Головна » Експертна думка » Мюнхенська безпекова конференція: час нових методологічних підходів та системних рішень

Мюнхенська безпекова конференція: час нових методологічних підходів та системних рішень

За час свого існування Мюнхенська конференція з безпеки (Munich Security Conference) пройшла шлях від філософсько-практичних зустрічей на початку 60-х років минулого століття до найпотужнішого безпекового майданчика світу. Тут визначаються основні загрози для світової безпеки і виробляються підходи до владнання конфліктів та війн. З таким порядком денним щорічного заходу погодилося міжнародне товариство.

Та 2007 рік, коли відбулася 43-я конференція, можна вважати переломним моментом мюнхенських зустрічей. Тоді у своєму виступі президент Російської Федерації Владімір Путін заявив про небажання Кремля миритися з позицією аутсайдера світової політики і виказав бажання змінити однополярний, з точки зору Росії, світ. [1]

Світова преса назвала цей демарш початком нової «холодної війни».[2]. Тодішні очільники провідних держав не сприйняли всерйоз виступ Путіна. Міністр оборони США Р. Гейтс саркастично зазначив, що промова Путіна будувалася на далекому минулому: «один із виступаючих вчора як старий учасник “холодної війни” майже наповнив мене ностальгією за менш складними часами». [3] Однак згодом стало ясно, що у Мюнхені 2007 року Путін говорив не про далеке минуле, а про ближнє майбутнє. Вже наступного, 2008 року, путінська Російська Федерація здійснила агресію проти Грузії.

Повертаючись у 2007 рік, ми можемо дійти висновку, що саме тоді Кремль увів у дію принципи власної гібридної політики по відношенню до інших країн, продовженням якої стала нова форма війни, відомої нині як гібридна. Цей новий вид сучасного глобального протистояння «не є поверненням до стану холодної війни». Гібридна війна приходить на зміну «холодній» та конвенційній війнам «у супроводі ланцюгів гарячих конфліктів, як нова, ускладнена й нестабільна форма відносин на міжнародній арені». [4, 16]

Втім, навіть відверті агресивні дії по відношенню до суверенної країни не спонукали Захід до усвідомлення нової загрози для системи колективної безпеки, виробленої протягом десятиліть після Другої світової війни спільними зусиллями країн – членів ООН. Розуміння справжньої ціни путінських заяв 2007 року стало проступати у міжнародному безпековому дискурсі лише після здійснення гібридно-месіанської агресії Кремля проти України, а з позиції нинішнього часу можна стверджувати – і проти всього цивілізаційного світу.

Баланс системи міжнародної безпеки порушений і як виглядатиме новий світовий порядок наразі ніхто не уявляє. Серед глобальних проблем, які ведуть планету до катастрофічних наслідків, розглядається і українська криза як елемент відносин Заходу з Росією.

Непевність і тривога експертів із міжнародної безпеки з кожним роком зростає. Час йде, а образ нової архітектури колективної міжнародної безпеки все не проступає навіть легкими абрисами.

У лютому 2018 року у Мюнхені працювала п’ятдесят четверта за рахунком міжнародна конференція з безпеки. Доповідь, яку запропонували організатори заходу, отримала назву “To the Brink – and Back?” –”На край прірви – і назад?”.

“Ключові договори з контролю над озброєннями, такі як Договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності, перебувають під ризиком руйнування”, – зазначив голова Мюнхенської безпекової конференції Вольфганг Ішингер у своєму вступному слові. «Минулого року світ наблизився – занадто близько! – до межі значного конфлікту», – виказав він свою стурбованість ситуацією на планеті. [5]

До ключових моментів, що спричиняють таку ситуацію, він відніс підвищену напруженість між Північною Кореєю і США, Саудівською Аравією та Іраном, НАТО і Росією, а також війну в Україні.

Досить тривожним симптомом для Києва на Мюнхені-2018 стала другорядність української проблематики на конференції. Так, характеризуючи суттєве зростання регіонального та глобального впливу Росії, в доповіді чітко прослідковується констатація ситуації щодо України: «війна в Україні та за її межами, підживлена Москвою, до цього часу сприяла замороженню київських прагнень вступити до Європейського Союзу чи НАТО». [5]

Втім, подальший розвиток подій на Сході України, особливо події у листопаді 2018 року в Чорноморсько-Азовському басейні, де вперше з 2014 року путінський режим проявив відкриту агресію проти України, атакувавши корабельну групу Військово-морських сил України у складі малих броньованих артилерійських катерів “Бердянськ” і “Нікополь” та рейдового буксира “Яни Капу”, засвідчив, що Україна ще тривалий час залишатиметься одним із ключових безпекових питань на планеті. [6]

“Мюнхенський звіт з безпеки” конференції 2019 року зафіксував проблему руйнації світового порядку. Голова конференції Вольфґанґ Ішинґер (Wolfgang Ischinger) у своїй доповіді підкреслив, що почалася ера нової боротьби за світову владу і цього разу вона відбувається у трикутнику США–Китай–Росія та «супроводжується певним владним вакуумом у тому, що вважається ліберальним світовим порядком». [7]

На цьому фоні для України все суттєвішою постає необхідність покладатися на власні сили, зокрема підтримку суспільством Збройних Сил (всього безпекового сектору) і державно-дипломатичні здібності керівництва у протистоянні з агресором – путінським режимом нинішньої Росії.

Для визначення щорічних топ-загроз при підготовці документів Мюнхенської конференції залучаються кращі фахівці у сфері світової безпеки з провідних країн. Але варто визнати, що якщо раніше, за часів статичного розвитку світових подій і прогнозованої перспективи в парадигмі геополітичних статусів та балансів, цей потужний захід слугував відправною точкою розуміння масштабних світових проблем і в ході закритих (підготовчих) і відкритих дискусій пропонував шлях до виходу із явних кризових станів вектору катастрофи, то зараз, коли динамічна реальність в парадигмі одномоментності геостратегій змінює світ занадто швидко, він (форум) лише констатує проблеми, які загрожують міжнародній безпеці.

Таким чином, фіксація загроз (а вони вже відбулися як факт і поширюються в антицивілізаційному напрямі) призводить до встановлення причинно-наслідкових зв’язків безпекових процесів з позиції учорашнього дня, які часто базуються на історичних чи світоглядних аналогіях і тому не відображають перспективи міжнародної безпеки. Форум не дає ( і не може дати за таких умов) відповіді на основне питання сьогодення – що світ чекає завтра?

Причина констатації загроз без випереджально-прогнозованої перспективи лежить, на наш погляд, у невірному застосуванні методології оцінок світової безпекової ситуації. Експерти Мюнхенської конференції оцінюють ситуацію з позицій геополітичної статики історичних міждержавних статусів, тобто часів індустріальної епохи, де домінували довгі терміни вивчення і прийняття рішення, розроблялися стратегії на роки, надважливими були державні та елітарно-персональні статуси і ієрархії тощо.

Тобто, загрози розглядаються через призму ситуативної оцінки оперативного стану існуючих реалій, фіксуються саме в цьому стані і згодом відпрацьовується рішення (подаються пропозиції) виходячи із характеристики зафіксованої позиції тієї чи іншої ситуації. Прийняття рішення, яке має процедурно-регламентну складову, затягується в часі і нерідко запізнюється із виконанням, втрачаючи при цьому необхідну ефективність.

На наш погляд, загрози — це вже те, що публічно відбулося, це фіксація певної, однозначно негативної, ситуації. Тобто встановлений факт не стільки можливої, скільки неминучої небезпеки, яка вже нависає над нами своєю реальною перспективою реалізації, бо ми знаходимося в гіперреактивних середовищах глобальних динамік відкритого світового співтовариства. [8, 303]

Тому в часи, коли динаміка життя, опираючись на технологічні інновації, змінює світ в режимі онлайн, необхідні зовсім інші методологічні підходи та системні рішення. Насамперед, необхідно визначити індикатори безпекових негативів, які можуть перерости у загрози, і відпрацювати відповідну градацію.

Григорій Любовець, Валерій Король

 

Література:

Выступление и дискуссия на Мюнхенской конференции по вопросам политики безопасности. Сайт президента РФ. URL: http://kremlin.ru/events/president/transcripts/24034  (дата звернення 20.10.2018)

Джерард Бейкер. Критики Путіна натякають на початок нової «холодної війни». Газета «День» від 13.02.2007, № 25 (2007). URL: https://day.kyiv.ua/uk/article/den-planeti/kritiki-putina-natyakayut-na-pochatok-novoyi-holodnoyi-viyni  (дата звернення 05.02.2017)

Путин вызвал у главы Пентагона ностальгию по “холодной войне”. URL: https://lenta.ru/news/2007/02/11/gates/ (дата звернення 11.04.2019)

Світова гібридна війна: український фронт : монографія / за заг. ред. В.П. Горбуліна. К.: НІСД, 2017. 496 с.

To the Brink – and Back? URL: https://www.securityconference.de/en/publications/munich-security-report/munich-security-report-2018/ (дата звернення 09.07.2019)

Прикордонні кораблі РФ здійснили відверто агресивні дії проти кораблів ВМС ЗС України. URL: http://www.mil.gov.ua/news/2018/11/25/prikordonni-korabli-rf-zdijsnili-vidverto-agresivni-dii-proti-korabliv-vms-zs-ukraini-(onovleno)/ (дата звернення 12.12.2018)

Munich Security Report sees world as a broken puzzle. URL: https://www.dw.com/en/munich-security-report-sees-world-as-a-broken-puzzle/a-47448944 (дата звернення 05.08.2019)

Комунікаційно-контентна безпека: проблематика, підходи, становлення: монографія. Любовець Г. В., Король В. Г. – Дніпро: Середняк Т.К., 2018. – 462 с.

(International scientific and practical conference «Challenges of hybrid war: information dimension» : conference proceedings, August 16–17, 2019. Vilnius : Izdevnieciba «Baltija Publishing». 164 pages. p/ 35-38)

 

1 Бал2 Бали3 Бали4 Бали5 Балів (Голосів: 1 Рейтинг: 5,00 out of 5)
Loading...
Переглядів: 57

Залишити відгук

adminarmyua@ukr.net | © 2014-2018 ARMYUA
Повне (часткове) використання матеріалів дозволяється за умови наявності прямого гіперпосилання на адресу матеріалу на сайті armyua.com.ua