Головна » Інформкон'юнктура доби » Інформдень: 3 грудня

Інформдень: 3 грудня

Прикордонники затримали на кордоні видвореного соратника Саакашвілі

У Молдові при спробі нелегально потрапити в Україну прикордонники затримали раніше видвореного з України соратника Міхеїла Саакашвілі Вано Надирадзе. Про це йдеться в повідомленні Держприкордонслужби України, передає  УНН.

“Сьогодні вранці в 20 метрах від кордону затримали правопорушника. Ним виявився 47-річний громадянин Грузії Вано Надирадзе, якого українські правоохоронці кілька днів тому депортували з України. Іноземець збирався незаконно потрапити в Україну”, – повідомили прикордонники.

Молдавська сторона затримала Надирадзе на 72 години і порушила кримінальну справу за спробу порушення державного кордону.

Слідство триває. Справу направлять до суду.

Відзначимо, раніше ЗМІ писали про те, що Надирадзе був добровольцем АТО, хоча в Міноборони спростували цю інформацію.

Надирадзе активно брав участь в протестах під Радою. Пізніше Міхеїл Саакашвілі заявив про його викрадення.

Нагадаємо, міграційна служба продовжила на 3 місяці  дозвіл на перебування  в Україні екс-президенту Грузії Міхеілу Саакашвіллі.

 

У Києві проходить марш прихильників Саакашвілі

У Києві проходить марш прихильників екс-очільника Одещини, лідера політичної партії Рух нових сил Міхеїла Саакашвілі.

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, колона розпочала свій рух зі столичного парку ім.Т.Г.Шевченка, пройшла вулицею Хрещатик і наразі рухається по вул Інститутській.

Колону супроводжують співробітники Нацполіції. Громадський правопорядок забезпечують 1200 представників поліції та  Нацгвардії – Укрінформ.

У ході, судячи з банерів, беруть участь представники з Черкаської, Запорізької, Івано-Франківської, Дніпропетровської областей. Загалом у марші беруть участь кілька тисяч осіб. Люди несуть прапори Грузії, “Свободи”, банери з написами “Імпічмент”, а також вигукують різні гасла на кшталт “Герої не вмирають, вмирають вороги”. За словами організаторів, у колоні є народні депутати України.

 

У поліції розказали про ситуацію на марші прихильників Саакашвілі

У зв’язку з проведенням в Києві маршу Руху нових сил Нацполіція посилила заходи безпеки в центрі столиці. Наразі ситуація спокійна.

Про це повідомляється на  сайті  Міністерства внутрішніх справ – Укрінформ.

“У зв’язку із запланованими масовими заходами в центрі столиці, правоохоронці посилили заходи безпеки. Наразі ситуація спокійна. Публічну безпеку та правопорядок на центральних вулицях столиці забезпечують 1,2 тисячі правоохоронців – працівники Нацполіції  і військовослужбовці Нацгвардії”, – йдеться у повідомленні.

Правоохоронці закликають учасників масових заходів дотримуватися вимог чинного законодавства, не порушувати громадський порядок і сприяти поліцейським у забезпеченні правопорядку та безпеки.

За даним МВС, загалом участь в марші та мітингу на Європейській площі взяло близько 2,5 тис. осіб.

Як повідомляв Укрінформ, у неділю прихильники екс-очільника Одещини, лідера партії Рух нових сил Міхеїла Саакашвілі пройшли маршем від парку Т. Шевченка до Європейської площі. Учасники маршу несли плакати з написами “Імпічмент”, прапори України, Грузії, кількох політичних рухів.

На Європейській площі пройшов мітинг, на якому перед учасникам маршу з промовами виступили народні депутати Єгор Соболєв, Сергій Лещенко та Юрій Дерев’янко.

 

Телеканал News One блокують невідомі

Приміщення телеканалу News One увечері, 3 грудня, заблокували невідомі.

Про це повідомляється на  сайті телеканалу – Укрінформ.

“Невідомі в балаклавах заблокували в’їзд мішками з піском, заявили, що не згодні з політикою каналу, що їх не влаштовують висловлювання народного депутата Євгена Мураєва і політика каналу”, – йдеться в повідомленні на сайті.

Повідомляється також, що приблизно о 16 годині до телеканалу під’їхали вантажні машини з мішками з піском. Наразі вхід до приміщення заблоковано мішками та колючим дротом. Активісти, які перебувають під будівлею телеканалу, одягнені у військову форму, обличчя закриті балаклавами.

Через блокування на телеканалі скасовано всі ефіри, також повідомляється, що через технічні проблеми зі звуком відсутній зв`язок. Співробітники телеканалу звернулися до служби безпеки та поліції.

 

NewsOne просить Порошенка та Авакова втрутитись у ситуацію щодо блокування

Журналісти телеканалу NewsOne попросили президента Петра Порошенка та міністра внутрішніх справ Арсена Авакова втрутитись у ситуацію, пов’язану з блокуванням мовника.

За їхніми словами, це нахабне посягання на свободу слова.

Надвечір 3 грудня у Києві невідомі активісти мішками заблокували територію каналу NewsOne – Укрінформ.

Згодом стало відомо, що протестувальниками є члени партії “Братство”. За словами активістів, вони мають намір залишатися тут до тих пір, поки власник каналу колишній “регіонал” Євген Мураєв не попросить вибачення перед героями Небесної сотні.

У зв’язку з цим журналісти NewsOne звернулися до Порошенка та Авакова, аби ті відреагували на ситуацію. Відповідну заяву виголосила телеведуча Діана Панченко в прямому ефірі.

“Дорогі глядачі, наш телеканал заблоковано. Наші співробітники налякані, але ефір триває. Ми звертаємося до Президента України та міністра внутрішніх справ і вимагаємо взяти під особистий контроль факт нахабного посягання на свободу слова. І ще ми хочемо відкрито заявити псевдоактівістам, а головне їхнім кураторам : ми вас не боїмося, ми не зупинимо ефір. ми не перестанемо транслювати всі важливі події в нашій країні, як би на нас не тиснули”, – зауважила журналістка.

Тим часом будівлю, де розміщується телеканал NewsOne, продовжують блокувати невідомі. Вони облаштовують побут та вже розпалили багаття.

Про це увечері 3 грудня повідомили на сайті телеканалу.

Згідно з повідомленням, під’їзди до NewsOne, як і раніше, заблоковано сітками і колючим дротом, розходитися учасники акції не планують.

 

Пікетувальники під NewsOne не збираються йти

Активісти, які заблокували будівлю телеканалу NewsOne в Києві, не збираються розходитися: вони облаштовуються, розклали багаття.

Про це у неділю увечері повідомили на  сайті  телеканалу – Укрінформ.

Погіршення погодних умов не заважає активістам продовжувати блокування. Під’їзди до NewsOne, як і раніше, перекриті сітками та колючим дротом.

Телеканал працює попри блокування.

Як повідомлялося, активісти вимагають вибачень від власника NewsOne, народного депутата Євгена Мураєва. Раніше в програмі Український формат Мураєв назвав Революцію Гідності  “державним переворотом”.

 

Голова НСЖУ назвав блокування NewsOne тиском на ЗМІ

Голова Національної спілки журналістів України Сергій Томіленко назвав фізичне блокування каналу NewsOne тиском на ЗМІ.

Про це він написав у Facebook – Укрінформ.

«Тільки що у прямому ефірі я назвав дикунством пряме блокування діяльності каналу… Це пряме перешкоджання журналістській діяльності, тиск на ЗМІ та загроза фізичній безпеці», – сказав Томіленко.

Нагадаємо: вдень 3 грудня телеканал NewsOne заявив, що невідомі у військовій формі заблокували вхід до будівлі редакції. В’їзд до каналу заблокований колючим дротом, також приїхала вантажівка з мішками невідомого вмісту.

Народний депутат Євген Мураєв, який є власником телеканалу, заявив, що відповідальний за блокування – очільник «Братства» Дмитро Корчинський.

Сам  Корчинський підтвердив це у Facebook та  оголосив вимоги  блокувальників. За його словами, вони вимагають вибачення від Мураєва, який назвав Революцію Гідності — «державним переворотом».

 

В Україні з’явилася політична партія “Слуга народу”

В Україні офіційно зареєстрували нову політичну партію під назвою “Слуга народу”.

Про це повідомляє  Громадське – Укрінформ.

За даними аналітичної системи YouControl, керівником політичної партії «Слуга народу» є Баканов Іван Геннадійович, який є юристом  «Квартал 95» з 2013 року.

Раніше повідомлялося, що в Україні заборонили до показу усі сезони серіалу Свати.

Нагадаємо, СБУ заборонила в’їзд в Україну Федору Добронравову на три роки. Співробітники спецслужби задокументували, що Добронравов неодноразово робив антиукраїнські публічні заяви, в яких, зокрема, підтримував анексію Криму Росією. Актор також багато разів відвідував окупований півострів, що є порушенням законодавства України.

 

Штати збираються вийти зі всесвітнього договору про міграцію

США оголосили, що президент Дональд Трамп має намір вивести країну з учасників Всесвітнього пакту про міграцію ООН, заявляючи, що він порушує суверенітет США.

Про це повідомляє у неділю  Радіо Свобода – Укрінформ.

“Як заявили в Державному департаменті США, цей договір “містить численні положення, що несумісні з політикою США щодо мігрантів і біженців і принципами адміністрації Трампа стосовно міграції”. Через це “Дональд Трамп вирішив, що США завершать свою участь у процесі пакту”, – йдеться у повідомленні.

Зазначається, що посол США в ООН Ніккі Гейлі, яка оголосила цю заяву в Організації Об’єднаних Націй, наголосила при цьому: “Америка пишається своєю іммігрантською спадщиною і давнім моральним лідерством у наданні підтримки мігрантам і біженцям у всьому світі. Але наші рішення про політику щодо імміграції мають завжди ухвалювати американці і тільки самі американці. Ми самі вирішимо, як найкраще контролювати наші кордони і кому буде дозволено в’їхати до нашої країни”.

Заява пролунала напередодні конференції з приводу цього пакту, що відкривається 3 грудня в Мексиці. На ній мають обговорити рекомендації для завершення процесу укладення пакту.

Наразі в пакті беруть участь 193 держави-члени ООН, які 2016 року на сесії Генеральної асамблеї  ООН  ухвалили Нью-Йоркську декларацію про біженців і мігрантів. Цим не обов’язковим до виконання документом держави-учасниці взяли на себе зобов’язання розробити новий підхід до міграції і ставлення до біженців і 2018 року ухвалити остаточний всесвітній пакт про міграцію.

 

У Сенаті США побачили перешкоджання правосуддю з боку кабінету Трампа

У Юридичному комітеті Сенату США, який веде розслідування можливої змови президентської кампанії Дональда Трампа з російським урядом, виявили прямі ознаки перешкоджання правосуддю з боку Білого дому.

Про це заявила в неділю на телеканалі  NBC News  старший член Комітету сенатор-демократ Дайен Фейнстейн – Укрінформ.

“Я думаю, що ми починаємо бачити, як формується справа про перешкоджання правосуддю. Гадаю, ми це бачимо по висунутих обвинуваченнях – чотирьох обвинуваченнях – та зізнаннях, які щойно прозвучали, а також у коментарях, які були зроблені”, – зауважила сенатор.

Вона уточнила, що йдеться про чотири справи: Манафорта, Гейтса, Пападопулоса та Флінна, а також твіти з боку Білого дому.

“Я бачу це в надмірній нестриманості Білого дому, щоденних коментарях, нескінчених твітах. І, на мій погляд, найголовніше – в тому, що сталося зі звільненням директора (ФБР – ред.) Джеймса Комі, і це, я вважаю, сталося саме через те, що він не погодився “спустити на гальмах” російське розслідування, що є перешкоджанням правосуддю”, – наголосила Фейнстейн.

Як відомо, президент США Дональд Трамп звільнив Джеймса Комі з посади директора ФБР у травні, коли той очолював слідство щодо втручання Росії у вибори в США.

 

Трамп назвав репутацію ФБР найгіршою за всю історію

Президент США Дональд Трамп публічно висловив недовіру до Федерального бюро розслідувань, заявивши, що репутація відомства, яке займається розслідуванням можливої змови кампанії Трампа з росіянами, “тріщить по швах”.

Про це нинішній американський президент написав на своїй офіційній  Twitter-сторінці – Укрінформ.

“Після років, коли Комі керував ФБР, з фальшивими й нечесними розслідуваннями, зокрема, по справі Клінтон, його (Бюро – ред.) репутація тріщить по швах – найгірша за всю історію. Але нестрашно, ми повернемо йому велич”, – наголосив глава Білого дому.

Допис  Трампа  з’явився після повідомлення, що спецпрокурор Роберт Мюллер, який веде розслідування щодо втручання Росії у вибори США, попросив заступника контррозвідувального управління ФБР Пітера Стиржика залишити його команду слідчих. Як з’ясувалося, Стиржик надсилав текстові меседжі з критикою кандидата в президенти Дональда Трампа та підтримував Гілларі Клінтон. Він також відігравав одну з ключових ролей у розслідуванні справи “листів Клінтон”, за результатами якої колишня держсекретар уникла покарання.

Як відомо, президент США неочікувано звільнив директора ФБР Джеймса Комі у травні цього року після того, як той збільшив свої зусилля в розслідуванні у справі втручання Росії у вибори в США.

 

Посол Хантсман: Україна критично важлива для відновлення стосунків між США та РФ

Посол США в Росії Джон Хантсман вважає, що поліпшення російсько-американських відносин можливе в разі прогресу в урегулюванні в Україні.

Про це інформує  телеканал новин “24” – Укрінформ.

“Ситуація в Україні представляє певні складності, особливо тому, що помітного прогресу тут ми не бачимо. Але саме Україна, можливо, єдина така важлива тема, яка могла б вдихнути нове життя в двосторонні відносини Москви і Вашингтона. Принаймні таке зараз сприйняття в США”, – заявив Джон Хантсман.

За його словами, тема України постійно була в американських новинах, “і саме в цій проблемі ключ до виходу з-під санкцій, хоча б частково”.

“Україна критично важлива для відновлення наших відносин з Москвою”, – підкреслив посол США.

Коментуючи недавні заяви спецпредставника США по Україні Курта Волкера про те, що з імовірністю 80% бойові дії в Україні продовжаться з такою ж інтенсивністю за рік, Хантсман заявив: “Я сподіваюся, що ні. Це на короткостроковій перспективі виправлення наших відносин погано позначиться”.

При цьому він назвав Курта Волкера досвідченим дипломатом, який добре розуміє регіон.

“Волкер координував і продовжує координувати свою роботу з держсекретарем, міністром оборони і радником з національної безпеки. І президент Трамп уважно стежить за його роботою. Я це знаю, бо сам був присутній на багатьох зустрічах, де Волкер виступав. І багато людей уважно за його роботою стежать. Якщо прогрес буде досягнутий, це стане свідченням, що ми рухаємося в правильному напрямку”, – наголосив Хантсман.

Посол також зазначив, що позиція Волкер – це більше, ніж просто позиція держдепартаменту, оскільки той представляє відразу кілька міністерств.

“І перш ніж бути озвученою на переговорах з помічником президента РФ Владиславом Сурковим, ця позиція ретельно вивіряється і узгоджується всередині уряду Сполучених Штатів”, – додав Хантсман.

 

АТО: 19 порушень “тиші”, бойовики били із 82-мм міномета біля Золотого

Путінсько-терористичні війська сьогодні вже 19 разів порушили режим припинення вогню.

Про це повідомляє прес-центр штабу  АТО – Укрінформ.

“Від опівночі російсько-терористичні війська вже 19 разів порушили режим припинення вогню”, – зазначається у повідомленні.

Так, на Луганському напрямку бойовики стріляли з 82-мм міномета по опорних пунктах сил  АТО  біля Золотого. З гранатометів різних типів вони вели  вогонь на підступах до Кримського, Новоолександрівки, Троїцького, Зайцевого та Новгородського, а у районі Новолуганського, Малинового і Луганського турбували наших оборонців зі стрілецької зброї.

На Донецькому напрямку епіцентром протистояння залишилось Приазов’я. Тут терористи стріляли з мінометів, гранатометів та піхотного озброєння на підступах до Широкиного, Водяного, Талаківки і Павлополя. Декілька разів із мінометів та гранатометів різних модифікацій бойовики обстрілювали наших воїнів у передмісті Авдіївки, а у районі Новотроїцького зафіксовано вогонь ворожого снайпера.

У разі потреби українські військовослужбовці давали агресору адекватну відповідь.

 

Бойовики терористичних угрупувань ОРДЛО зацікавлені в загострені конфлікту – СЦКК

Українська сторона СЦКК повідомляє про продовження обстрілів з боку НЗФ ОРДО і ОРЛО позиції підрозділів АТО вздовж лінії розмежування із зброї забороненої Мінськими домовленостями, передає УНН з посиланням на прес-центр штабу АТО.

Повідомляється, що артилерія НЗФ ОРДО обстріляла позиції підрозділів АТО в районі Новолуганського і Водяного.

Так, ввечері 2-го грудня поточного року під час обстрілу позицій підрозділів АТО на Донецькому та Луганському напрямках в районі селищ Новолуганське і Водяне з напрямку населених пунктів Доломитне і Заіченко, НЗФ ОРДО і ОРЛО неодноразово застосовували артилерію калібру 152 і 122 мм, станкові, автоматичні та ручні гранатомети, міномети калібру 120 і 82 мм, а також великокаліберні кулемети і стрілецьку зброю.

“Українська сторона СЦКК засуджує такі дії НЗФ ОРДО і ОРЛО, які свідчать про зацікавленість у подальшому загостренні конфлікту, демонструють небажання дотримуватися режиму припинення вогню та свідоме невиконання Мінських домовленостей” – йдеться в повідомленні.

 

Загинув руфер, якого звинувачували в розфарбовуванні зірки в Москві у синьо-жовтий

У російському регіоні Кабардино-Балкарія в суботу, 1 грудня, загинув російський бейсджампер Олександр Погребов, якого звинувачували в розфарбовуванні радянської зірки в Москві в кольори українського прапора.

Про це повідомили в групі  DvizhuhaClub, в якій Погребов працював інструктором.

“При стрибку в Баксанській ущелині загинув Саша Погребов. Подробиці і інформація про похорон буде пізніше”, – йдеться у повідомленні – Укрінформ.

Нагадаємо, що Олександр Погребов – один із чотирьох підозрюваних у справі про фарбування зірки на сталінській висотці та встановленні прапора України.

Вранці 20 серпня 2014 року невідомі вивісили на шпилі сталінської висотки на Котельнічеській набережній український прапор розміром 3 на 6 метрів і почали фарбувати зірку, що вінчає шпиль, у жовто-блакитні кольори.

Московська поліція по гарячих слідах затримала підозрюваних. Серед них – Погребов Олександр 1981 року народження, Широкожухов Олексій 1988 року народження, Євгенія Короткова 1988 року народження і Лепешкіна Ганна 1989 року народження.

22 серпня 2014 року відомий український руфер Mustang Wanted опублікував заяву про те, що саме він перефарбував зірку, а четверо обвинувачених “найсправедливішим у світі” судом РФ в хуліганстві невинуваті, пише  Новое время.

Пізніше російський суд виправдав підозрюваних і постановив виплатити їм понад 2 млн рублів за незаконне кримінальне переслідування.

 

Донецька фільтрувальна станція – знову в зоні обстрілу

Донецька фільтрувальна станція знову знаходиться в зоні сильного обстрілу.

Про це  повідомляє КП “Вода Донбасу” – Укрінформ.

“О 16.45 два боєприпаси потрапили на територію станції – один біля прохідної, другий  – біля гаража. Осколками пошкоджено OSB-плити, які встановлені на вікна замість скла”, – зазначається в повідомленні.

 

У Кропивницькому без тепла залишилися сотні будинків, школи та дитсадки

У Кропивницькому внаслідок пориву у системі водопостачання без тепла залишаються 301 житловий будинок, шість шкіл, десять дитячих садочків та шість закладів охорони здоров’я.

Про це повідомляється на  сайті  Кропивницької міської ради.

“Сьогодні, 3 грудня, на найбільшій у Кропивницькому котельні – Південно-Західній зафіксоване різке падіння тиску води у мережі. Аварійна ситуація змусила спеціалістів зупинити теплогенеруючу котельню”, – зазначається у повідомленні.

За словами заступника директора ДП “Кіровоградтепло” Анатолія Тарана, ремонтні бригади займаються ліквідацією пориву. Поки що без  тепла  залишаються 301 житловий будинок, шість шкіл, десять дитячих садочків та шість закладів охорони здоров’я.

 

Місцеві ради мають закласти в бюджети громад кошти на соцзахист – Мінсоцполітики

Місцеві ради мають подбати про закладення в бюджети громад коштів на соціальний захист громадян, а також на заходи з реабілітації  осіб з інвалідністю.

Про це журналістам сказала заступник міністра соціальної політики Наталія Федорович, повідомляє кореспондент Укрінформу

«Зараз будуть формуватися бюджети громад, і депутати мають пам’ятати, що в бюджетах обов’язково мають бути враховані заходи соціального захисту громадян, окремі заходи, пов’язані з реабілітацією інвалідів. Також ті, хто готує проектно-кошторисну документацію – проектанти, архітектори, ті хто займається ремонтами, реконструкціями, мають зважати, що існують державні будівельні норми для осіб з інвалідністю, та інших маломобільних груп населення, вони є обов’язкові до виконання», – сказала Федорович.

Також заступник міністра зауважила, що в цьому році Україна вперше виконала всі заходи, передбачені Кабінетом міністрів на виконання зауважень, які держава отримала до чергової доповіді з виконання Конвенції ОНН про права інвалідів.

 

У Меркель хочуть бачити при владі більше жінок

Поки у Берліні політики “ламають списи” з приводу формування майбутнього уряду, шеф відомства федерального канцлера ФРН Петер Альтмайєр заявляє, що частка жінок у ньому має бути не менше 50%.

Главу відомства канцлера цитує  Tagesspiegel – Укрінформ.

“Ми хочемо досягти того, щоб на державній службі жінки займали 50 відсотків керівних посад”, – заявив політик, додавши, що прикладом такого підходу міг би стати майбутній Кабінет.

Принаймні в тому, що в його власній партії, Християнсько-демократичному союзі жінок, які “чудово підходять” для цієї ролі, вистачає, впевнений Альтмайєр.

Як відомо, главою уряду ФРН є наразі представник ХДС –  Ангела Меркель.

У чинному нині уряді з гендерним питанням проблем немає: з 13 міністрів 6 жінок.

В обраному 24 вересня бундестагу частка жінок становить менше 31% – 218 представниць прекрасної статі з 709 депутатів.

 

Фігурант сфабрикованої “болотної справи” приїхав на Форум вільної Росії

Дмитро Бученков, жертва сфабрикованої “болотної справи”, який утік у листопаді з-під домашнього арешту у Підмосков’ї, зараз перебуває на IV Форумі вільної Росії у Вільнюсі.

З ним поспілкувався кореспондент Укрінформу.

“Зараз я у процесі отримання політичного притулку. У найближчі місяць-півтора сподіваюся вирішити це, а також побутові питання. Побувавши у російській в’язниці, я лише зміцнився у своїх політичних поглядах. Але яким чином проявлятиму свою громадську активність, вирішу пізніше”, – розповів Бученков.

Як відомо, 38-річному доценту політології Бученкову були інкриміновані стандартні для “болотної справи” частина 1 статті 318 (застосування насильства до представника влади, яке не є небезпечним) і частина 2 статті 212 Кримінального кодексу РФ (участь у масових заворушеннях). Нібито 6 травня 2012 .р на Болотній площі Бученков нападав на поліцейських – його обвинувачують у причетності до шести епізодів.

Тим часом, Бученков взагалі, і це доведено захистом, не брав участі у акції на Болотній площі. 6 травня 2012 року він гостював у батьків у Нижньому Новгороді. Підтвердження цього міститься і у матеріалах справи – докази дорожньої системи “Патруль”, на якій зафіксоване пересування його машини, однозначно свідчать, що до Нижнього Новгорода він вирушив 5 числа, а повернувся до Москви лише 8-го.

На фото з Болотної зображена зовсім інша людина. Хто це – невідомо. При цьому ще на самому початку 2016 року на замовлення адвоката Сидоркіної була проведена портретна експертиза, яка підтвердила, що Бученков і невідомий із Болотної – різні особи. Однак Слідчий комітет Росії ігнорував як результати цього дослідження, так і інші свідчення непричетності активіста до справи.

Бученков був затриманий 2 грудня 2015 року і наступного дня відправлений до московського СІЗО-5 “Водник”. Там він пробув 15 місяців. Лише 2 березня 2017 го його перевели із СІЗО під домашній арешт.

9 листопада стало відомо, що Бученков утік з-під домашнього арешту, який відбував у своїй квартирі у Підмосков’ї. Помістивши Бученкова під домашній арешт, російські правоохоронці, всупереч усталеній практиці, не наділи йому електронний браслет.

 

У Вільнюсі завершився перший день опозиційного IV Форуму вільної Росії

У Вільнюсі завершився перший день Форуму вільної Росії (ФВР) за участю відомих російських опозиціонерів, правозахисників, активістів та експертів з-за кордону: України, США, Німеччини, Литви, Латвії.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу з Вільнюса.

Відкрився Форум панельною дискусією «Машина кремлівської пропаганди – як їй протистояти», тему якої запропонував адвокат Романа Сущенко Марк Фейгін. Яскравим був виступ на цій дискусії українського журналіста Айдера Муждабаева, заступник керівника кримськотатарського телеканалу АТР: «Сьогодні вільних ЗМІ в Росії не залишилося. І я щасливий, що можу жити у вільній країні Україні, працювати на телеканалі, який ніхто не контролює». Муждабаєв зізнався, що перестав писати для російської преси після того, як керівництво його московського видання заборонило вживати слово «анексія» щодо Криму.

На другий дискусійній секції обговорили тему «Путінський режим на міжнародній арені». На думку учасників, санкцій проти російської влади недостатньо і при таких умовах російська агресія проти України може тривати ще довго. З іншого боку, стабільність нинішнього кремлівського режиму не є константою. Як іронічно сказав з цього приводу один із лідерів російської опозиції Гарі Каспаров: «Погана новина: ніхто не знає, як довго протримається путінський режим. Хороша новина: Путін цього теж не знає».

На третій панелі учасники ФВР обговорили стан російської опозиції і тактику на майбутніх “Виборах-2018”. У гарячій дискусії брали участь представники Олексія Навального і Ксенії Собчак.

У завершальній дискусії першого дня ФВР обговорювалися шляхи подолання чекістської спадщини в Росії і досвід щодо втілення цього процесу в життя на пострадянському просторі. Латвійський екс-парламентарій, юрист Лінард Муціньш розповів, як приймався і реалізовувався в Латвії закон про припинення та заборони діяльності КДБ, автором якого він був: “Ми чітко записали, що КДБ є злочинною організацією, що вона завжди працювала проти латвійського народу”.

Цікаву думку висловила модератор дискусії Анастасія Кириленко. В цілому позитивно оцінивши український закон про декомунізацію, вона висловила жаль, що в Україні не скористалися досвідом балтійських країн, де в колишніх будівель КДБ розташувалися музеї, які викривають сутність тоталітаризму. На її погляд, збереження елементів колишньої функції будівлі продовжує в деякому сенсі негативну спадкоємність спецслужб.

У другий день Форуму вільної Росії пройде три цікавих і важливих панелі. Перша – «Назвати злочинців поіменно. Про роботу по складанню санкційного списку». У цій дискусії візьме участь Андрій Ілларіонов, який, як відомо, в даний час консультує влади США у підготовці чергових списків санкцій проти російського режиму.

Друга панель – «Століття жовтневої катастрофи. Відмова від радянського правонаступництва». Третя – «чи можливе подолання імперського прокляття? Формування парламентської республіки в постпутінській Росії».

 

У Нью-Йорку протестували проти приїзду російського режисера Учителя

У Нью-Йорку під будівлею одного з коледжів Манхеттена в суботу ввечері пройшла акція протесту проти приїзду російського режисера Олексія Учителя.

Як розповіла Крим.Реалії  одна з учасниць акції, українська журналістка Юлія Городецька, в арт-центрі коледжу був запланований показ фільму “Матильда” – Укрінформ.

Вона повідомила, що в акції взяли участь 17 осіб.

“Нам абсолютно начхати на художні переваги/недоліки цього кіношедевру. Позиція проста: выдкликаєш підпис із ганебного листа – приїжджаєш з гастролями в цивілізацію”, – написала Юлія Городецька у  Facebook.

У коментарі Крим.Реалії вона сказала, що організатори заходу так і не вийшли до протестувальників і не відреагували на пікет.

“Подібні акції плануються щоразу, коли приїжджає хтось, хто підписав цей лист діячів культури за анексію Криму”, – зазначила журналістка.

Городецька також додала, що подібні пікети проходять у Нью-Йорку з 2014 року.

Нагадаємо, в березні 2014 року 511 діячів російської культури підписали лист до президента країни Володимира Путіна на підтримку анексії  Криму. Серед них був і Олексій Учитель.

 

Amnesty International проведе онлайн-акцію на підтримку кримського правозахисника

У понеділок, 4 грудня, правозахисна організація Amnesty International планує провести онлайн-акцію на підтримку кримського правозахисника, фігуранта “ялтинської справи Хізб ут-Тахрір” Еміра-Усеїна Куку.

Про це  повідомляє  Кримська правозахисна група – Укрінформ.

“У понеділок, 4 грудня, правозахисна організація Amnesty International планує провести онлайн-акцію на підтримку кримського правозахисника, фігуранта “ялтинської справи Хізб ут-Тахрір” Еміра-Усеїна Куку”, – йдеться в повідомленні.

4 грудня на виїзному засіданні Ростовського окружного військового суду в анексованому Криму розглянуть питання про продовження арешту Еміру-Усеїну Куку.

Акція триватиме протягом дня

 

Держава має забезпечити можливість для самореалізації людей з інвалідністю – Порошенко

Президент Петро Порошенко відзначив позитивну динаміку в державній політиці щодо людей з інвалідністю та в усвідомленні всім суспільством необхідності забезпечення рівних прав і можливостей таких людей.

Про це йдеться у зверненні Порошенка з нагоди Міжнародного дня людей з інвалідністю повідомляє  прес-служба  глави держави – Укрінформ.

“Реально започатковано процес, коли людина з інвалідністю переходить зі статусу споживача державної допомоги у статус повноцінного члена суспільства, чий вклад у його розвиток цінується та належно оцінюється”, – зазначається у зверненні.

За словами Президента, водночас відбулося усвідомлення значущості вкладу воїнів, які повернулися із зони АТО на Сході України з інвалідністю, у незалежність Батьківщини, і держава має реальний обов’язок щодо забезпечення їм можливості повною мірою скористатися тими свободами, за які вони так самовіддано боролися.

“Однак нам усе ще потрібно працювати над створенням сприятливих умов для життєдіяльності людей з інвалідністю, усуваючи перепони і бар’єри, які залишаються на шляху до їх самореалізації”, – зазначив Порошенко.

Президент вважає, що дії органів державної влади повинні бути більш ефективними та результативними. Там, де держава не може досягнути відчутного швидкого результату, повинен бути очевидним упевнений і системний рух у напрямі його досягнення.

“Тому ми маємо запровадити усталений підхід до розв’язання проблем українських громадян з урахуванням аспекту інвалідності. Зокрема, вирішуючи питання розвитку інклюзивної освіти, ми забезпечуємо повносправність дітей і юнацтва в сьогоденні та майбутньому розвитку української держави. Ліквідуючи глобальні бар’єри в нашому суспільстві, ми створюємо доступне і цивілізоване суспільство для всіх громадян, пам’ятаючи при цьому, що все ще ці бар’єри існують для людей з інвалідністю. Забезпечуючи підвищення рівня зайнятості людей з інвалідністю, ми створюємо умови для реалізації потенціалу цих громадян у розвитку національної економіки. І таких напрямів розбудови української держави для наших громадян багато”, – йдеться у зверненні.

Президент закликав усіх до розуміння значимості людей з інвалідністю, поваги до їх честі та гідності, а також до забезпечення й заохочення повної реалізації всіх прав людини й основоположних свобод для людей з інвалідністю.

 

“Марш ганьби”: в Ізраїлі протестували проти корупції прем’єра

Десятки тисяч ізраїльтян взяли участь у протестах проти підозрюваного в корупції прем’єр-міністра країни Біньяміна Нетаньягу.

“Марші ганьби” відбулися у суботу, 2 грудня, ввечері у Тель-Авіві, Єрусалимі та Хайфі, повідомляє  DW – Укрінформ.

Приводом для акції протесту став законопроект, який обмежує повноваження поліції і надає прем’єр-міністру імунітет від кримінального переслідування. Законопроект мають розглянути в другому читанні в понеділок, 4 грудня.

Як повідомлялося, 3 серпня поліція  Ізраїлю  повідомила верховному суду країни, що прем’єр-міністра Біньяміна Нетаньягу підозрюють у хабарництві, шахрайстві та зловживанні довірою. Поліція підозрює, що Нетаньягу міг отримувати незаконні подарунки від заможних друзів, зокрема від австралійського мільярдера Джеймса Пекера та голлівудського продюсера Арнона Мілчана.

Окрім того, згідно з матеріалами окремої справи, прем’єр Ізраїлю нібито домовився з медіагрупою “Єдіот Ахронот” про послаблення їхніх конкурентів у обмін на сприятливе висвітлення діяльності уряду. Сам Нетаньягу відкидає всі звинувачення на свою адресу.

 

WADA має підтвердження існуванню держпрограми допінгу в Росії

Всесвітнє антидопінгове агентство заявило про справжність отриманого ним електронного файлу, в якому містилася база даних допінг-проб російських спортсменів з січня 2012 по серпень 2015 року.

Про це в неділю, 3 грудня, повідомила редакція ARD/WDR, що займається питаннями використання допінгу в спорті, з посиланням на головного слідчого WADA Гюнтера Юнгера, пише  DW – Укрінформ.

“Ми завершили криміналістичну експертизу і можемо підтвердити справжність цієї бази даних”, – наголосив Юнгер.

Він додав, що її зміст підкріплює ствердження екс-глави Московської антидопінгової лабораторії Григорія Родченкова про те, що в зазначений період в Росії на державному рівні робилися зусилля “для захисту російських атлетів, які, імовірно, брали участь в програмі допінгу”. За словами Юнгера, розслідування буде продовжено, щоб встановити імена конкретних спортсменів.

Нові докази можуть призвести до санкцій проти російських спортсменів напередодні зимових Олімпійських Ігор у Південній Кореї в 2018 році. У повідомленні наголошується, що виконавчий директор МОК 5 грудня проведе в Лозанні зустріч, на якій буде ухвалене рішення про санкції.

Раніше Григорій Родченков заявив про нового фігуранта «допінгового скандалу» в інтерв’ю The New York Times. За його словами, в махінаціях із забороненими препаратами під час Олімпіади в Сочі був замішаний чинний глава Союзу біатлоністів Росії Олександр Кравцов, який був керівником російської спортивної делегації на Іграх-2014.

 

Президент нагородив тренерів, які готували українську дефлімпійську збірну

Президент Петро Порошенко підписав укази про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного дня людей з інвалідністю.

Про це повідомляється на  сайті  глави держави – Укрінформ.

“З нагоди Міжнародного дня людей з інвалідністю та за вагомий особистий внесок у реалізацію державної політики у сфері соціального захисту і реабілітації осіб з інвалідністю, багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, Президент відзначив активістів громадянського суспільства, які досягли значних успіхів у різноманітних сферах суспільного життя, зокрема у сфері захисту прав людей з інвалідністю, мистецтві, творчості, соціально-трудовій реабілітації, професійній орієнтації”, – зазначається у повідомленні.

Порошенко  також підписав Указ “Про відзначення державними нагородами України”, яким за значний особистий внесок у розвиток дефлімпійського руху, підготовку спортсменів міжнародного класу, забезпечення високих спортивних результатів національною дефлімпійською збірною командою України на ХХІІІ літніх Дефлімпійських іграх 2017 року відзначено тренерів та фахівців національної дефлімпійської збірної команди України.

Глава держави відзначив професійну роботу спеціалістів, які займаються фізкультурно-спортивною реабілітацією людей з порушенням слуху та підготовкою нечуючих спортсменів. Саме члени цієї команди забезпечили феноменальну перемогу України, завоювавши 99 медалей, 21 з яких – золота, та закріпили лідерство нашої держави у світовому спорті.

 

Порошенко нагадав про неоціненну спадщину Григорія Сковороди

Президент України Петро Порошенко нагадав про неоціненну спадщину українського філософа Григорія Сковороди.

Про це глава держави написав на своїй сторінці у  Facebook – Укрінформ.

“Сьогодні день, коли народився видатний український філософ Григорій Сковорода. Досі мудрість його слів торкається найбільших глибин розуму й серця. Спадщина великого українця – наш неоціненний скарб”, – зазначив він.

Григорій Сковорода – український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Переслідуваний світськими та духовними властями, з 1770-х років вів життя мандрівного філософа. У філософських діалогах і трактатах біблійна проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму.

 

Участь у конкурсах допомагає молоді інтегруватись у світову мистецьку еліту – Нищук

У Національній філармонії України відбулось нагородження лауреатів III Міжнародного конкурсу молодих диригентів імені Стефана Турчака.

На урочистостях були присутні віце-прем’єр-міністр Павло Розенко, міністр культури Євген Нищук, колеги-музиканти, повідомляється на  сайті  Міністерства культури –  Укрінформ.

“Дуже важливо, щоб ці конкурси і далі відбувалися, щоб ми демонстрували, як молоді українські митці можуть показувати свій високий професійний рівень та інтегруватися до світової диригентської музичної еліти”, – зазначив  Нищук.

За його словами, проведення та підтримка на високому державному рівні таких конкурсів є вкрай важливою, адже саме вони формують молодих митців.

За результатами роботи журі: I премію отримав Гаддіел Домбрауер , представник Франції, II премію розділили між собою Артун Хойнік (Румунія) та Іван Чередніченко (Україна), III премію здобув учасник з України – Назар Якобенчук. Члени міжнародного журі також відзначили дипломом лауреата українця Михайла Вандаловського.

Міжнародний конкурс диригентів імені Стефана Турчака заснований Міністерством культури України та Київською міською державною адміністрацією. Проводиться в Києві один раз на чотири роки. Головною метою конкурсу є виявлення талановитої творчої молоді – оперно-симфонічних диригентів, підвищення професійної майстерності, розширення міжнародних культурних зв’язків, увічнення пам’яті видатного українського диригента Стефана Васильовича Турчака – музиканта, творчість якого стала однією з найяскравіших сторінок у мистецтві оперно-симфонічного диригування.

III Міжнародний конкурс молодих диригентів імені Стефана Турчака тривав з 26 листопада по 1 грудня 2017 року. Усього на конкурс було подано 34 заявки. До участі у змаганні допущено 21 кандидата із 10 країн світу – України, Польщі, Іспанії, Білорусі, Франції, Німеччини, Сінгапуру, Ірану, Румунії та Швейцарії. Майстерність конкурсантів оцінювало міжнародне журі, до складу якого увійшли відомі музиканти і диригенти з України, Швейцарії, Узбекистану, Сербії і Білорусі на чолі з українським композитором Євгеном Станковичем.

 

Грузинське вино потрапило в книгу рекордів Гіннеса

Грузинське вино потрапило в книгу рекордів Гіннеса як найдавніше в історії.

Раніше вчені знайшли докази, що виноробством на території цієї країни займалися ще понад 8 тисяч років тому.

Про це йдеться в повідомленні, опублікованому сьогодні, 2 грудня, на  офіційному сайті видання, пише  DW – Укрінформ.

Про відкриття вченим стало відомо в ході археологічних розкопок у двох стародавніх грузинських поселеннях за 50 кілометрів від Тбілісі.

Там були виявлені древні глиняні посудини, хімічний аналіз яких показав, що в них зберігалося вино. Поселення відносяться до періоду приблизно 6000-5800 років до н. е.

Раніше вважалося, що виноробство пішло з Ірану в 5400-5000 роках до н. е. Відкриття було зроблено професором Патріком Макговерном з Університету штату Пенсільванія разом з колегами з Франції, Італії, Ізраїлю, Канади та Грузії.

 

Фінансист Найман застеріг Україну від наслідування російського сценарію легалізації криптовалют

Питання криптовалют складне і потребує законодавчого впорядкування. Однак, сліпе копіювання російських ініціатив у цьому питанні – це тупіковий шлях. Про це  УНН  зазначив відомий експерт з питань фінансів та інвестицій Ерік Найман, коментуючи інформацію окремих ЗМІ про намагання нардепа С.Рибалки нав’язати Україні російські пропозиції з урегулювання ринку криптовалют.

“Питання щодо криптовалют в Україні дуже складне і дуже багатофакторне. Однак, його однозначно потрібно врегульовувати, в тому числі, і на законодавчому рівні. Позиція НБУ (не поспішати, – ред.) з цього питання пояснюється тим, що вони реально бояться цієї технології, і того, що вона обрушить монополію на емісію грошей.

Але, з іншого боку, ми спостерігаємо за розвитком нової віртуальної економіки, яка не підконтрольна українській владі і органам центральної влади. Я думаю, що певний час вони так паралельно й існуватимуть не залежно від центральної влади. Адже, заборонити віртуальну економіку уже не можливо”, – сказав він.

За словами експерта, у законодавчому плані врегулювання сфери цифрових грошей Україні варто орієнтуватися на Сінгапур та Японію, проте точно не на Росію.

“Потрібно розуміти, що Росія намагається підпорядкувати технологію криптовалют своїм вузькоспеціалізованим інтересам, а саме закріпленню влади Кремля. Тобто, у них політичні інтереси стоять на першому місці, а економічні на другом. Тому, сліпе копіювання російських законів Україну до добра точно не доведе. Це тупіковий шлях”,- зазначив Е.Найман.

Нагадаємо, за даними ЗМІ, законопроект № 7183-1 про “Стимулювання ринку криптовалют та їх похідних в Україні”, автором якого є нардеп С.Рибалка, має спільні із ініціативами російських чиновників положення.

Додамо, що вказаний документ Рибалки  вже розкритикували експерти  Bitcoin Foundation, назвавши його беззмістовним та популістським.

 

Парубій візьме участь у ІІ Всеукраїнському форумі об’єднаних громад

Голова Верховної Ради України Андрій Парубій візьме участь у ІІ Всеукраїнському форумі об’єднаних громад “Ініціативи, що змінюють життя”.

Про це  повідомляється  на сайті Верховної Ради – Укрінфом.

“У понеділок, 4 грудня, о 9:30 Голова Верховної Ради України Андрій Парубій візьме участь у Другому Всеукраїнському форумі об’єднаних громад “Ініціативи, що змінюють життя””, – зазначається у повідомленні.

Захід має згуртувати місцеве самоврядування громад, бізнес спільноту, урядові структури, дипломатичні представництва, проекти міжнародної технічної допомоги довкола питань місцевого економічного розвитку, залучення інвестицій, розбудови малого та середнього бізнесу.

Серед іншого, на Форумі головам ОТГ та експертній спільноті буде презентовано перший в Україні мобільний ЦНАП.

 

Патріарх Філарет готовий зустрітися з главою РПЦ

Глава Української православної церкви Київського патріархату Філарет погодився зустрітися з главою Російської православної церкви патріархом Кирилом.

Про це він сказав в ефірі телеканалу 1+1, пише  liga.net – Укрінформ.

При цьому він запевнив, що не відмовиться від ідеї автокефалії.

“Я попереджав, що незалежно від того, як закінчаться ці переговори, яким буде рішення архієрейського собору РПЦ, ми залишалися єдиними, тому що для нас єдність має більше значення, ніж автокефалія”, – сказав Філарет.

При цьому глава УПЦ КП сказав, що зустрітися йому поки ніхто не пропонував.

Нагадаємо: 16 листопада 2017 року Філарет написав листа патріарху московському Кирилу та єпископату РПЦ. У Москві вважають, що в ньому глава УПЦ КП просить вибачення у російської церкви і хоче об’єднання під її юрисдикцією. Сам же патріарх Київський і всієї Руси  заперечує такі прагнення, стверджуючи, що йому не за що просити вибачення, а примиритися він готовий тільки заради створення автокефальної української церкви (самостійної).

 

Луценко: Весь апарат агентів НАБУ наразі є поза законом

Генеральний прокурор Юрій Луценко вважає, що всі агенти Національного антикорупційного бюро знаходяться поза законом.

Про це він сказав в інтерв’ю “ТСН.Тиждень” – Укрінформ.

“Вони використовують незаконні методи провокації. Ніхто з них не допущений до державної таємниці. Але їм надаються матеріали прослуховування СБУ, що є кримінальним злочином. Вони самі використовують в Україні незареєстровану прослуховуючу техніку, яка завезена контрабандним шляхом. Отримані з неї матеріали вони використовують у своїй роботі. Це величезний букет нелегального угруповання, яке діє нелегальними методами нелегальною апаратурою. Тепер я розумію всю повноту проблеми НАБУ. Весь апарат агентів наразі є поза законом”, – заявив Луценко.

Також він вкотре наголосив, що агенти НАБУ були набрані в обхід конкурсів, що суперечить закону.

“Так звані агенти НАБУ набрані з порушенням закону. Закон вимагає всіх працівників набирати на відкритому конкурсі. Однак десятки агентів, в тому числі й ті двоє, які були зафіксовані на конспіративній квартирі, обрані на закритих процедурах, що суперечить закону”, – зазначив глава ГПУ.

Нагадаємо:  НАБУ  згорнуло всі операції під прикриттям після того, як в результаті “зливу” був затриманий агент, який “вів” першого заступника голови Державної міграційної служби Діну Пимахову.

Зі свого боку, в НАБУ 30 листопада заявили про зрив спецоперації через втручання СБУ та Генпрокуратури. У заяві вказується, що працівники СБУ незаконно затримали агента НАБУ, який документував один “з епізодів за участю першого заступника голови Державної міграційної служби України”.

Водночас у Генпрокуратурі вважають неприпустимим те, що детективи сплановано провокували чиновницю ДМС на отримання хабара. Генпрокурор Юрій Луценко повідомив, що Генпрокуратура прослуховувала агента НАБУ, який працював під прикриттям в рамках операції щодо Пімахової.

Директор НАБУ Артем Ситник після зустрічі з Луценком заявив, що нікого з НАБУ не затримають після операції у Міграційній службі.

Пізніше НАБУ опублікувало запис переговорів у справі про корупцію в Міграційній службі.

 

Вадим Скуратівський: Ситуація з Росією важка і треба приготуватися до найгіршого

Історичні паралелі, які наводить Вадим Скуратівський, говорячи про нинішню ситуацію в Україні – просто вражають. Він уміє дивитися згори донизу, тримаючи у полі зору усю картину – страшну і величну – історії Європи за останні кількасот років. І Україна – це просто одна із невеличких клітинок на цій велетенській шахівниці. Однак, ми вже так міцно пов’язані зі світовим геополітичним простором, що сучасна політика все більше стає схожа на математику. Поки не розв’яжеш одну задачку, не вирішиш наступну.

Тож, із істориком, публіцистом, академіком Національної академії мистецтв України, професором Національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, членом Ініціативної групи «Першого грудня», екс-марксистом (як він сам себе називає), якого виганяли з роботи за «український буржуазний націоналізм» – Вадимом Скуратівським – ми говоримо про те, що потрібно робити, аби Україна не втратила свою державність. А шанси такі, як вважає Скуратівський, на жаль, існують.

Вадиме Леонтійовичу, оскільки ми з вами зустрічаємося в дні, коли чотири роки почала писатися нова сторінка історії України, моє перше питання, звичайно, таке: що особисто для вас означає Революція Гідності?

Я почну з Троцького і Леніна… Початок 1918 року, молодий радянський уряд перекочував із Пітера в Москву. Троцький стоїть біля вікна, дивиться на засніжений Кремль і бачить, що посеред двору на снігу танцює Ленін. Троцький аж розгубився, вийшов: «Владімір Ілліч, что с вами?» А той каже: «Ми уже на 4 дня пережили Парижскую коммуну».

Бачте, йдеться про те, що Україна перейшла той хронологічний рубіж, котрий, на превеликий жаль, не перейшли середньоєвропейські державні утворення, які виникли на схилку 1918 року і на схилку 1930-х років. Вони всі закінчились. Маю на увазі Польщу, Чехію, Словаччину, згодом Чехословаччину, в якомусь розумінні Угорщину, в 1918-1919 рр. дуже перемінилася ситуація в Румунії, не доводиться вже говорити про Прибалтику… Всі ці молоді держави витримали лише двадцять суверенних років важкого ХХ століття. Україна перейшла цей рубіж. У певному розумінні, цей рубіж прийшовся на 2013-2014 роки.

У мене немає особливих сентиментів по відношенню до означених мною держав. Знаєте, різне там було… Міністр зовнішніх справ Литви, приміром, стріляв у свого колегу, прем’єр-міністра (правда, через стінку). Молоді держави початку ХХ століття відкидали комуністичний деспотизм, вони починали з демократичної, ба навіть ультрадемократичної, ультраліберальної риторики. Пафос свободи і всяке таке… Під кінець 1920-х років там почалися негативні процеси і, зрештою, до влади прийшли, умовно кажучи, януковичі, різного роду диктатори. Вони не збиралися здавати свої країни Москві, але вони хотіли авторитарно визначати їх долю. І вони дуже помилилися. І доки вони поміж собою сварилися, із Заходу прийшов Вермахт, себто Гітлер, зі Сходу – Червона Армія, себто Сталін. І сказати б, «помирили» їх.

У нас в Україні спочатку відбувалося все драматично схоже на те, що мало місце в Середній Європі на початку ХХ століття. Після, сказати б, очевидної і беззаперечної демократії, раптом розпочинався той чи той варіант авторитаризму. Він починається з добродія Кучми, а потім, на повну силу, розгортається в часи Януковича.

Що, власне, зробив Майдан? Він зробив зусилля, внаслідок якого національна історія переступила той кризовий рубіж, і ми, зрештою, не просто повернулися до демократії, а так чи інакше – ми її розвиваємо. Ну, зрозуміло, що це важко, складно, скандально, іноді навіть бридко. Але ми – демократична країна. «Дайош Європу!», як казав колись Микола Хвильовий.

Ви кажете «Майдан» зробив зусилля. Але хто конкретніше, на ваш погляд, дозволив усім нам переступити цей рубіж «неповернення»?

Йдеться про якусь дуже активну меншість українського етносу. Вірніше, як колись сільські школярі говорили – більша половина. Оця «більша половина» українців зробила все для того, щоб призупинити наростання авторитарного, дуже небезпечного деспотизму, тому що він вочевидь схилявся до Євразії.  А як далі все це виглядатиме? На превеликий жаль, це категорично залежить і від нас, і – не менш категорично, а може ще більше – від сусідньої країни під назвою «Росія».

Ми повинні утриматися на тому стратегічному рівні, – в найширшому розумінні цього слова, – на який вийшли в 2013-14 роках.

Але поряд з нами, повторю, країна, яка переживає кризу, може, набагато страшнішу, аніж германський націонал-соціалізм 1933-45 років. Річ у тім, що третій рейх часів Гітлера – то дуже небезпечний простір світової історії, але в тому просторі ще не було летальної зброї. Росія, на превеликий жаль, має цю зброю. І поєднання кризових сюжетів всередині країни з її неймовірною агресивністю, можуть підштовхнути її до спроби реваншу. І реванш цей закінчиться драмою не тільки для Росії, не тільки для всього Євразійського континенту, але, й для всього світу. А ми поряд!

Словом, ситуація справді важка і треба приготуватися до найгіршого. Бо коли сусідня так звана федерація почне розпадатися, – це буде політичний Чорнобиль.

Шанси загинути під уламками Росії – вони справді такі серйозні?

Я знову апелюю до історичних паралелей. Сучасна Європа трагікомічно схожа на англо-французький Захід 1930 років. Це був простір, який абсолютно не хотів входити в конфлікт з Гітлером. «Чи варто нам умирати через якихось там чехів чи поляків», – писали тоді європейські газети. А в 1939 році всі ці країни на повну силу отримали за свій псевдонейтралітет.

Можна довго говорити про те, що, от, Захід проти присутності Росії на окупованому Донбасі, що Захід проти анексії Криму… Але це, перепрошую, риторика. І це виглядає відверто несимпатично для будь-якого об’єктивного спостерігача.

Отже, як Україні із цим усім впоратися?

Ми ввійшли в те, що називається капіталістичною формацією. Свого часу цю формацію вивільнила велика французька революція. Хто тоді захопив владу на повну силу? Передусім, фінансова французька олігархія. І треба було облаштувати спочатку революцію 1830 року – щоб призупинити тодішніх, сказати б, януковичів, а потім – ще одну революцію 1848 року. Але коли капіталізм переживає ту чи ту кризу, він може кинутися у бік диктатури. Зрештою, середньоєвропейські країни 1920-30-х років ХХ століття це і зробили. Але постала ще одна проблема – з’являється величезний клас упосліджених, – це пролетаріат. Нам навіть важко уявити, через яку каторгу пройшов європейський пролетаріат від самого початку свого існування, від вісімнадцятого століття. У Франції лише в 1930-х роках ХХ століття пролетаріат нарешті добився оплачуваних відпусток. Це було з погляду буржуазії скандалом. Буржуазочки говорили: як? я поїду в Нормандію чи в Ніццу, а на пляжі будуть лежати ці мерзотники? Після Другої світової це перестало бути проблемою. Бо всі зрозуміли, – якщо вони не підуть назустріч пролетаріату, йому назустріч підуть комуністи.

І, зрештою, десь на схилку 1960 років ніби вже всі добре жили на Заході. Окрім молоді. Раптом з’ясувалося, що мільйони молодих людей, – а вже розпочався демографічний бум в тогочасному світі, – отже, мільйони молодих людей не знають, де знайти себе в цьому самому світі. І вони починають читати Леніна, Мао, Троцького, дивитися в бік Кастро… І вони облаштовують цю ніби іграшкову, але насправді дуже серйозну революцію – від Каліфорнії до Японії, від Парижу до  Варшави (протестні виступи молоді в різних країнах Америки та Європи, були спрямовані проти участі США у в’єтнамській війні, за права людини, проти расизму, на захист навколишнього середовища. Ідеологами протестів були нові ліві, – ред).

І коли ми подивимося на сучасний західний істеблішмент, п’ять шостих його верхівки – це ті, хто будував барикади в 1968-му.

Але сьогодні на Заході усі ці проблеми практично вирішені. Так чи інакше, вони зупинили інтриги тих, кого ми називаємо олігархами, зупинили інтриги фінансової, індустріальної аристократії, зупинили перетворення свого державного апарату на інструмент для тих самих олігархів; вирішено значною мірою робітниче питання, вслід за тим вирішено питання молоді… Словом все те, що Захід вирішував упродовж 150 років, ми маємо вирішити в найближчі 10 років.

Ну що ж, принаймні, ми зупинили оцю саму донбаську аристократію.

Тепер нам час займатися іншими добродіями-олігархами, починаючи від президента.

Найголовніше для України – треба нам зберегти українську державність. Треба робити все для того, щоб Україна продовжила своє державно-політичне існування, інакше вона буде підверстана під російсько-євразійську кризу.

І це – дуже складно. Бо коли які-небудь опозиціонери говорять: «голосуйте за нас!», треба розуміти, що вони одразу здадуть Україну Росії.

Кого ви маєте на увазі?

Та Господи, всіх цих мураєвих, всіх цих бойків. Зрештою, це ті самі персонажі, які не вилазили з телеекрану впродовж 2009-2013 років. Мені гидко навіть повторювати їхні прізвища. Але йдеться не про них – йдеться про те, що треба зберегти самостійну Україну, тому що це, можливо, наш останній шанс на більш-менш переконливе існування…

Україна перебуває в контексті всієї світової історії. І впродовж сотень років вона так чи інакше намагалась себе самоздійснити. Це не дуже у неї виходило…

Що, насправді, відбулося в нас в останні роки? Відбулося те, про що вголос не говорять – поновлення, реставрація УНР 1917-1921 років…

Але, між нами кажучи, УНР – це був трохи балаган.

Синок одного з провідних діячів УНР, уже 80-річний дід в еміграції, якось розвів руками і сказав: мені тато говорив, що, сину, ну це ж був балаган, бо кадри були слабенькі…

Чий син про таке зізнався?

Я не буду називати імені, воно буде трохи недобре…

Але річ у тім, що ми з вами чомусь не розуміємо: відмовившись від комуністичної спадщини, від УРСР, ми повернулися до отого нашого експерименту, який називається Українська Народня Республіка. Конкретно як це виглядає? Ми йдемо по бульвару Шевченка, який колись називався Бібіковським, бачимо пам’ятник, хе-хе, Миколі Щорсу (а вулицю Щорса біля палацу «Україна» перейменували на вулицю полковника Коновальця), повертаємо в бік вокзалу і йдемо вулицею Петлюри… Але, розумієте, це абсолютно вторинні, символічні сигнали.

А первинні ж які?

…Будемо одверті. Проблема в тім, що ми з вами живемо в парламентській республіці і, водночас, в президентській республіці…

Попри все, треба продовжувати будівництво УНР-2. Але ж Росія повертається до найбільш архаїчних форм російського деспотизму. До того, що ще у 1833 році Уваров (граф Сергій Уваров – міністр народної освіти Російської імперії,  – ред.) назвав основою національного існування. Себто – самодержавство, православ’я і народність. І ми опинилися практично наодинці з цим самим монстром.

Чому наодинці? А Америка?

Ну що Америка… Знаєте, колись на одному соціологічному дійстві вчені мужі говорили про те, що після Другої світової, хвала Богові, і Німеччина, і Японія стали демократичними країнами, підвівся один київський професор і сказав: це тільки тому, що там стояли американські гарнізони…

Мені прикро говорить про це, але якби зараз в Україні стояли американські гарнізони, було б набагато краще.

Але, бачите, Америка вже пройшла через страшні сюжети, пов’язані з Індокитаєм, де їхні гарнізони не спрацювали. Вслід за тим, вона у силовий спосіб спробувала імплементувати демократію в Південну і Центральну Америку. Це скінчилося спочатку Кубою, потім появою напівсоціалістичної-напівсталінської Венесуели і ще трьох-чотирьох марксистських режимів на тому самому континенті. Словом, Америка далеко. І те, що після обіду раптом скаже добродій Трамп, воно, звичайно, має певну дипломатичну, ба навіть політичну вагу, але будемо одверті – цього аж надто мало. Треба, щоб це робила сама Україна.

А вона робить?

Ну, звичайно, вона робить. Принаймні, за Маріуполь вона не посунула свої війська. Хоча зрозуміло, що у сусідньої країни в 2014-му році був очевидний план провести парад перемоги у Києві. Цього не відбулося.

А чому він, цей парад, не стався, як ви думаєте?

Тому що Майдан продовжив свої зусилля вже в суто мілітарному напрямі.

Словом, Україна зараз сяк-так тримається. Але треба, щоб вона не просто трималася.

Треба, щоб Україна взяла мілітарний реванш у напрямі поновлення своїх територій.

Це дуже важка і дуже складна проблема. Але матимемо надію, що Україна буде посуватися в цьому самому напрямі.

І які у вас підстави для таких сподівань?

Російські війська не в Києві і не ві Львові – оце єдина причина всіх моїх сподівань.

Річ у тім, що я був свідком інвазії Червоної армії під час пролетарського бунту в Східному Берліні в 1954 році. Я бачив, як радянська армія 1956 року буквально впродовж кількох днів упокорила Угорщину. Вслід за тим, в 1968 році – спробу віднайти самостійне політичне існування здійснила Чехословаччина. Це скінчилося катастрофою для Праги і частково – для Братислави. Вслід за тим, в кінці 70-х років, буквально за кілька годин до інвазії радянської армії польський комуністичний лідер, генерал Ярузельський зрозумів, що його армія має окупувати свою ж країну, інакше через кілька діб її окупує Червона армія і, звичайно, крові буде неміряно. І через якийсь час – радянські війська в Афганістані.

Але ще є сюжети, про які ми знаємо дуже мало. Скажімо, в 1944 році припинила своє самостійне існування Тувинська народна республіка. Вона була самостійним політичним утворенням, в якому проживав монголо-бурятський етнос.

В 20-х роках спробувала себе усамостійнити Монгольська народна республіка, і нічого з цього не вийшло.

Отже ми обраховуємо приблизно п’ятнадцять інтервенцій Москви в довколишній світ. При чому, більш-менш успішних для Москви інтервенцій.

Україна опирається сьогоднішній черговій російській інтервенції. І от це найголовніше, це я вам говорю як історик.

Але як нам опиратися, коли українські генерали, українська верхівка правляча краде у своєї ж армії.

А ви знаєте країну, де генерали не крадуть? Немає таких країн. Починаючи від Республіки Гаїті і закінчуючи Сполученими Штатами. Ви думаєте, там ідеальна ситуація у війську? Але треба робити так, щоби менше крали, щоб той персонаж, – коли вже вкрав, то, принаймні, вже вдруге не міг вкрасти.

Іншого виходу немає. А шукати нові кадри… Де ви їх знайдете? Ви знаєте, один український режисер здійснив театральну постановку «Міщанина-шляхтича» в одному угорському театрі  (Сергій Маслобойщиков поставив п’єсу Мольєра в Новому театрі (Будапешт) в 2003 році – ред.). І головного персонажа він стилізував під Орбана  (Віктор Орбан – прем’єр-міністр Угорщини у 1998-2002 роках і від 2010 – ред.).  Тепер цього режисера не кличуть в Угорщину.

Або – чеський президент  заявляє, що без Росії він жити не може…

Я не знаю, скільки йому було в 1968 році, коли радянські танки «утюжили» так званий чехословацький соціалізм?

А ще я пам’ятаю спогади мого приятеля, який, коли служив у радянському війську, їхав на танку через усю Польщу до Чехії.

«І як вас зустріли поляки, – запитав я його. «Они стояли вдоль дороги и кричали нам: бей пепечиков!»… Себто, бий цих самих чехів. Ось так. Ми живемо в світі з мільйонами дефектів. І ці дефекти треба усувати.

А разом із тим, я вам хочу сказати, що кожен із нас – носій цих самих дефектів. І таким чином, коли ми лаємо владу, чи Гройсмана, чи Порошенка, чи навіть Ляшка, чи так звану «московську зозулю», – треба подивиться на себе у свічадо…

Це хто така –  московська зозуля?

Ну, це ж кричав Ляшко про Юлію Володимирівну.

А, я просто телевізор не дивлюсь, не знала…

Словом, попри все, ми стримуємо російську інтервенцію. Але треба вже брати реванш!

Зрештою, нещодавні події у Луганську відбулися не тільки тому, що якісь гангстери вирішили постріляти один одного. Йдеться про те, що у Росії вже не вистачає ресурсів для того, щоб остаточно упокорити цей самий Донбас, перейти оту саму межу поміж українськими військовими і тамтешніми бойовиками.

А яке ваше бачення наших кримських перспектив?

Відверто кажучи, Україна повинна була дати кримським татарам автономію, абсолютну політичну самостійність. Повернутися в 18 століття і зробити Крим своїм союзником. Якби вона це зробила, то весь ісламський світ, від Целебесу  (острів, котрий належить Індонезії, – ред.) і до турецької Анатолії – став би союзником України. Але ж ми нічого не зробили для кримських татар. І, разом з тим, не «пригальмовували» тамтешнє слов’янське населення… Я служив рік в Криму, і я знаю, що це за населення. Це, перепрошую, на мові 18 століття, «пахотные солдаты». Розумієте, їхня свідомість абсолютно просякнута імперщиною.

А Україна – вона програла Крим. Зрозуміло, що колись Росія звідти піде, але Крим уже не повернеться до України.

Він буде самостійним. Звичайно, не таким, як у романі письменника Васілія Павловича Аксьонова і не таким, як при оцьому ідіоті Аксьонові  (Сергій Аксьонов – сепаратист, самопроголошений прем’єр-міністр Автономної Республіки Крим з 27 лютого 2014 р.). Але йдеться про те, що дуже багато помилок зробила саме Україна.

А Харківські домовленості? Коли заради якихось мільйонів (ну, я людина бідна і тому мені не пристало говорити «якихось»), але заради якихось жалюгідних мільйонів рублів український тодішній істеблішмент здійснив державну зраду. І не просто зраду, а це була абсолютна диверсія проти майбутнього України. Але, попри все, як казав один голова колгоспу в одному російському фільмі: «нужно продолжать пахоту!».

Мені здається, до нинішнього українського істеблішменту ви ставитесь набагато толерантніше, аніж до їхніх «папєрєдніков»

…Якось покликали мене на радіо – ще десь на початку позаминулого вже десятиріччя. І журналіст, ваш колега, ручку на ручку отак по-наполеонівськи склав і питає: ну, Вадиме, вам не видається, що ми живемо в епоху випадкових Леонідів? Ну, мовляв, один Леонід і другий Леонід – президенти. Я кажу: що ви мелете? У нас більше нікого немає, окрім цих самих президентів. Якби переступив Янукович через кризу 30-31 листопада 2013 року  (побиття студентів та інших учасників Революції гідності бійцями спецпідрозділу «Беркут» 30 листопада 2014 р. – ред.),  я би його дуже поважав. Але ж він цього не зробив. Чому я поблажливо ставлюся до нинішнього мільйонера чи навіть мільярдера-президента? Розумієте, якби він був мільярдером від сталі чи заліза, чи кам’яного вугілля, чи ядерної енергетики… Але – кондитер, кондитер (сміється)! Справді, інших людей у нас немає і треба працювати з тими, які є. Але, звичайно, треба їм пояснювати. Треба щось пояснить і пані Тимошенко. І до пані Богославської я намагаюся ставитися неупереджено.  Словом, треба «продовжувать орать». Як говорив, до речі, і письменник Плачинда.

Звичайно, можна покликати якого-небудь розумного холодного литовця або розумного, але надміру палкого грузина. Ви знаєте, чим це скінчиться. Або якого-небудь наївного діаспорного інтелігента, який приїжджає сюди, ніби у Філадельфію…

Я дуже не люблю дивитися парламентські дійства, коли якийсь чернігівський ідіот, не буду називати імен, стає за трибуну і починає: «От коли я стану президентом…».

Розумієте – якщо не буде, нарешті, внутрішньої консолідації, не буде України.

Окрім того, в останні сезони раптом виявилося, що у нас не такі вже й толерантні сусіди. Маю на увазі Угорщину, Румунію, будемо одверті – і Чехію, і Словаччину, і Польщу. Але чому вони мають бути до нас толерантними? Ми і забули, що є цілі етноси, нації, і зрештою – істеблішменти, які себе вважають історичними хазяями якщо не всієї України (як поляки вважали), то, принаймні, її частини.

Згадайте Угорщину, яка в 1939 році залила кров’ю Закарпатську Україну. А румунські поліцаї, які били людей, коли чули, що хтось говорить українською? А Польща 36-го року?

Один український мемуарист згадував: по дорозі їде красень-улан польський (той самий, який потім загине десь у Катині), а назустріч дядько галицький їде. «Сhłop, gdzie jest droga?», – питає улан. «Їдьте, паночку, отак і отак», – починає пояснювати дядьо, а улан до старого нахиляється, б’є по обличчю й каже: «Mów po polsku, сhłopе!»….

От з якого ми світу. І ми зачепили їхній болючий нерв. Вони формально ніби праві – Україна має дозволити освіту на мовах меншин. Але я перепрошую, де Україна візьме ці ресурси і, перепрошую, чому вона повинна цим займатися?

Україна просить лише одного – щоб тамтешні учні знали українську мову, більше нічого. А далі облаштовуйте свої ліцеї, гімназії, можете навіть облаштовувати якісь «летючі» університети, як колись казали, але за ваш рахунок! Однак ця проблема тепер стала нашою. А окрім того, є ж іще Сербія, яка нас традиційно ненавидить (тому що вважає, що українці були гарними, лише коли були росіянами). Є болгари, які, дуже поважали міць Радянського Союзу…

Ви зараз говорите про те, що Україна знаходиться практично в повній ізоляції, сам на сам з Росією?

В напівізоляції, я б сказав. Знаєте, колись, після Чорнобиля, я приїхав у Москву і зі мною була одна київська дама. І акурат посередині Москви почали якісь мерзотники її ображати. Ну, і я накинувся на них, почалася страшна бійка. І довкола стояло кілька десятків москвичів, дивилися на все це, але ніхто не втрутився. Ну, отримав я удар кастетом по голові, шрам залишився.

Так от сьогодні увесь світ, – як оті москвичі, які стояли і співчували мені, коли я відбивався від бандитів, але не втручались.

Вони не втручаються і не будуть втручатися, тому що вони бояться, що ця війна, сказати б, місцева, регіональна, може перетворитися на світову. Сьорбнули вони в 90-х Балканів.

Перепрошую, був уже й 2008 рік, коли Росія напала на Грузію, а під кінець сказала, що це Грузія напала на неї. Захід абсолютно нічого не зробив, ну пальцем же не поворухнув, навіть не зважився всерйоз говорить на цю саму тему. Ну подумаєш, якась Грузія. Україна – трохи більша. Так що, хочеш – не хочеш, а треба говорить про це.

Тому я повторю (хоч для екс-марксиста це доволі ексцентрично), я – за американські гарнізони в Україні.

А ви хіба не розумієте, що вустами угорського прем’єра чи чеського президента говорить Путін? Який буде із задоволенням допомагати їм відкушувати в України Закарпаття, Бессарабію, Волинь…

Бачите, річ у тім, що руками Путіна в цьому світі розпочинаються сюжети від полюса до полюса. Але не перебільшуйте ефективність цих сюжетів, сказати б, суто дипломатичних. Ну от, скажімо, виступив у Брюсселі угорський прем’єр і сказав: не пустимо Україну в НАТО  (Віктор Орбан  заявив  про блокування зближення України з ЄС і НАТО, спекулюючи на питанні захисту прав нацменшин в Україні, окрема, і в мовній сфері – ред.)

А я дуже просто зробив би. Україна, починаючи з 1946 і до 1986 року, за 40 років, переклала цілу шафу угорської класичної літератури. ЇЇ потрібно перевидати, а потім один посол покаже іншому і скаже: а де українські переклади в Угорщині?

Поставили угорці пам’ятник Шевченку в Будапешті і цей самий Маслобойщиков мені каже: ну как же так, на таком отшибе поставили, ну совести у них нет… Але треба якимось чином це спускать на гальмах, тому що все це – несерйозно. Зараз ідеться про інше: чи взагалі уціліє світ.

Коли в Київ 9 травня не знаю вже якого року, прийде не дай Бог, якийсь майбутній Путін – оце буде справді катастрофа. Про це варто говорить.

А ви таке допускаєте?

Ну, мені дуже б не хотілося…

Ну ви допускаєте такий розвиток подій?

Я допускаю це. Якщо ми будемо і далі так поводить себе в парламенті, в університетах, в ЗМІ, в побуті!

Народ дивиться на наших політиків, які поливають один одного лайном…

Хай народ ще і на себе подивиться! Вчора ввечері сусідці моїй погано стало. Добре, я встиг збігати в аптеку, принести їй ліки. Син у неї – підполковник, доросла внучка, дорослий внук, уже правнуки. Ви не в змозі подзвонить сімдесятирічній матері, запитати, як вона себе почуває. Чорт зна що! При чому, це більш-менш інтелігентна, добротна міщанська сім’я.

От це і є наш народ. Окрім того, ще є селянство, яке втомилося від страшної своєї історії… Пам’ятаю, в 60-х роках мої колеги з хронікально-документальної студії  («Укркінохроніка» — студія хронікально-документальних фільмів, створена у 1931 році у Харкові, – ред), знімали під Києвом якогось діда з колгоспу. І питають: ну, діду, як ви колись жили? Він тільки рукою махнув. А зараз, – питають знов? І дід каже: та все є, наче не перед добром…

Ми маємо, кожен із нас, робить свою справу, розумієте? Он бачите, – лежить п’ятитомник, його упорядкував харківський кінознавець Миславський. Він каталогізував все, що було знято у вигляді рухомого зображення на території України, починаючи з 1896 року. Наддніпрянська Україна, Крим, Галичина, Одеса, Київ, Харків – ну все!

Себто, він зробив те, що не зробив дурний інститут, який ще називає себе іменем Рильського  (Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України – ред.).

Але уже починають говорить про те, що він не досить патріот. А чому? Бо його п’ятитомник – не українською мовою. А як же можна видавати українською мовою каталоги цих самих фільмів, якщо логістика в ту добу була виключно російською мовою? Тепер уже його можна перевидати й українською мовою. Але, бачите, чоловік це зробив сам. І я намагаюся йому якимось чином допомогти.

Я вам більше скажу, зараз українська русистика – найкраща в світі. Це так, між нами кажучи. Наші доценти, які тихенько займаються великою російською літературою, – вони це роблять краще, аніж москвичі. Оце те, що ми маємо робить для майбутньої ситуації.

Почула би вас зараз Лариса Ніцой…

Хто-хто?

Ніцой. Не чули? Останнім часом вона дуже активно проводить у соцмережах політику українізації. Їй би не сподобався ваш пасаж про наших русистів.

Ну, не чув я таку… Толстого знаю, Достоєвського знаю, Фаріон навіть знаю  (Скуратівський сміється), а Ніцой – не знаю.

Вона вже перевершила Фаріон. Вона кинула в продавчиню жменю дріб’язку за те, що та продавчиня уперто говорила з нею російською мовою.

Така українізація, зрозуміло, не на користь. Я не пам’ятаю за останні десять років негативної реакції на мою українську мову тут, у Києві.

А 24 серпня 1991 року я сказав своїй доньці (вона україністка, етнограф за освітою), так от, я казав: Мар’яночка, з цього дня ми маємо говорить тільки українською мовою. Це і є українізація. Стосовно іншого… От Ірландія – вона має неймовірно красиву мову. А англійці, коли чули ірландську мову, вони просто стріляли. І вони свого добилися. Ірландська мова зникла з побуту. Тепер це мова доцентури і професорства ірландського.

Поряд з нами Білорусія. Білоруська мова – це мова неймовірної краси, тому що впродовж кількох сотень років цією мовою не говорили «руки вверх!», «в кохоз!», «в концлагерь!». Але білоруська мова зникла. Розумієте, лауреатка Нобелевської премії, – по-суті, російськомовна  (в 2015 лауреаткою Нобелівської премії з літератури стала білоруська письменниця Світлана Алексієвич, автор досліджень «У війни не жіноче обличчя», «Цинкові хлопчики» і «Чорнобильська молитва», – ред.)

З іншого боку від нас – Молдова. Немає вже молдавської мови, є румунська! Починають вже говорить, що Молдова разом зі свою мовою –  це взагалі це взагалі радянська інтрига була.

Українська мова була на грані зникнення. І я можу сказати, коли це почалося – на початку 1973 року відбувається черговий з’їзд КПУ, і раптом Щербицький виступає російською мовою. І за ніч усі холуї перекладають свої тексти з української на російську. І мова тоді зникала.

Але в нашій ситуації: не буде української мови – не буде України.

Тепер я проходжу повз це саме колишнє Суворівське училище, вже ліцей імені Богуна, і якийсь кадетик біжить назустріч офіцеру і щось йому шепоче на вухо, а той як гаркне на нього: почему не на государственном языке разговариваете? Все. Отак українська мова повертається в свій обіг. Ще півстоліття – це буде український світ з добрим знанням інших слов’янських мов, від російської до польської, і зрозуміло, англійської.

 

 

1 Бал2 Бали3 Бали4 Бали5 Балів (Голосів: 1 Рейтинг: 5,00 out of 5)
Loading...
Переглядів: 620

Залишити відгук

adminarmyua@ukr.net | © 2014-2020 ARMYUA
Повне (часткове) використання матеріалів дозволяється за умови наявності прямого гіперпосилання на адресу матеріалу на сайті armyua.com.ua