В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1052 –га доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Ексінформатор ФБР Олександр Смирнов свідомо дискредитував сина Джо Байдена, а через нього – і всю Демократичну партію, поставивши під загрозу право партії на перемогу у виборах президента США. Це яскравий приклад того, як маніпулятивний контент і комунікація можуть завдати удару не лише по окремим політичним фігурам, а й по демократичним процесам у масштабі цілої країни.

Такий вербальний злочин, який вплинув на глобальну політичну динаміку, не можна залишати без жорсткої оцінки. Адже наслідком подібних маніпуляцій стало не лише спотворення виборчого процесу, а й послаблення епохи демократичного розвитку. Трампізм, у даному контексті, перестає бути частиною традиційного американського республіканізму й перетворюється на віддзеркалення путінізму в США.

Правда про такі фальсифікації має бути активно висвітлена на міжнародній арені, адже це ключ до нейтралізації дезінформації як феномену сучасності.

Колишнього інформатора ФБР Олександра Смирнова засудили до шести років позбавлення волі за надання неправдивих даних про те, що Джо Байден і його син Гантер нібито отримали по п’ять мільйонів доларів від української енергетичної компанії Burisma. Як повідомляє Reuters із посиланням на судові протоколи, прокурори заявили, що Смирнов у 2020 році скористався своїм службовим становищем у ФБР, щоб поширити неправдиву інформацію про одного з кандидатів у президенти США, намагаючись вплинути на результати виборів.

Суд у Лос-Анджелесі, розглядаючи цю справу, засудив Смирнова до шести років федеральної в’язниці. Прокурори наголосили, що його дії мали на меті дискредитацію Джо Байдена в розпал його передвиборчої кампанії.

Смирнов, який був ключовим свідком у розслідуванні Конгресу щодо ймовірної корупції в оточенні Байденів, визнав себе винним у наданні неправдивих свідчень. Він також зізнався у несплаті податків на суму понад $2,1 млн за 2020-2022 роки.

Його свідчення стали підґрунтям для політичних атак республіканців, спрямованих на ініціювання імпічменту Джо Байдену. Роль Гантера Байдена в раді директорів Burisma стала об’єктом постійних спекуляцій, хоча конкретних доказів корупційних дій так і не було надано.

Ця ситуація демонструє, як маніпуляції та поширення дезінформації на найвищому політичному рівні можуть завдати шкоди демократії та праву громадян на об’єктивну оцінку під час виборів. Важливо масово розповсюджувати правду про подібні фальсифікації, щоб зменшити вплив дезінформації як сучасного інструменту політичних агресій.

Подібні вербальні злочини – це не просто елемент боротьби за владу, а удар по основах демократії, який у випадку США проявився у вигляді загрози трампізму, що починає нагадувати моделі автократичного управління. Своєчасна нейтралізація таких впливів – запорука збереження демократичних цінностей у світі.

Публічні маркери:

«Ексінформатора ФБР, який брехав про хабарі Байдену від Burisma, засудили до шести років в’язниці»

Заяви Дональда Трампа про Володимира Путіна до його обрання президентом США мали контроверсійний характер, створюючи привід для утримання публічної уваги. Проте після завершення виборів риторика Трампа перетворилася на реабілітацію Путіна, що фактично відводило йому роль не злочинця, терориста та варвара, а партнера США. Такий підхід прирівнюється до політичної капітуляції як для України, так і для Європейського Союзу.

Ця зміна публічної позиції потребує жорстких протестів проти трампізму як політичного феномену. Адже у риториці Трампа з’являються не лише тези, що підтримують авторитарні режими, а й пропозиції анексії територій інших країн, таких як Канада, Гренландія чи Панама. Це вказує на експансіоністський характер його політики, що більше співзвучний з автократією, ніж з демократичними цінностями. Таким чином, трампізм і путінізм стають ідеологічними партнерами у своєму прагненні до диктатури й експансії, що становить загрозу для світового демократичного порядку.

Висловлювання Трампа про Путіна, зроблені ним у період після обрання президентом США, підсилюють занепокоєння. Наприклад, він заявив, що зустріч із Путіним вже “готується”, підтверджуючи, що російський лідер прагне цієї зустрічі. Трамп публічно повторював: «Путін хоче зустрітися. Він сказав це навіть публічно, і ми повинні покінчити з цією війною. Це криваве місиво».

Такі заяви можуть здаватися закликом до миру, однак у контексті вони звучать як готовність поступитися агресору, що веде глокальну геноцидну агресію. Це небезпечний прецедент, що може сприяти легітимізації геноцидної агресії РФ проти України та інших держав.

Трамп, за даними Reuters, також заявив, що досягнення домовленостей із Путіним можливе впродовж перших 100 днів роботи його нової адміністрації. Ця позиція викликає тривогу, оскільки потенційні “мирні домовленості” можуть бути реалізовані за рахунок державності України, її суверенітету та гідності світового порядку в рамках Статуту ООН. Номінант Трампа на посаду спецпредставника з питань України та Росії Кіт Келлог також висловив подібні сподівання, що лише підтверджує стратегічну лінію на поступки геноцидному агресору.

Трампізм як політичне явище ставить під загрозу демократичні цінності та міжнародну безпеку в глобальній перспективі. Спільна риторика трампізму та путінізму, що ґрунтується на експансіонізмі та авторитаризмі, потребує рішучої реакції як з боку громадянського суспільства, так і світової спільноти. Демократія не повинна дозволити подібним ідеологіям брутального волюнтаризму узяти гору у міжнародному політичному порядку.

Публічні маркери:

«Трамп заявив про підготовку зустрічі з Путіним»

Організація Об’єднаних Націй, позиціонуючи себе глобальним гуманітарним гравцем, часто зіштовхується з критикою, особливо в умовах масштабних криз, таких як геноцидна агресія в Україні. Хоча ООН реалізує одну з наймасштабніших гуманітарних операцій в історії організації, її роль у таких умовах може виглядати як інструмент маргінального значення. Зокрема, питання гуманітарної допомоги викликає сумніви щодо її ефективності та відповідності потребам постраждалих що втрачають середовища життя цілими містами та населеними пунктами.

Ключова суть маргінальної ролі ООН для України полягає в тому, що гуманітарна допомога, яка надходить у найбільш критичний момент, коли життя вже втрачено чи зруйновано, тому не може вважатися повноцінною гуманітарною місією. Це радше акт символічної підтримки, який часто сприймається як приниження жертв. Надання їжі, теплого одягу чи тимчасового житла перед смертю від війни чи холоду не змінює трагічного контексту, а лише підкреслює недієздатність системи глобальної безпеки, де превентивні дії замінено постфактум допомогою.

Наступного тижня високопосадовці ООН презентуватимуть у Києві гуманітарні плани на 2025 рік із запитом на понад 3 млрд доларів донорських коштів. Як зазначає постійний представник України при ООН Сергій Кислиця, ці плани включають забезпечення найгостріших потреб, таких як:

• продовольство та засоби для існування;
• відновлення об’єктів критичної інфраструктури;
• грошова допомога для вразливих категорій;
• підтримка водопостачання, санітарії та гігієни.

Варто зауважити, що у 2024 році Україна отримала 2,22 млрд доларів, що покриває 71,4% запитуваних потреб. Це є одним із найвищих показників реалізації гуманітарних планів ООН у світі (середній показник – 43%).

Для порівняння, найбільше фінансування у 2024 році отримали такі країни:

Палестина – 74% (2,78 млрд доларів);

Судан – 60% (1,7 млрд доларів);

Південний Судан – 61% (1 млрд доларів);

Ємен – 49% (2,09 млрд доларів).

Загалом від початку повномасштабного вторгнення через систему ООН Україні було надано понад 10 млрд доларів. Однак це лише підкреслює глобальну нерівність у розподілі ресурсів, адже Україна, як єдина країна, що протистоїть глокальній геноцидній агресії, не повинна розглядатися виключно через гуманітарну призму.

Гуманітарна допомога ООН потребує переосмислення. Замість підтримки виживання в кризових умовах, акцент має бути зміщений на превенцію трагедій і зміцнення глобальної безпеки. Україна, як форпост боротьби за демократичні цінності, має отримувати не лише гуманітарну, а й системну підтримку у всіх сферах. Це допоможе не лише зберігати життя, а й створювати умови для відновлення справедливості, розвитку та миру.

Роль ООН як гуманітарного фонду має бути переглянута, щоб уникнути ситуацій, коли допомога сприймається як маргінальне “заспокоєння совісті” для донорів. Україна демонструє, що гуманітарна підтримка має стати частиною ширшої стратегії, яка охоплює політичну, економічну, військову та комплексну безпекову допомогу. Лише так можливо забезпечити реальні зміни щодо недопущення, а не тимчасове полегшення наслідків глобальних трагедій.

Публічні маркери:

«ООН презентує в Києві плани гуманітарної допомоги українцям на 2025 рік – Кислиця»

Зважаючи на нові виклики, пов’язані з поверненням Дональда Трампа до політичної арени, у лідерів Європи з’являється надія на те, що США не лише збережуть свою позицію глобального лідера, а й активно підтримуватимуть Україну в умовах російської агресії. Однак, враховуючи неоднозначну політику “трампістів” та їхню риторику, такі очікування можуть стати підґрунтям для ризиків у демократичному світі.

Висока представниця ЄС із зовнішньої та безпекової політики Кая Каллас висловила сподівання, що Сполучені Штати продовжать використовувати свої потужні інструменти для тиску на РФ. В інтерв’ю Le Monde Каллас зазначила, що війна може бути завершена, якщо РФ припинить бомбардування України та визнає її територіальну цілісність.

«Сполучені Штати мають необхідні інструменти, щоб натиснути на Росію. Сподіваємося, вони ними скористаються», – наголосила Каллас. Водночас вона зауважила, що РФ поки що не демонструє жодного бажання досягти миру. Тому підтримка України у вигляді збройної допомоги залишається важливою інвестицією в глобальну безпеку, яка виходить за межі Європи.

Міністр закордонних справ Великої Британії Девід Леммі зазначив, що риторика Трампа часто є непередбачуваною та дестабілізуючою. Проте він визнав, що під час свого першого терміну Трамп збільшив військову присутність США в Європі та надав Україні сучасне озброєння, зокрема Javelin.

Коментуючи нещодавні заяви Трампа щодо Гренландії, Леммі підкреслив, що такі висловлювання радше відображають занепокоєння Трампа національною економічною безпекою та активністю Росії і Китаю в Арктиці. Леммі додав, що реальний сценарій захоплення Гренландії військовим шляхом є вкрай малоймовірним, хоча США і залишаються активним гравцем у цьому регіоні.

Прем’єр-міністерка Італії Джорджа Мелоні впевнена, що Дональд Трамп не змінить політичного курсу США щодо України. На її думку, Трамп, як і раніше, дотримуватиметься концепції «миру силою» та комбінуватиме дипломатію зі стримуванням.

Мелоні наголосила, що створення складної ситуації для Росії на полі бою – це єдиний спосіб примусити її до переговорів. Вона також зазначила, що відмова від підтримки України стала б серйозною стратегічною помилкою.

Загальна стратегія демократичного світу не повинна спиратися лише на США. Європа, як важливий геополітичний гравець, повинна створювати власні механізми безпеки та активно підтримувати Україну. Надмірна залежність від непередбачуваних політичних фігур, приміром Трампа, може поставити під загрозу стабільність усього демократичного світу.

Підтримка України – це не лише виклик для США, а й тест на зрілість для всієї Європи. Дії Трампа, незалежно від їхньої природи, мають бути інтегровані у більш широку стратегію глобального опору агресії та збереження демократії.

Публічні маркери:

«Каллас сподівається, що США скористаються своїми інструментами тиску на Росію»

«Риторика Трампа може бути «дестабілізуючою», але дії свідчать про інше – Леммі нагадав про зброю для України»

«Трамп не залишить Україну, бо це було б помилкою – Мелоні»

«Очікування Трампа щодо завершення війни в Україні зсунулися до Великодня – глава МЗС Британії»

«Стефанчук вірить, що Зеленський і Трамп готові до діалогу»

Фото: офіційна сторінка 22-ої окремої механізованої бригади Збройних Сил України