Окупанти за добу двічі порушили «тишу», біля Старогнатівки стріляли з гранатомета

16.11.2020, 07:24

Упродовж минулої доби, 15 листопада, збройні формування Російської Федерації та її найманці два рази порушили режим припинення вогню на Донбасі.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє пресслужба штабу операції Об’єднаних сил у Фейсбуці.

«У районі населеного пункту Мар’їнка ворог вів вогонь зі стрілецької зброї, а неподалік Старогнатівки застосував підствольний гранатомет», – йдеться у повідомленні.

Бойових втрат та поранень серед військовослужбовців Об’єднаних сил не було.

Від початку поточної доби, 16 листопада, уздовж лінії розмежування спостерігається тиша, вогневих провокацій із боку російсько-окупаційних військ не зафіксовано.

Підрозділи, залучені до проведення операції Об’єднаних сил, продовжують неухильно дотримуватися умов режиму припинення вогню та готові адекватно відреагувати у разі загрози їхньому життю та здоров’ю.

 

Місія на Донбасі через дії бойовиків фактично розділена натроє – ОБСЄ

Унаслідок запроваджених збройними формуваннями РФ обмежень Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ на Донбасі фактично розділена на три зони операційної діяльності.

Як передає Укрінформ, про це йдеться в оприлюдненому тематичному звіті СММ, який охоплює період від січня до кінця червня 2020 року.

“Новим ключовим фактором протягом звітного періоду стали регулярні заборони, з якими після спалаху пандемії COVID-19 спостерігачі стали стикатися на блокпостах збройних формувань уздовж офіційних дорожніх коридорів перетину лінії зіткнення в Донецькій та Луганській областях під час спроб проїзду/проходу до непідконтрольних урядові районів”, – указується у звіті.

Зазначається, що обмеження, які почалися 21 березня в Донецькій області та 23 березня – на Луганщині, “з часом мали критичний негативний вплив на здатність Місії виконувати доручені їй завдання”.

“Це призвело до скорочення кількості персоналу, а також спричинило недостатнє адміністративне та матеріально-технічне забезпечення, необхідне для підтримки функціонування СММ у непідконтрольних урядові районах, що значно підірвало єдність Місії та мало наслідком її фактичне розділення на три окремі ізольовані зони операційної діяльності: підконтрольні урядові райони, непідконтрольні урядові райони Луганської області та непідконтрольні урядові райони Донецької області”, – вказують спостерігачі.

Таке розділення призвело до різної кількості персоналу в цих трьох операційних зонах та суттєво обмеженої здатності пересуватися між ними, а також “створило штучний дисбаланс у моніторинговій діяльності в цих трьох зонах, що зберігався поза звітним періодом”. Згідно з інформацією СММ, моніторингові команди в непідконтрольних урядові районах “були змушені скоротити свою діяльність та зосередитися на пріоритетних напрямках”.

При цьому на спроможність Місії вести операційну та моніторингову діяльність також мала вплив передислокація спостерігачів, проведена в рамках превентивних заходів задля протидії поширенню COVID-19.

“Така ситуація зберігалася до кінця звітного періоду і тривала навіть довше, що значною мірою вплинуло на здатність Місії виконувати мандат, зокрема в непідконтрольних урядові районах Донецької та Луганської областей”, – повідомили в СММ.

Як повідомляв Укрінформ, в СММ ОБСЄ заявили, що близько 96% усіх випадків обмеженнями свободи пересування Спеціальної моніторингової місії фіксуються у тимчасово непідконтрольних уряду України районах Донецької та Луганської областей.

 

На Донбасі 96% обмежень пересування місії ОБСЄ припадають на окуповані райони

Близько 96% усіх випадків обмеженнями свободи пересування СММ ОБСЄ мали місце у тимчасово непідконтрольних уряду України районах Донецької та Луганської областей.

Як передає Укрінформ, такі дані містяться в оприлюдненому тематичному звіті СММ, який охоплює період від січня до кінця червня 2020 року.

“Окрім систематичних обмежень Місії з боку збройних формувань, у непідконтрольних урядові районах СММ і далі стикалася з перешкодами в роботі зі встановлення фактів та звітування про факти у відповідь на конкретні інциденти або повідомлення про них”, – йдеться у звіті.

Зазначається, що у період із 1 січня до 20 березня “близько 96% від загальної кількості обмежень свободи пересування (308) сталися в непідконтрольних урядові районах”. З них приблизно 63% випадків зафіксовано на півдні Донецької області.

“Місія стикалася з обмеженнями свободи пересування на різних блокпостах уздовж лінії зіткнення, що обмежувало спроможність СММ виконувати свій мандат у Донецькій і Луганській областях, зокрема в неконтрольованих урядом прикордонних районах, та уточнювати інформацію про жертви серед цивільного населення і пошкодження цивільних об’єктів”, – повідомили в СММ.

У період із 21 березня до 30 червня також “близько 96% від загальної кількості обмежень свободи пересування (351) мали місце в непідконтрольних урядові районах”. Із них 44% випадків обмежень зафіксовано в Луганській області.

“Понад 58% від загальної кількості обмежень зафіксовано на блокпостах збройних формувань уздовж офіційних дорожніх коридорів перетину лінії зіткнення, де патрулям СММ систематично відмовляли в доступі до непідконтрольних урядові районів. Це унеможливило проїзд/прохід спостерігачів до непідконтрольних урядові районів, внаслідок чого кількість персоналу СММ там стала критично низькою”, – заявили в СММ.

Згідно зі звітом, через обмеження, з якими стикалася СММ, “моніторинг з боку Місії в неконтрольованих урядом прикордонних районах залишався обмеженим і частковим”.

 

У Києві триває акція “Порожні стільці” на підтримку українських політв’язнів – ЛБ

Журналісти, письменники, музиканти та актори розповідають історії про політичних в’язнів та полонених.

У Києві на Софійській триває правозахисна акція “Порожні стільці” на підтримку українських політв’язнів у Росії й Криму, а також полонених на окупованій частині Донецької та Луганської областей.

Організатори події – Український ПЕН та Центр громадянських свобод. Про це повідомляє кореспондент LB.ua.

Журналісти, письменники, музиканти та актори розповідають історії про політичних в’язнів та полонених.

Зазначимо, з кінця 1980-х років 15 листопада світ відзначає День ув’язненого письменника, або День порожніх стільців (Empty Chair Day). Порожні стільці на правозахисних акціях цього дня символізують авторів, які не можуть бути з нами через ув’язнення, переслідування, зникнення чи вбивство.

В Україні вже кілька років акція присвячується не лише українським ув’язненим авторам, а й усім українським заручникам Кремля.

“Під час заходу в Києві у рамках глобальної кампанії #PrisonersVoice відомі письменники, журналісти, актори та музиканти стануть голосом заручників Кремля і розкажуть їхні історії”, – зазначили організатори.

В акції, зокрема, взяли участь, письменники Андрій Курков та Лариса Денисенко і журналісти Юрій Макаров та Вахтанг Кіпіані.

За інформацією Центру громадянських свобод, станом на сьогодні щонайменше 234 українці перебувають в полоні в ОРДЛО, а також у тюрмах Російської Федерації та Криму утримують близько 99 громадян України за політичними мотивами.

З них – 76 кримських татар, зокрема 8 громадянських журналістів: Сервер Мустафаєв, Тимур Ібрагімов, Марлен Асанов, Сейран Салієв, Ремзі Бекіров, Руслан Сулейманов, Осман Аріфмеметов та Рустем Шейхалієв.

 

Розміщення миротворців РФ на Донбасі не обговорюється – Арестович

Питання введення російських миротворців на Донбас не обговорюється.

Як передає Укрінформ, про це заявив радник української делегації у Тристоронній контактній групі Олексій Арестович в ефірі каналу “Україна 24”.

“Я можу запевнити вас офіційно, що в жодному варіанті ніяких російських миротворців там бути не може. Єдине, що може бути – що певний час працюватимуть в рамках СЦКК, наприклад, спільні групи ОБСЄ, українських офіцерів і російських офіцерів, так було з 2014 року, які у якості спостерігачів є продовженням спостережної місії у ТКГ, вважайте”, – сказав він.

Арестович зазначив, що це єдиний випадок, коли російські військові можуть бути присутні на Донбасі.

За його словами, інформацію про можливе введення миротворців поширює Росія для того, щоб посіяти паніку серед народу України, який “ще не зовсім вміє протистояти інформаційній агресії та дуже швидко реагує на будь-яку зраду”. “Ця “зрада” робиться спеціально, щоб здійснювати тиск на населення. І щоб опозиція тиснула на членів делегації та на Президента України”, – додав Арестович.

Як повідомляв Укрінформ, глава делегації України в ТКГ, перший президент України Леонід Кравчук поінформував, що Україна підготувала “План спільних кроків” для Тристоронньої контактної групи, який містить пропозицію про повне припинення конфлікту і демілітаризацію ОРДЛО, аби створити умови для проведення там місцевих виборів 31 березня 2021 року.

 

Путін готується торгуватися з США за окуповані території України – Клімкін

Президент Російської Федерації Володимир Путін готується торгуватися з новою адміністрацією США за окуповані Донбас та Крим, але прогресу в цій сфері найближчим часом не буде.

Як передає Укрінформ, про це пише ексміністр закордонних справ України Павло Клімкін у статті для видання «Дзеркало тижня».

«Тема можливих зрушень навколо окупованих Росією територій має бути предметом окремого аналізу, але очевидно, що Путін готується торгуватися з майбутньою адміністрацією США, розуміючи, що рівень взаємодії між нею та партнерами по Євросоюзу буде якісно іншим. Відповідно, ніякого реального прогресу в цій сфері найближчим часом не буде, а все, що відбувається зараз, є не більш ніж інформаційним шумом та імітацією, яка потрібна для його підтримання», – зазначає Клімкін.

На його думку, домовленість щодо Донбасу може бути тільки частиною ширших домовленостей між США, Євросоюзом і Україною з одного боку, і Росією — з іншого, тому на можливі зрушення варто очікувати після початку нових обговорень. «Для російського президента Донбас нічого не вартує, він торгуватиметься навколо України як такої, і не тільки, та намагатиметься зберегти обличчя, адже виглядати слабким у «донбаському питанні» означатиме руйнування його іміджу всередині РФ», – зауважує ексміністр.

Як повідомляв Укрінформ, вибори президента США відбулися 3 листопада. За результатами попередніх підрахунків (крім кількох ключових штатів), Джо Байден був оголошений переможцем. Натомість Дональд Трамп заявив, що оскаржуватиме у судах результати виборів у штатах, де переміг Байден.

 

У Держдумі РФ хочуть зайнятися “деокупацією братньої України” –  УП

У депутата російської Держдуми Михайла Шеремета виникла ідея створити платформу “по деокупації України” і відновити дружні відносини між двома державами.

Джерело: коментар Михайла Шеремета російському виданню РИА Новости

Деталі: Міністерство закордонних справ України планує провести у 2021 році Кримський саміт для систематизації всіх заходів, спрямованих на звільнення Криму від російської окупації.

У Держдумі РФ на цю ініціативу Києва відреагували заявою, що “братня Україна” знаходиться нібито під “зовнішнім заокеанським управлінням”, від якого її потрібно рятувати.

Пряма мова Шеремета: “Київська влада виношує ідею про проведення якогось кримського саміту щодо повернення Криму, хоча я твердо впевнений, що сьогодні потрібно ставити питання про створення міжнародної платформи деокупаціі братньої нам України від зовнішнього заокеанського управління і порятунку країни від націоналістів, які засіли у владі.

На жаль, Україну сьогодні використовують західні заокеанські сили для протистояння з Росією. Вони перетворили Україну і її багатотисячний народ в інструмент досягнення своїх корисливих геополітичних інтересів”.

Додатково: Депутат Держдуми РФ додав, що після розпаду СРСР Україна так і “не змогла стати повноцінною самостійною державою”, при цьому він вважає, що до керівництва в Україні повинні прийти люди, які “усвідомлюють важливість дружніх відносин з Росією і нерозривність багатовікових історичних зв’язків”.

Нагадаємо: заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джапарова розповіла, що розглядається кілька дат проведення Кримського саміту, зокрема одна з них – це 26 лютого, День кримського опору російської окупації.

 

В Україні стартує третій конкурс наукових студентських робіт на тему Революції Гідності

У неділю, 15 листопада, стартує третій всеукраїнський конкурс наукових студентських робіт на тему Революції гідності на здобуття Відзнаки імені Героя Небесної сотні Сергія Кемського.

Як передає кореспондент Укрінформу, про це повідомив на брифінгу генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної сотні – Музею Революції гідності Ігор Пошивайло.

«Конкурс стартує у день народження Сергія Кемського – 15 листопада. Ідея Національного музею Революції Гідності спільно з ГО «Родина Героїв Небесної Сотні» – активізувати наукові дослідження, стимулювати усвідомлення, передусім для молоді, різних аспектів соціального, політичного, громадського досвіду, який здобули українці взимку 2014 року під час подій Революції гідності», – сказав Пошивайло.

Він зазначив, що конкурс було задумано як символічну естафету від Сергія Кемського до молоді і студентства, оскільки «ми маємо мало наукових, прикладних, аналітичних досліджень, що б допомагали би боротися з фейками, зі спробами політичних маніпуляцій щодо важливих подій, уроків Революції Гідності».

«Саме тому цей конкурс є для бакалаврів, магістрів, аспірантів вищих навчальних закладів в Україні», – зауважив Пошивайло.

Він нагадав, що вперше конкурс оголосили у 2018 році, у 2019-му визначили його результати. Участь у ньому взяли представники 37 вишів з 18 міст України. Другий конкурс був потужніший – отримали 60 заявок, надзвичайно цікаві дослідження в різних царинах української науки – від етнології, етнографії, фольклористики до політології, юриспруденції, історії. Переможців відзначають грошовою премією завдяки благодійним пожертвам, передусім української діаспори, зокрема зі США та Канади. За матеріалами цих досліджень організатори видають наукові збірники.

Пошивайло нагадав, зокрема, що Сергій Кемський родом із Керчі, закінчив Львівський національний університет ім. Івана Франка за фахом політолога. 19 грудня 2013 року як дописувач багатьох видань в Україні, зокрема «Української правди», опублікував статтю «Чуєш, Майдане», яку закінчив пророчими словами, що кардинальні зміни в країні неможливі без зусиль тисяч однодумців. А за два місяці загинув, приєднавшись до Небесної сотні.

Переможці другого конкурсу наукових робіт Микола Спересенко і Степан Рішко, які закінчили Львівський університет і ту саму кафедру, де навчався Сергій Кемський, зазначили, що для них було важливим зробити своє дослідження максимально аналітичним, науковим.

«Нашим завданням було проаналізувати, наскільки політичні партії в своїх передвиборчих програмах враховують тему Революції гідності, тому що коли починався Євромайдан, вимоги були ситуативними, а вже в період розквіту національного піднесення, запалу революції ці вимоги стали стратегічними, пов’язаними із зміною цінностей, пріоритетів, геополітичного вектора. Важливо було, як і 2014 року, так і в 2019-му, на виборах, наскільки політичні партії в своїх передвиборчих програмах враховували вимоги Євромайдану, Революції гідності, чи відповідають політичні партії інтересам більшості громадян України, наскільки та чи інша політична партія зацікавлена в конструктивних реформах», – сказав, зокрема, Рішко.

Координаторка Відзнаки імені Сергія Кемського Ольга Савенок поінформувала, що у цю неділю, 15 листопада, на ресурсах Музею Революції гідності та ГО «Родина Героїв Небесної сотні», на сторінці «Відзнака імені Сергія Кемського» у Фейсбуці можна буде ознайомитися з положенням про третій конкурс та подати заявку. Конкурс двоетапний. Перший етап з 15 листопада до 3 січня. Всі охочі, студенти від 2-го курсу, можуть подати заявку. У січні члени журі відберуть роботи, що пройдуть у другий тур. Про це учасників буде повідомлено 25 січня, коли й розпочнеться другий етап, що триватиме 2 місяці – до 31 березня. З 1 квітня по 25 квітня журі розглядатиме роботи і визначить лауреатів конкурсу. Нагородження відбудеться у період з 26 квітня по 16 травня у Києві.

 

Сироїд підбила підсумки Львівського безпекового форуму

У Львові завершився щорічний Львівський безпековий форум, який цього року відбувався у форматі експертного онлайн марафону. Участь у дискусії взяли понад 30 експертів та 350 учасників із понад 15 країн.

Про це в коментарі кореспонденту Укрінформу розповіла співголова Львівського безпекового форуму, лідерка партії «Об’єднання «Самопоміч», заступник голови Верховної Pади України у 2014-2019 рр. Оксана Сироїд.

Протягом шести днів експерти обговорювали актуальні теми міжнародної безпеки, зокрема роздумували над майбутнім світу у постковідний час, напрацьовували стратегію стримування Росії у Чорному морі та шукали рішення для сучасних інформаційних викликів для безпеки.

«Львівський безпековий форум від самого початку ставив перед собою мету досліджувати ті питання, які не є на поверхні. Залучати людей з різного середовища, які думають над проблемами, які не обговорюють повсякчас, але є надзвичайно важливими. Ми говоримо про природу проблеми і способи її подолання», – розповіла Сироїд.

Вона зазначає, що цього року експерти присвятили своє обговорення двом ключовим темам, в яких вдалося заглибитися і подивитися на їх природу. Перша панель – це взаємодія в Чорному морі, «тому що українцям просто нав’язали твердження, що немає альтернативи Мінським домовленостям і всі глубаються з ТКГ в одному і тому ж, але це нас ні на грам не наближає до вирішення питання, як нам протистояти Росії», – зауважила Сироїд. А такою альтернативою на думку фахівців є співпраця в Чорному морі, одним з ключів вирішення цієї проблеми.

«Три дні ми обговорювали, якою б могла бути взаємодія в Чорному морі, зважаючи на безпекові, торговельні, ресурсні інтереси всіх чорноморських країн. На основі цього побудували алгоритм, що б могло бути зроблено для того, щоб об’єднати зусилля в Чорному морі і послабити вплив Росії», – розповіла співголова форуму.

Експерти дійшли до таких ключових ідей: країни повинні дивитися на використання природних ресурсів, які є в Чорному морі і будувати спільну стратегію доступу до них; думати, як захистити торговельні шляхи; відзначали важливість військових навчань в чорноморському регіоні, більшу взаємодію країн НАТО з державами регіону, взаємодію з Туреччиною, щоб посилити баланс в Чорному морі.

Два останні дні експерти Львівського безпекового форуму осмислювали тему поширення інформації. «Більшість дискусій про інформаційні загрози зводяться до протидії дезінформації чи кібератакам, однак, проблема є набагато глибшою. Це є взаємодія інформації і людини. Бо людина тепер має не лише фізичну оболонку, а й інформаційну, адже всі ми знаходимося в цифровому просторі», -розповіла Сироїд. А також додала, що дезінформація – це вже є похідним від цього.

Фахівці задумалися, як можна це змінити, бо технічних інструментів для цього замало. «Ми повинні переосмислювати людські права з точки зору взаємодії людини з інформацією», – підсумувала вона.

Як повідомляв Укрінформ, Львівський безпековий форум відбувався вже вчетверте за сприяння Трасту Чорного моря Німецького фонду Маршала, Відділу публічної дипломатії НАТО та Фонду Ганса Зайделя.

У зв’язку із пандемією COVID-19 Львівський безпековий форум 2020 проходив з 9 по 14 листопада у форматі експертного онлайн марафону.

 

Експерт запевняє, що людей варто захистити від дисбалансу інформаційних потоків

Кожна людина має право на баланс та рівновагу інформаційного середовища. Але для цього слід чітко розділити межу між свободою слова і дезінформацією.

Про це наголосив британський експерт, науковець університету Джона Гопкінса Пітер Померанцев на Львівському безпековому форумі, який з 9 по 14 листопада проходить в онлайн-форматі, передає кореспондент Укрінформу.

«Якщо зайти в Ютуб і ввести слово «Сирія» чи «Україна» ви побачите там вдосталь російських чи асоційованих з Росією дезінформаційних роликів. Я колись перевіряв це. І постійно надходять оновлення. Тобто, ми не отримуємо балансу інформації. Якщо Ютуб регулюється в контексті цієї сфери, тоді вони б мали нести зобов’язання. Або ж подавати алгоритм комбінації інформації та відслідковувати, щоб вона була правдивою. Але це дуже складний шлях. Але людей від цього слід якимось чином захищати», – зауважив Померанцев.

За його словами, найбільша складність полягає в тому, що як тільки визначити дезінформацію, як незаконну категорію, правозахисники відразу скажуть, що то такі правила під час диктатури, а в нас демократія і свобода слова. «Якщо людина юзер в онлайні, не розуміє, як створюється інформаційне середовище, не може відрізнити людину від бота, тоді однозначно права людини порушуються», – каже експерт.

Померанцев стверджує, що ми живемо в час інформаційного парадокса: в нас зараз є набагато більше інформації аніж будь-коли раніше, але з іншого боку ми знаємо набагато менше, як ця інформація створюється.

«Ми не знаємо чи це реальні люди чи боти і тролі за якими стоїть певна структура, ми не знаємо які алгоритми її поширення і як використовують цю інформацію в зловмисних цілях. У Фейсбуці ми не знаємо, як структурована ця інформація і як вона впливає, ми навіть не знаємо, як наші власні дані використовуються для того, щоб зробити з нас мішеней. Виходить парадокс, що про це все ми інформації не маємо. Зараз ми живемо в свого роду чорному ящику» – додав експерт.

На його думку, ми маємо дивитися далі ніж просто мати право на інформацію, гарантоване нам ст.19 Декларації прав людини, ми повинні серйозніше задуматися про наше сприйняття демократичного громадського простору, тому що це пов’язано з публічним сектором і тим дискурсом, який поширюється.

Як повідомляв Укрінформ, Львівський безпековий форум-2020 присвячений пошуку цінностей нового світового безпекового порядку, а також захисту інформаційної ідентичності людини в умовах зростаючої інформатизації суспільства. Львівський безпековий форум відбувається вже вчетверте за сприяння Трасту Чорного моря Німецького фонду Маршала, Відділу публічної дипломатії НАТО та Фонду Ганса Зайделя.

У зв’язку із пандемією COVID-19 Львівський безпековий форум 2020 проходить у форматі експертного он-лайн марафону.

 

Експерт представив модель регулювання інформації

Британський експерт, науковець університету Джона Гопкінса та співдиректор ініціативи Arena Пітер Померанцев разом з колегами протягом двох років працювали над темою ролі інформації в світлі свободи мовлення.

Для того, щоб знайти консенсус між різними групами сприйняття, вони класифікували дезінформацію та розробили модель її контролю і опублікували свої напрацювання в «Звіті Трансатлантичної робочої групи». Про це Померанцев повідомив на Львівському безпековому форумі, який з 9 по 14 листопада проходить в онлан-форматі, передає кореспондент Укрінформу.

«Звіт Трансантлантичної робочої групи» ми збирали 2 роки, щоб зрозуміти, що нам робити в поточному середовищі, яку роль може зіграти інформація в світлі свободи мовлення. Ми намагалися знайти консенсус», – розповів експерт.

За його словами, американці та європейці мають різний підхід для регулювання інформації і так завжди було. «Ми спробували зрозуміти, як ми можемо дійти до спільного знаменника між Америкою і Європою, а також між лібералами. Адже є експерти, які вважають, що буть яке регулювання інформації є авторитарним та диктаторським підходом. Правозахисні групи також чинять опір регулюванню будь-якого змісту інформації, вони не сприймають інформацію, як правову категорію. А є такі люди, як я і інші експерти, які вважають, що потрібно таки застосовувати інших підхід, але це слід робити в демократичних рамках», – поділився Померанцев.

Передусім група експертів розробила класифікацію дезінформації: тут йдеться не лише про зміст, також зробили поділ ще на основі поведінки і гравців.

«Наприклад, автентична поведінка або масове роздування будь-якого контенту через тролів і ботів, коли аудиторія не розуміє, що це скоординована чи замовлена кампанія, є дуже важливою, дезінформаційною. Поведінка – це те що можна регулювати. Наприклад, ферми тролів мають бути незаконними і каратися законом. І є також дезінформуючі гравці. Зокрема, багато науково-дослідних агенцій та інститутів, які постійно поширюють неправдиву інформацію, їх також потрібно притягувати до відповідальності», – наголосив експерт.

А також він озвучив ідеї, як можна регулювати зміст і інформацію у демократичному просторі. За словами Померанцева, якщо у просторі телебачення і газет, з цим все зрозуміло, тут не треба нічого перевинаходити, то онлайн – все по іншому.

«Зміст не є новим, але використання і поширення інформації – це те, що слід регулювати. Ми намагаємося зрозуміти, як ми можемо регулювати алгоритми, яка прозорість має бути з боку ІТ-компаній, щоб ми розуміли, як створюється і поширюється інформація. Як це можна зробити так, щоб не ставити під загрозу комерційну складову і права власності. Ми також в рамках цієї робочої групи думали, хто має бути арбітром, який буде вирішувати, який контент вписується у правила чи ні. Ми також розглядаємо можливість створення онлайн суду для того, щоб якось регулювати і карати незаконний зміст. Якщо будуть суперечки, то суд прийматиме рішення. Це те, що прописано в цьому звіті. Але це був лише початок нашої роботи. Зараз вже пішли деталі», – підсумував Померанцев.

Як повідомляв Укрінформ, Львівський безпековий форум-2020 присвячений пошуку цінностей нового світового безпекового порядку, а також захисту інформаційної ідентичності людини в умовах зростання інформатизації суспільства.

 

Європейська конвенція може бути застосована в боротьбі з дезінформацією – експерт

Європейська конвенція про захист прав людини може бути застосована в боротьбі з дезінформацією.

Таке переконання висловила членкиня правління Незалежної медійної ради Антоніна Черевко на Львівському безпековому форумі, що відбувається з 9 по 14 листопада в онлайн-форматі, повідомляє кореспондент Укрінформу.

«Можливості використати в боротьбі з дезінформацією те, що ми вже маємо, існують… Європа завжди усвідомлювала можливість наявності певних загроз правам, особливо після Другої світової війни. Якщо ми візьмемо Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, то там є стаття 17, яка говорить про заборону зловживання правами. І в якомусь сенсі те, що відбувається з дезінформацією, тобто частина того, що відбувається в інформаційному середовищі, можна кваліфікувати до певної міри як зловживання правами», – сказала Антоніна Черевко під час вебінару «Персональна інформаційна ідентичність як основа нового світового порядку».

Водночас, за її словами, питання в тому, що це стаття, яка має найбільш суперечливу інтерпретацію в контексті її використання Європейським судом з прав людини.

«Тобто це та стаття, по якій якоїсь послідовної практики, по суті, не існує, окрім, щоправда, однієї історичної речі – заперечення Голокосту, тому що це випливає з історії європейського континенту. Тому якщо ми розуміємо свій європейський контекст, то, можливо, варто було би дослідити, якими могли би бути критерії зловживання правами по відношенню до того нового інформаційного поля, яке ми маємо», – зауважила експерт.

Як повідомляв Укрінформ, Львівський безпековий форум 2020 присвячений пошуку цінностей нового світового безпекового порядку, а також формуванню стратегії безпеки в Чорному морі. Він триває з 9 по 14 листопада. У зв’язку з пандемією COVID-19 Львівський безпековий форум 2020 проходить у форматі експертного онлайн-марафону.

 

«Жодних корисних рішень»: Макрон розкритикував Радбез ООН

Президент Франції піддав критиці Радбез ООН в його нинішньому вигляді та заявив про необхідність більшої незалежності для Європи у сфері безпеки.

Про це повідомляє DW, передає  Укрінформ.

Емманюель Макрон заявив, що Радбез ООН «зараз не приймає жодних корисних рішень». Як зазначається, про це він сказав в інтерв’ю виданню Grand Continent, яке вийде в понеділок, 16 листопада,

Крім того, за словами Макрона, Європі потрібно більше незалежності, в тому числі в питаннях оборони. Американці зможуть визнати європейців союзниками тільки в тому разі, якщо вони «ставляться серйозно до самих себе і є незалежними у власній оборонній політиці», підкреслив президент Франції.

Він додав, що Європа, подібно до США і Китаю, і далі працюватиме над власною автономністю.

Франція є одним з п’яти постійних членів Ради Безпеки ООН, що мають право вето, – поряд з США, Китаєм, Великою Британією і Росією.

Як повідомлялося, Макрон заявив, що Європа має діяти швидко і скоординовано в боротьбі з тероризмом, у тому числі шляхом реформування Шенгенської зони.

«Тероризм від Парижа до Брюсселя, в Берліні, Відні, Барселоні та Копенгагені – це європейська реальність, на яку ми повинні відповісти. Ми потребуємо швидкої та скоординованої відповіді», – підкреслив французький лідер.

 

Санду впевнено лідирує на виборах президента Молдови

За останніми даними Центрвиборчкому Молдови, більшість голосів громадян на президентських виборах набирає проєвропейський кандидат Мая Санду.

Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на дані ЦВК Молдови.

За результатами підрахунку 98,6% бюлетенів Мая Санду набирає 56,12% голосів виборців, Ігор Додон – 43,88%

Як повідомлялося, у Молдові в неділю, 15 листопада, відбувся другий тур виборів президента.

У ньому взяли участь підтриманий Партією соціалістів чинний президент Ігор Додон та лідер партії «Дія та солідарність» (PAS) Мая Санду.

У першому турі, який відбувся 1 листопада, Додон набрав 32,61% голосів, а Санду – 36,16%.

Мая Санду – правоцентристський кандидат від опозиції, обіймала посаду прем’єр-міністра Молдови з червня по листопад 2019 року.

 

Байден поки не переміг: Трамп уточнив, що не поступається

Чинний американський президент Дональд Трамп заявив, що нічим не поступився і не визнає перемогу свого опонента Джо Байдена на виборах у США.

Як передає Укрінформ, про це він написав у Твітері.

“Це сфальсифіковані вибори. Ми переможемо! Він (Байден, – ред.) переміг тільки в очах брехливих ЗМІ. Я ще нічим не поступився, нас чекає довгий шлях”, – написав Трамп.

Як повідомляв Укрінформ, вибори президента США відбулися 3 листопада. За результатами попередніх підрахунків Джо Байден здобув перемогу. Натомість Трамп заявив, що оскаржуватиме у судах результати виборів у штатах, де переміг Байден.

Раніше Дональд Трамп заявив, що його конкурент демократ Джо Байден фактично переміг на “сфальсифікованих виборах”.

 

Трамп фактично визнав перемогу Байдена на виборах

Чинний президент США Дональд Трамп визнав перемогу свого конкурента-демократа Джо Байдена на виборах у США, назвавши, втім, результати голосування “сфальсифікованими”.

Як передає Укрінформ, про це він написав у Твітері.

«Він переміг, тому що вибори було сфальсифіковано. Не було жодних спостерігачів за голосуванням та підрахунком голосів. Підрахунок здійснювався приватною компанією Radical Left, Dominion, з поганою репутацією та обладнанням», – написав Трамп.

При цьому Тримп заявив, що не поступиться. «Він (Байден – ред.) виграв лише в очах фейкових ЗМІ. Я не поступаюсь! У нас довгий шлях (у судах – ред.)», – написав він.

Як повідомляв Укрінформ, вибори президента США відбулися 3 листопада. За результатами попередніх підрахунків Джо Байден здобув перемогу.

Натомість Трамп заявив, що оскаржуватиме у судах результати виборів у штатах, де переміг Байден.

 

У Вашингтоні сталися сутички між прихильниками Трампа і Байдена, є затримані

У столиці США Вашингтоні акції протесту прихильників чинного президента Дональда Трампа, який програв вибори, переросли у зіткнення між прихильниками Трампа та обраного президента Джо Байдена.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Associated Press.

Під час протестів в суботу 14 листопада у Вашингтоні були затримані щонайменше 20 осіб. Двоє офіцерів поліції зазнали ушкоджень.

Ближче до вечора у Вашингтоні в районі площі Black Lives Matter Plaza, протестні акції переросли у зіткнення з прихильниками обраного президентом Джо Байдена.

В ході зіткнень один із демонстрантів отримав ножове поранення.

Також протести прихильників Трампа пройшли у Флориді, Мічигані, та Орегоні.

Як повідомляв Укрінформ, Джо Байден набрав необхідну кількість голосів вибірників для перемоги на виборах президента США. Проте чинний глава Білого дому Дональд Трамп відмовляється визнавати поразку та звернувся до суду з вимогою перерахувати голоси.

 

Азербайджан дозволив Вірменії відтермінувати передачу одного з районів

Азербайджан дозволив Вірменії відтермінувати передачу Кельбаджарського району в Нагірному Карабаху на 10 днів через погодні умови.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Azertag.

До 25 листопада мешканці району мають залишити свої оселі, повідомив радник президента Азербайджану Хікмет Гаджиєв. Раніше планувалося, що це відбудеться до 15 листопада.

Відзначивши, що триває робота щодо виходу вірмен з районів, зазначених у заяві, Хікмет Гаджієв сказав: «Однією з вимог заяви є передача Кельбаджарського району до 15 листопада». Однак вірменська сторона за посередництва РФ звернулася з приводу продовження цього терміну.

«Погодні умови викликають труднощі, в цьому напрямку існує лише одна дорога, збільшилася щільність на дорозі, що викликало труднощі. З огляду на це, Азербайджан проявив гуманізм та дав згоду на вихід розміщеного в районі цивільного населення до 25 листопада. Всі обов’язки залишаються в силі, немає необхідності у підписанні спеціальної заяви, пов’язаної з продовженням терміну», – йдеться у повідомленні.

Як повідомляв Укрінформ, 9 листопада прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян заявив про підписання спільної з президентами РФ та Азербайджану заяви про припинення бойових дій у Нагірному Карабасі.

Згідно із заявою, Азербайджанська Республіка та Республіка Вірменія зупиняються на зайнятих ними позиціях, уздовж лінії зіткнення в Нагірному Карабасі та вздовж коридору, що з’єднує Нагірний Карабах з Республікою Вірменія, розгортається миротворчий контингент.

Президент Азербайджану Ільхам Алієв уточнював, що у Нагірному Карабасі будуть розміщені не тільки російські, а й турецькі миротворці.

Вірменія й Азербайджан вранці 27 вересня почали бойові дії в Нагірному Карабасі, взаємно звинувативши один одного в обстрілі прикордонних територій та провокуванні насильства. Обидві країни оголосили воєнний стан та мобілізацію. Бойові дії спровокували військові втрати з обох сторін та численні жертви серед мирного населення.

 

У Мінську знову акція протесту і затримання, лунають вибухи –  УП

У столиці Білорусі 15 листопада тривають антиурядові мітинги. Силовики розганяють і затримують учасників протесту, очевидці повідомляють про вибухи в центрі міста.

Джерело: TUT.BY в Телеграм

Деталі: У неділю в центр Мінська влада стягнула автозаки, водомети та іншу спецтехніку.

Силовики в чорному просто “гуляють” серед людей, розганяючи тих, хто стоїть в компанії більше двох осіб, періодично проходять точкові затримання.

Дослівно: “У Мінську на проспекті Пушкіна біля будинку №62 – масові затримання. Чоловіків відводять автобуси. Були чутні два вибухи.

У Мінську в районі станції метро “Пушкінська” рух від пасажирського і міського транспорту “очищено”, по проїжджій частині рухаються тільки силовики”

Нагадаємо: Лідерка білоруської опозиції і суперниця Олександра Лукашенка на президентських виборах Світлана Тихановська закликала Євросоюз розширити санкції проти офіційного Мінська.

 

Правозахисники заявляють про 900 затриманих під час недільних протестів у Білорусі

Білоруський правозахисний центр «Вясна» до вечора неділі (20:30 за Києвом) опублікував імена 901 затриманого в країні на акціях протесту.

Про це повідомляється на сайті правозахисників, передає Укрінформ.

Уточнюється, що затримання відбувалися в багатьох містах країни. Більшість перебувають у районних відділеннях міліції.

Портал Tut.by повідомляє, що біля Фрунзенського РВВС у Мінську «з боку актової зали лунають крики».

Із настанням темряви громадяни проводять невелику ходу, шикуються в ланцюги солідарності.

Радыё Свабода повідомляє, що сьогодні в Мінську було затримано багато відомих людей, серед них близько 20 журналістів, заступник директора Республіканського центру онкології та медичної радіології, кандидат медичних наук Павло Моісєєв, начальник операційного відділу того ж центру, кандидат меднаук Андрій Палуянчик, гендиректор відомого московського видавництва «Час» Борис Пастернак.

У Білорусі сьогодні відбувалися акції протесту пам’яті активіста Романа Бондаренка, який помер після побоїв силовиків. Були масові затримання в різних частинах міста, протягом дня застосовувалися газ, світлошумові гранати.

Наприкінці денних заходів у Мінську була зачищена Площа Змін, заявлена ​​кінцевим пунктом недільного маршу протесту. Після зачистки силовики ще ходили по навколишніх дворах і будинках, в пошуках журналістів і учасників протесту. Комунальники прибрали всі квіти і свічки з народного меморіалу Роману Бондаренку.

Як відомо, у неділю, 15 листопада, в Мінську на початок маршу протесту силові структури стягнули військову і спецтехніку, були закриті ряд станцій метро, були проблеми з мобільним інтернетом.

У Білорусі більш як три місяці тривають масові протести проти фальсифікації результатів президентських виборів 9 серпня, на яких переможцем був оголошений Олександр Лукашенко.

Євросоюз і Україна заявили, що не визнають його легітимності.

 

У Мінську жорстко «зачистили» Площу Змін, сотні затриманих

У білоруській столиці Мінську розігнали Площу Змін, яка заявлена кінцевим пунктом маршу протесту. Після «зачистки» силовики ходять по навколишніх дворах і будинках у пошуках журналістів і учасників протесту.

Про це повідомляє Радіо Свабода і портал Tut.by, передає Укрінформ.

«На Площі Змін почалася зачистка, протестувальників хапають по одному, затягують в автобуси і автозаки, чоловіків і жінок. Зривають прапори, зламано лампочки, знесено намети. Незабаром на Площі Змін залишилися лише силовики. Багато затриманих», – йдеться в повідомленні.

Портал Tut.by публікує відео застосування спецзасобів у районі Площі Змін.

Видання також повідомляє про те, що після зачистки «навколо Площі Змін продовжують ходити силовики в пошуках журналістів і учасників протесту». Також є дані, що силовики ломилися в квартири в навколишніх будинках.

Після зачистки комунальники прибирають квіти з народного меморіалу Роману Бондаренку. Але при цьому навколо нього залишаються запалені свічки.

У Мінську тривають масові затримання в різних частинах міста, протягом дня використовувались газ, світлошумові гранати.

Білоруський ПЦ «Вясна» станом на 18:30 опублікував дані про понад 600 затриманих у неділю на акціях протесту в різних містах Білорусі, перш за все у Мінську.

Сьогодні в Мінську було затримано багато відомих людей, серед них гендиректор відомого московського видавництва «Время» Борис Пастернак.

Також повідомляється про затримання 16 журналістів.

Як відомо, у неділю, 15 листопада, в Мінську до початку маршу протесту силові структури стягнули військову і спецтехніку, було закрито ряд станцій метро, ​​почалися проблеми з мобільним інтернетом.

У Білорусі 15 листопада проходитьакції протесту пам’яті активіста Романа Бондаренка, який помер після побиття силовиками. Маршрут маршу планувався від народного меморіалу вбитого в перші дні протесту Олександра Тарайковського (метро Пушкінська) до Площі Змін, де був захоплений Роман Бондаренко.

У Білорусі більше трьох місяців тривають масові протести проти фальсифікації результатів президентських виборів 9 серпня, на яких переможцем був оголошений Олександр Лукашенко.

Євросоюз і Україна заявили, що не визнають його легітимності.

 

Протести в Білорусі: кількість затриманих перевищила 1100

У ході масових акцій протесту, які пройшли у неділю в Білорусі, поліція затримала понад 1100 осіб.

Як  передає Укрінформ, правозахисна організація «Вясна» станом на 0:30 наводить імена 1113 затриманих.

Більшість затриманих – мешканці Мінська. Також відомо про затримання в Новогрудку, Бобруйську, Вітебську, Гомелі та Світлогорську.

У Білорусі в неділю проходили акції протесту пам’яті активіста Романа Бондаренка, який помер після побоїв силовиків.

Наприкінці дня в Мінську силовиками була зачищена Площа Змін, заявлена ​​кінцевим пунктом недільного маршу протесту. Крім того, комунальники прибрали всі квіти і свічки з народного меморіалу Роману Бондаренку.

Як повідомлялося, в Білорусі понад три місяці тривають масові протести проти фальсифікації результатів президентських виборів 9 серпня, на яких переможцем був оголошений Олександр Лукашенко.

Євросоюз і Україна заявили, що не визнають легітимності Лукашенка.

 

Тихановська домовляється з ЄС про розширення санкцій проти Лукашенка – УП

Лідерка білоруської опозиції і суперниця Олександра Лукашенка на президентських виборах Світлана Тихановська закликала Євросоюз розширити санкції проти офіційного Мінська.

Джерело: пресслужба Тихановської у Телеграм

Деталі: 14 листопада в ході візиту до Риги вона зустрілася з президентом, прем’єр-міністром і главою МЗС Латвії і підтримала ідею накласти економічні санкції на бізнеси, пов’язані з Лукашенком і наближеними до нього олігархами.

Також Тихановська закликала до міжнародного розслідування вбивства Романа Бондаренка та до скасування Чемпіонату з хокею в Мінську.

Дослівно: “Очікується, що найближчим часом Латвія і балтійські країни введуть розширений список індивідуальних санкцій, який може включати сотні імен людей, винних у фальсифікаціях і репресіях. Світлана Тихановська закликала Національний банк Латвії зупинити співпрацю з державними банками Беларусьбанк і Белагропромбанк, а також ввести економічні санкції проти державних підприємств, які звільняють страйкуючих працівників”.

Додатково: Президент Латвії Левітс заявив, що вважає Світлану Тихановську визнаним представником народу Білорусі, і підтримав ідею розширення списку санкцій на рівні ЄС. Тихановська в свою чергу подякувала Латвії за допомогу пораненим, відкриття гуманітарного коридору, спрощення візових процедур для репресованих, а також матеріальну допомогу для білоруських журналістів і репресованих активістів.

Нагадаємо:

Лідерка білоруської опозиції Світлана Тихановська попередила самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка і його свиту, що всі вони понесуть відповідальність за терор, який влаштовують в країні.

Естонія запропонує запровадити нові санкції щодо офіційних осіб Білорусії у зв’язку з загибеллю в Мінську активіста Романа Бондаренка.

12 листопада Роман Бондаренко помер після кількох годин операції в лікарні Мінська в результаті серйозних травм, отриманих через побиття, ймовірно, міліціонерами у цивільному.

Білоруськи ЗМІ допускають, що до смерті Роман Бондаренка може бути причетний спортсмен Дмитро Шакута, який пов’язаний з Віктором Лукашенком (старший син Олександра Лукашенка) і високопоставленими чиновниками.

 

У компанії-розробнику COVID-вакцини сподіваються, що пандемія закінчиться за рік

Професор Угур Шахін, генеральний директор компанії BioNTech, що розробляє вакцину від хвороби COVID-19, сподівається, що пандемія піде на спад до літа 2021 року та закінчиться наступної зими.

Як передає Укрінформ, про це він розповів в інтерв’ю BBC.

Професор вважає, що, якщо з вакциною все піде добре, вакцинація розпочнеться наприкінці цього — на початку наступного року. За його словами, до квітня 2021 року це почне відчутно впливати на поширення коронавірусу.

«Я абсолютно впевнений, що вакцина дозволить знизити передачу вірусу від людини до людини — можливо, не на 90%, може, на 50% – але ми не маємо забувати, що навіть це може привести до різкого скорочення поширення пандемії», — зазначив професор.

«Літо допоможе нам, тому що влітку рівень інфікування знизиться, та що особливо важливо — то це те, щоб ми отримали високий рівень вакцинації до осені/зими наступного року або раніше», — пояснив Угур Шахін.

Він висловив cподівання, що наступної зими планета повернеться до нормального життя.

Як повідомлялося, у світі станом на ранок 15 листопада кількість хворих на коронавірус COVID-19 становить 54 329 104 осіб. При цьому 37 871 375 осіб одужали, 1 318 286 пацієнтів померли.

 

Вакцина від коронавірусу не буде на 100% ефективною – імунолог

Нові вакцини від COVID-19 матимуть певну межу ефективності і не будуть діяти в деяких випадках.

Як передає Укрінформ, про це розповівімунолог Борис Донськой в ефірі каналу “Україна 24”.

“У всіх препаратів є певна межа ефективності. Навіть якщо це старовинний дуже перевірений препарат – він все одно має певні обмеження і в певних випадках не діє. От тільки це (вакцина від коронавірусу — ред.) досить новітня штука, і в нас немає ані часу, ані можливості роками досліджувати її ефективність, в різних групах ризику – на це підуть роки. Тоді доводиться користуватися інструментом, який, як ми знаємо, ще не є оптимальним”, — сказав він.

За його словами, під час епідемії коронавірусу часу, щоб дочекатися остаточних даних про ефективність вакцини, не вистачає.

“Ми ще точно не знаємо, яку ефективність це щеплення буде мати. Ми можемо лише сподіватися на оці первинні дані, бо якщо ми будемо чекати ще пів року для підтвердження цих даних, це щеплення вже не буде потрібно, групи ризику вже перехворіють. Тобто до літа наступного року – у нас немає стільки часу. Тому доводиться обирати між не до кінця, можливо, ефективним інструментом, який має потенційні загрози, і його ефективністю”, — пояснив лікар.

Як повідомляв Укрінформ, в Україні станом на 15 листопада лабораторно підтверджено 535 857 випадків коронавірусної хвороби COVID-19, з них за добу – 10 681.

 

У Франкфурті поліція розігнала водометом коронаскептиків і їх опонентів – УП

Поліція у Франкфурті-на-Майні в суботу розігнала учасників двох демонстрацій, коронаскептиків та їхніх опонентів, застосувавши водомети.

Про це повідомляє “Європейська правда” з посиланням на DW.

14 листопада на площу Ратенауплац вийшли учасники акції, яку організував рух Querdenken, що виступає проти карантинних обмежень. Практично одночасно відбулася ще одна контрдемонстрація, де було видно символіку прихильників ліворадикального руху “Антифа”.

Надвечір поліція закликала учасників акцій Querdenken розійтися, особливо з огляду на недотримання ними коронавірусних вимог.

Коли учасники мітингу відмовилися покидати площу, поліція застосувала водомети.

Також було застосовано водомети проти декого з учасників контрдемонстрації, які так само відмовилися залишити площу.

Влада міста зобов’язала учасників акції до дотримання жорстких протиепідемічних вимог, зокрема, носіння масок та дотримання мінімальної дистанції в два метри.

За даними місцевої влади, організатори акції руху Querdenken повідомили спочатку про 500 учасників, але згодом поліція нарахувала близько двох тисяч.

Щодо контрдемонстрацій, то планувалося провести три таких заходи, де організатори повідомили про 70 учасників.

 

Де найлегше «підхопити» COVID-19: медики назвали три небезпечних місця

Найбільшими вогнищами розповсюдження коронавірусу можна вважати навчальні заклади, офіси і громадський транспорт.

Як передає Укрінформ, про це в ефірі телеканалу «Україна 24» повідомив викладач школи охорони здоров’я НаУКМА, лікар-інфекціоніст Володимир Курпіта.

За його словами, якщо говорити загалом про європейські країни, визнані декілька вогнищ, де люди можуть інфікуватися.

«Найчастіше – це в домашніх умовах, коли хтось приносить додому. Найчастіше це пов’язано з дітьми, які тяжко не хворіють, але можуть принести інфекцію додому. Через це нелогічно, що школи продовжують працювати. Друге місце – це офіс, де можна заразитися від хворих співробітників. У нас діє вимога, щоб люди із симптомами захворювання не приходили на роботу, але це не спрацьовує. І третє місце – це транспорт, особливо в наших умовах, де люди частіше користуються громадським транспортом, де відбувається дуже тісний контакт», – розповів лікар.

Курпіта додав, що в транспорті «є єдиний плюс – люди зазвичай недовго в ньому перебувають, але дуже щільно – і це ризик».

Як повідомлялося, в Україні станом на 15 листопада лабораторно підтверджено 535 857 випадків коронавірусної хвороби COVID-19, з них за добу – 10 681.

 

Пандемія: у світі від COVID-19 одужали майже 35 млн людей

УНН. Станом на ранок понеділка у світі інфекцією, викликаною коронавірусом SARS-CoV-2, заразилися понад 54,3 млн осіб. Про це повідомляє УНН з посиланням на Центр системних досліджень та інжинірингу при Університеті Джонса Хопкінса (США).

Всього у світі на COVID-19 інфіковано 54 326 211 людей, з них одужало 34 908 450. Кількість померлих зросла до 1 316 502.

Країнами з найбільшим поширенням коронавірусу залишаються США (11 032 095), Індія (8 814 579), Бразилія (5 863 093), Франція (1 915 713), Росія (1 910 149), Іспанія (1 458 591), Велика Британія (1 372 884), а також Аргентина (1 310 491), Колумбія (1 198 746), Італія (1 178 529) та Мексика (1 006 522).

Найбільшу кількість смертей серед країн світу зафіксовано у США (246 206), Бразилії (165 798), Індії (129 635) та Мексиці (98 542).

Нагадаємо, в Україні, за останніми данними, зареєстровано вже понад 535 тис. випадків COVID-19, за добу — 10 681. За минулу добу в країні 95 летальних випадків, 2633 особи — одужало.

Респіраторну хворобу COVID-19, інфікування якою викликає коронавірус SARS-CoV-2, вперше зафіксували у китайській провінції Хубей, наприкінці 2019 року. З того часу зараження цим вірусом було зафіксовано у 188 країнах світу, включаючи Україну. Починаючи з 11 березня Всесвітня організація охорони здоров’я визнала поширення хвороби — пандемією.

 

В Україні за добу – 10 681 випадок коронавірусу

За минулу добу, 14 листопада, в Україні зафіксували 10 681 випадок коронавірусної хвороби COVID-19.

Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомив міністр охорони здоров’я Максим Степанов.

«10 681 новий випадок коронавірусної хвороби COVID-19 зафіксовано в Україні станом на 15 листопада 2020 року. Зокрема, захворіли 420 дітей та 391 медпрацівник», – написав він.

Протягом доби зафіксовано 95 нових летальних випадків. Госпіталізовано за останню добу 1 227 особи; одужало – 2 633 особи. Здійснено тестувань за добу – 44 505 (зокрема методом ПЛР – 36 000, методом ІФА – 8 505).

Загалом, за даними Степанова, за весь час пандемії COVID-19 в Україні захворіли 535 857 осіб; одужали – 241 444 особи. Померли в Україні від коронавірусної хвороби 9 603 осіб.

За останню добу найбільша кількість підтверджених випадків зареєстрована у м. Київ (921), Запорізькій (868), Харківській (713), Одеській (692) та Київській (692) областях.

Як повідомляв Укрінформ, напередодні в Україні за добу зареєстрували 12 524 випадки коронавірусу.

 

Кількість загиблих від коронавірусу у Києві наближається до тисячі –  УП

Протягом суботи, 14 листопада, у столиці зафіксували 921 новий випадок Covid-19 та 15 смертей. Від початку пандемії коронавірус забрав життя 965 киян.

Джерело: міський голова Києва Віталій Кличко у Телеграм

Пряма мова: “Кількість виявлених хворих у Києві за минулу добу –  921. 15 випадків – летальних.  Всього від коронавірусу в нашому місті за період пандемії померли 965 людей”.

Деталі: Підтверджених випадків захворювання на COVID-19 на сьогодні в столиці вже 50 620.

Протягом останньої доби захворювання виявили у:

525 жінок віком від 18 до 97 років,

343 чоловіків віком від 18 до 93 років,

25 дівчаток від 11 місяців до 17 років,

28 хлопчиків від 3 років до 17 років.

Захворіли також 42 медика. До лікарень столиці госпіталізували 44 пацієнти. Інші – на самоізоляції, під контролем лікарів.

При цьому одужали за минулу добу 57 людей. Всього коронавірус подолали 18 759 мешканців Києва.

Найбільше випадків захворювання минулої доби виявили в Дарницькому районі – 124, в Оболонському – 121 та в Деснянському районі – 120 випадків.

Нагадаємо: 13 листопада у Києві виявили 1053 випадки коронавірусу, 12 хворих померли і 369 одужали.

 

В українській армії за добу – 121 випадок коронавірусу

У Збройних силах України за добу зафіксували 121 новий випадок захворювання на COVID-19.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Командування медичних сил ЗСУ у Фейсбуці.

«Станом на 10.00 15 листопада в Збройних силах України на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, хворіють 2444 особи. За минулу добу зареєстровано 121 новий випадок захворювання», – йдеться у повідомленні.

Із нових хворих до закладів охорони здоров’я госпіталізовано 21 особу, додали в командуванні. Стан здоров’я пацієнтів задовільний, вони отримують необхідне лікування.

Загалом за час пандемії одужала в армії від коронавірусу 5401 особа, летальних випадків – 23.

Як повідомляв Укрінформ, в Україні станом на 15 листопада лабораторно підтверджено 535 857 випадків коронавірусної хвороби COVID-19, з них за добу – 10 681.

 

Поліція прийшла до клубу Порошенка, який працював в карантин. Там кажуть про “політичне замовлення” – УП

За порушення карантину вихідного дня на спорткомплекс “5 елемент”, який має відношення до експрезидента України Петра Порошенка, поліція наклала штраф та розпочала кримінальне провадження.

Джерело: Поліція Києва у Facebook

Дослівно: “Під час комплексних перевірок правоохоронці прибули у спорткомплекс, який, попри обмеження Уряду, продовжив роботу. На прохання поліцейських припинити роботу адміністрація відреагувала відмовою. У результаті складено адміністративний протокол та розпочато кримінальне провадження”.

Деталі: Генеральна директорка спортклубу Наталя Щербина переконана, що поліції виконує “політичне замовлення”, однак хто замовник вона не уточнює.

Поліція склала адміністративний протокол за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також за цим фактом розпочато кримінальне провадження за ст. 325 Кримінального кодексу України.

Довідка: У Києві другий день поспіль реєструють понад 1000 випадків зараження коронавірусом на добу. Всього від COVID-19 в столиці вже померло 950 людей.

Що передувало:

11 листопада кабінет міністрів скасував адаптивний карантин і запровадив в Україні загальний карантин з “локдауном вихідного дня“. Обмеження попередньо триватимуть до 30 листопада.

За даними джерел “Української правди” у Міністерстві охорони здоров’я, локдаун вихідного дня планують продовжити до кінця року, а, можливо, і після Нового року. Це залежатиме від епідситуації.

Нагадаємо: Під час весняного карантину, коли робота, зокрема, кафе та спортзалів також була заборонена, журналісти Bihus info з’ясували, що ресторан нардепа “Слуги народу” Миколи Тищенка відвідують відомі в політичних колах люди. 

Тоді нардеп стверджував, що його ресторан не працює для відвідувачів і там проходять “особисті зустрічі. По складах читайте – “особисті зустрічі”. Поодинокі зустрічі. Це своєрідний такий штаб”.

 

Карантин: київський клуб Порошенка не зачинятиметься, попереду суд –  УП

Юрист фітнес клубу преміум класу “5 елемент” (має відношення до експрезидента України Петра Порошенка), запевняє, що робота установи не порушує жодних вимог карантину вихідного дня.

Джерело: юрист “5 елементу” Валерій Ричек, якого цитує Прямий

Деталі: За порушення карантинних обмежень “5 елементом” поліція наклала штраф на установу та розпочала провадження.

При цьому Ричек запевняє, що у постанові уряду про так званий локдаун вихідного дня немає заборони на діяльність оздоровчих закладів, яким є вказаний спортклуб.

Оздоровчий комплекс має намір оскаржувати дії силовиків у судовому порядку.

Наразі на сайті клубу розміщений розклад заходів на наступні вихідні – 21 та 22 листопада, з чого випливає, що комплекс не планує дотримуватися карантину вихідного дня й функціонуватиме у суботу й неділю.

Пряма мова Ричека: “Ми є спортивно-оздоровчий комплекс і у нас в штаті працює велика кількість реабілітологів, ми маємо право надавати послуги реабілітації безпосередньо від хвороб чи травм і відновлювати своє здоров’я”.

Реакція керівництва клубу: Генеральний директор “5 елементу” Наталя Щербій наголосила, що співробітники працювали із дотриманням усіх санітарних норм.

Пряма мова Щербій: “Наш комплекс має площу у 18 тисяч квадратних метрів лише у будівлях і ще відкритий майданчик. Загалом понад 25 тисяч квадратних метрів. Ситуація має політичний підтекст”.

Нагадаємо: Поліція 14 листопада навідалася до “5 елементу”. На прохання поліцейських припинити роботу адміністрація відреагувала відмовою. У результаті правоохоронці склали адміністративний протокол та розпочали кримінальне провадження.

 

«Карантинні рейди»: у Києві закрили десятки салонів краси, спортзалів і Епіцентр

У столиці в неділю, 15 листопада, мобільні групи перевірили на дотримання карантину 1535 суб’єктів господарювання.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Головне управління Держпродспоживслужби в Києві у Фейсбуці.

«У столиці в неділю, 15 листопада, мобільними групами за участю фахівців Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві проведені перевірки 1535 суб’єктів господарювання. Зокрема, 352 заклади громадського харчування, 345 об’єктів із реалізації продовольчих товарів, 670 – непродовольчих товарів, 32 агропродовольчих ринки, 15 непродовольчих ринків, 35 перукарень та салонів краси, 58 спортзалів і фітнес-центрів, 28 закладів культури та розважальної діяльності (кінотеатри, музеї, виставкові заходи)», – йдеться в повідомленні.

За результатами проведеного контролю складені 55 протоколів про адміністративні правопорушення за ст.44-3 КУпАП (порушення правил щодо карантину людей) за недотримання карантинних обмежень. Із них безпосередньо працівниками Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві складені 24 протоколи, спільно з представниками Головного управління Нацполіції в Києві – 29, спільно з «Громадською вартою» – 2.

Серед перевірених суб’єктів господарювання – фітнес-центри з ресторанами «Царський» та «5 Елемент» і 20 фітнес-центрів «Спортлайф». Усі вони сьогодні не працюють – були зачинені, підкреслили у Держпродспоживслужбі.

Напередодні спільними групами контролю вихідного дня у складі співробітників ГУ Держпродспоживслужби м.Києва, Муніципальної охорони та департаменту муніципальної безпеки КМДА було здійснено контроль Епіцентру на Григоренка. Він працював у повному обсязі. У результаті – діяльність припинена, викликана слідча оперативна група для фіксації злочину відповідно до ст. 325 ККУ: порушення санітарних правил та норм посадовими особами Епіцентр під час «карантину вихідного дня». Матеріали із заявою про злочин були передані до Оболонського УП ГУНП у м. Києві для внесення до ЄРДР.

Як повідомляв Укрінформ, з 00:00 14 листопада в Україні почав діяти карантин вихідного дня, який триватиме щонайменше до кінця осені. Під час карантину забороняється приймати відвідувачів суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо); приймати відвідувачів у ТРЦ та в інших закладах розважальної діяльності, спортивних залах, фітнес-центрах, басейнах; заборонено діяльність закладів культури і проведення культурних масових заходів.

За минулу добу, 14 листопада, поліцейські розпочали 9 кримінальних проваджень та склали 990 адміністративних протоколів за порушення карантинних обмежень. Рейдові групи за цей час перевірили понад 17 тисяч суб’єктів господарювання.

 

Степанов хоче дати можливість укладати декларацію з лікарем онлайн

Міністр охорони здоров’я вважає, що в Україні потрібно запровадити можливість підписання декларації з сімейними лікарями онлайн.

Як передає Укрінформ, про це він повідомляє у Фейсбуці.

“Необхідно вирішити проблему підписання декларації з сімейними лікарями онлайн. У людей, хворих на COVID-19, має бути така можливість. Впевнений, що нам вдасться з цим розібратися вже цього тижня”, – написав Степанов.

Він додав, що на понеділок, 16 листопада, призначено нараду із заступниками щодо питання створення бази лікарів, які будуть оперативно консультувати пацієнтів, в яких ще немає декларації з сімейним лікарем, щодо лікування коронавірусної хвороби вдома. “Адже це справді дуже типова ситуація, коли в людини немає сімейного лікаря, і вона не знає, до кого звертатися”, – зазначив Степанов.

За його словами, виходячи з того, що певна кількість громадян не підписали декларацію з сімейним лікарем, необхідно зробити так, щоб вони все ж отримували контакти лікаря, який буде вести їх весь час захворювання та призначати лікування. Степанов зауважив, що такі лікарі мають бути в усіх регіонах України.

Як повідомляв Укрінформ, Степанов раніше заявив, що планує пройти лікування від COVID-19 в якості звичайного пацієнта, фіксувати кожен етап процесу й одразу, разом з командою Міністерства охорони здоров’я, шукати шляхи вирішення проблемних питань.

Міністр охорони здоров’я Максим Степанов 14 листопада повідомив, що захворів на COVID-19.

В Україні станом на 15 листопада лабораторно підтверджено 535 857 випадків коронавірусної хвороби COVID-19, з них за добу – 10 681.

 

В Україні відзначають День працівників сільського господарства

Працівники однієї з провідних галузей економіки України відзначають сьогодні професійне свято – День працівників сільського господарства.

День працівників сільського господарства – професійне свято працівників сільського господарства, підприємств з переробки сільськогосподарської сировини, харчової промисловості, заготівельних, водогосподарських та обслуговуючих підприємств і організацій агропромислового комплексу України. Свято встановлено «…на підтримку ініціативи працівників агропромислового комплексу України…» згідно з Указом Президента від 7 жовтня 1993 року й відзначається щорічно в третю неділю листопада.

На сьогодні агропромисловий комплекс одна з провідних галузей економіки України, яка дає роботу близько 3 млн людей.

Варто зауважити, що українці годують не тільки себе, а ще й півсвіту, експортуючи власну продукцію у більшість країн світу. За результатами січня-серпня 2020 року частка експорту продовольчих товарів та сільськогосподарської продукції  у загальному експорті країни склала 44,4%. Ключовими продуктами вітчизняного аграрного експорту традиційно стали зернові культури, олія, насіння олійних культур.

Зі святом працівників сільського господарства привітав Президент України Володимир Зеленський.

Він зазначив, що саме від сумлінної праці аграріїв залежить урожай в Україні, а відтак – і продовольча безпека та економічний розвиток, адже сільське господарство формує близько 14% ВВП нашої держави. “Завдяки успіхам наших аграріїв Україна з кожним роком зміцнює свої позиції на світовому ринку, відкриває нові експортні напрями та розширює перелік пропонованих товарів”, – відзначив Президент.

За його словами, Україна й досі не розкрила всього величезного потенціалу сільськогосподарської галузі. Поштовхом для її розвитку стане відкриття ринку землі та впровадження новітніх технологій, переконаний глава держави.

Зеленський також висловив подяку усім, хто “пов’язав своє життя з формуванням продовольчої незалежності нашої держави”.

 

Борщу повернули українську «прописку» в турецькій Вікіпедії

Посольство України в Туреччині внесло зміни до сторінки в турецькій Вікіпедії про український борщ, де було вказано що це страва російської кухні.

Про це на своїй сторінці у Фейсбуці розповіла дружина Надзвичайного та Повноважного Посла України в Туреччині Андрія Сибіги.

«Гортаючи сторінки Вікіпедії різними мовами, можна часто натрапити на неточності чи свідомі перекручування всього, що має відношення до України: нашої культури та національної ідентичності. Легко прослідковується тенденція, що більшість статей Вікіпедії іноземними мовами пишуться через призму «чужих окулярів». Ми, українці, можемо вплинути на таку несправедливість та часто свідому інформаційну пропаганду, спрямовану проти нас. Можемо і повинні це робити», – написала Тетяна Сибіга.

У коментарі Укрінформу вона розповіла, що невідповідність була виявлена під час підготовки окремих проєктів кулінарної дипломатії в Туреччині.

«Ми дуже активне посольство і кулінарна дипломатія займає почесне місце і користується значною увагою. Організовували майстер-клас з приготування борщу англійською мовою, також робили презентацію турецькою мовою. Вирішила перевірити написання слова «борщ» різними мовами: англійсько, французькою, німецькою і, звичайно, турецькою, тоді й виявила на сторінці Вікіпедії турецькою, що борщ – це нібито надбання російської кухні», – розповіла Сибіга.

Вона закликає всіх, хто має відповідний рівень знання мови, долучитися до виправлення помилок та неточностей, зокрема на сторінках Вікіпедії про Україну різними мовами.

«Була дуже гарна ініціатива нашого міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби кілька місяців щодо наповнення Вікіпедії українським контентом. Українською мовою інформація у Вікіпідії подана достовірно, відповідно оригінальних джерел, а от іншими мовами ті самі сторінки по змісту можуть бути зовсім іншими. Тому маємо бути небайдужими, пильно ставитися до таких речей, особливо ті, хто професійно володіє іноземними мовами, і вносити корективи та виправляти помилки, коригувати всі несправедливості», – сказала вона.

Сибіга додала, що нині йде підготовка українсько-турецького та турецько-українського словника, в якому особлива увага буде приділена закріпленню правильної транслітерації слова «борщ» та інших слів, які мають різне вживання. Над першим етапом словника на 20 тисяч слів вже працюють українські та турецькі фахівці.

Як відомо, це не перший випадок відновлення історичної справедливості. На початку минулого року за клопотання Посольства України в Анкарі та сприяння Генконсульства України в Стамбулі було вилучено текст напису про нібито російське походження дружини султана Сулеймана Першого Роксолани біля її усипальниці в мечеті Сулейманіє.

 

Країни АСЕАН підписали найбільшу в світі угоду про вільну торгівлю –  УП

Країни АСЕАН підписали найбільшу в світі угоду про вільну торгівлю, або документ про всебічне регіональне економічне партнерство.

Про це пише ABS news.

Як пише видання, угода підписана в рамках відбувся в режимі телемосту саміту Асоціації держав Південно-Східної Азії в Ханої під головуванням В’єтнаму.

Асоціація держав Південно-Східної Азії – політична, економічна і культурна регіональна міжурядова організація 10 країн, розташованих в Південно-Східній Азії.

Ця угода формує торгове об’єднання, на яке припадає третина світового ВВП.

Як наголошується в підсумковій заяві, угода передбачає лібералізацію торгівлі в регіоні, що “буде сприяти його економічному процвітанню”.

 

Голова Укравтодору: за неякісну дорогу підрядник може поплатитися майном –  УП

Голова Державного агентства автомобільних доріг Олександр Кубраков заявив, що за неякісно зроблену дорогу підрядник може поплатитися майном.

Про це він заявив на телеканалі “Дом”.

За його словами, це пов’язано з вимогами до підрядників.

“В них повинен бути досвід, що в них повинна бути реальна техніка, матеріальна технічна база, фінансовий стан якийсь, котрий гарантує нам, що вони прийдуть і будуть робити цю дорогу, і що ми з них стягнути щось зможемо, якщо вони не зроблять цю дорогу”, – каже Кубраков.

Також важливим етапом він бачить скорочення людського фактору під час проведення тендера. А також  етап оплати робіт.

Нагадуємо:

Державне агентство автомобільних доріг України (“Укравтодор”) ініціювало розірвання контракту з китайською компанією Sinohydro Corporation Limited за порушення умов контракту, низькі темпи та погану якість робіт

 

Другий тур: в Опорі підрахували явку виборців станом на 12:00 –  УП

Станом на 12:00 явка у Луцьку, Одесі, Сумах, Херсоні, Кам’янці-Подільському, Краматорську та Українці Київської області, де в неділю обирають міських голів, склала 8,6%.

Джерело: повідомлення Опори у Facebook

Деталі: Явка є нижчою, ніж при голосуванні у першому турі – 25 жовтня в аналогічний час явка складала 13,5%.

В Опорі констатують, що станом на 12:00 повторне голосування в семи містах України характеризується низькою активністю виборців, однак відбувається з дотриманням законних процедур та у безконфліктній атмосфері.

При цьому спостерігачі зазначають, що не було зафіксовано жодної спроби незаконного вкидання виборчих бюлетенів в скриньку для голосування.

Дослівно: “Найбільш частим процедурним порушення за оцінками спостерігачів ОПОРИ є спроби розголошення таємниці голосування шляхом демонстрації виборцем бюлетеня або його заповнення не в кабінці для голосування – на 2,29% виборчих дільниць були встановлені такі факти. Спроби фотографування виборцями бюлетенів мали місце на 1,53% виборчих дільниць”.

Нагадаємо: У неділю, 15 листопада, відбувається другий тур голосування на виборах міських голів в Одесі, Херсоні, Луцьку, Сумах, а також в Українці Київської області, Камʼянці-Подільському, що на Хмельниччині, та в Краматорську Донецької області.

У ЦВК констатували, що другий тур виборів міського голови у 7 містах України в неділю почалося вчасно і проходить у штатному режимі.

 

Другий тур виборів міських голів почався вчасно і проходить у штатному режимі – ЦВК –  УП

Повторне голосування на виборах міського голови у 7 містах України в неділю почалося вчасно і проходить в штатному режимі.

Джерело: повідомлення Центральної виборчої комісії

Дослівно: “932 виборчі дільниці з виборів міського голови у 7 регіонах відкрилися вчасно, о 8:00. Серйозних порушень системного характеру, які потенційно можуть вплинути на результати волевиявлення виборців, станом на 12:00 не зафіксовано”.

Деталі: Згідно з інформацією ЦВК, члени дільничних виборчих комісій контролюють дотримання виборцями та іншими учасниками виборчого процесу заходів безпеки. На ділянках організовані протиепідемічні заходи, спрямовані на запобігання поширенню коронавіруса.

При вході здійснюється температурний скринінг, а для виборців з ознаками захворювання передбачені окремі кабінки для таємного голосування. У приміщеннях, де проходить голосування, нанесена відповідна розмітка. Всі дільниці забезпечені необхідною кількістю дезінфекційних засобів.

Нагадаємо:

У неділю, 15 листопада, проходить другий тур голосування на виборах міських голів в Одесі, Херсоні, Луцьку, Сумах, а також в Українці Київської області, Кам’янець-Подільському на Хмельниччині, і в Краматорську Донецької області.

Крім того, проходить повторне голосування з виборів депутатів 53 місцевих рад: 1 міський, 14 селищних та 38 сільських в територіальних громадах з кількістю виборців в 10 тисяч в 17 регіонах.

Місцеві вибори організовують і проводять відповідні територіальні виборчі комісії. Результати голосування по виборам депутатів місцевих рад та міського голови повинні бути встановлені територіальними виборчими комісіями не пізніш як на п’ятий день з дня повторного голосування – до 20 листопада включно.

 

ОПОРА не зафіксувала критичних порушень у другому турі виборів

15 листопада 2020, 21:55 •УНН. Спостерігачі Громадянської мережі ОПОРА не зафіксували критичних виборчих порушень, які могли б викривити результати виборів у другому турі. Про це заявив під час брифінгу старший аналітик ОПОРИ Олександр Клюжев, передає УНН.

“Критичних порушень нами на поточний момент не зафіксовано, таких, які могли би дійсно викривити результати голосування”, – повідомив Клюжев.

Нагадаємо, що повторне голосування з виборів міського голови відбувалося в 7 містах України: Луцьку (Волинська область), Краматорську (Донецька область), Українці (Київська область), Одесі, Сумах, Херсоні та Камʼянець-Подільському (Хмельницька область).

За даними ОПОРИ, підсумкова явка виборців у другому турі виборів мера, який проходив 15 листопада в семи містах в Україні, станом на 20 годину, становила 23,9%.

 

ЦВК: Явка у другому турі місцевих виборів – 24%

Відповідно до оперативної інформації ЦВК, станом на 20:00 середня явка на виборах міських голів становила 24%

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Центрвиборчком.

«За повідомленнями усіх територіальних виборчих комісій, які здійснюють сьогодні підготовку та проведення повторного голосування з виборів міських голів, явка склала 24 %», – йдеться у повідомленні.

У ЦВК нагадують, що ці відомості не мають офіційний характер, оскільки відповідно до постанови ЦВК від 20 жовтня 2020 року №404 вони надходять до Комісії від органів ведення Державного реєстру виборців, які своєю чергою отримують цю інформацію від територіальних виборчих комісій будь-якими засобами зв’язку, зокрема телефоном, або електронною поштою.

Як повідомляв Укрінформ, 15 листопада, повторне голосування проходило на виборах міських голів Херсона, Луцька, Краматорська, Українки, Одеси, Сум, та Камʼянця-Подільського.

 

Кандидат у мери Херсона заявляє про перемогу на підставі власного екзитполу

Один з кандидатів на посаду міського голови Херсона Ігор Колихаєв оприлюднив дані екзит-полу, проведеного його партією «Нам тут жити!», й оголосив про свою перемогу з результатом 67,03%.

Як передає Укрінформ, про це Ігор Колихаєв повідомив на своїй публічній сторінці у Фейсбуці.

«За результатами екзит-полу Ігор Колихаєв з результатом 67,03% перемагає у другому турі і стає міським головою Херсона», – йдеться у повідомленні.

За даними цього екзитполу, його опонент Володимир Сальдо отримав 32,97%.

Соціологічне дослідження проводилось на виходах з виборчих дільниць ГО «Нам тут жити. Похибка складає 3%, зазначається у повідомленні. Загальна кількість опитаних – 9782 особи.

Як повідомляв Укрінформ, у Херсоні за посаду міського голови у другому турі виборів змагаються народний депутат із депгрупи «За майбутнє» Ігор Колихаєв (30,75%) та ексмер Херсона Володимир Сальдо – 17,09%.

Громадянська мережа ОПОРА раніше оприлюднила заяву про використання елементів агітації у Херсоні. На бейджах інтерв’юерів, які збирали дані для екзит-полу біля виборчих дільниць у Херсоні, була написана назва громадської організації «Регіональна платформа «Нам тут жити!». Таку ж назву має політична партія «Нам тут жити!», яка є суб’єктом висування кандидата на посаду міського голови Херсона Ігоря Колихаєва. Зазначається, що за даними сайту YouControl, Ігор Колихаєв є одним із засновників цієї громадської організації.

Крім Херсона, у неділю, 15 листопада, повторне голосування проходить на виборах міських голів Луцька, Краматорська, Українки, Одеси, Сум, та Камʼянець-Подільська.

Повторне голосування з виборів міського голови призначається у територіальних громадах із кількістю виборців понад 75 тисяч, де в так званому першому турі жоден з кандидатів не набрав понад 50% голосів виборців.

 

Екзитпол КМІС: Труханов перемагає на виборах мера Одеси

У другому турі виборів мера Одеси здобуде перемогу чинний міський голова Геннадій Труханов.

Як передає Укрінформ, такі дані екзитполу оприлюднив Київський міжнародний інститут соціології (КМІС).

“За даними екзитполу, Геннадій Труханов отримав 56,7% голосів виборців, а його суперник від “Опозиційної платформи – За життя” Микола Скорик — 40,9%. Було опитано 2126 виборців на 40 дільницях, похибка не перевищує 3−4%”, – йдеться у повідомленні на сайті КМІС.

Зазначається, що “15 листопада 2020 року, у день другого туру виборів міського голови, Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів екзит-пол в Одесі. Генеральна сукупність екзитполу – виборці, які проголосували на виборчих дільницях на території міста Одеса (крім спеціальних дільниць – лікарні, тюрми, військові частини тощо). Вибірка репрезентативна для міста в цілому”.

Станом на 17:00 опитані 1780 респондентів на 40 виборчих дільницях. Застосовувалася методика «таємного голосування». Рівень досяжності (кількість виборців, які погодилися взяти участь в опитуванні) становить 66.6%. Похибка вибірки не має перевищувати 3-4%.

Як повідомлялося, 15 листопада, в Одесі відбулося повторне голосування на виборах мера. За посаду там змагаються чинний міський голова Геннадій Труханов та народний депутат від ОПЗЖ Микола Скорик.

 

Владимир Шаповал: «Судьи Конституционного суда убедились, что власть слаба» – ЛБ

11 листопада 2020

«Судьи Конституционного суда убедились, что власть слаба. Что нет, условно сказать, кота, который – даже будучи ленивым – хотя бы пугал этих мышей. Нет», – говорит доктор юридических наук Владимир Шаповал. В среде украинских юристов-конституционалистов, правоведов в целом, он – один из наиболее авторитетных, обладающий глубокими знаниями, пониманием всех государственных процессов и, что особо важно и редко – безупречной репутацией.

С 1996 по 2005 – зампред КСУ, представитель Президента в этом же органе, глава Центризбиркома.

Именно к Шаповалу мы обратились с просьбой помочь разобраться в ситуации, когда текущий конституционный кризис стал чуть ли не ключевым фактором внутренней политики (затмившим даже результаты выборов).

Не склонный к развитию «теории заговора», Владимир Николаевич, тем не менее, не исключает, «что всю эту кашу заварили за пределами нашей прекрасной страны». «Российская политическая культура для значительной части судей нынешнего состава Конституционного суда очень близка. Например, специалисты по конституционному праву из Германии, Австрии, других стран старой демократии воспринимаются в КС как не очень понятные, забавные люди, которые говорят общие фразы», – поясняет детали.

Важно: разговор с Шаповалом – первый за долгое время, в результате которого мы смогли не только глубже «копнуть» в суть проблемы, но и наметить вполне реальные сценарии выхода.Соня Кошкина  Олег Базар

«Судьи привыкли к безапелляционности, они осознают, что они, как бы, конечная инстанция»

Соня Кошкина: Скандал вокруг КСУ разгорелся аккурат после местных выборов. Случайно ли это, на ваш взгляд? Судьи – люди явно неглупые и не могли не осознавать потенциальных последствий.

Я не склонен считать судей Конституционного суда, да и политиков в целом, способными на какие-то трехходовки. В большинстве случаев они действуют по принципам двухходовок. В таких случаях всегда вспоминаю прекрасную актрису Фаину Раневскую. Когда ее спросили, а где же доказательства, что этот человек плохой, она довольно бесцеремонно – как она умела – сказала: “Так вы на его рожу посмотрите”. В данном случае мы имеем дело с коллективной «рожей» Конституционного суда.

У всего этого процесса, который привел к появлению такого решения, было две составляющие. Во-первых, это состав Конституционного суда функционирует – с дополнениями каких-то персоналий – уже начиная с 2015-го года. У них было несколько «проб пера» – «замечательных» решений, которые проглотила вся юридическая общественность и ведущие политики.

Во-вторых, сейчас судьи Конституционного суда убедились, что власть слаба. Что нет, условно сказать, кота, который – даже будучи ленивым – хотя бы пугал этих мышей. Нет.

С.К.: Но реакции общества они испугались?

Конечно, они реагируют на общественные колебания, рефлексии какие-то у них есть. И когда, скажем, под твоим офисом что-то сжигают, чем-то пугают, они выдают идиотскую реакцию, строят какие-то решетки. Кстати, это прекрасный показатель уровня их интеллекта.

С.К.: Хорошо, они понимают, что власть слаба. Их решение – это просто способ продемонстрировать эту слабость власти или желание воспользоваться моментом и добиться каких-то своих целей?

Во-первых, судьи были задеты тем, что антикоррупционные органы, в частности НАПК начала процедуры по отношению к ним. Вот и они, значит, решили в ответ предложить какую-то конвульсию.

Во-вторых, две трети членов судей Конституционного суда сейчас – это бывшие судьи судов общей юрисдикции. Это своеобразные люди, они привыкли к безапелляционности, они осознают, что они, как бы, конечная инстанция и тут – на тебе.

Была и другая составляющая. Я не хотел бы сейчас анализировать персоналии, но мне кажется, что судью-докладчика в этом деле – его фамилия Слиденко – в какой-то степени использовали в темную. Дело в том, что он сам по профессии, по своему роду деятельности очень далек от юрисдикции. Это такой, я бы сказал, кабинетный учёный, который иногда сам запутывается в своих мыслях. Решение КС, которое мы обсуждаем – это его рука, его стиль, его юридические конструкции, довольно абстрактные. А его просто-напросто, как бы подталкивали к этому – остальные десять судей, голосовавших за это. – офіційна сторінка

Не хочу развивать какую-то теорию заговора, повторюсь: это – всего лишь двухходовка, но не исключаю, что всю эту кашу заварили за пределами нашей прекрасной страны. Технологи покруче, исполнители, которые этих технологов здесь представляют, тоже довольно квалифицированы. Вот я сегодня услышал, что один известный политик обратился к Зеленскому с призывом – давайте распускать Верховную Раду. А моя первая реакция была такая: ну ты же юрист, черт побери, как ты можешь такое предлагать?

С.К.: Это кто?

Господин Медведчук.

Как можно такое заявлять, когда роспуск парламента предполагает наличие определенных оснований, установленных Конституцией? Ну и тому подобное. То есть, в этом хаосе можно наблюдать разные вещи. Ну еще раз хотел бы акцентировать: не хочу строить какие-то концепции заговора среди судей Конституционного суда. Они несамостоятельные.

Олег Базар: Если все-таки допустить, что была какая-то спецоперация, как вы говорите, из-за рубежа, возможно – из России, то каков механизм реализации? У нас есть судьи, которые «на крючке» у России? Или судьи, которые общаются с российскими агентами влияния?

Мне трудно сказать. Такие вещи никогда не оглашаются и никогда внешне не обнаруживаются.

Я помню те времена, когда просто вносился коррупционный момент в работу отдельных судей Конституционного суда. Это уже было после 2005-го года, когда я работал представителем президента в Конституционном суде и видел это все. Конечно, не хотел бы заявлять бездоказательно, но знаете, есть такое понятие «нет доказательств, но есть глубокие ощущения».

Российская политическая культура для значительной части судей нынешнего состава Конституционного суда, по моему убеждению, очень близка. Например, специалисты по конституционному праву из Германии, Австрии, других стран старой демократии воспринимаются в КС как не очень понятные, забавные люди, которые говорят общие фразы.

Если говорить о господине Тупицком (действующий глава КС, – LB.ua), то материалы по нему давно были известны. Бывший депутат…

С.К.: Сергей Лещенко.

Да, Лещенко озвучил, что, значит, в кабинете президента Леонида Кучмы был разговор, где он обсуждал дела судьи Тупицкого, адресуясь к тогдашнему премьер-министру Януковичу. Понимаете, это же часть нашей вчерашней и сегодняшней жизни. Поэтому, судьи существуют в определенной психологической парадигме. Вот для меня собственно такое пояснение.

О.Б.: К слову, в ходе своего последнего брифинга Тупицкий апеллировал к опыту Конституционного суда РФ.

Естественно. Кстати, по поводу Конституционного суда Российской Федерации. Летом в России количественный состав Конституционного суда уменьшили почти что в два раза – до 11 судей. Раньше было 19. И сейчас наш КС вышел на первое место в Европе по количеству судей – 18. В Германии –16 судей, в Италии и Турции – по 15, в остальных – максимум 12. Плюс у нас есть такие интересные синекуры, как посты двух заместителей главы КС.

О.Б.: Вот сегодня, например, Тупицкий заявил, что его теща находится в Донецке. Возникает вопрос: а кто и почему дал судье или членам его семьи гарантии, что с ней в Донецке все будет в порядке?

Такие вещи часто происходят по умолчанию. Естественно, если никто тещу не трогает, может быть даже помогают каким-то образом, то это посыл Тупицкому: видишь, мы тебя любим, люби и ты нас. Я думаю, примерно на этом уровне все ограничивается.

О.Б.: По вашему опыту, насколько украинские спецслужбы отслеживают подобные риски?

Я симпатизирую людям, которые стоят на защите государственной национальной безопасности, но у меня нет внутреннего убеждения, что они очень квалифицированы, системны, имеют навыки. СБУ это далеко не та организация, которой была ее предшественница в советский период. Это во-первых. А во-вторых, я думаю, что скорее всего, вот эти вот все узелки, которые могут завязываться у судей нынешнего состава, отслеживают другие люди. Вы знаете, когда слушаешь и читаешь наших журналистов (о судьях КС, – LB.ua) то видно, что материал уж больно тонкий. Это материал, который достали наши стратегические партнеры. «Не верю, что судьи поведут себя как заец-подранок, который может ударить охотника»

С.К.: По состоянию на сейчас Конституционный суд испортил отношения вообще со всеми – президентом, парламентом, силовиками. Да со всеми, кроме ОПЗЖ. Вот что бы что? Не верится в такой идиотизм.

Напрасно вы не верите. Я бы конечно извлек бы слово «идиотизм», но… Это симбиоз двух факторов – абсолютной неспособность трезво оценивать себя и ощущением слабости власти. Но вы знаете, я на 100% убежден, что они сегодня находятся в состоянии “грогги”. Есть такое состояние у боксеров после пропущенного удара, когда человек плохо ориентируется. Если б мы имели возможность сейчас сесть рядом незаметно с каждым из судей Конституционного суда, то мы бы увидели в их глазах растерянность и страх.

О.Б: В таком состоянии они могут еще что-то сотворить?

Я не верю, что они поведут себя как заец-подранок, который может ударить охотника. Хотя, с другой стороны, вот они начали метаться, появилась информация, что будут рассматривать земельный вопрос. Знаете, сейчас зайчик должен поджать уши и попытаться, скажем так, держать паузу. Но нет, они провоцируют общественное недовольство, общественную реакцию тем, что ставят в повестку дня закон о языке. Это абсолютно абсурдно. Это пугающая глупость, но, повторяю, там нет спаянной группы ОПГ, как бы что нам не говорил. Но у кого-то есть обязательства идти до конца – со всеми гарантиями, со всеми сопровождающими интересами. Знаете, есть такие обязательства, взяв которые, ты уже становишься заложником пожизненно.

С.К.: Как бы вы охарактеризовали председателя КС Александра Тупицкого?

Он для меня абсолютно непонятен, как юрист. Его ситуация говорит о том, что он либо заложник, либо он неадекватен. Но не будем его жалеть и сочувствовать ему. Он сам себя каким-то образом поставил в такую ситуацию.

С.К.: Владимир Зеленский говорит, что КС надо разогнать, как утративший общественное доверие. Это правильное решение, по вашему мнению?

С позиции президента Зеленского, с позиции его политических перспектив, его действия, по-моему, являются единственно правильными. Если он не покажет силу сейчас – а это же демонстрация того, что он способен на решительные действия – то слово «слабак» будет звучать, наверное, не только в кулуарах, а и публично. То есть его действия, исходя из его личного политического интереса, инстинкта самосохранения как политика абсолютно правильные.

О.Б.: Демонстрация силы – это когда ты можешь свои угрозы реализовать.

Конечно.

О.Б.: В данном случае, президент пока не смог убедить даже свою фракцию поддержать его законопроект. Так что скорее проявление слабости.

Вот тут можно как раз и сомневаться, просчитал ли он все. Я не могу давать оценку, потому что я не знаю, какая там кухня принятия решений и кто ему это все рекомендует. По крайне мере, посыл был бы правильный, если б он продумал просто несколько вариантов, в том числе и варианты отхода.

Я скажу откровенно: наверное, не найдется ни одного более-менее трезвомыслящего и порядочного и профессионально юриста, который не сказал бы, что статья вторая законопроекта, который президент подал в Верховную Раду, абсолютно никуда не лезет. Она противоречит принципиальным положениям Конституции. Я думаю, он сам это понимает. Не потому, что имеет диплом юриста, потому, что это более чем очевидно.

Я считаю, что ему надо было сделать этот закон шире – предложить создать в парламенте рабочую группу, которая бы в кратчайший термин внесла предложение относительно изменения статуса Конституционного суда. Может быть, как раз предложить уменьшить состав до приемлемого.

О.Б.: Авторы одного из законопроектов, зарегистрированных сейчас в парламенте, предлагают увеличить кворум для принятия решений в КС.

Увеличение кворума, мы все осознаем, парализует деятельность Конституционного суда.

О.Б.: Председатель КС, а также судья Игорь Слиденко заявляли, что не видят особой проблемы из-за принятого ими решения, поскольку Верховная Рада якобы могла бы оперативно внести изменения в антикоррупционное законодательство. Насколько это так?

Я отвечу очень просто. Ну, во-первых, судьи почему-то решили почистить закон «О предотвращении коррупции» в той части, которая касается самих судей. Судья в собственном деле, грубо говоря, это то, что еще римляне назвали неприемлемым. Это неправильно, понимаете? Нельзя выделять определенную часть людей на государственной службе и ссылаясь на какую-то мифическую независимость суда – она же трактуется абсолютно абсурдно – предлагать подобное.

Во-вторых, если бы Верховная Рада это сделала, то это означало, что и президент, и Верховная Рада проглотили бы вот такую деятельность Конституционного суда. Дело в том, что решение Конституционного суда в этой части ни в какие ворота не лезет. Аргументации – ноль. Они признали не конституционной статью 666-1 Уголовного кодекса – декларирование недостоверной информации. Подождите, кто такой Конституционный суд, чтобы определять формы реагирования на те или иные действия. Они говорят, это не соответствует верховенству права. Ну подождите, ну при таком подходе можно все, что угодно, можно весь Уголовный кодекс отменить.

С.К.: Насколько правомерно, что в своем решении судьи вышли за пределы вопроса, о котором был запрос 47-ми депутатов?

Практически они действовали правомерно. Но тогда надо было быть последовательным, действовать таким образом и раньше. Я вам приведу один пример. В декабре 2019-го года Конституционный суд дал вывод по поводу законопроекта Зеленского относительно дополнений его полномочий, президента Украины, такими как назначение на должность директора НАБУ. Судьи сослались на то, что якобы наделение президента такими полномочиями – это сужение прав гражданина. Подождите, это же в высшей степени глупость! То есть они толкуют Конституцию как хотят. И опасность Конституционного суда в данном случае в том, что они считают, что у них есть право вседозволенность. Надо сказать “спасибо” президенту Порошенко, который продавил изменения в Конституцию в 2016 году, согласно которым президент, парламент и съезд судей лишились права увольнять судей Конституционного Суда. Я думаю, это была ошибка. Потому что парламент все-таки –это представительский орган, который формируется путем выборов. А когда сам суд, извините, живет в режиме «сам пью, сам гуляю, сам стелюся, сам лягаю» – это опасно.

С.К.: Какой был бы правильный правовой выход из этой ситуации?

Для того, чтобы было чистое решение, необходимо изменить Конституцию. Понимаете, мы создали сферу, в которой Конституционный суд самоизолирован и может творить все, что угодно. Более того, нет инструментов государственного влияния на Конституционный суд, а они должны быть. Я хотел бы напомнить, как, предположим, в Соединенных Штатах Америки увольняются судьи? Да очень просто – импичмент в парламенте. Причем, самое интересное, не только в случае, когда судья совершил уголовное преступление, а даже если судья совершил с точки зрения парламента аморальный поступок. Это практика, которая у них сложилась и существует уже больше 200 лет.

О.Б.: Получается, у нас сейчас патовая ситуация – для того, чтобы поменять состав Конституционного суда, нужны изменения в Конституцию. Но для того, чтобы принять изменения в Конституцию их надо согласовать с Конституционным судом.

Самое интересное, что в Конституции прямого указания на обязательность этих выводов КС нет. Конституционный суд своим решением постановил, что выводы, которые он предоставляет по поводу законопроектов о внесении изменений в Конституцию, являются обязательными для Верховной Рады. В Европе только в Азербайджане и в Молдове Конституционный суд дает подобные выводы. Но там прямо написано в Конституции, что эти выводы имеют консультативный характер.

О.Б.: И какой выход у нас?

Предложу достаточно экзотический выход. У нас давно идет дискуссия, может ли быть принята новая Конституция вообще? Конституцией Украины не предусмотрено, чтобы какой-то орган был уполномочен принимать новую Конституцию. Хотя есть решение Конституционного суда, что новый вариант можно принять на референдуме. Я думаю, это единственный способ решить всю эту проблему, может быть, очень резко, но юридически близко к безупречному.

«Абсолютно правильный был бы выход уйти в отставку судьям Конституционного суда»

С.К.: Оцените, пожалуйста, есть альтернативный президентскому законопроект Дмитрия Разумова (предлагающий механизм возвращения электронного декларирования, – LB.ua). Возможно, на ваш взгляд, он позволит немного «разрулить» ситуацию?

Это примерно тоже самое, что лечить марганцовкой плохую болезнь, как говорили когда-то в среде хулиганствующих в Киеве. Понимаете, он не снимает проблему. Я не вижу, что это решение является до конца эффективным. И еще один момент. Откровенно говоря, я был удивлен, что спикер Верховной Рады, представитель политической силы, которая представляет президента…роду

С.К.: Пошел против президента?

Для меня настолько было неожиданно, мягко говоря, когда после того, как президент регистрирует свой законопроект, появляется вот такой продукт. Это, кстати, о силе власти.

О.Б.: Давайте предположим, что парламент проголосовал законопроект президента «О восстановлении общественного доверия к конституционному судопроизводству». КС говорит: а мы признаем этот закон не соответствующим Конституции. Александр Тупицкий уже говорил, что он видит в этом документе признаки конституционного переворота. КС отказывается его выполнять. Как совсем абсурд, подают иск в условный ОАСК с требованием отменить закон.

По моему глубокому убеждению, и насколько я изучал наше законодательство, административные суды не могут отменять закон. Если мы уже пойдем по этому пути, они могут кстати, отменить указ президента. Да, действительно. По крайней мере, если читать кодекс административной юрисдикции

С.К.: Мне кажется, что судьи ОАСК могут вообще все.

Подобные действия может только подтолкнуть общество к разным силовым действиям. При чем как к контролируемым, так и неконтролируемым.

Кстати, абсолютно правильный был бы выход уйти в отставку судьям Конституционного суда.Суд України – офіційна сторінка

Более того, даже не обязательно, чтобы весь состав всего суда ушел в отставку. Надо, что б несколько человек подало в отставку, чтобы суд потерял кворум. А если суд потеряет кворум, он будет бездеятельный. И тогда в отсутствии Конституционного суда уполномоченного можно было б принять нормальное решение.

О.Б.: Сколько, по вашему мнению, может жить государство без дееспособного КС?

Откровенно говоря, лучше пауза в функционировании Конституционного суда, чем такой Конституционный суд, который сейчас мы имеем.

Что меня больше всего пугает. Вы понимаете, даже разрубив этот «гордиев узел», если его считать таким, мы снова можем пойти по кругу. Снова будет таким же образом, как и раньше, подбирать кандидатуры судей, снова в суде появятся люди, которых кто-то будет считать чертями, снова будут происходить подобные вещи. Это надо каким-то образом преодолеть.

Для того, чтобы это преодолеть, надо системное решение вопроса. То есть, даже если президент добьется своего, действущий состав КС прекратит существование, то страна от этого особо не пострадает. Следующий шаг – надо обязательно предложить реформу конституционной юрисдикции на уровне Конституции. И провести ее надо максимально приемлемо с точки зрения юридических традиции, в том числе европейской.Соня Кошкина, Шеф-редактор LB.uaОлег Базар, Главный редактор LB.ua

 

Конституція: клаптиковий ремонт вже не рятує –  ЛБ 

14 листопада 2020

Політична криза довкола рішення Конституційного суду про декларування та повноваження НАЗК, здається, не залишила байдужим нікого. Поки громадяни висловлюють своє обурення в соціальних мережах, президент та народні обранці намагаються не відставати від народних настроїв та не збавляти рівня психозу у палаті, на яку перетворилась українська політика.

Щодня ті, хто мав би здійснювати владу, лише генерують божевільні ідеї, як би то суворіше покарати суддів. Чи то всіх розігнати, як хоче президент, чи забрати гроші на утримання суду, як пропонують деякі депутати. Однак глибинна суть проблеми залишається поза кадром та поза контекстом політичного реаліті-шоу, у якому ми живемо.

Але саме ця прихована суть може виявитись доленосною для того, якою буде держава Україна через кілька десятиліть, і чи буде вона взагалі. Наша теперішня Конституція перестала бути тим, чим вона бути покликана – письмовим виразом договору між людьми про те, якою має бути влада, і де її межі.

Назар Заболотний, аналітик Центру спільних дій

Так вже сталося, що в дев’яносто шостому році наш Основний закон писався не навіки і для народу України, а для фіксації тодішнього розподілу сил і під дуже конкретних людей з іменами та прізвищами. З одного боку, був тогочасний президент Леонід Кучма, а з іншого – соціалісти та комуністи, які тоді домінували в парламенті.

Але тепер все по-іншому. І Кучма, і соціалісти з комуністами давно у минулому, а Україна за чверть століття пройшла складний шлях демократизації суспільства через ланцюжок криз, революцій та війни. І тепер розподіл сил, закладений у 1996 році і відредагований у році 2004, тріщить по швах у декількох місцях, погрожуючи залишити країну навіть без ілюзії єдності та балансу влади.

Сильний президент – гарант чи загроза демократії?

Існування сильного інституту президента на зорі української незалежності, мабуть, було виправданим. У той час інші інститути влади були або цілком радянськими, або лише у зародковому стані навіть попри те, що тоді існував Народний Рух та декілька менших демократичних партій. Але вони не могли ні взяти владу в державі у свої руки, ні сформувати низову альтернативу червоним директорам, головам колгоспів та апаратникам. Тому інститути тимчасово заміняла воля однієї особи.

Протягом останнього десятиліття саме президенти є причиною перекосу влади. Вони не дають розвиватись іншим інститутам, як то політичні партії та парламентська демократія, професійна державна служба чи незалежне правосуддя. А причиною тому – жага до абсолютної влади.

Як наслідок, кожен новий керівник держави на своєму імені заводить у Раду зібрану десь напередодні політичну силу, яка є лише крихкою імітацією політичної партії у нормальному її розумінні. Кожен з них за допомогою ручних депутатів постійно розширює свою владу, нехтуючи обмеженням, встановленим Конституцією.

Так само вже звично кожен новий президент намагається перезапустити державну службу та судову систему. От тільки чомусь замість незалежних суддів і публічних службовців ми постійно отримуємо інституції, глибоко залежні від глави держави, який їх перезапускав, або від його найближчого оточення.

ічна колотнеча, перезапуски та перестановки жодним чином ні не реформують, ні не посилюють державну владу. Навпаки. Вони разом із дискредитацією суду та публічної служби ведуть до того, що жодна пристойна людина не хоче йти в суди, міністерства і ЦОВВ. А й справді, навіщо? Щоб тебе вважали хабарником за замовчуванням, а з приходом нового президента без жодних підстав звільнили як представника попередньої влади?

Найбільший парадокс у тому, що жоден з президентів не зміг дати собі ради навіть із тією легальною владою, яка в нього була. Однак перманентно тягнув все більше і більше наче, заперечуючи закони фізики. Адже чим більший тягар, тим швидше тебе роздавить.

Теперішня ситуація яскраве тому підтвердження. Володимир Зеленський понад рік має не лише власне президентське крісло, а й більшість в Раді та Кабмін. Однак така абсолютна влада вилилась у повне безвладдя. У нездатність ухвалювати виважені, мудрі та відповідальні рішення в умовах війни, пандемії та перманентної економічної кризи.

Тому необхідність йти якомога далі від великої влади одного до пропорційно розподіленої влади та відповідальності багатьох є зараз як ніколи очевидною. Тягар і спокусу влади треба ділити між багатьма її носіями та не залишати шпарин для можливості її захопити комусь одному. Інакше ми або скотимось у диктатуру, або імовірніше прийдемо до повної анархії та нежиттєздатності держави.

Регіони проти центру

Другою вже новітньою проблемою, відповідь на яку мала б дати Конституція, є диспропорція між сильним місцевим самоврядуванням і слабкою державною владою на місцях.

Децентралізація, яка передала в громади гроші та свободу ухвалення рішень, була, безумовно, однією з найуспішніших реформ. Однак якщо інститути держави розвиваються нерівномірно, одні швидше, а інші повільніше, центр влади обов’язково кудись зміщується, і весь механізм перестає працювати нормально. Разом з тим, виростає цілий прошарок тих, хто встиг скористатися вітром змін і далі хоче отримати від них чим більше.

Перші після закінчення процесу об’єднання громад місцеві вибори продемонстрували силу нових регіональних еліт. Навіть незалежно від другого туру більшість мерів великих міст не будуть належати до партій, представлених фракціями в парламенті. В частині міст перемагають мери та локальні політичні сили їхнього імені. Наприклад, Геннадій Кернес і його блок «Успішний Харків» чи Вадим Бойченко і його блок у Маріуполі.

В інших містах владу здобувають представники новостворених партій на зразок партії «Пропозиція» заснованої керманичами Дніпра, Миколаєва, Житомира Кропивницького та інших. Досить лише глянути її програму, щоб помітити, що апетити регіональних еліт, які вона представляє, не закінчуються на тій і так широкій владі органів самоврядування. Партія хоче, щоб на місцях обирали мирових суддів та шерифів, формували муніципальну варту, а також держава передала їм доходи від азартних ігор й екологічного податку. Требухов

Схожа історія з іншим проєктом, створеним під регіональні еліти. В програмах осередків партії «За майбутнє», яку пов’язують з Ігорем Коломойським, дуже часто зустрічається теза про необхідність створення в Україні двопалатного парламенту.

Двопалатні парламенти здебільшого характерні або для держав з сильними монархічними традиціями, або для федерацій. Їхні нижні палати представляють весь народ, а верхні – окремі території: федеральні землі у Німеччині чи штати у США. І саме створення верхньої палати є ще одним способом збільшити владу регіональних еліт тепер вже на загальнонаціональному рівні.

На зростання апетитів місцевих керманичів державна влада намагається відповідати відверто недолуго, пропонуючи замінити місцеві державні адміністрації на префектів. На думку попереднього і теперішнього президентів, така зміна збалансує впливи центру і провінцій. Однак, останні спроби внести ці норми в Конституцію були провалені у зародку через категоричну незгоду з ними саме місцевого самоврядування, яке б мало стати об’єктом контролю президентських префектів.

Можна сказати, що ця система забезпечує не співіснування, а навпаки війну між сильним місцевим самоврядуванням, яке має колосальну підтримку на місцях і слабкою центральною владою, яка значну частину свого політичного капіталу втрачає десь за рік після свого обрання. Отже, не складно припустити, що у цій війні переможуть саме локальні еліти, але програє і держава, і народ.

Тому замість контролю варто шукати моделі співіснування і розподілу функцій. Наприклад, держава має зберегти свою монополію на застосування легальної сили. Вона ж має визначати, що діти вчать у школі, а громада – у якому саме приміщенні вони навчаються. З одного боку Конституція має захищати громади від втручань центру в локальні справи, а з іншого – у жодному разі не давати перебирати місцевому самоврядуванню ті функції, без яких держава перестане бути унітарною чи взагалі життєздатною як єдине ціле.

Війна старих інституцій проти нових

Третьою докорінною зміною суспільного договору є створення нових інституцій, яким немає місця у старій Конституції, та боротьба між ними та представниками старої системи. Йдеться, звичайно ж, про НАЗК, НАБУ та САП, і меншою мірою – про антикорупційний суд.

Усі перелічені структури виникли після Революції Гідності та є одним з її наслідків. Однак творці та законодавці антикорупційних органів не потурбувалися про конституційне підґрунтя їхньої діяльності. А на додачу до цього, під прицілом цих органів опинилися всі топ-посадовці країни – депутати, міністри, судді. Тобто це структури, покликані боротися з тим, що заведено вважати елітарною або політичною корупцією. І звичайно ж, вся система кинулась боротися проти них, але так, щоб не брати на себе політичної відповідальності за їхнє руйнування. Просто кажучи, загрібати антикорупційний жар чужими руками.

Із указом про призначення Артема Ситника і повноваженнями президента у законі про НАБУ все було просто – їх там немає і з жодних інших норм Основного закону вони не випливають. Отже, вони справді були неконституційними. Навіть найчесніший склад Конституційного суду був би змушений констатувати цей простий факт. Тому перший удар по системі боротьби з політичною корупцією був і легальним, й очікуваним.

Абсолютно протилежна історія з останнім рішенням КСУ, яким визнано неконституційними контрольні повноваження НАЗК та кримінальну відповідальність за неподання декларацій. Якщо про те, де межа влади НАЗК, ще можна сперечатися, то у випадку з тим, чи є неподання декларації настільки небезпечним, щоб вважати його злочином, все очевидно. Наприклад, кримінальна відповідальність за крадіжку настає, якщо сума привласненого перевищує 192 гривні 10 копійок, а неподання декларації є способом приховати доходи, отримані незаконним шляхом. І йдеться про суми, на порядок більші, ніж 200 гривень.

Незважаючи на кардинальну відмінність двох описаних ситуацій, і там, і там йдеться саме про спір щодо ролі та місця антикорупційних органів в загальній системі державної влади. Навряд чи ситуація в Україні найближчим часом зміниться настільки, що влада перестане бути легкою дорогою до багатства. Тому потреба в таких органах є і буде існувати тривалий час.

Фото: Конституційний Суд України – офіційна сторінка

Для нормального функціонування антикорупційна система потребуватиме надійного правового підґрунтя для захисту від зазіхань політичних еліт. З іншого боку, антикорупційні органи мають надзвичайну природу, тому можуть одного дня почати діяти на власну користь і проти еліт, і проти держави. Отже, потребують чіткого встановлення базових правил і меж їхньої діяльності. І в одному, і в іншому випадку теперішня редакція Конституції не має що запропонувати. Тому відповіді слід буде шукати у майбутньому.

Наостанок

Вище описані лише три найбільш впливові на країну та найбільш помітні загалу проблеми з теперішньою редакцією Конституції. Є й багато інших: починаючи від суперечливих норм і пустих декларацій, до норм, яким взагалі не місце в основному законі.

Також в рамках цієї Конституції неможливо буде провести повноцінну реінтеграцію звільнених від окупації територій, яка неодмінно колись станеться. Адже вона потребуватиме тривалого часу дії спеціального правового режиму. Вочевидь, він буде несхожим ні на надзвичайний, ні на воєнний стан і передбачатиме поетапне відновлення як мінімум політичних прав громадян, усунення наслідків колабораціонізму та специфічної перехідної системи органів державної влади.

Без сумніву, є й такі конституційні проблеми, яких ще не помітили навіть професійні правники. І це не просто так. Конституція писалася під політичну доцільність 1996-го, а не для людей і поколінь. Тому критично важливо зараз, коли Основний закон пострадянського періоду віджив своє, почати повноцінну дискусію про те, як жити завтра і як будуть жити наші діти. Інакше його знову напишуть за нас.Назар Заболотний, аналітик Центру спільних дій

 

Мирослав Дочинець: Формула перемоги над ковідом закодована всього у чотирьох словах

04.11.2020, Українська літературна газета

Розмова з “золотим письменником України”, лауреатом Національної премії імені Тараса Шевченка Мирославом Дочинцем про пандемію, страх і сприйняття, пошуки сенсу в житті, важкий 2020-й рік, про карпатського мудреця Андрія Ворона і про задуману подорож Україною від села до села.

ЦЯ ПАНДЕМІЯ – НЕ НАЙСТРАШНІШЕ, ЩО ДОВОДИЛОСЯ ПЕРЕЖИВАТИ ЛЮДСТВУ

– Ми з цією пандемією зіштовхнулися з таким досвідом, якого досі не мали. Як вам процес набування цього досвіду?

– Ну, як не мали — світ із цим кожні 100 років стикається.

– Ну, сто років досвіду не в кожного є, погодьтеся!

– Я би, відповідаючи на це питання, почав із того, що треба відштовхуватися від двох основних базових речей, які є у цьому світі. Це душа людини і душа світу, вони взаємопов’язані, взаємопоєднані та взаємоорганічні. Коли між ними стається розлом і втрачається гармонія, тоді починають проявлятися різні катаклізми — як у політичному, так у соціальному, фінансовому, природничому світі.

– Тобто, ви цю ситуацію зводите до ось цього закону буття?

– Це єдиний закон світобудови, просто людина у маленькому вимірі свого я, его, не хоче, не вміє його бачити. Всі людські проблеми — звідси, із порушення цього балансу. Це розрив між ілюзіями та реальністю. Спільнота хоче одне, а світ насправді дає по заслугах. Ось другий закон буття, дуже важливий. Усе в цьому світі треба заслужити — це той же закон збереження енергії: скільки вклав, стільки й повернеться. Тобто, аби щось мати, треба якусь енергію вкласти. І от ці катаклізми, як їх називають, — циклічні процеси, які виникають час від часу, це є оті прояви душі світу. Посил нам, знаки, щоб отямити нас, зупинити і повернути з ілюзії до реальності.

– “Спини мене, отямся і отям” таке своєрідне?

– Радше повернися до того кореня, від якого усе починається і де все закінчується. Тому ця пандемія — не найстрашніше, що доводилося переживати людству.

ВІРУСИ ДАВНІШІ, МУДРІШІ І ЖИВІШІ ЗА НАС, ВОНИ НЕ ХОЧУТЬ НАС ЗНИЩИТИ

– Не чума, тут я з вами згодна.

– А була ще проказа – почитайте історію, це страшна річ, яка вважалася карою небесною і не було на те ліку. Але прийшов час – і її побороли. Чума, холера косили половину народів, віруси, бактерії були завжди — вони давніші за нас, ми створені ними при Божій допомозі. Це теж треба пам’ятати. І вони мудріші й живіші за нас, і найцікавіше, що вони не хочуть нас знищити, вони не для того. Паразит не хоче вбити хазяїна, бо загине сам, пам’ятаймо це. Тому мусимо цю даність прийняти зараз і навчитися з цим співіснувати. Чому саме цей вірус — ніхто ніколи не дізнається, будуть різні версії, як і різні вакцини. Але все зрештою стане на свої місця. Це виклик людям і увага до нас Природи, щоб дещо нам знову пояснити: ми тут зібралися на Марс летіти, ми — царі природи, і при тому нас може зупинити і навіть убити нікчемна невидима частинка природи…

– Тобто, “дзвіночок” такий попереджувальний?

– Зрозуміти це важко, насправді, можна трактувати лише. Але ця пошесть розтривожила, спаралізувала світ… Ще Сковорода радив у всьому видимому шукати сутність невидимого. Не все нам зрозуміле і не все підвладне. Ми, люди, менш організовані, ніж клітини, з яких складаємося. У науці фізіології є поняття – «адаптивна самоорганізація». Вона є основою побудови ембріона і функціонування людського організму. Нею ніхто не керує ззовні, система сама керує собою. Центр контролю є в кожній клітині. То хіба не доцільно віддати в руки цій мудрій системі те, на що ми не можемо вплинути?! Це на рівні фізіології, а філософи послуговуються іншим поняттям – сингулярність. І доводять, що історично стихійні лиха, війни, епідемії мали набагато більше позитивного ефекту на розвиток людства, ніж лінійний прогрес. Вони приходять як деструктивні сингулярності, що дають сильний поштовх до еволюційного розвитку та інновацій. Спочатку породжують страх, відтак невідомість, а потім з’являється адаптація і пошук варіантів виходу з трагічного тупика, нових шляхів і сенсів. Тобто – це імпульс поступу. Можливо, варто так же трактувати й сучасну пандемію.

ОЧІКУВАННЯ БУРІ ЗАВЖДИ СТРАШНІШЕ ЗА БУРЮ, АЛЕ ВОНА УЖЕ ПОЧАЛАСЯ

– У нас зараз такий момент в Україні, як перед бурею. Росте захворюваність, помирають люди, не вистачає кисню для апаратів, ліжок, лікарів. Такі відчуття, як коли ти бачиш грозові хмари, вже десь гримить, і ти очікуєш бурі…

– Ну, будь-який український момент завжди цікавий. Ті 10 тисяч інфікованих щодня, які ми з острахом очікуємо, уже зараз множте на десять-двадцять, ми просто не знаємо дійсної статистики. У фахівців вона інша, як офіційна. Це щодо загрози тієї “бурі”. Вона не йде, вона вже почалась.

Ну а щодо очікування, то воно завжди страшніше за саму бурю. Люди бояться самого страху. Люди бояться не смерті, а бояться, що вона настане. Оце нагнітання, переляк, це нормальна реакція медицини, яка боїться не за людей, а того, що настане колапс системи, тому захворюваність бажано розтягнути в часі. Перехворіє більшість, навіть при наявності вакцин. Це закони вірусології.

– А які, власне, у вас відчуття зараз, перед бурею?

– Ну, переляку точно нема (сміється). Відчуття реальності: я не можу вплинути на цю ситуацію, не можу вплинути на волю природи, Бога. От берегти себе я можу – це й роблю, і буду, але ніякої гарантії того, що вбережу, не маю. Бо вмирають молоді й здорові.

Я процитую нашого мудрого Андрія Ворона. У 60-роках минулого століття спалахнула на Закарпатті якась інфекційна хвороба. Його питали, як ви дивитеся на цю заразу. “Ну що сказати — це всього-на-всього зараза”. Ну добре, але ж це небезпечна хвороба. — “Так, всього-на-всього хвороба”. Але вона може викликати смерть. – “Так, всього-на-всього смерть, а ми всі смертні”.

Це філософія і гумор, але зерно таке: пильнуй себе, а Божий промисел сам розпорядиться – як, коли і що.

Я недавно зустрічався з одним відомим лікарем з Ужгорода. Він потрапив до лікарні із загостренням шлункової хвороби, йому зробили серйозну діагностику і повідомили, що він має антитіла до коронавірусу. А він весь цей час майже не виходив із дому, гуляв тільки в саду… Не міг зрозуміти: як, де заразився, чому навіть не підозрював про хворобу?

Казав великий Авіценна: зараза чіпляється до тих, хто сміється з неї, і до тих, хто її страшенно боїться.

Тобто, хворобу треба поважати, бо це є частина природи. Поважай, остерігайся, але панічно не бійся!

ДЛЯ УКРАЇНЦІВ ЦЕЙ РІК НЕ ВАЖКИЙ, БУЛИ Й ВАЖЧІ

– Ви напевно чули тезу про “важкий 2020-й рік”…

– Звісно. Але це не є апокаліпсис. Тим більше для українців, у яких “легких” років не було зроду-віку. У нас були дійсно страшні роки — коли винищено великі частини населення репресіями, війнами, голодоморами…

– Хочете сказати, що не нам боятися цього важкого 2020-го?

– Хочу сказати, що не можу пригадати, коли у нас був рік без потрясінь, рік спокою, розквіту чи благодаті. Ми завжди були гноблені, меншовартісні, зажурені — у нас майже всі пісні починаються чи закінчуються на “Ой!”

– Ну, не скажіть, бо є ще й чимало таких, що починаються на “Гей!”

– Є, так. Але ми така цікава нація — людей емоцій, а не розуму. Ми керуємося емоцією, ілюзією, мрією — навіть у таких важливих моментах, як вибір президента чи партій. Ми навіть слово «мрія» для цього придумали — 200 років тому це зробив Старицький.

Але найгірше, що ми – нація безсистемна, ми розвиваємося так, як свого часу козацьке військо: стихійно, авантюрно, романтично. Це не є погано, ми саме цим і цікаві світові. Але виходить, що самі від цього страждаємо, бо не можемо ніяк досягти успіху. Як ті ж козаки: вони вражали своїм воїнським мистецтвом усіх, але не дійшли ні до Москви, ні до Варшави. Забракло волі й бажання.

А ми нащадки цих людей. Нащадки степовиків, чумаків, які вигадали таку прекрасну професію, форматом якої були постійні мандри, ночі під зорями, куліш, калганівка та протяжні пісні. Ці чоловіки не могли дочекатися, коли залишать осоружний плуг, жінку, дітей та хазяйство – і рушать у дорогу. І це була тогочасна підприємлива еліта. А ми тут, на Закарпатті, нащадки вівчарів, пастухів…

– …які півроку жили просто неба на полонині, а господарів вважали гайналями — тими, що гайнують своє життя за господарством?

– Бачите, все це генетично у нас закладено, ми не німці й не шведи, хоча колись завдяки Мазепі й були їхніми союзниками. Треба це розуміти.

МАЄМО ПРОСТУ ФОРМУЛУ ДЛЯ ЦИХ ЧАСІВ, ЗАКОДОВАНУ ВСЬОГО В ЧОТИРЬОХ СЛОВАХ

– Чи була для вас пандемія несподіванкою?

– Для мене було би несподіванкою, якби онуки почали запоєм читати книжки чи дружина завела курей. Пандемія починалася дуже лагідно: 20 людей захворіло, 30, 50. Це не було шоком. Навпаки, було смішно і сумно водночас, коли у нас у Мукачеві всі накинулися на бабку, яка першою захворіла — підчепила ковід у церковному хорі. Доки не набудемо колективного імунітету, це буде реальністю життя. А потім вірус на деякий час зникне — так само раптово, як колись холера чи чума. Почитайте Декамерон, там усе написано. Це все жива природа, зі своїми циклами та законами. Тому пандемія не була несподіванкою. Це все мені цікаво, але, як сказано у Святому письмі, не все мені корисно. І не все мене конче має лякати. Будьмо оптимістичними реалістами, прагматичними людьми. Якщо не можемо на це вплинути, чого занапащати себе дочасно? Можемо вплинути на свою маску, на чистоту рук, соціальну дистанцію та поміркований спосіб життя — от і добре. А те, чому не можемо зарадити — припинити війну, зробити іншим Путіна, мудрішим наш народ, скасувати пандемію… Для цього нам згори спущено універсальну формулу, закодовану в чотирьох словах.

– Що ж це за слова?

– А їх усі знають. Із молитви, єдиної молитви авторства Бога. “Нехай буде воля твоя”. Повірте, ця інстанція завжди розпорядиться найкраще — і війною, й історією, і пандеміями та іншими кризами.

МАЮ РІК БЛАГОДАТНОГО СПОКОЮ

– Пане Мирославе, у вас якісь “плюси” від пандемії були?

– Ну звичайно. Маю рік благодатного спокою, не їжджу на фестивалі, форуми, презентації, конференції, а то мої останні роки – це суцільні поїздки країною та закордоном.

– А я якраз хотіла вас спитати, чи ви скучили за цими тусівками навкололітературними? Спостерігала за вами нещодавно на Книга-фесті в Ужгороді: біля вашого стенду постійно натовпи, переважно жіноцтва, до речі. Невже це не подобається?

– Ну, я ж не фронтмен, як декотрі наші молоді автори, мені це не конче потрібно. Скоріше навпаки. Я непублічна людина, тому для мене це вимушена частина життя. А жіноцтво — це нормально, це краща й найактивніша частина людства. В усіх сенсах.

Я стою на тому, що люди мають читати книги, бо це розвиває критичне мислення і дає внутрішню свободу. Але читачам мало цього, вони шукають щось між рядками, прагнуть маленького шоу від автора, спілкування. Нас цього ще в школі вчать, пригадуєте: “Що письменник хотів сказати своїм твором, що уособлює його герой?” Ну що хотів сказати? Він сказав те, що хотів, а найчастіше — він сам не знав, що хотів сказати. Я не завжди знаю, як поведуться мої герої через десять сторінок, мені самому це цікаво спостерігати у процесі. Вони, як вірус — повернуся знову до нашої теми розмови – самі вирішать, як вчинити. Письмо – це деякою мірою метафізика, містика, магія видимого і невидимого.

– Чи зросла ваша популярність у Фейсбуці за час карантину, відколи ми перейшли в такий собі онлайн-спосіб спілкування?

– У мене біля 20 тисяч фоловерів, вони стежать за дописами на сторінці, пишуть відгуки. Чому я контактую з читачами в мережі? Зрозумів, що слово треба нести в люди, його треба захищати. І в цьому ще інша сакральна річ: коли відкриваєшся зі своїм словом, якщо ти його не соромишся, якщо його приймають, то значить, воно затребуване, воно служить. Для мене публічні виступи – як камертон. Дивлюся, як сприймають, які відгуки, коментарі, які емоції. Це підказує мені, як рухатися далі.

ОНЛАЙН-КУЛЬТУРА — ЦЕ ВИКЛИК ІЛЮЗОРНОГО СВІТУ

– А як ви сприйняли оце карантинне ноу-хау — культура онлайн: зум-конференції з круглих столів, онлайн-презентації, виставки та концерти…

– Це виклик сучасного світу, який все більше стає ілюзорним. Це те, про що говорив Сковорода.

– “Світ мене ловив і не піймав” — маєте на увазі?

– Так, ми усі знаємо цю фразу, але чи розуміємо? Я довгий час не розумів. А світ нас ловить на кожному кроці, причому світ синтетичний, підступний: це телебачення, політика, реклама, рутинна праця, начальство, оточення, якому від нас чогось треба… Вони нас ловлять, можливо, не всі з поганою метою, але всі чогось хочуть від нас, вони порушують, розхитують наш автономний внутрішній світ. Це вже якась залежність. Такі пророки, як Сковорода, від цього відмовлялися заради внутрішньої свободи, заради цілісності душі.

Фейсбук, знаєте, дуже гарна штука, але він є формою нездорового ілюзорного усамітнення. Розповідає мені один приятель-письменник: мовляв, у мережі ми щодня з друзями дискутуємо, обмінюємося думками і враженнями, а стрічаєш когось на вулиці, то навіть не вітаєтеся, щоб зайвий раз не переходити вулицю. Це є синтетика, ерзац стосунків.

– Як ви, зокрема, в цьому синтетичному світі існуєте?

– По-перше, я не жертва Фейсбуку, він для мене інструмент. Мене там знаходять читачі з цілого світу, відбуваються миттєві контакти й обмін важливою інформацією, замовлення книжок. І ще я використовую цю платформу, аби визначати реакцію читачів. Книжку пишеш рік, а поки вона пишеться, можна кинути в мережу якийсь епізод чи думку – і простежити, як воно приймається, яка реакція, відгуки.

– Як знайти цей баланс між ілюзорним світом і реальним?

– Як і в споживанні їжі та питва, як і в сексі, в мистецтві, грі, в політиці – це відчуття норми, розумна межа. Як казав Андрій Ворон, коли його питали – пити чи не пити: якщо сумніваєшся, то не пий. “А яка тут норма?” – “На стебло. Але як поставити це стебло — сторчма чи лежачи у склянці, це вже сам вибирай, бо у кожного своя норма. Пий вино до того часу, доки ти його п’єш, а коли вже воно тебе починає пити — зупиняйся”.

ДИСТАНЦІЙНА ОСВІТА НЕ ВПЛИНЕ НА НАШЕ СУСПІЛЬСТВО

– Такий момент: під час пандемії ми зіштовхнулися з таким явищем як дистанційна освіта…

– Розумію, про що ви, але не роблю з цього проблеми, тому що освіта дає багаж знань, а самоосвіта дає інтелект, живі знання. Ти заглиблюєшся вибірково, тобі не насаджують ці знання. Усі генії прийшли до успіху через самоосвіту. Спочатку мусиш пізнати, що в тій чи іншій галузі створив світ, а далі створювати свій продукт.

Я не думаю, що дистанційна освіта сильно порушить суму знань в українців — ні! Той мінімум критично мислячих українців у суспільстві буде завжди — оті 25%, пасіонарно мислячих ще менше — 15%. Цього досить, аби в потрібній ситуації організувати Майдан чи добробати, чи волонтерський рух. Це ядро завжди буде. А інші до нього приєднаються. Бо це є інстинктом самозбереження нації.

– Багато творчих людей кажуть, що пандемія – це час для творчості. Багато написали за час карантину?

– Вартісність речей я кількістю не вимірюю. Є якість, і є кількість. Якість твору залежить від енергії, яку ти в нього заклав. Пандемія — це час самотності, розмислів, спостережень, усвідомлення. А всі найкращі речі, як відомо, створюються на самоті. Так, я видав за цей рік дві книги – «Діти папороті» і «Золотий час». І вони добре розходяться, як на карантинний режим.

ЧОМУСЬ У ТАКІ ЧАСИ ЗАВЖДИ ДУМАЄШ ПРО БАТЬКІВ І ДІТЕЙ

– Для чого, на вашу думку, взагалі в якомусь духовному сенсі оця пандемія? Очевидно, якийсь урок, покута…

– Очевидно. І хоча багато хто вбачає у ній кінець світу, якийсь апокаліпсис, мені хочеться заперечити: а чому, власне, кінець? Може, вона веде до якогось нового початку, нового рівня, нових сенсів? Щоб зупинити нас у метушні. Чому хвороба найбільше вразила в Європі італійців, іспанців, французів, оцих метушливих людей, які бігають, тусуються в рестораціях, цілуються, тратять багато часу на пусті балачки та розваги? Тому що це багатий світ, вони можуть собі це дозволити!

– Які найчорніші думки приходили в цей період?

– Найгірше — це загроза для наших близьких, батьків і дітей, і смуток від того, що не можеш на цю ситуацію вплинути, не можеш їх захистити. От чомусь у найчорніші часи завжди думаєш про батьків і дітей. За себе не боїшся. Це дуже добре, це перемагання егоїзму, оздоровлення душі. Можливо, світ хоче нас зараз до цього підвести?! Знаходь для рідних більше часу, уваги, радості! Набувайся з ними, доки не пізно. Не метушися, не клопочися, не пурхай над життям, а проживай його в радості зі своїми близькими.

– У такі часи кожен для себе шукає духовну опору. Підкажете, де її шукати?

– От чомусь люди шукають завжди ці постаті десь інде. Не задумуються, що усі ми з однієї глини. До речі, наш Вернадський довів, що ми маємо одну атомну будову з космічною пилюкою. Ми — звідти. Ми присутні в цьому світі й це велике благо. Шукаємо когось, коли є Бог, а найголовніше – що Він присутній у нас самих. Просто ми такі слабкі, що спираємось на авторитети. А це треба шукати в собі. Заглядаймо в себе, вивчаймо свій потужний прихований ресурс. «Шукаєш Бога – знаходиш себе», – казав Сковорода.

От у чому сенс життя?

– Багато різних версій, але більшість схиляється до думки, що як такого сенсу немає.

– Ні, він є! Перше — це відчути, знайти своє призначення в цьому світі. Дуже важливо. Той же Сковорода згадував «сродну працю». Це не робота, яку ми робимо, це праця, яка нас створює. Друге — це проявлення свого призначення. Тобто чесно, жертовно, радісно служити своєму таланту, рано чи пізно він нас по-царськи винагородить. І буде нам щастя.

От ці дві речі, я вважаю, і є сенс життя. А все інше — похідне.

Я ЕГОЇСТИЧНИЙ: ПРИВЛАСНИВ ВОРОНА. І ВІН МЕНЕ ТЕЖ

Це всього-на-всього ковід, один із шансів померти. А їх у нас, ой, як багато

– Ви вже в розмові сьогодні згадували про карпатського мудреця Андрія Ворона. Якби спитати його про пандемію, що б сказав?

– Що це всього-на-всього ковід… Один із шансів померти. А їх у нас, ой, як багато. Такі речі не вимагають стільки уваги і стільки страху, насправді. Це лакмус нашої зрілості. Якщо ти людина самодостатня, не будеш себе виснажувати, знищувати страхом, просто дотримуватимешся приписів. А все інше… Як кажуть українці, не бідуй, поки біда не прийшла.

– Як справи з екранізацією фільму про Андрія Ворона?

– Екранізується (усміхається). Там уже втретє перекупили права, процес триває.

– Ви якось казали, що фільм знімає Заза Буадзе?

– Він готував сценарій, їздив зі мною вибирати натуру. Потім з іншими режисерами уклали контракт. Це комерція. Я не переймаюся термінами. Моя баба казала: капуста має викиснути. Все має дозріти само собою.

– Тобто, фільм вийде вчасно — тоді, коли треба?

– Я продав на нього права і не переживаю, спеціально це зробив, аби не бути у тій суєті. І потім — раптом мені не сподобається інтерпретація тексту, сутність образу Вічника? Бо я його уявляю так, а вони його, вочевидь, зроблять інакшим. Це ж кіно. І може це буде краще, ніж я уявляю. А може… Зізнатися, навіть лячно буде йти на цей фільм.

– Справді?

– Ну звісно. І я вже зрозумів, що вони теж бояться. Андрій Ворон — це неймовірний образ, і кіношники це теж відчувають. Міняють сценаристів, режисерів, підбирають артистів. Один польський режисер сказав, що йому цей матеріал здався сильнішим, ніж у їхньому фільмі «Знажар».

– Словом, ще капуста не викисла.

– Так, і хай кисне. Бо мене особисто не надто тішать останні екранізації наших письменників, живих і неживих.

– А що з пам’ятником, він мав бути встановлений у Мукачеві, а щось досі нема? Теж капуста?

– Так само. Політики запалюються ідеєю — і так же швидко охолоджуються, переймаючись виборами. Але пам’ятник буде, це я знаю точно. І в Мукачеві, й у Львові. Можливо, ще деінде. Є групи ініціаторів.

– Мушу насамкінець спитати вас ще таку річ. От кілька разів чула від різних людей, що, мовляв, не було ніякого Ворона в Карпатах – насправді, Дочинець його вигадав. Скажіть, пане Мирославе: то був Ворон, чи ви його вигадали? І на скільки книг вам ще стане його мудрості?

– На скільки треба, на стільки й стане, це джерело бездонне. А чутки — це ж теж вигадки, чи не так? Я егоїстичний у цьому плані, привласнив Ворона — так! Я відкрив його, він відкрив мене, у різних сенсах. Це історична особа, людина з тих мудреців, які себе не афішували і не мали з цього зиску. Але я ризикнув (п’ятнадцять років зважувався) подати цю постать не документально, а через художній образ. Можливо, тому він такий «живучий», переконливий, близький кожному. Бо поєднує земні й небесні цінності, те, що вічно шукаємо в цьому світі.

– Вас, до речі, вже з ним асоціюють, стаєте потроху Вороном?

– Знаєте, Шевченківська премія, Золотий письменник України, Велика премія діаспори, премія за найвищі тиражі в Україні, президентська Краща книга року та купа інших — вони всі не за Ворона, а за мою прозу. А щодо асоціацій, то в кожному з нас є частина того, про кого ми пишемо. Але Дон Кіхот завжди залишиться Док Кіхотом, а Сервантес – тільки в його затінку…

ЗАКАРПАТТЯ – ЦЕ НАПІВ УКРАЇНА

– Пандемія такий час, коли закриті кордони, але й час для того, аби більше вивчити своє рідне. Що ви відкрили в Україні за цей час?

Наша країна – це букет із різними пахощами ментальностей, звичаїв, цінностей, мов, кулінарій. Тому вивчати її дуже цікаво!

– Я відкриваю для себе Україну уже сім років поспіль, відколи мене книги повели у світ. Не я з ними йшов, а вони мене вели. Ми не знаємо України абсолютно!

Закарпаття – це, звичайно, Україна, але дуже дивна, своєрідна, це напів Україна. У сенсі українськості, розуміння національних цінностей. Ми не знали України — були століттями рутенами, руснаками, русинами, бо так нас називали чужинці, потім у кінці 40-х ХХ ст. стали руськими, потім стали зватися укрАїнцями. Закарпатці Україну знали в тому сенсі, що їздили туди на скиртування, на буряки, на заробітки. Це не означає, що ми примітивніша, ущербна її частина, менш культурна чи інтелектуальна. Ми дещо інший, відмінний край, зрештою, як і всі регіони. Наша країна — це букет із різними пахощами ментальностей, звичаїв, цінностей, мов, кулінарій. Тому вивчати її дуже цікаво!

З людьми ніхто не говорить уже тридцять років, лише перед виборами, і то здебільшого брешуть

Я Україну вивчаю уздовж і впоперек. Спочатку обласні центри, потім районні, тепер пішов від села до села. Мав недавно зустріч із читачами у Трускавці, й один чоловік, колишній голова РДА на Львівщині сказав: «Знаєте, у мене є фонд, я би найняв вас на рік, щоб ви ходили від села до села і розказували людям те, що ось тут розказували нам». Тоді, кажу, мені треба замовити собі сакви і подорожній ціпок… Жарти жартами, але він правий. З людьми ніхто не говорить уже тридцять років, лише перед виборами, і то здебільшого брешуть. Люди в провінціях розгублені, вони втратили орієнтири, а їм треба знати – де вони, хто вони, що вони і куди рухаються. Тому я задумав собі таку подорож – селами. Мине карантин, завантажу книги в машину, сяду і поїду по селах. Там найбільш вдячні й терплячі слухачі.

– На Закарпатті?

– Ні, це буде не Закарпаття й не Галичина, десь посередині країни, щось середнє між заходом, центром і сходом. І ходитиму від села до села. Це було б гарно. Хочу надихатися тим повітрям, надивитися на людей, наслухатися їх і написати про це книгу. Таку «некнижну», суто людську, житейську книгу. (Тетяна Когутич, Ужгород)