У неділю на Донбасі загинув боєць із Харківщини

ВІВТОРОК, 28 ВЕРЕСНЯ 2021, 18:48  УП

26 вересня на Донбасі загинув командир бойової машини 54 окремої механізованої бригади із Харківської області Віктор Молостовий.

Джерело: Суспільне, голова Сахновщинської територіальної громади Володимир Суєцький

Деталі: Йдеться про 49-річного командира бойової машини 54 окремої механізованої бригади — старшого солдата Віктор Молостова.

Його мобілізували у 2015-2016 рр. Після мобілізації він уклав військовий контракт.

У бійця залишились дружина та двоє дітей.

Солдат загинув у зоні проведення Операції об’єднаних сил 26 вересня під час виконання бойового завдання.

За словами Суєцького, прощання з уродженцем Харківщини проходитиме 29 вересня о 13:00 у селі Новоолександрівка Сахновщинської селищної ради.

Нагадаємо:

26 вересня в районі проведення ООС один український військовослужбовець загинув внаслідок підриву на вибуховому пристрої, ще один захисник дістав поранення.

 

На Тернопільщині перепоховали з військовими почестями трьох вояків УПА

28.09.2021 17:20

На Тернопільщині відбулась церемонія урочистого перепоховання трьох вояків Української Повстанської Армії.

Як передає Укрінформ, про це повідомляється на сайті Українського інституту національної пам’яті.

“Останки українських воїнів знайшли у 2020 році фахівці Меморіально-пошукового центру «Доля» з ініціативи і коштом Українського інституту національної пам’яті. Троє вояків лежали у двох могилах в лісі біля села Великі Загайці Кременецького району Тернопільської області”, – ідеться в повідомленні.

Як розповів директор Меморіально-пошукового центру «Доля» Святослав Шеремета, один з вояків – Марко Фук, що є уродженцем села Темногайці.

“Особу двох інших встановити не вдалося, однак за результатами антропологічної експертизи було визначено, що вони є родичами, можливо братами. Після ексгумації останків, за результатами консультацій із краєзнавцями і громадськістю, було ухвалено рішення про їх перепоховання на цвинтарі в селі Великі Загайці», – прокоментував він.

Повідомляється, що чин погребіння очолив архієпископ Тернопільський і Кременецький Нестор у співслужінні з численним духовенством Православної Церкви України.

Церемонія перепоховання відбулася за участю почесної варти Збройних Сил України, керівництва Тернопільської обласної ради на чолі з Михайлом Головком, Кременецької райдержадміністрації та Великодедеркальської ОТГ. Почесну варту несли члени клубу військово-історичної реконструкції “Повстанець”.

«Місця ймовірних поховань наших вояків були виявлені краєзнавцями з громадської організації «Меморіал Південна Волинь». Фахівцями «Долі» були проведені пошукові земляні роботи зі встановлення меж поховальних ям. Згодом була проведена ексгумація останків. На перепохованні присутні не лише чиновники, депутати місцевих рад, мешканці довколишніх сіл. Важливо, що над могилою вояків УПА останню сальву дають вояки 44-ї окремої артбригади Збройних Сил України. Поряд похований солдат 24-ї ОМБр Роман Мусій (1969 – 2014). Сьогодні Українська держава віддала останню шану своїм героям», – резюмував представник Українського інституту національної пам’яті Владислав Куценко.

 

У всіх школах сьогодні – Національний урок пам’яті до роковин трагедії в Бабиному Яру

29.09.2021 06:21

В усіх закладах загальної середньої освіти 29 вересня відбудеться Національний урок пам’яті, приурочений до 80-х роковин трагедії в Бабиному Яру.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міністерство освіти і науки.

“Національний урок пам’яті покликаний сприяти формуванню стійкого негативного ставлення громадян до фактів дискримінації, зневаги до людської гідності та зазіхань на право на життя. Також він має на меті розкрити сутність трагедії Голокосту в Україні та висвітлити тему розстрілів у Бабиному Яру, розвивати навички критичного мислення через аналіз джерел та розширити сучасне сприйняття процесу вивчення історії”, – йдеться у повідомленні.

Урок проводиться спільно Міністерством освіти і науки України та Меморіальним центром Голокосту “Бабин Яр”.

Початок о 10:00. Трансляція відбудеться на Ютуб-каналі та сторінці МОН у Фейсбуку, а також на Фейсбук-сторінці МЦ “Бабин Яр”.

 

Окупанти минулої доби вісім разів зривали «тишу» в зоні ООС, поранені двоє українських бійців

29.09.2021 07:28

Російсько-окупаційні війська 8 разів порушили режим припинення вогню, 1 раз із застосуванням забороненого Мінськими домовленостями озброєння.

Про це повідомляє Міноборони, передає Укрінформ.

У напрямку Кримського збройні формування двічі вели прицільний вогонь з ручних протитанкових гранатометів та стрілецької зброї.

Поблизу Павлополя російські найманці два рази відкривали щільний вогонь з автоматичних станкових гранатометів та стрілецької зброї.

Також двічі під обстріл потрапили позиції ЗСУ неподалік Кам’янки. Перший обстріл ворог здійснив зі станкових протитанкових гранатометів, другий — із заборонених мінометів калібру 120 мм.

Крім того, на Донеччині зафіксовано застосування двох ворожих безпілотників, за допомогою яких ворог скинув ВОГ-17 в районі населених пунктів Лебединське та Широкине.

Внаслідок бойових дій два військовослужбовці Об’єднаних сил дістали вогнепальні поранення. Воїни перебувають в лікувальному закладі, стан їх здоров’я — задовільний.

Протягом поточної доби, 29 вересня, з боку російсько-окупаційних військ зафіксовано 2 порушення режиму припинення вогню.

В районі Золотого-4 окупанти вели прицільний обстріл наших позицій з ручних протитанкових та підствольних гранатометів, а також стрілецької зброї.

Біля населеного пункту Піски ворог застосував ручні протитанкові гранатомети та великокаліберні кулемети.

 

Окупанти закликають мешканців ОРДЛО йти на військову службу

ВІВТОРОК, 28 ВЕРЕСНЯ 2021, 15:38  УП

Російські найманці розгорнули на окупованій території Донецької та Луганської областей агітацію для призову місцевого населення на військову службу окупантів.

Джерело: пресслужба головного управління розвідки Міноборони

Дослівно: “Російські окупаційні адміністрації на тимчасово окупованій території в Донецькій та Луганській областях розгорнули масштабну агітаційну кампанію з призову місцевого населення на військову службу у з’єднаннях і частинах 1 (Донецьк) та 2 (Луганськ)”.

Деталі: Зокрема, у ЗМІ окупантів збільшились обсяги реклами військової служби за контрактом, зросла кількість пропагандистських груп.

Крім того, окупаційне командування намагається примусово залишити на військовій службі тих, у кого завершується термін контракту.

Таким “військовослужбовцям” заборонили видавати документи, зокрема російські паспорти.

Нагадаємо:

В окупованому Криму почалися масштабні навчання десантних і артилерійських військ за участю близько 2 тисяч солдатів і понад 100 одиниць бойової та спеціальної техніки.

 

Росія незаконно ув’язнила 121 українця з політичних мотивів – Денісова

28.09.2021 18:36

На сьогодні в ув’язненні перебуває 121 громадянин України, яких РФ незаконно позбавила волі з політичних мотивів.

Про це уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова повідомила на зустрічі з верховним комісаром ОБСЄ у справах національних меншин Кайратом Абдрахмановим, передає Укрінформ.

“На сьогодні в ув’язненні перебуває 121 громадянин України, яких Росія незаконно позбавила волі за політичними мотивами, з них 86 – кримські татари. Вони зазнають репресій через релігійні переконання, піддаються жорстокому поводженню та катуванню”, – заявила омбудсмен.

За її словами, громадян України окупанти переслідують навіть за проукраїнську позицію родичів, які проживають на підконтрольній українському уряду території.

“Сьогодні стало відомо про обшуки у матері українського добровольця і громадського активіста Станіслава Краснова в тимчасово окупованому Сімферополі. Їх було проведено з порушенням процесуальних прав, без залучення адвокатів. При цьому пошкоджено майно 74-річної жінки, а її саму безпідставно тримали упродовж декількох годин у так званому «слідчому управлінні ФСБ»”, – зазначила Денісова.

Під час зустрічі обговорювалося також питання забезпечення освітніх прав угорської національної меншини. Уповноважена ВР зазначила, що з вересня цього року на Закарпатті запрацювала українсько-угорська міжвідомча робоча група з питань освіти у розширеному форматі із залученням громадськості, яка покликана поліпшити якість організації освітнього процесу у поліетнічному середовищі регіону.

Денісова також звернула увагу на проблеми, з якими стикається ромська громада, бо, за її словами, в умовах пандемії COVID-19 доступ до інформації, соціальних, освітніх, медичних послуг, працевлаштування, документування набули ще більшої актуальності.

Український омбудсмен і верховний комісар ОБСЄ у справах національних меншин домовилися про подальшу співпрацю та продовження діалогу для захисту прав національних меншин та корінних народів в Україні.

 

Окупанти знову зірвали моніторинг ОБСЄ на кордоні з Росією

29.09.2021 05:40

Російські збройні формування обмежили свободу пересування місії ОБСЄ в пункті пропуску на кордоні з Росією в окупованій частині Луганської області.

Як передає Укрінформ, про це повідомляється у щоденному звіті № 227/2021, опублікованому Спеціальною моніторинговою місією ОБСЄ 28 вересня.

«Перебуваючи в пункті пропуску на кордоні біля н. п. Вознесенівка (кол. Червонопартизанськ; 65 км на південний схід від Луганська), команда СММ не зафіксувала пасажиро-транспортного потоку на в’їзд до України, тим часом з України виїхали 21 автомобіль (зокрема 7 із табличками «ЛНР») та 22 тентовані вантажівки (зокрема 21 із табличками «ЛНР»). Після прибуття спостерігачів на місце озброєний член збройних формувань сказав патрулю Місії залишити цей район», – йдеться у звіті.

Зазначається, що бойовики також заборонили патрулю СММ спостереження на залізничній станції «Червона Могила» у Вознесенівці: «Два озброєні члени збройних формувань сказали спостерігачам залишити цей район».

Як повідомляв Укрінформ, Росія відмовилася продовжити після 30 вересня мандат місії спостерігачів ОБСЄ у прикордонних пунктах пропуску «Гуково» і «Донецьк».

 

Спостерігачі ОБСЄ за добу нарахували 282 порушення «тиші»

29.09.2021 02:58

Місія ОБСЄ зафіксувала протягом понеділка, 27 вересня, 143 порушення режиму припинення вогню у Донецькій області та 139 – на Луганщині.

Як передає Укрінформ, про це повідомляється у щоденному звіті № 227/2021, опублікованому Спеціальною моніторинговою місією ОБСЄ 28 вересня.

“У Донецькій області Місія зафіксувала 143 порушення режиму припинення вогню, зокрема 42 вибухи (1 розрив, 3 вибухи у повітрі та 38 вибухів невизначеного походження)”, – йдеться у звіті.

Більшість порушень сталася в районах на південний схід від н. п. Залізне (підконтрольний урядові, 42 км на північний схід від Донецька), на північ від Широкиного (підконтрольний урядові, 100 км на південь від Донецька) та поблизу ділянки розведення в районі Петрівського (непідконтрольне урядові, 41 км на південь від Донецька).

Як нагадують спостерігачі, за попередню добу на Донеччині було зафіксовано 65 порушень “тиші”.

“У Луганській області СММ зафіксувала 139 порушень режиму припинення вогню, зокрема 31 вибух невизначеного походження”, – констатують в ОБСЄ.

Зазначається, що більшість таких випадків виявлено в районі на північ від н. п. Круглик (непідконтрольний урядові, 31 км на південний захід від Луганська – за оцінкою, у рамках навчань із бойовою стрільбою поза зоною безпеки), а також на північ, північний схід і південний захід від ділянки розведення в районі Золотого (підконтрольне урядові, 60 км на захід від Луганська).

За попередню добу на Луганщині було зафіксовано десять порушень режиму припинення вогню, що також сталися поряд із ділянкою розведення в районі Золотого.

 

Дії Росії у Криму загрожують режиму нерозповсюдження ядерної зброї – Україна в ООН

29.09.2021 03:26

Україна висловила в ООН занепокоєння у звязку з нарощуванням Росією ядерного потенціалу в окупованому Криму.

Як передає кореспондент Укрінформу, із відповідною заявою виступив заступник постійного представника України при ООН Юрій Вітренко на засіданні Генасамблеї, присвяченому Міжнародному дню боротьби за повну ліквідацію ядерної зброї.

«Ми стурбовані ризиками можливого розміщення на півострові установок зі збагачення урану, виробництва матеріалів подвійного призначення і застосування технологій, пов’язаних з ядерною зброєю», – сказав Вітренко.

Він нагадав, що Генасамблея ООН у низці резолюцій висловила серйозне занепокоєння у зв’язку з продовженням мілітаризації Криму Росією, зокрема розміщенням на півострові засобів доставки ядерної зброї.

Дії Росії являють собою пряму загрозу міжнародному режиму нерозповсюдження ядерної зброї, наголосив Вітренко.

Він також зазначив, що тривала окупація території України державою, яка володіє ядерною зброєю, призвела до фактичного розширення території розгортання такої зброї у світі.

У 1994 році Україна зробила безпрецедентний крок, відмовившись від третього за обсягами ядерного арсеналу у світі й приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), указав Вітренко.

Однак «довіру до деяких ключових елементів ДНЯЗ та їхньої ефективності серйозно підірвано однією з держав, що володіють ядерною зброєю», сказав дипломат, маючи на увазі Росію. Він також нагадав про Будапештський меморандум 1994 року, підписаний ядерними державами, зокрема РФ, про гарантії безпеки, що їх надавали Україні в обмін на відмову від ядерної зброї.

Через два десятиліття Російська Федерація «окупувала й намагалася анексувати Кримський півострів, а також розв’язала жахливу за своїми масштабами збройну агресію на сході України», констатував дипломат, зауваживши, що такі гарантії безпеки виявилися неефективними.

Вітренко закликав розпочати «предметну роботу» Конференції з роззброєння, яка функціонує під егідою ООН у Женеві, та розробити й укласти багатосторонній юридично-зобов’язальний документ про надання гарантій безпеки неядерним державам.

Як повідомляв Укрінформ, минулого місяця про наміри Росії розмістити ядерну зброю на Кримському півострові заявив міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.

 

Колишніх СБУшників судитимуть за катування активіста в окупованому Криму

28.09.2021 17:46

Двох колишніх співробітників Служби безпеки України заочно судитимуть за катування у тимчасово окупованому Криму учасника Революції Гідності.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Офіс генерального прокурора.

Прокуратура Автономної Республіки Крим та м. Севастополя в порядку спеціального досудового розслідування скерувала до суду обвинувальний акт стосовно двох колишніх співробітників Служби безпеки України за фактом порушення законів та звичаїв війни (ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України).

За даними слідства, на початку лютого 2015 року обвинувачені – співробітники незаконно створеного «управління ФСБ Росії по Республіці Крим та м. Севастополю», викрали, а надалі незаконно ув’язнили учасника Революції Гідності. Застосовуючи до нього фізичне насильство, погрози і тортури, обвинувачені намагалися отримати зізнання у злочині, якого той не вчиняв, а саме – у нанесенні тілесних ушкоджень співробітнику спецпідрозділу «Беркут» у Києві, а також підготовці диверсії на території Криму.

“Ці дії порушують ст. 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни 1949 року та кваліфікуються як воєнний злочин”, – зазначають в ОГП.

Як повідомляв Укрінформ, у вересні обвинувальний акт стосовно колишнього судді Білогірського районного суду Криму, якого підозрюють в державній зраді, скерували до суду.

 

Суд РФ звинуватив кримського татарина у тероризмі

28.09.2021 13:17

Південний окружний військовий суд (РФ) на першому засіданні по суті щодо Яшара Шихаметова висунув кримському татарину обвинувачення в участі в терористичній організації і відмовив йому в перекладачі.

Про це у відео, розміщеному «Кримською солідарністю» в Фейсбуці, повідомив адвокат Олексій Ладін, передає Укрінформ.

«Державний обвинувач оголосив обвинувальний висновок, пояснивши, що Яшар Шихаметов обвинувачується в участі в терористичній організації. На запитання судді, чи зрозуміло йому, в чому його обвинувачують, Шихаметов укотре повідомив, що він недостатньо розуміє і не чує, що саме говорить прокурор і що саме говорить суддя», – розповів Ладін.

За словами адвоката, підзахисному було відмовлено в перекладачі на кримськотатарську мову, попри те, що той пояснив суду, що йому «незрозумілі не лише юридичні терміни, але й звичайні слова». Крім того, участь Шихаметова в процесі ускладнили і стіни «акваріума», через які погано доноситься звук із зали. Захист клопотав посадити його поруч з юристами, але заяву було знову відхилено «через загрозу безпеці».

Як вважає Ладін, його підзахисного «судять за його відсутності», оскільки Шихаметов не може повноцінно брати участь у процесі.

Він також зазначив, що в проведеній за клопотанням захисту дактилоскопічній експертизі не виявлено відбитків пальців його підзахисного на брошурах, нібито виявлених в будинку Шихаметова, що свідчить про його непричетність до літератури, на якій будується обвинувачення.

«Було проведено дактилоскопічну експертизу, в результаті якої відбитків пальців Шейхаметова на цих брошурах не знайдено», – повідомив Ладін.

За його словами, обвинувачення, однобоко представляючи суть «справи», вирішило не оприлюднювати результати цієї експертизи в суді, «однак, вони будуть оголошені, коли захист представлятиме свої докази».

Як повідомляло агентство, 17 лютого 2021 року о четвертій годині ранку в Криму пройшли масові обшуки в Білогірську, Бахчисараї, Сімферополі, Севастополі та Совєтському районі Криму. Ленур Сейдаметов, Тимур Ялкабов, Азамат Еюпов, Яшар Шихаметов, Ернест Ібрагімов та Олег Федоров після проведення «слідчих заходів» за місцем проживання в їхніх помешканнях були доставлені до так званого «управління ФСБ» Криму, після чого були поміщені під варту і відправлені на судово-психіатричну експертизу. Всім інкримінують статтю 205.5. РФ (організація діяльності або участь в організації, яка визнана у РФ терористичною).

 

Глава УГКЦ вручив Сенцову відзнаку за приклад гуманізму

28.09.2021 15:37

Глава Української греко-католицької церкви Блаженніший Святослав Шевчук вручив у вівторок у Києві режисеру та політв’язню Олегу Сенцову відзнаку Блаженного Омеляна Ковча за особистий приклад жертовності та гуманізму.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

“Пану Олегу Сенцову – за мужність постати на захист правди в умовах приреченості, за стійкість витримати наступ зла в умовах неволі і за високу громадянську гідність в умовах свободи, за приклад боротьби, яка надихає людство”, – зачитав текст грамоти відзнаки член Комітету із вшанування пам’яті Омеляна Ковча – громадський діяч, дипломат Данило Лубківський.

Вручаючи відзнаку Сенцову, глава Української греко-католицької церкви Блаженніший Святослав Шевчук окреслив зміст подвигу Ковча.

“Будучи сином одного народу, священником Української Греко-Католицької церкви, він рятував синів і дочок іншого — єврейського – народу під час Голокосту. За це потрапив до концтабору і віддав своє життя на землі третього народу — польського. І таким чином поєднав між собою народи, релігії в ім’я бути справжньою людиною. Дозвольте мені цю відзнаку урочисто вам сьогодні передати як знак пошани. Дякую Вам за мужність”, – сказав глава УГКЦ.

Він додав, що ця відзнака вручається людям, які продовжують ідею отця Ковча.

“Ви десь пішли його шляхами — в нелюдських оставинах Ви лишилися людиною. Ви перейшли не легші шляхи, випробування і лишилися людиною, яка свідчить правду, яка лишилася собою, яка розуміє, сином якого народу вона є і для яких цінностей вартує жити далі”, – підкреслив патріарх.

На що Сенцов зауважив: “Але я такий не один. Нас багато пройшло російський полон”. Він нагадав, що багато людей ще залишаються в російському полоні, і треба повсякчас про це нагадувати на всіх рівнях і боротися за їх визволення.

“В цей момент ми хочемо про них згадати і цілому світові сказати, що сьогодні є люди, які страждають, є військовополонені, політичні в’язні, і про них сьогодні не говориться. Ми хочемо бути голосом тих, у кого голос відібрали. І ми сподіваємося, що справедливість восторжествує, і в’язні будуть звільнені, полонені повернуться додому. А всі ті, хто може щось зробити для їх звільнення, докладуть усіх зусиль. Наша церква робить усе, що може. Ми знаємо кожного по той бік колючого дроту по імені. Ми за них молимося, про них говоримо перед різними міжнародними інституціями і чекаємо всіх їх удома”, – відповів отець Святослав.

Як зазначалося, Сенцов – один із чотирьох цьогорічних лауреатів. Головна церемонія відбудеться 4 жовтня у Любліні з нагоди освячення пам’ятника отцю Ковчу.

“Там, де отець Омелян загинув мученицькою смертю, перед концтабором, де він виконував свої священницькі функції — його народ проголосив парохом “Майданека”, – там постав йому пам’ятник. Це єдиний пам’ятник українському священнику в Польщі. І з цієї нагоди відбудеться чергове, дев’яте вручення цієї відзнаки”, – розповів глава УГКЦ.

Як повідомлялося, крім Олега Сенцова, 2021 року Комітет із вшанування пам’яті Омеляна Ковча визначив лауреатами польську режисерку Аґнєшку Голланд, американського дипломата і державного діяча Деніела Фріда та об’єднану Ініціативу «Пласту» та «Харцежів» Płomień Braterstwa – Полум’я Братерства.

 

Україна у ПАРЄ закликала засудити чергову хвилю репресій у Криму

28.09.2021 21:02

Народні депутати, члени Постійної делегації України у Парламентській асамблеї Ради Європи, порушили питання чергової хвилі репресій у Криму та звільнення політв’язнів, наголосивши на потребі підтримки міжнародних партнерів.

Про це в коментарі кореспонденту Укрінформу сказав член української делегації в ПАРЄ, народний депутат України Рустем Умєров.

“Комітети мають заздалегідь узгоджений порядок денний, в той час, як на зустрічах політичних груп депутати мають можливість порушувати актуальні для їх проблем питання. Наприклад, вчора і сьогодні кожен депутат української делегації порушував питання чергової хвилі репресій у Криму, а також звільнення наших політв’язнів. Сьогодні понад 450 громадян України незаконно утримуються Росією в окупованому Криму та непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей. В цьому питанні Україні дуже потрібна підтримка міжнародних партнерів” , – сказав він.

За його словами, українська делегація також наголошувала на необхідності невизнання результатів виборів до Державної Думи Росії на тимчасово окупованих територіях Криму та Севастополя та із залученням мешканців окремих районів Донецької та Луганської областей, яким примусово роздали російські паспорти.

“Україна дуже уважно вивчає звіт моніторингової місії ПАРЄ по виборах у Росії. Нам критично важливо, щоб Асамблея не визнавала так звані вибори в Держдуму, до участі в яких залучили мешканців окупованого Криму та ОРДЛО. В комунікації з колегами ми неодноразово піднімали цю тему, і я радий чути з їх боку підтримку територіальної цілісності України”, – наголосив Умєров.

Він також зазначив, що українська делегація в ПАРЄ подала запит на проведення дебатів по новій хвилі репресій в Криму одразу ж, як Росія затримала понад 40 кримських татар в тимчасово окупованому Криму, включно з першим заступником Меджлісу Наріманом Джеляловим.

“У п‘ятницю на засіданні Бюро ПАРЄ питання включення в порядок денний дебатів по кримським татарам, на жаль, не знайшло належної підтримки колег. У Парламентській Асамблеї зазвичай будь-які документи готуються місяцями, перш ніж потрапити до зали. Це нормальна практика. Плюс треба розуміти, що окрім безпосередньо засідань ПАРЄ, на сесії у нас проводяться засідання політичних груп та комітетів. У ПАРЄ — 5 політичних груп, 9 комітетів та 47 держав-членів. І всюди в комунікації з нашими міжнародними колегами, публічно та не публічно, ми з колегами порушуємо проблему чергових репресій проти корінного народу України — кримських татар”, – підкреслив він.

Умєров також розповів, що українська делегація на засіданні ПАРЄ намагалася оскаржити рішення ПАРЄ щодо відхилення списку кандидатів на посаду судді Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від України.

“У минулому конкурсі брали участь чимало гідних претендентів, зокрема, професори з міжнародного права та відомі адвокати в галузі практики ЄСПЛ, які мають чи не найбільший в Україні досвід успішного представництва в ЄСПЛ, є авторитетними правозахисниками, а дехто має й досвід роботи у Верховному Суді. Список, який Україна пропонувала до цього, Комісія ПАРЄ з відбору суддів до Європейського суду з прав людини рекомендувала відхилити. Наша делегація на засіданні ПАРЄ намагалась оскаржити це рішення. Нам критично важливо найближчим часом провести новий конкурс, щоб призначити суддю в ЄСПЛ. Новий список кандидатів Україна зможе подати після того, як проведе новий конкурс. Коли його буде оголошено — поки невідомо”, – зазначив парламентарій.

Як повідомляв Укрінформ, комітет ПАРЄ з відбору суддів до Європейського суду з прав людини оцінив список кандидатів від України на посаду судді ЄСПЛ і рекомендував відхилити його.

“Комітет провів співбесіду з усіма кандидатами 16 вересня 2021 року. Комітет рекомендує Асамблеї відхилити список, тому що не всі кандидати відповідають критеріям для обрання суддею Європейського суду з прав людини, та звернутися до України з проханням подати новий список кандидатів”, – йдеться у рішенні.

Серед кандидатів, запропонованих Україною – Микола Гнатовський, Олександр Мережко та Гаяне Нуріджанян.

Осіння сесія Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) проходить у Страсбурзі з 27 по 30 вересня 2021 року в змішаному форматі.

 

Стефанішина: У Брюсселі обговорили очікування від саміту Україна-ЄС

28.09.2021 20:14

Віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина під час робочого візиту до Брюсселя обговорила з уповноваженими представниками європейських інституцій змістовну частину майбутнього саміту Україна-ЄС.

Про це вона повідомила журналістам за підсумками візиту, передає кореспондент Укрінформу.

«У першу чергу ми обговорювали наші спільні очікування. Під час саміту буде підписана Угода про спільний авіаційний простір. Так само ми обговорювали можливість започаткування дебатів на рівні лідерів Європейського Союзу з питань енергетичної безпеки, «зеленого» переходу та питань щодо перегляду Угоди про асоціацію», – сказала Стефанішина.

За її словами, окремою темою для обговорення з європейським комісаром з питань аграрної політики Янушем Войцеховським стала позиція України щодо перегляду торгових преференцій для доступу української продукції на європейський ринок.

«Ми очікуємо, що вже наприкінці жовтня, відразу після саміту, Європейська комісія завершить формування своєї позиції і ми матимемо рішення про оновлення торгівельних параметрів угоди. Відповідно, ми також обговорювали питання секторального економічного співробітництва і формували весь пакет очікувань від саміту разом з колегами з Європейської комісії», – сказала віцепрем’єр-міністр.

Вона повідомила, що мала конструктивні зустрічі з віцепрезидентом Єврокомісії Верою Юровою, єврокомісаром Олівером Варгеї, на яких обговорювалися питання щодо реформ, зокрема у сфері правосуддя та судової реформи, інвестиційного плану для України у межах програми Східного партнерства тощо.

Як повідомлялося, саміт Україна-ЄС цього року відбудеться 12 жовтня у Києві.

 

Стефанішина: Позиція оточення Меркель щодо членства України в ЄС і НАТО – неаргументована

28.09.2021 21:29

Позиція щодо вступу України в ЄС і НАТО у прив’язці до несприйняття цих процесів з боку Росії, яку висловив ексрадник канцлера ФРН Кристоф Гойзген, не підкріплена аргументами.

Про це заявила віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина на зустрічі з пресою у Брюсселі, відповідаючи на запитання кореспондента Укрінформу.

«Навіть у тому варіанті декларації саміту (Україна – ЄС – ред.), який вже зараз є в публічному просторі, відображені європейські прагнення України. Це одна з принципових позицій, якої ми дотримуємося кожного року. Я не очікую якихось радикальних змін цього року, але, очевидно, маю підтвердити, що позиція найближчого оточення німецького канцлера засмучує. Така позиція не підкріплена жодними аргументами», – сказала Стефанішина.

За її словами, така позиція викликає подив особливо у період, коли Україна виконала майже половину зобов’язань за Угодою про асоціацію з ЄС, коли Європейський Союз є основним торгівельним партнером України.

«Україна довела свою роль стабільного, надійного й постійного партнера Європейського Союзу. Тому очевидно, що цій позиції бракує обґрунтування», – сказала урядовець.

Раніше у німецькому виданні Der Spiegel вийшло інтерв’ю колишнього радника Ангели Меркель з питань зовнішньої політики Кристофа Гойзгена. Він зокрема, стверджує, що попри жорстку позицію США, канцлер була проти надання Україні перспективи членства в НАТО і в ЄС з огляду на негативне ставлення до цього з боку Росії.

 

Україна у ПАРЄ закликала відмовитись від запуску Nord Stream 2

28.09.2021 12:18

Українська делегація ПАРЄ закликає Європу відмовитися від запуску “Північного потоку-2” і зменшувати залежність від російського газу.

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, про це на своїй сторінці у Фейсбуці написав член української делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) Олексій Гончаренко.

Він розповів, що в ПАРЄ поширюють інформаційні флаєри про небезпечність російського газу не лише для екології, а й майбутнього Європи.

“На гроші, отримані з газу, Росія продовжує вбивати українців і займатися агресією по всьому світу; запуск газопроводу “Північний потік-2” збільшує залежність Європи від російського газу і збитки, що завдаються екології. Тому ми закликаємо Європу відмовитися від запуску “Північного потоку-2” і зменшувати залежність від російського газу”, – наголосив член делегації в ПАРЄ.

Крім того, він поділився фото у футболці з написом “Less russian gas”, тобто “менше російського газу”, що обурило російську пропагандистку Ольгу Скаєєву, яка відреагувала, що начебто Гончаренко забув одну літеру. За її варіантом – “Bless Russian Gas”, що в перекладі “благословіть російський газ”.

“Олечка Скабєєва, у мене на футболці все написано так, як і має бути. І з цим згодні багато хто. А ось для вас в слові CRIMEA одна буква зайва. Адже у вашому випадку – це CRIME (злочин – ред.). І це теж ні для кого не секрет”, – підкреслив він.

Гончаренко також повідомив, що до його ініціативи “LESS RUSSIAN GAS” долучаються голова польської делегації в ПАРЄ Аркадіуш Мулярчик і голова литовської делегації Емануеліс Зінгеріс.

“Нагадаю, вчора депутати ПАРЄ підтримали мою заяву про необхідність зменшення залежності Європи від російського газу як загрози для навколишнього середовища планети та майбутнього Європи. Декларацію підписали понад 20 депутатів делегацій ПАРЄ з Польщі, Великобританії, Литви, Азербайджану, України. Тепер ми передали її в секретаріат Асамблеї”, – написав він.

Як повідомляв Укрінформ, осіння сесія Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) проходить у Страсбурзі з 27 по 30 вересня 2021 року в змішаному форматі.

Осіння сесія зосереджена на праві на здорове довкілля, питаннях пов’язаних зі зміною клімату та міграцію.

Навколишнє середовище та права людини: право на безпечне, здорове і стійке навколишнє середовище.

 

Газпром іще до запуску «Північного потоку-2» затягує газовий зашморг для ЄС – ОГТСУ

28.09.2021 12:04

«Північний потік – 2» є суто геополітичним проєктом Кремля, який уже спровокував підвищення цін на газ у Європі.

Про це заявив генеральний директор ТОВ «Оператор ГТС України» Сергій Макогон під час віртуальної дискусії «Північний потік – 2» та «Турецький потік – 2: що має робити Європа», яка відбулася під егідою брюссельського Центру європейської політики (EPC), повідомляє кореспондент Укрінформу.

«Трубопровід, який ми обговорюємо сьогодні («Північний потік – 2» – ред.), не має нічого спільного з європейськими потребами, він пов’язаний виключно з російською геополітикою. «Північний потік – 2» ще не запущений, але Газпром уже затягує зашморг, що відчувається у всій Європі. Ми бачимо ці величезні ціни на газ», – зауважив Макогон.

Він нагадав, що з березня по червень європейські ф’ючерсні ціни на газ зросли вдвічі, а з червня по вересень збільшилися ще в 2,5 раза. Та попри зростання попиту на газ у Європі, що пов’язано з процесами економічного відродження, Газпром не використовує близько половини потужностей для транспортування газу, які є в наявності ще до запуску «Північного потоку – 2».

«Як оператор газотранспортної системи та надійний партнер для Європи ми запропонували додаткові транзитні спроможності, понад обсяги, що зумовлені чинним контрактом. Але Росія відмовилася такі спроможності замовляти. Реакція ринку на відмову Газпрому уточнювати обсяги на транспортування газу з Україною була дуже чіткою. Усього кілька днів тому Газпром укотре відхилив нашу пропозицію, і що ми бачимо – це найвищий стрибок ціни на газ», – наголосив генеральний директор ТОВ «Оператор ГТС України».

Він навів статистику щодо обсягів газу, які Газпром прокачує через ГТС України до Європи, та впливу цих показників на ціни на ринку ЄС. Згідно з ними, щоразу, коли Газпром резервував додаткові транзитні спроможності України, європейські ціни на газ знижувалися, і навпаки – різко зростали, коли Газпром відхиляв пропозицію української сторони.

«Такі ринкові сигнали є для Кремля інструментом впливу. Газпром намагається продемонструвати, що не має наміру постачати газ у Європу через Україну, і це підштовхує ціни вгору. Але й це не все. Газпром навіть підвищує ставки, заповнюючи власні сховища у «низький» сезон у Німеччині, в Австрії і будь-де в Європі. Ці газові резерви будуть використані, коли прийде зима, і тоді Газпром виставить зовсім інші цифри. Якщо хтось іще мав сумніви щодо походження європейської цінової кризи на газ, Кремль щойно про це сказав. Це прямий шантаж Європи», – заявив Макогон.

На підтвердження він навів слова речника Кремля Дмитра Пєскова, який кілька днів тому заявив, що Газпром намагається в першу чергу заповнити газом російські сховища, а напівпорожні газові сховища в Європі та аномально високі ціни на паливо є наслідком «бажання» західних політиків заблокувати запуск «Північного потоку – 2».

Як повідомляв Укрінформ, упродовж останнього місяця ціна на газ на енергетичних ринках ЄС зростала та майже досягнула психологічної позначки у $1000 за 1000 кубометрів. Це відбувається на тлі розгляду питання про сертифікацію газопроводу «Північний потік -2», побудованого в обхід України, а також відмови Газпрому прокачувати додаткові обсяги газу до країн Євросоюзу. В результаті обсяги резервів газу у європейських газосховищах наразі становлять лише близько 73% від необхідного для безпечного проходження зимового періоду.

 

Вітренко пояснив, навіщо Кремлю фейк про обмежену потужність закачки газу у сховища Європи

28.09.2021 10:13

Заяви Кремля про обмежену потужність закачки газу в європейські підземні сховища є продовженням шантажу заради сертифікації “Північного потоку-2” без дотримання правил ЄС.

Про це написав голова правління НАК “Нафтогаз України” Юрій Вітренко у Фейсбуці, передає Укрінформ.

“Кремль каже, що начебто готовий поставляти більше газу в Європу, але проблема начебто в тому, що обмежена потужність закачки газу в підземні сховища в Європі. Це продовження шантажу Європи щодо “Північного потоку-2“. Мовляв, ви вже не встигнете закачати достатньо газу на зиму, тому дайте запустити цей газопровід без повного дотримання правил ЄС”, – написав Вітренко.

Очільник Нафтогазу зауважив, що в Україні достатня вільна потужність у ПСГ – близько 10 млрд кубометрів. Крім того, газ в українські ПСГ можна закачувати й після початку опалювального сезону за умови збільшення поставок зі сторони Росії.

“Тому Газпром має дати можливість європейським компаніям отримувати газ на кордоні РФ-Україна, щоб вони потім могли більше газу закачувати у наші сховища”, – вважає Вітренко.

Він також підкреслив, що зараз Газпром, всупереч європейським правилам, фактично блокує доступ третіх осіб до газопроводів з Росії до ЄС.

Як повідомлялося, російський газовий монополіст Газпром 10 вересня оголосив про завершення будівництва газопроводу «Північний потік – 2». Він побудований з Росії до Німеччини в обхід України по дну Балтійського моря. Єдиним акціонером проєкту є Газпром.

Федеральне агентство з мереж з 8 вересня розглядає документи від компанії Nord Stream 2 AG на сертифікацію газопроводу «Північний потік 2».

Проти газогону виступають Україна, Польща, країни Балтії та США. Німецька сторона запевняє, що робитиме все, аби Україна зберегла свою транзитну роль і чекає від РФ гарантій того, що контракт на транзит газу територією України буде продовжено після того, як сплине чинність нинішнього, 5-річного, підписаного в грудні 2019 року.

 

У РНБО закликали розробити єдину термінологію у сфері кібербезпеки

28.09.2021 16:59

В Україні необхідно визначити єдину, зрозумілу для всіх термінологію у сфері кібербезпеки.

Про це заявив заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони Сергій Демедюк під час круглого столу «Кібербезпека в Україні: організаційно-правові та технічні напрями розвитку», передає Укрінформ із посиланням на пресслужбу Радбезу.

«Ми маємо розмовляти однією мовою, коли говоримо про кібербезпеку. Необхідно, щоб кіберпростір був зрозумілим не лише для фахівців, а й для простого громадянина, який повсякденно його використовує», – сказав Демедюк.

Він висловив переконання, що такі заходи мають проходити не щорічно, а щоквартально, оскільки «кіберпростір постійно розвивається».

Заступник секретаря РНБО підкреслив, що гарантування кібербезпеки неможливе без взаємодії з приватним сектором та міжнародними партнерами. «Забезпечити кібербезпеку самотужки практично нереально. Класичні методи захисту та обміну інформацією вже не відповідають вимогам часу», – зазначив він, додавши, що пряма взаємодія є вирішальною, зокрема, для ефективного відбиття кібератак.

Учасники круглого столу обговорили питання щодо правового регулювання забезпечення кібербезпеки в Україні, захисту критичної інформаційної інфраструктури держави, ролі СБУ у національній системі забезпечення кібербезпеки, взаємодію, роль та межі компетенції основних суб’єктів забезпечення кібербезпеки, використання спеціалізованих інформаційних систем та технологій у забезпеченні кібербезпеки, розслідування кібератак та кіберінцидентів.

Відбувся також обмін думками щодо розвитку державно-приватного партнерства у сфері кібербезпеки, ролі Національного координаційного центру кібербезпеки у координації та контролі діяльності основних суб’єктів забезпечення кібербезпеки, підготовки фахівців із захисту інформації та кібербезпеки, а також перспектив міжнародного співробітництва у сфері кібербезпеки.

Як повідомляв Укрінформ, 23 вересня в Києві відбувся перший саміт Національного кластера кібербезпеки за участю Національного координаційного центру кібербезпеки при РНБО та Фонду цивільних досліджень та розвитку США (CRDF Global).

 

Україні потрібно збудувати 240 нових суден – Укроборонпром

ВІВТОРОК, 28 ВЕРЕСНЯ 2021, 18:30   УП

Державний концерн “Укроборонпром” презентував стратегію суднобудівної промисловості України на період до 2030 року.

Про це повідомляє “Укрінформ”.

Стратегія була розроблена Укроборонпромом спільно з Асоціацією суднобудівників України “Укрсудпром” і для її написання був проведений детальний аналіз стану військового та цивільного суднобудування в Україні.

Менеджер проєктів управління стратегії та розвитку ДК “Укроборонпром” Віктор Плахута, презентуючи стратегію, розповів, що станом на сьогодні у складі військово-морського флоту України налічується 18 суден. Відповідно до рішення РНБО щодо розвитку Військово-морських сил Збройних сил до 2031 року, в Україні планується будівництво патрульних та артилерійських катерів, ракетних катерів, корветів та фрегату.

У стратегії зазначається, що для виконання цього рішення необхідно здійснити низку кроків. Зокрема, визначити центральний орган виконавчої влади, відповідальний за сферу суднобудування, забезпечити максимальну локалізацію виробництва у межах спільних проєктів з іноземними партнерами, оновити науково-технічну базу і забезпечити систему дешевого кредитування під довгострокові капіталомісткі та наукоємні проєкти з суднобудування для потреб ВМС ЗСУ.

Для розвитку цивільного флоту в Україні перш за все потрібно оновити парк суден. Загалом для вітчизняних потреб необхідно збудувати 240 нових суден.

В Укроборонпромі порахували, що обсяги вантажних перевезень внутрішніми водними шляхами України до 2030 можуть бути збільшені до 30 млн т на рік, що потенційно згенерує 7500 нових робочих місць та щороку додатково приноситиме 16 470 млн грн у бюджет.

Для досягення таких показників необхідно: ухвалити рішення РНБО щодо заходів з розвитку суднобудівної промисловості України, внести зміни до Митного та Податкового кодексів відповідно до цього рішення, ухвалити рішення РНБО про заборону використання суден, вироблених в РФ, та продовжити дію закону про держпідтримку суднобудівельної промисловості.

Задля підвищення конкурентоспроможності та залучення інвестицій у галузь в Укроборонпромі пропонують тимчасово звільнити від податкового та митного навантаження товари, вироблені за кордоном, які використовують для суднобудування. Тимчасово звільнити від сплати податків суднобудівельні підприємства, а також провести реструктуризацію боргів таких підприємств перед бюджетами та фондами.

В Укроборонпромі вважають, що підтримати суднобудівельну галузь можна шляхом спрямування частини чистого прибутку ДП “Адміністрація морських портів України” на виконання інвестиційної програми із закупівлі суден, залучення експортно-кредитного агентства для захисту українських експортерів, вирівнювання вартості вантажних перевезень залізничними та водними шляхами і запровадження прогресивного стимулюючого податку на експлуатацію суден віком понад 30 років.

“Ми разом з асоціацією “Укрсудпром” розробили проєкт стратегії розвитку судобнобудування, який вже надіслано на розгляд до апарату Ради національної безпеки та оборони і по якому проводимо сьогодні публічне обговорення. Ми очікуємо, що проєкт буде розглянутий на рівні РНБО, що дозволить підприємствам суднобудівної промисловості отримати підтримку з боку держави, яка створить необхідні умови для комплексного та системного стратегічного розвитку суднобудування в Україні взагалі”, – заявив генеральний директор ДК “Укроборонпром” Юрій Гусєв під час презентації стратегії.

 

Усик планує поїхати в Крим з поясами

ВІВТОРОК, 28 ВЕРЕСНЯ 2021, 14:26  УП

Чемпіон світу в суперважкій вазі за версіями WBA, IBF, WBO і IBO Олександр Усик заявив, що збирається поїхати до себе додому в Крим.

Джерело: Усик на пресконференції в Києві

Пряма мова Усика: “Святкувати. Звичайно, я вже це почав. Друзі мої це почали. Будемо святкувати, будемо салют стріляти, взагалі треба потренуватися завтра ще. Пояси треба дочекатися, щоб їхати додому (до Криму – ред.). Природно, я хочу побачити тренера, кумів, сестру”.

Деталі: Усик додав, що хоче зайти в зал “свій рідненький”, показати пояси своєму тренеру, який колись давно взяв його в свою секцію і “зробив з хлопчика чоловіка”.

Передісторія:

26 вересня українець Олександр Усик переміг британця Ентоні Джошуа і став новим чемпіоном світу за версіями WBA, WBO, IBF і IBO.

Раніше Усик заявляв, що Крим – божий, і його повернення до України залежить від народу і Бога.

 

Кулеба закликав Угорщину “не розкручувати емоції” через угоду з “Газпромом”

ВІВТОРОК, 28 ВЕРЕСНЯ 2021, 14:52  УП

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба закликав Угорщину “не розкручувати емоції” в кризовій ситуації, що виникла через рішення Угорщини підписати з “Газпромом” угоду про транзит газу в обхід України.

Про це повідомляє “Європейська правда” з посиланням на “Інтерфакс-Україна”.

“Закликаю угорських партнерів зараз не розкручувати емоції. Вони часто кажуть про Україну різні речі, які нам не подобаються, але ми не реагуємо на це емоційно. Потрібно діяти прагматично, шукати вихід з цієї кризи, який буде відповідати інтересам і України, і Угорщини – тому що це також відповідає інтересам Європи”, – зазначив Дмитро Кулеба.

Він зауважив, що Україна не заперечує права Угорщини укладати контракт із “Газпромом”, але що можливо було укласти не менш вигідну угоду, яка передбачала би транзит через Україну.

“Ми розуміємо, що питання виключення України зі схеми транзиту було вимогою РФ. Угорщина цю вимогу прийняла. Це не відповідає нашим інтересам, ми свої інтереси захищаємо – ось і вся історія”, – зазначив міністр закордонних справ.

Він додав, що Україна звернеться до Єврокомісії для обговорення того, як угода Угорщини з “Газпромом” вплине на енергобезпеку Євросоюзу загалом.

Нагадаємо, в понеділок Угорщина підписала новий довгостроковий контракт з російським концерном “Газпром” на постачання газу в обхід України.

Через плани підписання угоди МЗС України заявило 27 вересня, що ініціювало перенесення засідання міжурядової українсько-угорської комісії з питань економічного співробітництва, яке мало відбутись днями в Будапешті. Українська сторона також звернеться до Єврокомісії щодо надання оцінки відповідності нової угорсько-російської газової угоди європейському законодавству в галузі енергетики.

Угорщина звинуватила Україну в порушенні її суверенітету через реакцію на угоду з “Газпромом”.

У Кремлі також заявили, що Україна “не має права” втручатися в ситуацію.

 

МКІП занепокоєне долею кафедр українознавства в угорських вишах

28.09.2021 16:54

Міністерство культури та інформаційної політики (МКІП) занепокоєне долею кафедр українознавства в угорських вищих навчальних закладах.

Як передає Укрінформ, про це йшлося під час зустрічі з Верховним комісаром ОБСЄ у справах національних меншин (ВКНМ) Кайратом Абдрахмановим, повідомляє міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко в Фейсбуці.

“Обговорили права й можливості угорської етнічної спільноти в Україні. Водночас від МКІП і ДЕСС (Державна служба з етнополітики та свободи совісті – ред.) висловили занепокоєність щодо долі кафедр українознавства в угорських вищих навчальних закладах. Зокрема важливо продовжити викладання української мови в Сегедському університеті. Це вимагає особливої уваги”, – написав Ткаченко.

Він зазначив, що окремою темою розмови стало порушення прав людини в тимчасово окупованому Криму та на сході України, а також – інформбезпека. Було відзначено важливість боротьби зі стереотипами та упередженнями, сприяння рівним умовам для всіх національних спільнот, які проживають на нашій території. За його словами, мова ненависті та нетерпимості – запорука незрілого суспільства, яким простіше маніпулювати.

Ткаченко додав, що повага один до одного та толерантність– чи не найкраще засвоюється через культуру та просвіту, і звичайно, за допомогою відповідного законодавства.

“Підтримка розмаїття та інтегрованості суспільства – світова практика сильних економічних держав. Конструктивна співпраця з ОБСЄ, зокрема з Верховним комісаром ОБСЄ у справах національних меншин – важливий аспект на шляху європейської та євроатлантичної інтеграції”, – написав Ткаченко.

Як повідомляв Укрінформ, 21 вересня Уповноважений міністра зовнішньої економіки і закордонних справ Угорщини з питань розвитку політики сусідства Ференц Калмар прибув до Києва для підготовки засідання українсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин.

 

Кремль: Україна не має права втручатися в газову угоду Росії і Угорщини

ВІВТОРОК, 28 ВЕРЕСНЯ 2021, 14:09  УП

Речник Кремля Дмитрій Пєсков заявив, що Україна не має права втручатися в ситуацію з 15-річним контрактом “Газпрому” з Угорщиною.

Про це повідомило російське видання “Коммерсант”, пише “Європейська правда“.

За словами Пєскова, Росія була і залишається “абсолютним і незаперечним гарантом енергетичної безпеки” Європи.

Він сказав, що реакція України на контракт “Газпрому” і Угорщини “не вимагає яких-небудь дій у відповідь” та зазначив, що довгостроковий контракт “гарантуватиме надійні, передбачувані, ритмічні поставки палива до Угорщини за гарантованими економічно вигідними маршрутами”.

“Нічиї права тут не порушуються, ніякі норми – міжнародні, торгові – тут не порушуються. І навряд чи якась країна, включаючи Україну, вправі втручатися в цей аспект російсько-угорських відносин”, – заявив представник Кремля.

Пєсков також не погодився з заявами про те, що Росія і “Газпром” використовують газ “в якості зброї, щоб покарати Україну”.

Нагадаємо, Міністерство закордонних справ України запросило на розмову посла Угорщині в Києві після аналогічного кроку Будапешта у зв’язку з підписанням угорською стороною нового довгострокового контракту з “Газпромом”.

Угорщина підписала новий довгостроковий контракт з російським концерном “Газпром” на постачання газу в обхід України.

Через плани підписання угоди МЗС України заявило 27 вересня, що ініціювало перенесення засідання міжурядової українсько-угорської комісії з питань економічного співробітництва, яке мало відбутись днями в Будапешті.

Українська сторона також звернеться до Європейської комісії щодо надання оцінки відповідності нової угорсько-російської газової угоди європейському законодавству в галузі енергетики, додали в МЗС.

Угорщина звинуватила Україну в порушенні свого суверенітету через реакцію на угоду з “Газпромом”.

 

Угорщина звинуватила Україну в порушенні суверенітету через реакцію на угоду з “Газпромом”

ВІВТОРОК, 28 ВЕРЕСНЯ 2021, 11:07  УП

До МЗС Угорщини викликали посла України в Будапешті у зв’язку з різкою реакцією Києва на підписання угорською стороною нового довгострокового контракту з “Газпромом”.

Про це повідомив глава МЗС Угорщини Петер Сійярто, пише “Європейська правда“.

“Рішення українського уряду виступити проти цього договору зверненням до Європейської комісії глибоко обурливе”, – написав Сійярто на своїй Facebook-сторінці.

За його словами, українці не мають стосунку до того, з ким Угорщина укладає договори.

“Ми вважаємо серйозним порушенням нашого суверенітету та інтересів національної безпеки бажання перешкодити безпечному газопостачанню нашої країни, опаленню будинків угорського народу і роботі промисловості”, – заявив Сійярто.

Він сказав, що цей крок є недружнім, особливо з огляду на обсяги допомоги, яку Угорщина надала Україні. Сійярто підкреслив, що йдеться про вентилятори, медичне обладнання, підтримку військових, інвестиції.

“Ми говоримо про спробу порушити наш суверенітет, і зараз ми викликали посла України в Міністерстві закордонних справ”, – сказав Сійярто.

В понеділок Угорщина підписала новий довгостроковий контракт з російським концерном “Газпром” на постачання газу в обхід України.

Через плани підписання угоди МЗС України заявило 27 вересня, що ініціювало перенесення засідання міжурядової українсько-угорської комісії з питань економічного співробітництва, яке мало відбутись днями в Будапешті.

Українська сторона також звернеться до Європейської комісії щодо надання оцінки відповідності нової угорсько-російської газової угоди європейському законодавству в галузі енергетики, додали в МЗС.

 

Мовний закон імплементується за принципом «лагідної українізації» – Кремінь

28.09.2021 18:33

Багато статей мовного закону імплементуються поступово, через певний проміжок часу з моменту ухвалення самого Закону.

Як передає Укрінформ, про це сказав Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь під час зустрічі з Верховним Комісаром ОБСЄ у справах національних меншин Кайратом Абдрахмановим, повідомляє пресслужба Уповноваженого.

“Мовний закон імплементується за принципом лагідної українізації. Багато статей, зокрема і ті, що набули чинності в цьому році, імплементуються поступово, через певний проміжок часу з моменту ухвалення Закону. Тому і сфера обслуговування, і сфера культури, мали достатньо часу, щоб підготуватися до впровадження вимог законодавства”, – сказав Кремінь.

Він зауважив, що опоненти мовного закону, критикуючи його, вдаються до відвертих спекуляцій і маніпулюють громадською думкою. “Фейки щодо утисків мов національних меншин та маніпуляції щодо функціонування державної мови в усіх сферах суспільного життя – це елемент гібридної війни, яка вже восьмий рік поспіль триває в Україні”, – сказав Уповноважений.

Під час зустрічі сторони також обговорили питання регіональної мовної політики, катастрофічне становище української мови та мов корінних народів на окупованих територіях, а також питання вивчення досвіду та запозичення кращих практик інших країн у сфері захисту державної мови.

Як повідомлялося, Верховна Рада 25 квітня 2019 року ухвалила Закон “Про забезпечення функціонування української мови як державної”. Його статті впроваджуються в дію поетапно. Переважна більшість норм набула чинності 16 липня 2019 року: частини друга-шоста, восьма статті 23 закону, якою унормовано застосування державної мови у сфері культури.

 

Михайло Поплавський: “ТікТок — це емоційний бізнес!”

28 вересня. УНН. В Університеті культури на трендовому факультеті ТікТок заняття молоді з провідними практиками-маркетологами, топ менеджерами компаній, успішними тіктокерами, креативниками, режисерами, хореографами набирають обертів. Про це Поплавський повідомив на своїй сторінці в соціальній мережі Інстаграм.

Спікерами чергового заняття, окрім Михайла Поплавського, виступили Влад Ледбой, український тіктокер, блогер з мільйонною аудиторією (1,6 млн. підписників у ТікТок); Кирило Кудрявцев, засновник першого українського ТікТок дому Top Team House, та зірковий викладач Університету культури, український режисер театру і кіно Олександр Балабан.

“Сьогодні розпочалась інтелектуально-інформаційна революція. Йде „Битва мозгів“! Настала епоха, в якій все вирішують талант і час. Бізнес потребує талановитих тіктокерів. ТікТок-бізнес ставить лідерство та управління в центр уваги. Потрібно діяти швидко і рішуче.

ТікТок вимагає інноваційної та організаційної структури. Це вміння організувати безперервний потік творчих ідей з ефективними комунікаціями. Факультет ТікТок — місце креативних ідей та технологій! Молодь зі здоровими творчими амбіціями може реалізувати себе по максимуму!

Ідеологія ТікТоку — звернення до емоцій людини, а не до раціональності. ТікТок —це емоційний бізнес!” — зазначив Михайло Поплавський.

Масштабний спільний тікток менторів і молоді по завершенні інноваційного заняття став яскравим підтвердженням вираження емоцій в єдності.

Сама новина про відкриття першого в Україні і світі трендового факультету викликала шалений резонанс, а перші заняття продемонстрували, що сучасні медіаінструменти — невід’ємна частина бізнесу XXI століття.

 

Щоб поважали: Макрон закликав Європу розвивати власну оборону

ВІВТОРОК, 28 ВЕРЕСНЯ 2021, 16:10  УП

Президент Франції Еммануель Макрон заявив, що європейці повинні активізувати свої оборонні плани та зробити так, щоб їх поважали.

Про це повідомляє “Європейська правда” з посиланням на AP.

“Європейці повинні позбутися своєї наївності”,- сказав Макрон у вівторок на пресконференції в Парижі, коли він вперше говорив про нову угоду про оборону Індо-Тихоокеанського регіону, оголошену цього місяця США, Австралією та Великою Британією.

“Коли ми зазнаємо тиску, треба показати, що ми також володіємо силою та здатністю захищатися… це просто змушує себе поважати” – заявив він.

В рамках пакту Австралія скасує багатомільярдний контракт на купівлю французьких підводних човнів з дизельним двигуном і замість цього придбає американські судна з ядерною енергією. У відповідь на це в  якості безпрецедентного заходу Франція відкликала свого посла у США.

Посол Філіп Етьєн повернеться до Вашингтона у середу з “чітким мандатом”, сказав Макрон. Президент підкреслив, що він і президент США Джо Байден домовились минулого тижня розпочати поглиблені консультації, спрямовані на створення умов для забезпечення довіри між давніми союзниками.

Макрон сказав, що він знову поговорить з Байденом в середині жовтня, перед запланованою особистою зустріччю наприкінці наступного місяця в Європі.

“США – наші великі історичні друзі та союзники з точки зору цінностей, але ми повинні побачити, що американці зосереджуються на собі і мають стратегічні інтереси, переорієнтовані на Китай та Тихий океан”, – зазначив він.

“Ми, як європейці, повинні взяти участь у власному захисті. Це не альтернатива союзу з США і не його заміна”, – додав він.

 

В Україні зафіксували 6 552 нові випадки коронавірусу

28.09.2021 08:37

За добу 27 вересня 2021 року в Україні зафіксовано 6 552 нових підтверджених випадків коронавірусної хвороби COVID-19.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Міністерство охорони здоров’я у Фейсбуці.

Як зазначається, серед захворілих – 574 дитини та 165 медпрацівників.

За минулу добу госпіталізовано 1 288 осіб, сталося 143 летальні випадки, зафіксовано одужання 2 927 осіб.

За добу протестовано методом ПЛР – 31 051 особу, методом ІФА – 9 067, експрес-тестами – 25 694 особи.

За весь час пандемії в Україні захворіло 2 401 956 осіб, одужало – 2 248 071, сталося 55 863 летальні випадки, проведено 12 741 131 ПЛР-тестувань.

За останню добу найбільша кількість підтверджених випадків зареєстрована у Дніпропетровській (595), Харківській (547), Донецькій (528), Запорізькій (500), областях та м. Київ (461).

Як повідомляв Укрінформ, за добу 26 вересня в Україні було зафіксовано 3007 нових підтверджених випадків коронавірусної хвороби COVID-19.

 

Услід за коктейлем з антитіл Японія схвалила другий препарат від COVID-19

28.09.2021 09:32

Міністерство охорони здоров’я, праці та соціального забезпечення Японії схвалило ще один лікарський препарат для лікування неважких форм коронавіруса.

Про це повідомляє Укрінформ з посиланням на NHK.

Зазначається, що це вже другий препарат, якому дали зелене світло в країні слідом за коктейлем з антитіл.

У понеділок міністерство схвалило препарат сотровімаб, що випускається британським гігантом фармацевтичної промисловості – компанією GlaxoSmithKline.

У той же день рада експертів при міністерстві оцінила і визнала ефективність і безпеку зазначеного препарату.

“Сотровімаб” є нейтралізуючим антитілом, яке послаблює коронавірус. Препарат застосовується внутрішньовенно.

Лікуванню препаратом підлягають пацієнти з симптомами у легкій і помірній формі, яким не потрібний кисень, але у яких є високий ризик розвитку важкої форми захворювання.

Проведені за кордоном клінічні випробування показали, що препарат знижує ризик госпіталізації або смерті на 79%. У травні ці ліки схвалило для екстреного застосування Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США.

Як повідомляв Укрінформ, у серпні Управління терапевтичних товарів Австралії (TGA) видало дозвіл на лікування пацієнтів з COVID-19 препаратом на основі моноклональних антитіл “Сотровімаб” (Sotrovimab, XEVUDY).

У світі станом на ранок 28 вересня зафіксовано 233 099 451 випадок інфікування коронавірусом, зокрема 4 769 820 летальних, одужали вже 209 832 648 осіб.

 

ДПСУ спростовує фейк про «звільнення прикордонників» через відмову від вакцинації

28.09.2021 17:42

Інформація, поширена деякими ЗМІ, про те, що невакцинованих від коронавірусу прикордонників можуть звільнити з роботи, є фейковою.

Про це сказав у коментарі кореспонденту Укрінформу речник ДПСУ Андрій Демченко.

“Інформація про те, що невакцинованих прикордонників можуть звільнити з роботи, не відповідає дійсності”, – сказав він.

Усі військовослужбовці проходять службу та звільняються з лав відомства відповідно до вимог Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” та Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, і будь-яких норм чи вимог щодо вакцинації там не передбачено, уточнив Демченко.

За його словами, вакцинація прикордонників триває від березня. Проводиться постійне інформування про важливість профілактичного щеплення. Власним прикладом необхідність вакцинації, аби долати пандемію, першим продемонстрував керівник відомства.

На даний час у відомстві вакциновано 69% особового складу, і вакцинація прикордонників триває щодня, сказав Демченко. “При цьому наголошу, щеплення проводять медичні бригади МОЗ та МВС. Також відомством забезпечується дотримання заходів безпеки щодо запобігання поширення серед особового складу коронавірусної інфекції”, – зазначив речник ДПСУ.

За його словами, відбувається постійне проведення температурного скринінгу особового складу перед початком роботи, проведення дезінфекції у службових зонах, використання особовим складом індивідуальних засобів захисту органів дихання та шкіри, забезпечується тестування на наявність коронавірусу. “Керівниками органів Держприкордонслужби до особового складу доводиться інформація про стан охоплення вакцинацією, щоб підлеглі бачили, що в цьому немає нічого страшного. Прикордонники свідомо проходять щеплення від небезпечної хвороби, бо це в першу чергу і їхня безпека, адже щодня контактують з великою кількістю людей”, – підкреслив Демченко.

Раніше деякі ресурси повідомили, що прикордонників нібито звільняють за відмову вакцинуватися.

 

Міжнародний саміт мерів проходить у Києві

28.09.2021 10:38

IV Міжнародний саміт мерів розпочав роботу у Києві.

Участь у заході беруть понад 130 очільників міст, представників бізнесу, центральної влади та експертів з України, Німеччини, США, Португалії, Албанії, повідомляє кореспондент Укрінформу.

Зокрема, на саміт приїхали міські голови Хмельницького, Миколаєва, Тернополя, Івано-Франківська, Львова, Житомира, Маріуполя, Тирани, Кашкайша тощо.

Учасники заходу долучаться до панельних дискусій на теми глобальних трендів розвитку міст, взаємодії між локальною та центральною владою, залучення інвестицій, інклюзивності тощо.

Очільники десяти українських міст презентують успішні проєкти, реалізовані у період боротьби з пандемією.

“Міжнародний саміт мерів – це більше ніж конференція. Це місце зустрічі і місце започаткування нових проєктів та партнерств”, – підкреслила його засновниця Ірина Озимок.

Міжнародний саміт мерів (IMS) заснований у 2016 році як платформа для обміну досвідом між лідерами місцевого самоврядування. Він об’єднує мерів із різних країн, бізнес-спільноту, представників міжнародних організацій та громадян, щоб обговорити рішення, інновації, презентувати найкращий міжнародний і місцевий досвід міського управління та поділитися історіями успіху у різних сферах.

Завдяки спеціальному формату саміту учасники набувають нових знань і створюють міцні зв’язки з видатними лідерами міських перетворень з усього світу, беруть участь у сесії швидких бізнес-зустрічей, мають змогу протестувати різні рішення для міст, підписують меморандуми та започатковують спеціальні проєкти.

Саміт організований Western NIS Enterprise Fund та за підтримки Прем’єр-міністра України.

 

Україна обговорює з МВФ продовження програми stand-by на понад пів року

ВІВТОРОК, 28 ВЕРЕСНЯ 2021, 12:42  УП

Україна веде перемовини з Міжнародним валютним фондом щодо продовження програми stand-by на 6-9 місяців, чинна програма закінчується 8 грудня.

Про це голова Національного банку Кирило Шевченко розповів в інтерв’ю LB.ua.

Він нагадав, що з 21 вересня в Україні працює місія МВФ. Згідно попереднього графіку, наступний транш від Фонду оцінюється в 500 млн СПЗ (спеціальних прав запозичення), або 700 млн доларів.

Водночас за словами Шевченка за результатами переговорів під час місії сума наступних траншів може бути скоригована. Раніше на запитання журналіста ЕП голова НБУ зазначив, що допускає вищу суму з огляду на пропуск декількох траншів.

“Поточна програма закінчується 8 грудня цього року, і важливо визначитись, що далі. Наразі ми проводимо консультації з МВФ та сподіваємось на рішення щодо її продовження на 6-9 місяців. Цей термін обумовлено технічною потребою – саме стільки часу потрібно для того, щоб пройти всі передбачені програмою перегляди”, – заявив він.

Шевченко додав, що вже зараз Україні слід “сідати за стіл переговорів” з МВФ та обговорювати базові підходи та принципи, на яких будуватимуться економічні зміни в наступні 3-5 років.

Голова Нацбанку зазначив, що для України надзвичайно важливо продовжити співпрацю з МВФ, а також висловив сподівання що рішення Виконавчої Ради МВФ буде прийнято впродовж першого тижня листопада.

Читайте також: МВФ поїхав, але ви тримайтеся: чому Україна не отримала грошей та у що це виллється

Нагадуємо:

Міністр фінансів Сергій Марченко допускає продовження чинної 18-місячної програми stand-by з Міжнародним валютним фондом на пів року.

Радник президента з питань економіки Олег Устенко вважає, що Україна може отримати 700 млн доларів траншу від МВФ у вересні, він також не виключає можливості продовження програми.

Європейська Комісія схвалила виділення Україні другого траншу макрофінансової допомоги у 600 млн євро. Раніше умовою для його надходження називали рішення МВФ.

 

Отримання субсидії: автоматичну верифікацію не пройшли 200 тисяч домогосподарств

28.09.2021 18:19

Через невідповідність критеріям, що дають право на отримання субсидії, 200 тисяч субсидіантів не пройшли автоматичну верифікацію.

Про це сказала міністр соціальної політики Марина Лазебна під час пресконфренції в Укрінформі.

“200 тисяч, які були непідтверджені, не пройшли верифікацію. Після опалювального сезону в нас було 3 млн домогосподарств, 2,5 були передані на автоматичну верифікацію до Мінфіну і ще там 400-500 тисяч мали все одно прийти і підтвердити, де їх місце проживання по факту реєстрації”, – розповіла Лазебна.

Вона уточнила, що ці 200 тисяч домогосподарств не пройшли верифікацію саме через невідповідність критеріям, що дають право на отримання субсидії.

“Але знову ж таки, це була автоматична верифікація. Тобто органи соцзахисту передали (дані – ред.) у Мінфін, це була звірка. …Ми, до речі, постійно проводили селектори з органами соціального захисту: будь ласка, у вас було стільки-то субсидіантів у регіоні, а стало менше, і ми постійно спонукали органи соціального захисту перевірити додатково. І до людей завжди зверталися: будь ласка, зверніться, покажіть свої документи, якщо все добре, то подавайтеся на субсидію. Тобто ми тут за людей. І не (всі – ред.) пройшли верифікацію, бо бувають різні ситуації, наприклад, щось не так було написано”, – зауважила міністр.

Як повідомлялося, раніше міністр соціальної політики Марина Лазебна повідомила, що наразі субсидія призначена вже майже 2,5 млн домогосподарствам, із яких автоматично – майже 2 мільйонам.

У квітні уряд ухвалив рішення, яким переглянуто окремі критерії надання житлових субсидій для забезпечення адресного підходу при наданні державної соціальної підтримки населенню та здійснення заходів ефективного і раціонального використання бюджетних коштів, зокрема уточнено вимоги матеріального та майнового характеру під час призначення житлових субсидій у частині: здійснення одноразових вартісних покупок, наявності банківських депозитів, здійснення операцій з купівлі іноземної валюти, банківських металів тощо.

 

Притула підтвердив наміри створити власну партію

ВІВТОРОК, 28 ВЕРЕСНЯ 2021, 20:07  уп

Шоумен та політик Сергій Притула повідомив, що працює над створенням власної політичної партії, проте деталі обіцяє повідомити пізніше.

Джерело: Притула в ефірі передачі “Перші особи” на “24 каналі” та в коментарі “Українській правді”

Пряма мова Притули: “Це очевидно буде політична партія. Поки що вона на етапі формування.

Тобто, якщо ви хочете зараз якогось ексклюзиву у вигляді неймінгу, брендингу і так далі – дайте мені трішки часу, і я обов’язково вам все розкажу.

Але це однозначно буде не віртуальна якась історія”.

Деталі: В коментарі “Українській правді” Притула підтвердив наміри. Він розповів, що останніми місяцями роз’їжджає по Україні, формуючи команду на місцях. Як тільки структура буде сформована – він обіцяє повідомити ЗМІ про усі деталі.

Що було раніше: 7 червня стало відомо, що Притула хоче покинути партію “Голос”. За його словами, причиною стало нове керівництво, яке віддалилось від початкових засад партії.

Притула запевнив що не йде з політики і запропонує щось тим, хто “хоче робити щось для людей і держави”.

 

Перший заступник Кличка каже, що його оббрехали, і звертається до суду і НАБУ

ВІВТОРОК, 28 ВЕРЕСНЯ 2021, 13:42  УП

Перший заступник міського голови Києва Микола Поворозник вирішив подати до суду на колишнього радника Віталія Кличка Максима Бахматова, звинувачуючи його в наклепі на себе.

Джерело: пост Поворозника у Facebook

Пряма мова: “Друзі! Колишній радник Київського міського голови вчора оприлюднив так зване розслідування, де фігурує моє прізвище. Згадують мене та членів моєї родини. Хочу повідомити: розповсюджена неправдива інформація і я подаю позов до суду на її автора.

Також звертаюся до Національного антикорупційного бюро України з вимогою оперативно провести повну та неупереджену перевірку інформації, яку поширено в соцмережах та ЗМІ, з подальшим оприлюдненням результатів цієї перевірки.

Я з усією відповідальністю заявляю, що законів не порушую”.

Деталі: Поворозник наголосив, що безпідставні звинувачення шкодять його репутації, зачіпають честь і гідність його сім’ї.

На його переконання, їхні автори мають нести відповідальність.

“Я, як ніхто, зацікавлений в оперативному і неупередженому розслідуванні цього випадку”, – додав Поворозник.

Цьому передувало: Колишній радник мера Києва Максим Бахматов випустив “відеорозслідування” про “мільйони” першого заступника Віталія Кличка Миколу Поворозника, які він нібито не повністю задекларував.

Він заявив, що ТОВ “Нідком”,за неповні 3 роки виграла 21 тендер на будівництво на загальну суму 565 млн грн. Фірмою з 2017 року керувала Олександра, яка зустрічалася з сином Поворозника і у 2020 році вийшли за нього заміж, після чого відмовилася від керівництва компанією.

Замовниками будівництва у “Нідком” у 2019 році були міські лікарні, а у 2020-му – Відділ освіти Бучанської міської ради. На той час син Поворозника і Олександра були заручені.

Бахматов також вказував, що ліцей, де працює вчителем дружина Поворозника, став одним із 10 навчальних закладів, які отримали з бюджету гроші на облаштування футбольних майданчиків та полів.

Також він нагадав, що у квітні 2020 року Поворозника підозрювали у вимаганні хабаря у 125 тисяч доларів. Але справу зам’яли, а Поворозника Кличко повернув на посаду.

“Українська правда” просила у Поворозника коментар щодо матеріалу Бахматова, але він розмістив його у своєму Facebook.

 

“Євросолідарність” пішла до НАБУ, ДБР і ОГП через закон про олігархів

ВІВТОРОК, 28 ВЕРЕСНЯ 2021, 13:45  УП

Фракція “Європейська солідарність” подала заяви до НАБУ, ОГП і ДБР через нібито вчинення кримінального правопорушення при голосуванні за закон про олігархів.

Джерело: пресслужба “Європейської солідарності“, брифінгу Артура Герасимова, Ростислава Павленка та Володимира В’ятровича

Пряма мова Герасимова: “Те, що відбулися, це не просто порушення регламенту. Сталася кримінальна дія, вчинок, злочин, яким було нанесено дуже серйозного удару по парламентаризму”.

Деталі: У “ЄС” вважають, що закон небезпечний, тому що дає право президенту Володимиру Зеленському через РНБО визначати неугодного політика олігархом.

Таким чином, вважають у “ЄС”, Зеленський намагається взяти під контроль 4 гілку влади – ЗМІ.

Передісторія:

23 вересня Верховна Рада підтримала у другому читанні та в цілому президентський законопроєкт про олігархів №5599.

Спікера ВР Дмитра Разумкова не було на засіданні, оскільки він повторно захворів на коронавірус і перебуває на самоізоляції.

У прийнятому Верховній Раді законі про олігархів є юридична колізія через протиріччя у тому, хто визначає статус олігарха – і РНБО і НАЗК, одну статтю його повинні переголосувати.

У прийнятому Верховній Раді законі про олігархів є юридична колізія через протиріччя у тому, хто визначає статус олігарха – і РНБО і НАЗК, одну статтю його повинні переголосувати.

 

“Голос” відсторонив голову ключового для себе львівського осередку

ВІВТОРОК, 28 ВЕРЕСНЯ 2021, 18:14  УП

Політрада партії “Голос” 28 вересня своїм рішенням відсторонила Ярослава Рущишина з посади голови львівської обласної організації партії.

Джерело: сайт “Голосу”

Деталі: Тимчасово виконуючим обов’язки голови осередку призначено заступника голови партії Андрія Осадчука.

Дослівно: “Голос” вдячний Ярославу Рущишину за його внесок у розбудову Львівської обласної територіальної організації політичної партії, проте останні події у Верховній Раді … роблять неможливим подальше перебування пана Рущищина у керівних органах одного з ключових осередків партії “Голос”.

Більше деталей: Рущишина звинуватили у таких діях:

відкритій співпраці з Офісом президента разом з частиною депутатів фракції “Голос”;

спільному голосуванні з порушенням регламенту Верховної Ради;

роботі в інтересах влади заради завуальованих хабарів у вигляді бюджетного фінансування округів депутатками-мажоритарницями від Львівщини Галиною Васильченко та Наталією Піпою;

відкритих діях, спрямованих на розвал партії та фракції, а також відсутності реакції львівської організації та її очільника.

Політрада “Голосу” звернулася до ради львівської організації з проханням надати свої пропозиції щодо кандидатури на посаду нового голови обласної організації.

Передісторія: Ярослав Рущишин пройшов до Верховної Ради від “Голосу” на виборах у липні 2019 року в одному з округів Львова.

До обрання нардепом він був гендиректором мережі швейних фабрик на заході Україні “Троттола”. У 2006-2010 роках Рущишин був депутатом Львівської обласної ради.

Раніше львівська облорганізації партії “Голос” звернулась до голови парламентської фракції Ярослава Железняка і голови партії Кіри Рудик з вимогою скласти повноваження для повного перевантаження політичної сили.

 

НАБУ і САП проводять обшуки в оточення “слуги” Куницького в Харкові – джерела

ВІВТОРОК, 28 ВЕРЕСНЯ 2021, 17:02  УП

Національне антикорупційне бюро та Спеціалізована антикорупційна прокуратура здійснюють у Харкові низку обшуків у рамках справи про хабар, ухилення від сплати податків, відмивання грошей та незаконне збагачення. За даними джерел, справа пов’язана з нардепом від “Слуги народу” Олександром Куницьким.

Джерело: співрозмовники Української правди в правоохоронних органах, телеграм-канал НАБУ, Інтерфакс-Україна

Деталі: У бюро нічого про Куницького не кажуть, повідомляючи лише, що слідчі дії санкціоновані слідчим суддею Вищого антикорупційного суду і “наразі це вся інформація, яку ми можемо повідомити з огляду на таємницю слідства”.

Проте за даними джерел, обшуки проходять в офісі компанії “Автоентерпрайз”, а також вдома у її гендиректора Дмитра Ніконова та депутатки-“слуги” з Харківської міськради Аліни Мустафаєвої.

Ніконов, який також є помічником Куницького, заявив, що нічого не знає, а НАБУ забрало у нього два телефони і ноутбук та зламало двері будинку.

Довідково: Мустафаєва і Ніконов є помічниками на громадських засадах депутата Верховної Раді з фракції “Слуга народу” Олександра Куницького.

Передісторія: Після виходу розслідування журналістів програми “Схеми” Національне антикорупційне бюро ще в 2020 році розпочало кримінальне провадження щодо Куницького, колишнього блогера, відомого під псевдонімом ZPSanek. За даними “Схем”, йдеться про хабар.

Під час журналістського розслідування “Схеми” встановили, що Куницький використовує депутатський мандат в інтересах приватного бізнесу, просуваючи інтереси харківської групи компаній “Автоентерпрайз”, що займається імпортом електрокарів та встановленням зарядних станцій для них.

 

Візит Зеленського, сесії, нагородження найкращих “слуг” – що чекає нардепів у Трускавці

ВІВТОРОК, 28 ВЕРЕСНЯ 2021, 15:26  УП

Програма  виїзного засідання фракції “Слуга народу” в Трускавці передбачає нагородження “найкращих депутатів”, сесії з силовиками та радником голови Офісу президента Андрія Єрмака.

Джерело: співрозмовники УП в “Слузі народу”

Деталі: Жити “слуги” будуть у Трускавці у трьох готелях: Rixos, “Міротель” та “Лісова пісня”

Проведення великого засідання фракції планується у день приїзду – 1 жовтня. Тоді ж планується сесія з радником голови ОПУ Тимофієм Миловановим.

2 жовтня – основний день роботи для “слуг”. Цього дня у Трускавці чекають на президента Володимира Зеленського.

З 10:00 до 11:30 має відбутися сесія за участі керівників силових відомств.

Після цього до 19:00 буде робота в групах і презентація напрацювань, з перевою на обід і кава-паузи.

Після вечері і вільного часу, о 21:30 розпочнеться церемонія нагородження найкращих депутатів.

Пізніше розпочнеться гала-вечеря, де, як кажуть джерела УП, глава фракції СН Давид Арахамія відіграє dj-сет.

За даними УП, в неділю 3 жовтня у депутатів передбачений лише сніданок і повернення назад до Києва.

Детальніше з програмою виїзного засідання фракції “Слуга народу” можна ознайомитися тут.

Передісторія:

Президент Володимир Зеленський запланував зустріч із фракцією “Слуга народу” у Трускавці, як це було влітку 2019 року, – і не лише з розмовою й “навчанням”, а й з кадровими рішеннями. Речник президента Сергій Никифоров говорив, що заплановано “багатоденну фундаментальну зустріч” Зеленського з партією.

Голова партії “Слуга народу” Олександр Корнієнко анонсував, що на збори парламентської фракції в Трускавці запросять керівників Офісу генпрокурора і Служби безпеки України, а також представників Кабінету міністрів та Офісу президента.

22 вересня спікер парламенту Дмитро Разумков казав, що його не запросили на збори фракції у Трускавці. Корнієнко відповів, що це робоча нарада – і її учасники у відповідний термін отримають відповідні запрошення.

Влітку 2019 року партія “Слуга народу” проводила у Трускавці тренінг для своїх майбутніх народних депутатів.

 

Фірма заступника голови ОП заробила на вояжах Зеленського та форумі “Україна 30” – ЗМІ

ВІВТОРОК, 28 ВЕРЕСНЯ 2021, 12:07  УП

ТОВ “Goodmedia”, яке належить родині заступника голови Офісу президента Кирила Тимошенка, заробило на проведенні президентського форуму “Україна 30” у 2021 році і на передвиборчій кампанії партії “Слуга народу” у 2020 році.

Джерело: “Наші гроші” та “Бабель”

Деталі: “Goodmedia” заснував і до березня 2020 року очолював заступник голови Офісу президента Кирило Тимошенко. Потім компанію очолила його дружина Олена Тимошенко. Але до вересня 2021 року Кирило Тимошенко значився на сайті компанії як CEO.

Видання “Бабель” повідомило, що ТОВ “Goodmedia” без конкурсу стала організатором форуму “Україна 30” і отримала за свої послуги мільйони гривень.

9 компаній стали партнерами форуму, що проходив з ініціативи Володимира Зеленського з лютого до серпня 2021 року в київському виставковому центрі “Парковий”.

Компанія “Гудмедіа” отримала щонайменше 6,5 млн грн від структур Ріната Ахметова, Андрія Веревського, Юрія Косюка, Олександра Гереги та інших крупних бізнесменів, які платили за участь їхніх спікерів у форумі.

За інформацію “Бабеля”, від ДТЕК ВДЕ компанія Тимошенків отримала 3,5 мільйона гривень (696 тисяч за “Україна 30. Платіжка” і 2,78 мільйона за “Україна 30. Екологія”).

За участь у профільних дискусіях на “Україні 30” платили і неурядові організації. NGO перераховували гроші не Goodmedia, а ФОПам, розповів один із учасників ринку.

Після публікації на “Бабелі” до “Наших грошей” потрапили дані про заробітки фірми Тимошенко і на передвиборчій кампанії “Слуги народу” на місцевих виборах, що пройшли 25 жовтня 2020 року.

Виявилось, що ТОВ “Гудмедіа” отримало 1,23 млн грн за послуги з організації та проведення корпоративних заходів партії “Слуга Народу” та її регіональних організацій організацій.

За захід у Запоріжжі 19 серпня сплачено 100 тисяч гривень, у Херсоні 20 серпня – 123 тисяч гривень, у Миколаєві 21 серпня – 116 тисяч гривень, у Дніпрі 26 серпня – 79 тисяч гривень, у Кропивницькому 27 серпня – 95 тисяч гривень, у Каневі 28 серпня – 97 тисяч гривень, у Полтаві 1 вересня – 104 тисячі гривень, у Харкові 2 вересня – 100 тисяч гривень, у Сумах 8 вересня – 113 тисяч гривень, у Житомирі 8 вересня – 90 тисяч гривень, у Хмельницькому 9 вересня – 106 тисяч гривень, в Одесі 12 вересня – 111 тисяч гривень.

Підтвердження фінансовим стосункам “Слуги народу” та “Гудмедіа” є на сайті НАЗК. У квартальному звіті партії вказано, що партія заплатила фірмі Тимошенко 1,23 млн грн за послуги проведення заходів, але без розшифровки, яких саме.

У вказані дати президент Володимир Зеленський перебував із робочими візитами у вищевказаних містах. Паралельно він взяв участь у презентації деяких кандидатів від партії “Слуга народу” на місцевих виборах і закликав підтримати їх.

Окрім плати за організацію передвиборчих заходів Зеленського “Гудмедіа” у 2020 році також отримало кошти за виробництво серії відео- та радіороликів “Україна – це ти” й “Вирішуєш ти” на загальну суму 250 тисяч гривень.

 

“Жахливі цифри”: ОГП виплачує компенсації поновленим через суди прокурорам

ВІВТОРОК, 28 ВЕРЕСНЯ 2021, 13:40  УП

Прокурори, звільнені у межах люстрації і реформи прокуратури, поновлюються на посадах через суди і отримують великі компенсації.

Джерело: генпрокурор Ірина Венедіктова під час конференції Ради Європи щодо реформи прокуратури в Україні, цитує “Укрінформ”

Пряма мова: “Коли до нас звертаються працівники з виконавчими листами, ми виконуємо їх. Я не хочу називати цифри, у які ми заходимо з цими компенсаційними виплатами, вони жахливі.

У нас іде повернення не тільки після реформи (прокуратури – ред.), у нас іде хвиля повернення рішеннями Верховного Суду через люстрацію”.

Деталі: За словами Венедіктової, компенсації поновленим на посаді виплачують з бюджету Офісу генпрокурора.

Водночас вона уточнила, що прокурори поновлюються на посадах не автоматично, а зобов’язані пройти переатестацію.

Передісторія:

Верховна Рада 19 вересня 2019 року ухвалила закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури”.

Реформа Генпрокуратури розпочалася з атестації прокурорів ГПУ й охоплювала перевірку прокурорів та створення Офісу генерального прокурора. 2 січня 2020 року в Україні розпочав роботу Офіс генпрокурора.

Атестацію пройшли птакож рацівники регіональних і місцевих прокуратур.

Передбачалося, що внаслідок реформування кількість прокурорів має зменшитися з 15 тис. до 10 тисяч.

 

Між партизанами і спецслужбами. Як пов’язані між собою “справа Семенченка”, білоруські революціонери та українська розвідка

СОНЯ ЛУКАШОВА — ВІВТОРОК, 28 ВЕРЕСНЯ 2021, 05:30 УП

Семен Семенченко, колишній герой добровольчого руху зі скомпрометованою репутацією кілька років співпрацював з Головним управлінням розвідки. За його словами, метою цієї співпраці було створення неофіційних загонів на службі в держави. Щось на кшталт ПВК.

Підтримкою Семенченка та спецслужб скористались партизани в Білорусі – група революціонерів, яка не вірила в мирні протести проти режиму Лукашенка, а бачила сенс у силових методах боротьби. Усі її учасники тепер звинувачені на батьківщині в тероризмі.

Для самого Семенченка співпраця теж завершилась кримінальною справою, в якій фігурують багато як знайомих, так і невідомих широкому загалу персонажів.

Ця історія не тільки, і навіть не стільки про Семенченка, як про непублічний бік відносин України та Білорусі, про неглянцевий протестний рух у сусідній державі та роль українців у його розвитку.

Під будинком у Печерському районі Києва припаркований синій мікроавтобус із тонованим склом. Він стоїть, не вимикаючи двигун, навпроти входу в під’їзд. Всередині – кілька чоловіків, які проводжають відвідувачів поглядом.

“Це СБУшники чергують”, – каже нам мешканець однієї з квартир у цьому під’їзді.

Така честь тут – саме заради нього.

Його звати Семен Семенченко. Колишній депутат і комбат. А нині – підозрюваний у кількох тяжких злочинах. Людина із заплутаною біографією та неоднозначною репутацією.

Не менш заплутана і з моральної сторони важка історія привела нас до нього на розмову, коли чоловік на кілька днів вийшов із СІЗО. Вона про інституції, які ціною чужої безпеки охороняють власні секрети. І переконують, що ці таємниці – державні.

Ця історія може викликати низку запитань і сумнівів. На деякі з них відповімо на самому початку:

Цей матеріал може нести ризики для безпеки героїв і репутації держорганів, і ми це усвідомлюємо. Саме тому редакція 4 місяці не поспішала з публікацією, щоб ретельно перевірити факти і не завдати зайвої шкоди.

Якщо текст порушує державну таємницю, нагадаємо, що навіть закон ставить суспільно необхідну інформацію важливішою за заборону її розголошувати.

Ця історія саме така – суспільно значуща. Оскільки може йтись про сумнівні дії, безвідповідальність і лицемірство українських службовців, які прикриваються інтересами держави. При цьому із серйозною небезпекою для людей.

Ця розповідь все ще залишається рівнянням з багатьма невідомими. Важкодоступність – специфіка роботи спецслужб. Однак ми опитали різних людей, проаналізували офіційні документи і співставили інформацію з відкритих джерел.

“Українська правда” офіційно зверталась по коментарі до Служби безпеки України, Головного управління розвідки та Офісу генерального прокурора. Жоден із цих органів на наші запитання не відповів і не спростував наші дані. Правоохоронці посилались на таємність інформації.

При цьому в матеріалах кримінальної справи щодо Семенченка неодноразово зустрічаються копії публікацій ЗМІ, в тому числі, “Української правди”. Серед іншого, Служба безпеки вважає, що через новини УП хтось тиснув і дискредитував свідка, опублікувавши його ім’я. Хоча нашим джерелом було публічне судове рішення.

Такі оцінки незалежних медіа, ще й зроблені таємно від суспільства, не наблизять правоохоронців до пошуку правди.

Глава 1. Хто такий Мікалай Автухович, чому він називає себе білоруським партизаном та що його пов’язує з Семенченком

Ім’я Мікалая Автуховича добре відоме білоруському опозиційному руху. Принаймні тим його активістам, які живуть у протистоянні з режимом Олександра Лукашенка довше, ніж з 2020 року.

Автуховича не було серед лідерів протестів, що спалахнули минулоріч. Про нього наразі небагато розповідають навіть білоруські ЗМІ, годі й казати про іноземні. Автухович – це інша білоруська революція, радикальніша, не така популярна і з акцентом на національному питанні. У свої 58 років Автухович – партизан.

Білоруси описують його як колишнього простого підприємця, якому допекла тамтешня влада з її хижацьким ставленням до бізнесу. У 90-х, відслуживши в армії і відвоювавши в Афганістані, він шукав різні шляхи для заробітку: здавав в оренду приміщення, возив овочі в Росію, займався вантажними перевезеннями.

У рідному Вовковиську Автухович став відомим завдяки власній службі таксі. Білі автівки Mercedes-Benz із якісним сервісом і цінами, нижчими, ніж у конкурентів, заслужили прихильність міcцевих.

За рік роботи Автухович заявив, що в нього вимагали хабар. А невдовзі білоруська влада ускладнила роботу малого бізнесу, обмеживши кількість працівників, яких може найняти індивідуальний підприємець. Пропрацювавши півтора року, таксі потрапило під постійні надокучливі перевірки влади і штрафи, а білі “мерси” – під арешт.

На дворі тоді був 2003. Наступного року в Білорусі мали пройти парламентські вибори. Конфлікт з владою виштовхнули Автуховича у політичну боротьбу. Він пішов кандидатом і робив акцент на свободі підприємництва.

Офіційні підрахунки не дали Автуховичу перемоги, а інспекції лише з новою силою взялись за його бізнес. У 2005 році чоловіка затримали і звинуватили в ухиленні від податків. Суд дав йому 3,5 років колонії.

У 2008 році під тиском міжнародної спільноти Лукашенко звільнив низку політв’язнів, зокрема й Автуховича. Вже менше ніж за рік того знову кинули за грати. На цей раз – за значно серйознішою справою.

Автуховича й інших фігурантів спершу звинуватили в підпалах будинків двох силовиків у 2005 році. Потім слідство додало ще незаконне зберігання зброї та боєприпасів і тероризм – планування замахів на обласного чиновника та заступника міністра.

Свідки звинувачення пізніше розповідали, що давали свої покази під тиском. Зрештою, навіть білоруський суд відкинув епізоди про “підготовку терактів” і “підпали”, однак за зброю Автуховича відправили у тюрму на понад 5 років.

Він вийшов на волю у 2014 році і зник із публічного простору. За його ж словами, “пішов у глибоке підпілля”. Жив, конспіруючись й уникаючи пасток від білоруських правоохоронців. А за 4 роки почав з’являтись у соцмережах із натяками, що має соратників, планує нову боротьбу. І невдовзі оголосив про її початок.

У травні 2019 на сторінці Автуховича з’явився “Ультиматум Лукашенку”.

Чотири сотні уподобань, дві сотні поширень і відсутність підтримки з боку опозиційних лідерів – вендета Автуховича не стала початком великої революції.

Його це не турбувало. Після 15 років протистояння з владою Автухович остаточно розчарувався у мітингах і політичних інструментах. Коли в 2020 протестувальники знову спробували боротись з Лукашенком демократичними методами, давній партизан публічно критикував опозиційних кандидатів у президенти і писав, що мирно режим не здолати. Автухович бачив майбутнє за силовими методами.

“Ультиматум” вимагав від президента Білорусі низки дій, зокрема, відставки. А коли відведені на це 30 днів минули, Автухович написав, що “починає діяти”: “Ми зі своєю командою прокладаємо новий шлях в боротьбі з цим режимом. Цей шлях виглядає небезпечним, але йти потрібно саме по ньому”.

Він анонсував запуск “народного трибуналу”. Обіцяв не закликати людей “виходити під кийки ОМОНу”, а вирішувати “проблему вседозволеності влади” самостійно з командою.

Як саме – описувати не став. Співрозмовник в оточенні Автуховича розповів УП, що чоловік не ділився деталями навіть з друзями. У співгромадян попросив підтримки: фінансової (на латвійський рахунок) та інформаційної (підпільники не мали у своїх рядах навіть знавця з конструктора сайтів і шукали його через фейсбук).

“Ми маємо свій план ліквідації режиму. Ми до цього готуємося”, – писав Автухович.

Режим спіймав його у грудні 2020 року. А разом – ще 13 людей. Білоруська влада назвала їх терористами і звинуватила в контрабанді зброї.

Про затримання “групи Автуховича” особисто повідомляв Лукашенко: “Мерзотники останні… Готували теракти по всій країні, і вже почали здійснювати. На тому і погоріли”.

Білоруське слідство дуже закрите від суспільства. Адвокатка Автуховича не може спілкуватись з пресою – у неї зв’язані руки суворою таємницею слідства. Однак основна фабула відома – її білоруська влада тримати в таємниці не стала. У розпорядженні УП також є окремий документ з матеріалів справи, в якому коротко викладена суть.

Головними “терористами”, крім Автуховича, Комітет державної безпеки визначив ще 3 білорусів: 52-річного Артура Попка (спершу був у розшуку, нині, за даними ЗМІ, теж затриманий), 47-річного Павла Саву та 33-річного Віктора Снегура, уродженця прикордонного українського села Копище.

КДБ Білорусі вважає, що в ніч з 1 на 2 жовтня 2020 року група підпалила автівку і недобудовану оселю інспектора місцевої міліції у Вовковиську. За півтора місяці, теж вночі, у місті Гродно хтось підірвав машину омонівця – за твердженням слідства, це була та ж група.

Все це Автухович нібито робив особисто разом із соратниками. Один із обвинувачених – Павло Сава, який “стояв на шухері” – швидко дав потрібні слідству свідчення проти себе та інших затриманих. ЗМІ називають Саву безробітним, а співрозмовник УП в оточенні Автуховича охарактеризував його як “кримінальника”.

Серед інших затриманих у цій справі: родина священика, в будинку якого гостював Автухович; 55-річна активістка, яка, за даними УП, вела його телеграм-канал; 60-річна пенсіонерка, якій пропаганда приписує слідкування за об’єктом підриву.

КДБ не вважає своїм обов’язком говорити із співвітчизниками. Родичам можуть не розповідати, за що людину утримують за гратами. На затриманих тиснуть, а їхні “зізнання” потім показують по державних телеканалах.

Саме так сталось із членами “групи Автуховича”. Державне пропагандистське телебачення показало великий сюжет про справу Автуховича, відштовхуючись, зокрема, від інтерв’ю Павла Сави, а також опублікувавши листування і перемовини фігурантів.

Водночас, близькі декого з них досі не можуть добитись від слідства суті звинувачень. “Українська правда” поговорила з родичкою одного із затриманих. Його сім’ї лише відомо, що чоловік був знайомий з Автуховичем, і що наразі його намагаються пов’язати зі справою. Як саме – не знає навіть адвокат.

При цьому КДБісти тиснуть, мовляв, проти чоловіка вже дають свідчення в Україні. У такі погрози не сильно вірять і самі білоруси. Підтвердити їх, як і спростувати, УП не вдалось.

Україна у таких погрозах з’являється недаремно.

За версією білоруського слідства, з України “група Автуховича” везла зброю. Власне, саме біля кордону їх і затримали. При цьому нібито вилучивши цілий схрон: 5 пістолетів і револьвер, більше 2 тисяч патронів, дюжину ручних протипіхотних гранат, вибухові речовини та елементи для вибухових пристроїв, а також “димові гранати”, петарди, бронежилети, балаклави, радіостанції.

З того часу самопроголошений президент Лукашенко неодноразово звинувачував Київ у постачанні зброї і навіть підготовці бойовиків. По цей бік кордону звинувачення впевнено відкидають.

Однак зв’язок України з цією історією може бути значно тіснішим. А заяви офіційного Києва – непослідовні.

Глава 2. Як Семенченко пов’язаний з розвідкою та яку роль відіграло ГУР у долі білоруських партизанів

Ім’я Семена Семенченка добре відоме в Україні. Зокрема, завдяки неоднозначній репутації й авантюрній біографії.

Він нардеп попереднього скликання Ради і колишній командир добробату “Донбас”. У 2017 був серед очільників блокади ОРДЛО та протестів під Верховною Радою – так званого “МіхоМайдану”.

Наразі Семенченка підозрюють у кількох тяжких злочинах. Ця справа частково теж може мати стосунок до білоруської історії. Як саме – пояснимо нижче.

Восени минулого року Семенченко зустрівся з Автуховичем.

Незадовго до затримання, у листопаді, білоруський партизан і справді приїжджав в Україну, як каже слідство. Цей факт УП підтвердили в оточенні Автуховича. Вочевидь, кордон він теж переходив “по-партизанськи”, неофіційно: за кілька днів до цього Білорусь закрила пункти пропуску.

Перед приїздом Автухович без зайвих уточнень цікавився у знайомих в Україні: хто такий Семенченко. Йому переказали, що “персонаж сумнівний”. І більше розмов про це друзі не вели.

За три місяці вони побачать себе головними героями білоруської пропаганди. Після затримання “групи Автуховича” їнформація про її пересування в Україні і прослушка їхніх українських номерів опинилась в руках КДБ.

Підконтрольне режиму Лукашенка телебачення ще в лютому цього року розповіло про українські контакти партизанів. Зокрема, назвало і Семена Семенченка. Він, а також його колишній побратим, етнічний білорус Дмитро Палойко офіційно фігурують в матеріалах справи Автуховича.

Однак у лютому увагу на ці зливи звернули лише в Білорусі. В Україні їх особливо не помітили. Семенченко в розмові з білоруськими ЗМІ тоді говорив, що з Автуховичем не знайомий.

Пізніше, коли його самого заарештували, екскомбат почав потрохи змінювати позицію. Спершу, в письмовому інтерв’ю УП, пов’язував своє переслідування з білоруською історією. Почав натякати на якусь “співпрацю з державою” і передавав попередження владі, мовляв, якщо його не врятують, він почне говорити щось важливе.

Тоді ці заяви виглядали як самозахист. Проте за місяць Семенченко надіслав УП листа, де вперше розповів: допомагав “групі Автуховича” у співпраці з українською розвідкою. Точніше – Головним управлінням розвідки Міністерства оборони.

Перші заяви Семенченка, які УП отримала у травні, були дуже емоційними і деталізованими. Пізніше пристрасті дещо вщухали, і він надсилав нові листи – більш врівноважені, зі скороченим викладом подій.

Коли Семенченка ненадовго випустили з-під варти додому, УП поговорила з ним особисто. Тоді він, серед іншого, забрав назад деякі свої слова. Наприклад, про епізоди, які вважає надто таємними і ризикованими.

Мотивацією таких вчинків може бути самозахист, а також образа і розпач. Потрапивши за грати, Семенченко, за його ж словами, спершу втратив контакт з розвідниками. Згодом зв’язок відновився, і чоловік став більш розсудливим.

УП, тим часом, шукала можливості підтвердити його слова. Головне управління розвідки – одне із найзакритіших відомств країни. Знайти доступ до його інформації – надзвичайно складно. Що, звісно, природно.

На офіційний запит там, очікувано, відповідати не стали. Сказали, що не можуть ані підтвердити, ані спростувати інформацію.

На умовах анонімності УП поговорила з одним співробітником у ГУР. Він підтвердив зв’язок Семенченка з розвідкою.

Співрозмовник не працював з екскомбатом особисто і не знає про білоруську операцію. Однак він каже, що співпраця Семенченка з розвідкою – давно не таємниця для працівників відомства. І підтверджує, що той контактував особисто з начальником розвідки Кирилом Будановим.

“Семенченко був “на управлінні”. Тобто у нього є куратор, але він не кадровий співробітник”, – пояснює співрозмовник.

Про зв’язок ексдепутата та його соратників з розвідниками писав також журналіст Юрій Бутусов, який має доступ до джерел у спецслужбах.

При цьому співрозмовник УП згадував епізод, який він попросив не переказувати, але який, по-перше, співпадає зі словами Бутусова, по-друге, підтверджує обізнаність журналіста.

Адвокат Семенченка офіційно просив розвідку підтвердити співпрацю з екскомбатом. Чіткої відповіді ГУР не дало, оскільки це таємна інформація, однак там знайшли цікаве формулювання:

“Розвідувальному органу відомий такий громадянин України як Семенченко Семен Ігорович”.

Про співпрацю з розвідкою УП розповіли ще п’ятеро побратимів Семенченка: Богдан Пташник, Сергій Акимович, Анатолій Віногродський, Андрій Беспальчук і боєць із позивним “Джон”. Ці ветерани розповідали свої історії по-різному, оскільки більшість була залучена лише до окремих епізодів співробітництва і знала небагато.

За твердженням Семенченка та його соратників, події розгортались наступним чином. Ексдепутат давно мріяв про умовний “український смерш” або “Моссад” з ветеранів-добровольців – таємний орган, який би боровся зі зрадниками. Якщо точніше – приватна військово-охоронна компанія, діяльність яких легалізована в різних країнах. Вона мала би служити державним інтересам там, де офіційні органи, з якихось причин, цього робити не можуть.

“Пам’ятаєте, Путін, коли розповідав про захоплення Криму, він говорив, що це “самооборона Криму”, що це “зелені чоловічки? Зрозумійте, це зброя гібридної війни. Чому цієї зброї немає в Україні?” – пояснює УП Семенченко.

У жовтні 2020 мрія здійснилась – він зустрівся з Будановим і домовився про конфіденційну співпрацю з ГУР. При цьому ветеранську організацію вирішили використовувати в якості прикриття.

Семенченко називає два основних напрямки роботи: пошук і “покарання” зрадників і військових злочинців на окупованих територіях і в Росії; білоруська історія.

Колишній військовий показує перелік імен, кого планували “карати” за першим напрямком – така собі база “Миротворець” на папері.

Білоруський напрямок, за словами Семенченка, мав дві складові. Це підготовка таборів для можливих біженців і рекрутинг майбутніх борців із режимом:

“Найголовніше було передати свій досвід створення загонів самооборони на Майдані і добровольчих загонів людям, які були готові захищатися від того, що відбувається в Білорусі”.

З людьми контактували, в тому числі, через білоруських емігрантів, таких як Дмитро Палойко.

Разом із білорусами планували зняти відеоролик – із закликом вступати в добробати. Для цього навіть почали закуповувати білоруську військову форму.

Мета української розвідки, за словами Семенченка, полягала нібито в тому, щоб захистити свої кордони від загрози з боку Росії, дружньої до Лукашенка.

Ветерани розповідають, що недалеко від Білорусі, на Волині, організували кілька “баз”. Для цього купували звичайну ділянку з будинком, просто серед населених пунктів, переобладнювали їх під свої потреби і “залегендовували”:

Крім двох таких “баз”, за словами Семенченка, бійці підготували ще один “профілакторій”, що міг прийняти до тисячі біженців.

На початку листопада до “групи Семенченка” приїхала “група Автуховича”: він сам і Артур Попок. Їхній маршрут, ймовірно, пролягав через Рівненську область. Потім українські бійці відвезли білорусів у Київ, де їх заселили в орендовані квартири.

Підлеглий Семенченка, Богдан Пташник, який віз партизанів у столицю, навіть не знав, хто саме сидить в його автівці. Попросили – він і відвіз. Каже, “я не любопитний”. І вже потім побачив по білоруському ТБ знайомі обличчя.

У перших числах листопада Автухович із Попком зустрілись у Києві із Семенченком – говорили про “досвід створення добровольчих батальйонів та досвід Майдану”. Потім чоловіки мали направитись у Луганську область і зустрітись з представниками ГУРу.

Про таку поїздку згадує і білоруський КДБ. Слідство вважає, що 3 і 4 листопада “на території України, в тому числі в Луганській області” Автухович і Попок “придбали зброю, боєприпаси, вибухові речовини, а також військову та спеціальну амуніцію”.

Судячи з документів, які є в розпорядженні УП, білоруським правоохоронцям відомо, що партизани їздили не просто на Схід України, а на місця дислокації Збройних сил.

Чи дійсно вони саме там роздобули зброю? Подруга Автуховича Альона Васильєва, яка емігрувала в Київ і спілкувалась з білорусом під час його візиту, впевнена, що зброю він не віз.

Семенченко наразі говорить те саме.

Після поїздки на Луганщину, за даними КДБ і словами Семенченка, Автухович із Попком повернулись до Києва. Слідство стверджує, що у воєнторгах столиці України вони придбали зброю та амуніцію.

Потім чоловіки повернулись додому. Фактично – в пастку, яка захлопнулась менше ніж за місяць. У матеріалах білоруського слідства опинились десятки номерів телефонів, з якими контактувала “група Автуховича”, використовуючи при цьому українські сім-карти, дані про їхнє пересування, імена деяких людей, з якими вони зустрічались, зокрема, Семенченка та Палойка.

У лютому 2021 року білоруський КДБ надіслав в Україну доручення – попросив надати допомогу у розслідуванні. В цьому документі – перелік із 19 питань. Слідство просило, зокрема, допитати українських фігурантів справи, дістати низку даних, зокрема, у воєнторгів чи пошти, а також розповісти про точний час і мету візиту Автуховича в пункти дислокації ЗСУ.

УП надсилала запити до українських правоохоронних органів із запитанням, чи стали вони виконувати прохання Білорусі. Відповідь отримали передбачувану: ця інформація непублічна.

Подруга Автуховича Альона Васильєва сказала, що її ніхто не допитував. У пресслужбі “Нової пошти”, якою білоруси нібито замовляли магазини для пістолета, здивувались запитанню і сказали, що вперше чують цю історію. Відповіді, чи зверталось до них СБУ, не надали.

До одного фігуранта в Україні все ж прийшли із запитаннями від КДБ – до Семенченка. На той момент – уже заарештований українськими правоохоронцями.

Глава 3. Як СБУ злила Семенченка та при чому тут казахстанський бізнесмен

Імена Сергія Борисенка і Вадима Боровика нічого не скажуть не лише пересічному, а й досвідченому знавцю українських новин.

Перший – таємничий бізнесмен, який тримається в тіні. Другий – колишній співробітник ветеранської охоронної фірми. Між собою їх пов’язав Семенченко. І саме на їхніх свідченнях тримається справа проти екскомбата.

Семенченка та його соратників підозрюють у створенні незаконного збройного формування. Як дослідили журналісти-розслідувачі, воно могло працювати в інтересах Ігоря Коломойського. Ветерани це звинувачення відкидають.

За останні місяці справа розширилась: наразі Семенченка підозрюють ще й у незаконному зберіганні зброї, а також в організації “теракту” – обстрілу будівлі “112-каналу” в 2019 році.

УП дослідила матеріали справи, які слідство зібрало станом на зараз.

Внутрішні листування охоронної фірми, яку слідство вважає збройним формуванням, підтверджують, що Семенченко брав участь у керівництві нею, хоча публічно це заперечував. Також переписка свідчить, що не лише активістів-ветеранів із громадської організації, а саме працівників охоронної компанії залучали до участі в політичних акціях.

У показах свідків, колишніх співробітників компанії – серйозні звинувачення проти керівництва. Наприклад, у примусовому утриманні людини в неволі, організацію теракту тощо.

У той же час, на зброї, схрон якої СБУ з пафосом знайшло біля тренувальної бази компанії, експерти не знайшли ДНК Семенченка та інших керівників фірми. Його зв’язок з цим схроном, як і з обстрілом “112 каналу”, тримається на свідченнях побратима, який пішов на співпрацю зі слідством.

На стороні слідства також є дуже сумнівний свідок. Це блогер Володимир Бойко, який регулярно пише про судово-силовий блок, перемішуючи частину справжніх “інсайдів” з вигадками і домислами. Бойко не має безпосереднього зв’язку до справи Семенченка. Але, посилаючись на “обізнаність”, на 19 сторінках розповів слідчим власну версію, в якій фігурує чи не весь політичний бомонд.

Єдиний висновок, який точно можна зробити з цих матеріалів: в один момент зійшлись різні інтереси в одній справі.

Згаданий на початку Сергій Борисенко став одним із тих, хто запустив процес переслідування Семенченка. У них – особистий конфлікт.

Борисенко родом із Казахстану. Із публічних джерел було відомо лише, що людина з таким ім’ям має в Казахстані бізнес у галузі чорної металургії, може проживати в українському Дніпрі. За словами Семенченка та його бійців, бізнесмен спонсорував грузинського політика Міхеїла Саакашвілі.

Борисенко фінансував так звану “ПВК Семенченка” на її початку. Тоді це був американський проект, що нібито мав працювати на легальних охоронних контрактах у гарячих точках. Потім інвестор з ветеранами посварився і звинуватив їх у шахрайстві. Обидві сторони тепер ще й обмінюються звинуваченнями у роботі на Росію.

Схоже, “Українська правда” – чи не перше медіа, якому вдалося поговорити з Борисенком телефоном. Він не хоче розповідати про свій бізнес, як і про фінансування Саакашвілі: “Гроші люблять тишу”. А Семенченка без тіні сумнівів, рівним голосом називає шахраєм:

“Що ви робите з нього героя? У будь-якій цивілізованій країні такі люди, якщо вони з’являються, не дай Бог, вони просто сидять у в’язниці”.

Борисенко пояснює: команда Семенченка продала йому акції американської фірми, які не були зареєстровані, тобто нічим не були підкріплені: “Це просто папірці. Чисто шахрайська схема”. Ціна питання загалом – понад 600 тисяч доларів США, які Борисенко вклав у справу.

Коли бізнесмен вирішив, що втратив гроші – пішов у правоохоронні органи. Це було одним із початків “справи Семенченка”. Нас у цій історії цікавить хронологія, за якою розвивались події. За датами видно, що розслідування набирало обертів неорганічно.

У лютому 2020 року (згідно з матеріалами справи) або в кінці 2019 року (за словами Борисенка) бізнесмен пише заяву про шахрайство зі сторони “ПВК”. Однак її довгий час навіть не реєструють – це типова для українських органів ситуація, коли немає мотивації чи політичної волі провести слідство.

У березні 2020 року “група Семенченка” теж пише заяву в СБУ, у свою чергу – на Борисенка та кількох колишніх побратимів, які залишились на боці інвестора. “ПВК” хоч і не розповідає детально, однак згадує про свою діяльність.

18 серпня 2020 року в один день стаються одразу дві події: Печерський райсуд Києва зобов’язує прокуратуру зареєструвати заяву Борисенка; співробітники СБУ пишуть рапорт, що “виявили” формування Семенченка. Те саме формування, яке самостійно зверталось до СБУ ще 5 місяців тому.

Сбушники одразу зазначають імена двох ексбійців, яких потрібно допитати. Це противники нинішньої “групи Семенченка”.

У матеріалах справи згодом з’являться десятки публічних дописів Семенченка у мережі, які кілька років СБУ, мабуть, теж “не помічала”.

Наступного дня 19 серпня СБУ відкриває справу про терористичну групу.

1 вересня розпочинається слідство за заявою Борисенка про шахрайство.

23 жовтня відкривають дві справи про контрабанду: зброї та товарів військово призначення. Це головний епізод іншого фігуранта справи – Євгена Шевченка, колишнього побратима і помічника Семенченка. Він займався постачанням з Росії в Україну деталей для військової техніки.

Зрештою, 25 січня 2021 року СБУ реєструє провадження про “незаконне збройне формування” на базі охоронної фірми.

Ця справа з’являється завдяки другому згаданому на початку чоловіку – Вадиму Боровику. Він, колишній член організації, 18 січня нібито написав написав “явку з повинною”, викрив себе і побратимів і почав співпрацювати зі слідством. Саме покази Боровика легли в основу чималої кількості матеріалів.

За два місяці, 24 березня, Служба безпеки гучно викриває “ПВК Семенченка”: показує відео з бази, де тренувались бійці, і яку вони самі неодноразово “світили” в мережі, викопує зброю, обшукує фігурантів.

Декого з них обшуки застали у зоні ООС.

“Я поїхав до Лисичанська, я там пропрацював, командував хлопцями, які тренувались на базі”, – пригадує Анатолій Віногродський, один із керівників так званої “ПВК”. За словами ветерана, він саме виконував свою частину співпраці з розвідкою – вчив бійців керувати безпілотниками.

Сам Семенченко розповідає, що гостей з СБУ зустрічав разом із розвідниками:

“24 числа вони мене не знайшли, я не знаходився вдома. Я подзвонив в ГУР, вислали за мною машину, з охороною, взяли мене під охорону, привезли туди”.

Він стверджує, що керівництво Головного управління спілкувалося зі Службою безпеки і заступалося за своїх агентів:

“25 березня мені повідомили, що питання вирішено. Буде альтернативна міра запобіжного заходу (без тримання під вартою – УП), і я зможу “цивілізовано” вирішити усі питання з претензіями СБУ. Я отримав підозру, ми поїхали в суд, де я зрозумів, що все це – обман, мене заарештували”.

Чому СБУ взялася так завзято розслідувати історію, яку мала би помітити раніше?

Відповіді Семенченка на це запитання час від часу змінюються. Загалом він пов’язує цю історію з так званим “вагнергейтом” – зривом операції ГУР із затримання російських найманців.

І ця прив’язка виглядає не безпідставною. Саме 18 серпня, коли СБУ вперше “зафіксувало” бійців Семенченка, ЗМІ, зокрема, “Українська правда”, розповіли про операцію. А один із фігурантів справи, згаданий Євген Шевченко, написав про “вагнергейт” на фейсбуці днем раніше.

“Викриття” СБУ спершу виглядало саме як помста Шевченкові. Нещодавно він публічно заявив, що слідство запропонувало йому умовний термін в обмін на свідчення проти Семенченка.

Співрозмовник УП у розвідці пов’язує переслідування Семенченка з ворожим ставленням до попереднього керівництва ГУР. Він розповідає, що екскомбат насправді почав співпрацювати з відомством ще за Василя Бурби, звільненого після “вагнергейту”. І вважає, що колишнього депутата нібито помилково сприйняли за “людину Бурби”.

“Так, я працював з ГУР і при Бурбі, і при Буданові, – відповідає Семенченко.

Він підбирає слова, коли каже про керманичів розвідки, як колишнього так і нинішнього. Схвально говорить про Буданова, а його попередників критикує.

Але і прізвище Бурби не називає, говорить узагальнено: “Комерційні питання вирішували, а не державної безпеки. Не було довіри до держави. Постійні провали”.

***

Давати юридичну оцінку діям Семенченка – завдання слідства і суду. І виконувати його держава має за будь-яких умов. А не тоді, коли люди раптом стають зручними елементами політичних ігор.

Як колишній комбат Семенченко, який не послуговується високим рівнем довіри. І держава користується цим.

Однією рукою держава заявляє про нелегітимного Лукашенка. А іншою – кидає напризволяще людей по обидва боки від кордону.

От тільки цей процес може піти і в зворотній бік. Як у випадку із Семенченком: захищаючи себе, він приніс у жертву небезпечні таємниці.

Соня Лукашова, УП

 

Відступ замість наступу: чому Стратегія інформаційної безпеки України виглядає заздалегідь програшною

ЦККБ 21.09.2021

Розділ 1: Загальні положення. Судження щодо перших абзаців проекту.

Стратегії в часи наддинамічного руху інформації та технологічних проривів, що нерідко кардинально змінюють світ, довго не живуть. Інколи вони вмирають у той момент, коли їх затверджують. Цей феномен потребує окремого дослідження, насамперед з позиції реальної управлінської діяльності в масштабах сучасної державності. З нашої позиції, стратегії на практиці давно перейшли на рівень тактики, а тактика нині це і є стратегія.

Тобто першою (а загалом постійною) проблемою для законодавців і адекватних управлінців є розуміння сучасних процесів, що відбуваються в інформаційному просторі, і чітке термінологічне визначення явищ і понять. Без цього будь-який документ, як би його не називали, стає лише набором ефектних виразів і слів без подальшої сутнісної реалізації.

В нинішніх умовах документ державного рівня, який пропонує уряд, повинен мати не лише чітке практичне застосування з конкретним результатом, а й потужну перспективу, яка враховує застороги щодо дій ворога.

Інформаційну безпеку як поняття слід розглядати з позиції технологічного рівня, на якому перебуває сучасний світ. Вона нині включає в себе, зокрема, такі складники як креативно-культурні індустрії, культурні та ментально-історичні дискурси, комунікаційно-контентну безпеку тощо та, звісно, кібербезпеку.

Наразі ж інформаційну безпеку можна розглядати як сучасний приклад мему, що на хвилях масового спрощеного сприйняття цього поняття вбирає в себе все, що спадає на думку тим, хто використовує його в практичних, наукових чи популістських цілях.

Стилістика такого агрегованого формулювання інформаційної безпеки несе в собі, як це не дивно звучатиме, певні загрози національній безпеці. І тут варто розібратися з відповідною етимологією терміну – security чи safety? Чи ще щось, яке наразі ми не розгледіли, хоча в реаліях мусимо з цим рахуватися. Від сутнісної глибини розуміння явища і відповідно терміну залежить весь подальший стан нашої діяльності у визначеній сфері.

Це ще раз підтверджує – обов’язок держави визначити її (інформаційної безпеки) глибинну сутність, якість, ефективність, перспективу розвитку з позиції соціумно-суспільних спільнот та інституцій.

Насамперед, варто усвідомити, що маємо справу не з точкою, периметром чи об’єктом, який обороняємо, захищаємо, прикриваємо, ізолюємо від когось, а зі сферою, в якій знаходимось всі ми і, зокрема, наша державність й нація у вимірі світового українства. Тут маємо зважати на території (анклави) українофобів, що розвиваються і розширюються під домінуючими впливами геостратегічно активних агресорів.

Якщо коротко, то розмова про сучасну інформаційну безпеку – це не лише про одну із найважливіших функцій держави. Передусім, це про осучаснені новаційні умови та спроможності якісних (ситуативних і загальних) комунікаційно-контентних процесів в нашій державі і суспільстві. До речі, стан функціонування інформаційних політик в Україні досить точно визначає якість та перспективу життя громадянина, громади, регіону та країни в цілому та за сегментами національного інформаційного простору (однак, це окрема розмова).

Ця стратегія мала би вказувати на технологічно-ресурсні підходи, методичні парадигми, філософські підвалини розуміння процесів в контентному виробництві та глобальних комунікаціях, що зараз є гіпермасовими й одночасними. Новаційна сучасність реально знищує феномен поділу цієї сфери на внутрішні та зовнішні аспекти, суверенітет і навіть приватність у цьому середовищі та просторах, в яких може знаходитися людина, спільнота, громада, регіон, країна тощо.

Чому Стратегія не мала б визначати засади (як способи й методи) досягнення мети? Бо процеси, явища, реальності, виміри, що оперують можливостями національного інформаційного простору, настільки різноманітні, широкі і структурно глибокі (до того ж не досліджені до кінця), що не можуть бути визначені в кількостях та ще й мати кінцеву конфігурацію переліку в такому статусному тексті.

Тому можна говорити, що Стратегія вже на початку тексту демонструє у формулюваннях логічний тупик, коли ми фіксуємо те, чого практично не можемо забезпечити. До того ж вислів «засади забезпечення» часто використовуються стандартно – як технократично лінійні величини. А ми маємо справу із процесами середовищно-просторовими, які вимагають для усвідомленого розуміння, враховування таких елементів державотворення як культурні коди історико-ментальних підвалин, ціннісно-духовні орієнтири, технологічно-ресурсні оптимальності, новаційні прориви, візіонерські ініціативи тощо. Тобто проблема засад існує і має вирішуватися, але вони не можуть бути вичерпними. Стратегія розрахована до 2025 року, а в сучасних умовах це є великим терміном для такої динамічно-трансформаційної сфери.

Теза про визначення засад «протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері» досить чітко вказує на малоефективну, часто формально-імітаційну парадигму протидії.

Апріорі вона передбачає, що проти України застосовується (і так визначається) ворожа, агресивна, брутальна, негуманна інформаційна дія з боку недружніх країн, в конкретному випадку – путінської РФ.

А як бути з антидержавними діями, які завуальовані такими психологічними чинниками як любов, емпатія, турбота тощо? За формальними ознаками вони не підпадають під визначення ворожості, ненависті, радикалізму.

Знову ми йдемо шляхом антагонізму (протиставлення), який агресори в інформаційно-контентних та комунікаційно-ментальних діях давно применшили та замінили широкою палітрою засобів й інструментів креативних індустрій, публічної дипломатії тощо.

До того ж питання чіткого визначення негативної дії у сфері інформаційного контенту та комунікаційних взаємин давно розпорошилися і трансформувалися таким чином, що публічні негативи стають позитивами, наприклад, лише через різницю у масштабах поширення. Якщо очевидний негатив зрозумілий в межах події чи процесу, то перенесення його на глобальний рівень нерідко призводить до феномену зміни полюса «позитив-негатив». І тоді часто ініціатор нападу, навіть жорстокий чи брутально-кривавий, стає для загалу сильним і цікавим, а нерідко й і привабливим. А жертва отримує характеристики – «сама винувата», «спровокувала», «авантюрна» тощо. Нам цього не знати на восьмому році битви з «драконом» – режимом Кремля? Це ті дії, які ми відносимо до гібридно-месіанських агресій, тобто дій ворога, вповитих «рятуванням» територій і громад.

Всі ці та інші новації комунікаційно-контентної сучасності слід враховувати, щоб не попадати в логічні пастки лінійних пропозицій.

Теза засади «забезпечення захисту прав осіб на інформацію та захист персональних даних» вказує знову ж на обмеженість процесу, бо мають бути не лише права, а й обов’язки. Сьогодні вони стають нагальними в царині інформації, а якщо точніше – ситуативної комунікаційності та контентної публічно-потокової співучасті різних учасників процесу публічних взаємин. І все це – з позиції культури, інформаційної гігієни, когнітивної обізнаності, етики й естетики, а також спроможності оперування можливостями в цій складній сфері потокових динамік та надлишковості.

Щодо захисту персональних даних, то ця позиція ближча до царини кібербезпеки. Хоча, віддамо належне, в документі одразу зазначається: «Питання, пов’язані зі сферою кібербезпеки визначаються Стратегією кібербезпеки України».

Однак тут постає питання – чи варто в сучасних умовах розглядати ці поняття – «інформаційна безпека» та «кібербезпека» – як окремі? Чи не створюємо ми таким чином додаткові труднощі в питанні розуміння сутності стану національного інформаційного простору та глобального комунікаційно-контентного простору? Чому ми не розглядаємо інформаційну безпеку як неподільну сукупність комунікаційно-контентної безпеки (гуманітарна частина) та кібербезпеки (технічно-технологічна частина)?

Розгляд інформаційної та кібер безпеки як різних і самостійних напрямів діяльності, на наш погляд, протирічить сучасному стану реалій інформаційного простору.

І наостанок (першого розділу). Щодо термінів, що вживаються у Стратегії, то їх визначення відноситься до часів статики (минулого), і навряд-чи буде ефективним при застосуванні у сучасності. Проблема, на яку ми звертали увагу вище (а загалом давно і в різних аудиторіях), залишається – на законодавчому рівні необхідно створити відповідний вимогам нинішнього технологічного стану інформаційного простору глосарій. До того ж, не статичний, а такий, який матиме онлайн розширення, тобто він уточнюватиметься і змінюватиметься в ногу з часом. Наразі це – з області фантастики.  Григорій Любовець, Валерій Король, ГО «Центр ККБ»

 

Путін як приклад. Чи змусить Зеленський журналістів працювати за держзамовленням

Кремль в Росії і “слуги народу” в Україні одночасно заговорили про новий спосіб інформаційної диктатури. Мас-медіа будуть зобов’язані тиражувати позитив про владу

Юрій Вишневський Політичний оглядач понеділок, 27 вересня 2021, 17:21 ДС

Глава партії “Слуга народу” Олександр Корнієнко синхронно з Володимиром Путіним почав нову кампанію з дискредитації незалежних медіа. Схоже, команда Володимира Зеленського думає в одному напрямку з Кремлем: як змусити журналістів озвучувати прес-релізи, що розсилаються владою. Корнієнко вже попередив, що будь-які неслухняні ЗМІ будуть звинувачені в роботі на російську пропаганду.

У Путіна і Корнієнко — загальна методичка?

Бувають такі збіги, що в їх випадковість повірити дуже важко. Але саме такий збіг відбулося у господаря Кремля і глави правлячої партії в Україні.

“Що стосується ЗМІ, я з вами згоден, потрібно більше інформації про реальне життя країни. Чи не колупання в “брудній білизні” якихось еліт, а саме більше інформації про реальне життя країни, про тих людей, які створюють її майбутнє, домагаються видатних результатів. Таких прикладів дуже багато. Але це стосується так званої інформаційної політики. теж не можна тут переборщувати з керівними вказівками. Але те, що називається держзамовленням, точно по-сучасному теж можна і потрібно забезпечувати “, — заявив Путін в своєму бункері в Ново-Огарьово, спілкуючись по відеозв’язку з Жириновським.

Про те ж журиться народний депутат України, голова партії “Слуга народу” Олександр Корнієнко. В інтерв’ю виданню “Телеграф” він заявив, що ЗМІ повинні давати “фактаж кожен день, які є успіхи у країни, не у нашої влади, а у країни. Наприклад, написали б про відкрите державне відділення комп’ютерної томографії в Жмеринці, якого не було ніколи в житті — ні за радянської влади, ні при українській, ні за якої. Але цього не було. Зате написали про сумочку депутата з Вінницької області…”.

Звичайно, хоча глава партії “Слуга народу” стурбований тим же, що і господар Кремля, це не означає, що вони в одній команді. Просто вони думають в одному напрямку — як змусити ЗМІ мовчати про негатив. А оскільки спосіб мислення у них однаковий, то вони і пропонують один і той же спосіб: потрібно поставити журналістам в обов’язок розповідати про позитив. Ну а хто відмовиться — тих каратимуть.

Покарання за негатив — ліквідація?

Можна було б посміятися над тим, що у “слуг народу” путінський спосіб мислення. Але проблема в тому, що для українських ЗМІ це означає зовсім не смішні наслідки.

Зовсім недавно виявилося, що Путін з Януковичем допомогли Зеленському написати Стратегію інформаційної безпеки. Цей документ вже схвалений Кабміном і чекає затвердження рішенням РНБО і указом Зеленського.

Відповідно до цієї стратегії, в разі внутрішньополітичної кризи плануються “кризові комунікації — комплекс скоординованих комунікаційних заходів, які здійснюються державними органами України в кризовій ситуації з метою забезпечення доступу українських громадян, міжнародних партнерів та громадськості до достовірної інформації для формування їх сприятливого ставлення та поведінки задля подолання негативних наслідків, викликаних кризою, і захисту репутації України та її інтересів”.

По суті, це саме те саме “держзамовлення” на позитив, про який говорить Путін. Або, як називає це Корнієнко, “фактаж про успіхи”.

У тій же стратегії розповідається про покарання для неслухняних ЗМІ. Зокрема, “одним з дієвих механізмів відповіді на російську дезинформаційну активність” називаються “обмежувальні заходи (санкції) і налагоджений механізм моніторингу та відповідальності за їх порушення”. Також ставиться завдання “зробити неможливим проведення представниками країни-агресора заходів, спрямованих на поширення деструктивної пропаганди і підриву іміджу української держави”.

На перший погляд, ці заходи стосуються виключно проросійських ЗМІ. Але Корнієнко в своєму інтерв’ю розклав все по поличках: російськими пропагандистами будуть вважатися всі, хто повідомляє про негатив.

“Зрозуміло, що в рамках сучасної пропаганди, інформаційної війни ніхто не буде говорити: “голосуйте за Путіна!”, “Путін наш президент!”, “Давайте відкриємо двері в Київ!”. Все набагато тонше відбувається. Я б відносив до основних наративів проросійської пропаганди в Україні, в першу чергу, заяви в дусі: “у України нічого не вийде”, “знову вкрали всі гроші”, “знову нічого не побудували”, “знову ці депутати”, “подивіться на їх сумочки”, “вони приходять в Раду, нічого не голосують, вони замовляють повій, обговорюють жінок, сосни, все інше”. Це все є, ніхто ж не заперечує цього, і ми робимо висновки з усіх ситуацій, але ЗМІ повинні показувати загальну картинку. ми розуміємо, що є певні ЗМІ, порядок яких складається тільки з того, що все погано, і це не залежить від влади, то це точно пропаганда “, — розповів Корнієнко.

Почувши це, журналіст “Телеграфа” спробував ввічливо заперечити: “Дозволю собі тут одну ремарку. Все-таки новини та фотографії, пости про сумки, про те, хто з ким спілкується, в телефоні переписується, і пропаганда, спрямована на підрив безпеки України, — це все-таки різні речі”.

Але Корнієнко був невблаганний. “Я вважаю, що акцентування уваги на сумочках, не даючи інформації про відкриті лікарні в той же день, — це пропаганда”, — відповів він.

Підкреслимо, що звинувачення в пропаганді — це не порожній звук, не струс повітря. За ним, згідно зі Стратегією інформаційної безпеки, підуть “обмежувальні заходи (санкції)” від РНБО, які будуть вводитися указом Зеленського.

І ось що цікаво. Навіть відверто прокремлівський видання буде спокійно жити і поширювати путінські наративи, якщо воно при цьому буде слухняно переказувати темники з Банкової і цитувати прес-релізи “слуг народу” про позитив. А ось якщо журналісти критикують Зеленського і розслідують негативні сторони діяльності влади, — такі журналісти, будь вони хоч тричі патріотичними, будуть оголошені російськими дезінформаторами.

І це не прогноз. Це констатація того, що вже відбувається. Наприклад, журналіст Юрій Бутусов, посилаючись на власні джерела, розповів про засіданні 24 вересня тимчасової слідчої комісії парламенту і, зокрема, про показаннях по “Вагнергейту”, які дав колишній начальник ГУР МО Василь Бурба. У відповідь на це глава комісії Мар’яна Безугла заявила, що вона викликає Бутусова “на заслуховування”. “Хто він, свідок, інструмент або свідомий агент російської спецоперації по дезінформації в Україні? Будемо розбиратися”, — оголосила Безугла.

Цивілізаційний вибір “слуг народу”

У зв’язку з цим наведемо ще одну загрозу з інтерв’ю Корнієнко — про те, що буде далі. “Нам потрібно повернутися до закону про медіа і серйозно з ним попрацювати”, — заявив він.

Нагадаємо, що законопроект “Про медіа” було внесено “слугами народу” ще в грудні 2019 г. Він викликав дуже сильну критику як усередині України, так і з боку європейських інституцій. У липні минулого року він був доопрацьований, а три тижні тому включений до порядку денного нинішньої сесії парламенту. І “слуги народу”, судячи з усього, мають намір його прийняти.

“Є необхідність регулювати якісь частини медіаринку, тому що в країні існує проблема з цим. Ці частини або нерегульованих, або функціонують абсолютно незрозумілим чином, — пояснює глава партії” Слуга народу “. — Держава повинна в цьому плані встановлювати якісь правила, які будуть допомагати людям розбиратися — хто перед тобою, чи варто вірити інформації або не варто”.

Одним з таких правил, за його словами, буде державна реєстрація інтернет-медіа. “Нам потрібно перейти до того, щоб деякі речі були законні, в тому числі щодо реєстрації інтернет-ЗМІ. Я не шанувальник того, щоб вона обов’язково була, але їх реєстрація точно підвищить рівень інформованості громадян про те, хто перед ними в даний момент — пропагандист, журналіст або просто якийсь комерсант. Люди повинні знати, що перед ними — ЗМІ або агітка”.

Ну да, а головним критерієм, судячи зі слів Корнієнка, стане “фактаж”. Якщо ЗМІ переказує позитиви з прес-релізів “слуг народу”, таке інтернет-видання можна реєструвати. Якщо ж воно розслідує негативи Зе-влади — це, звичайно, путінська агітка.

Найбільша небезпека — в тому, що це робиться спеціально. Тому що це цивілізаційний вибір. Якщо в Україні буде придушена будь-яка критика влади, а ЗМІ будуть змушені працювати по “держзамовленням”, то в очах НАТО і ЄС ми будемо в одному таборі з Росією, Білоруссю і, не зайве додати, Китаєм. Це те, що тихо реалізують “слуги народу”, голосно кажучи про боротьбу з російською пропагандою.

 

Тотальна зачистка. Як Путін з Януковичем допомогли Зеленському написати Стратегію інформаційної безпеки

Для боротьби з масовими акціями проти капітуляції влада має намір заборонити “пропаганду війни” і “провокування масових заворушень”

Юрій Вишневський, політичний оглядач, четвер, 16 вересня 2021, 18:49 ДС

Кабмін схвалив проєкт Стратегії інформаційної безпеки. Цей документ був розроблений на виконання указу Володимира Зеленського від 14 вересня 2020 р. Правда, в указі говорилося, що Кабмін повинен подати проєкт стратегії на розгляд РНБО в шестимісячний термін. Але, як бачимо, на написання та узгодження з Банковою 17-сторінкового тексту знадобилося не пів року, а цілий рік.

Звичайно, це не головне, аби документ був хороший. Однак стратегія вийшла не просто погана, а небезпечна. Вона впроваджує путінський антиукраїнський наратив про те, що майдани — це зло. І зовсім по-путінськи ставить завдання боротися з правдою.

Підкреслимо, що в документі є багато правильного, необхідного в умовах інформаційної війни з Росією. Однак це правильне фактично використовується як прикриття для шкідливого змісту.

Стратегія дискредитації майданів

Реалізація стратегії розрахована на період до 2025 року. Як відомо, в 2024-му повинні відбутися чергові президентські і парламентські вибори, а в 2025-му — місцеві. Метою стратегії названа, зокрема, “підтримка інформаційними засобами і заходами соціальної і політичної стабільності”. І як же ця мета буде досягатися?

А ось як. У стратегії заплановано “унеможливити вільний оборот інформаційної продукції (друкованої та електронної), яка містить пропаганду війни, національної та релігійної ворожнечі, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом або порушення суверенітету і територіальної цілісності України, провокує масові заворушення”.

Це як раз мальовничий приклад, як правильні слова (про захист суверенітету і територіальної цілісності) використовуються для прикриття путінських наративів. Цілком очевидно, що в умовах війни з Росією заборонити “пропаганду війни” — це фактично закрити рота всім, хто підтримує українську армію. Це потрібно тільки Путіну, колаборантам і прихильникам капітуляції.

Також цілком очевидно, що заборонити інформацію, яка “провокує масові заворушення”, — таке не могла би написати людина, яка була на Майдані. Це наратив Антимайдану. Його багато років впроваджують Путін в Росії і Лукашенко в Білорусі, у нас намагався впровадити Янукович — і ось тепер тим же зайнявся Зеленський. Підкреслимо, що він хоче затвердити цю стратегію рішенням РНБО.

Уявімо після цього будь-який мітинг в Києві під гаслом “Ні капітуляції!”. РНБО зможе всіх його учасників оголосити двічі агентами Кремля: по-перше, вони пропагують війну, замість того щоб погодитися на капітуляцію, і по-друге, вони провокують масові заворушення. Тобто під маркою захисту інформаційної безпеки Банкова зможе нав’язувати народу капітуляцію і давити будь-які протести.

Якби Зеленський справді хотів боротися з путінськими наративами, то він поставив би завданням забороняти не ту інформацію, яка “містить пропаганду війни” і “провокує масові заворушення”, а ту, яка містить пропаганду капітуляції і провокує силове придушення масових протестів. Але чекати цього від Зеленського, звичайно ж, нерозумно.

Стратегія боротьби з правдою

Вся стратегія пройнята духом боротьби з інакомисленням і нав’язування суспільству своєї думки. У деяких місцях документа це проявляється в відверто диктаторські замашки.

Наприклад, роз’яснюючи значення терміна “інформаційна безпека України”, стратегія говорить про боротьбу зі шкодою, яку завдає “несанкціоноване поширення, використання і порушення цілісності інформації”. Тут не написано, що мова йде тільки про інформацію з обмеженим доступом. Ні, мова йде саме про будь-яку інформацію: якщо вона поширюється і використовується несанкціоновано, то це, виявляється, підриває інформаційну безпеку. Така норма — це тоталітаризм найчистішої води і пряме порушення Конституції України.

Особливо розчулює згадка про “порушення цілісності інформації”. Це не що інше як горезвісне “виривання з контексту”, на яке так часто скаржаться “слуги народу”. Тобто навіть цитування представників влади буде розцінюватися як підрив інформаційної безпеки, якщо ці цитати будуть виставляти влада в негативному світлі.

Ось ще одне вражаюче роз’яснення: “інформаційна загроза — потенційно або реально негативна подія, процес, явище, яке через інформаційний вплив на людину, суспільство і державу може прямо або безпосередньо завдати шкоди їх інтересам і забезпеченню національної безпеки і оборони України”. При бажанні під це визначення можна підвести абсолютно що завгодно: будь-яке журналістське розслідування, критичну публікацію або просто висловлювання опозиціонера.

І влада саме так і має намір поступати. У разі внутрішньополітичної кризи плануються “кризові комунікації — комплекс скоординованих комунікаційних заходів, які здійснюються державними органами України в кризовій ситуації з метою забезпечення доступу українських громадян, міжнародних партнерів та громадськості до достовірної інформації для формування їх сприятливого ставлення та поведінки задля подолання негативних наслідків, викликаних кризою, і захисту репутації України та її інтересів”.

Тобто, якщо влада зробить помилки, які викличуть невдоволення громадян і політичну кризу, то вона не збирається їх виправляти. Вона збирається оголошувати інформацію про свої помилки недостовірною і нав’язувати громадянам нібито “достовірну інформацію”, щоб домогтися від них “сприятливого ставлення і поведінки”.

З точки зору журналістів

Ще в стратегії багато критики на адресу журналістів і медіа. І зовсім немає критики на адресу влади. Це означає, що влада збирається встановити для всіх правила гри, а для себе зробити виняток з правил. Але якраз це — найсильніший удар по довірі до влади.

Наприклад, стратегія справедливо відносить до негативних факторів “координоване поширення недостовірної інформації”. Однак в документі немає жодного заходу, покликаного убезпечити українців від координованого поширення неправди владою. Один з кричущих прикладів — це “Вагнергейт”, де неправду цілий рік поширювало вище керівництво країни.

Або ось ще цитата зі стратегії: “Деструктивна пропаганда… розпалює ворожнечу, провокує конфлікти, підриває суспільну єдність. Часто для цього використовуються маніпуляції, емоційне нагнітання і цілісні дезінформаційні кампанії”. Будь-який журналіст тут, напевно, міг би сказати: о, це ж точний опис того, чим на Банковій займається відомий фахівець Подоляк. Останній договорився до звинувачень навіть на адресу американської телекомпанії CNN, мовляв, вона озвучила “переклад на англійську старої російської дезінформації”. Такими заявами Банкова топить в грязі імідж України в світових медіа.

І повертаючись до теми “пропаганди війни”, необхідно підкреслити: компонентою війни з Росією є інформаційна війна. Стратегія інформаційної безпеки — це документ, в якому дуже багато фраз звучать як відверта пропаганда інформаційної війни з Росією. Наприклад, в число напрямків реалізації стратегії включена “реалізація превентивних інформаційних і психологічних операцій, інформаційних та інших заходів оборони держави з метою запобігання, стримування та відсічі збройної агресії проти України”. Також є пункти, в яких говориться фактично про те, як потрібно вести інформаційну війну на окупованих територіях.

Складається враження, що стратегію писали два автори (ну або два колективи): один — український патріот, а інший — пропутінський антимайдановець. Тому документ вийшов шизофренічний. І після затвердження його указом Зеленського в такому ж роздвоєному стані закріпиться вся сфера інформаційної безпеки. Одна половина буде захищати інтереси України, а інша — за темниками Подоляка прославляти владу і обливати брудом будь-які акції протесту.

 

Ганна Маляр: «Сьогодні неправильно говорити, що Україна програє інформаційну війну. Це було вчора»

Іра Рябоштан 27 Вересня 2021 ДетекторМедіа

Заступниця міністра оборони — про стратегічні комунікації, протидію фейкам, навчання військових цифрової та медіаграмотності, розбудову військових медіа в Україні та співпрацю із громадським сектором.

Юристка-кримінологиня, колишня телевізійна ведуча Ганна Маляр прийшла в Міністерство оборони України на початку серпня 2021 року. Кабмін 4 серпня призначив її заступницею міністра оборони зі стратегічних комунікацій та інформаційної політики. Свою роботу за цим напрямом вона розпочала ще 2014 року на громадських засадах, а нині продовжує вже як чиновниця. Своїми цілями вона називає розбудову стратегічних комунікацій у секторі безпеки та оборони й популяризацію військових ЗМІ: «Військового телебачення», радіо «Армія FM» та агентства «АрміяInform».

За її словами, Україна є першопрохідцем у побудові стратегічних комунікацій для сектору безпеки й оборони та вже передає набутий досвід іншим державам. Водночас Міноборони запустило кампанію із протидії фейкам та дезінформації, в межах якої протистоїть потоку маніпуляцій. Відомству також доводиться конкурувати із соціальними медіа та блогерами, однак цю ситуацію планують переломити й досягти того, щоб суспільство черпало інформацію про роботу оборонних структур виключно з офіційних джерел.

Ганна Маляр в інтерв’ю MediaSapiens розповіла про стратегічні комунікації, про результати та здобутки України в інформаційній війні, про соціальні медіа та блогерів, про запуск кампанії проти фейків, про дезінформацію про оборонні структури та як її виявляти.

— Ганно, ви очолили напрям стратегічних комунікацій та інформаційної політики Міністерства оборони. Можете розповісти про цілі, які перед вами поставили? Які реформи плануєте провести у відомстві? Хто допомагає Україні будувати стратегічні комунікації?

— Перед нами стоїть дуже амбітна ціль — побудувати стратегічні комунікації в секторі безпеки та оборони. Наша держава стоїть перед абсолютно новими викликами: їх називають гібридною війною, інформаційною війною, асиметричною війною, когнітивною війною. На сьогодні все зводиться до того, що інструментарій війни давно вже вийшов за межі військової зброї. Сьогодні зброя геть інша — інформаційно-психологічна. Після початку російсько-української війни у 2014 році це стало очевидно, не лише для України, але й для НАТО. Саме країни НАТО пропонують Україні використовувати концепцію «стратегічних комунікацій» як альтернативу несиметричним ворожим діям Росії. Фактично Україна є першопрохідцем у побудові стратегічних комунікацій для сектору безпеки й оборони. Ми перші у світі будуємо їх в умовах війни та є носіями унікального досвіду. З одного боку, ми стали об’єктом не тільки збройної агресії, а й гібридної, з іншого боку — ми в цій боротьбі стали сильнішими.

Сьогодні неправильно говорити, що Україна програє інформаційну війну. Це було вчора. Ми її не програємо, ми набули потужного досвіду. Ми ефективно виявляємо інформаційні операції Росії та навчилися на них відповідати, навчилися проводити власні інформаційно-психологічні операції та потужно воювати на інформаційному фронті. Тому кінцева мета — побудувати ефективні стратегічні комунікації у сфері безпеки та оборони. На сьогодні на цьому шляху в нас уже є успіхи — свій досвід ми передаємо іншим країнам, які потерпають від зазіхань Росії.

На шляху створення системи стратегічних комунікацій у сфері безпеки й оборони в нас є чимало партнерів. Насамперед це держави — члени НАТО: США, Канада, Велика Британія, Латвія, Литва, Естонія, Польща та інші.

— Що вдалося зробити за майже два місяці роботи?

— Потрібно розуміти, що наш інформаційний простір украй мінливий. Нові виклики в нас щодня. У сфері стратегічних комунікацій та інформаційної політики, яку я вибудовую в Міністерстві оборони, вкрай складно прописувати довгострокові плани, тому що інформаційний простір вкрай мінливий за рахунок розвитку технологій. Скажімо, розвиток соціальних медіа абсолютно змінив структуру сучасних війн. Якщо двадцять років тому інформаційні операції супроводжували та підтримували бойові дії, то сьогодні навпаки — основною ударною силою стають інформаційно-психологічні операції, а бойові дії їх доповнюють.

На сьогодні держава як така втратила монополію на інформацію про війну чи будь-який збройний конфлікт. Гравців, які виходять на це інформаційне поле, навіть не можна перелічити і зрозуміти, з ким ми працюємо. Багато прикладів, коли під час збройного конфлікту з’являються люди зі смартфонами, які стають ключовими ньюзмейкерами. Тобто людина з доступом до соціальних мереж має сьогодні безмежні можливості поширювати наративи та брати участь у глобальних політичних процесах.

Крім того, ми живемо в світі, коли незаконні збройні терористичні формування можуть вкладати шалені гроші у своє брендування в інтернеті. Фактично створюючи друге своє збройне формування — віртуальне. На ці гроші іноді працюють фахові журналісти, фахівці зі стратегічних комунікацій.

Якщо говорити про можливості держави як джерела інформації, то потрібно розуміти, що в нас є декілька обмежень. Людина зі смартфоном, яка може вести пряму трансляцію з поля бою, не обмежена жодними зобов’язаннями, позицією державного органу, може скільки завгодно правити свої дописи, на відміну від міністерства, яке не має права на помилку. Ми повинні узгоджувати інформацію, натомість блогер може працювати оперативніше. Ми обмежені кордонами нашої держави — бо лише з нашої території можемо поширювати інформацію, а блогери чи фрилансери — не обмежені в цьому.

Мета, яку я перед собою ставлю, — формування сучасної інформаційної політики, яка може в усіх цих умовах встигати за новими викликами, гідно представляти позицію Міноборони та воювати.

— Як іде процес впровадження змін? З якими складнощами ви стикнулися?

— Перше — відповідальність. Сфера оборони в контексті інформування вкрай чутлива. З одного боку, в нас є абсолютно переможні історії: Україна гідно протистоїть Росії; ворог не має змоги просуватися нашою територією; Україна відбудувала та реформує армію, яка була розвалена вісім років тому. Але ми на різних рівнях намагаємося захистити суверенітет та відновити територіальну цілісність. Окрім активної оборони від обстрілів російських окупаційних військ, ми ще беремо участь у міжнародних перемовинах щодо мирного врегулювання ситуації. Тож коли ми видаємо публічну позицію, мусимо враховувати, що вона може впливати на процес перемовин та позиції України на міжнародних майданчиках. По-друге, багато інформації, яку ми видаємо, за внутрішніми нормативами має узгоджуватися з різними підрозділами — це забирає певний час. З іншого боку, це дає якість інформації. Якщо інформація виходить від офіційного джерела, то для читача чи глядача це повинно означати перевірену, якісну інформацію.

Ще одна особливість нашої сьогоднішньої роботи великою мірою пов’язана з вивченням та спростуванням різної хибної інформації, яку безконтрольно ширять усі, хто має смартфон. Ще десять років тому такого виклику не було.

— Ви казали, що працювали над комунікацією в оборонному секторі від початку війни. На вашу думку, яких змін зазнав цей сектор за сім років? Над чим іще треба працювати?

— Український досвід інформаційної війни — унікальний. Не лише через те, що ми перші стикнулися з такою війною, але й через потужний волонтерський сектор, у тому числі у сфері інформаційної війни.

Я можу й себе віднести до громадського та волонтерського сектору. Із 2014 року я допомагала сектору безпеки й оборони напрацьовувати інструменти інформаційної протидії ворогу. До війни я займалася своїм фахом — вивчала злочини проти національної безпеки — й у 2010 році захищалася з теми політичної злочинності. У 2014 році я почала працювати з проблемою кваліфікації агресивної війни та інших злочинів, які вчиняються у східних областях України. Під час розробки підходів до правової оцінки цих подій я зрозуміла, що не так просто дати цю оцінку злочинам, які там відбуваються, адже є інформаційна складова, яку не можна юридично оцінити, — немає законів, які дозволяли б визначити, що це за вплив; у нас не встановлена за це жодна відповідальність; у нас не прописаний інформаційний вплив як елемент війни.

Скажімо, якщо ми кваліфікуємо дії керівництва Росії як агресію (побутовою мовою «війна»), чи можемо ми вважати готуванням до війни інформаційні операції, що передували війні? Бо готування до війни — це теж злочин. Ані в міжнародних актах, ані в національному законодавстві не прописані інформаційні операції як елемент злочину. Коли я почала працювати з цією проблемою, тоді назріло питання, що з проблемою інформаційної війни мають працювати фахівці не лише з інформаційної сфери, а й юристи. У той момент я потрапила в групу фахівців, які на волонтерських засадах допомагали сектору безпеки виявляти інформаційні спецоперації та протидіяти їм.

Одна з методик, яку я розробляла, дозволяє охопити декілька шарів виявлення та знешкодження інформаційних технологій впливу, які використовує Росія, коли планує інформаційну операцію. Це не лише статті в газетах або сюжети на телебаченні. Це потужна серйозна робота, тому, щоб виявити початок операції, потрібно відпрацювати всі ці рівні за цією методикою. Ця група фахівців-волонтерів працює й сьогодні, проводить тренінги із сектором безпеки й оборони. До мого призначення ми вже проводили спільні тренінги підрозділів безпеки й оборони.

— Волонтери InformNapalm нещодавно критикували Міноборони за негнучкі механізми, зокрема й щодо комунікації. Вони запропонували для налагодження ефективної співпраці створити канал комунікації 24/7 між профільними громадським сектором та посадовими особами, які уповноважені публічно коментувати та спростовувати інформацію. Розглядаєте можливість створення такого каналу?

— Хочу подякувати всім волонтерам в інформаційній сфері за державницьку позицію — це інформаційні воїни нашої держави. Я вже мала зустріч із цими людьми (представниками InformNapalm. — Ред.). Я стою на позиції, що в 2021 році й у майбутньому держава повинна тісно співпрацювати із громадським сектором, тому що громадянське суспільство — це найактивніші члени суспільства та фахові люди. Влада лише виграє, якщо повноцінно працюватиме з громадським сектором.

Сьогодні ці комунікації різні, бо громадянське суспільство, фактично, визріло нещодавно. Буду відвертою: є різні прояви — бувають і деструктивні. Є представники громадянського суспільства, які використовують можливість спілкуватися з представниками влади, щоб самим потрапити у владу або щоб лобіювати чиїсь інтереси. Сьогодні доходить до того, що лобіюють інтереси певних представників бізнесу. Наприклад, державі потрібно закуповувати товари чи послуги; патріот та активіст може заявити, що відбулися корумповані закупки. Але люди, які прочитали це, не знають, що він потім приходить у відомство і лобіює інтереси іншого постачальника.

Однак більшість — це абсолютно щирі, патріотичні люди, особливо у сфері комунікацій. Я налаштована тільки на співпрацю. Сподіваюся, що вона дасть результат.

— Дослідження «Стійка Україна» Міжнародного центру оборони та безпеки свідчить, що військові незадоволені через некомпетентність журналістів, які працюють із темою війни; що матеріали ЗМІ призводили до обстрілу позицій армії тощо. Чи справді у прифронтову зону часто акредитують журналістів, які не вміють працювати з темою війни? Як, на вашу думку, можна виправити ситуацію?

— Починаючи з 2014 року до 2021-го постійно відшліфовується ця робота. Ми вчимося на власному досвіді — до 2014 року такого досвіду не було. Інформація із зони бойових дій надзвичайно чутлива і ворог її вивчає першим та використовує для ефективнішого ведення війни проти нас. Журналісти, блогери, небайдужі громадяни повинні це усвідомлювати.

Якщо представники українських спецслужб проводять операції на тимчасово окупованій території — часто вдалі та героїчні, — то важливо не оприлюднювати прізвища людей, які це робили. Натомість у нас були прикрі випадки, коли відома людина нібито робить добру справу — публічно називає працівника спецслужб, який виконав завдання, і пропонує його відзначити за успішну операцію, — але насправді це небезпечно й ми ризикуємо життями цих людей. Цього потрібно вчити. І журналісти вчаться та опановують ці знання — їх не опановують інші люди, які претендують на те, щоб висвітлювати ситуацію в зоні бойових дій.

Другий момент — наша відкритість. Це наріжний камінь. Ми живемо у вільній та відкритій країні, але все, що відбувається на фронті, будь-яка інформація може призвести до нових обстрілів, до нових смертей. Коли нібито щирі люди, патріоти без кінця провокують нас на те, щоб ми розкрили до кінця інформацію — як саме ми відповідали, чим саме стріляли, куди влучили тощо. В нас війна — якщо ми оприлюднимо всю інформацію, ми просто дамо можливість ворогу наступного разу краще координувати свої дії.

— Це ж дослідження показує, що військові часто використовують вайбер для комунікації та надсилають у месенджері стратегічні документи, або ж використовують незахищені мережі WiFi. Чи навчають військових навичок цифрової грамотності та безпеки?

— Проблема цифрової грамотності стоїть гостро не лише в армії, а й у суспільстві загалом. Інформаційні інструменти та медіатехнології розвиваються швидше, ніж ми встигаємо опанувати їх та навчити людей орієнтуватися в інфопросторі. Одним із завдань, які я перед собою ставлю, є підвищення обізнаності військовослужбовців щодо користування соціальними мережами та безпеки обміну інформацією. Треба розуміти, що цю роботу вже проводили, просто її не можна провести один раз, поставити крапку й сказати: «Ми навчили». Щодня з’являються нові виклики.

— Нині курсантів вчать медіаграмотності в межах різних курсів, зокрема Peer-to-peer, який провели у співпраці з американською агенцією EdVenture Partners. А чи навчають працівників Міноборони та військових медіаграмотності та протидії дезінформації? Зокрема, чи проводять їх для військових у зоні бойових дій, адже багато інформаційних вкидів спрямовані саме на дестабілізацію на фронті?

— Я планую організовувати ці навчання. У нас є фахівці, серйозна наукова база, є органи стратегічних комунікацій по багатьох підрозділах, де є багато практичних напрацювань. Зараз я працюю над тим, щоб організувати ці навчання, тому що від військових із зони бойових дій такий запит є. Ми зараз на нього формуємо відповіді й навчання.

— Як Міноборони та армія взаємодіють із пресслужбами бригад, розташованих у зоні бойових дій? Як налагоджена ця комунікація?

— У мене щотижня проходять наради всіх підрозділів, які в Міністерстві оборони та Збройних силах відповідають за стратегічні комунікації та інформаційну політику. Ми постійно на зв’язку; постійно аналізуємо, як інформаційно відпрацювали минулий тиждень; плануємо, що будемо робити наступний тиждень-місяць; залучаємо фахівців в інформаційній сфері.

— Кампанія протидії фейкам — це офіційний проєкт із медіаграмотності Міністерства оборони?

— Це частина нашої роботи. Стратегічні комунікації мають декілька напрямів, один із яких — інформаційно-психологічні операції. Елементом цієї роботи і є протидія фейкам. Ця робота ведеться в декількох напрямках: спростування фейків, побудова репутації відомства як джерела інформації тощо. Ми повинні ще працювати в полі репутації, сегментувати нашу інформацію та вибудовуватися різні підходи до споживачів інформації.

Як організовується ця робота? На сьогодні працюють люди, які збирають, моніторять неправдиву інформацію про армію й Міністерство оборони. У нас є електронна адреса, на яку шлють таку інформацію всі, хто її «виловлює».

Свіжий кейс: почалися спільні військові навчання в Росії та Білорусі. Вони знали, що невдовзі стартують наші навчання, й почали інформаційну атаку: що в нас нібито зриваються навчання, що ми неспроможні й не готові, що з нами не працюють партнери, що в нас є спалахи пневмонії в конкретній частині. Це ширили соціальними мережами і їхні боти розкручували цю тему. Щоби спростувати інформацію, скажімо, про спалах пневмонії, спершу ми повинні звернутися до Командування медичних сил, вони — до підпорядкованих їм підрозділів. Тобто ми керуємось офіційним відповідями підрозділів Міноборони та Збройних сил. Лише після цього ми формуємо публічну відповідь відомства, що ця інформація не відповідає дійсності, що в нас немає спалахів пневмонії. Але на це потрібен час. Раз на тиждень ми оприлюднюємо зафіксовані фейки з нашим офіційним спростуванням.

— Хто відповідальний за проведення кампанії? Скільки людей працює в команді?

— Я — заступниця, яка відповідає за інформаційну політику та стратегічні комунікації. Цей напрям роботи передбачає серед усього і протидію неправдивій інформації та фейкам. Безпосередньо цією ділянкою займаються декілька працівників із двох підрозділів — Управління преси та інформації й Директорату інформаційної політики у сфері оборони.

— Чи координуєте роботу з Центрами протидії дезінформації?

— Зараз там відбуваються кадрові зміни, але в нас запланована спільна комунікація. Якщо ми говоримо про національну безпеку в інформаційні сфері й про побудову стратегічних комунікацій у сфері оборони, то це не може базуватися лише на Міноборони та армії. Має бути координація з Офісом президента, Верховною Радою, іншими міністерствами — спільна велика робота.

— Як плануєте просувати свою роботу та ініціативи? Чи є задуми щодо запуску блогу чи телепроєкту?

— У мене немає цілі популяризувати себе. Мені важливо, щоби в інформаційному просторі були присутні військові ЗМІ. Моя амбітна мета — це розвиток військових ЗМІ. У нас є «Військове телебачення», радіо «Армія FM» та агентство «АрміяInform», зараз працюю над тим, щоб на наших інформаційних майданчиках було сконцентровано якомога більше інформації про армію, оборонну політику, оперативну ситуацію на сході.

Фейки ми спростовуємо на сайті Міністерства оборони, на сайті інформаційного агентства «АрміяInform», частину інформації я викладаю в себе на фейсбук-сторінці. Водночас ми провели переговори із громадським сектором та будемо співпрацювати з ГО «Група Патріот». Вони роблять підбірки та поширюють спростування фейків. Збірки випускаються трьома мовами — українською, англійською, російською.

Крім того, я, як заступниця міністра з питань стратегічних комунікацій та інформаційної політики, використовую кожен ефір, де я з’являюсь, аби розказати людям, що йдуть інформаційні атаки, шириться відверта неправда. Привернення уваги до цієї проблеми, демонстрація конкретних прикладів дезінформації — це теж протидія фейкам, адже це підвищує медіаграмотність. Важливо людям донести: якщо ви читаєте чи чуєте інформацію про армію — її треба перевірити на офіційних джерелах Збройних сил та Міністерства оборони. Ми за підтримки журналістів можемо навчити людей критично споживати інформацію та довіряти лише перевіреним джерелам.

— Які найпоширеніші російські вкиди можете назвати? За якою схемою їх поширюють? Як звичайний користувач може їх розпізнати, за якими маркерами?

— Я раджу перевіряти будь-яку інформацію, взяту не з офіційного джерела, на наших сайтах. Якщо ви її там не знайшли, то можете звернутися до нас і запитати. Ми приймаємо ці звернення онлайн і паперовим листуванням. Отримуємо сімдесят тисяч звернень на рік.

Я намагаюся бути максимально відкритою й іноді встигаю в інтернет-переписці відповісти, але це складно через щільний робочий графік. Натомість це роблять наші підрозділи.

Як відрізнити? Принцип дії один: що абсурдніша інформація, тим більше в неї вірять. Є різні інструменти дезінформації, наприклад, вигадана історія про нібито самогубство військового. Якщо цю історію буде розповідати умовна мама цього «загиблого», то вірити будуть всі. Вони часто використовують жінок і дітей. Лайфхак, як зрозуміти, що інформація ворожа: вона має мету — підірвати довіру до армії, до військово-політичного керівництва держави. Якщо інформація підриває цю довіру — її треба перевіряти.

— Легкоатлетка Ярослава Магучіх сказала, що після скандалу з її обіймами з російською спортсменкою з’явилися правила поведінки для спортсменів. Що це за правила?

— У нас є Доктрина публічного спілкування військовослужбовця від серпня 2020 року, затверджена Головнокомандувачем Збройних сил України. Ці правила з’явилися набагато раніше, ніж історія з Магучіх, просто військовослужбовців-спортсменів із ними не ознайомили. Ці правила ґрунтуються на тому, що військовослужбовець є представником Збройних сил — його позицію і слова сприймають як офіційну позицію армії, а ворог може використати їх на шкоду обороноздатності України. Спортивні змагання теж згадуються в цій доктрині.

Спортсмени (перед Олімпійськими іграми в Токіо-2020. — Ред.) не були ознайомлені з цією доктриною. Тепер спортсменів та їхніх тренерів уже знайомлять із цими правилами.

На міжнародних змаганнях до спортсменів підходить не російський спортсмен, а людина, яка, скоріш за все, є частиною спецоперації ФСБ. Вона не просто підходить обнятися. Разом із нею підходять ті, хто це фотографує й миттєво передає у ЗМІ. Підходить не звичайна спортсменка, а військова ворожої армії, й основний меседж, який закладається в це фото в Росії: «Их там нет. Война — это фейк». Думати, що це випадковість, — наївно.

Якщо наші спортсмени думають, що їхня популярність на тлі цих фото — щось несподіване, то мушу повідомити, що цю популярність їм створює ворожа держава. Вона їх робить популярними, щоби потім використати у провокаціях. Вони можуть потім стати жертвами не лише фотографій, а й фізичного насильства, яке буде організовано під виглядом «фашизму в Україні». Це буде зроблено руками ФСБ, але з використанням наших громадян. Спортсмени мусять розуміти, що йдеться про їхню безпеку, життя та здоров’я. Ніхто не забороняє фотографуватись на п’єдесталі пошани під час офіційного вручення нагород. Натомість позування для фото під час публічних заходів українського спортсмена-військовослужбовця в обіймах військового російської армії, яка вбиває наших громадян, я вважаю порушенням норм публічного спілкування військовослужбовців.