Вона категорично заборонила знімати її обличчя, називати ім’я або будь що інше, що може вказати на те, хто вона. Причин тут кілька. Найважливіша та, що мати нашої героїні і досі не знає, про те що її донечка на війні. А друга… вона командир взводу, який тримає одну з передових ділянок оборони України від російського агресора. Лінію «0» від командирського бліндажа відділяють всього кілька десятків метрів. Та й в підпорядкуванні цієї дівчини хлопці та чоловіки, що за віком можуть бути її батьками або старшими братами. Більшість з них мають суворий гарт реальних боїв, а дехто навіть був у полоні і повернувся до війська, щоб помститись підступним ворогам за їх зраду братерських стосунків та агресію. Однак вона все ж їх командир.

Між собою бійці називають її «гайочка». Провівши аналогію з героїнею популярного серіалу Уолта Діснея. І хоч вона невеличка на зріст, а її голосом краще б личило співати українських пісень, ніж віддавати накази на вогневе ураження, бійці слухаються її безумовно. В своєму минулому житті командир взводного опорного пункту мала напевно все, до чого роками йдуть більшість дівчат. Навчалась в престижному вузі, закінчила магістратуру. Її навчальний заклад добре контактував з подібними університетами в Польщі, тому наша героїня мала часті і тривалі поїздки за кордон. Та й зараз вона при потребі з легкістю переходить з української мови на англійську чи польську. До речі, свій диплом вона захищала англійською мовою. Тому і мала престижну роботу та високий заробіток.

Вибір – одягнути погони для неї був очевидним. Адже зійшлось три важливих складових – військова родина, освіта та ситуація в країні. Але зовсім інша справа стати не номінальним, а реальним лідером у бойовому військовому колективі. Свій авторитет «гайочка» заробила тим, що не вимагає до себе ніяких поблажок. Такий же самий як у всіх «броник», берці. На рівні з іншими навантаження на службі. Звісно, про манікюр довелось забути, бо життя в бліндажі не сумісне з такими речами. Так само як і вшитий під «дівочий стандарт» однострій. Але те, що вимагає від себе – вона вимагає і від оточуючих. Наприклад, в неї в бліндажі чистота, така сама чистота і на всіх позиціях. Самі хлопці визнають, що почали менше лаятись, а дехто навіть розпочав вивчення англійської мови. Своєю чергою бійці допомогли молодому командиру скоріше адаптуватись до бліндажного побуту, розповіли про тонкощі боротьби з пацюками, та як спати так, щоб тобі не заважали інші представники української фауни.

Загалом «гайочка» хвалить і пишається своїм колективом. Адже гарт реальних боїв як найкраще відфільтровує душі людей, стираючи з них іржу заздрощів, бахвальства, ліні. Та і бійці розуміють наскільки важлива роль командира. Адже саме від того, як буде керувати ними їх нова командир взводу в великій мірі залежить те, чи повернуться вони до дому живими та неушкодженими.

Окремим питанням можна виділити таку модну сьогодні проблему як гендерна рівність у нашій державі. Переконання нашої героїні полягає в тому, що йти чи не йти захищати Батьківщину – це особиста справа кожної людини. Однак роблячи свій вибір потрібно пам’ятати, що коли ворог підійде до стін твого дому, захищати його буде пізно. А коли загарбник завоює тебе, то попущень від нього годі чекати. Якою б не була окупація – це все рівно рабство. Тому на відміну від своїх однолітків, вона пішла до війська і стала на передову лінію оборони. Саме туди, де зараз потрібні грамотні досвідчені люди. Бо якщо хлопці бояться захищати домівку, то це за них зроблять дівчата.

Звичайно у військкоматі її пропонували більш спокійні, так би мовити «жіночі» посади. Але вона все ж таки добилась призначення відповідно до своєї військової освіти. Її приклад ще раз красномовно доводить, що в Збройних Силах України ти можеш бути ким забажаєш. Головне не сплюндрувати власної гідності на цій посаді.

У свій вільний час «гайочка» читає книжки і робить все, щоб розвивати свої знання іноземних мов. Вона мріє додати свою долю праці в реформування та розвиток нашого війська. І дивлячись на таких відважних та талановитих у всіх аспектах дівчат розумієш – у нашій державі є майбутнє. Адже коли країна у небезпеці – дівчата шнурують берці.

Тарас Грень

(Немає рейтингу)

Loading...