В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1085 – та  доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Ми спостерігаємо руйнацію не лише правил війни, а й самої  міжнародної концепції людяності. ООН фіксує масові жертви серед цивільних від дронів – це означає, що цивільні об’єкти стали пріоритетними цілями для російської армії. В той же час технологічна безкарність дозволяє путінцям уникати відповідальності, створюючи прецедент на майбутнє. Застосування путінцями БПЛА – це не просто зброя, а засіб систематичного винищення людей у форматі «геймерського полювання». Тобто ми бачимо перетворення бойових дій на лінії зіткнення на тотальний цифровий концтабір, де Кремль реалізує контрольовану геноцидну агресію проти України, використовуючи технології, які можуть стати стандартом терору в інших конфліктах. На цьому фоні жертв цивільних особливо гостро грає фронт глокальної інформаційної війни, коли дискредитація України через агентів Кремля посилюється.

Таккер Карлсон відпрацьовує наративи Кремля, поширюючи брехню про нібито “зловживання” Україною західною зброєю. На цій основі, мабуть, формуються гасла Дональда Трампа, який маніпулює цифрами, формуючи міф про “надмірну” підтримку Києва. А Сара Вагенкнехт публічно виправдовує російську агресію, заявляючи, що опір України “не мав сенсу”. Сукупно виходить  що перед нами масштабна нейтралізація відповідальності Кремля та легітимізація російського геноциду як “неминучого” явища. Так намагаються перевернути причинно-наслідкові зв’язки, створюючи ілюзію, що путінська РФ “була змушена” напасти, а Україна “сама винна у власних жертвах”. В таких вербально-комунікаційних умовах дискурс про демонтаж путінізму як необхідність для глобальної безпеки має посилюватися. Нагальним є кваліфікація вербального злочину як виду злочину проти людяності і тому має набути реальних форм розширення санкцій і кримінальної відповідальності за підтримку риторики кремлівської пропаганди. Путінізм – це не просто ворог України, а глобальна загроза, що намагається зробити терор нормою  сучасних та майбутніх агресій та війн. Тому демонтаж цього режиму – не питання вибору, а умова виживання.

Публічні маркери:

«У січні безпілотники спричинили більше жертв серед цивільних в Україні, ніж будь-яка інша зброя – ООН»

«Жодна інспекція США не виявила зловживань: у МЗС спростували брехню Карлсона про перепродаж зброї»

«Сліди росіян одразу спливли: розвідка РФ провалила задачу з «кабельними» диверсіями проти Заходу – ЦПД»

«Китай пропонує країнам фінансувати програми замість USAID – Politico»

«Німецька “подруга Путіна” не змогла сказати, що радіє існуванню України, й назвала ціну її опору “абсурдною”

Адміністрація Трампа при перших дипломатичних контактах в ЄС демонструє геостратегічну невизначеність, коли публічні сигнали ще не означають затвердженої політики, але вже формують нові точки напруги та можливостей.

Фон дер Ляєн говорить про «добру союзницьку дискусію» із віце-президентом Джей Ді Венсом, але це лише ритуальна риторика без чітких гарантій. Джей Ді Венс відомий скептик щодо підтримки України, який жорстко критикував допомогу Києву ще під час виборчої кампанії. Трамп декларує бажання співпрацювати з ЄС, але водночас його радники обговорюють можливість “замороження війни”, що може означати фанатичний пошук поступок для РФ.

Європа ймовірно зараз дипломатично тестує практичні наміри адміністрації Трампа, а сам Трамп залишає простір для маневру, не даючи конкретики щодо підтримки України. Відтак навіть те, що конгресмен Джо Вілсон ініціює розширення повноважень президента США для надання ленд-лізу Україні приховує пряму домінуючу залежність від адміністрації Трампа, яка в Конгресі може заблокувати чи сповільнити реалізацію цього закону, якщо він буде прийнятий. Законопроєкт Вілсона – важливий сигнал, але його прийняття не гарантує фактичної реалізації допомоги за Трампа.

Водночас в Європі шведські та скандинавські активісти вимагають блокади російського тіньового флоту, що фінансує війну, тому що путінські  танкери під різними прапорами становлять екологічну загрозу – ризик аварій та виливів нафти в Балтійському морі.  Питання блокади російського флоту теж не вирішене, хоча мова йде не лише про економічний тиск, а й про безпеку країн Балтії.

Отже, посилення санкцій проти тіньового флоту РФ – ключовий тест для ЄС як інституції на реальність антиросійської політики.

Публічні маркери:

«Фон дер Ляєн подякувала Венсу за «добру союзницьку дискусію»

«Законопроєкт про ленд-ліз для України внесений на розгляд Конгресу США»

«Nordic Ukraine Forum та Greenpeace закликали уряд Швеції зупинити тіньовий флот РФ»

Треті роковини путінської геноцидної агресії проти України, Європи та світу, але лідери політичних груп Європарламенту на так званій «конференції президентів» прийняли заяву, яка хоч і звучить символічно, але не містить суттєвих стратегічних новацій у протидії путінському режиму. Вона відображає вже знайомі позиції про підтримку України, засудження агресії та заклики до санкцій, конфіскації активів та посилення військової допомоги. Проте, в ній немає конкретних механізмів реалізації цих ініціатив, а також нового рівня розуміння путінізму як глобальної загрози.

Натомість, у нинішніх умовах бачиться необхідність посилення правових інструментів. Доречно було б, щоб ЄС швидше переходило до реальних конфіскацій активів РФ і спрямовувало їх на відбудову України.

В проблемі конкретизації військової допомоги в умовах дипломатичного відсторонення США існуючі загальні фрази про необхідність збільшення підтримки мали б публічно перерости у чіткі рішення щодо надання далекобійної зброї, ППО та авіації. Потребує трансформації структурна боротьба з тіньовою економікою РФ. Особливу увагу слід приділити ліквідації схем обходу санкцій, зокрема через «тіньовий флот» і треті країни. Є потреба в розробці детальної стратегії деімперіалізації РФ, бо без цього геноцидна агресія не закінчиться, а загроза лише мутуватиме. Отже, формулювання заяви правильне, але її зміст – запізнілий і недостатньо рішучий, зокрема в аспекті нових геостратегічних викликів, які ставить перед Європою путінізм, а може вже й трампізм.

Публічні маркери:

«Конференція президентів» Європарламенту підтвердила підтримку України – спільна заява»

«ЄС має забезпечити для України «позицію сили» перед переговорами про мир – єврокомісарка Кос»

«Польща наполягає на продовженні допомоги до перемоги України – слухання у Європарламенті»

ШІ – це не просто технологія, а антропологічно-когнітивний простір екзистенційної боротьби між вільним світом і тоталітарними режимами. У демократичних країнах він може стати інструментом розвитку, покращення життя, підвищення обороноздатності, але в руках диктатур – це інструмент цифрового геноциду, глобального контролю та знищення будь-якої опозиції.

США та Велика Британія правильно зробили, що відмовилися підписувати декларацію разом з КНР, яка давно використовує ШІ для масового цифрового стеження, контролю за суспільством і репресій (від соціального рейтингу до геноциду уйгурів). Водночас ЄС, з його традиційним прагненням до дипломатичних компромісів, намагається уникати відкритого протистояння, що є геостратегічною помилкою.

Глобальний штучний інтелект (ГШІ), керований диктатурами, – це цифрова версія орвеллівського “1984”, де контроль стає тотальним, а сама людина – зайвою. Тому ключове питання не лише в тому, як розвивати ШІ, а й у тому, хто його контролюватиме на рівні стилістики, енергій та духу діяльності.

Саме тому потрібно вже сьогодні формувати коаліцію демократичних країн для розвитку ШІ – без Китаю, РФ та інших тоталітарних режимів. Сьогодні закладати кодифікацію норм та принципів правил глокальної безпеки щодо ШІ – щоб унеможливити використання цієї новаційно-планетарної технології без кордонів як зброї масового враження проти людства. Маємо ініціювати комплекс заходів та кампаній по прискоренню дій щодо демонтажу та знищення тоталітарних режимів, що прагнуть узурпувати ШІ – бо їхнє існування загрожує свободі не лише в цифровій, а й у реальній площині.

Технологія ШІ як черговий цифровий інструмент, сама по собі нейтральна, але її використання залежить від політичної системи застосування. Демократія + ШІ – це можливості. Диктатура + ШІ – це катастрофа.

Публічні маркери:

«Президентка Єврокомісії анонсувала €200 млрд інвестицій у штучний інтелект

Дмитро Джугалик»

«Штати і Британія відмовились підписувати декларацію про «відкритий та етичний» розвиток ШІ»