Окупанти вдарили по позиціях ЗСУ із артилерії та мінометів, є поранений

22 червня збройні формування РФ порушили режим припинення вогню 16 разів.

Про це повідомляє пресцентр штабу ООС – Укрінформ.

«Ворог активно застосовував заборонені Мінськими домовленостями артилерійські системи калібру 122 мм, міномети калібру 120 та 82 мм, протитанкові ракетні комплекси, великокаліберні кулемети, гранатомети різних систем та стрілецьку зброю. На всі провокації противника підрозділи Об’єднаних сил дали рішучу вогневу відповідь. Агресивні дії найманців і надалі будуть жорстоко й оперативно припиняться нашими захисниками», – йдеться у повідомленні.

Переважна більшість порушень режиму припинення вогню були зафіксовані в районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Північ”.

Відтак, з артилерійських систем калібру 122 мм противник обстріляв українських захисників неподалік Оріхового, а згодом – зі 120-ти мм мінометів, гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї.

По оборонцях населеного пункту Попасна ворог задіяв станкові протитанкові гранатомети, великокаліберні кулемети та стрілецьку зброю, а от по захисникам Новозванівки випустив 36 мін зі 120-ти мм мінометів. По опорних пунктах поблизу Хутору Вільний агресор тричі відкривав вогонь з мінометів 120-го та 82-го калібру, гранатометів різних систем та великокаліберних кулеметів.

Біля Новотошківського та Катеринівки окупанти застосували 120-мм міномети. Окрім цього, останній населений пункт обстріляли ще й з гранатометів, а по позиціях неподалік Новгородського загарбники задіяли міномети 82 калібру.

Як зазначається, така вогнева активність ворога не могла залишитися без відповіді. По позиціях противника, з яких вівся вогонь, українські армійці адекватно відповіли зі штатного озброєння, за результатами яких вся ворожа активність була припинена.

В районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Схід”, неподалік Широкиного окупанти обстріляли опорні пункти Об’єднаних сил використавши протитанкові ракетні комплекси “Корнет” калібру 152 мм. Ракета потрапила у верхню частину щогли зі стаціонарною спостережною камерою СММ ОБСЄ і вивела з ладу обладнання.

«У вечірній час противник активізувався поблизу Павлополя, де вів вогонь зі 120-ти мм мінометів, гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї. Неподалік Новомихайлівки агресор застосував міномети калібру 82 мм. Крім того, обстріли з гранатометів та великокаліберних кулеметів зафіксовано у передмісті Мар’їнки та Старогнатівки», – пишуть у штабі.

Минулої доби, внаслідок ворожих обстрілів один військовослужбовець Об’єднаних сил отримав поранення.

Утримуючи оборону та зберігаючи контроль над обстановкою, українські військовослужбовці діяли рішуче та жорстко відповіли ворожим підрозділам, змушуючи окупаційні війська припинити свою активність. За даними розвідки, 22 червня наші захисники знищили двох та поранили трьох загарбників.

Від початку поточної доби російські збройні формування активності не проявляли.

За поточну добу втрат серед українських захисників немає.

Ситуація в районі проведення операції Об’єднаних сил залишається контрольованою.

 

У Парижі вшанують пам’ять Героя України Василя Сліпака

У Парижі українці й друзі України вшанують пам’ять всесвітньо відомого оперного співака та українського патріота Василя Сліпака, який віддав життя, захищаючи Батьківщину від російського агресора.

Організатором заходу, який відбудеться 28 червня у паризькому парку ім. Андре Сітроєна, виступила заснована Василем Сліпаком волонтерська ініціатива «Українське братерство», повідомляє власний кореспондент Укрінформу.

“29 червня 2016 року клята війна забрала його до янголів. Він мав багато друзів, його любили й поважали. Серед вас є велика кількість тих, хто знав його особисто. Кожен з нас в цей день зможе поділитися спогадами про цю неймовірну людину, згадати, зігріти його душу. Поки ми пам’ятаємо – він живе серед нас”, – заявили організатори.

Захід, який розпочнеться о 15.00, відбудеться у форматі «теплих спогадів» друзів і шанувальників, усіх небайдужих до пам’яті героя України, лідера української громади в Парижі Василя Сліпака.

Організатори також планують флешмоб із виконання улюблених пісень видатного українця.

Нагадаємо: Василь Сліпак – всесвітньо відомий український оперний співак, соліст Паризької національної опери, волонтер, учасник Революції гідності та російсько-української війни. Позивний «Міф». Загинув 29 червня 2016 року від кулі снайпера. Герой України, кавалер ордена «За мужність» І ступеню, кавалер ордена «Золота Зірка».

 

Окупанти обстріляли Широкине з ПТРК “Корнет” – ракета влучила у камеру ОБСЄ

Протягом дня 22 червня російські окупаційні війська 10 разів порушили режим припинення вогню на Донбасі. Внаслідок обстрілу один військовий зазнав поранень.

Про це повідомляє пресцентр штабу ООС у Facebook – Укрінформ.

“Сьогодні збройні формування Російської Федерації 10 разів порушили режим припинення вогню, застосувавши при цьому заборонені до розміщення на лінії зіткнення артилерійські системи калібру 122 мм, 120-ти та 82 мм міномети, протитанкові ракетні комплекси, гранатомети різних систем, великокаліберні кулемети та стрілецьку зброю… Внаслідок ворожих обстрілів один військовослужбовець Об’єднаних сил отримав поранення”, – йдеться у повідомленні.

Так, по оборонцях населеного пункту Попасна, в районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Північ”, противник задіяв станкові протитанкові гранатомети, а по Голубівському – 120-ти мм міномети. В цей же час ворог активізував вогневі дії і по населеному пункту Хутір Вільний, застосувавши спочатку міномети 82-го калібру, а згодом – гранатомети різних систем та великокаліберні кулемети.

Крім того, неподалік населеного пункту Оріхове агресор відкривав вогонь з артилерійських систем калібру 122 мм, 120-ти мм мінометів, гранатометів, кулеметів та стрілецької зброї. Під ранок противник застосував 120-ти мм міномети і біля Новотошківського, витративши при цьому 42 боєприпаси. А по українських захисниках поблизу Новозванівки, окрім цього озброєння, окупанти застосували ще й автоматичні та станкові протитанкові гранатомети.

Противнику наші воїни відповіли прицільним вогнем зі штатного озброєння.

За інформацією штабу, в районі відповідальності оперативно-тактичного угруповання “Схід” ворог використав протитанкові ракетні комплекси калібру 152 мм “Корнет” та обстріляв позиції Об’єднаних сил неподалік населеного пункту Широкине. Ракета потрапила у верхню частину щогли зі стаціонарною спостережною камерою СММ ОБСЄ і вивела з ладу обладнання. Постраждалих серед цивільного населення немає.

 

Україна підтримала ініціативу ООН щодо глобального припинення вогню

Україна приєдналася до міжнародної заяви, яка висловлює рішучу підтримку заклику генсека ООН до глобального припинення вогню під час пандемії COVID-19.

Як повідомили 22 червня у Постійному представництві України при ООН, загалом до ініціативи долучилося 170 країн і спостерігачів, Росії в цьому списку немає – Укрінформ.

“Ми рішуче підтримуємо звернення Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша від 23 березня 2020 року щодо глобального припинення вогню”, – зазначається в спільній заяві.

При цьому підкреслюється, що поширення пандемії COVID-19 глибоко вплинуло на всі три стовпи, на яких тримається ООН – мир і безпеку, розвиток, а також права людини.

“Ми висловлюємо глибоку стурбованість у зв’язку з продовженням бойових дій у різних куточках світу, особливо в умовах глобальної кризи у сфері охорони здоров’я, а також руйнівним впливом війни на тих, хто залишається найбільш уразливим, особливо на жінок та дітей”, – наголошується в документі.

У цьому зв’язку країни-підписанти висловили тверде переконання, що багатосторонність, верховенство права, діалог та дипломатія для досягнення миру є основою мирного врегулювання конфлікту.

“З наближенням до відзначення 75-ї річниці підписання Статуту ООН, ми закликаємо всіх учасників зробити все можливе, щоби відповісти на звернення Генерального секретаря”, – підкреслюється в заяві.

Як повідомляв Укрінформ, російська сторона раніше намагалася маніпулювати ініціативою генсека ООН щодо глобального припинення вогню. Зокрема, з російського боку лунали заяви, що для цього потрібно спочатку зняти всі міжнародні санкції, у тому числі ті, що були введені проти РФ через агресію на Донбасі та окупацію Криму.

 

У Другій світовій війні загинули майже 10 мільйонів українців — Шмигаль

Друга світова війна забрала життя майже 10 мільйонів українців.

Про це Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль написав на своїй сторінці Facebook – Укрінформ.

“Друга світова війна увірвалася до кожної української оселі. Нашу рідну землю перетворили на поле бою між двома тоталітарними режимами, внаслідок чого загинули майже 10 млн українців. Це — жахливі цифри”, – написав Шмигаль.

Він нагадав про те, що 22 червня вшановуємо пам’ять жертв війни. Серед них не лише солдати, але й мирне населення. “Нашим обов’язком є пам’ятати героїзм та відвагу тих, хто пройшов ці темні часи, та вберегти майбутні покоління від цього лиха. Ми обов’язково проженемо ворога з української землі”, – додав глава уряду.

Раніше Президент Володимир Зеленський також зазначив, що Друга світова війна зачепила кожну українську родину й не повинно бути суперечок, була вона «своєю» чи «чужою».

Голова Верховної Ради Дмитро Разумков у зверненні до Дня скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні наголосив на важливості пам’ятати тих, хто ціною свого здоров’я та життя виборов наше майбутнє.

“У пам’ять про тих, хто віддав своє життя в боротьбі з нацистським режимом, та на знак поваги до їхнього подвигу сьогодні по всій країні приспущено державні прапори. Ми не маємо права забувати тих, хто ціною свого здоров’я та життя виборов наше майбутнє – мирне, вільне та щасливе”, – підкреслив Разумков.

Як відомо, сьогодні в Україні День Скорботи і вшанування пам’яті жертв війни.

22 червня 1941 року, попри таємну угоду про ненапад (пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року) та тісну військово-економічну співпрацю між Німеччиною і СРСР, нацистська Німеччина атакувала радянські частини по всій лінії кордону від Балтійського до Чорного моря. Розпочалася німецько-радянська війна 1941-1945 років, як складова, але основна частина Другої світової війни.

 

Зеленський переконаний, що немає про що сперечатися у питанні, “чиєю” була Друга світова

Друга світова війна зачепила кожну українську родину й не повинно бути суперечок, була вона “своєю” чи “чужою”.

Про це зазначив Президент Володимир Зеленський у Facebook – Укрінформ.

“На жаль, та війна й досі породжує багато суперечок у суспільстві. Суперечок про те, чи вона була “своєю”, чи “чужою”. Гадаю, нам немає про що сперечатися. Та війна так чи інакше зачепила кожну українську родину. Вона дала нам гіркий досвід втрати і досвід подвигу, що надихає”, – зазначив Зеленський.

Глава держави нагадав, що у вересні 1939 року Друга світова війна прийшла на українську землю, коли Львів, Самбір і Дрогобич зазнали бомбардувань німецькою авіацією, а 22 червня 1941 року війна прийшла в українську столицю.

“Сьогодні, у День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни, ми згадуємо всіх українців, які постраждали від найбільшої катастрофи ХХ століття. Україна втратила у Другій світовій близько 10 мільйонів людських життів. Через війну не народилося майже 13 мільйонів дітей. Ніколи в історії ми не платили більшої ціни за те, щоб залишитися народом, нацією”, – підкреслив Президент.

Він переконаний, що ми вічно пам’ятатимемо кожного, хто загинув, – військових і цивільних, чоловіків, жінок і дітей.

“Пам’ятати про те, що ми не лише вижили в тій страшній війні, але й згодом здобули власну державу. І наш обов’язок – перетворити її на мирну та щасливу країну для кожного українця”, – додав Президент.

Як відомо, сьогодні в Україні День Скорботи і вшанування пам’яті жертв війни.

22 червня 1941 року, попри таємну угоду про ненапад (пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року) та тісну військово-економічну співпрацю між Німеччиною і СРСР, нацистська Німеччина атакувала радянські частини по всій лінії кордону від Балтійського до Чорного моря. Розпочалася німецько-радянська війна 1941-1945 років, як складова, але основна частина Другої світової війни.

 

Патріарх Кирил “сердечно привітав” росіян з початком війни

ПОНЕДІЛОК, 22 ЧЕРВНЯ 2020, 17:01  УП

Патріарх Московський і всієї Русі Кирил “сердечно привітав” росіян з “урочистим днем” початку Другої світової війни.

Джерело: “Настоящее время” з посиланням на виступ Кирила перед головним храмом Збройних сил Росії в Кубинці 22 червня

Пряма мова: “Нехай Господь схилить милість свою над вітчизною нашою, народом і збройними силами. Зі знаменним, скорботним, але одночасно урочистим днем всіх вас сердечно вітаю”.

Деталі: На заході також були присутні президент Росії Володимир Путін і міністр оборони країни Сергій Шойгу.

Головний храм Збройних сил Росії патріарх Кирил освятив 14 червня. Він заявив, що особисто буде його настоятелем. Після освячення в храмі пройшла перша літургія.

Передісторія:

Спершу повідомлялося, що у головному храмі Збройних сил Росії з’явилися зображення серпа і молота на вітражах.

Також зазначалось, що в оформленні комплексу головного храму Збройних сил Росії в підмосковній Кубинці будуть використані фотографії батька президента РФ Володимира Путіна і діда президента України Володимира Зеленського разом з ним самим.

Згодом з’ясувалося, що головному храмі Збройних сил Росії створили мозаїчні зображення президента РФ Володимира Путіна, міністра оборони РФ Сергія Шойгу і глави СРСР Йосипа Сталіна.

Але пізніше зображення Сталіна і Путіна прибрали з мозаїк у головному храмі Міноборони РФ в парку “Патріот” в підмосковній Кубинці.

 

Українцям слід підвищувати свою медіаграмотність – Ткаченко

В Україні необхідно попрацювати над підвищення медіаграмотності громадян, навчити їх відрізняти фейки від правди, бо це важливо.

Про це міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко сказав в ефірі «Свобода слова» на ICTV, повідомляє кореспондент Укрінформу.

“Ми почнемо розмову цього року про медіаграмотність. Воно може звучати страшно, але це дуже важлива історія, яка дозволить принаймні на рівні споживача відрізняти фейки від фактів, і почати мислити критично. Тому що, щоб ми не робили і як би ми не воювали, якщо ми самі не зможемо споживати той продукт, який з усіх боків на нас лізе, ніщо нас не захистить”, – сказав Ткаченко.

За його словами, нині в державі є чимало ЗМІ, які дозволяють собі зловживати, перекручувати факти, поширювати фейки та застосовувати маніпулятивні прийми, тому люди мають навчитися розрізняти все це.

 

Справа МН17: адвокати одного з підозрюваних хочуть почути альтернативні “Буку” версії

У Нідерландах сьоме судове засідання у справі МН17 розпочалося виступами нідерландських адвокатів, які представляють одного з чотирьох підозрюваних – підполковника-спецпризначенця ГРУ Росії Олега Пулатова.

Про це повідомляє власний кореспондент Укрінформу у Гаазі.

Так, першим слово взяв адвокат Баудевейн ван Ейк із нідерландської юридичної фірми Sjöcrona Van Stigt.

У своєму виступі він піддав сумніву результати розслідування.

“Чи досить надійний цей файл, щоб прийняти рішення?”, – звернувся цей адвокат з питанням до суду.

Він також наголосив, що на це розслідування пішло багато сил та часу, що не може не викликати захоплення, однак висловив сумнів у доведеності вини.

“Однак кількість проведених досліджень не гарантує успіху. Було досить багато перешкод. Зокрема, не було проведено досліджень на місці катастрофи. Протягом майже чотирьох місяців там не могли працювати експерти. Тож не можна виключати, що частина доказів була втрачена чи сфабрикована”, – сказав адвокат.

За його словами, Міжнародна спільна слідча група (JIT) на своїх пресконференціях не приділяла достатньої уваги іншим можливим версіям трагедії, окрім тієї, що МН17 було знищено ракетою “Бук”.

“Прокуратура завжди хотіла виходити з цього сценарію. Вони більше нічого не показували ЗМІ. Вони не зверталися до свідків, які, можливо, хотіли розповісти про інші сценарії. Захист хоче почути ще багато свідків”, – заявив адвокат Баудевейн ван Ейк.

Також він зазначив, що захист хоче, щоб було приділено більше уваги так званому “сценарію військового літака”.

Після 15-хвилинної перерви слово взяла нідерландська адвокатка Сабіна тен Дуссхате. Захист вважає, що “сценарій військового літака” був занадто швидко відкинутий, і продемонстрував у суді відео Russia Today. Люди, які називають себе свідками та експертами, у сюжеті заявляють, що начебто бачили військовий літак.

“Ми хочемо заслухати всіх цих свідків. А також журналістів, які їх знімали”, – зазначив захист.

Як повідомляв Укрінформ, у понеділок, 22 червня, у судовому комплексі “Схіпхол” у Нідерландах розпочалося сьоме судове засідання у справі МН17.

У судовій залі присутні судді, прокурори, адвокати, родичі загиблих та журналісти. Через коронавірус усі дотримуються обов’язкової дистанції – 1,5 метра.

Пасажирський Boeing-777 “Малайзійських авіаліній”, що виконував рейс МН17 із Амстердама до Куала-Лумпур, був збитий над окупованим Донбасом 17 липня 2014 року. На борту лайнера перебували 283 пасажири та 15 членів екіпажу, всі вони загинули.

Міжнародна слідча група повідомила, що літак рейсу MH17 був збитий зенітно-ракетним комплексом “Бук”, який належить 53-ій зенітно-ракетній бригаді протиповітряної оборони російських збройних сил, дислокованій у Курську.

19 червня 2019 року Міжнародна спільна слідча група назвала імена чотирьох підозрюваних, яких вважають причетними до транспортування та бойового застосування “Бука”. Це колишній офіцер ФСБ, так званий колишній міністр оборони “ДНР” Ігор Гіркін (Стрєлков), генерал, а на час збиття літака полковник ГРУ генштабу збройних сил РФ, глава “ГРУ ДНР” Сергій Дубинський, підполковник-спецпризначенець ГРУ Олег Пулатов (усі — громадяни РФ), громадянин України Леонід Харченко, який воював на боці “ДНР”.

 

Катастрофа МН17: Єнін обговорив з послом Австралії прогрес у розслідуванні

Заступник міністра закордонних справ України Євгеній Єнін провів зустріч з послом Австралії в Україні Мелісою О’Рурк, де вони обговорили прогрес у ході розслідування обставин збиття літака Малайзійських авіаліній рейсу МН-17.

Про це повідомляє пресслужба МЗС – Укрінформ.

“22 червня 2020 року заступник міністра закордонних справ України Євгеній Єнін провів зустріч з послом Австралії в Україні Мелісою О’Рурк. Співрозмовники відзначили прогрес у ході розслідування обставин збиття літака Малайзійських авіаліній рейсу МН17 та обговорили окремі питання судових слухань, які щойно відновилися в Нідерландах”, – йдеться у повідомленні.

Зазначається, що вони також обговорили шляхи подальшого розширення всебічної двосторонньої співпраці, зокрема щодо обміну візитами високого рівня.

У свою чергу Меліса О’Рурк підкреслила непохитну підтримку Австралією територіальної цілісності та суверенітету України, у тому числі в рамках міжнародних організацій та в контексті продовження санкційної політики.

Як повідомляв Укрінформ, пасажирський Boeing-777 “Малайзійських авіаліній”, що виконував рейс МН17 з Амстердама до Куала-Лумпура, був збитий над окупованим Донбасом 17 липня 2014 року. На борту лайнера перебували 283 пасажири та 15 членів екіпажу, всі вони загинули.

Міжнародна слідча група повідомила, що літак рейсу MH17 був збитий зенітно-ракетним комплексом “Бук”, який належить 53-ій зенітно-ракетній бригаді протиповітряної оборони російських збройних сил, дислокованій у Курську.

19 червня 2019 року Міжнародна спільна слідча група назвала імена чотирьох підозрюваних, яких вважають причетними до транспортування та бойового застосування “Бука”. Це колишній офіцер ФСБ, так званий колишній міністр оборони “ДНР” Ігор Гіркін (Стрєлков), генерал, а на час збиття літака полковник ГРУ генштабу збройних сил РФ, глава “ГРУ ДНР” Сергій Дубинський, підполковник-спецпризначенець ГРУ Олег Пулатов (усі — громадяни РФ), громадянин України Леонід Харченко, який воював на боці “ДНР”.

У Нідерландах 9 березня розпочався судовий процес у справі щодо катастрофи літака рейсу МН17.

 

Справа МН17: адвокати ГРУшника Пулатова наполягають, що розслідування не завершене

У судовому комплексі “Схіпхол” у Нідерландах закінчилося сьоме судове засідання у справі МН17. Наступне призначено на 23 червня.

Про це повідомляє власний кореспондент Укрінформу в Гаазі.

У понеділок, 22 червня, слово в суді мали нідерландські адвокати, які представляють інтереси одного з чотирьох підозрюваних – підполковника-спецпризначенця ГРУ РФ Олега Пулатова, який виявив бажання долучитися до судового процесу у справі МН17.

Захист мав змогу відреагувати на все, що було раніше представлено у суді прокурорами.

Адвокати Пулатова заявили, що хоча справа й налічує понад 40 000 сторінок, а розслідування тривало шість років, їм бракує важливої інформації.

“Сценарій військового літака не може бути відкинутий. На нашу думку, розслідування не завершено”, – сказав захисник Пулатова у суді.

Нідерландський адвокат Баудевейн ван Ейк вважає, що зарано говорити про причетність до трагедії Пулатова. Натомість він згадав Володимира Цемаха і назвав його “ключовою фігурою”, бо Цемах – колишній начальник ППО в місті Сніжне і він добре знав усіх, хто і за що відповідав і які отримував накази та від кого.

“Коли був збитий МН17, він був начальник ППО і мав активну роль. Тож перш ніж передати справу до суду, у ній має бути зібрано усе. Роль Цемаха дуже велика. Питання в тому, коли розслідування буде завершено. Наразі справа не готова до судового розгляду”, – стверджує захист.

Також адвокати Пулатова піддали сумніву результати розслідування. Зокрема, записи телефонних розмов бойовиків, що були передані слідству від СБУ.

Захист Пулатова заявляє, що не було приділено достатньої уваги іншим можливим версіям трагедії, окрім тієї, що МН17 було знищено ракетою “Бук”.

Як повідомляв Укрінформ, пасажирський Boeing-777 “Малайзійських авіаліній”, що виконував рейс МН17 з Амстердама до Куала-Лумпура, був збитий над окупованим Донбасом 17 липня 2014 року. На борту лайнера перебували 283 пасажири та 15 членів екіпажу, всі вони загинули.

Міжнародна слідча група повідомила, що літак рейсу MH17 був збитий зенітно-ракетним комплексом “Бук”, який належить 53-ій зенітно-ракетній бригаді протиповітряної оборони російських збройних сил, дислокованій у Курську.

19 червня 2019 року Міжнародна спільна слідча група назвала імена чотирьох підозрюваних, яких вважають причетними до транспортування та бойового застосування “Бука”. Це колишній офіцер ФСБ, так званий колишній міністр оборони “ДНР” Ігор Гіркін (Стрєлков), генерал, а на час збиття літака полковник ГРУ генштабу збройних сил РФ, глава “ГРУ ДНР” Сергій Дубинський, підполковник-спецпризначенець ГРУ Олег Пулатов (усі — громадяни РФ), громадянин України Леонід Харченко, який воював на боці “ДНР”.

У Нідерландах 9 березня розпочався судовий процес у справі щодо катастрофи літака рейсу МН17.

 

Окупаційна “влада” готує провокації на КПВВ на Донбасі – Інформаційний спротив

Окупаційна «влада» готує чергову провокацію на Донбасі з метою звинуватити Україну в блокуванні контрольних пунктів в’їзду-виїзду.

Про це повідомляє група «Інформаційний спротив» з посиланням на Telegram-канал «Вільнодумець» – Укрінформ.

«Всіма останніми діями керівництво т.зв. «Л/ДНР» показує, що люди, які проживають на окупованих територіях, знаходяться у них в заручниках, і вони роблять все можливе для недопущення перетину ними кордону з Україною», – йдеться в повідомленні.

Наголошується, що Київ ще з 10 червня відкрив пункти пропуску «Мар’їнка» і «Станиця Луганська», але бойовики досі цього ж не зробили.

«Дана обставина викликала досить сильне невдоволення всередині т. зв. «Л/ДНР», і побачивши, що посилатися на ситуацію з коронавірусом в Україні, яка, за їхніми словами, заважає відкриттю, більш неможливо, вигадали щось нове: звинуватити нашу країну в блокуванні КПВВ», – підкреслили активісти.

Зокрема, за їхніми словами, т.зв. «ДНР» заявила про одностороннє відкриття пункту пропуску «Оленівка» 22 червня, і їм неважливо, що з української сторони він не працює.

У даній ситуації, вважають активісти, для провокаторів важливо зібрати біля пункту «Оленівка» велику кількість людей, а потім звинуватити Україну в небажанні сприяти вирішенню гуманітарних питань. Більш того, з урахуванням катастрофічного стану медицини в т.зв. «ЛДНР», дії її керівництва однозначно призведуть до чергового спалаху захворюваності всередині т.зв. «Республіки», в чому бойовики також звинуватять Київ.

«Це – відверта провокація, а також спроба за допомогою маніпуляційного впливу Росії на українських громадян, які проживають на тимчасово окупованих територіях, відволікти їх від протестів, які розгораються на територіях т.зв. «Республік». Проте головне навіть не це, а бажання «вбити в голову людей» відверту брехню про те, що «Україна від вас відмовилася», – підкреслюється в повідомленні.

В реальності ж Україна, як додали активісти, піклуючись про своїх громадян, які мешкають на території т.зв. «Л/ДНР», відкривши два пункти пропуску, сама йде на серйозні ризики, адже ситуація з ростом захворюваності там останнім часом значно загострилася.

«З боку Києва саме це якраз і є «гуманітарною турботою», а не фейкове відкриття кордонів т.зв. «ЛДНР», що виглядає особливо цинічним і є черговим прикладом ігнорування окупантами ризиків для життя і здоров’я українців, які мешкають на тимчасово окупованих територіях», – зазначає «Вільнодумець».

Як повідомлялося, за даними Держприкордонслужби, російські окупанти відмовляються пропускати людей через лінію розмежування на Донбасі, посилаючись на карантинні заходи.

 

Щоб ніколи не віддати Крим: в РФ пояснили, навіщо змінюють конституцію

ПОНЕДІЛОК, 22 ЧЕРВНЯ 2020, 12:03 УП

Поправка до конституції РФ про захист цілісності Росії потрібна, щоб зробити неконституційними будь-які законопроекти, пов’язані з поверненням Криму Україні.

Джерело: співголова робочої групи з розробки поправок до конституції і глава комітету Ради Федерації з конституційного законодавства Андрій Клішас в інтерв’ю РБК

Пряма мова: “Це записано для того, щоб ніхто не міг серйозно внести поправку до законодавства, за якою Крим передається Україні. Це робиться для того, щоб жоден орган державної влади, включаючи президента або парламент, або уряд, не могли серйозно вести переговори, наприклад, про повернення Криму Україні”.

Деталі: Поправка сформульована так: “Російська Федерація забезпечує захист свого суверенітету і територіальної цілісності. Дії (за винятком делімітації, демаркації, редемаркації державного кордону Російської Федерації з суміжними державами), спрямовані на відчуження частини території Російської Федерації, а також заклики до таких дій не допускаються”.

Вперше з ініціативою включити цю норму до конституції РФ на зустрічі президента з робочою групою виступив актор Володимир Машков.

Путін підтримав цю ідею, але зробив застереження, що “у нас переговори проходять з нашими партнерами з деяких питань”.

Клішас же відзначав, що в разі прийняття цієї поправки, дипломати не зможуть вести переговори з іншими країнами про передачу земель, оскільки “на це буде конституційна заборона”.

Голосування щодо поправок до основного закону РФ має відбутися 1 липня.

Для довідки: У чинному Кримінальному кодексі РФ є ст. 280.1, що забороняє “публічні заклики до здійснення дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності Російської Федерації”. Ця стаття передбачає максимальне покарання до 4 років в’язниці з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк.

За ті самі дії, вчинені з використанням засобів масової інформації та інтернету, передбачено до 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років.

Чому це важливо: Росія анексувала український півострів Крим в березні 2014 року, прикрившись незаконним “референдумом”, проведеним у присутності озброєних людей у ​​військовій формі. Міжнародні організації визнали анексію Криму незаконною і засудили дії Росії, країни Заходу ввели проти неї економічні санкції за це.

Кремль заперечує анексію півострова і називає це “відновленням історичної справедливості”. Спочатку РФ заперечувала наявність своїх військових, але потім визнала “зелених чоловічків” своїми людьми.

Передісторія:

У лютому колишня заступниця глави МЗС Олена Зеркаль заявила, що, на її думку, президент РФ Володимир Путін готує конституційні зміни, аби його наступникам було складно віддати Крим.

 

Україна зробила важливий крок до протидії колоніальній політиці РФ у Криму

ПОНЕДІЛОК, 22 ЧЕРВНЯ 2020, 14:47  УП

Верховна Рада зареєструвала два законопроекти №3713 та №3714 щодо запровадження адміністративної процедури реєстрації фактів народження та смерті, які відбулися на тимчасово окупованій території України в Автономній Республіці Крим та Севастополі.

Джерело: перша заступниця постійного представника президента Дарина Свиридова, яку цитує представництво президента в Автономній Республіці Крим

Пряма мова Свиридової: “Впровадження адміністративної процедури реєстрації актів народження – це довгоочікуваний крок зі сторони української влади на зустріч людям, які живуть в окупації та протидіять “колоніальній політиці” Росії на території Криму.

Сьогодні Москва змінює демографічний склад та національну ідентичність населення на півострові, проводячи примусову натуралізацію (паспортизацію). Водночас на півострів переселили щонайменше декілька сотень тисяч росіян, переважно військовослужбовців з сім’ями, співробітників правоохоронних органів і чиновників, збільшивши таким чином лояльну до окупаційної влади частку населення.

Саме тому, ми повинні максимально сприяти, щоб кожен громадянин України мав доступ до українських документів та зберігав зв’язок із державою, отримував необхідну підтримку в майбутньому: соціальні та адміністративні послуги, можливість безвізових подорожей і отримання біометричного паспорту для виїзду за кордон, доступ до української освіти тощо”.

Деталі: Представництво очікує на швидкий розгляд законопроекту парламентом та підтримки його тексту депутатами різних фракцій і груп.

 

Частка вітчизняних постачальників озброєння до ЗСУ зросте до 90%

Під час закупівель частка вітчизняних постачальників озброєння та військової техніки у найближчі три роки зросте до майже 90%.

Про це повідомив заступник міністра оборони України Олександр Миронюк, інформує пресслужба Міноборони – Укрінформ.

«Відповідно до основних показників Державного оборонного замовлення у 2020, 2021, 2022 роках частка українських постачальників становитиме майже 90 %. Закупівлі за імпортом становитимуть близько 10 %», – повідомив заступник міністра.

Щодо закупівлі високотехнологічного озброєння, Миронюк повідомив, що планується закупівля ракет типу “Вільха” до РСЗВ “Смерч”, сучасних високоточних протитанкових засобів, новітніх засобів ураження термобаричної дії, роботизованих машин розмінування, безпілотних авіаційних комплексів різного призначення, сучасних цифрових засобів зв’язку та радіоелектронної боротьби, протикорабельного ракетного комплексу наземного базування “Нептун”, берегових радіолокаційних станцій спостереження за надводною обстановкою СР-210 “Дельта”, заобрійних радіоелектронних засобів виявлення та цілевказування “Мінерал-У”.

Крім того, Миронюк повідомив про збільшення фінансування на виконання дослідно-конструкторських робіт. «Відповідно до основних показників Державного оборонного замовлення у 2020 році на виконання дослідно-конструкторських робіт буде спрямовано 1,7 млрд. грн. Це 6,5 % від загального фінансування Державного оборонного замовлення, у тому числі направлені на створення в першу чергу високотехнологічних систем та роботизованих комплексів різного призначення», – повідомив заступник міністра.

Він також зазначив, що наразі розглядається доцільність відкриття декількох нових дослідно-конструкторських робіт.

 

У Чорнобильській зоні локалізували лісову пожежу площею три гектари

У Зоні відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення поблизу с. Іллінці на території Луб’янського лісництва локалізовано на площі 3 га. Станом на ранок спостерігається тління трав’яного настилу, пеньків та деревини.

Про це повідомляє пресслужба ДСНС України – Укрінформ.

«21 червня надійшла інформація, що у Зоні відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення поблизу с. Іллінці на території Луб’янського лісництва сталося загорання лісової підстилки. О 20 год. 40 хв пожежу локалізовано на площі 3 га», – йдеться в повідомленні.

За даними рятувальників, станом на 7 год. 22 червня спостерігається тління трав’яного настилу, пеньків та деревини. До гасіння залучено 11 осіб та 3 одиниць техніки лісового господарства.

Як повідомлялося, у квітні цього року масштабні пожежі в Чорнобильській зоні знищила понад 11 тис. га лісу та щонайменше 30% туристичних об’єктів. До гасіння залучалися більш як 500 осіб та понад 120 одиниць техніки.

 

Південна Корея підтвердила другу хвилю коронавірусу

Медики Південної Кореї вважають, що країна переживає другу хвилю коронавірусу.

Про це повідомляє ВВС – Укрінформ.

«Представники органів охорони здоров’я Південної Кореї вважають, що країна переживає другу хвилю коронавірусу, попри те, що реєструє відносно невелику кількість (нових випадків – ред.)», – йдеться у повідомленні.

Глава Корейського центру контролю захворювань (KCDC) Чон Юн Кьон сказав, що перша хвиля тривала до квітня, а з травня кількість нових випадків зросла, включно зі спалахом інфекцій у нічних клубах Сеула.

Між цими періодами щодня підтверджені випадки коронавірусу, зареєстровані протягом трьох днів поспіль, знизилися з майже тисячі інфекцій до нуля.

У понеділок місцева влада повідомила, що за останні 24 години було зареєстровано 17 нових випадків зараження з різних кластерів у великих офісах і на складах країни. Ці випадки привели чиновників охорони здоров’я до висновку, що країна перебуває у процесі другої хвилі коронавірусу.

Як зазначає видання, досі у KCDC говорили, що перша хвиля коронавірусної інфекції у Південній Кореї ніколи не закінчувалася.

За даними Worldometer, з початку пандемії у Південній Кореї зареєстрували 12 438 випадків коронавірусу, з них 280 виявилися летальними, 10 881 особа одужала.

 

Друга хвиля коронавірусу може бути значно гіршою за першу – експерт

Міжнародній спільноті слід вже активно готуватися до наступних хвиль нового коронавірусу, що прокотяться світом після першого спалаху.

Таку думку в інтерв’ю CBC News висловив декан медичного факультету університету Гонконгу Габріель Леунг – Укрінформ.

“У багатьох регіонах світу друга хвиля “іспанки” була значно гіршою за першу. Боюся, це може трапитися знову. Звісно, точно знати наперед неможливо, однак було б обачно та відповідально для урядів та органів охорони здоров’я готуватися до такої вірогідності”, – сказав Леунг.

На його переконання, наступні хвилі нового коронавірусу – “статистично гарантовані”. “Ми призвичаюватимемося до нової норми, поки безпечна й ефективна вакцина не стане доступною більшості населення світу. Остерігаюся, що до цього кілька хвиль пандемії прокотяться планетою”, – зазначив експерт.

Леунг наголосив на важливості використання масок й значного нарощування тестування на COVID-19 у світі, а також застеріг від участі в масових заходах. “Мене непокоять будь-які масові збори, чи йдеться про моє рідне місто, чи про іншу частину світу в США або Європі. Рок-концерти, протести, марші – нам слід бути дуже обережними”, – закликав він.

Як повідомлялося, за даними Worldometer, у світі зафіксовано 9 064 745 випадків коронавірусу, зокрема 470 981 – летальний, одужали 4 849 111 осіб.

 

Наслідки пандемії коронавірусу відчуватимуться ще десятиліття – ВООЗ

Пандемія хвороби COVID-19 продовжує набирати оберти, а спричинені нею кризові явища будуть відчуватися людьми протягом наступних десятиліть.

Про це заявив голова Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) Тедрос Адханом Гебреісус, повідомляє The Economic Times – Укрінформ.

“Пандемія нового коронавірусу все ще набирає обертів, її наслідки будуть відчуватися протягом кількох десятиліть”, – наголосив він.

Гебреісус зазначиив, що пандемії проходять набагато важче, ніж звичайні кризи галузі охорони здоров’я.

“Це ще й економічна криза та соціальна криза, а у багатьох країнах – ще й політична криза”, – додав Гебреісус.

Згідно з даними Worldometer, у світі зафіксовано 9 064 745 випадків коронавірусу, зокрема 470 981 – летальний, одужали 4 849 111 осіб.

 

Ті, хто безсимптомно хворіють на COVID-19, швидше втрачають антитіла. Дослідження

Дарія ПоперечнаУП.Життя  22 червня 2020 УП

У пацієнтів, які безсимптомно переносять коронавірусну хворобу, швидше знижується рівень антитіл.

Проте це не означає, що у них пропадає імунітет, пишуть у The New York Times.

Антитіла – захисні білки, що виробляються у відповідь на інфекцію – можуть тривати всього два-три місяці, особливо у людей, у яких не проявлялися симптоми хвороби під час інфікування.

Такими є результати нового дослідження, опублікованого в Nature Medicine.

Дослідники порівняли 37 безсимптомних людей з аналогічною кількістю пацієнтів, у яких були симптоми в китайському окрузі Веньчжоу.

Вчені виявили, що безсимптомні люди реагують на вірус слабше, ніж ті, у кого з’являються симптоми.

Тому автори дослідження ставлять під сумнів ідею “сертифікатів імунітету” для людей, які одужали від хвороби.

При цьому експерти зазначають, що такі результати не обов’язково означають, що ці люди можуть заразитися вдруге.

Оскільки навіть низькі рівні потужних нейтралізуючих антитіл можуть бути захисними для організму, як і Т-клітини та В-клітини імунної системи.

“Більшість людей, як правило, не знають про імунітет Т-клітин, і велика частина розмов була присвячена рівням антитіл”, – каже Анжела Расмуссен, вірусолог з Колумбійського університету.

Крім Т-клітин, які можуть вбити вірус при зіткненні, інфіковані люди створюють так звані В-клітини, які при необхідності можуть швидко збільшити вироблення антитіл.

“Якщо вони знову виявлять вірус, вони запам’ятають і почнуть виробляти антитіла дуже і дуже швидко”, – сказав Флоріан Краммер, вірусолог з Медичної школи Ікан, який провів кілька досліджень антитіл до коронавірус.

Інше дослідження, опубліковане у журналі Nature, припускає, що навіть низького рівня антитіл може бути досить, щоб перешкодити вірусу.

“Схоже, що навіть низькі рівні певних антитіл володіють потужною нейтралізуючою здатністю.

Низькі рівні антитіл не обов’язково визначають, чи буде пацієнт захищений від повторного зараження”, – говорить доктор Расмуссен, вірусолог Колумбійського університету.

При цьому деякі вчені відмітили необхідність створення вакцини, оскільки природним чином важко досягти загального імунітету.

“У цих звітах наголошується на необхідності розробки сильних вакцин, тому що імунітет, який природним чином розвивається під час інфекції, є субоптимальних і недовговічним у більшості людей.

Ми не можемо покладатися на природну інфекцію для досягнення стадного імунітету”, – зазначила Акіко Івасаки, вірусолог з Єльського університету.

 

Від коронавірусної інфекції у світі одужало вже 4,5 млн осіб

23 червня. УНН. Станом на ранок вівторка загальна кількість померлих від інфекції, викликаної новим коронавірусом SARS-CoV-2, у світі складає 471 640 осіб. У свою чергу, одужали 4 511 603 людини. Про це повідомляє УНН з посиланням на Центр системних досліджень та інжинірингу при Університеті Джонса Хопкінса (США).

Всього у світі 9 074 624 осіб інфіковано.

Країнами з найбільшим поширенням коронавірусу залишаються США (2 310 786), Бразилія (1 106 470), Росія (591 465), Індія (425 282), Велика Британія (306 761), Перу (257 447), Чилі (246 963), Іспанія (246 504), Італія (238 720), Іран (207 525), Франція (197 381), Німеччина (191 768) і Туреччина (188 897).

Найбільшу кількість смертей серед країн світу зафіксовано у США — 120 393 осіб, Бразилії — 51 271, Великій Британії — 42 731, Італії — 34 657, Франції — 29 666 та Іспанії — 28 324. У Китаї загалом — 4639, один летальний випадок за останні 7 тижнів.

Нагадаємо, згідно з останніми даними МОЗ в Україні зафіксовано 37 241 випадків коронавірусної хвороби COVID-19, з них 1 012 — летальні.

Респіраторну хворобу COVID-19, інфікування якою викликає коронавірус SARS-CoV-2, вперше зафіксували у китайській провінції Хубей, наприкінці 2019 року. З того часу зараження цим вірусом було зафіксовано у 185 країнах світу, включаючи Україну. Починаючи з 11 березня Всесвітня організація охорони здоров’я визнала поширення хвороби — пандемією.

 

В Україні зареєстрували 37 241 випадок COVID-19, за добу — 681

22.06.2020 09:06

Станом на 22 червня в Україні лабораторно підтверджені 37 241 випадок COVID-19, за добу — 681 новий.

Про це свідчать дані Центру громадського здоров’я – Укрінформ.

Станом на 22 червня в Україні лабораторно підтверджені 37 241 випадок COVID-19. За останню добу виявили 681 випадок

Зафіксовано 8 нових летальних випадків. Одужало 133 людини.

 

В Україні кількість хворих на COVID-19 медиків перевищила шість тисяч

Станом на 22 червня в Україні зареєстровано 6 046 випадків захворювання на COVID-19 серед медичних працівників.

Про це на брифінгу 22 червня сказав міністра охорони здоров’я Максим Степанов, повідомляє кореспондент Укрінформу.

“Загалом за весь час пандемії захворіла 37 241 людина, з яких 2 735 дітей та 6 046 медпрацівників”, – сказав Степанов.

За добу на COVID-19 захворіла 681 людина, з них 45 дітей та 48 медпрацівників. Госпіталізовано 138 осіб.

За даними Центру громадського здоров’я, одужали 3657 медпрацівників.

Всього за минулу добу було проведено 7 831 тест, з яких 6 131 — методом ПЛР, та 1700 ІФА-тестувань.

 

В Одесі посилили карантин — правоохоронці перевірятимуть транспорт, пляжі та ринки

В Одесі через збільшення випадків інфікування COVID-19 посилено карантинні заходи: з понеділка правоохоронцям доручено перевіряти їх дотримання у громадському транспорті, на пляжах і місцях торгівлі, не допускається стихійна торгівля в рекреаційних зонах.

Таке рішення ухвалила комісія за питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Одеської міськради, повідомляє пресслужба мерії – Укрінформ.

“З метою протидії поширенню коронавірусної хвороби COVID-19 на території міста Одеси…забороняється перебувати в громадських будівлях і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок; перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус; самовільно залишати місця самоізоляції чи обсервації; відвідувати заклади освіти її здобувачами в групах понад 10 осіб, крім участі у державній підсумковій атестації у формі зовнішнього незалежного оцінювання, зовнішнього незалежного оцінювання чи вступних випробуваннях”, – йдеться повідомленні.

Крім того, заборонено проведення масових культурних чи розважальних, спортивних чи релігійних та інших заходів за участю більше однієї особи на 5 кв. метрів площі будівлі або території (якщо захід проводиться на відкритому повітрі), де проводиться захід. Організатор заходу відповідальний за дотримання фізичної дистанції між учасниками не менше ніж 1,5 метра.

Такі ж вимоги стосуються діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку; здійснення пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в трамваях і тролейбусах, приміському та внутрішньообласному та міжобласному сполученні. Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв респіраторами або захисними масками та контроль за використання засобів індивідуального захисту пасажирами під час перевезення.

Департаменту транспорту Одеської міськради доручено скорегувати маршрути руху громадського транспорту з урахуванням змінених графіків роботи підприємств. Орендарям пляжів необхідно забезпечувати півтораметрову відстань між шезлонгами, а ресторани – забезпечити таку ж відстань між столиками розміщувати за ними не більше чотирьох осіб.

За минулий тиждень на Одещині зареєстровано сплеск захворювань на COVID-19. Лабораторно підтверджено 133 випадки – проти 80. Загальна кількість хворих – 1234, в тому числі – 222 медичних працівників (144 одужало) та 116 дітей (44 одужало).

Найбільші осередки зафіксовано в Одесі – 301 випадок, Болградському районі -100 випадків та в

Подільському районі – 449 випадків. В Ізмаїлі та п’яти районах Одещини введено посилені карантинні заходи.

 

Люди заблокували лікарню в Харкові, куди мають приймати заражених COVID-19

ПОНЕДІЛОК, 22 ЧЕРВНЯ 2020, 11:22 УП

Представники чорнобильських організацій протестують проти відкриття диспансеру радіаційного захисту для прийому хворих на COVID-19.

Джерело: “Суспільне”

Деталі: Наразі біля лікарні кілька десятків людей. Вони тримають плакати: “Руки геть від Чорнобильської лікарні Харкова”, “Вимагаємо виконання конституції та законів України”.

Учасники акції запевняють, що медзаклад не пристосований для лікування хворих на COVID. Один із учасників під час виступу перед протестувальниками заявив, що приміщення лікарні не відповідає “спеціальним санітарним вимогам”.

Також присутні вважають, що влада “під виглядом якихось коронавірусних хворих хоче забрати Чорнобильську лікарню”.

Довідково: Раніше для прийому хворих з підтвердженим COVID-19 планувалося відкрити Харківський обласний диспансер радіаційного захисту населення, який був визначений Міністерством охорони здоров’я серед опорних, але проти цього виступають чорнобильці.

Увечері 20 лютого 72 евакуйованих із Китаю людей (українців та іноземців) разом із супроводом розмістили на 14-денну обсервацію (ізоляція та спостереження, у народі – “карантин”) у медзакладі МВС у Нових Санжарах Полтавської області.

Місцеві мешканці зустріли їх протестами через страх зараження.

 

Зеленського закликають скасувати дистанційну освіту та відкрити школи – петиція

Дарія Поперечна, УП.Життя

Володимира Зеленського закликають заборонити дистанційну освіту в усіх навчальних закладах країни.

Петиція з відповідним запитом від 25 травня з’явилась на сайті глави держави.

Звернення уже зібрало 25 тисяч голосів, необхідних для розгляду.

Авторка звернення зазначає, що під час навчання вдома учні не можуть отримати необхідні знання.

“Діти мають ходити до школи, навчатися, спілкуватися зі своїми однолітками.

Батькам, дітям і вчителям дуже складно перебувати на дистанційній освіті.

Діти не зможуть отримати повноцінні знання, перебуваючи вдома.

Тому народ хоче, щоб влада не ухвалила закон про дистанційну освіту”, – йдеться в тексті петиції.

Варто зазначити, що це вже не перша петиція з подібним проханням на сайті глави держави.

Проте попередні запити не набирали достатньої кількості голосів для розгляду.

 

Карантин: Кабмін прибрав деякі заборони, але в регіонах можуть посилити

ПОНЕДІЛОК, 22 ЧЕРВНЯ 2020, 11:22  УП

Кабінет міністрів у постанові про продовження карантину до 31 липня прибрав заборону на роботу кафе й ресторанів, торгово-розважальних центрів, закладів культури, фітнес-центрів, готелів, баз відпочинку, але залишив низку заборон і дозволив посилювати карантин у регіонах із поганою епідемічної ситуацією.

Джерело: постанова КМУ від 17 червня (№500) про внесення змін до деяких актів уряду, зокрема постанови від 20 травня (№392)

Деталі: В оновленій постанові залишилося, що на період дії карантину забороняється:

1) перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно;

2) перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус;

3) самовільно залишати місця самоізоляції, обсервації;

4) відвідувати заклади освіти в групах більше 10 осіб, крім участі у зовнішньому незалежному оцінюванні, вступних іспитах, підготовці моряків тощо;

5) проведення масових заходів за участю більше однієї особи на 5 кв. метрів площі будівлі або території (дистанція між учасниками має бути не менше за 1,5 метра);

6) діяльність дитячих закладів оздоровлення та відпочинку;

7) перевезення пасажирів у кількості більше, ніж кількість місць для сидіння (перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв масками й контроль їх у пасажирів);

8) відключати електроенергію підприємствам централізованого водопостачання та водовідведення, вугледобувних підприємств;

9) припиняти постачання природного газу виробникам теплової та електричної енергії;

10) відвідувати установи й заклади соціального захисту, в яких перебувають громадяни похилого віку, ветерани війни і праці, особи з інвалідністю тощо;

11) відвідувати пункти тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, пункти розміщення біженців (крім осіб, які надають їм правову допомогу);

12) проводити планові госпіталізації, крім допомоги вагітним, онкохворим, хворим із коронавірусом та в інших випадках, коли є ризик для життя (ця заборона не поширюється на регіони, де ліжка хворими на COVID-19 зайняті менше, ніж на половину);

13) перетин державного кордону іноземцями та особами без громадянства (крім іноземців, які постійно проживають в Україні, та біженців) без страхового поліса (на ипадок лікування при COVID-19 чи обсервації.

Крім того, на території регіонів із значним поширенням COVID-19 запроваджується посилення протиепідемічних заходів.

Регіоном із значним поширенням COVID-19 вважається регіон, у якому наявна одна з таких ознак:
– завантаженість ліжок у закладах охорони здоров’я, визначених для госпіталізації пацієнтів з підтвердженим випадком COVID-19, становить більш як 50%;
– середня кількість тестувань методом полімеразної ланцюгової реакції та імуноферментного аналізу становить менше ніж 24 на 100 000 населення протягом останніх 7 днів;
– коефіцієнт виявлення випадків інфікування COVID-19 становить більш за 11%;
– показник динаміки зростання випадків інфікування COVID-19 становить більш за 10%.

Показник динаміки зростання випадків інфікування COVID-19 застосовується у разі реєстрації більше 8-ми випадків на 100 000 населення сумарно за останні 7 днів.

Посилює протиепідемічні заходи регіональна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за поданням головного державного санітарного лікаря регіону, якщо протягом трьох днів поспіль на це є підстави. Комісія кожні три дні аналізує епідемічну ситуацію в регіоні, розглядає питання посилення протиепідемічних заходів.

У таких регіонах можуть знову заборонити проводити масові заходи, працювати готелям, перевізникам, метрополітену, дитячим садочкам, спортивним закладам і фітнес-центрам, закладам культури, закладам харчування.

Рішення про посилення протиепідемічних заходів може бути скасовано не раніше, ніж за 7 днів з дня його прийняття.

 

У Болгарії повернули масковий режим

ПОНЕДІЛОК, 22 ЧЕРВНЯ 2020, 15:32 УП

Болгарія знову зобов’язала всіх носити маски у закритих приміщеннях у зв’язку зі зростанням числа нових випадків коронавірусу.

Про це заявив в ході брифінгу міністр охорони здоров’я Кіріл Ананієв, повідомляє “Європейська правда” з посиланням на Novinite.

Як повідомив Ананієв, рішення знову ввести скасований раніше масковий режим було прийнято на тлі загального посилення обмежувальних заходів. Причиною стало погіршення ситуації з поширенням COVID – 19 в країні в останні дні. Так, за 15-денний проміжок (з 7 по 22 червня) число активних випадків в Болгарії збільшилася на 626.

“Ситуація складна. У нас є реальне збільшення кількості випадків COVID-19. На щастя, людей, які потребують інтенсивної терапії не так багато”, – сказав головний державний інспектор Ангел Кунчев.

За його словами, це відбувається і в інших країнах.

“Це відбувається через нашу поведінку і зміни у самому вірусі. На першому місці за рівнем захворюваності знаходиться Північна Македонія – 45,6 на 100 тисяч населення. На другому місці – Албанія – 12,9, далі Боснія – 11,9, Туреччина-10,7. П’яте і шосте місця займають Болгарія-8,3, Сербія – 7,09 на 100 тисяч населення. Це відбувається в Європі”, – додав Кунчев.

За його словами, великою проблемою є те, що люди не дотримуються рекомендованих запобіжних заходів.

“Очевидно, що дані за минулий тиждень по всій країні викликають тривогу. Це стосується і Софії. Саме тому ми постійно обговорюємо і розглядаємо ситуацію, що склалася. Ми повинні навчитися жити з цим вірусом”, – заявила мер Софії Йорданка Фандакова.

“Ще в суботу ми обговорювали, що перш ніж міністр Ананієв знову зробить маски обов’язковими, ми повинні самі це запровадити.  Я прошу жителів Софії повернутися до того ставлення, яке було у нас під час надзвичайного стану”, – закликала Фандакова.

 

У Києві 43 нових хворих із коронавірусом, серед них 100-річний чоловік

ПОНЕДІЛОК, 22 ЧЕРВНЯ 2020, 12:15 УП

У Києві за минулу добу діагностували COVID-19 у 43 осіб, з них госпіталізували шістьох.

Джерело: міський голова Києва Віталій Кличко на брифінгу

Деталі: Серед нових хворих: 21 жінка віком від 24 до 92 років та дівчина 17 років, а також 17 чоловіків від 19 до 100 років і четверо хлопчиків віком від 4 до 11 років.

До лікарень госпіталізували 6 пацієнтів, решта перебуває на самоізоляції під контролем лікарів.

Найбільше випадків у неділю підтвердили у Шевченківському, Дніпровському, та Деснянському районах (по 7 випадків) і у Печерському (6 підтверджених випадків за добу).

Загалом за час пандемії у столиці Україні зафіксували 4 368 підтверджених випадків коронавірусної хвороби.

Кличко також заявив, що в Києві – найвищий в Україні показник тестувань: 67 на 100 000 населення

Тільки Київський лабораторний центр України зробив майже 40 тисяч ПЛР-тестів. Такі дослідження роблять ще у 4 комунальних медзакладах і приватних клініках. Мобільні бригади відібрали вже 24,5 тисячі зразків.

 

МОЗ змінює принцип фінансування за пакетами COVID-19

Міністр охорони здоров’я Максим Степанов заявив про зміну принципу фінансування за пакетами лікування COVID-19.

Про це міністр сказав під час робочої поїздки у Львівську область, інформує пресслужба Львівської ОДА – Укрінформ.

“Сьогодні я зі своїм заступником і провідними лікарями України перебуваємо на Львівщині, щоб розібратися у ситуації, допомогти: як щодо епідеміологічної ситуації, так і щодо медичної галузі загалом. Зміни, які ми впроваджуємо в медицині, робляться для всіх медиків та пацієнтів. Тому нам важливо отримувати від них зворотний зв’язок. МОЗ допомагає усім регіонам максимально ефективно боротися з коронавірусом. Зокрема, зараз нам важливо змінити принцип фінансування за пакетами лікування COVID-19″, – підкреслив Степанов.

У ході робочої поїздки міністр ознайомиться з роботою низки медичних закладів області, а також проведе селекторну нараду із керівництвом регіону.

Як повідомлялося, останнім часом Львівщина демонструє значний приріст інфікованих на коронавірус. За минулу добу тут зафіксовано 200 нових випадків захворювання на COVID-19.

 

На Львівщині за добу зафіксували 200 випадків коронавірусу

У Львові та області за попередню добу методом ПЛР підтверджено коронавірус у 200 осіб, це найбільше в Україні.

Про це повідомляє  пресслужба Львівської ОДА. – Укрінформ

“Підтверджено методом ПЛР наявність коронавірусу за добу у 200 мешканців Львівщини. Місто Львів – 109″, – йдеться в повідомленні.

За попередню добу в місті та області було госпіталізовано з підозрою на коронавірус 34 особи. Відправлено на самоізоляцію 53 осіб.

На сьогодні у стаціонарах перебуває 794 хворих, з низ 205 – у Львівській обласній інфекційній лікарні, 127 – у Центрі легеневого здоров’я, 86 – у 8 міській клінічній лікарні, 67 – у 1 міській клінічній лікарні, 150 – в госпіталі ветеранів війни та репресованих, 52 – у Стрийській міській лікарні, 47 – у Кам’янко-Бузькій лікарні, 14 – в Стебницькій міській лікарні, у Сокальській ЦРЛ – 27 осіб, у Рудківській – 18 осіб.

61 людина перебуває на лікуванні у відділенні реанімації. 13 пацієнтів – на ШВЛ.

За увесь час у місті та області COVID-19 підтверджено у 3980 осіб. Померло 114 осіб. Одужали від коронавірусної інфекції 674 осіб.

Як повідомлялося, У понеділок 22 червня міністр охорони здоров’я Максим Степанов проінспектує медичні заклади Львівської області, які надають допомогу хворим на COVID-19, у зв’язку з високою захворюваністю в регіоні.

 

Ляшко пояснив, звідки сплеск коронавірусу на Львівщині

ПОНЕДІЛОК, 22 ЧЕРВНЯ 2020, 15:58 УП

Головний санітарний лікар Віктор Ляшко пояснив, що суттєве збільшення кількості заражень COVID-19 у Львівській області спричинене усуванням черги протестованих.

Джерело: Офіс президента

Деталі: Президент Володимир Зеленський провів традиційну селекторну нараду щодо запобігання поширенню коронавірусу.

Він зауважив, що велика кількість заражень, 200 осіб, зафіксували лише на Львівщині за минулу добу.

Ляшко пояснив Зеленському, що така значна кількість лабораторно підтверджених позитивних випадків COVID-19 з’явилася через те, що було усунуто велику чергу громадян, які очікували на тести.

Довідково: Від початку пандемії в Україні жодного разу не було зафіксовано 200 захворювань за добу в межах одного регіону.

Що було раніше: За добу 21 червня у Львівській області зафіксували 200 нових випадків COVID-19.

 

На Закарпатті скасували послаблення карантину

На Закарпатті обласна комісія ТЕБ та НС скасувала послаблення карантину.

Як повідомляють в Закарпатському обласному центрі громадського здоров’я у Facebook, область переходить на режим, коли лікарні перестають приймати планових хворих, громадський транспорт не працюватиме на вихідних, а роботодавцям рекомендовано переглянути графік роботи – Укрінформ.

“Послаблення карантину на Закарпатті скасовано. Таке рішення прийняла сьогодні регіональна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Закарпатської ОДА”, – йдеться в повідомленні.

Рішенням комісії ТЕБ та НС заборонено на всій території області із 25 червня 2020 року проведення планових заходів з госпіталізації в медзакладах.

Також заборонили у вихідні (субота, неділя) та святкові дні регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів громадським автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному сполучені.

Починаючи із 00.00 год. 23 червня 2020 року до покращення епідемічної ситуації та прийняття окремого рішення в області встановлять контрольно-пропускні пункти на перевальних ділянках наступних автомобільних доріг: Яблунецький перевал (автодорога Н-09 Мукачево-Рогатин-Львів) та Абранський перевал (автодорога М-06 Київ-Чоп).

Також місцевим органам виконавчої влади у разі необхідності радять змінити режими роботи з метою встановлення початку роботи о 8 годині в органах виконавчої влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування; о 10 годині в центрах надання адміністративних послуг, органах соціального захисту населення, територіальних органах Пенсійного фонду України.

Суб’єктам господарювання рекомендовано на період дії карантину внести (у разі необхідності) зміни до режимів роботи з метою встановлення початку роботи о 10 чи більш пізній годині.

Фармацевтичним суб’єктам господарювання рекомендовано встановити із 11.00 по 13.00 години прийому відвідувачів (споживачів) похилого віку, розмежувавши прийом з іншими відвідувачами та не допускати у визначені вище години прийом інших категорій громадян (споживачів).

Як повідомлялося, протягом минулого тижня в Закарпатській області фіксують різке збільшення кількості хворих на коронавірус. За тиждень область встановила два антирекорди із захворюваності. Зокрема, за добу 19 червня додалося 109 інфікованих осіб. Загалом в регіоні станом на 20 червня підтверджено 2 188 випадків коронавірусу.

 

Попри ріст кількості хворих на COVID-19 в останні дні, індикатори дозволяють проводити ЗНО – Ляшко

УНН. Заступник Міністра охорони здоров‘я — Головний державний санітарний лікар України Віктор Ляшко провів онлайн-нараду з Міносвіти, Мінекономіки, Держпродспоживслужбою та представниками департаментів охорони здоров’я та департаментів освіти всіх областей щодо проведення зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО). Про це сам Ляшко написав на своїй сторінці у Фейсбук, передає УНН.

“Зараз індикатори дозволяють проведення ЗНО, хоча протягом останніх кількох днів спостерігався ріст захворюваності COVID-19”, — повідомив він.

У зв’язку з тим, що до дня проведення першого ЗНО залишилось лічені дні, Ляшко звернувся до абітурієнтів та їх батьків: “Будь ласка, дотримуйтесь карантинних заходів та протиепідемічних рекомендацій, обмежте на цей період мобільність, уникайте місць скупчень людей, одягайте маски в громадських будівлях та транспорті, мийте руки та обробляйте їх антисептиком”.

Ляшко зазначив, що вони зі своєї сторони “зробили все можливе та забезпечили організацію безпечного проведення ЗНО. Пункти проведення забезпечені масками, антисептиками, спланували графіки щоб зменшити контакти різних груп”, — написав він, та додав, що безпечне проведення ЗНО — це наша з вами спільна справа.

Нагадаємо, згідно з останніми даними МОЗ в Україні зафіксовано 37 241 випадків коронавірусної хвороби COVID-19, з них 1 012 — летальні.

Респіраторну хворобу COVID-19, інфікування якою викликає коронавірус SARS-CoV-2, вперше зафіксували у китайській провінції Хубей, наприкінці 2019 року. З того часу зараження цим вірусом було зафіксовано у 185 країнах світу, включаючи Україну. Починаючи з 11 березня Всесвітня організація охорони здоров’я визнала поширення хвороби — пандемією.

 

Фонд гарантування судиться з Рожковою і екс-керівниками Платинум Банку за 1,5 мільярда

ПОНЕДІЛОК, 22 ЧЕРВНЯ 2020, 16:47 УП

Фонд гарантування вкладів фізосіб подав позов в Госпсуд Києва до колишніх членів правління та наглядової ради Платинум Банку про солідарне стягнення 1,48 млрд грн.

Про це повідомляє Finbalance.

Зазначається, що серед відповідачів – Катерина Рожкова (колишня в.о. голови правління Платинум Банку, нинішній перший заступник голови НБУ), Костянтин Смольський (екс-голова правління Платинум Банку), Григорій Гуртовий (екс-голова наглядово ради) та інші.

За даними Фонду, обсяг вимог кредиторів Платинум Банку, який визнали неплатоспроможним у січні 2017 року, – 7,04 млрд грн, оціночна вартість ліквідаційної маси – 1,94 млрд грн, а сума недостатності майна банку для задоволення вимог кредиторів – 5,1 млрд грн.

На 1 червня 2020 року вкладникам Платинум Банку в межах гарантійної суми були виплачені компенсації на 4,82 млрд грн (98,6% запланованих виплат).

У ФГВФО обґрунтовують позов тим, що екс-посадовці Платинум Банку, “внаслідок неналежного виконання своїх службових обов’язків, що виразилося в прийнятті необгрунтованих рішень”, завдали збитків банку в розмірі 1,48 млрд грн, який складається з сум неповернених і списаних у збиток кредитних коштів.

Як вважають у Фонді, серед таких рішень були як кредитування деяких компаній, так і “завідомо збиткові активні операції”: продовження кінцевих термінів повернення кредитних коштів (які не були повернуті банку); перенесення термінів сплати відсотків зі зменшенням ставки за користування кредитними коштами тощо.

У Фонді також вважають, що вчинення таких дій призвело до відсутності в банку коштів для виконання зобов’язань перед вкладниками і кредиторами, порушення нормативів НБУ, банкрутства Платинум Банку, заподіяння шкоди банку, вкладникам та іншим кредиторам, в т.ч. Фонду.

17 червня Госпсуд дав Фонду гарантування п’ять днів на усунення недоліків позовної заяви, у тому числі – обґрунтування підстав для об’єднання позовних вимог.

Нагадаємо:

У січні 2017 року Правління Національного банку прийняло рішення про віднесення ПАТ “Платинум Банк” до категорії неплатоспроможних.

У жовтні 2018 року Окружний адміністративний суд Києва визнав законним виведення з ринку “Платинум Банку”.

 

Раді пропонують створити спеціальну економічну зону “Туристичне Закарпаття”

У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №3701 “Про спеціальну (вільну) економічну зону туристсько-рекреаційного типу “Туристичне Закарпаття”.

Текст і супровідні документи до проєкту закону оприлюднені на сайті ВР – Укрінформ.

Згідно з пояснювальною запискою, пропонується створити на період 10 років (з 1 січня 2021 року до 31 грудня 2030 року включно) в адміністративно-територіальних межах Закарпатської області спеціальну економічну зону туристсько-рекреаційного типу “Туристичне Закарпаття”.

За законопроєктом, спеціальний режим інвестиційної діяльності запроваджується на території цієї зони для реалізації інвестиційних проєктів у визначених пріоритетних видах економічної діяльності, а також пілотного експерименту із розвитку сільського туризму. Він містить послуги сільської гостинності, які надають члени особистого селянського господарства, і спрямований на збереження соціально-культурної, історичної спадщини та традицій сільської місцевості.

Зокрема, спеціальний режим інвестиційної діяльності планується застосовувати до суб’єктів спеціальної туристсько-рекреаційної зони – юридичних осіб, які реалізують інвестиційні проєкти розміром не менше ніж:

500 тисяч доларів США – з розроблення родовищ мінеральних вод, лікувальних грязей та інших природних лікувальних ресурсів, їх видобутку і використання, зокрема діяльність із санаторно-курортного лікування і профілактики захворювань, медичної реабілітації, промислового розливу мінеральної води;

500 тисяч доларів США – з будівництва, реконструкції, модернізації об’єктів, призначених для санаторно-курортного лікування, медичної реабілітації та відпочинку громадян;

500 тисяч доларів США – зі створення об’єктів у сфері відпочинку та туризму, діяльності готелів та ресторанів, туристичної діяльності, надання послуг відпочинку та розваг;

200 тисяч доларів США – зі збереження історичного та природного надбання.

Також спеціальний режим інвестиційної діяльності хочуть застосовувати щодо членів особистого селянського господарства, які реалізують пілотний експеримент із розвитку сільського туризму кошторисною вартістю, еквівалентною не менше ніж вартість майна, визначеного законом “Про особисте селянське господарство”, але не менш як 1 тисяча доларів США – за умови надання послуг сільської гостинності.

Порядок реалізації пілотного експерименту із розвитку сільського туризму та особливості реалізації спеціального режиму інвестиційної діяльності буде встановлено Кабінетом міністрів України.

За законопроєктом, дострокове припинення спеціального режиму інвестиційної діяльності заборонено.

Автором документу став член фракції “Слуга народу” Олексій Устенко.

Очікується, що ухвалення законопроєкту сприятиме залученню інвестицій у сферу відпочинку, туризму та оздоровлення, забезпеченню ефективного використання природних ресурсів та рекреаційного потенціалу Закарпатської області, розвитку її транспортної інфраструктури, а також реалізації пілотного експерименту з розвитку сільського туризму як нової сфери економіки України, збільшенню обсягів в’їзного туризму, збереженню наявних і створенню нових робочих місць.

 

У Карпатах через сильні опади чотири села залишились без транспортного сполучення

На Прикарпатті після сильних опадів села Бистрець, Дземброня, Шибене та Зелене залишились без транспортного сполучення.

Про це повідомляє Івано-Франківська обласна державна адміністрація – Укрінформ.

«У зв’язку із сильними опадами у вигляді дощу та граду, які пройшли на більшій території області впродовж вихідних, відбулося суттєве підняття рівня води у гірських річках … Через селеві потоки та підняття рівня води у річках на деяких дорогах Верховинського та Косівського районів ускладнився рух транспорту. На ділянці автошляху до сіл Бистрець, Дземброня, Шибене та Зелене – проїзд відсутній», – повідомляє Івано-Франківська ОДА.

За їхньою інформацією, дорожнє полотно пошкоджено також на ділянках шляху між населеними пунктами Гринява – Грамотне, Красноїлля – Перехресне, Верхній Ясенів – Голови, Довгополе – Кохан, Розтоки – Барвінків. Загалом, в області після дощів розмито понад 73 км доріг, зруйновано 10 км дамб, 11 автомобільних мостів, 24 дорожні і 7 пішохідних мостів зазнали часткового руйнування.

«Зважаючи на ситуацію, комісія (ТЕБ і НС – авт) прийняла рішення про виділення одного мільйона гривень із резервного фонду обласного бюджету для надання допомоги постраждалим районам. Окрім того, також буде надано 4 тонни дизпалива і направлено спеціальну техніку», – повідомляє Івано-Франківська ОДА.

Внаслідок стихії в області зруйновані один та пошкоджено 104 житлових будинки, підтоплені 167 господарських будівель, 469 присадибних ділянок, 608 га сільськогосподарських угідь, 4 заклади освіти і один заклад охорони здоров’я. Найбільше постраждали жителі Верховинського, Косівського, Коломийського, Снятинського, Надвірнянського та Богородчанського районів.

 

У Харкові через зарплатні борги вийшли на пікет працівники “Електроважмашу”

У Харкові через зарплатні борги вийшли на пікет працівники “Електроважмашу”.

На акцію вийшли близько 100 працівників ДП “Завод “Електроважмаш”, повідомляє кореспондент Укрінформу.

“Зараз ми отримуємо зарплату із затримкою в кілька місяців, а загальна сума боргів перевищує 34 млн грн. Люди почали масово звільнятися, і незрозуміло, з чого таке сталося, бо ще рік тому завод був успішним”, – зазначив один з учасників пікету, який заявив, що працює інженером, та відмовився називати своє прізвище.

За його словами, кризова ситуація існує з грудня минулого року: “Тоді крім заборгованості по зарплатні почала накопичуватися заборгованість підприємства за електропостачання, в зв’язку з чим підприємству повідомили про відключення від електромережі”.

До учасників пікету вийшов виконуючий обов’язки генерального директора підприємства Віктор Бусько, але він не зміг назвати дати початку виплати заборгованості по зарплатні: “Ситуація складна з ряду об’єктивних причин. Розробляємо відповідні заходи”.

Взяти офіційну інформацію у прес-службі підприємства не вдалося: на телефонний дзвінок ніхто не відповідає.

Пікет триває. Люди звинувачують керівництво заводу у доведенні підприємства до межі банкрутства. Також лунають заклики запросити голову Харківської ОДА Олексія Кучера на зустріч з робітниками заводу щодо вирішення накопичених проблем.

Як повідомляв Укрінформ, 16 червня працівники працівники СБУ та прокуратури почали проводити слідчі дії на ДП “Електроважмаш”. Тоді ж оголосили підозру директору ДП “Електроважмаш” і його заступнику. Перевіряються факти продажу продукції заводу до РФ через фірму-прокладку у Лондоні. Загальна сума збитків, завданих державному підприємству, складає майже 1,2 млн грн.

Завод “Электроважмаш” спеціалізується на виробництві гідро- і турбогенераторів для ТЕС и АЕС, електродвигунів для приводів прокатних станів, устаткування для шахт тощо.

 

Український інститут та їzhakultura створять презентаційне видання кулінарної дипломатії України

Цього року Український інститут спільно з науково-просвітницьким проєктом їzhakultura та видавництвом їzhak, яке спеціалізується на книгах з історії гастрономії в Україні, створять видання про українську кулінарну дипломатію.

Про це повідомляється на сайті Українського інституту – Укрінформ.

«Дипломатія вже давно не обмежується традиційними протокольними заходами, написанням вербальних нот чи веденням переговорів. Дедалі частіше в практику входить публічна дипломатія, культурна дипломатія, або міжкультурні зв’язки. Кулінарна дипломатія є також ефективним дипломатичним інструментом», – розповіла креативна директорка Українського інституту Тетяна Філевська.

До книги увійдуть науково-популярні тексти про історію національної кухні України, особливості регіональної кулінарної традиції та рецепти популярних страв. До роботи над рецептами запрошено кухарів-професіоналів.

Видання розкриє кулінарію України як частину нематеріальної культурної спадщини. Цього року книга буде доступна у форматі онлайн англійською та українською мовами. Друковані примірники з’являться наступного року.

«Ми розповімо про кулінарні традиції, що не втратили своєї актуальності в Україні, а також представимо рецепти страв з різних куточків України, що відображають сьогоднішню гастрономічну культуру… Видання формуватиме актуальний, різноманітний гастрономічний образ сучасної української кухні і допоможе орієнтуватись у світі смаків, кольорів та візуальних образів нашої кулінарної мапи», – розповіла Олена Брайченко, фахівчиня в сфері гастрономічних досліджень та засновниця проєкту їzhakultura, яка разом з командою активно займається популяризацією цього напряму досліджень в Україні.

Проєкт з української кулінарної дипломатії об’єднає зусилля науковців, шефів дизайнерів та фахівців дипломатичного протоколу для популяризації сучасної української кухні за кордоном.

Їzhakultura — науково-просвітницький проєкт про їжу, історію, суспільство, культуру. Проєкт реалізує та популяризує дослідження з кулінарних традицій, сприяє збереженню гастрономічної спадщини.

Проєкт їzhakultura став переможцем Мистецького конкурсу з розробки видання з української кулінарної дипломатії Українського інституту. У портфоліо їzhak — видавничого підрозділу їzhakultura — уже є такий успішний проєкт як «Кримськотатарська кухня» (2019 року, авторства Олени Соболєвої).

 

Профспілка “Антонова” позивається до Кабміну про виведення компанії зі складу “Укроборонпрому”

ПОНЕДІЛОК, 22 ЧЕРВНЯ 2020, 12:39 УП

Профспілка держпідприємства “Антонов” подала позов до Окружного адмінсуду Києва про скасування постанови експрем’єра Арсенія Яценюка, якою “Антонов” передали в управління держконцерну “Укроборонпром”.

Про це повідомляє прес-служба юридичної компанії “Ілляшев та Партнери”, яка обслуговує ДП “Антонов”.

“Колектив авіагіганта вважає, що постанова Кабміну від 31.03.2015 року № 269 порушує його права та була прийнята з грубим порушенням Конституції, Законів України “Про Кабінет Міністрів України”, “Про захист економічної конкуренції”, “Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.

Також у позові профспілки зазначається, що передання у 2015 році цілісного майнового комплексу “Антонова” із сфери управління Мінекономрозвитку в управління “Укроборонпрому” мало вкрай негативні наслідки, що відобразилося на результатах господарської діяльності підприємства”, – йдеться у повідомленні.

“В умовах втрати традиційних ринків збуту і багаторічної відсутності державних замовлень на розробку і будівництво літаків, “Укроборонпром” протягом п’яти років фактично не надав ДП “Антонов” жодної допомоги.

Натомість наразі концерн на чолі з Айваросом Абромавичусом є зайвою надбудовою, на утримання якої “Антонов” несе значні додаткові витрати. Так, на утримання “Укроборонпрому” лише у 2018-2020 роках ДП “Антонов” перерахувало внески на суму 122 млн грн. Ще 74 млн грн у 2015-2019 роках “Антонов” за вказівкою “Укроборонпрому” перерахував в якості фінансової допомоги іншим підприємствам-учасникам концерну”, – додали в компанії.

В компанії “Ілляшев та Партнери” нагадали, що 15 червня 2020 року Окружний адмінсуд Києва зупинив дію наказу Айвараса Абромавичуса про звільнення президента ДП “Антонов” Олександра Донця. Станом на 22 червня 2020 року, згідно з даними держреєстру, керівником авіабудівного підприємства є Олександр Донець.

Нагадуємо:

Прес-служба юридичної фірми “Ілляшев та партнери”, яка представляє інтереси ДП Антонов повідомляла, що Окружний адмінсуд Києва зупинив дію рішення гендиректора “Укроборонпрому” Айвараса Абромавичуса від 9 червня 2020 року про звільнення президента ДП “Антонов” Олександра Донця.

“Укроборонпром” вирішив припинити повноваження президента ДП “Антонов” Олександра Донця, за результатами перевірки держпідприємства матеріали передали до СБУ та НАЗК.

“За результатами перевірки виявили численні факти, які можуть свідчити про неефективне управління державним підприємством; нецільове використання об’єктів державної власності; зловживання та порушення з боку керівництва, що могли призвести до значних збитків державі та нанести істотну шкоду репутації ДП”, – заявили в “Укроборонпромі”.

Раніше на нараді РНБО зробили висновок, що “Укроборонпром” неефективний в управлінні авіаційними держкомпаніями.

Держпідприємство “Антонов” звинувачує “Укроборонпром” в агресивній політиці щодо авіагалузі та держкомпанії зокрема.

В ДП “Антонов” заявили про неправомірні дії ДК “Укроборонпром”, спрямовані на припинення діяльності підприємства, та звернулись до керівництва держави із вимогою залишити президентом компанії Олександра Донця і вивести компанію з-під управління “Укроборонпрому”.

 

Вибух у столичній багатоповерхівці: рятувальники виявили тіло п’ятого загиблого

УНН. На місці ліквідації наслідків вибуху житлового будинку знайдено тіло ще однієї людини. Загалом рятувальники знайшли 5 загиблих. Про це повідомляє УНН із посиланням на пресслужбу ДСНС.

“Cтаном на 03:30 23 червня підрозділами ДСНС знайдено тіло загиблого чоловіка, 1976р.н., якого опізнав сусід”, — повідомили рятувальники.

Таким чином, з початку проведення робіт з-під завалів вилучено тіла 5 осіб: двох жінок 1943 р.н. та 1974 р.н., а також трьох чоловіків 1991р.н., 1967 р.н., 1976 р.н, повідомили у пресслужбі.

Нагадаємо, 21 червня о 10:00 у Дарницькому районі по вул. Соломії Крушельницької, 1/5, в десятиповерховому житловому будинку стався вибух попередньо газоповітряної суміші без послідуючого горіння. Внаслідок вибуху сталося руйнування декількох поверхів. З під’їзду евакуювали 23 особи, з під завалу деблокували 3 особи.

 

Секція будинку з 40 квартир, який вибухнув на Позняках, відновленню не підлягає, – МВС

22 червня 2020, 10:05 ЛБ

Рятувальники сподіваються завершити розбір завалів до кінця дня.

На ранок понеділка з під завалів 10-поверхового будинку, що вибухнув у Києві на Позняках, витягли тіла трьох загиблих мешканців.

Про це повідомив заступник голови МВС Антон Геращенко.

За його словами, ймовірно, що під завалами можуть знаходитися ще двоє чоловіків 1967 і 1976 років народження.

“Рятувальники продовжують цілодобово, вручну, ризикуючи своїм життям, розбирати завали, для того, щоби врятувати життя людей. До вечора планується повністю закінчити ці роботи”, – підкреслив Геращенко.

Він також повідомив, що секція будинку, у якій стався вибух і в якій знаходиться 40 квартир, на думку експертів, відновленню не підлягає. Її доведеться акуратно демонтувати без загрози для безпеки сусідніх секцій житлового будинку.

“Зараз несучий каркас тримається тільки завдяки спеціальним тросам, які скріплюють плити. Учора, для того щоби не допустити подальшого обвалу будинку, рятувальникам довелося протягнути ці троси через квартири, які безпосередньо не постраждали під час вибуху, що викликало необгрунтовано агресивну реакцію окремих мешканців, які втратили від горя контроль над собою”, – повідомив заступник голови МВС.

Зараз на засідання державної комісії з питань надзвичайних ситуацій вирішується питання про виділення коштів на придбання житла для всіх мешканців, які втратили свої квартири. “Це – 40 квартир із секції, яка вибухнула. Деталі будуть в офіційному повідомленні пресслужби КМУ”, – додав Геращенко.

 

Заручники карантину і “тіні”: чому уряд ігнорує креативні індустрії

ПОНЕДІЛОК, 22 ЧЕРВНЯ 2020, 09:00 – МАРІЯ КВІЦІНСЬКА УП

У травні представники творчих професій висвітили небо у 25 містах України, протестуючи проти ігнорування урядом проблем креативної галузі. Чого вони вимагали і що не так з профільною урядовою політикою?

З кінця травня – початку червня більшість секторів бізнесу почали виходити з карантину. Проте послаблення обмежень не торкнулося креативної індустрії, яка через 3 місяця простою залишається в повній невизначеності. Не відомі ні дата зняття обмежень, ні санітарні вимоги, до яких потрібно готуватися.

Урядова програма відновлення економіки не містить плану для галузі, що на понад 90% складається з малого бізнесу й мікробізнесу та з урахуванням впливу на суміжні сектори має 1 млн робочих місць і дає 10% ВВП.

У травні спільнота провела акцію у 25 містах з метою звернути увагу уряду на необхідність діалогу для напрацювання антикризових заходів. Креативні бізнеси не вимагають значного фінансового стимулювання, а просять дати їм чіткий план відновлення. Попри простоту цих вимог, питання не вирішилося.

Вихід з карантину не для всіх

З 22 травня у зв’язку з поетапним послабленням урядових обмежень багато секторів бізнесу почало повертатися в звичне робоче русло.

Про це свідчить і збільшення числа вакансій. Запрацювали спортзали, готелі, сфера торгівлі, поновлюються пасажирські перевезення, незабаром заклади громадського харчування почнуть обслуговувати клієнтів у приміщеннях.

Однією з небагатьох галузей, яка залишається на карантині, є креативна індустрія. Це бізнеси, які працюють у сферах живопису, фотографії, живої музики, театру, кіно, телебачення, дизайну, моди, архітектури, літератури, креативних послуг, інформаційно-комунікаційних технологій.

Креативні індустрії створюють творчі продукти або послуги, у процесі виробництва, промоції та споживання яких залучаються суміжні сфери: телекомунікації, легка промисловість, туризм, поліграфія, торгівля.

Що означають креативні індустрії для економіки України? Це не лише 250 тис робочих місць та 4% ВВП, а й вплив на суміжні сектори, а це ще 1 млн робочих місць та 10% ВВП. У 2018 році додана вартість креативної галузі виявилася більшою, ніж будівництва, фінансової і страхової сфер та фармацевтики.

Як і туризм чи авіаперевезення, креативні індустрії є однією з найбільш уразливих сфер під час карантину. Це обумовлено кількома причинами.

По-перше, понад 90% галузі – це малий бізнес і мікробізнес. Вони не мають фінансової подушки, яка б дозволила довго залишатися на плаву без доходів. Для сектору характерний високий відсоток тіньового ринку, близько 60%, тому працівники не можуть претендувати на допомогу в рамках державних програм.

По-друге, діяльність багатьох креативних бізнесів пов’язана з проведенням масових заходів, які потрібно планувати та організовувати заздалегідь.

Урядовці називали різні дати зняття обмежень, проте конкретні терміни досі не визначені. Це призводить до додаткових збитків, адже скасування або перенесення заходу коштує організаторам в середньому 30% його вартості. Власники компаній не можуть ухвалювати рішень про майбутнє бізнесів.

За перші два тижні карантину продажі в креативній індустрії впали на 50%. Майже 40% підприємців втратили понад 75% доходів і лише близько 8% зазначили, що запровадження карантину ніяк не вплинуло на їх роботу.

Важливо і те, що майже третина креативного бізнесу не може працювати онлайн. У цих умовах відбувається відплив професійних кадрів з галузі.

“Обороти компанії впали на 95%. Залишилося обслуговування івентів онлайн, але це не генерує великі гроші. Болючим питанням є втрата кадрів. Людям потрібно заробляти”, – стверджує Андрій Жовтанецький, керівник львівської компанії FatSound, яка займається технічним забезпеченням масових заходів.

Не краща ситуація в столиці.

“Навесні ми заробляємо 40% від річного обороту. Зараз ми втратили сезон, ще кілька місяців не зможемо повноцінно запуститися. Якщо будемо відкриватися, у нас будуть мінімальні лекції, які не приносять коштів. Низку подій скасували, деякі перенесли на осінь. Можливо, і їх доведеться скасувати”, – повідомив співзасновник київського креативного простору “Мезанін” Тарас Хімчак.

В уряді кажуть, що за перші півтора місяці карантину бюджет недоотримав 2,9-4,4 млрд грн податкових надходжень від сфери культури, креативних індустрій і туризму. Їх зупинка спричинила скорочення 50 тис робочих місць, що коштуватиме бюджету 0,4-1,2 млрд грн на допомогу з безробіття.

Враховуючи великий обсяг тіньового сектору, реальний рівень безробіття в галузі може бути значно більшим. Креативний бізнес ще довго відчуватиме наслідки обмежувальних заходів. За прогнозами представників сектору, збитки індустрії за рік можуть становити до 50% річного обороту.

Президент та прем’єр-міністр говорять про підтримку малого бізнесу, та чи надається вона креативним індустріям, які постраждали чи не найбільше?

Уряд забув про креативні індустрії?

На початку травня представники креативної галузі провели акцію “Стоп культурний карантин”, увімкнувши у 25 містах України кілька тисяч прожекторів. У такій спосіб креативні бізнеси наголосили, що влада не помічає їх проблем та не розуміє особливості функціонування цього ринку.

“Ми привернули увагу до відсутності логіки. На тлі роботи громадського транспорту слід знімати обмеження з театру, куди ходять 300-500 людей. Це значно безпечніше, ніж їхати в маршрутці”, – зазначив один з організаторів акції, співзасновник квиткового оператора Concert.ua Дмитро Феліксов.

Організатори акції відзначили, що усвідомлюють ризики для громадського здоров’я, тому не вимагають негайного зняття всіх обмежень. Головною вимогою спільноти є не фінансова підтримка з боку уряду, а початок діалогу з індустрією для розробки плану з чіткими термінами та пропорційними вимогами.

Представники галузі пропонують знизити податок на додану вартість на квитки. Зараз він становить 20%, що значно вище, ніж в інших країнах. Феліксов повідомив, що після акції діалог з владою почався, але рішень ще нема.

“Були зустрічі з урядовцями, з головним санітарним лікарем. Доки діятимуть обмеження – невідомо. Маємо надію, що до кінця червня будуть ухвалені остаточні рішення про скасування карантинних обмежень. Сподіваємося, нас почують та ухвалять план, який усіх задовольнить”, – сказав він.

Про проблеми з комунікацією говорить і Жовтанецький. “Представники індустрії ведуть діалог щодо дат з МОЗ. Є комунікація на рівні Львова, є напрацювання і пропозиції, але чітких рішень нема. Уряд про нас забув. Зараз неможливо планувати ні грошовий потік, ні операційну діяльність”, – наголосив він.

Індустрія залишилася поза увагою уряду не лише стосовно зняття карантинних обмежень. Не знайшлося місця креативному сектору і в державній програмі стимулювання економіки для подолання наслідків карантину.

Члени профільного комітету парламенту попросили прем’єр-міністра Дениса Шмигаля доопрацювати документ. 28 травня уряд затвердив програму, проте комплекс заходів з підтримки креативної індустрії там не з’явився.

“Держава призупинила мою діяльність. Я не можу заробити гроші, на які раніше жив. Я ФОП, і скасування ЄСВ мене ніяк не врятує”, – каже Хімчак.

Колишня в. о. міністра культури Світлана Фоменко зазначила, що міністерство розглядає можливість запровадження додаткових заходів: зменшення оподаткування, субсидії на запуск кінотеатрів з обмеженою кількістю людей та продовження термінів повернення коштів за скасовані масові заходи.

Однак про конкретні кроки уряду нічого не відомо. Новий міністр культури Олександр Ткаченко заявив, що допомога сектору шляхом збільшення фінансування буде одним з його пріоритетів. Чи буде реалізований цей намір?

Спроби підтримки як гасіння пожеж

За відсутності комплексного бачення майбутнього галузі в умовах епідеміологічної загрози влада намагається “гасити пожежі”. Верховна Рада розглядає три законопроєкти про підтримку креативних індустрій.

Один з них в травні був схвалений в першому читанні, зараз готується до другого читання. Два інші опрацьовує профільний комітет.

Документи передбачають податкові пільги, зменшення орендної плати за користування нерухомим майном, субсидії на кінематографію, грантове фінансування, одноразову підтримку для деяких категорій креативних бізнесів.

Крім того, пропонується скасувати тимчасові тарифи, за якими здійснюється збір за приватне копіювання (імпортери та виробники сплачують цей збір авторам та виконавцям за використання пісень). Через скасування тарифів ринок лише у 2020 році втратить понад 10 млн грн.

Представники галузі визнають корисність цих ініціатив, але не вважають запропоновані податкові та кредитні пільги суттєвими для приватного сектору. Мовляв, вони вплинуть переважно на комунальні і державні підприємства.

“Є питання до закону про гастрольну діяльність і до Податкового кодексу. До проєкту, ухваленого в першому читанні, питань не менше. Коли його подадуть на друге читання, побачимо, чи враховані наші пропозиції”, – сказав Феліксов.

Марія Квіцінська, аналітикиня Центру спільних дій

 

МКІП вважає неприпустимою забудову у Софії Київській та Києво-Печерській лаврі

Міністерство культури та інформаційної політики України (МКІП) вважає неприпустимою забудову в охоронній зоні об’єкту Світової спадщини ЮНЕСКО – Софії Київської та Києво-Печерської лаври.

Про це йдеться у відповідній заяві МКІП, оприлюдненій на сайті відомства – Укрінформ.

“Міністерство культури та інформаційної політики України вважає неприпустимими будь-які дії органів державної влади, в тому числі судової, які сприятимуть незаконній забудові в охоронній зоні об’єкту Світової спадщини ЮНЕСКО – Софії Київської та Києво-Печерської лаври. Володимирський узвіз знаходиться в її межах”, – зазначено у заяві.

Юристи Міністерства вивчають рішення шостого апеляційного адміністративного суду, який 26 травня зобов’язав Департамент містобудування та архітектури КМДА надати ТОВ “Етрекс” (директор Ю.Нестерук, бенефіціарний власник Д. Буряк) містобудівні умови для проєктування готельного і розважального комплексу на Володимирському узвозі, 6 у Подільському районі Києва. Вони уважно стежитимуть за подальшим перебігом цієї справи.

“Звертаємо увагу, що таке будівництво буде вважатися незаконним без попереднього затвердження історико-архітектурного опорного плану Києва та відповідного дозволу міністерства”, – додали в МКІП.

Внесення українських пам’яток до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО є дуже важливим для формування позитивного міжнародного іміджу нашої держави та розвитку туризму. З огляду на це, МКІП закликає усі зацікавлені сторони максимально відповідально ставитися до питання збереження культурної спадщини в Києві і в Україні в цілому.

Як повідомлялося раніше, МКІП збільшило буферну зону об’єктів світової спадщини Києва до 100 га. Тепер до неї відносяться: повністю вул. Хрещатик; Майдан Незалежності; повністю вул. Прорізна; Андріївський узвіз; Володимирська гірка; схили Дніпра; територія парку Слави; територія музею Другої світової війни.

Буферна зона поділена на дев’ять частин. У кожної з них визначено, де можна будувати, а також висотність нових споруд. Максимальна висотність забудови у буферній зоні – 34 метри. Буферні зони були затверджені МКІП 31 січня 2020 року і спрямовані в ЮНЕСКО.

У свій час Софія Київська та Києво-Печерська лавра вносилися до списку об’єктів ЮНЕСКО без буферної зони.

 

Ткаченко: Будівництво готелю поруч з Володимирською гіркою — за межею допустимого

Дозвіл суду на будівництво готелю поруч з Володимирською гіркою в центрі Києва є за межею допустимого.

Про це міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко заявив у Facebook – Укрінформ.

“За останні роки Київ перетворився на суцільну хаотичну забудову. Не гребують й історичною частиною. Дозвіл суду на будівництво готелю поруч з Володимирською гіркою – за межею допустимого. Тим паче, що ця територія знаходиться в охоронній зоні ЮНЕСКО“, – наголосив Ткаченко.

За його словами, Міністерство культури та інформаційної політики зі свого боку дозволу не даватиме і розгляне всі можливості, щоб забудова там не з’явилась.

Як повідомлялося, МКІП зранку 22 червня оприлюднило заяву щодо неприпустимості будівництва в охоронній зоні об’єкту Світової спадщини ЮНЕСКО – Софії Київської та Києво-Печерської лаври. У міністерстві зазначили, що їхні юристи вивчають рішення шостого апеляційного адміністративного суду, який 26 травня зобов’язав Департамент містобудування та архітектури КМДА надати ТОВ “Етрекс” містобудівні умови для проєктування готельного і розважального комплексу на Володимирському узвозі, 6 у Подільському районі Києва.

Раніше МКІП збільшило буферну зону об’єктів світової спадщини Києва до 100 га. Тепер до неї відносяться: повністю вул. Хрещатик; Майдан Незалежності; повністю вул. Прорізна; Андріївський узвіз; Володимирська гірка; схили Дніпра; територія парку Слави; територія музею Другої світової війни.

Буферна зона поділена на дев’ять частин. У кожної з них визначено, де можна будувати, а також висотність нових споруд. Максимальна висотність забудови у буферній зоні – 34 метри. Буферні зони були затверджені МКІП 31 січня 2020 року і спрямовані в ЮНЕСКО.

У свій час Софія Київська та Києво-Печерська лавра вносилися до списку об’єктів ЮНЕСКО без буферної зони.

 

Локалізація і Prozorro: Кабмін закликали “зупинити відкат” закупівельної реформи

ПОНЕДІЛОК, 22 ЧЕРВНЯ 2020, 15:57  УП

“Трансперенсі Інтернешнл Україна” та низка громадських організацій закликали Кабмін не підтримувати проєкт постанови Мінекономіки про запровадження нецінового критетрію локалізації в закупівлях машинобудування.

Про це йдеться у зверненні “ТІ Україна” та інших громадських організацій.

“Відповідно критерію локалізації, у такий спосіб виробники, які підтвердили свою “національність”, будуть отримувати переваги на тендерах.

Трансперенсі Інтернешнл Україна та низка громадських організацій закликають уряд не підтримувати цей проєкт, оскільки він суперечить чинному законодавству і міжнародним зобов’язанням України, а також містить корупційні ризики”, – йдеться у заяві.

“Насамперед прийняття запропонованої постанови буде перевищенням повноважень Кабміну. Адже терміни “локалізація виробництва”, “суб’єкт господарювання сфери машинобудування” і “техніка галузі машинобудування” відсутні в Законі України “Про публічні закупівлі”, а всі зміни сфери мають регулюватися даним законом”, – додали громадські організації.

Також підкреслюється, що запровадження локалізації негативно позначиться на конкуренції та призведе до подорожчання закупівель.

“Якщо на тендері будуть пропонувати іноземний товар, дешевший за вітчизняний, переможцем стане продукт з національною локалізацією. Переплата буде сягати до 30 відсотків, а питання якості відходить на другий план.

Ця ініціатива порушує міжнародні зобов’язання, які Україна взяла в межах Угоди про асоціацію з ЄС та Угоди про Державні закупівлі в межах СОТ. Відповідно до них, Україна не має віддавати перевагу будь-яким учасникам публічних закупівель та забезпечити “рівні правила гри” в закупівлях як для іноземних, так і вітчизняних компаній”, – додали в “ТІ Україна”.

“Мінекономрозвитку на чолі з Ігорем Петрашком хоче відкотити закупівельну реформу та порушити головний принцип Prozorro – рівні правила гри.

Непрозорий механізм підтвердження ступеня локалізації може стати корупційним ризиком. Щоб збільшити шанс стати переможцем тендеру, виробник має надати у Мінекономрозвитку визначений перелік документів. Саме міністерство буде розраховувати та підтверджувати ступінь локалізації. Однак інформація, яку подає заявник, не підлягає розголошенню”, – йдеться у зверненні.

Крім цього, наголошується, що проєкт постанови не містить економічного обґрунтування.

“По-перше, позитивний вплив на галузь не підтверджено ніякими розрахунками. По-друге, варто було б оцінити і додаткове навантаження на бюджет, якщо державні замовники будуть змушені закуповувати дорожчу вітчизняну техніку”, – пояснили громадські організації.

Автори звернення нагадали, що у 2017 році саме Мінекономрозвитку виступало проти подібного законопроєкту “Купуй українське – плати українцям”, який теж пропонував запровадити неціновий критерій локалізації в публічні закупівлі. Тоді проєкт прийняли у першому читанні, але не прийняли в цілому.

Серед громадських організацій, які підписали звернення, – Трансперенсі Інтернешнл Україна та DOZORRO, Центр Протидії Корупції, Проект “Ліга антитрасту”, “Наші гроші” та інші.

Нагадаємо:

Міністерство економіки пропонує додати у систему Prozorro критерій “локалізація” для товарів, які мають щонайменше 35% українських компонентів. Такий товар отримує нецінову частину оцінку у розмірі 30% від загальної.

 

Шахістка Музичук назвала мету своєї кар’єри

УНН. Ганна Музичук розповіла про плани на майбутню частину кар’єри, а також заявила, що не планує завершувати її найближчим часом, повідомляє УНН з посиланням на Спортивний комітет України.

“Ми з Марією — активні професійні шахістки. Зараз ми плануємо продовжувати свої кар’єри. Скільки це ще триватиме сказати важко. Поки ми будемо успішними, поки у нас будуть такі високі результати, ми будемо продовжувати”, — зізналася шахістка.

Провідна спортсменка України намагатиметься стати чемпіонкою світу з класичних шахів.

“Моя мета — стати чемпіонкою світу з класичних шахів. У нас є три контролі: класичні, швидкі і блискавичні шахи. У двох контролях я вже була чемпіонкою світу, а ось в класичних шахах я поступилася у фіналі в 2017 році. Тому моя мета — виграти чемпіонат світу з класичних шахів”, — сказала Музичук.

Як писав УНН, сестри Музичук знаходяться в топ-10 світового рейтингу ФІДЕ.

 

Яким чином партія “Голос” може стати справжньою партією?

Понеділок, 22 червня 2020, 15:00  УП  ДМИТРО СІНЧЕНКО, голова ГО “Асоціація Політичних Наук”

Коли вляглися пристрасті навколо заяви Святослава Вакарчука про дострокове припинення депутатських повноважень, можна тверезо проаналізувати ситуацію. Отже, що ми маємо? Вакарчук вже вдруге склав депутатський мандат, причому зробив це напередодні місцевих виборів.

Опоненти і конкуренти “Голосу” одразу ж розродилися купою жартів і критики на цю тему, вважаючи вчинок Вакарчука безвідповідальним, ба більше – зрадою виборців “Голосу”. Прихильники та представники “Голосу” ж навпаки – запевняють, що відхід їхнього лідера – це відповідальний політичний крок, який лише оздоровить вітчизняну політику та позбавить партію тавра “вождізму”, притаманного всім іншим. Хто ж тут має рацію?

Партія “Голос” – це типовий політичний проєкт без конкретної ідеології, створений під “лідера”, такий собі політичний фан-клуб. Цикл життя такого проєкту – один-два максимум політичних сезони, тобто каденції парламенту. Ця партія повторює долю не лише “Самопомочі”, створеної під Садового, а і УДАРу, створеного під Кличка, і “Народного фронту”, створеного під Яценюка, і Радикальної партії, створеної під Ляшка, і “Слуги народу”, створеної під Зеленського, і багатьох інших, менш успішних.

У чому схожість? Та у всьому, починаючи від народження. Як створили “Голос”? Купили мертву партійну організацію, замінили керівництво і назву, прив’язали нову назву до особистості нового лідера, зробили відповідний логотип, поспіхом сформували список, завели фракцію у Верховну Раду і на цьому партійна діяльність практично зупинилась.

Згадали про партійні організації лише напередодні місцевих виборів, але так само, як і інші, “Голос” не займається створенням місцевих осередків, поширенням ідеології (якої по суті немає), впровадженням політичних програм… Ні, вони просто так само поспіхом забивають місця у списках до місцевих рад і після місцевих виборів так само успішно забудуть про партійні організації, які помруть до наступної виборчої кампанії.

І тут мова не йде про особистості тих чи інших депутатів. Знаю, серед них чимало дуже позитивних людей, з багатьма із них я знайомий особисто і ставлюсь до них прихильно, проте ці люди не змінюють принципів існування політичних проєктів. А для того, щоб це змінити, потрібно провести реформу політичних партій. Концепцію такої реформи нещодавно, після проведення громадського обговорення, запропонувала ГО “Асоціація політичних наук”, а у Верховній Раді вже створено відповідну робочу групу. Сподіваюся, ці ідеї незабаром будуть втілені в життя.

Тож, яким чином партія “Голос” може стати справжньою партією? Лише змінивши законодавство про політичні партії. Тоді зміни будуть системними і незворотними.

Дмитро Сінченко, для УП

 

За закриття справи проти “Burisma” і Байденів пропонували $ 50 млн – Кулик

ПОНЕДІЛОК, 22 ЧЕРВНЯ 2020, 15:56  УП

Старший групи прокурорів Генпрокуратури з розслідування економічних злочинів режиму Януковича 2016-2019 років Костянтин Кулик заявив, що початкова сума хабара за закриття справи “Burisma” становила не $6 млн, а $50 млн.

Джерело: “Інтерфакс Україна” з посиланням на пресконференцію Кулика

Пряма мова: “Початкова сума хабара становила не 6 мільйонів. Розмір хабара становив 50 мільйонів доларів США”.

Деталі: Кулик нагадав, що недавно представники “Burisma” були затримані під час передачі агенту НАБУ $6 млн хабара для закриття справи “Burisma”. Зокрема затримали юриста компанії Андрія Кічу.

За словами прокурора, Кічу в 2019 році представники “Burisma” вже делегували провести переговори з прокурорами ГПУ. Він додав, що з рапорту прокурора групи, яка розслідувала цю справу, випливає, що “Burisma” і заступник генпрокурора Єнін намагалися вплинути на закриття справи.

У свою чергу народний депутат Андрій Деркач зазначив, що мова йде про Єніна, якого, як він стверджує, “Порошенко оформив на посаду заступника міністра закордонних справ у нове МЗС Зеленського для контролю за чутливими темами для Порошенка, Байдена і їхнього американського зв’язкового Джорджа Кента”.

За словами Деркача, “Єнін продовжує донині контактувати з Джорджем Кентом, доповідаючи щотижня в телефонному режимі про ситуацію”.

Кулик зазначив, що в серпні 2019 року він отримав інформацію, що Злочевський виділив $50 млн для закриття кримінальних справ, пов’язаних з діяльністю компанії “Burisma”. Ці дані він оформив у рапорт і доповів генпрокурору про необхідність документувати спробу дати хабар.

Але, за словами Кулика, після зміни Юрія Луценка на посаді генпрокурора фіксування хабара у 50 мільйонів зупинилося, оскільки на цю посаду прийшов Руслан Рябошапка, який заявив, що справи по “Burisma” не існує.

Кулик заявив, що один з епізодів офіційної підозри Злочевському у справі №1590, яка нібито за 6 мільйонів мала бути закрита, включає факти співучасті Злочевського в легалізації грошових коштів з використанням компанії “Burisma”, а також Rosemont Seneca Boa Девона Арчера з орбіти сім’ї Байденів.

За його словами, представники “Burisma” виділяли 50 млн доларів за закриття не тільки справи Злочевського, а й проти компанії, близької до ексвіцепрезидента США Джо Байдена.

Але коли представники “Burisma” були затримані на хабарі у 6 мільйонів, компанія Rosemont Seneca Boa, а відповідно і платежі Байдену у справі вже не фігурували, що “особисто підтвердив Ситник на своїй недавній пресконференції”.

Деркач в свою чергу стверджує, що “Байдени у підозрі були, але зникли по дорозі разом з іще 44 мільйонами доларів, які і були основною частиною хабара”.

Що було раніше: 12 червня детективи НАБУ задокументували факт надання колишнім високопосадовцем попередньої влади неправомірної вигоди керівництву НАБУ та керівнику САП Назару Холодницькому в розмірі $6 млн. Нардеп Гео Лерос розповів, що у цій справі затримали першого заступника голови ДФС у Києві Миколу Ільяшенка.

Передісторія:

28 березня 2019 року ексміністру екології Миколі Злочевському направили поштою підозру у великій справі так званої злочинної організації олігарха Сергія Курченка.

У листопаді 2019 року підозру власнику Burisma Holdings Миколі Злочевському було розширено, додалася стаття про розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах, при цьому розслідування знову призупинили у зв’язку з його розшуком.

Водночас, захист Злочевського заперечує вручення підозри і оскаржує оголошення в розшук. У розшукових обліках МВС ексміністр не значиться.

Хантер Байден син колишнього віцепрезидента США, а тепер кандидата у президенти США Джо Байдена, у 2014 році став одним із членів Наглядової ради компанії “Burisma”, яка належить українському мільйонеру Миколі Злочевському та у часи генпрокурора Віктора Шокіна була об’єктом кількох кримінальних справ.

16 лютого 2016 року президент Порошенко попросив Шокіна піти з посади, бо його відомство “не змогло заручитися довірою суспільства”.

У 2018 році Джо Байден розповів, що погрожував українським лідерам не дати кредит, якщо вони не звільнять Шокіна.

Після цього Шокін заявив, що був змушений припинити розслідування стосовно компанії “Burisma” під тиском з боку США.

В НАБУ повідомляли, що розслідування щодо компанії “Burisma Limited” не стосується періоду, коли син Байдена Хантер був одним із членів Наглядової ради цієї компанії.

 

МІОК проведе онлайн дискусію про роль української мови у світі, присвячену пам’яті Ірини Бекешкіної

25 червня відбудеться віртуальна панельна дискусія «Українська мова у світі: імпульси з України», присвячена пам’яті української соціологині Ірини Бекешкіної.

Про це повідомляє на сторінці СКУ у Facebook – Укрінформ.

«25 червня Президент СКУ Павло Ґрод, віце-президенти Стефан Романів та Наталія Пошивайло-Таулер візьмуть участь в дискусії про роль української мови в світі», – йдеться у повідомленні.

Дискусія, яку проводить Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка», відбудеться о 16:00 за Києвом/9:00 за Торонто.

Нагодою до проведення панельної дискусії стало бієнале «Українська мова у світі: відступ чи поступ?», яке планували провести цього року, але через пандемію коронавірусу перенесли.

На панельній дискусії заплановано обговорити мовну ситуацію в Україні та світі; питання мови як ознаки ідентичності та патріотизму, а також чинники, які впливають на те, щоб українською говорили у світі.

З вітальним словом до учасників звернуться ректор Національного університету «Львівська політехніка», д.т.н., професор Юрій Бобало та Президент Світового Конґресу Українців Павло Ґрод.

До участі у дискусії запрошено наукового директора Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, д.іст.н., професора Олексія Гараня, народного депутата Верховної Ради України Миколу Княжицького, першого віцепрезидента Світового Конґресу Українців Стефана Романіва, регіональну віцепрезидентку Світового Конґресу Українців Наталію Пошивайло-Таулер та професора Колумбійського університету Юрія Шевчука.

 

КСУ заслухає Малюську під час розгляду закону про люстрацію

Велика палата КСУ під час слухань у справі стосовно конституційності закону “Про очищення влади” 23 червня заслухає ініціаторів подання, а також міністра юстиції, представників Президента і парламенту та уповноваженого ВР з прав людини.

Відповідна інформація оприлюднена на сайті суду – Укрінформ.

Зазначається, що під час розгляду цієї справи у закритій частині Велика палата КС вирішила з’ясувати додаткові обставини, які мають істотне значення для вирішення справи.

“Ухвалою від 12 березня 2020 року з метою забезпечення повноти розгляду справи поновлено розгляд цієї справи на відкритій частині пленарного засідання у формі усного провадження за участю представників суб’єктів права на конституційні подання, Верховної Ради України, Президента України, а також із залученням міністра юстиції, заступника міністра юстиції – Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини”, – йдеться у повідомленні.

Як повідомлялося, Верховна Рада у вересні 2014 року ухвалила закон “Про очищення влади” (люстрацію). Ним забороняється обіймати певні високі посади на державній службі особам, які обіймали сукупно не менше одного року визначені законом посади на державній службі у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року.

Нині у Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення закону України “Про очищення влади”, перебувають 893 людини.

Європейський суд з прав людини 24 лютого 2020 року вирішив не розглядати апеляційну скаргу України у справі щодо закону про очищення влади (люстрацію). Відтак рішення ЄСПЛ у цій справі від 17 жовтня 2019 року, яким було встановлено порушення прав українських чиновників, остаточно набуло чинності.

Зокрема, суд одностайно встановив порушення статті 6 § 1 (право на справедливий суд) Європейської конвенції з прав людини у зв’язку з занадто тривалим розглядом справ заявників на національному рівні та порушення статті 8 (право на повагу до приватного життя) конвенції.

Суд також вирішив, що закон про очищення влади застосовується до дуже широкого кола осіб і призвів до звільнення заявників лише на тій підставі, що вони займали посади на державній службі упродовж більш ніж року за часів президентства Януковича або на підставі зайняття посад у Комуністичній партії до 1991 року.

Таким чином, на думку ЄСПЛ, закон не зважав на особисту роль, яку відігравали заявники, а також на те, чи були вони особисто пов’язані з будь-якою недемократичною діяльністю, що мала місце в період правління колишнього президента.

17 червня міністр юстиції Денис Малюська повідомив, що Мін’юст на виконання рішення ЄСПЛ розробив зміни до закону “Про очищення влади” і підготувався до виплат особам, які виграли відповідну скаргу в ЄСПЛ.

 

Жодного слова у Раді досі не сказали 58 “слуг народу” – КВУ

Майже 60 народних депутатів від фракції “Слуга народу” жодного разу за 9 місяців роботи не виступили у Верховній Раді.

Такі дані за результатами аналізу статистики виступів нардепів під час пленарних засідань ВР оприлюднив Комітет виборців України у Facebook – Укрінформ.

“За даними КВУ половина депутатів монобільшості майже не виступає у Верховній Раді. Загалом 150 депутатів “Слуги Народу” мали не більше трьох виступів за дев’ять місяців роботи Ради. При цьому 58 із них все ще не сказали жодного слова за 9 місяців роботи: зокрема, жодного разу не виступили в Раді М. Ананченко, А. Боблях, В. Бородін, С. Бунін, В. Вагнєр, І. Васильєв, І. Васильковський, О. Гайду, М. Галушко, Д. Герман, О. Горобець, С. Гривко, О. Куницький та ін.”, – йдеться у повідомленні.

За даними Комітету виборців, ще 92 депутати монобільшості виступали не більше трьох разів за весь час роботи.

“Серед них – низка депутатів, які раніше працювали в структурах “Студії Квартал 95”. Зокрема, О. Руденко (менеджер з маркетингу, ТОВ “Квартал 95”) – 0 виступів, О. Кабанов (сценарист, ТОВ “Квартал 95”) – 1 виступ, М. Ткаченко (керівник, ТОВ “Квартал-Концерт”) – 3 виступи, О. Хоменко, (директор з управління цифрових продуктів, ТОВ “Квартал 95″) – 3 виступи, Ю. Корявченков (актор 95 кварталу) – 1 виступ”, – зазначають у Комітеті виборців.

Також серед “мовчазних” депутатів – претендент в кандидати на посаду київського міського голови Микола Тищенко, який виступав у Раді двічі.

Також нульові показники виступів у 9 депутатів фракції “Опозиційна платформа – За життя”. Зокрема, Сергія Льовочкіна, Юлії Льовочкіної, Тараса Козака, Вадима Столара.

Частина фракції ОПЗЖ виступили лише 1 раз: зокрема, Віктор Медведчук і Григорій Суркіс.

Також не мали виступів 6 позафракційних депутатів, 4 депутати групи “Довіра”, 3 депутати групи “Партія “За майбутнє”. Зокрема, Роман Іванісов, Андрій Деркач, Олександр Герега.

У фракціях “Європейська солідарність”, “Голос”, ВО “Батьківщина” немає депутатів, які б не виступали у Верховній Раді.

“Аналіз виступів на пленарних засіданнях Верховної Ради показує, що половина депутатів монобільшості фактично мовчить. Причин такої ситуації може бути дві. Перша – вроджена сором’язливість, що не притаманно для професії політика. Друга – нездатність висловити свою думку, коли депутат не може сформувати свою позицію в складному процесі законотворчості і віддає перевагу відмовчуванню при розгляді важливих питань або й повна відсутність власної думки”, – зазначив голова КВУ Олексій Кошель.

У КВУ зауважують, що враховувалися як виступи з місця, так і з парламентської трибуни.

 

Президент пропонує змінити закони про роботу Верховного суду та органів суддівського врядування

Президент Володимир Зеленський зареєстрував у Верховній Раді законопроєкт №3711 “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності Верховного суду та органів суддівського врядування”.

Про це свідчать дані на сайті Верховної Ради – Укрінформ.

Так, законопроєкт №3711 одержаний Верховною Радою 22 червня, його передано на розгляд керівництву парламенту.

Президент визначив законопроєкт №3711 “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності Верховного Суду та органів суддівського врядування” як невідкладний.

Текст проєкту закону і супровідні документи до нього поки не оприлюднені.

 

Президент пропонує звільнити від ЗНО випускників з Донбасу та Криму

Президент Володимир Зеленський пропонує внесення змін до закону “Про вищу освіту” щодо спрощення процедури вступу у заклади вищої освіти (ЗВО) випускникам шкіл з тимчасово окупованих територій Донецької, Луганської областей і Криму.

Про це повідомляє пресслужба глави держави – Укрінформ.

“Президент України Володимир Зеленський ініціює внесення змін до Закону “Про вищу освіту” для максимального спрощення вступу у заклади вищої освіти (ЗВО) випускникам шкіл з тимчасово окупованих територій Донецької, Луганської областей і Криму”, – ідеться у повідомленні.

Зазначається, що пропоновані зміни передбачатимуть, що діти з цих територій матимуть змогу вступати до ЗВО України без складання зовнішнього незалежного оцінювання та матимуть можливість вступити до всіх вишів України, а не за обмеженим окремим списком, як це відбувається зараз.

Крім того, передбачається, що всі охочі з тимчасово окупованих територій Луганської та Донецької областей навчатимуться в українських ЗВО безкоштовно, через державне замовлення в межах квот.

В ОП нагадали, що наразі така норма діє лише для випускників з анексованого Криму та Севастополя.

“Це – частина нашої державної політики. Ми боремося за молодь на тих територіях, ми хочемо максимально заохотити таких випускників переїжджати в Україну, вступати в наші заклади освіти, навчатися в українській системі освіти”, – підкреслив Зеленський.

 

У Ризі пройшла презентація книги про героя боротьби за волю України і Латвії генерала Радзіньша

У Військовому музеї Латвії в Ризі пройшла презентація книги Агріса Пурвіньша про видатного діяча Української та Латвійської держав генерала Петеріса Радзіньша.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

«Генерал Петеріс-Вальдемарс Радзіньш – велика історична постать, спільна для Латвії й України, оскільки він воював за волю обох держав. Це видатний воєначальник, який зробив вагомий внесок у перемогу Латвії у війні за незалежність … І одночасно це цікавий публіцист, аналітик, багато думок якого і зараз є дуже актуальними», – зазначив Пурвіньш.

За його словами, і сьогодні імперські амбіції Росії ті самі, що були на початку ХХ століття, що становить загрозу незалежності, як Латвії, так і України. «У системі регіональної безпеки у нас є деякі відмінності, хоча б тому що Україна поки що не входить у НАТО. Але все одно воля наших країн знаходиться в тісному взаємозв’язку. Тому нам, як і іншим країнам Східної Європи, потрібно зміцнювати союзницькі відносини», – наголошує автор книги.

Презентація книги «Генерал Радзіньш – перший “Лачплесіс” і перший командир Латвійської армії» мала відбутися 2 травня, до 140-річчя генерала. Але через пандемію COVID-19 її довелося відкласти. «І ось презентація пройшла 18 червня. А це сумний день, болюча рана в нашій історії. У ці дні, 17-18 червня 1940 року, Червона армія окупувала Латвію. Публіцистичні роботи Радзіньша важливі як нагадування про те, що у народу мають бути цінності, сильний дух, воля до свободи і боротьби за неї, щоб агресор знав, що буде отримувати відсіч», – сказав Пурвіньш.

На презентації виступили начальник відділу освіти та інформації Військового музею Мартіньш Мітенберг, доктор теології Гунтіс Калме і представник видавництва Jumova, яке видало книгу.

На заході були присутні представники української громади Латвії.

Генерал Петеріс Радзіньш народився 2 травня 1880 року, закінчив Імператорську військову академію. Брав участь у Російсько-японській війні. У 1918-1919 роках обіймав керівні посади в Генштабі армії Гетьманської держави й УНР. У 1919 році повернувся до Латвії, де взяв участь у вирішальних боях за незалежність країни.

 

Кожен третій українець сумує за СРСР – опитування

ПОНЕДІЛОК, 22 ЧЕРВНЯ 2020, 12:18 УП

За результатами опитування Київського міжнародного інституту соціології, понад 30% українців шкодують через розпад СРСР, 50% – не шкодують.

Джерело: результати дослідження КМІС, проведеного з 24 по 31 травня

Дослівно: “Половина українців (50%) не шкодують про розпад СРСР, але при цьому кожен третій (33,5%) шкодує…

35% респондентів вважають, що перебування України в СРСР принесло їй більше користі; про більшу шкоду говорять 28% респондентів. При цьому, 25,5% респондентів обрали варіант “важко сказати напевно, чого було більше”.

Деталі: Відзначається, що якщо на Заході України переважна більшість населення не шкодують про розпад СРСР (69% проти 15%), то в Центрі України співвідношення – 51% до 32%.

На Півдні, Сході і Донбасі переважають ті, хто шкодує про розпад СРСР: 41,5-49% залежно від регіону проти 35-39% тих, хто не шкодує.

Соціологи повідомляють, що у порівняні з травнем 2013 року, коли КМІС ставив аналогічне запитання (для коректності порівняння з вибірки 2013 року були виключені тимчасово окуповані АР Крим і окремі території Донецької і Луганської областей), з 48% до 35% стало менше тих, хто вбачає в радянському періоді більше користі.

Проте тих, хто бачить більше шкоди, стало більше з 18% до 28%, а тих, хто “не може оцінити, чого було більше”, стало менше з 31% до 25,5%.

Зазначається, що у Росії ситуація майже дзеркально протилежна: 65% росіян шкодують про розпад СРСР, не шкодують – 26%.

Опитування проводив КМІС з 24 до 31 травня 2020 року методом CATI (телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера) на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів серед населення віком від 18 років. Було проведено 2000 інтерв’ю.

До вибірки не включаються території, які тимчасово не контролюються владою України – АР Крим, окремі райони Донецької та Луганської областей.

Похибка вибірки не перевищує: 2,2% – для показників, близьких до 50%, 2,1% – для показників, близьких до 25%, 1,4% – для показників, близьких до 10%.

Для порівняльного аналізу використали результати опитування російської недержавної дослідницької організації “Левада-Центр”.

 

Суд оголосив вирок лідеру “ОУН” Коханівському

ПОНЕДІЛОК, 22 ЧЕРВНЯ 2020, 12:19  УП

Шевченківський районний суд Києва визнав винним у скоєнні хуліганських дій лідера Добровольчого руху “Організація українських націоналістів” Миколу Коханівського і засудив його до двох років обмеження волі з відтермінуванням покарання на один рік.

Джерело: “Інтерфакс-Україна”

Дослівно: “Визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК, і призначити йому покарання у вигляді обмеження волі терміном на два роки. На підставі ст. 75 КК звільнити Коханівського від відбування призначеного покарання з випробувальним терміном тривалістю один рік, якщо протягом зазначеного терміну він не скоїть нового злочину і виконає покладені на нього зобов’язання”.

Деталі: Суд поклав зобов’язання на Коханівського періодично з’являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації, повідомляти орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Передісторія:

21 жовтня 2017 року в Києві біля станції метро “Академмістечко” правоохоронці затримали командира добровольчого батальйону ОУН Миколу Коханівського після стрілянини й сутички з Русланом Качмалою, в якій обидва отримали травми.

25 жовтня 2017 року Святошинський районний суд Києва обрав для Миколи Коханівського запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Пізніше, 28 лютого 2018 року суд пом’якшив йому запобіжний захід, змінивши його на нічний домашній арешт.

 

Конституційний суд поновив справу, яка може скасувати націоналізацію Приватбанку — ЗМІ

ПОНЕДІЛОК, 22 ЧЕРВНЯ 2020, 15:29 Уп

Після 4-річної паузи Конституційний суд поновив розгляд відповідності Конституції закону про Фонд гарантування вкладів фізосіб. Задоволення позову ставить під загрозу, зокрема, легітимність прийнятих Фондом рішень по Приватбанку.

Про це повідомляє НВ з посиланням на лист директора-розпорядника ФГВФО Світлани Рекрут до президента Зеленського, який опинився у розпорядженні видання.

У листі повідомляється, що “задоволення КСУ конституційного подання в повному обсязі миттєво виведе за межі правового поля весь інститут системи гарантування вкладів, виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків”

В ФГВФО зазначають, що наслідки використання такого прецеденту в конституційному поданні матимуть “катастрофічний характер” для діяльності Фонду, Кабінету міністрів, Національного банку та стабільності всієї фінансової системи України.

Зокрема:

— унеможливить вивід неплатоспроможних банків з ринку і задоволення вимог вкладників та інших кредиторів таких банків;

— скасує вимоги до пов’язаних з неплатоспроможними банками осіб щодо відшкодування шкоди (збитку) банку і його кредиторам;

— унеможливить виконання Україною взятих на себе зобов’язань у рамках діючих міжнародних програм і меморандумів.

“Крім цього, важливим питанням також є питання легітимності прийнятих Фондом рішень з дня прийняття закону, в тому числі по АТ КБ Приватбанк”, – зазначає Рекрут.

Також вона попросила Зеленського скликати засідання РНБО у “зв’язку з загрозою нацбезпеки в економічній сфері”.

Нагадуємо:

18 квітня 2019 року Окружний адміністративний суд Києва задовольнив позов Ігоря Коломойського до Національного банку і Кабінету Міністрів щодо націоналізації Приватбанку. Згодом ЗМІ повідомили, через які причини суд визнав націоналізацію незаконною.

У грудні 2016 року уряд України за пропозицією Нацбанку й акціонерів “Приватбанку”, найбільшими з яких на той час були Ігор Коломойський і Геннадій Боголюбов, ухвалив рішення про націоналізацію “Приватбанку”.

Банк перейшов у державну власність, на його докапіталізацію загалом держава витратила понад 155 мільярдів гривень.

У вересні 2018 року Окружний адміністративний суд Києва підтвердив правомірність прийнятого Нацбанком рішення про віднесення “Приватбанку” до категорії неплатоспроможних, відхиливши позов клієнта банку.

 

Кличко не збирається до “партії мерів”

Київський міський голова Віталій Кличко відкинув можливість приєднання до “партії мерів” і заявив, що висуватиметься на майбутніх виборах від своєї політичної сили “УДАР”.

Про це він заявив на брифінгу, коментуючи, чому не приєднався до нещодавно презентованої “партії мерів”, повідомляє кореспондент Укрінформу.

“Я багато років є лідером політичної сили “УДАР”, що завжди боролась і відстоювала демократичні європейські цінності. Як я вже говорив, висуватимусь в мери від своєї політичної сили, а також поведу команду на місцеві вибори, зокрема в Київраду”, – сказав Кличко.

Кличко зазначив, що “УДАР” спілкується щодо співпраці демократичних сил з різними політиками і з різними партіями.

“Ми в команді зважували всі можливі варіанти й ухвалили рішення йти своєю політсилою. Якщо кияни знову довірять мені бути мером і реалізовувати їх очікування, я переконаний, мені потрібно спиратися на команду, з якою я буду втілювати зміни в столиці”, – зазначив він.

“А те, що там хтось говорить, ніби я хотів бути головнішим і таке інше – повна нісенітниця. Мені вистачає регалій і титулів. Ще раз зауважу – заради захисту інтересів громадян, місцевого самоврядування, ми будемо готові співпрацювати з усіма демократичними силами, які діятимуть за правилами і порядно”, – наголосив Кличко.

Як повідомлялось, у Києві мери шести міст – Дніпра, Миколаєва, Чернівців, Житомира, Кропивницького та Каховки – презентували партію місцевого самоврядування “Пропозиція”.

 

Путін не виключив, що знову піде в президенти РФ

НЕДІЛЯ, 21 ЧЕРВНЯ 2020, 21:23  УП

Президент Росії Володимир Путін не виключив, що знову балотуватиметься на пост глави держави, якщо відповідні зміни до Конституції будуть прийняті, але остаточне рішення ще не прийняв.

Джерело: Путін у документальному фільмі “Росія. Кремль. Путін” телеканалу “Росія 1”, повідомляє “Інтерфакс”

Пряма мова: “Я не виключаю можливості, якщо це виникне в Конституції, балотуватися. Там видно буде”.

“Я для себе ще нічого не вирішив”.

Деталі: Коментуючи поправку до Конституції, яка дозволяє йому знову висувати свою кандидатуру на вибори, Путін зауважив, що “якщо цього не буде, років через два, а я знаю це з власного досвіду, замість нормальної ритмічної роботи на дуже багатьох рівнях влади почнеться нишпорення очима в пошуках можливих наступників”.

“Працювати треба, а не наступників шукати”, – додав він.

Довідка: Загальноросійське голосування щодо поправок до Конституції призначено на 1 липня, але фактично буде йти протягом семи днів з 25 червня по 1 липня.

 

“Русский тоталитаризм”. Новая редакция. Из главы “Столпы общества”

ДМИТРИЙ ШУШАРИН·НЕДІЛЯ, 21 ЧЕРВНЯ 2020 Р.·Фейсбук

 Если сильные мира сего дают возможность мелкому мерзавцу стать крупным мерзавцем, это не значит, что мы должны позволить ему занять исключительное положение, не только в свойственной ему мерзости, но и в нашем представлении об истории.

Бертольт Брехт. Примечания к пьесе «Карьера Артуро Уи, которой могло не быть». Перевод Ефима Эткинд

Человек толпы на троне

Ни демонизировать, ни унижать Владимира Путина и его окружение не стоит. Люди, пришедшие к власти в последние годы прошлого века, не преследовали безумные цели. Владимир Путин был гомункулусом, выращенным в политтехнологической колбе. Никто и не хотел, чтобы он развивался в тоталитарного вождя, но критерии выбора были тоталитарными – идеальным казался человек без свойств. И это полностью соответствовало духу и содержанию тогдашних политтехнологий.

Правители России не ставили перед собой тоталитарных сверхзадач. Все, что им нужно, – их пожизненная несменяемость во власти и ее конвертируемость. Человеческого измерения политики, государственной деятельности, общественного служения для них не существует. Они даже не отрицают мораль, не говорят о химере совести – они просто рассуждают и действуют вне этих категорий, считая их пригодными лишь для политической демагогии.

В октябре 2004 года я охарактеризовал складывавшийся режим так:

«Власть напрасно обвиняют в отсутствии идеологии. Ее идеология проста, известна с советских времен и сводится к простейшей формуле: что охраняю, то и имею. И эта простота обеспечивает высокие рейтинги. Общество не хочет взрослеть и этим настроениям более всего соответствует инфантилизм, столь свойственный чекистам и прочим советским вахтерам.

С целеполаганием и целеустремленностью тоже все в порядке: главное – это обеспечить себе безбедную старость за счет того, что охраняешь. Но охраняемый объект, кроме нефти, газа, спирта и все еще продаваемого оружия, живет какой-то своей жизнью, управляется самым непонятным образом. И даже при стопроцентном рейтинге доверия ни один завхоз, ни один вахтер, ни один охранник не может себя чувствовать полностью владеющим ситуацией. Скорее, ситуация владеет им. По мере расширения зоны контроля у контролеров все более острым становится ощущение того, что они находятся во власти вот этой самой “стоящей вне жизни” силы. Чем выше стоит человек в тоталитарной социальной иерархии, тем незащищеннее он, тем меньше у него свободы для маневра, тем сильнее чувство жертвы, именуемое в психологии виктимностью

И потому первое лицо, Начальник, как теперь принято его называть в аппарате (не Хозяин, как именовали Сталина и не Батька, как Лукашенко), обречен на одиночество, страх, недоверие к самому близкому кругу, которому тоже и скучно и грустно. Нет никаких оснований подозревать, что люди, в нем находящиеся, чувствуют себя сейчас комфортно. Собственно, вслед за Начальником они – первые жертвы наступающего тоталитаризма.[1].»

Тогда в России возникло нечто парадоксальное – локальный тоталитаризм, что, конечно, является contradictio in adjecto, но ведь существовало. Это был тоталитаризм для элиты. И уже тогда по внутренней природе своей, по сущностному своему содержанию русская власть была тоталитарна, ибо главная задача власти – несменяемость и конвертация – была решаема только тоталитарными методами. Путем разрушения государства, партий, любых форм общественной автономии, атомизации общества и превращения его в массу. И тут уж без осажденной страны, колец враждебности, двухминуток ненависти и прочих способов консолидации и мобилизации масс нельзя было обойтись.

Нынешний этап развития режима, условно именуемого путинским, определяется именно задачей мобилизации масс. Консолидация элит Путину удалась. Возникла необходимость консолидировать население с целью его дальнейшего отчуждения от политики и усиления его управляемости.

Варлам Шаламов так сказал о своей прозе: «Мои рассказы — это, в сущности, советы человеку, как держать себя в толпе».Имелись в виду «Колымские рассказы» – о жизни толпы и человека в толпе в условиях полного расчеловечивания.

Но кому можно адресовать эти советы после Колымы, после всего, что там было? Человек в толпе – это одно. А человек толпы – совсем другое. И это вовсе не блатной – про него Шаламов сказал ясно: «блатные не люди». И не остался ли навсегда на Колыме, в Воркуте, в других лагерных столицах человек, для которого толпа была чужой и враждебной? Да и был ли он вообще, если стала возможной Колыма?

Тоталитаризм прежних лет, тот, который описывал Шаламов, выдвигал лидера харизматического. Хотя Ханна Арендт уже применительно к прежней модели говорила, что вождь «чиновник от масс», «вождь без масс – ничто, фикция». Многолетнее пребывание у власти Владимира Путина показывает, что в эпоху массовой культуры и коммуникационной революции тоталитарный лидер окончательно превращается в человека толпы.

Секрет успеха путинской власти – отсутствие харизматичности у ее обладателей, мимикрическое и сущностное слияние с большинством. То, что намечалось как тенденция в прежней тоталитарной модели, реализовалось ныне – масса поглощает власть, десубъективирует ее.

Но не делает слабее. В безликости и безразличии власти секрет ее силы и успеха. Необычайная резкость, бессильная истеричность критиков власти из числа демократов объясняется тем, что ситуация описывается даже не присловьем «против лома нет приема», а полным отсутствием какого-либо интереса власти к оппоненту.

Путин — самый народный вождь за всю историю России. У него абсолютное совпадение с русской идентичностью и порожденными ею устремлениями, поэтому ему не нужна никакая идеология и прочая чушь. И харизма ему не нужна. Его харизма в отсутствии таковой. Это вождь эпохи массовой культуры, а не теорий, идеологий и большого стиля.

Лесть и восхваление вождя сейчас не те, что прежде. Сталин обожествлялся. Восхваление Брежнева было предметом насмешек – все было пародийно, но пародия всех устраивала. Лесть Путину – совсем иное. Возвеличивается человек толпы вместе с толпой. Это лесть самим себе, самовосхваление, общенародный нарциссизм. Из этого следует, что первое лицо, как и вся толпа, не несет ответственности ни за что. Виноваты все и никто. Верх берет принцип всеобщей коллективной ответственности, как в «Жизни Клима Самгина» говорит о Ходынке неизвестный человек: «Все – виноватые. Все». Но совершенно справедливо другой персонаж романа называет это ответом преступника. Коллективная ответственность нации и осознание причастности каждого ее представителя к преступлениям, совершаемым от ее имени, – в качестве свободного выбора и части персональной и национальной идентичности – соотносятся, как нюрнбергские законы и приговор нюрнбергского трибунала.

Тоталитаризм – свободный выбор свободных людей. Это следует из всех исследований тоталитаризма, которых не так уж много. Тоталитаризм вырастает из демократических институтов, из демократических технологий. Даже самая первая его модель – русская – не произошла прямо из самодержавия, хотя и переняла от него очень многое. Потребовался краткий период русской демократии, хотя, что на выборах в Учредительное собрание, что на выборах в советы, большевики победы не одержали. Ну, так и нацисты на выборах в рейхстаг тоже не были абсолютными победителями. Не следует отождествлять исторический выбор с формальными результатами выборов.

Сейчас в России абсолютное большинство населения счастливо от того, что власть их не только ни к чему не побуждает, но, напротив, просит не делать никаких усилий. Вопросов оно не задает и Путина очень любит. Но этим лояльность режиму не ограничивается.

Путин утвердил в России тоталитарную солидарность, восходящую к прежней в ее русском варианте. Люди, требовавшие расстреливать врагов народа в тридцатые и ходившие на более мирные шествия и митинги в более поздние годы, не были столь экзальтированны и искренни, как толпы немцев и итальянцев. Но куда деваться? Они материли советскую власть, но шли. Материли ее, как жена материт вечно пьяного мужа, а муж – тещу, с которой он живет в одной комнате в коммуналке или хрущобе. А вот тех, кто осмеливался жить по-другому даже в самом простом, бытовом смысле по-другому, они искренне ненавидели

Как ненавидели они тех, кто осмеливался выходить на площадь не по разнарядке. И их легко можно было уверить, что эти отщепенцы устраивают свои акции по приказу госдепа и ЦРУ. Или по душевному нездоровью. Ибо только психи и изменники могут отказаться от солидарности униженных, на которой держалась советская власть.

Таково следствие унижения, не осознаваемого как унижение, – оно оставляет в человеке способность только к ненависти и презрению. Путин и его команда были и остаются мастерами низового управления, то есть такого, которое строится на самых низких сторонах человеческой личности и человеческих общностей. Это касается и бизнес-сообщества. Более того, это касается и так называемой оппозиции.

Такова политическая реализация русской национальной идентичности – не больше и не меньше. И потому политические перемены в России не могут связываться с реализацией прикладных политических программ, сменой или обновлением элиты, а уж тем более с революциями и мятежами. Речь может идти о коренных, принципиальных, самых глубоких мотивациях политического поведения.

А для этого человек толпы должен стать просто человеком. И это единственная угроза вечно возрождающемуся русскому тоталитаризму. Что же до его нынешнего персонификатора, то каков бы он ни был, к нему тоже имеют прямое отношение слова Ханны Арендт о тоталитарном вожде: «Будучи, в сущности, обыкновенным функционером, он может быть заменен в любое время.» Это, понятное дело, самое общее суждение. Применительно к конкретному человеку в конкретное время в конкретной стране оно нуждается в конкретном толковании.

Самое нелепое – это постоянное обсуждение рейтингов Путина. Оно имело бы смысл только в условиях электоральной демократии, а в тоталитарной России рейтинги не имеют никакого значения, поскольку пребывание любого человека на посту президента зависит не от выборов. Смена первого лица может произойти не на избирательных участках, а в Пицунде или Форосе. Екатерининский канал, Ипатьевский дом и Михайловский замок вспоминать не хочется. Проклинаемого ныне Горбачева полетели в Форос выручать, проклинаемого Ельцина пришли защищать. Защитят ли всокорейтингового Путина – большой вопрос. В его способности удерживать власть никто не сомневается, а вот пределы честолюбия людей его окружения неизвестны. Да и к 1964 году Хрущев сожрал Берию, Жукова, Маленкова, Молотова, Кагановича – не последних и не самых слабых царедворцев, но никак не мог предвидеть, что свалят его, мобилизовав, секретарей обкомов в поддержку придворной интриги.

И не менее нелепо связывать с уходом Путина надежды на демократию и благорастворение воздухов. Горбачеву досталось уже никуда не годное наследство, вот и начал модернизировать тоталитаризм обманным способом. Брежневу же достаточно было кое-что скорректировать. Путин создал весьма неуязвимую и работоспособную систему – зачем имущество портить?

В качестве доказательства того, что в защиту Путина никто не выступит, можно было бы привести опрос Левада-центра, в котором выяснялось мнение населения о том, чьи интересы он защищает на своем посту. Большинство респондентов ответило, что Путин отстаивает интересы олигархов[2]. Но это опрос мистификационный. Искажение действительности заключено в самом вопросе: чьи интересы отстаивает Путин? Авторы вопроса до сих придерживаются вульгарного и школярского понимания государственной власти, восходящего к Ленину: мол, государство должно непременно быть на стороне каких-то социальных групп. Между тем, такое понимание лишает субъектности само государство и его главу и не признает существования общенациональных, общегосударственных интересов.

Непонятно: был ли предложен вариант ответа об отстаивании интересов самого Путина и его приближенных. А ведь Оруэлла все читали: цель власти – власть, так почему не предложить ответ: власть защищает интересы власти, а Путин – свои собственные. Так оно и есть на самом деле – государство давно приватизировано, но опрос создавал иллюзию существования в России цивилизованного государства, основанного на публичном праве, а не на понятиях.

Для подарков (в графе “цель платежа” следует писать “подарок”) карточка Сбербанка: 4276380041430351

[1]http://polit.ru/article/2004/10/21/ing/

 

“Русский тоталитаризм” Новая редакция. Из главы “Ненависть 24/7”

ДМИТРИЙ ШУШАРИН·НЕДІЛЯ, 21 ЧЕРВНЯ 2020 Р.·ФЕЙСБУК

«Иностранцы – это гады»

С конца позапрошлого столетия идея нации-суверена стала распространяться по Европе, составляя ядро нового этапа модернизации. В ответ Россия навязывала свою модель народа-подданного всему континенту. Иногда это делалось гибко и с умом, путем договоров с элитами, даже согласием на конституции и самоуправление, как это было на Ионических островах, в Финляндии и в промежутках между польскими восстаниями. Но в 1848 году русские войска зашли слишком далеко в спасении Австрийской империи, и четыре года спустя две наиболее развитые европейские нации остановили Россию.

Это стратегия русской власти еще со времен Великой французской революции. Правящая русская элита, как бы она ни называлась, всегда была нацелена на то, чтобы не дать сформироваться русской гражданской нации. Воспрепятствование нациогенезу в европейских странах – упреждающая стратегия, стремление предотвратить демонстрационный эффект. Это константа русской политики и русской истории, независимо от идеологического оформления власти. Собственно, это и есть сущность русского имперства, как бы оно ни называлось, – интернационализмом или национализмом – лежащего в основе консенсуса власти и населения, столетиями заменяющего русским общественный договор. При этом воспевается русская империя как некий образец наднациональной гармонии.

Но русификационная составляющая политики самодержцев усиливалась по мере развития страны, сопровождала модернизационные процессы, в то время как британцы еще с тридцатых годов двадцатого века начали подготовку местной администрации в Индии. Да и не только британцы, и не только в Индии – элиты и культуры колониальных народов развивались вместе с развитием метрополий. В России же все было наоборот.

Главным является один вопрос: если в русской империи была такая благодать, то почему в короткое время смены ею исторической формы – от самодержавия к советской власти – многие народы успели обзавестись своей государственностью, со всеми институтами, включая армию. А в Польше, Финляндии и странах Балтии эта государственность выжила, русская оккупация не удалась.

Нарастание русификации по мере развития страны объясняется тем, что русское самодержавие было формой этнической государственности – русской. И никакой иной. Все остальные народы империи должны были подчиняться инонациональной силе. И потому следовало остановить нациогенез на всей территории империи. Переход от самодержавия к советской власти был утверждением иных методов заморозки национального развития, не связанных прежними условностями.

Русский монарх – царь-самодержец, не просто отец народа, он часть личности каждого представителя народа, родоплеменной вождь, фигура неизбежно сакральная, нуждающаяся не только в физической, но и духовной защите. Ни один народ, кроме русских, из населявших империю не мог идентифицировать себя с царем столь глубоко-личностно, столь телесно и духовно одновременно, то есть магически. А гражданской лояльности самодержавие не признавало, нерусский всегда был подозрителен. Продолжение этого мы находим сейчас в попытках агитпропа объявить все население России русскими (было такое) и, конечно, в разговорах о едином русско-украинском народе. При самодержавии концепция триединого русского народа была не только официальной. Она глубоко проникла в обыденное сознание русских и сейчас продолжает существовать. И любая державность, даже с интеллектуальными и эстетическими претензиями (а может, такая в первую очередь), лишь обостряет культурно-цивилизационное противоречие русской истории и позиционирования России в мире.

Одной из весьма забавных мыслительных конструкций последних лет является попытка противопоставить русский имперский национализм русскому… ну, как сказать, национализму неимперскому, нацеленному не на экспансию, а на внутреннее развитие. Поводом к этому являются споры внутри националистического сегмента общественно активного населения: захватывать новые территории или выгонять эмигрантов. Иногда люди, живущие в бывших союзных республиках, радостно записывают в нутряные националисты тех, кто ратует за визовой режим. Вот, мол, антиимперство. Ответ у меня на это только один: спросите у поклонника виз о его отношении к украинской независимости, нападению на Грузию, развитию стран Балтии. О Польше и США. О…

И ничем его слова не будут отличаться от суждения националиста-экспансиониста – все-таки имперство, все-таки самоидентификация во враждебности миру, который надо покорять. Отказавшись от умозрительных поисков конструктивного национализма, которыми, к сожалению, заняты некоторые интеллектуалы, надо сделать следующий шаг. Отказаться от рационального, прагматического обоснования русского имперства. Точнее сказать, искать это обоснование не там, где ищут сейчас.

Цель русского имперства – очуждение России и русских от человечества. Это, собственно, и есть содержание тоталитаризма. В открытом обществе нация является посредником между человеком и человечеством, в тоталитарных сообществах она становится инструментом отчуждения человека от рода человеческого. Идеальный тоталитаризм подразумевает полное расчеловечивание.

Порой приходится слышать: еще немного и Россия не сдюжит, не сможет оплачивать разорительное имперское расширение. Так вот, на это деньги всегда будут по причине того, что имперство – способ удержания власти внутри страны. Расовая теория русского нацизма готова. Она соответствует уровню масскульта и потому не нуждается в обоснованиях умников-идеологов. Недочеловеков там нет. Зачем? Враги России – фашисты. А фашистской является любая нация, позволяющая себе национальное самосознание и его проявление. Любая, а не только ближняя. Любая национальная инаковость по отношению к русским – фашизм.

Все это уже было. Приведу несколько цитат[1]:

«Сыновья мои! помните это. Меня не будет, но из лучшей жизни я буду видеть, такие ли вы русские, какими быть должны. — Не заражайтесь бессмыслием Запада — это гадкая, помойная яма, от которой, кроме смрада, ничего не услышите. Не верьте западным мудрствованиям; они ни вас, и никого к добру не приведут».

«Не лучше ли красивая молодость России дряхлой, гнилой старости Западной Европы? Она 50 лет ищет совершенства, и нашла ли его? — Тогда как мы спокойны и счастливы под управлением наших добрых Государей, которые могут иногда ошибаться и ошибаются, но всегда желают нам добра».

«В нашей России должны ученые поступать, как аптекари, владеющие и благотворными, целительными средствами, и ядами, — и отпускать ученость только по рецепту правительства».

«Иностранцы — это гады, которых Россия отогревает своим солнышком, а как отогреет, то они выползут и ее же кусают».

Это все из записок Леонтия Дубельта, управляющего Третьим отделением при Николае Первом. Он еще известен фразой: «Довольно этой дряни, сочинений-то вашего Пушкина, при жизни его напечатано, чтобы продолжать еще и по смерти отыскивать неизданные его творения, да печатать их!».

Отношение Дубельта ко всему иностранному отражает то настроение умов, что сложилось в русской правящей элите к началу Крымской войны, которая была противостоянием всему миру. Так что вроде бы ничего нового Путин со своим окружением не придумал, но каждый цикл русской истории обогащается заимствованиями и собственным опытом. И сейчас это синтез русского архетипа с опытом недавнего прошлого и современными технологическими возможностями.

В политическом языке есть такое клише – «исторический вызов». Или «вызов времени». Как и все клише, его употребляют, когда сказать нечего, а поговорить хочется. Или, наоборот, когда совершенно не хочется, но приходится. Но в любом случае содержание этих вызовов не расшифровывается, потому что его никто не знает. То политическое многообразие, которое наблюдается на постсоветском пространстве, и есть конкретное содержание реального исторического вызова. На который Россия ответила заклинаниями о «геополитической катастрофе» и «исторической трагедии».

Но, позвольте, какая же это катастрофа, если она выявила огромные цивилизационные и культурные различия между народами, прежде входившими в единое государство? Скорее наоборот, катастрофичным было их объединение и трагичной – их судьба в Советском Союзе.

Для вечных жалобщиков на русскую долю добавлю: речь идет о всех народах, в том числе и о русских. Если и была у русских имперская миссия в бывшем СССР, то сводилась она к простой поговорке: «сам не ам и другим не дам». Сам не живу и другим жить не даю. Потеря такой миссии – это трагедия?

А ведь для многих действительно трагедия. С Советским Союзом покончила не Беловежская декларация и даже не ГКЧП, а решение украинского народа, которое оказалось вовсе не импульсивной реакцией верхушки на московский путч, что подтвердил референдум. В Беловежье было только оформлено свидетельство о смерти дорогого покойника. Русская империя начала формироваться в Переяславле и родилась под Полтавой. И Украина нанесла по этой империи смертельный удар в 1991 году. И когда было сказано о геополитической катастрофе, стало ясно: война России против Украины – не то, что может быть, а то, чего не может не быть.

Для подарков (в графе “цель платежа” следует писать “подарок”) карточка Сбербанка: 4276380041430351

[1] http://feb-web.ru/feb/rosarc/ra6/Ra6-111-.htm

 

“Русский тоталитаризм”. Новая редакция. Из главы “The Failed World”

ДМИТРИЙ ШУШАРИН·ПОНЕДЕЛЬНИК, 22 ИЮНЯ 2020 Г.·ФЕйсбук

Враг человечества

Россия – вечное, неизбывное зло, постоянная опасность для всего мира, хроническая болезнь человечества, от которой оно, весьма вероятно, погибнет. Есть рецидивы и ремиссии. Сейчас рецидив – острый, с бредом, с атомной бритвой в руках, которой она может сама порезаться так, что весь мир кровью захлебнется. Главное в политике Кремля внутри страны и вне ее – доказать, что нет ни чести, ни достоинства – ни человеческого, ни национального. Что низкое в человеке, обществе, нации всегда побеждает. И пока это успешно на сто процентов, что ни возьми – украинский коллаборационизм, европейское безразличие, американский изоляционизм, русское имперство. Или вуайеризм и популизм русской интеллигенции и прогрессивной общественности.

Вся внешняя политика России – война во все времена. И не только внешняя – вся ее политика продолжение войны иными способами, включая борьбу за мир, разрядку, поощрение пацифизма и даже экономическое сотрудничество. Власть в России – заговор элиты против населения и против высшего носителя власти, как бы тот ни назывался. А у него свои заговоры и временные союзы с населением против элиты, с элитой против населения. Внешняя политика – заговор элиты и населения против всего мира, ибо весь мир рассматривается как заговорщик против России.

Сейчас судьба Украины, Белоруссии, Грузии и даже стран Балтии с Финляндией зависит только от того, что захочет Кремль. Не надо самообмана – разрушить эти государства он может быстро и без особых хлопот, НАТО не поможет. А может разрушить медленно, что он успешно проделывает в Грузии и в Украине. И жить народам этих стран предстоит с постоянной оглядкой на Кремль, да и всему миру тоже.

Это и есть эрозия национальной идентичности, разрушение национального достоинства, вечное ожидание варваров. Древнегреческая цивилизация успешно противостояла персидской, древнеримская – Карфагену и Парфии. А перед варварами Рим не устоял, потому что это были варвары, перенявшие многое у самого Рима. Самая грозная и опасная сила – обучаемые варвары, овладевшие цивилизационными технологиями, – от военных до политических и коммуникационных – но враждебные цивилизационным ценностям. И такой всегда была Россия, от которой исходила и исходит главная угроза цивилизации. Не от Ирана с атомной бомбой, не от сетевого терроризма, а от России. У русского народа есть только одна духовная скрепа, она же мессианская идея, она же план Путина:

весь мир должен стать русским или исчезнуть.

Это стремление маскировалось то под самодержавие, то под коммунизм, то под суверенную демократию, то под клерикализм, то под евразийство, то под оккультный патриотизм. Доминирование массовой культуры делает камуфляж лишним. Все только начинается. Не Путин, так другие поведут Россию к мировому господству под восторженный рев русского народа. А не получится – уничтожат человечество. И пока не видно силы, способной остановить русских. У Путина руки чешутся нажать кнопку. И не у него одного – у всего русского народа. При сохранении нынешней русской идентичности русским больше ничего не остается. Эта идентичность, наконец, вырвалась наружу без культурных посредников, в своем варварском облике. Вопреки всем ожиданиям произошло это благодаря новейшим коммуникационным технологиям, которые сами по себе не порождают ничего ценностного, а лишь выявляют и катализируют глубинные цивилизационные и культурные тренды. И теперь не варварская идентичность подгоняется под внешнее идеологическое оформление, а оно приспосабливается к ней.

Превращение России во врага человечества – да-да, во врага человечества, не больше и не меньше – не блеф. За этим стоит мощный социальный организм, растущий и укрепляющийся с каждым днем. За этим духовное единство в противостоянии всему миру. К сопротивлению этому монстру мир пока не готов. И даже не думает готовиться. Забыты слова Рональда Рейгана о духовном противостоянии свободы и тоталитаризма, цивилизации и варварства. И пока тоталитаризм одерживает духовную победу.

Преступные сообщества начинают перерождаться, когда стремятся интегрироваться в резидентный социум, в легальные институты в законопослушные общности. В России произошло иное. Преступное сообщество само стало резидентным социумом, заполнило легальные институты и сделало ничтожными общности, не признающие криминальных понятий. Так уже было, но в прежнем тоталитарном изводе Россия пыталась интегрироваться во внешний мир, признавая многое из его законов, правил и обычаев. Многонациональный характер СССР способствовал странному, своеобразному имперскому плюрализму. Ничего этого сейчас нет. Есть долгожданное освобождение от прежних условностей, которые сковывали всех предыдущих правителей тоталитарной России. Короткий период русской демократии породил такого тоталитарного монстра, которого еще не знала история. Хотя внешне он гораздо безобиднее своих предшественников.

В отличие от Сталина и Гитлера, Путин почти не прибегал к насилию внутри страны. Русские поддерживают агрессию против Украины и конфронтацию со всем миром. Гордятся гибелью своих близких на войне. Не возмутились тем, что их пенсии ушли на Крым и на поддержку правильных корпораций. Оставили без внимания компенсацию из бюджета собственности, потерянной друзьями Путина за границей. Такой консолидации элит и населения, такой сплоченности общества никогда не было в русской истории. И все это без репрессий, без запугивания, без подкупа, искренне, не за страх, а за совесть. Методы разные, природа одна.

России некуда возвращаться. Германии было куда. Польше было. Украине было и есть. Грузии тоже. России некуда. Только вперед – в новый тоталитаризм, к новым войнам и потрясениям. И это – воля русского народа, его исторический выбор. Политики и народы будут искать свое место в шоу Путина, отказаться от этого не будет никакой возможности. Не будет, если оставаться в рамках, которые политики и народы сами очертили себе. Ведь путинское шоу не опровергает старой истины: с политиками, нациями, людьми можно обращаться так, как они сами это позволяют. К русским это тоже относится.

Парадокс в том, что нынешняя русская экспансия стала возможна лишь благодаря распаду СССР. Сегодняшняя Россия сильнее и опаснее Советского Союза. Сильнее она даже не в четырнадцать раз – по числу бывших союзных республик. Надо добавить еще число стран Варшавского договора и еще некоторых союзников. И дело не в финансах и экономике. Дело в освобождении от политических и идеологических издержек и рисков: нет больше необходимости учитывать интересы элит союзных республик и стран-сателлитов. Русская империя стала откровенно русской и обзавелась ближним кольцом враждебности, столь необходимым для внутреннего управления.

Возникает вопрос, будет ли нынешняя русская власть расширять свои владения и дальше – началось это не с захватом Крыма, а гораздо раньше и постсоветским пространством не ограничивается – или же подвесит ситуацию, ограничившись тем, что уже есть. Первый вариант губителен для империи, но в перспективе весьма отдаленной. Второй – тоже губителен, поскольку чреват интенсивным внутренним развитием, которого власть не допустит. И потому он губителен не для империи, а для населения: последуют внутренние репрессии, но все равно главным способом остановить такое развитие будет имперское расширение.

Так что будущее безальтернативно.

Мир изменился коренным образом. Россия разрушила все мечты о европейском единстве, о возможности мира, где не действует кулачное право. Для внеисторической нации и вневременной страны, для русских и России, – это абсолютная норма во все времена. Началась новая варваризация мира. Впереди период увлечения Путиным в Европе и США: он пробудил и легитимировал все зверские инстинкты, подавленные иудео-христианской цивилизацией. Можно захватывать чужие земли, плевать на все нормы и принципы, диктовать свои условия другим народам. Русский тоталитаризм вновь деформирует европейскую идентичность и вносит смуту в цивилизованный мир, который переживает очередной кризис институциональности, а потому простые волевые решения кажутся европейцам и американцам все более привлекательными.

Тоталитаризм – это выход из меньшинства, которое составляют демократические страны. Но этот выход не тождествен присоединению к большинству государств, просто паразитирующих на иудео-христианской цивилизации. Это отрицание ценностей и принципов этой цивилизации, агрессия и экспансия. Понятия «внутри-» и «внешнеполитическое» и в эпоху классического тоталитаризма были относительными – то была болезнь и наций, и цивилизации в целом. Тоталитаризм стремился и стремится не к изоляции, а к интеграции, к тому, чтобы приспособить для своих нужд достижения той цивилизации, чьи фундаментальные ценности и принципы он отрицает и разрушает.

По отношению к России из этого следует жестокий вывод. Мечта о демократическом строе во всех странах и у всех народов, – такая же утопия, как победа коммунизма в мировом масштабе. Политика цивилизационного центра на периферии не может преследовать недостижимую цель победы демократии во всем мире. Главная задача такой политики – обеспечение демократии в тех странах, где она возникла, у народов, чьей национальной идентичности имманентны демократические ценности, отступление от которых равносильно национальному предательству, измене всему человечеству. Хотя большинство этого человечества демократии чуждо и даже враждебно. И потому политика в странах вне мирового центра должна сводиться к минимизации исходящих от этого большинства угроз для самого центра.

У России был исторический шанс – она его не использовала. Незначительная и невлиятельная часть русского социума до сих пор считает, что западная политическая элита и общественность западных стран должны стать внешней заменой гражданскому обществу, которое не смогло возникнуть в России. Но не смогло значит не смогло. Всё – вот он, результат. Развитие стран Восточной Европы после 1989 года может быть названо самым большим разочарованием цивилизованного мира. Что касается России, то здесь демократия не состоялась не только по вине злокозненной элиты, но и по вине населения, которое сдало ей государство, позволило превратить его в частное владение. Причем – вот это очень существенно – в прошлый раз власти пришлось потрудиться, дело дошло до большого террора. Сейчас же произошла бархатная приватизация государства. Без малейшего сопротивления.

Демократическая несостоятельность означает и несостоятельность государственную. Стратегическая позиция России такова, что элита вынуждена соблюдать некоторые приличия. Да, по причинам исключительно внешнеполитическим. Для правящей элиты ближайший политический субъект, ее the next, ближний, в общении с которым нет посредников, это окружающий мир. Собственное население политическим субъектом не является. Самая острая русская проблема – во все времена – это отсутствие направленности общественного и национального сознания на прогресс, модернизацию, в том числе и на демократию. Подобные импульсы исходили и могут исходить только от власти, стимулируемой внешними раздражителями и поддерживаемой частью элиты. Источник любых перемен всегда был вовне. Именно так началась перестройка, именно так началась и путинская реакция.

И то и другое удалось, поскольку было поддержано Западом. Но только в одном случае это были Рейган, Тэтчер и св. Иоанн-Павел – большая тройка, победившая империю зла. А в другом – нынешние растерянные лидеры цивилизационного центра, понадеявшиеся на путинскую стабильность. Противостояние русской угрозе, наступлению русского тоталитаризма, безусловно, отвечает интересам цивилизованных наций. Но не соответствует их желаниям, осуществление которых ведет не к демократии, а к созданию тоталитарного мира.

Слова «борьба за мир» настолько скомпрометированы, что никто не решается употреблять их в первоначальном значении. Между тем это действительно борьба, а иногда и война, какой была Шестидневная война, начатая Израилем. Всем этим миротворцам, евроскептикам, правым и левым, всем поклонникам Путина и борцам с евроинститутами не понять, что в гниющих сепаратистских образованиях – в Абхазии, Приднестровье, Новороссии и в аннексированном Крыму – то будущее, к которому они могут привести Европу вместе со своим кремлевским кумиром. И не только Европу. Россия вместе с Асадом отбрасывает к варварству Сирию и Ливию, поддерживает деградационный режим в Венесуэле. Русское военное и политическое вмешательство всегда и везде имело и имеет антицивилизационный характер. Гнойники, в которые обращены Приднестровье, Абхазия, Южная Осетия, Донбасс, доказывают это, как и судьба народов, входивших ранее в советский блок.

Нынешняя русская экспансия, в частности, в Сирии несопоставима с вторжением в Афганистан, которому противостояли и иудео-христианский, и исламский мир. Сейчас ни о солидарности, ни о сопротивлении речь не идет — весь мир не знает, как угодить Кремлю, который и сам не ожидал такой вседозволенности. И с самого начала было ясно, что вторжение в Сирию — угроза Израилю, что мессианизм Путина может привести к претензиям на защиту Гроба Господня.

Сбылась вековая мечта еще русских царей и Сталина, который помог Израилю на первых порах, но потом стал его смертным врагом. И завещал эту вражду своим наследникам. Это мечта о военном присутствии на Ближнем Востоке — масштабном, полноценном, международно признанном. Путину это удалось. А христианские святыни совсем рядом. Однако Россия и Израиль — друзья. Конечно, друзья, но вот в 1948 году принимали в Москве Голду Меир очень хорошо. И в эти же дни приняли решение об аресте Еврейского антифашистского комитета. Друзья, конечно. Только если что не так, то в Сирии русские военные, а в России— заложники.

Такие выводы сделал я в первом издании этой книги, появившемся весной-2017. За прошедшее с тех пор время русская угроза Израилю стала обсуждаться все большим числом людей.

Для подарков (в графе “цель платежа” следует писать “подарок”) карточка Сбербанка: 4276380041430351

 

Василь Боднар, заступник Мністра закордоних справ. Ідеологія путінського параду не має нічого спільного з перемогою – Укрінформ.

Шану переможцям і данину пам’яті загиблим у Другій світовій війні весь світ віддав ще понад місяць тому, на початку травня, коли виповнилося 75 років з дня Перемоги. У Росії, відомій своєю акцентуацією на подіях середини минулого століття, пішли своїм шляхом – парад Перемоги через коронавірус перенесли на 24 червня. І хоча вірус не відступив – у Росії продовжують щодня фіксувати близько 8 тис. нових випадків захворювання, – кремлівське керівництво не відмовилося від свого задуму потішити его однієї людини.

Російське «Мы за ценой не постоим» зразка 2020 року – це, за даними росЗМІ, 14 тис. солдатів та офіцерів, 225 одиниць військової техніки, а також розрахунки з 19 країн світу на Красній площі й 55 літаків та 20 вертольотів у небі над Москвою. При цьому навіть не схильне до сентиментів керівництво РФ радить росіянам спостерігати за цим дійством по телевізору.

Про ідеологічне підґрунтя російського параду, путінське тлумачення історії та нинішній стан і перспективи українсько-російських відносин Укрінформ поговорив із заступником міністра закордонних справ Василем Боднаром.

РОСІЯ ПІД ПРАПОРОМ СРСР ПРАГНЕ СТАТИ ГЛОБАЛЬНИМ ГРАВЦЕМ У СВІТІ

– Василю Мироновичу, в Росії не приховують, що так званий Парад Перемоги у Москві 24 червня покликаний піднести патріотичний дух росіян перед голосуванням за зміни до Конституції РФ. А які зовнішньополітичні цілі переслідує керівництво Росії цим парадом в умовах економічної і коронавірусної кризи?

– Росія невпинно втрачає свої роль і місце в глобальній політиці, а з 2014 року, після початку агресії проти України, взагалі потрапила в міжнародну ізоляцію. Проте геополітичні амбіції залишилися такі, як у СРСР. Тому й відбувається пошук різних способів посилити свої позиції, у тому числі з використанням тематики історії.

Парад, за задумом Кремля, мав стати наочною демонстрацією, що Росія продовжує залишатися у гроні «великих держав», які вирішують долю світу. Цю лінію Путін чітко проводить у своїй статті, присвяченій його баченню подій Другої світової війни.

Але повернімося до параду – запрошуючи на нього світових лідерів, кремлівське керівництво мало намір продемонструвати, що Росія посідає таке ж глобальне місце, як колись СРСР.

Про це свідчить і вибір нової дати параду – рівно через 75 років після сталінського «параду переможців», тобто пряма паралель з колишнім радянським диктатором, який брав участь у поділі світу на сфери впливу.

Однак, перелік лідерів країн, які зголосилися приїхати на парад у Москву, показує, що цей задум не вдався. Навіть керівники деяких держав СНД відмовилися.

– Чи він взагалі може бути успішним у сучасному світі з таким ідеологічним підґрунтям?

– Перемога у Другій світовій війні була спільним надбанням для всіх учасників антигітлерівської коаліції. Певним відображенням цього була спільна декларація Путіна-Трампа щодо історичної зустрічі на Ельбі (хоча першими зустрілися українець і американець). Але чомусь про інші народи, які страждали і боролися проти нацизму, – забули.

Вклад України та українців у перемогу був великим, і наші жертви страшними. Але у Кремлі це замовчують, а всі лаври переможця і визволителя присвоюють собі.

Російське керівництво під прапором СРСР прагне стати таким самим глобальним гравцем, яким був Радянський Союз у часи Другої світової війни. Оце і є основний маніпулятивний наратив. Але він так само далекий від дійсності, як і ідеологія путінського параду, яка прикривається Перемогою для досягнення меркантильних цілей.

– За даними російських ЗМІ, свою присутність на московському параді підтвердили президенти кількох країн СНД, Сербії, глава МЗС Угорщини Петер Сійярто. Чи впливають такі політичні жести щодо Росії на наші двосторонні відносини з цими країнами?

– Звичайно, ми від цього не у захопленні. Але відносини з Російською Федерацією – це справа кожної держави. Ми не впливаємо на їх рішення про участь і не узалежнюємо від цього двосторонні відносини.

Але, по можливості, попереджаємо іноземних колег про те, що лідери чи представники цих країн можуть бути використані російською пропагандою для своїх зовнішньополітичних цілей.

– Чому, на вашу думку, на неосталінський парад їде глава зовнішньополітичного відомства Угорщини, яка є членом ЄС і НАТО?

– Якщо проаналізувати політику Угорщини у відносинах з Росією, то діалог цих країн не припинявся. Звичайно, це право офіційного Будапешта вирішувати, з ким який рівень контактів підтримувати. Але ми розраховуємо на збалансований підхід.

Більше того, ми сподіваємося, що Петер Сійярто приїде в Україну і ми будемо бачити його у Києві наступного тижня (інтерв’ю записувалося 19 червня, – ред.), тож балансу буде дотримано.

РОСІЯ НАСПРАВДІ ВЖЕ ВТІЛЮЄ ЛОЗУНГ «МОЖЕМ ПОВТОРИТЬ» ЩОДО КРАЇН-СУСІДІВ

– Стаття Путіна, присвячена подіям Другої світової війни, вже викликала бурхливу реакцію у багатьох країнах. Чи саме на це був розрахунок? Навіщо вона була потрібна російському президенту? Які нові ідеї він там висловив?

– Це одна з ланок ланцюжка російської маніпуляції: парад Перемоги із запрошенням світових лідерів, повторення класичних кліше радянської пропаганди, які видаються за нібито нові ідеї президента Росії, а потім формування наративу, ніби Росія, а не всі народи антигітлерівської коаліції, визволяла Європу від нацизму. Росія хоче виокремити свою роль як у війні, так і у післявоєнному облаштуванні, у підтримці стабільності й безпеки у Європі. Типу, без нас порядку не буде! А насправді, Росія сьогодні – агресор і джерело нагнітання міжнародної безпеки, вона прагне й далі ділити світ на сфери впливу.

Я вже неодноразово говорив у ЗМІ, що Росія намагається використовувати будь-які методи, у тому числі історію, щоб вийти з-під дії санкцій, оскільки реально відчуває їх вплив.

Кремль прагне повноцінно повернутися у світову політику, оскільки після початку агресії проти України Російська Федерація була досить серйозно ізольована від участі в глобальних процесах. Зараз у цьому сенсі намітився певний дрейф, розпочалися певні дискусії, але не відбувається того, чого прагнуть росіяни.

На жаль, поки що не відбулось і того, чого прагне Україна, – щоб світ спільними зусиллями змусив Кремль виконати норми міжнародного права і відновити територіальну цілісність нашої держави. Але ми робитимемо все, щоб події розвивалися саме за українським, а не за російським сценарієм!

– МЗС Естонії, Латвії і Литви викликали послів Росії через пропозицію Держдуми щодо скасування прийнятого З’їздом народних депутатів СРСР тридцять років тому рішення засудити пакт Молотова-Ріббентропа. Чи буде Україна також заявляти свою позицію з цього приводу?

– Наразі невідомо, як ця ідея буде реалізовуватися у Держдумі РФ, але якщо вона стане доконаним фактом, думаю, реакція буде дуже бурхливою, і не тільки від МЗС, а й від суспільства, Українського інституту національної пам’яті, від наших політиків.

Скасувати засудження пакту Молотова-Ріббентропа, який фактично дав «зелене світло» Другій світовій війні, – це виглядає дивно, якщо не трагікомічно.

Я не знаю, чим керуються російські законотворці, але, мабуть, вони живуть у якійсь паралельній реальності, яка нам незрозуміла.

У Росії вже змінили дату закінчення Другої світової війни; незважаючи на розпал пандемії вперто намагаються провести парад, хоча 9 травня давно позаду; знову запускають стару радянську пісню, що Радянський Союз оборонявся, а не нападав, хоча об’єктивно доведено протилежне. Гітлерівська Німеччина та сталінський СРСР у зговорі розпочали цю війну спільним нападом на Польщу, а потім ділили Європу між собою.

Росіяни заявляють, що ревізією історії займається Захід. Але ж вони самі раніше оприлюднили всі докази агресивної політики Радянського Союзу! Домовленість Сталіна і Гітлера про поділ Польщі й сфер впливу підтверджують архівні матеріали. Це була така real politic, яка базувалася на імперських амбіціях кожного з цих тиранів. А тепер у путінській Росії усе це відбілюють і звинувачують у розв’язуванні Другої світової війни всіх інших, але тільки не Сталіна!

– Ревізія росіянами історії теж розрахована на внутрішнього споживача?

– Ні, вони експортують її назовні. Кремлівські пропагандисти намагаються просувати свій наратив, педалюючи у різних країнах той чи інший аспект, вигідний для Росії.

Наприклад, на європейській арені вони показують, яку роль Росія відігравала у боротьбі проти нацистської Німеччини. Проте боролися проти Гітлера всі країни коаліції. Важливу роль відігравав і СРСР, частиною якого була й Україна та інші народи. Але про це у Росії зараз не згадують.

– Цей наратив може спрацювати назовні?

– Більшість політиків знають історію своїх країн, історію тієї страшної війни і усвідомлюють сьогоднішні реалії. Нагадаю, що Європейській парламент своєю Декларацією від 23 вересня 2008 року засудив Пакт Гітлера-Сталіна як такий, що розділив Європу на дві сфери інтересів за допомогою секретних додаткових протоколів, і такий, що спричинив масові депортації, убивства й поневолення, які мали місце у зв’язку з актами агресії сталінізму й нацизму і підпадають під категорію військових злочинів і злочинів проти людяності. Фактично, наслідком підписання пакту стала війна, окупації, масові вбивства, Голокост і багато інших страшних трагедій.

Путін цим досі розлючений – це видно з його статті, де він заявляє, що це «клевета и подлость».

Він також звинувачує українців у колабораціонізмі, але нічого не говорить про участь росіян у збройних формуваннях третього рейху. Але ж те, що понад 400 тис. етнічних росіян воювали на боці нацистської Німеччини, є історичним фактом.

– Росія скрізь діє гібридними методами. Чи зможе вона нав’язати свій історичний наратив європейському суспільству, яке потім вплине на політиків своїх країн?

Суспільна думка в Україні й у світі почала більш критично оцінювати загарбання Росією спільної історії

– Якби не нинішня агресивна політика Кремля, то російське «побєдобєсіє» процвітало б і в Україні. До початку російсько-української війни мало хто говорив про роль СРСР у початку Другої світової, у нас домінувало радянське бачення про головного переможця над фашистською Німеччиною.

Але коли Росія з 2000-х років почала перетягувати на себе заслуги у перемозі над нацизмом і нехтувати роллю інших держав і народів, суспільна думка в Україні й у світі почала більш критично оцінювати загарбання Росією спільної історії.

Знову ж таки, суспільний наратив і в Україні, й в інших державах будується на тезі «Ніколи знову», а в Росії на протилежному – «Можем повторить!»

– Чи сприймають у світі оце російське «Можем повторить» як загрозу?

– Насправді, Росія уже втілює цей лозунг, оскільки її агресивні дії певним чином повторюють агресію, яку вчиняв Радянський Союз проти своїх сусідів.

Кремль відкрито демонструє, що він продовжує політику СРСР щодо інших народів: агресія, загарбання, підпорядкування.

Але цей підхід має і внутрішній вимір – він налаштовує російське суспільство на готовність знову нести непотрібні жертви, як це наразі відбувається на українському Донбасі, в Сирії, Лівії, де гинуть російські солдати, заради амбіцій російських політиків.

РЕАКЦІЯ НА УЧАСТЬ УКРАЇНИ У ПАРТНЕРСТВІ РОЗШИРЕНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ НАТО СВІДЧИТЬ, ЩО РОСІЯ ЗНОВУ ПРОГРАЛА

– Міністерство закордонних справ уже висловило свою позицію щодо незаконності голосування на конституційному референдумі в Росії мешканців не тільки окупованого Криму, а й окупованого Донбасу з російськими паспортами. Чи буде Україна порушувати перед міжнародною спільнотою питання запровадження додаткових санкцій щодо РФ?

– Так, однозначно, адже це є прямим порушенням суверенітету України і спробою нав’язати населенню окупованих територій свою волю.

Ми, звичайно, будемо звертатися і до міжнародних партнерів, і вживатимемо заходів на національному рівні задля впливу на організаторів цього голосування.

– Але, приміром, за організацію виборів президента РФ в окупованому Криму ЄС наклав персональні санкції на п’ятьох осіб. Чи може бути голосування 1 липня підставою для запровадження більш відчутних санкцій?

Зараз Крим – це фактично закрита територія великої військової бази

– Санкції були накладені на тих осіб, які фактично брали участь у незаконних діях окупаційної влади, тобто для цього були певні підстави. Точкові санкції працюють краще.

Для багатьох у Росії це створює суттєвий дискомфорт і проблеми. Приміром, для тих же кримчан, коли у російські паспорти, видані на території окупованого Криму, не можна поставити візу – це велика проблема. Адже якщо раніше Крим був територією, з якої можна було вільно подорожувати і весь світ був відкритий, то зараз це фактично закрита територія великої військової бази.

Звичайно, російське керівництво відповідальне за незаконні голосування на майбутньому референдумі.

-У Кремлі, коментуючи приєднання України до Партнерства розширених можливостей НАТО, заявили, що «з великою увагою» спостерігають за наближенням військової інфраструктури НАТО до кордонів РФ і будуть вживати необхідних заходів щодо забезпечення власної безпеки. Чи такі заяви містять додаткові загрози для України?

– Росія вже окупувала Крим, частину Донбасу, розмістила там численні військові підрозділи – свої і з місцевих жителів, розбудовує військові бази навколо українського кордону і при цьому заявляє, що буцімто НАТО може їм загрожувати з нашої території? Це чистої води маніпуляція!

Насправді подібна риторика російських політиків і ЗМІ свідчить про те, що Росія вкотре програла, як і тоді, коли заявляла, що ЄС не підпише з Україною Угоду про асоціацію, чи що нам не дадуть безвіз тощо. Зараз теж вони посилають своєму суспільству сигнали, що це нічого не значить, що це неважливо, що це не наближає Україну до НАТО тощо.

Але нам у цій ситуації лишається «своє робить», тобто зміцнювати обороноздатність і готуватися до вступу до Північноатлантичного Альянсу.

– Україна призупинила або розірвала цілу низку договорів з Росією. Чи плануються ще якісь кроки в цьому напрямку? Чи відповідає чинна договірна база нинішньому стану відносин між Україною і Росією?

– До війни у нас було 453 підписаних двосторонніх угод. Зараз залишається чинними близько 300 документів, але триває подальша ревізія того, від чого ми можемо відмовитися.

Ми не йдемо на радикально-емоційні кроки, які можуть зашкодити нашим громадянам. Ми не розірвали дипломатичні відносини з Росію, не припинили свою дипломатичну присутність у Росії, відповідно, громадяни України до карантину вільно туди переміщалися, і перебуваючи на території РФ, мали змогу отримати захист.

Якщо скасувати відразу всі угоди, ми опинимося у патовій ситуації, коли не матимемо механізму захисту інтересів українських громадян на території РФ. А цього допускати не можна.

Згадайте ситуацію, коли Грузія розірвала дипломатичні відносини з Росією, а для представлення інтересів треба шукати посередника, який буде займатися захистом інтересів своїх громадян у Росії.

Я не знаю, яка кількість грузинів перебуває зараз на території Російської Федерації, але в нас це мільйони людей – як громадян України, так і етнічних українців, які проживають у Росії.

Тому наразі чинними є функціональні договори – частково договірна база в рамках СНД і частково двостороння. Але ми з міністерствами і відомствами їх поступово переглядаємо, щоб оптимізувати і залишити мінімально необхідну кількість документів, які б дозволили зберігати належний рівень захисту прав та інтересів громадян України.

Ми маємо зважати на необхідність дотримання всіх процедур виходу чи припинення дії договорів, щоб потім не було двоякого трактування чинності певних документів.

Наприклад, Росія в односторонньому порядку денонсувала угоди про базування Чорноморського флоту РФ у Криму. Ми вважаємо, що вони мають бути чинними, оскільки правові процедури не були дотримані, а росіяни порушили міжнародне право, вдавшись до спроби окупації української території.

– Тобто зараз Росія мала б платити нам за базування Чорноморського флоту в Криму?

– Так, близько 100 млн доларів на рік, проте з 2014 року ніяких виплат не відбувається.

Але Росія буде довго платити не тільки по договорах, а й за те, що вона вчинила, розв’язавши агресію проти України і окупувавши частину нашої території. Адже, окрім міжнародних позовів України проти Росії, є ще позови державних і приватних компаній.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ УКРАЇНЦІВ ЩОДО РОСІЯН МОЖЕ БУТИ І НАШОЮ СЛАБКІСТЮ, І НАШОЮ СИЛОЮ

– Згідно з даними оприлюдненого у квітні спільного опитування КМІС та “Левада-центру, попри шість років російської агресії 54 відсотки опитаних українців добре ставляться до Росії. Росіян, які добре ставляться до українців, поменшало з 56 до 41 відсотка. Чи маємо ми засуджувати таку толерантність співвітчизників до країни-агресора?

– По-перше, треба детально дивитися, за якою методологією проводилися ці опитування, які питання ставилися, можливо, вони були у якомусь контексті.

По-друге, дві третини громадян України вважають Росію агресором.

А, по-третє, названа вами цифра показує, наскільки українці толерантні навіть до своїх ворогів. Ця наша традиційна ментальна особливість може бути і слабкістю, і силою в залежності від того, яку політику ми сповідуємо. Якщо ми збираємося століттями воювати, то це одна історія, а якщо ми все ж таки збираємося завершувати війну – це інша історія.

Звичайно, особливості менталітету українців треба враховувати, але засуджувати їх, як на мене, тут нема за що – це їхній вибір.

Але знову ж таки, я б повернувся до того, з чого почав, – з методології опитувань. Якщо, наприклад, першим питанням поставити, чи вважаєте ви Росію агресором, другим – як ви ставитеся до росіян, а третім – як ви ставитеся до Путіна, тоді буде чітко зрозумілий настрій українського суспільства.

А якщо ставилося загальне питання – як ви ставитеся, наприклад, до громадян ЄС, Росії, США і з цього витягуються цифри, то це зовсім інша методологія питань.

– Рівень дипломатичного представництва між Україною і Росією знижено, а кількість українських дипломатів у Росії значно скорочено. Чи їх наразі вистачає для виконання поставлених завдань?

– Так, оскільки насправді ані відносин, ані співпраці немає, переговори про врегулювання російсько-українського конфлікту тривають у Мінську, тому посольство у Росії займається переважно захистом прав та інтересів громадян України і відстеженням ситуації в Росії.

– Питання запровадження візового режиму з РФ остаточно знято з порядку денного чи можливе повернення до цієї ідеї?

– Тут треба постійно аналізувати наслідки. Якщо, наприклад, РФ буде визнана джерелом постачання нелегальних мігрантів – тоді візи себе виправдовують.

А якщо ми змусимо своїх громадян стояти в чергах до російського консульства, то чи ми зробимо їм добру послугу?

Давайте реально оцінювати ситуацію. Якби росіяни й українці одне до одного не їздили, або в Росії не було етнічних українців, тоді можна було б збудувати стіну, накопати глибоких ровів – і забути про Росію. Але, оскільки існують родинні контакти, є сім’ї, розділені між двома країнами, то гуманітарний аспект є визначальним.

У нас при перетині кордону України з громадян Росії збираються біометричні дані, тобто де-факто це ті ж самі «біометричні візи».

Звичайно, ми будемо поступово відходити від ліберальних механізмів перетину кордону, як це було раніше, і посилювати контроль, оскільки наразі не видно жодного кроку з боку Російської Федерації, які б свідчили про налаштованість на врегулювання конфлікту на Донбасі та повернення окупованого Криму.

– Чи відома точна кількість наших співгромадян, які перебувають у Росії? Ці цифри є стабільними, чи існує якась динаміка?

– На консульському обліку в усіх консульських установах в РФ перебуває 25 тис. громадян України. У реальності, мені здається, їх у Росії більш як мільйон – хтось працює, хтось має сім’ї, можливо, якісь ділові зв’язки.

Формально динаміку перебування наших громадян відслідкувати нереально, бо ніхто ж не зголошується, що їде туди працювати. Люди звертаються до українських консульств, як правило, коли в них виникають проблеми.

Звичайно, у наших консулів у Росії роботи вистачає – це і допомога нашим громадянам, які мають побутово-технічні проблеми, і відвідування наших політичних заручників.

При поїздці до РФ є досить великий ризик для громадян України потрапити у неприємні, а, можливо, й критичні ситуації. Росія повернулася до часів СРСР, коли її спецслужби не гребують такими методами, як використання громадян України для створення різних фейків чи ситуацій, коли їм підсовують вибухівку або ще якісь заборонені предмети. Потрапити до в’язниці абсолютно реально.

Ми неодноразово попереджали наших громадян про їхню персональну відповідальність і ризики, на які вони наражуються при відвідуванні Російської Федерації.

– Чи обговорюється відновлення транспортного сполучення з РФ, яке було припинено у зв’язку з пандемією коронавірусу?

– Хоча урядом було прийнято рішення про поступове відкриття кордонів України, питання про відновлення сполучення з Росією – а мова іде про залізничне сполучення, оскільки авіа припинено ще з 2014 року, – поки що на порядку денному не стоїть.

Росія сьогодні перебуває на піку захворюваності й є третьою країною в світі за кількістю хворих. Це просто небезпечно повноцінно відновлювати сполучення і ставити під загрозу епідситуацію в Україні, оскільки і в нас цифри зростають.

– Ми з вами поговорили про те, що було і є у відносинах з Росією, а тепер, насамкінець, хочу спитати про ваш прогноз того, що буде. Аналітики вважають, що Путін шляхом конституційного референдуму хоче продовжити своє перебування при владі до 2036 року. Чи можливе налагодження відносин між РФ і Україною за цей час?

– Всі перетворення в Росії й реальні дії поблизу українського кордону показують, що Кремль готується до продовження агресивних дій. Як мінімум, мова йде про демонстрацію сили, а, можливо, і продовження агресії військовими методами.

Наша відповідь на це – «зберігати спокій і чистити кулемет»: не вестися на російську нібито примирливу риторику, зміцнювати обороноздатність і психологічну готовність до оборони. Інакше спроби Росії розмити єдність суспільства, гібридними методами розхитати його зсередини, посіяти паніку – будуть успішними.

Згадайте історію України – її загарбання Росією чи встановлення контролю над нею відбувалися саме такими методами і в козацьку добу, і в часи визвольних змагань.

Ми часто не хочемо цього визнавати, але, як правило, ми самі були у цьому винні, тож нам треба не повторювати історичних помилок. «Незгода руйнує, згода – будує!».

Ніхто, крім нас, нас не захистить! Це, мені здається, головний наратив для України, щоб вижити і розвиватися як незалежна держава. Ідеологія самооборони, якщо хочете.

Наприклад, зараз на порядку денному стоїть ухвалення закону «Про територіальну оборону» . Я стежив за його обговоренням у профільному комітеті – там є розуміння, що це треба робити.Надія Юрченко, Київ