В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1249-та доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Міжнародний порядок, заснований на Гельсінському Акті 1975 року, постає сьогодні перед безпрецедентним викликом: його ключові принципи – непорушність кордонів, суверенітет держав, повага до прав людини – не просто ігноруються, а цілеспрямовано знищуються геноцидними діями путінського режиму. Зокрема, участь РФ та Білорусі в заходах, присвячених 50-річчю Гельсінського процесу, виглядає як профанація самих засад європейської безпеки. Це не лише політична абсурдність, а й глибока моральна інверсія, коли агресор отримує право переозначувати міжнародні цінності, які зневажив. Цей парадокс варто дослідити як частину ширшого явища – інституційної дезорієнтації глобального Заходу в умовах гібридної та глокальної геноцидної агресії. Україна як країна-форпост проти геноцидної агресії має історичну нагоду ініціювати оновлення міжнародного порядку, де ключовим принципом буде не інклюзія за будь-яку ціну, а цивілізаційна відповідальність.

Участь РФ у форматах, що презентують себе як миротворчі чи історично-правові, це не жест дипломатії, а спроба гібридного реваншу. Під виглядом «інклюзивного міжнародного діалогу» відбувається мовчазна ревізія самої концепції справедливості у міжнародних відносинах. Можна розглядати цю ситуацію як приклад нового виду “дипломатичного злочину”, коли участь у миротворчих платформах стає частиною агресивної стратегії режимів-диктатур, яка покликана стерти різницю між жертвою та агресором у публічному просторі. Це вимагає переосмислення самого поняття нейтральності як політичної чесноти в умовах тотальності глокальної геноцидної агресії.

Поведінка ФІДЕ, що брутально знімає санкції з представниць РФ, свідчить про небезпечну норму “втоми від правди”. Цей синдром є стратегічною слабкістю Заходу, який схильний жертвувати міжнародними принципами справедливості заради стабільності в моменті. Доцільно дослідити, як гібридні режими використовують спортивні, культурні та навіть релігійні майданчики в якості інструментів когнітивно-ментальної легітимізації власного злочинного статусу. Це стає способом прихованої дипломатії геноциду.

Риторика Трампа є не лише внутрішньоамериканським політичним жестом, а й симптомом глибшої кризи лідерства в демократичному світі. Вона оживляє хибну логіку “мир через домовленості з агресором”, яка вже провалилася у ХХ столітті. Це відкриває поле для дослідження сучасних форм “демократичного популізму”, який, прикриваючись прагматизмом, фактично знецінює моральну відповідальність перед історією та сучасністю. Україна могла б запропонувати не тільки викриття таких підходів, а й нову формулу союзництва на основі справжньої цивілізаційної відповідальності.

Кожен випадок участі РФ у міжнародних платформах без покаяння, покарання та розслідування, це сигнал для нових диктаторів – світ готовий пробачати, якщо знищення подано через дипломатичну оболонку. Це не просто моральний колапс дипломатії, а архітектонічний провал периметру глобальної безпеки. Варто розглянути питання створення “реєстру інституційної відповідальності”, де буде фіксовано не лише злочини держав, а й колабораціонізм міжнародних організацій у формі толерування з режимами геноцидності колективного путінізму. Такий підхід дозволить повернути моральний вимір у міжнародну юриспруденцію та відновити дипломатію як паритет цивілізації.

Публічні маркери:

«На конференцію ОБСЄ у Гельсінкі запросили 57 країн, зокрема Росію і Білорусь»

«Україна засудила рішення FIDE щодо допуску російських шахісток до чемпіонату світу»

«Маск особисто наказав відключити Starlink для ЗСУ у вересні 2022 року – Reuters»

«Це станеться»: Трамп упевнений, що Зеленський і Путін зустрінуться»

«У Кремлі сумніваються у можливості підготувати зустріч Путіна із Зеленським за 30 днів»

25 липня 2025 року Рада Безпеки ООН вчергове обговорювала гуманітарну ситуацію в Україні на тлі посилення масованих обстрілів міст і сіл України з боку РФ. Це чергове засідання підкреслило, що вже одинадцять років міжнародна спільнота спостерігає за агресією РФ проти України, і четвертий рік за широкомасштабною фазою вторгнення. Проте результативність цих обговорень вкрай сумнівна, бо зло без контролю розширюється за рахунок слабкостей інституцій ООН.

Лексика сьогоднішніх заяв дійсно стала рішучішою. Висловлюються оцінки, що РФ провадить кампанію терору, а не просто війну. Країни Балтії прямо називають цю війну злочинною. Велика Британія наголошує на тому, що РФ знущається над міжнародним правом та дипломатією. Але візія реального впливу цих слів — розмита.

Допомога Україні залишається частково профінансованою — лише на 34%. Цивільне населення страждає більше, ніж у будь-який момент за останні три роки. У звітах звучить співчуття, але не звучить воля до зупинки глокального джерела геноциду. Дипломатія стала ритуальною, а не дієвою.

Україна, на жаль, майже єдина держава, що закликає до прикладних активних дій на території агресора. У той час як країни G7 та окремі члени ООН обговорюють сценарії “примусового миру” або навіть “ультиматуму миру” (як у випадку з позицією Трампа), Україна залишається єдиною державою, що наполягає на необхідності дій на території РФ для припинення агресії, а не для її консервації.

Коли орган найвищої легітимності у світі – РБ ООН – одинадцять років поспіль не може зупинити геноцид, що супроводжується системним знищенням і культурної спадщини, і людського ресурсу, і міжнародного права – це вже не зовнішньополітична бездіяльність, а розгортання капітуляції цивілізаційного масштабу. Україна тримає оборону фізично й дипломатично. Але чи довго ще?

ООН виступає як індикатор втрати глобальної суб’єктності. Україна залишається носієм реальної візії дій в ООН й докладає зусилля, щоб дипломатична риторика переросла в публічну дію та глобальну мобілізацію цивілізаційної безпеки.

Публічні маркери:

«Країни Балтії – в ООН: Росія веде сплановану кампанію терору й руйнувань проти України»

«Штати в ООН нагадали Росії про ультиматум Трампа та дорікнули Китаю в підтримці агресора»

«Україна в ООН: Росія повинна відчувати наслідки свого терору на власній території»

«Україна в ООН закликала Радбез ухвалити резолюцію про негайне припинення вогню»

«Британія в ООН: Росія знущається над дипломатією та вбиває дедалі більше українців»

«ООН цьогоріч зібрала на гуманітарні потреби України лише 34% від потреби – заступниця Гутерреша»

«В ООН констатували найвищу за три роки кількість жертв серед цивільних в Україні»

Аналітична група ГО «Центр ККБ»

Фото: 30-та окрема механізована бригада імені князя Костянтина Острозького