В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1127–ма доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Ставлення США до екзистенційного протистояння в Європі, викликаного агресією РФ проти України (особливий формат геноциду), як до бізнес-угоди та консультаційного процесу, що маскується під переговори з «поступками» глокальному агресору є провальним, бо РФ не веде жодних переговорів – вона нав’язує різного формату та часової дії ультиматуми.

Поточні консультації в Ер-Ріяді продемонстрували абсолютно різне трактування сутуативно-консультаційних домовленостей США з Україною та США з РФ. Якщо США та Україна обговорюють повернення полонених і викрадених дітей, то РФ ультимативно прописує в нібито завершених «домовленостях» пункт про зняття санкцій із сільськогосподарського експорту – хоча ні США, ні Україна такого не погоджували. РФ навіть сфальсифікувала терміни початку зупинення вогню (Москва бере відлік від телефоних перемовин Трампа та Путіна 18 березня), призначивши їх в односторонньому порядку, що вкотре показує – для Путіна це не дипломатія, а гра у глобальну комунікаційну маніпуляцію фактами й процесами. Причому, це гра не стільки із США, як самими США, й на очах всього світу.

РФ фактично ігнорує будь-які формати припинення вогню та відкрито шантажує можливими загрозами для продовольчої безпеки світу, хоча руйнує цю безпеку вже повних три роки без зупину. Спекуляція РФ на зерновій угоді лише підкреслює, що ООН більше не здатна гарантувати нічого, бо РФ руйнує угоди, укладені з Туреччиною, Україною та самою ООН. РФ діє за принципом агресора –  створити глобальну катастрофу, а потім продавати її «вирішення» за рахунок жертв, тобто у вигляді нових поступок агресору.

Спостерігаємо ганебну практику, коли будь-який формат консультацій, подається публічно як переговори. Контакти з геноцидним агресором легалізують та мотивують агресію у непередбаченій перспективі. Умови для формату повноцінних переговорів можуть виникати лише після покарання за злочини, а не під час їхнього скоєння. РФ не варто розглядати стороною мирного процесу, адже Кремль використовує будь-які контакти зі стороною жертви (у перспективі США теж жертва) як спосіб продовження агресії в іншій формі та на інших геостратегічних засадах. Жодна публічна та дипломатична поступка США не змусила РФ зупинити агресію – вони лише підкреслюють тріумф Путіна-диктатора.

Отже, будь-які дипломатичні контакти з РФ, доки вона веде геноцидну війну, лише легалізують її агресію. ООН повністю втратила механізми контролю, і це дає Кремлю можливість безкарно маніпулювати домовленостями. США вчергове зробили ставку на бізнесовий підхід до війни, і знову отримали дипломатичний провал. Глокальний агресор не може бути «переговорною стороною» – він має бути покараний.

Публічні маркери:

«Зеленський: Росія вже у день перемовин намагається перекрутити домовленості»

«У Кремлі стверджують, що заборона ударів по енергетиці розпочалася з дня розмови Трампа і Путіна»

«Росія заявила, що не віддасть ЗАЕС Україні чи під контроль інших держав»

«США допоможуть Росії відновити доступ до світових ринків зерна та добрив – Білий дім»

«Кремль висунув низку умов щодо припинення вогню у Чорному морі»

«Трамп припускає, що Росія затягує час з угодою про припинення вогню в Україні»

«Трамп каже, що США “розглянуть” вимоги Росії щодо припинення вогню в Чорному морі»

«Переговори в Ер-Ріяді: у чому розійшлися заяви України, США та Росії»

«Bloomberg: Україна та РФ вважають невигідне перемир’я гіршим за довгу війну – розвідка США»

«Українці воюватимуть голими руками, якщо їм не запропонують прийнятні умови для миру – шеф ЦРУ»

Спеціальний посланник президента США з особливих доручень Річард Гренелл у соцмережі Х виступив з несподіваною заявою – він написав, що ядерна зброя, яка була на території України після розпаду СРСР, належала Росії. Це явний прояв дезінформаційної політики адміністрації Трампа, яка використовує спецпредставників як інструмент переписування історичних фактів у глобальному масштабі. Очевидно, що спецпосланець Трампа Річард Гренелл навмисне сфальшував історію ядерного роззброєння України.

Колишній посол США в Україні, експерт з питань ядерного озброєння Стівен Пайфер – професіонал, який брав участь у переговорах – спростував цю брехню. Адміністрація Трампа демонструє не лише фахову непрофесійність, а й системну маніпуляцію фактами, подіями та процесами в геостратегічному просторі планети. Адже практика підміни історичних фактів створює хибне тло для можливих майбутніх політичних рішень в США. Вже можна говорити, що системно відбувається легалізація російських дезінформаційних наративів у політичному дискурсі США. Це веде до втрати авторитета США та  знецінення міжнародних зобов’язань США, що може вплинути на довіру та втрату союзників.Трамп і його оточення публічно діють у логіці путінізму – якщо факт їм не вигідний, його просто вигадують заново. Це веде до того, що США втрачають репутацію демократичної країни та гаранта міжнародного права.  

Глобальний дискурс переписується у вигідному для РФ ключі. Україна та інші союзники отримують сигнал, що на ядерні зобов’язання безпеки після відмови від ядерного потенціалу, що засвідчив Будапештський меморандум, більше не варто спиратися.

Отже, адміністрація Трампа вже не просто продовжує слабко орієнтуватися в історичних реаліях – вона цілеспрямовано їх переписує в інтересах (можливо, ситуативно) Кремля. І якщо такі заяви не будуть миттєво спростовані на найвищому рівні, США фактично узаконять брехню як основу власної дипломатії. Схоже, що це не просто ситуаційний інформаційний конфуз, а підготовка до нових міжнародних маніпуляцій і геостратегічного ревізіонізму.

Публічні маркери:

«Спецпосланець Трампа: “Незручний факт” в тому, що ядерна зброя в Україні належала Росії»

Дискусія в Центрі європейської політики (ЕРС) з нагоди 68-ї річниці з підписання Римських договорів, що стали основою для створення ЄС, та виступ Антоніу Кошти є важливим сигналом про зміну підходу ЄС до безпеки.

А. Кошта наголосив, що Європа більше не вірить у мир без оборони, бо нарешті відкинута ілюзія, що дипломатія сама по собі зупинить агресора. Має перспективу позиція ЄС, що відносини зі США трансформуються, але не розриваються – ЄС розширює власні оборонні можливості та все ще координує дії з Вашингтоном. Головне, що для А. Кошти Україна – це не просто партнер ЄС, а фундамент його безпеки, бо справедливий мир можливий лише через перемогу над агресором, а не через компроміси, що його мотивують.

ЄС нарешті публічно визнає, що безпека базується в Україні – це важливий доктринальний зсув. Формується незалежна від США оборонна архітектура, коли Європа більше не сподівається лише на НАТО.  Покарання агресора для ЄС стає офіційною політикою, як і відхід від ілюзійних переговорів із РФ на умовах Кремля.

Отже, якщо ЄС дійсно усвідомлює ці реалії, то наступний крок – це прискорення повної військової допомоги Україні та формування дієвих європейських оборонних коаліцій, здатних діяти незалежно від позиції США. Це ключовий тест для Європи як стратегічного гравця у ХХІ столітті.

Публічні маркери:

«Відносини між Європою і США не є «розлученням» – Кошта»

«Президент Євроради не виключає, що Україна може увійти до ЄС ще до 2030 року»

«Мир без оборони є ілюзією, тому маємо стояти з Україною – президент Євроради»

Аналітична група ГО «Центр ККБ»

Фото із офіційної сторінки 40-ої окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта