Формування стратегій спротиву як тактичних моделей контентних впливів

     Перемога в будь-якій експансії, яка формується як геостратегічно-динамічна модель, залежить від правильності формування кейсів комунікаційно-контентних стратегій. Для того, щоб правильно сформувати стратегію-інструмент, необхідно спочатку визначитись, що саме вона собою являє.

     На цьому етапі робиться найбільша кількість системних технологічно-креативних помилок. Однією з характерних помилок є розуміння нових агресій (наприклад, путінської Росії проти України) лише як війни, метою якої є захоплення території і знищення комунікацій. При цьому протистоянню в інформаційному просторі відводиться вторинна роль, воно розглядається як щось на кшталт дискусії з інформаційного домінування (коли вирішальним фактором виступає кількість інформацій, яку одна сторона направляє в бік іншої). Тобто, закидування супротивника аргументами і фактами, які буцім то мають змінити ставлення базових та сателітних сил супротивника до оточуючого світу в царині змістів, смислів та сенсів. В такий спосіб інформаційну агресію в глобальному світі намагаються перетворити в певну форму академічно-потокового схоластичного дискурсу на тему урахування чи неврахування низки фактів та аргументів, що, зазвичай, не дає жодних результатів в глобальних масштабах протидії.

     Інформаційна агресія в глобальній онлайн реальності, це не надання супротивнику нових фактів та аргументів, а нав’язування власного домінуючого трактування його фактів, які складають ідеологічні підвалини світогляду супротивника.

     Інформаційна агресія в глобальному світі сучасності традиційно передує (часто іде паралельно) фізичній агресії. Однак сьогодні вона вже досить вагомо замінює мілітарну складову і стає методологічно уособленим наслідком реальної ситуативності військової моделі на різних геопозиційних аренах. Тому годі сподіватися, що супротивник в конгломераті різнорівневих людських сегментів дослухається до аргументів, навіть якщо вони будуть бездоганні. Інформаційна агресія ірраціональна, вона спрямована на знищення раціональної та ірраціональної віри в будь-які – реальні або придумані – факти.

     Кожна інформаційна агресія в комунікаційно-контентній парадигмі глобального світу складається із трьох векторів:

• вектор атаки – це дії спрямовані на знищення або нав’язування власного трактування фактів чи міфів, які становлять світоглядні підвалини супротивника;

• вектор оборони – це дії, спрямовані на захист власних ідеологічно-ментальних підвалин від атак супротивника;

• внутрішній вектор – це дії спрямовані на побудову і модернізацію власних ідеологічних підвалин.

     Крім того, в умовах сучасних динамік названі вектори посилюються ще одним фактором – глобального домінування в режимах гіперактивності по втриманню публічної уваги глобальних масштабів. Він одночасно супроводжує всі зазначені вектори інформаційних агресій. Саме наявністю векторів інформаційна агресія в глобальному світі відрізняється від точкової інформаційної провокації. Остання, зазвичай, має лише один вектор – вектор атаки, і спрямований він, найчастіше, на нав’язування власного трактування ідеологічних підвалин.

     В нинішньому цивілізаційному протистоянні між Росією та Україною є певні особливості, які, відповідно, зумовлюють характер сучасних інформаційних агресій. Основною особливістю є те, що Росія має потужний внутрішній вектор імперських традицій, які визначили існування масивних ідеологічних підвалин, так званого «руского міру». Україна в силу історичних обставин таких підвалин не могла створити. А сьогодні навіть не намагається розвивати такий напрям, бо в сучасних динаміках глобальних потреб, які сформував в Україні Майдан Гідності, це виглядало б приниженням української нації.

     Тобто, путінська Росія воює (концентруючи державні, бізнесові, громадські зусилля) за мобілізаційну парадигму «руского міру», а українці звитяжно воюють проти Росії і кожен за своє бачення мирної України. Це є поєднанням різнорівневих зусиль українського суспільства і загалом позитивним дійством, але досить нерентабельним в масштабах мирної цивілізації планети.

     Соціологічні дослідження показують небачену різноманітність мотивації невдоволеності путінською (російською) політикою серед українців. Від повного несприйняття Росії як держави і росіян (як політичної нації), до претензій з приводу того, що дії режиму Росії спричинили падіння російськоорієнтованої влади в Україні і привели до влади «націоналістів»…

     Відсутності загальних для всієї України ідеологічних догматів епохи сталих суспільно-політичних інтересів як базових рушіїв державництва призводить до того, що всю новітню історію наша держава жодного разу не мала суспільного консенсусу з приводу будь-яких суспільно-політичних питань. Відповідно, не був сформований і вектор історичного розвитку. Тому вона історично рухалась способом напівреволюційних конвульсій. Проте, такий стан речей мав і позитивний аспект – всі намагання Росії нанести інформаційний удар по ідеологічним підвалинам України закінчувались нічим, оскільки таких підвалин не існувало в традиціях таких сталих державних утворень як путінська РФ. Відсутність в Україні системного догматизму надавало діям путінської Росії певних ознак шизофренії – така собі агресія на пустоту. Це лише дратувало українців, незалежно від їх світоглядних орієнтацій. Слід зауважити, що цінності Майдану Гідності путінці поголовно і досить креативно та технологічно ігнорують (стратегія ефективної нейтралізації). А нинішній український політикум досить мляво репрезентує саме ціннісні моделі в життя держави та суспільства.

     Але нескінченно така ситуація існувати не може і Україні просто життєво необхідно на третій рік фізичної війни сформулювати декілька рівнів стратегій і почати проти політичного режиму Росії справжню інформаційну агресію в усіх напрямах глобальної онлайн реальності.

Розглянемо основні тези можливої стратегії цієї кампанії:

Вектор атаки

Об’єктом інформаційної атаки проти Росії має бути комплекс ідей, які прийнято називати «руский мір». Ось основні положення російської концепції:

• Росія є наддержавою, яка за власним статусом є рівною США і більшою за всі інші країни, тому має право впливу на половину всього світу.

• Росія перемогла у Великій Вітчизняній війни, саме росіяни були основною силою перемоги.

• Росія найбільша слов’янська країна світу і це дає їй виключне право на вплив у інших слов’янських країнах будь-де.

• Росія є найбільшою православною країною світу і це дає їй право на духовне верховенство серед інших православних країн.

• Росія славетна древня імперія, тому має право впливати на держави, що входили колись до складу імперії і де живуть громадяни, які самоідентифікуються як “рускіє”.

Пропонується наступне трактування ідей «руского міру» Україною в контексті інформаційних ініціатив для публічного домінування:

• Так, Росія була наддержавою до 2014 року, але після захоплення Криму втратила цей статус. Справа в тому, що наддержавою вважається така, яка сама, без союзників, здатна вести успішну війну з будь-якою країною світу. Конфлікт із Україною лишив Росію такої можливості, оскільки Україна припинила сервісне обслуговування стратегічних ракет виробництва КБ «Південне», які є основною російською зброєю ядерного стримування. Зараз основою оборони Росії мають стати ракети типу «Булава», але вони за своїми технічними можливостями нікчемні. До речі, широко розрекламовані російські комплекси С-300 та С-400 також продемонстрували в Сирії свою безпорадність. На даний момент Росія не в змозі протидіяти ані Америці, ані Китаю. Якщо мати на увазі інші види озброєнь, то, наприклад, флот Росії в 4 рази слабший за флот Австралії, а співвідношення російських сил із Блоком НАТО становить 1 до 14.

• Так, Радянський Союз переміг у великій Вітчизняній війні, яка була частиною Другої світової війни. Але перемогли всі республіки разом, а не одна Росія, яка ніколи не змогла б цього зробити самотужки. У цій війні Росія справді є рекордсменом, але рекордсменом по кількості зрадників-колаборантів. Так, за офіційними російськими даними на боці нацистів воювали 600 тисяч росіян, а за оцінкою фахівців до 1,5 мільйона. Для порівняння, офіційна Росія закидає, що з українського боку за Німеччину воювали одна дивізія – «СС Галичина» і два батальйони – «Роланд» та «Нахтігаль», що разом становить до 25 тисяч чоловік. Тобто, маємо неспівставні величини. До того ж, “рускіє” за логікою “зрадили” більшовицький режим,тоді як українці використовували німців як можливість отримати незалежну державу.

• Найбільшою слов’янською державою можна вважати колишній Радянський Союз, але після його розпаду такою державою стала Україна! Якщо спиратись на офіційні дослідження РАН «Генетичний портрет російської людини», слов’янська складова у сучасній Росії складає не більше 30-ти мільйонів осіб. Більшість же з тих, хто в Росії вважає себе слов’янами, за даними Російської академії наук генетично є фінотатарами. Якщо мати на увазі сприйняття і ставлення до інших народів, то росіяни чомусь вважають слов’янами болгар, які такими не є, і зовсім ігнорують поляків та чехів…

• Так, Радянський Союз міг вважатися найбільшою християнською православною державою, але після його розпаду такою державою стала Україна. В Росії нараховується близько 15 500 приходів російської православної церкви, а в Україні сумарно – до 22 000 приходів церков візантійського обряду, а це навіть більше ніж в російській православній церкві разом із білоруським екзархатом. За встановленою методикою – один приход вміщує близько 1 тисяч вірян. Виходить, що в Росії до 15,5 мільйонів вірних візантійського обряду, а в Україні таких близько 22 мільйонів. До речі, мусульман в Росії за офіційними даними приблизно 19 мільйонів, тому Росія не найбільша християнська православна, а поміркована мусульманська країна.

• Так, Росія в свій час була імперією де-факто, але ніколи не могла бути імперією легітимною, оскільки імператора має висвячувати на царство або Папа римський, або Вселенський патріарх. Але російських царів не висвячував навіть патріарх помісний, оскільки Петро І патріаршество скасував і після цього російську церкву очолював Оберпрокурор священного синоду, тобто царський міністр. Ввівши в Росії «кальвіністську єресь», тобто, коли Церква є державною установою, цар Петро І юридично звів міжнародний статус російських царів до статусу «великих князів». Саме тому Романови не називались династією, а називались «домом Романових». Тобто Росія є країна із привласненою чужою історією і дуже сумнівною владою в плані легітимності.

     Масоване і регулярне вкидання даних трактувань в російське суспільство неодмінно призведе до певного світоглядного шоку, на зразок того, який виник після дуже ефективного бомбардування Сирії Сполученими Штатами при повній безпорадності російської ПВО.

Вектор оборони

Оскільки в Україні відбувається активна трансформація підвалин державності в новітню епоху глобальних геостратегічних динамік, то фактично, вектор оборони зводиться до системи різномасштабних тактичних дій та коментування реакції росіян на наші інформаційні атаки, або будь-які інші дії.

Внутрішній вектор

     Тут величезний пласт філософської роботи. Громадські і державні інституції мають усвідомити, що без формування світоглядних підвалин державності як мотиваційного фокусу глобальної перспективи ми приречені на спонтанний дрейф між центрами впливу та світоглядними теоріями світу і досить часто не у вищих форматах його цивілізаційності.

Фактор глобального публічного домінування.

     Україна сьогодні потужний партнер світу і досить суттєвий контрибутор глобальної безпеки (зокрема, захисту від путінізму) не тільки в континетальній Європі. Україні в системі оборонно-безпекового сектору час кидати світоглядний якір і розпочинати планомірний поступальний ідеологічний рух у визначеному напрямі.

Дмитро Фіщенко