В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1277-ма доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Навіть сама можливість потенційних переговорів РФ з Apple про дозвіл розміщення RuStore на iPhone, це вже 11 років не лише технічне питання. Це маркер сучасного стану цивілізаційної етики – якщо світові корпорації погоджуються на контакти чи, тим паче, на співпрацю з демонстративною терористичною диктатурою, яка веде геноцидну агресію, це означає, що уроки варварства РФ не засвоєні. Apple ризикує стати показовим каналом відновлення санкційних російських структур (банки, інфраструктура), тим самим легітимізуючи путінізм у глобальному просторі.

Агресія РФ має планетарний характер. Вона проявляється у військових ударах, диверсіях, саботажах, інформаційних кампаніях, тиску, шантажу, мародерства міжнародних корпорацій. Це не локальна чи навіть континентальна проблема, це глокальна агресія, коли центри колективного путінізму (РФ, КНР, Іран, КНДР) діють як розгалужена система мережевого типу.

Підготовка зустрічі Зеленського та Путіна (нібито узгодженої між Путіним і Трампом) є прикладом публічного геостратегічного блефу диктатора, це абурдна спроба поєднати несумісне — «оцет і олію». Україна представляє життя, гідність, свободу та міжнародний правопорядок, Путін — смерть, терор, розлюднення та геноцид. Мир між цими полюсами можливий лише після руйнування джерела варварства та терору, тобто режиму в РФ та наступного деколоніального демонтажу самої РФ.

Лавров, як голос Путіна, підкріплює цю абсурдність, заявляючи, що зустріч неможлива, бо Зеленський нібито «нелегітимний». Це класична технологія кдбівської пропаганди — підривати довіру до демократичних лідерів і легітимізувати права диктатури, яка висуває абсурдні вимоги. Водночас Європарламент вже чітко позбавив самого Путіна (після останніх псевдовиборів) статусу легітимного президента РФ, отже у світі є асиметрія легітимності: Зеленський як міжнародно визнаний лідер та Путін — терористичний диктатор-варвар.

Трамп ситуативно хизується фотографією від Путіна. Він бачить у цьому жест «приятельства», але не усвідомлює, що путінізм не знає подяки, а будь-яке «добро» обертає у зброю ще більшої сили. Його спроби організувати зустріч для угоди схоже більше на чергове дипломатично-політичне шоу (а не на інструмент досягнення справедливого миру), яке створює небезпеку капітуляційних сценаріїв для США, Європи та України.

Заяви України через Зеленського та МЗС України відкидають будь-які умови, що ведуть до капітуляції (відмова від НАТО, відмова від територій). Українська позиція залишається аксіоматичною, коли мир можливий лише на основі міжнародного права та відновлення цілісності та повного суверенітетуУкраїни.

Висновки

• Трансконтинентальні корпорації повинні навчитися відрізняти міжнародний ринок від зон терору та варварства диктатур, подібних до РФ. Співпраця з РФ вчора та тим паче сьогодні, це не бізнес, а інтеграція в систему терору для посилення її потенціалу.
• Мир із путінізмом неможливий в рамках міжнародного права. Будь-які паритетні переговори, це лише пастка, яка веде до капітуляції жертви та глокальної легітимізації диктатора.
• Трампова наївність небезпечна і може стати фатальною. Персоналізація Путіна й хизування «жестами дружби» свідчать про його вразливість до маніпуляцій, що ставить під ризик США, Європу і Україну.
• Єдиний шлях до миру, це симультанна (множинно-одночасна) поразка режиму. Тільки розвал путінської системи та деколонізація РФ створять умови для справедливого миру у світі.

Публічні маркери:

«Росія намагається переконати Apple допустити RuStore на iPhone»

«У Росії заявили, що зустріч Путіна із Зеленським наразі не запланована»

«Трамп заявив, що «не хотів би» бути присутнім на зустрічі Зеленського і Путіна»

«Трамп відреагував на російський удар по американському підприємству в Мукачеві»

«Трамп похвалився фото, яке йому надіслав Путін з їхньої зустрічі на Алясці»

«Кислиця: Не бачу жодних ознак того, що Путін готовий до змістовних переговорів»

Єврокомісія виділила Україні черговий транш у 4,05 млрд євро. Урсула фон дер Ляєн наголосила, що це зобов’язання на користь суверенності й демократії України. Проте важливо, що цей крок не позиціонується як укріплення Європи, хоча де-факто саме це відбувається, адже ЄС фінансує таким чином власний воєнний щит.

Марко Рубіо курує підготовку безпекових гарантій від США та країн Європи у двох напрямах, але юридична й військова групи працюють паралельно. Прописується механізм back stop — тобто, екстрена допомога, передусім у форматі повітряного прикриття, але без troops on the ground. Це більше арбітражний документ, ніж системний договір, де США дистанціюється як може від виклику колективного путінізму, що загрожує передусім саме США, а потім його партнерам. Тут є дисонанс в рамках політичних процесів в США між ситуативними діями адміністрації Трампа – Україна потребує експертизного механізму та масштабованої структури захисту, США пропонують тимчасові страхові механізми, бо Путін же «друг Трампа».

Кая Каллас, як ключова посадова особа Єврокомісії з питань міжнародної політики, відкидає російське право «погоджувати» безпекові гарантії: «Це не їхня справа». Вона фіксує дві ключові маніпуляції Кремля щодо пастки територіальних поступок (зберегти окупацію як «ціну миру») і псевдогарантії безпеки від держави-агресора. Каллас підкреслює, що справжня гарантія, це сильна українська армія, а не паперові формули.

В цей же час Лондон активно розширює координацію, а Румунія пропонує територію для сил підтримки. Це вже кроки до створення регіональної архітектури стримування, хоч поки що без спільного знаменника термінових дій.

Прем’єр-міністр Естонії Крістен Міхал заявив про готовність відправити в Україну роту військових у миротворчій ролі. Це вперше звучить не як абстрактна «підтримка миру», а як безпосереднє забезпечення миру. Хоча формально це дипломатична мова, але фактично — сигнал, що Європа має фізично увійти в поле безпеки України вже зараз. Якщо ця глобальна ініціатива буде реалізована, це стане точкою неповернення, адже безпека перестане бути «для України» і ста спільною європейською безпекою світового масштабу.

Висновки

• Безпековий дискурс досі говорить про «допомогу для України», але практичні кроки вже створюють інфраструктуру безпеки Європи через Україну.
• США пропонують ситуативні механізми страховки. Європі доведеться самій будувати сталі гарантії. Ймовірно, США демонструють «прагматичний арбітраж», а Європа ж поступово стає стратегічним лідером світу.
• Кая Каллас задає концептуальну рамку, де ніяких поступок агресору й ніяких «гарантій» із його боку, підтверджуючи публічно нелегітимність Путіна.
• Естонська ініціатива є сенсаційно-доречною та найбільш проривним елементом, бо вона переводить безпекову тему з мови документів у площину реальних силових дій країн НАТО.

Отже, спостерігається глокальний «зсув акцентів» в напрямку від дискурсу “Україна — отримувач допомоги” до практики “Україна — діючий фронт безпеки Європи“.

Публічні маркери:

«Фінансова підтримка України з боку ЄС та держав-членів сягнула €168,9 мільярда – фон дер Ляйєн»

«Рубіо і Єрмак обговорили гарантії безпеки, проєкт буде готовий наступного тижня – ЗМІ»

«Росія не має права голосу в питанні гарантій безпеки для України – Каллас»

«Каллас назвала «путінською пасткою» запропоновані Україні територіальні поступки»

«Естонія готова відправити в Україну роту військових для забезпечення миру – прем’єр»

«Міністр оборони Британії обговорив з партнерами зусилля із посилення України»

«Рубіо попередив Європу, що вона має бути лідером щодо гарантій безпеки України – CNN»

«Румунія готова надавати військові бази союзникам НАТО в межах гарантій безпеки для України – прем’єр»

МЗС Китаю уникає коментарів стосовно ймовірної участі КНР у наданні безпекових гарантій Україні

Аналітична група ГО «Центр ККБ»

Фото: 32 окрема артилерійська бригада