзі» або завданнях Міністерства оборони України. У випадку, коли такого не існує, наступні версії зазначених документів повинні бути гармонізованими для посилення основних повідомлень МОУ.

Українці знаходяться в найкращому становищі стосовно визначення тих повідомлень, які будуть сприйматися українською нацією. Тим не менш, ми, Ваші іноземні колеги, відчуваємо необхідність у включенні повідомлень стосовно наступного:

Українські стародавні військові традиції, включаючи, але не обмежуючись традиціями козацтва

Дуже активної та позитивної ролі України в поширенні стабільності в світі за допомогою участі в миротворчих операціях

Дружніх стосунків України зі своїми сусідами, а також її курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію (див. параграф 1)

 Принципи:

Концепція має чіткий перелік принципів (абзаци 37-40), наприклад «прозорості», «рівності інтересів» та «системності». Всі вони є гарними, але є думка про можливість поєднання двох останніх принципів.

Концепція в різних частинах містить принципи «демократичних стандартів» (абзаци 1, 80, 81, 85) та «відкритості» (абзац 104), але не чітко визначає їх як принципи. Іншими принципами можуть бути «орієнтація на споживача» та «професіоналізм».

 Об’єкти інформаційної політики

В даному розділі наведено дуже корисну детальну інформацію. Але термін «об’єкт» – щонайменше в англійському перекладі – незрозумілий. Речі, заначені в цьому розділі більше схожі на «засоби» за допомогою яких МО має змогу досягати поставлених цілей і поширювати свої повідомлення.

В такому випадку, військові ЗМІ (зазначені в четвертому абзаці) можуть бути зазначені саме тут, нараду із іншими засобами, як наприклад, вебсайт МО, Біла Книга та інші більш спеціальні публікації. (інформаційні брошури обсягом в 1-2 сторінки).

 Політика в галузі засобів масової інформації

В даному розділі також наведено дуже корисну детальну інформацію. Але оскільки вся Концепція визначає «політику» інформування громадськості МО, було б слушно розмістити вдалі пункти даного розділу у відповідних розділах Концепції «Цілі», «Принципи», та ін.).

 Розподіл відповідальності: хто буде що робити

Наші українські колеги дали чітко зрозуміти, що постанови та розпорядження КМУ не вимагають від Концепції наявності розподілу відповідальності. Ми всі погоджуємося, що це є помилкою.

Ми наполегливо закликаємо включити в документ короткий опис структур МОУ/ГШ ЗСУ в українському інформаційному просторі з їх основними ролями та обов’язками.

 Додаток A

Запропонована структура Концепції інформаційної політики МОУ

(а також опис змісту)

Вступ/мета Концепції (про що саме Концепція)

Яка мета Концепції

Чому нам потрібна Концепція (інформаційний простір)

Що Концепція містить/визначає (цілі, повідомлення, принципи, критерії оцінки досягнення цілей, розподіл повноважень між учасниками)

Цілі та завдання (чого ми плануємо досягти (цілі) та як ми плануємо це зробити (завдання))

Ціль 1: Визначити інформаційний простір МОУ та інтегрувати (перетворити) його в демократичний, актуальний та ефективний національний та міжнародний інформаційний простір (що таке взаємодія і де вона знаходиться) (параграфи …)

Ціль 2: Покращити репутацію ЗС України всередині МОУ, національного та міжнародного інформаційного простору:

ЗС України функціонуватимуть в рамках Конституції та захищатимуть свободи українських громадян, а також поважатимуть права військовослужбовців/службовців.

Україна має національну готовність (…) та спроможності захистити державу: МОУ та ЗС України працюють в урядових рамках з метою підготовки відповідного персоналу та надання необхідних ресурсів для захисту країни

Ціль 3: Краще визначати повідомлення для цільових груп

Ціль 4: Вдосконалити внутрішню (МОУ) та зовнішню (з Урядом) координацію

Ціль 5: Створити ефективну систему МОУ (через підготовку та ін.)

Повідомлення: Що ми хочемо сказати про нас?

Принципи: Чим ми керуємося під час нашої роботи?

Засоби

Критерії для оцінки ефективності: Як гарно ми робимо нашу роботу?

Розподіл відповідальності: Хто буде що робити?

 Проект Любовця Г. В., Савчука Р. П. (кінцевий варіант)

 КОНЦЕПЦІЯ

ІНФОРМАЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ

(на період до 2012 р.)

 Сучасний стан інформаційної сфери Міністерства оборони України, визначення проблем, на розв’язання яких спрямована Концепція

Ця Концепція визначає стратегічні напрями, цілі, пріоритетні завдання та принципи діяльності Міністерства оборони України з одержання, використання, поширення, зберігання інформації з метою забезпечення права кожного на інформацію та захисту інформаційного суверенітету України.

Зміни в структурі та характері функціонування українського суспільства, розширення інформаційних зв’язків, знаходження у мережі глобалізованого світу та стрімкий розвиток інформаційних технологій і технологій комунікації та медійного впливу на громадську думку вимагає нових форм функціонування від інформаційний структур безпекових органів держави, зокрема, головного з них, Міністерства оборони України.

Ситуація, що склалася в зв’язку з новими геополітичними реаліями вимагає систематичного творення та зміцнення державної ідеології, вироблення форм і моделей поведінки різних суспільних груп на противагу тим моделям, або руйнівним факторам, що вводяться ззовні країни. На даний момент варто вести мову навіть не про інформаційну політику держави, а про інформаційну складову спільної чи окремішньої діяльності: держави, нації, суспільних груп, фахово-корпоративних об’єднань чи громадянина.

Інформаційна складова будь-яких безпекових дій виходить на передній план, в зв’язку з чим особливої популярності щодо інформаційної діяльності безпекових структур набув термін “інформаційна війна”. Слід остаточно відмовитися від цього лінійного та неадекватного терміну, що передбачає певний закінчений період радикально-конфліктної взаємодії міждержавних взаємин в інформаційному просторі.

Слід розуміти, що в інформаційному полі глобалізованої сучасної держави немає інформаційних війн, а відбувається перманентний процес представлення та протиборства групових і міжнародних інтересів, які через аргументи та ідеї у різних сферах суспільного життя існують на території України та впливають на його безпеку, цілісність, захищеність. Таким чином, українська держава має справу не з ілюзорною одномоментною “інформаційною війною” чи “інформаційною кампанією”, а з безперервним процесом інформаційної діяльності, який повинен забезпечуватися фаховими структурами на всіх рівнях організації державного апарату та громадянського суспільства.

Отже, слід подбати про створення інформаційних структур безпекового характеру, що мають на меті захист національних інтересів України в інформаційному полі держави та поза її межами, в світовому інформаційному полі. Оскільки завдання таких структур чітко співпадають з тими завданнями, які стоять перед Збройними Силами України та Міністерством оборони України, очевидно, що такого роду функції природно передати інформаційним структурам оборонного відомства, наділивши їх відповідними повноваженнями та структурною спроможністю, фінансовими, кадровими та технологічними ресурсами.

 Мета та основні принципи Концепції

Мета даної концепції ─ визначення цілей, завдань і принципів інформаційної діяльності Міністерства оборони України (ІД МОУ), основних напрямків цієї діяльності як по відношенню до вирішення внутрішніх завдань Збройних Сил, так і стосовно забезпечення інформаційної безпеки держави.

Зокрема, щодо результатів впливу на авторитет Збройних Сил України у суспільстві, відношення населення до військової служби, виконання завдань за призначенням, дисципліну у частинах та підрозділах ЗСУ. У відповідності до Директиви міністра оборони України № 322/1/011 від 21.07.08 питання інформаційної політики Міністерства оборони України покладено на Управління прес-служби Міністерства оброни України.

Інформаційна діяльність Міністерства оборони України є частиною його діяльності за призначенням, відповідно до покладених Конституцією України на Збройні Сили України завдань з захисту суверенітету, незалежності, територіальної цілісності та недоторканості території та конституційного ладу держави, а також захисту її інтересів за кордоном від посягань ззовні. Відповідно, інформаційна складова діяльності Міністерства оборони є частиною цієї оборонної, безпекової та військової діяльності на багатьох напрямках.

З одного боку, інформаційна діяльність Міністерства оборони відображає його інформаційну політику, яка є складовою інформаційної політики держави і виконує ті ж головні завдання, що і інформаційна політика держави в цілому, що визначено Конституцією України, профільними законами України, зокрема, Законом України «Про інформацію», іншими державними актами чи міжнародними угодами України.

Міністерство оборони України, відповідно до законодавства України, не є суб’єктом політичного процесу, не бере участі у політичному житті країни, і не займається формуванням інформаційної політики, але виконує, відповідно до компетенції, визначені завдання загальнодержавної інформаційної політики. При цьому, Міністерство оборони, відповідно до конституційних повноважень та завдань, що покладаються на Збройні Сили України, здійснює власну інформаційну діяльність в інформаційному полі України та за її межами.

Відповідно, мета інформаційної діяльності Міністерства оборони України визначається, з одного боку, необхідністю забезпечення ефективного функціонування внутрішнього інформаційного простору Збройних Сил України та, з іншого боку, забезпечення інформаційної обороноздатності й інформаційної безпекової компетенції Української держави.

 Пріоритетні завдання Концепції

Стратегічними завданнями ІД МОУ є реалізація конституційних функцій Збройних Сил України по відношенню до інформаційного простору держави. В зв’язку з цим на відповідні структури в складі Міністерства оборони покладаються стратегічні завдання:

контроль інформаційних ризиків при взаємодії Збройних Сил України та громадянського суспільства;

створення, забезпечення та контроль діяльності системи публічних інформаційних комунікацій в Збройних Силах України;

формулювання стратегічних пріоритетів інформаційної складової ЗСУ в міждержавному інформаційному просторі та координація їх реалізації в процесі забезпечення національних інтересів держави;

інформаційний супровід патріотичної державної ідеології, поширення її в суспільстві та інформаційний патронаж над юнацько-спортивними, військово-патріотичними, ветеранськими та патріотичними громадськими організаціями та ініціативами;

інформування громадськості та ЗМІ стосовно реалізації державної інформаційної політики у сфері безпеки та оборони.

Зокрема, вже зараз активізація процесу реформування та розвитку Збройних Сил України вимагають від військових інформаційних структур посилення роботи щодо інформування громадян з питань воєнної політики та життєдіяльності Збройних сил України. Отже, необхідно:

– модернізувати або на окремих напрямах створити ефективну систему інформаційного забезпечення діяльності Збройних Сил України, що буде адаптована до адміністративно-територіального устрою держави, організаційно-штатної структури збройних сил;

– оптимізувати видатки, що забезпечують діяльність всіх інформаційних структур військового відомства;

– з максимальною ефективністю використати наявний кадровий потенціал та залучити кращих фахівців інформаційно-медійного менеджменту до роботи в системі ІД МОУ.

 Концептуальні засади інформаційної діяльності Міністерства оборони України та Збройних Сил України

В ситуації, яка склалася в світовому інформаційному просторі довкола та всередині України при формуванні стратегічних аспектів розбудови інформаційної складової держави, необхідно виходити з низки базових стартових позицій:

1. відсутність комплексного державного замовлення на виробництво національного інформаційного продукту. Відсутність продукування загальнонаціональних інформаційних потоків як загальнонаціонального бізнесу за реальним територіальних охопленням, а не за назвою;
2. відсутність адекватної сучасної динаміки в інформаційному просторі країни, низька густота повідомлень через незадовільну інструментальну базу легалізації в суспільстві та в світі інформаційних приводів з міжрегіонального тла України, невисокий фаховий рівень представлення протилежних думок в суспільстві.;
3. наявність високої довіри та лояльності громадян України до інформаційних структур інших країн, переважно Росії, та відсутність зацікавленості приватних власників засобів масової інформації у досягненні загальнонаціональних інтересів, чи, хоча б, у інформаційній діяльності загальноукраїнського масштабу;
4. відсутність  технологічно закінченого законодавчого забезпечення інформаційної складової Держави Україна у діяльності органів державної влади, особливо у сфері дотримання захисту національних інтересів,
5. відсутність комунікативних центрів синтетичного характеру, які б працювали в площині продукування інформаційно-культурних потоків тощо.

Виходячи з вищезазначених негативних факторів стану інформаційного поля України, необхідно прийняти за точку відліку положення про те, що єдиним на даний момент державним центром, що може сформувати потенційні можливості адекватного протистояння інформаційній агресії у всіх її формах можуть стати Збройні Сили України.

Збройні Сили України повинні брати на себе відповідальність за вирішення завдання перетворення на ефективний форпост інформаційної протидії, як початок багаторівневої інформаційної складової існування Держави Україна тому, що:

ЗСУ орієнтовані, перш за все, на забезпечення національної безпеки в загальнонаціональному та міжнародному масштабах, що найбільш ефективно для виміру витрат та ефективності поширення інформації ЗСУ майже зберегли та мають керовану інформаційну інфраструктуру в українському просторі, особливо в регіонах;

ЗСУ мають можливість продукувати різноформатну та різнопланову щодо сфер суспільного життя оперативну інформацію, агентурну та інформаційну підготовку проведення інформаційних операцій за кордоном в національних інтересах;

ЗСУ мають майже повну структуру управління, що дозволяє приймати та втілювати оперативні рішення з необхідною для адекватної реакції в інформаційному полі швидкістю.

Необхідно чітко розділити, з одного боку, компоненти інформаційної складової діяльності держави та суспільства, джерела й інструментарій формування інформаційної політики держави, на основі механізмів роботи з інформаційним простором, запроваджених в рамках Міністерства оборони та, з іншого боку, механізмів формування інформаційної діяльності в традиційних функціональних межах самого Міністерства оборони, що мають значно вужчий змістовний та технологічно більш обмежений характер.

Необхідність зосередження загальнодержавного чи навіть міжнародного безпекового аспекту роботи в інформаційному просторі саме в Міністерстві оборони диктується низкою факторів:

інформаційний інструментарій є першою ознакою підготовки агресії проти країни – не важливо, економічної, політичної, організаційної чи військової – і інформаційна компонента в сучасному світі або супроводжує будь-яку агресію, або заміняє її;

робота з інформаційним простором як у формі його аналізу на випередження, так і у формі впливу, особливо на інформаційний простір інших держав є природнім покликанням спеціальних служб Збройних Сил;

відповідно до положень Конституції, діяльність Збройних Сил протікає цілком поза сферою політичної діяльності, отже, стратегічні напрямки забезпечення безпеки інформаційного простору та безпекової діяльності в інформаційному просторі також повинні бути винесені за межі діяльності будь-яких зацікавлених політичних сил, тим більше, що в нинішніх умовах політичні сили в Україні часто знаходяться під безпосереднім контролем з-за кордону або виконують політичне замовлення на шкоду державі і інтересах інших держав чи навіть блоків держав.

Слід зважити, що Міністерство оборони повинно орієнтуватися на роботу у форматі охорони краю, а не калькувати російський тип ідеології „оборони лінії фронту”. Такий формат роботи, в свою чергу, веде до появи комплексу нових інформаційних, ідеологічних, гуманітарних та духовних завдань Міністерства на рівні соціуму територіально-регіонального поділу, а не тільки в межах вирішення традиційних завдань організації життєдіяльності війська. Необхідно відходити від залишків радянських геостратегічних експансійних моделей діяльності військового відомства.

Таким чином, відповідно до положень Конституції і безпекова діяльність в інформаційному просторі може бути визначена як така, що має на меті забезпечення суверенітету, територіальної цілісності, охорони існуючого конституційного ладу та державного устрою, забезпечення народоправства тощо – відповідно до викладених в Конституції функцій Збройних Сил та спеціальних служб. Також, слід мати на увазі, що Конституція не визначає сфери діяльності спеціальних розвідувальних служб тощо, однак, фактично, вони переслідують ті ж цілі, що і Збройні Сили вцілому, але іншими засобами. Ця ж концепція може бути перенесена і на інформаційну сферу, зокрема, при законодавчому оформленні.

 Інформаційні пріоритети та шляхи реалізації Концепції

Основні стратегічні цілі для діяльності повноформатного Департаменту стратегічних комунікацій Міноборони:

Створення міжрегіонального загальнонаціонального безпекового інформаційного простору обміну та підтримки на основі  доукомплектованих розширених нових форматів армійських комунікацій.

Відпрацювання та створення прототипів каналів інформації та форматів генерування інформаційних приводів щодо військово-оборонних та безпекових процесів в Україні.

Руйнування міфологічного простору Радянського Союзу, успадкованого Росією на рівні поширення достовірної історичної інформації на рівні руйнування культурного контексту українські переспіви фронтових мелодій періоду Другої світової війни тощо.

Створення позитивного міфологічного простору Української державності участь у військовій боротьбі за державність ЗСУ, УПА, УНР, козацтва, Київської Русі тощо.

Підтримка іміджу ЗСУ національного виробника зброї на світовому ринку та забезпечення позитивного представлення Збройних Сил України в світі, зокрема, через формат спілкування миротворців з інформаційними каналами зарубіжжя та створення інформаційних підрозділів у закордонних частинах.

Створення постійної позитивної інформаційної присутності України в ЄС та США та країнах найближчого оточення: Румунія, Польща, Чехія, скандинавські країни, Угорщина, Білорусія, країни Закавказзя, Туреччина.

Формування інформаційного потоку з країн-сусідів в Україні ділова, культурна, військова, спеціалізована, наукова інформація через українські комунікативні канали.

 Принципи інформаційної діяльності

Стратегія домінування у інформаційному просторі: асиметрична відкладена поліваріантна непередбачувана багатошарова відповідь. Може бути підготовлена лише на основі систематичного поточного аналізу інформаційних потоків та наявності інструментів впливу на ці потоки.

Ближніми цілями інформаційної діяльності Міністерства оборони та Генерального штабу можна визнати:

забезпечення постійної багатофакторної позитивної присутності Збройних Сил в інформаційному просторі всіх регіонів та центру одномоментно і на багаторівневому зрізі, коли працюють одночасно різні інформаційні сценарії, які можуть підлягати оперативній корекції із-за існуючих інформаційних хвиль чи інформаційних резонансів;

забезпечення відстоювання в інформаційному просторі державницьких позицій на технологічно-ресурсному рівні одномасштабного представлення з антидержавними та антиукраїнськими інформаційними потоками;

потужна інформаційна захищеність і позитивне або нейтральне представлення і тональність підтримки зовнішньополітичного курсу керівництва держави та європейської і євроатлантичної інтеграції України;

прогнозно-аналітичне забезпечення вирішення безпекових питань в усіх сферах життя (військовій, політичній, соціальній, економічній, геополітичній тощо) та формування національної інформаційної без пекової стратегії як складової національної геополітичної стратегії;

забезпечення захисту національного інформаційного простору в сфері стратегічних безпекових питань;

проведення інформаційних та психологічних спецоперацій всередині та поза межами країни для досягнення стратегічних та геополітичних цілей України в світовому інформаційному просторі;

забезпечення систематичної позитивної присутності Збройних Сил України в інформаційному просторі України від регіонального до загальнонаціонального рівня.

 Телекомунікаційні мережі та Інтернет-середовище

Особливої уваги заслуговує розвиток сектору інформаційної інфраструктури, як у сфері традиційних телекомунікацій, так і у сфері забезпечення представлення у Інтернет-середовищі, який повинен забезпечувати надання різноманітних інформаційних послуг споживачам інформації.

Пріоритетним напрямком розвитку вважати створення умов для розвитку розробки та виробництва засобів створення, збереження та передачі на базі внутрішніх ресурсів;

захист прав на інформацію особистісного характеру, інтелектуальну власність, в тому числі і на інформаційний продукт.

У зв’язку з цим, загальний концептуальний підхід до реформування полягає в тому, щоб на базі окремих елементів побудувати чітку та максимально ефективну систему інформаційного забезпечення діяльності Міністерства оборони та Збройних Сил України. В основу системи передбачається покласти спільну діяльність під єдиним керівництвом інформаційних структур МО України структур взаємодії із цивільними ЗМІ, громадськими організаціями та військових ЗМІ.

 Фінансове забезпечення реалізації Концепції

Реалізація Концепції здійснюється за рахунок бюджету Міністерства оборони України, коштів міжнародної технічної допомоги, внесків заінтересованих міжнародних організацій та інших джерел, не заборонених законом.

Оскільки визначені Концепцією принципи, завдання, напрями та шляхи реалізації інформаційної складової діяльності Міністерства оборони України надалі будуть конкретизовані в нормативно-правових актах, державних цільових програмах, обсяги бюджетного фінансування визначатимуться щороку під час складання проекту бюджету на відповідний рік виходячи з конкретних завдань та реальних фінансових можливостей Міністерства оборони України.

Очікувані результати

Реалізація Концепції дасть змогу створити правові, економічні, організаційні та матеріально-технічні умови для формування сучасної моделі інформаційної складової діяльності Міністерства оборони України.

Зокрема, втілення в життя основних напрямків та практичних заходів інформаційної діяльності Міністерства оборони України буде означати серйозну реорганізацію інформаційної складової військового відомства і держави в цілому, сприятиме якнайшвидшій адаптації Міністерства оборони до потреб сучасності, потреб демократичного, відкритого суспільства.

Організація інформаційної діяльності повинна включати в себе послідовне реформування сфери виробництва інформаційного продукту на основі:

а.) управління інформацією, як одним з важливих ресурсів соціально-економічного, політичного та культурного розвитку, який визначає успіх у використанні інших видів ресурсів;

б.) ефективності інформаційної діяльності як головної передумови подальшого розвитку Збройних Сил України та ефективного виконання ними своїх завдань.

В кінцевому підсумку це дозволить:

Забезпечити захист конституційних прав людини на свободу вираження поглядів як основоположного елементу демократичного суспільства;

гарантувати право кожного одержувати, використовувати, зберігати інформацію з будь-якого джерела, не забороненого законодавством, і поширювати її в Україні та за кордоном;

сприяти забезпеченню пріоритетного розвитку національних інформаційних ресурсів;

сприяти утвердженню інформаційного суверенітету України. ©

КОМЕНТАР ЧИТАЧА

 “Связь есть, но не работает…”

 З 23 років функціонування структури, яка відповідала в Міністерстві оборони за інформаційну підтримку його діяльності та діяльності Збройних Сил (в різні періоди вона називалася по-різному: прес-служба, управління прес-служби, департамент преси та інформпації, сьогодні – управління преси та інформації) мені довелося очолювати її у загальному 7 років. В 91- 96-му створювати з нуля, а 2010-2012 – модернізовувати. Серед нашої команди завжди було достатньо професіоналів високого рівня, які прйшли вишкіл, використовуючі краші світові школи цього інформаційно-оборонного спрямування. Був набутий багатий вітчизняний досвід, склалися міцні традиції. Думаю, з цим погодяться ті журналісти, які в різні часи співпрацювали з оборонним відомством. Кожен рік – це був крок до самоудосконалення і розвитку цілісної системи інформаційної підтримки армії та сил флоту.

В 2011 році за підсумками трирічного моніторинга наші колеги з НАТО у ході конференції, яка відбулася в Києві, одностайно відзначили, що українська система інформаційної підтримки оборонного відомства відповідає сучасним світовим стандартам. Про що свідчать подані вище концептуальні погляди на реалізацію інформаційної політики держави в галузі оборони і безпеки фахівцями, які відповідали за аналітично-прогнозовий напрямок діяльності департаменту (саме його було знищено попереднім керівництвом МО з подачі деяких людей, які і сьогодні непогано влаштувалися – йдеться про пані Куцай та Башняк і їх висуванців).

Нові опрацювання щодо створення сучасного потужного сегменту, який би відповідав за масові комунікації були схвалені тодішнім керівництвом МО і мали б реалізовуватися вже в 2012 році. Однак на початку року за рішенням Януковича відбулася “зміна караулу” на Повітрофлотському проспекті. Оборонне відомство очолила людина, яка мала перед собою конкретні завдання, які ніяк не вписувалися в концепцію зміцнення національної оборони і безпеки нашої держави.Відстоювання власних бізнес інтересів і найближчого оточення, а також виконання установок майбутньої країни-агресора вимагали тотальної зачистки всього, що чітко функціонувало. В одночас була усунута не тільки вся управлінська ланка (до начальників відділів включно), але поступово знищена функціональна система. Для чого це робилося, сьогодні ми усі розуміємо.
Відверто кажучи, інформаційне протистояння відбувалося усі 23 роки, не дивлячись на “братання” деяких міністрів та генералітету з росіянами. А в останні роки інформаційний тиск з боку РФ просто переріс в агресію. І ефективно протидіяти йому могла тільки та структура, за крок до створення якої ми були.

Протягом двох останніх років в структурах інформаційної підтримки МО відбувався справжній бедлам. Одні випадкові люди у керівництві змінювали інших, підбираючи собі відповідне оточення. Про рівень професійної підготовки і наявність відповідного досвіду говорити не приходиться. Не буду вдаватися в деталі. Це вже поле роботи для правоохоронних органів. До речі, ні вони, ні Головна інспекція МО ніяк не відреагували на неодноразові звернення щодо руйнування системи інформаційного забезпечення ЗС.
І сьогодні не треба дивуватися, що ми пасемо задніх в інформаційній підтримці питань оборони. Низький професійний рівень, некомпетентість, відсутність стратегічного бачення вирішення зазначених проблем, не можуть заставити працювати систему. Як колись любив говорити другий міністр оборони України Віталій Радецький:” Связь есть, но не работает…” Так ось люди є, і немало (щось біля 300 одиниць), відповідні підрозділи якось працюють, а система в цілому пробуксовує. Це як Ахмєтов “гудів” на Донбасі.

Вірно казав колись “таваріщ” Сталін: “Кадри вирішують усе”. І нехай не ображаються деякі мої колишні підлеглі за відвертість, але щоб управляти складною системою треба дуже багато вчитися і напрацьовувати досвід, а не в гонитві за посадами переоцінювати свої інтелектуальні і організаційні можливості. Не завжди навіть хороший журналіст може стати ефективниим управлінцем в галузі ЗМІ. Це дві великі різниці.Щоб мислити стратегічно і організувати роботу системи, треба розуміти функціонування усього механізму. Про це навіть в розумних книжках не завжди прочитаєш.

Може б в мирний час я сформулював це більш толерантно, або промовчав. Та зараз іде війна і мовчання може призвести до поганого фіналу. І колись комусь доведеться за все відповідати.

 Олександр Клубань