В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1301-ша  доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

10 вересня 2025 року на території Польщі було зафіксовано понад два десятки дронів. Уже 13 вересня подібний дрон з’явився в Румунії, а 15 вересня знову в Польщі, але вже над Варшавою, зокрема, над резиденцією Президента Польщі. Ще недавно випадки дронів у Великій Британії та Німеччині замовчувалися, але зараз такі дії публічно визнаються як поки що національна небезпека, хоча це вже небезпека глокальна. Проте міжнародні інституції поки не кваліфікують це як агресію геноцидного характеру, хоча загроза вже зачіпає не лише громадян, а й державність як таку.

Особливістю ситуації в Польщі є й електоральний аспект, адже напади дронів на урядові будівлі та резиденцію президента потенційно дискредитують діючий уряд і виборчий процес. Хоч це й виглядає абсурдним, такі дії реально впливають на національну безпеку та демократичні процеси.

Одночасно у Білорусі, яка є частиною режиму Путіна, проходять не просто військові навчання, а розвідувально-тренувальні дії, спрямовані на підготовку нових форм агресії, що перманентно ведеться РФ та Білоруссю з 24 лютого 2022 року, а загалом з 20 лютого 2014 року з боку РФ. В умовах цього комплексного екзистенційного протистояння людства з позацивілізаційними силами, всі дії путінських режимів, навіть якщо вони позначені як «навчання», фактично є формою саме геноцидної агресії проти державності та міжнародних норм, бо в самих рамках цих режимів державність вже давно відсутня, якщо орієнтуватися на міжнародне право та статут ООН.

Дії дронів над країнами НАТО слід розглядати як геостратегічну розвідку боєм, спрямовану на оцінку реакції союзників та перевірку ефективності протиповітряної оборони країн та НАТО загалом. При цьому відзначимо, що використання сучасних винищувачів проти дешевих дронів економічно неефективне, але сам факт жорсткої перманентної агресії-стилю для диктаторських режимів та її глокальна системність є критичним сигналом світу загалом.

Важливо також звернути увагу на хімічну агресію в Україні, адже за час повномасштабної агресії ворог застосував понад 11 тисяч випадків отруйних речовин, унаслідок чого постраждало більше 3 тисяч військовослужбовців. Незважаючи на масштабність, міжнародні інституції не завжди кваліфікують ці дії як злочин проти людяності та державності. Це створює ризик практичної технологізації вже хімічно-геноцидної агресії, де простір державності стає полем експериментів агресора.

У відповідь на такі виклики експерти пропонують реалізацію проєкту «Небесний щит (Skyshield)», який передбачає інтегровану зону повітряного захисту за участю європейських ВПС. Це дозволить нейтралізувати повітряні загрози над територією України до того, як вони досягнуть кордонів Європи, одночасно захищаючи критичну інфраструктуру та населення. Досвід нічних операцій 10 вересня у Польщі показав, що спільні дії союзників можливі і ефективні, проте для системного захисту бракує політичної волі та кардинальних рішень.

Отже, сучасні виклики з боку колективного путінізму не обмежуються класичною війною; вони є глокальною геноцидною агресією, що загрожує державності, виборам, інфраструктурі та цивільним аж до застосування хімічної зброї; поєднують фізичний, технологічний, інформаційний та політичний вплив; потребують превентивної, інтегрованої, цивілізаційно орієнтованої реакції НАТО та ЄС.

Таким чином, спостереження за дронами, навчаннями та хімічними атаками формують лінію причинно-наслідкових ризиків, що дозволяє аргументовано обґрунтувати необхідність нової цивілізаційної системи превентивного правосуддя та захисту, здатної протидіяти сучасним геноцидним стратегіям.

Публічні маркери:

«У Варшаві над урядовими будівлями знешкодили дрон – Туск»

«Сікорський підтримує створення безпольотної зони над Україною»

«Командувач Сил оборони Фінляндії застерігає, що навчання «Захід-2025» можуть мати «несподівані повороти»

«Росія розширила військові навчання «Захід-2025» на Калінінградську»

«Ворог застосував хімзброю вже 11 тисяч разів, постраждали 3000 військових – ЗСУ»

«Росія маніпулюватиме навколо безпеки у Європі, її дрони знову можуть залітати у країни НАТО – ЦПД»

«Для реалізації ініціативи «Небесний щит» над Україною достатньо 120 літаків союзників – Le Monde»

РФ на тимчасово окупованих територіях України, разом зі своїми терористично-окупаційними адміністраціями, намагається моделювати процеси, що зовні схожі на правові або політичні. Вони організовують псевдовибори, призначають «посадовців», приймають «рішення». Усе це подається як частина нібито легітимного життя спільнот. Проте насправді такі дії не лише суперечать українському законодавству чи міжнародному праву, вони несумісні із самими засадами людського співжиття.

Ці структури не мають права використовувати термінологію права чи життя, адже їхня діяльність тримається на диктаті та терорі. Виборчий процес за визначенням не може існувати в умовах окупації, бо там немає судів, немає правосуддя, немає свободи волевиявлення, політичного та публічного життя. Це не «вибори» і не «референдуми», а лише насильство, спрямоване на створення ілюзії легітимності. Проте саме повторення цієї термінології журналістами чи навіть міжнародними інституціями, навіть у контексті спростування, стає найбільшим когнітивним здобутком окупантів. Вони досягають того, що їхні злочинні дії називають словами, властивими вільному суспільству.

У цьому контексті можна побачити паралелі із проблемою міжнародних санкцій. Сьогодні вони здебільшого трактуються лише як економічні обмеження. Проте міжнародні санкції по зупинці агресії та геноциду, це значно більше, бо вони мають бути інструментом цивілізаційного реагування на глокальну агресію, і це виходить за межі економіки. На жаль, практика окремих країн показує слабкість цієї системи. Канада, наприклад, запровадила тисячі санкційних рішень, але не змогла вибудувати ефективний контроль за їх дотриманням та адекватне цивілізаційне пояснення суті та нагальності таких обмежень і заборон. У результаті санкції залишаються радше декларативним рішенням. Режими-агресори адаптуються до них, дискредитуючи державності країн, що реалізовують ці санкції, натомість вони альтернативно та ефективно вибудовують «економіку бартеру диктатур».

І тут виникає ключове питання: чи не повторюємо ми помилки, які грають на користь агресора? Коли окупаційні псевдопроцеси ми називаємо «виборами», а санкції залишаються без системного контролю та пояснення, то фактично дозволяємо диктатурі закріплюватися. І замість того, щоб вибудовувати тотальну, потужну та цивілізаційно орієнтовану систему протидії, ми опиняємося у ситуації легалізаційної гри агресора.

Таким чином, і псевдовибори, і неефективні санкції, це симптоми однієї глобальної проблеми. Ми маємо не просто спростовувати чи реагувати, а будувати нову якість цивілізаційного правопорядку, де поняття легальності та санкційності діють як інструменти проти терору, варварства, геноциду через глокальні агресії, а не як когнітивно-дипломатичні пастки, які грають на користь колективного путінізму.

Публічні маркери:

«Україна не визнає «виборів» РФ на тимчасово окупованій території – МЗС»

«Канаді не вдається контролювати дотримання санкцій проти Росії – ЗМІ»

Європейський комісар з питань оборони та космосу Андрюс Кубілюс виступає з програмною заявою, де ЄС має будувати власну оборонну архітектуру  не для того, щоб замінити НАТО, а щоб доповнити і посилити європейську спроможність діяти самостійно. Це детальна відповідь на сучасні реалії, коли трансатлантична увага може змінюватися, а загроза з боку РФ (і її партнерів) залишається високою. Презентується ідея зробити ЄС не лише економічним/політичним блоком, а й реальним оборонним актором з власними можливостями планування та реагування.

Кубілюс говорить про швидкий, масштабний, концентрований розвиток оборонних потужностей через програму «Великий вибух» – це коли гроші, дерегуляція, швидкі рішення стають реальністю, а не побажанням політиків. Мета проекту скоротити роки бюрократії до місяців, запустити виробництво, мобілізувати промисловість. Такий підхід виправданий за наявності реальної і швидко ескалуючої загрози з боку колективного путінізму.

Кубілюс заявляє, що ЄС має вкладати у космічні сервіси: захищений супутниковий зв’язок, служби спостереження та виявлення глушіння/спуфінгу. Кубілюс прямо говорить про Iris² як європейський проєкт, який має зменшити залежність від зовнішніх сервісів і надати інструменти для раннього попередження та управління кризою.

Кубілюс визнає, що боротьба з дезінформацією є частиною оборони. Це важливий крок, коли інформаційний стрімінг буде інтегрований у безпекові плани. Проте нинішній фокус залишається переважно на «фейках», замість того, щоб розглядати ширшу когнітивно-антропологічну агресію, яка системно формує масу паралельних  реальностей,  реалізує експертизи легітимізації терору й руйнування суспільного довіри. Іншими словами, акценти зосереджуються на технічних інструментах дедалі більше, але концептуальний горизонт боротьби з контент-агресією має розширитись.

Кубілюс ратує за проект «Стіна від дронів» та проєкти на кшталт «Небесного щита» — практичні, корисні, потрібні. Але дрони, це лише один інструмент агресора. Якщо бачити лише їх, можна пропустити ракетні, авіаційні та інші системні загрози, а також гібридні компоненти (кібер, РХБ, інформаційний тиск). Отже, захист від дронів має бути частиною ширшої інтегрованої системи протиповітряної й комплексної оборони.

Кубілюс виокремив проблему глушіння навігаційних сигналів (40% рейсів у Європі стикаються з перешкодами). Технічні заходи, це завжди перший шар. Другий — необхідність правового механізму для притягнення до відповідальності терористів, які цим займаються; зараз такого механізму немає. Отже, питання техніки неминуче перетікає у питання права і цивілізаційної відповіді: хто відповідальний за навігаційний терор і як його робити неприйнятним у міжнародному праві?

Говорить Кубілюс і про кредити SAFE – політика підтримки оборонного виробництва створює фінансовий інструмент для швидкого розгортання потужностей. Важливо, що це не лише гроші, а платформи промислового співробітництва, куди має бути інтегрована Україна. Але без чітких пріоритетів, стандартів і координації ризик розпорошення ресурсів великий.

Кубілюс прямо пропонує включати Україну у європейське оборонне планування, бо це не тільки політичний жест, а й практична віддача через потужний досвід, перевірені в боях технології, виробничі ланцюги.

Підсумок стає контрверсійним, адже Кубілюс задає правильні технічні та організаційні питання про швидкість, космос, стіну від дронів, SAFE, включення України. Проблема в іншому – відсутній системний сучасний підхід, що поєднує техніку, право, антропологічний захист (когнітивні середовища), економічну політику проти диктатур і механізми відповідальності. Якщо ЄС матиме лише технічні та фінансові інструменти, без цивілізаційної стратегії, ризик реактивності й частковості зростає.

Можливі (бажані) практичні акценти, які варто додати до програми Кубілюса. Доцільно розробити юридичну базу для кваліфікації глушіння/спуфінгу як навігаційного тероризму та дієві механізми притягнення до відповідальності. Очікуваною є потреба інтегрувати інформаційний фронт у систему оборони не лише як боротьбу з фейками. Слід також розширити бачення «стіни від дронів» до інтегрованої протиповітряної системи, що включає ракети, авіацію, РЕБ та RХБ протидію. Отже, Кубілюс пропонує технічно і політично амбітну дорожню карту для європейської оборони, але щоб перетворити її на справжню архітектуру цивілізаційної безпеки, ЄС потрібна доповнювальна доктрина, концепт та стратегія як юридично-цивілізаційний пласт, інтеграція когнітивного фронту і реальне включення України у планування і виробництво. Тільки так «Великий вибух» перетвориться на стійку систему знищення колективного путінізму, а не на набір технічних швидких рішень без глибинної перспективи.

Публічні маркери:

«Зусилля ЄС щодо боротьби з фейками мають бути ефективнішими – Кубілюс каже, що є нові ідеї»

«У Європі 40% усіх авіарейсів стикаються з глушінням сигналу – Кубілюс»

«Україна має координувати оборонне виробництво в рамках SAFE – єврокомісар»

«Кубілюс: Ми поки не «на піку форми», тому Європейський оборонний союз має включати Україну»

«Кубілюс – про бюрократію у ВПК країн ЄС: Може, нам варто попросити Путіна відкласти свої плани?»

«Угорщина каже, що не хоче втягування у війну, але бере гроші на оборону – Кубілюс»

«Кубілюс для посилення оборони ЄС пропонує нестандартний підхід: Потрібен «Великий вибух»

«Стіна від дронів» для ЄС має бути побудована разом з Україною – Кубілюс

Аналітична група ГО «Центр ККБ»

Фото: 67-ма окрема механізована бригада ЗСУ