В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1103–тя доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Українське протистояння – це більше, ніж оборона власної незалежності, це боротьба за цивілізаційний порядок усього світу. Теза про “невдячність України” – це типовий маніпулятивний наратив, який використовується путінізмом для підриву міжнародної підтримки Києва та виправдання майбутнього відступництва окремих політиків. Фактчекінг CNN (зафіксовано 33 подяки англійською на міжнародній арені) лише підтвердив, що Україна дякує постійно, проте справжнє питання в тому, чому США не визнають своєї прямої відповідальності за безпеку глобального світу?

Фінський президент Стуб влучно акцентує на головному – Україна воює не лише за себе, а й за світовий порядок, заснований на правилах. І якщо Захід дозволить РФ змінити ці правила на домінування геостратегічної сили, то це відкриє двері до нового глобального хаосу, де право сильного домінуватиме над міжнародним правом. Проблема ще й у тому, що Трамп та його адміністрація не просто ігнорують цей аспект, а активно його спотворюють. Якщо США справді починають змінювати свою геополітичну траєкторію на догоду Москві, це означає стратегічну катастрофу для всієї системи західної безпеки. Україна у цьому контексті є лінією оборони не лише для Європи, а й для самого Заходу.

Отже, наратив “Україна невдячна” – це лише інструмент інформаційної війни, покликаний відволікти увагу від головного, що сьогодні саме Україна тримає фронт проти глобального путінізму. Захід повинен усвідомити, що саме він має бути вдячним Україні за цей екзистенційний спротив.

Публічні маркери:

«Зеленський щонайменше 33 рази дякував американцям і лідерам США за допомогу – CNN»

«Стубб: Україна бореться не лише за свою незалежність, а й безпеку Європи і світовий порядок»

«Генконсул Недільський заявив, що Україні потрібен мир для сталого розвитку всіх країн»

Е. Макрон публічно протистоїть тлумаченням Д. Трампа про В. Путіна, який грає в Третю світову війну і тому намагання покинути зараз Україну з боку Трампа є загрозою для світової безпеки. Водночас М. Волц, радник з національної безпеки президента США, доводить не суть протистояння з путінізмом, а електоральну браваду Трампа проти України. Це вказує на те, що Адміністрація Трампа діє все ще в стилістиці виборчих перегонів, хоча реально знаходиться в умовах глокальної геноцидної агресії колективного путінізму, про що Трамп та його оточення не відають зовсім нічого, бо зачаровані власним статусом сьогодні.

Трамп і його оточення діють у парадигмі передвиборного популізму, ігноруючи глобальну природу путінізму як глокальної геноцидної агресії. Сподіваємося, Європа бачить реальність, поки Трамп все ще грає у вибори. Е. Макрон правильно оцінює загрозу, розуміючи, що відхід США з підтримки України є прямим шляхом до глобальної війни. Команда Трампа, і Волц серед них, ігнорує геостратегічний аспект, продовжуючи грати в електоральну риторику. Це свідчить про відірваність адміністрації Трампа від реальності, де путінізм уже веде агресію не лише в Україні, а й у Європі, Африці, Латинській Америці та навіть у кіберпросторі США. Трамп думає в парадигмі «сьогодні і зараз», бо він орієнтується лише на короткотермінові рейтингові вигоди, спекулюючи на антиукраїнських настроях серед частини виборців. Його команда не усвідомлює, що Росія вже проводить гібридну війну, а точніше глокальну геноцидну агресію проти США та світу одночасно, використовуючи фінансові, інформаційні, технологічні та політичні механізми.

Під глобальною загрозою занаходяться не лише Україна, а вся система світового порядку. Важливо, що путінізм вже діє як глобальна мережа, поширюючи хаос через війни, тероризм, пропаганду та корупцію. Якщо Україна впаде, наступним етапом стане хаотизація Європи, а потім і дестабілізація самого Вашингтона. Трамп і його команда живуть та діють в ілюзії виборчої кампанії, ігноруючи факт, що США вже є частиною глокальної агресії. Макрон та європейці демонструють більшу стратегічну зрілість, усвідомлюючи, що відхід США від України може стати точкою неповернення для всієї сучасної системи міжнародної безпеки.

Публічні маркери:

«Радник Трампа заявив, що той – не Байден, щоб з ним можна було “таке провернути”

«Макрон: Відмова США підтримувати Україну ставить під загрозу світову безпеку»

«Макрон нагадав, що “грається у Третю світову” очільник Кремля, а не Зеленський»

«Генсек НАТО вважає, що Зеленському слід налагодити стосунки з Трампом»

«Зеленський поговорив зі Стармером про візит до США і гарантії безпеки»

«Венса на відпочинку зустріли протестувальники з проукраїнськими гаслами»

Можна стверджувати, що зміна риторики в США щодо Путіна та путінізму та перші дипломатичні поступки Кремлю, окрім публічної легалізації путінізму, веде до нарощування ваги Москви у пиатннях ядерного терору. Демонструючи підтримку МАГАТЕ, яке погодилось на умови путінців щодо ротації місії на окупованій Запорізькій АЕС без врахування суверенного міжнародного статусу України, Білий дім фактично стає співучасником легітимізації ядерного тероризму. Це не просто бюрократична поступка, а свідчення того, що міжнародні інституції вже не діють у правовому полі, а піддаються тиску держави-терориста.

Цей кейс чітко показує небезпеку толерування путінського режиму: він не просто веде війну, а винаходить нові формати глобального шантажу, використовуючи атомну критичну інфраструктуру як зброю. Захоплення ЗАЕС — це не просто воєнний злочин, а інструмент  ядерного терору, який тримає в заручниках не лише Україну, а й всю Європу. Зміна риторики США щодо Путіна та поява поступок у його бік означає, що Вашингтон, навіть якщо не готовий до повної капітуляції перед Кремлем, демонструє слабкість, яка лише підсилює агресора. Москва системно використовує цей момент, як це вже видно в маніпуляціях із МАГАТЕ.

Отже, це ще один доказ, що путінізм не може бути інтегрованим у будь-яку систему міжнародної безпеки — його можна лише демонтувати, інакше він залишиться хронічним фактором глобальної нестабільності.

Публічні маркери:

«МАГАТЕ вперше провело ротацію на ЗАЕС без погодження з Україною – ЗМІ»

«МЗС: МАГАТЕ порушило суверенітет України через російський шантаж»

Уряд Словаччини не підтримуватиме Україну ані фінансово, ані у військовому плані для продовження ведення війни проти РФ. Це ще один доказ як путінізм переріс стадію латентності і вже став демонстративно агресивним не лише геноцидно в Україні та інших країнах військового характеру але й на рівні руйнації державності в ЄС на прикладах Угорщини та Словаччині. Рішення уряду Фіцо щодо припинення підтримки України — це не просто внутрішньополітичний вибір Словаччини, а частина глобального тренду путінської корозії в Європі.

Ситуація зі Словаччиною та Угорщиною демонструє, як путінізм проник у політичні структури ЄС і почав використовувати “псевдомиротворчість” як форму гібридної агресії. Геноцидна агресія РФ в Україні військовими та іншими методами, вона намагається робити в ЄС через політичну підривну діяльність. Фіцо—це один із таких агентів підриву, який діє не лише проти України, а проти всієї системи європейської безпеки. Його рішення — це підрив колективного опору російській агресії та спроба розколоти єдність Заходу. Регулярне падіння російських дронів на території Румунії є прямим свідченням того, що  НАТО вже де-факто перебуває в стані війни з путінізмом, хоч це поки не визнається офіційно. НАТО мало б реагувати не просто нотами протесту, а прямими діями, адже суверенітет країн-членів Альянсу вже порушується, що ставить під питання дієвість 5-ї статті Договору НАТО.

Путінізм не має мирного формату існування, він або розширюється, або знищується. Тому всі, хто пропагує “миротворчість” у стилі Фіцо чи Орбана, насправді працюють не на мир, а на руйнування міжнародного права та безпеки Європи. І США також не можуть вийти сухими з цієї гри, тому що колективний путінізм не зупиниться ні на Україні, ні на ЄС. Публічні маркери:

«Словаччина не надаватиме фінансової й військової підтримки Україні для продовження війни – Фіцо»

«У Румунії знайшли уламки російського дрона – бойову частину ліквідували»

«Польський мовник TVP запустить канал для українців Slawa TV»

Саміт країн Європи на запрошення Стармера, де мають обговорити та узгодити алгоритм дій після того, як США публічно відмовилися боротися на стороні України та Європи в екзистенційній боротьбі з колективним путінізмом, може стати місцем проривів або геостратегічних втрат моменту. Адже зустріч у Лондоні 2 березня під егідою Стармера може стати першим кроком Європи до автономної стратегії безпеки, проте наразі ще немає ознак справжньої самостійності без огляду на Вашингтон.

Роль Трампа як системного дестабілізатора розширюється, адже Трамп чітко демонструє агресивну позицію щодо ЄС через його риторику про можливий вихід США з НАТО та економічний тиск на Європу. Пприниження європейських лідерів (Каллас, Макрона, Шольца) вказує на те, що він діє не хаотично, а цілеспрямовано підриває єдність Заходу. Можна попередньо стверджувати, що Трамп і Путін діють синхронно, просуваючи наратив про «невдячну Європу», яка «недостатньо платить за власну безпеку». Це дає підстави припустити, що  а дміністрація Трампа може піти на домовленості з Путіним за рахунок Європи та України.

В таких умовах Європа шантажується як Москвою, так і Вашингтоном. До того ж, Форум у Лондоні може виявити, наскільки Стармер, Мелоні та Рютте готові діяти без огляду на США. Але поки що вони не демонструють реальної незалежності, бо координація їхніх дій із Трампом триває. Це означає, що Європа поки не виробила автономного механізму безпеки.

Демонстративне приниження Каллас є тривожним сигналом блокування країн Балтії з боку Трампа за домовленостями з Путіним. Історія з Каллас у Вашингтоні (ігнорування зустрічі з боку Рубіо) є показником зневаги до балтійських держав і, ймовірно реалізує концепцію розвалу «форпосту Європи» на східному фланзі. Тобто, якщо США дозволяють собі подібне ставлення до держав, які найбільше підтримують Україну, це сигнал про можливість «нової Ялти», де малі держави стануть розмінною монетою між Вашингтоном і Москвою.

Отже, Європа ще не готова до справжньої незалежної безпекової політики, бо досі прив’язана до США, навіть під тиском Трампа. Саміт у Лондоні може стати точкою неповернення, якщо там ухвалять реальні оборонні ініціативи без орієнтації на Білий дім. Але поки ЄС демонструє розгубленість перед зростаючим викликом путінізму та трампізму.

Публічні маркери:

«На саміті у Британії обговорять посилення України та її військову підтримку»

«Мелоні напередодні зустрічі з Зеленським поговорила з Трампом по телефону»

«Премʼєр Чехії закликає європейських союзників збільшити допомогу Україні та витрати на оборону»

«Уряд Норвегії запропонує парламенту збільшити допомогу Україні – прем’єр»

«Зеленський і Стармер зустрілися у Лондоні»

«Науседа назвав три негайні кроки Євросоюзу для допомоги Україні»

«Країни Балтії невдоволені, що їх не запросили на саміт європейських лідерів щодо України – Sky News»

«Шольц обговорив із Мерцом ситуацію щодо України після розмови Зеленського з Трампом»

«Стармер обговорив із Ердоганом війну в Україні та саміт у Лондоні»

«Нова Зеландія залишається непохитною у підтримці України – прем’єр»

Фото: 56-а окрема мотопіхотна Маріупольська бригада