Головна » Доктрина » РОСІЯ НАРОЩУЄ НАСТУПАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

РОСІЯ НАРОЩУЄ НАСТУПАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ

6dt

На виконання рішення Радбезу Росії від 5 липня 2013 року відбулось уточнення воєнної доктрини Російської Федерації. Внесені в документ зміни схвалені Радою безпеки РФ 19 грудня 2014 року. Чинність попередньої версії доктрини від 5 лютого 2010 року скасовано 25 грудня 2014 року Указом Президента Російської Федерації №815.

 

Чому Росія потребувала розробки нової воєнної доктрини?

Попередня воєнна доктрина РФ визначала основні зовнішні загрози для Росії. Серед них – розширення блока НАТО до кордонів федерації, нарощування військових контингентів іноземних держав на суміжних з Росією територіях, територіальні претензії третіх країн до Росії, намагання альянсу дестабілізувати обстановку в окремих державах, розгортання країнами НАТО систем стратегічної протиракетної оборони. До зовнішніх загроз російська доктрина також відносить виникнення вогнищ військових конфліктів та міжнаціональної напруженості поряд з російськими кордонами, розповсюдження міжнародного тероризму. При сталих глобальних та регіональних воєнно-політичних процесах можна було б стверджувати, що щойно скасована воєнна доктрина РФ цілком відповідала вимогам забезпечення здатності країни реагувати на сучасні виклики та загрози і навіть дещо випереджала події. Але ж активність самої Росії на зовнішньополітичній арені стала каталізатором поглиблення багатьох глобальних і регіональних міждержавних протиріч. Військова агресія РФ спочатку в Криму, а потім на Донбасі порушила стійкість світової і європейської систем безпеки. Світ зрозумів, що територіальні претензії РФ можуть поширитись далеко за межі України. Під загрозою опинився баланс сил і світоустрій. На цьому тлі логічною виявилася політична, економічна, військова консолідація світової спільноти для протистояння зростаючим російським апетитам. Рішуча позиція країн Заходу була оцінена Росією як різка зміна воєнно-політичної обстановки і пряма загроза її національній безпеці, що й спричинило висловлювання першими особами Росії влітку-восени 2014 року щодо необхідності зміни доктринальних підходів до забезпечення безпеки Російської Федерації. Цікаво, що рішення щодо уточнення доктрини Радбез РФ приймав ще у липні 2013 року. Який же сценарій писали кремлівські стратеги в той час? Адже Україна ще мала позаблоковий статус, «надійного» і «передбачуваного» президента і досить потужне проросійське лоббі в парламенті, уряді і загалом на всіх рівнях усіх гілок влади.

Оновлений погляд на загрози національній безпеці РФ, основні риси сучасного військового конфлікту, питання переозброєння та взаємодія з існуючими системами колективної безпеки

При більш детальному порівнянні старої та нової доктрин можна знайти багато відмінностей та різних трактувань основних положень. Очевидно, що Кремль зробив переоцінку загроз національній безпеці. В результаті посилення глобальної конкуренції традиційних та новоутворених центрів сили, Росія розглядає усі без винятку центри сили як основні джерела загроз для національної безпеки, відводячи основну роль для НАТО і ЄС. В новому документі відображена тенденція зміщення викликів та загроз безпеці з суто військової сфери у інформаційний простір та внутрішню сферу Російської Федерації. Разом із зниженням імовірності розв’язання проти Росії довготривалої масштабної війни, у новій доктрині в якості нової загрози визначений ризик реалізації концепції короткочасного «глобального удару». Однією з нових загроз визначено застосування військової сили на територіях держав, суміжних з РФ і її союзниками. Поряд з цим стають загрози від іноземних приватних військових компаній, що діють поблизу кордонів Росії. Значна роль у новій доктрині приділена загрозам ведення гібридних війн проти РФ з широким застосуванням інформаційних та інших заходів невійськового характеру, що реалізуються за рахунок протестного потенціалу населення та можливостей сил спеціальних операцій. З числа загроз військового характеру в документі згадані лише БПЛА, автономні морські апарати, керовані роботизовані зразки озброєння.

Щодо застосування збройних сил Росії за її межами, то РФ вважає це правомірним для захисту своїх національних інтересів, своїх громадян та російськомовного населення на території інших країн.

Серед рис сучасного військового конфлікту у новому документі зазначено створення на територіях протиборчих сторін постійно діючих зон військових дій, участь у військових діях іррегулярних збройних формувань і приватних військових компаній, застосування непрямих і асиметричних способів бойових дій, використання політичних сил, громадських рухів, що керуються і фінансуються ззовні.

В новій редакції Воєнної доктрини закладено завдання створення системи управління повним життєвим циклом озброєння, військової і спеціальної техніки. Це положення є основою для реалізації концепції імпортозаміщення у виробництві озброєння та техніки.

Значно більше уваги приділяється питанням забезпечення безпеки у космічному і навколоземному просторі.

Вперше виділено співробітництво з країнами БРІКС у сфері зміцнення міжнародної безпеки. Одночасно, зберігається курс на зміцнення системи колективної безпеки в межах ОДКБ, СНД, ШОС.

Також вперше окремо зазначена військово-технічна взаємодія з невизнаними (окрім Росії та ще кількох країн третього світу) “республіками” Абхазією і Південною Осетією з метою забезпечення спільної оборони і безпеки.

Разом з цим, доктрина не відкидає діалог з ЄС і НАТО.

Ключові пункти воєнної доктрини РФ – відмова від превентивного ядерного удару та стратегічне неядерне стримування

На розширеному засіданні колегії Міноборони РФ В.Путін повідомив: «Наша военная доктрина, тем не менее, не меняется, она носит, как известно, исключительно оборонительный характер, однако свою безопасность мы будем отстаивать последовательно и жестко».

Російське суспільство та світову спільноту цікавило, чи з’явиться у новій доктрині положення про превентивний ядерний удар по потенційному противнику у прямій редакції. За їх переконанням, документ повинен чітко визначати умови застосування стратегічних озброєнь, якими оснащена ядерна триада Росії. Це стало б можливим, якщо під загрозою опиняться суверенітет і територіальна цілісність Російської Федерації, а також у відповідь на застосування проти Росії та її союзників ядерної зброї. Тож відображення превентивного ядерного удару в доктрині втратило сенс з політичних міркувань: удар на упередження змістовно носить агресивний, наступальний характер, тим часом як удар у відповідь на загрозу суверенітету чи територіальній цілісності має оборонний характер і по іншому сприймається світовою спільнотою.

У новій доктрині з’явилось положення про неядерне стримування. На думку деяких російських експертів, ядерна зброя не може бути абсолютним інструментом стримування, нові виклики та загрози військового характеру, зокрема гібридні війни, потребують адекватної реакції. Тобто мова може йти про створення сил стратегічного неядерного стримування, призначених для попередження будь-якого збройного конфлікту, а також про узгоджені на рівні держави політичні, дипломатичні, військово-технічні заходи, спрямовані на недопущення агресії проти Росії неядерними засобами. Іншими словами, стримування потребують країни та альянси, які можуть стати загрозою для Росії у випадку продовження нею агресивної політики у регіоні. Це, насамперед, США та країни НАТО. Звичайно, Росії не хотілося б прямого військового зіткнення з альянсом, в країнах якого проживають близько півмільярда населення.

Зміна обстановки, переоцінка загроз національній безпеці як каталізатор розробки нових документів у галузі оборони та безпеки

Концептуально мова йде про три нових документи: воєнну доктрину, «Білу книгу» і державну програму озброєнь на 2016-2025 роки. Воєнну доктрину теоретики розглядають як декларацію політики держави в галузі оборонної безпеки, систему офіційних поглядів і положень, що встановлюють напрями військового будівництва, підготовки держави та її збройних сил до війни, способи і форми її ведення. «Біла книга», своєю чергою, є тим документом, у якому публічно розкриваються і офіційно коментуються основні положення воєнної доктрини і планів військового будівництва країни. Доцільно було б наголосити, що воєнна доктрина призначена для підготовленої у воєнно-політичному сенсі аудиторії, а «Біла книга», як елемент публічності оборонної сфери, призначена переважно для громадянського суспільства і успадкована на пострадянському просторі від західних країн, де цивільний контроль над військовою сферою увійшов у повсякденне суспільне життя. Остаточно ж доктринальні положення оборонної політики держави з’ясовуються при ознайомленні з державною програмою озброєнь – документом, зрозумілим військовим та експертам у суто військовій сфері.

Для усвідомлення довжини циклу прийняття цих фундаментальних безпекових документів слід згадати, що щойно скасована воєнна доктрина РФ була затверджена у лютому 2010 року, а попередня – у 2000 році. Тож необхідність перегляду воєнної доктрини через 4 роки після її затвердження пояснюється керівництвом Росії різкими змінами геополітичної обстановки останнім часом і виникненням нових загроз військового характеру. Зокрема, в Радбезі Росії необхідність внесення змін до воєнної доктрини прямо пов’язують із розширенням НАТО на схід, проблемою ПРО і кризою в Україні.

Розробку воєнної доктрини РФ за дорученням президента потрібно було завершити до кінця 2014 року (виконано), «Білу книгу» Міноборони планується випустити у першому кварталі 2015 року, а державна програма озброєнь на наступні 10 років повинна бути затверджена у грудні 2015 року, її доведеться корегувати протягом всього періоду в залежності від обсягів бюджетного фінансування.

Основні акценти у переозброєнні збройних сил РФ

Реальна політика держави щодо переозброєння та модернізації існуючого озброєння завжди найбільш відверто розкривала політично коректні формулювання доктринальних документів. У цьому контексті згадуються заяви начальника генерального штабу збройних сил РФ генерала армії Валерія Герасимова щодо планів завершити переозброєння російської армії до 2021 року. Щорічно планувалося закупати до 100 бойових літаків, більше 120 вертольотів, до 30 надводних кораблів і підводних човнів, до 600 од. бронетехніки. Також, не загострюючи увагу на чисельності, згадувалось про необхідність поповнювати арсенал новими балістичними і крилатими ракетами (з ядерними боєголовками). За думкою фахівців, оголошені темпи оборонного виробництва цілком порівняні з часами «холодної війни», які схоже повертаються. Існують сумніви щодо спроможності Росії виконати таку амбіційну держпрограму переозброєння у повному обсязі та у встановлені терміни з огляду на західні санкції і зростаючу фінансово-економічну кризу. Крім того, деякі високотехнологічні комплектуючі доводиться імпортувати, а проголошене «імпортозаміщення» в умовах міжнародної ізоляції виглядає малоймовірним.

Очевидно, що нова держпрограма переозброєння буде приводитися у відповідність до основних положень доктрини та можливостей держбюджету. Попередня держпрограма озброєння на період 2007-2015 роки з бюджетом 5 трлн руб. не була реалізована у зв’язку з неритмічним фінансуванням у 2011 році. Тепер в Росії реалізується наймасштабніша за весь час держпрограма озброєння на 2011-2020 роки, загальний обсяг фінансування якої складає 20 трлн руб. Таку концентрацію ресурсів президент Росії пояснює тим, що потрібно переозброїти армію, флот, модернізувати оборонну промисловість у стислі терміни, які обумовлені завершенням свого ресурсу більшістю зразків озброєння та військової техніки. Швидкоплинна обстановка диктує необхідність прийняття нової держпрограми на період 2016-2025 роки з попередньо розрахованим бюджетом близько 55 трлн руб. Але глава оборонного відомства Росії С.Шойгу вже пообіцяв урізати фінансування переозброєння армії до 30 трлн руб. За словами міністра, скоротити вартість держпрограми вдасться завдяки «формуванню типажу перспективного озброєння та техніки із схожими характеристиками». Заступник голови військово-промислової комісії РФ Д.Рогозін зазначив, що нова програма озброєння 2016-2025 рр. буде орієнтована на можливості країни без обтяження для економіки.

Раніше повідомлялося, що пріоритетне місце в держпрограмі повинна посісти високоточна зброя. До цієї категорії відносять засоби, що забезпечують ураження цілі першим пострілом з високою імовірністю і максимальним виключенням побічних втрат. Це, як правило, комплекси керованої ракетної зброї, авіабомби та артилерійські снаряди з можливістю коректування траєкторії польоту.

Президент Росії вирішив питання переозброєння тримати під особистим контролем, підпорядкувавши собі військово-промислову комісію, діяльність якої до цього скеровував уряд країни.

Росія та Україна: різні підходи в реалізації при майже однакових деклараціях щодо створення дієздатних збройних сил

Оборонний бюджет України фактично за всі роки незалежності формувався за остаточним принципом. Починаючи з 2008-го, кілька років поспіль при сталому зростанні валового внутрішнього продукту видатки на потреби оборони навпаки зменшувалися та становили щороку менше 1% від ВВП. Тенденція хронічного недофінансування призвела до того, що у 2010–2013 роках за станом витрат на потреби оборони серед країн Європи Україна посідала передостаннє місце, обійшовши в цьому рейтингу лише Молдову.

В цей самий час оборонні витрати Росії постійно зростали. У 2014 році витрати на оборону 5% ВВП. За цим показником РФ випереджає навіть США, хоча у абсолютних одиницях Москва витрачає на оборонну сферу приблизно в 10 разів менше Вашингтона – 70 млрд дол. проти 740 млрд дол. За даними останніх досліджень Росія вийшла на третє місце у світі після США і Китаю. Очевидно, що змагання ведеться не з Україною, а на рівні світових гравців за можливість домінувати у різних сферах з опорою на силовий компонент.

Протягом всіх років Незалежності Збройні Сили України постійно скорочувалися – з 700 тис. особового складу після розпаду Радянського Союзу, поступово до 500 тис., далі до 320 тис. і до 200 тис. І це не стало межею. У 2012 році В.Янукович оголосив про чергове скорочення збройних сил і позначив перспективу реформування до 2017 року. Здавалося б, при зменшеній чисельності збройних сил вивільнені кошти можна було б використати на переозброєння армії, але цього не відбувалося, коштів ледве вистачало на грошове забезпечення особового складу. Сьогодні в збройних силах є дуже мало нового озброєння та військової техніки, у кращому випадку, це модернізовані зразки. Цього ганебного результату досягнуто не за останні роки, а за всі роки Незалежності.

Тим часом, Росія постійно нарощувала витрати на переозброєння і можливості свого оборонно-промислового комплексу, здійснювала замовлення нових зразків озброєння, військової техніки, високотехнологічних комплектуючих у закордонних партнерів. Так, до військ повітряно-космічної оборони очікували надходження космічних апаратів військового призначення, з 2007 року прийнята на озброєння нова зенітно-ракетна система С-400, у 2014 році успішно пройшли випробувальні пуски ракет дальнього радіусу дії зенітно-ракетної системи С-500, до військ надходять різні модифікації радіолокаційних станцій «Воронеж». Ракетні війська стратегічного призначення мали поповнитись новими міжконтинентальними балістичними ракетами з підвищеними можливостями. Військово-повітряні сили прийняли на озброєння дивізійний комплект зенітно-ракетного комплексу «Панцир С1» (2012р.), завершується доробка ЗРК «Вітязь», прийняття якого на озброєння планується у 2015 році. В перспективі ВПС Росії планують поступово переходити на літаки 5-го покоління. Сухопутні війська поповнювались ракетними комплексами «Іскандер-М», самохідними артилерійськими комплексами, бронеавтомобілями «Тигр», «Рись», «Тайфун». Проходить випробування важка гусенична уніфікована платформа «Армата», на основі якої планується створення основного бойового танка, іншої бойової броньованої техніки. Постачання у війська нових танків на основі «Армати» планується у 2015 році. Розроблена уніфікована бойова колісна платформа «Бумеранг», на основі якої планується створення нових бронетранспортерів, інших колісних бойових машин, у т.ч. з важким озброєнням. Надходження до військ бойової техніки на базі «Бумеранг» планується починаючи з 2015 року. Військово-морський флот увесь час фінансувався за остаточним принципом, але останнім часом запущена потужна суднобудівна програма, яка передбачає поповнення флоту ракетними підводними човнами стратегічного призначення, багатоцільовими підводними човнами, бойовими надводними кораблями.

На фоні скорочення цілих з’єднань у видах ЗС України, в російській армії нарощувався бойовий та чисельний склад. До чого готувались обидві країни і чим керувалися, залишається тільки робити висновки.

Експертна думка: Грабський С.М., голова Ради ВГО ВО “СУМО”

Очевидно, що нова редакція Воєнної доктрини РФ має принципові протиріччя: при задекларованому оборонному характері документу, перелік військових загроз, погляди на основні риси сучасних військових конфліктів, курс на переозброєння та імпортозаміщення свідчать про явно наступальний характер документу. Більшість загроз стосуються інформаційної безпеки держави і можливості впливу на всю глибину території Росії одночасно в глобальному інформаційному просторі. Саме це якісно відрізняє нову редакцію від редакції 2010 року, у якій в основному розглядалися загрози військового характеру і лише відмічалося посилення ролі інформаційного протиборства.

Більшість нових загроз невійськового характеру, у т.ч. ведення проти держави гібридних війн, з’явилося в оновленій доктрині після вдалого застосування широкого інструментарію неформатної війни на території України. Усвідомлюючи ефективність застосованих форм війни проти України, російське керівництво цілком обґрунтовано зараховує їх до основних загроз власній національній безпеці.

Експертна думка: Згурець С.Г., Агенція «Defence Express»

Будь-які ілюзії відносно оборонного характеру Воєнної доктрини РФ зникають після предметного розгляду діючої державної програми озброєнь та обговорень змісту перспективної держпрограми (2016-2025рр.). Очікується, що перевага буде віддаватись прийняттю на озброєння нових або модернізованих типів ракет, ракетних комплексів, у т.ч. міжконтинентальної важкої рідинної ракети, оперативно-тактичного ракетного комплексу «Іскандер» тощо. Тобто, мова йде про посилення ударної складової збройних сил для підтримки експансіоністських настроїв російського політикуму. Поряд з ракетобудівництвом, серйозна увага приділятиметься авіабудівництву для військових цілей. Не залишиться поза увагою і спорядження солдата. Звичайно, держпрограма озброєнь буде адаптована до бюджетних можливостей Російської Федерації і, у зв’язку з цим, має тенденцію до зменшення кількості пріоритетів.

 

Михайло Чернов,

м. Київ

1 Бал2 Бали3 Бали4 Бали5 Балів (Немає рейтингу)
Loading...
Переглядів: 1 411

Залишити відгук

adminarmyua@ukr.net | © 2014-2020 ARMYUA
Повне (часткове) використання матеріалів дозволяється за умови наявності прямого гіперпосилання на адресу матеріалу на сайті armyua.com.ua