В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

983 – тя  доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Кураж позацивілізаційних сил на міжнародній арені досяг апогею. КНДР демонструє новітню міжконтинентальну балістичну ракету «Хвасон-19» із твердопаливним двигуном, здатну досягти материкової частини США, що вказує на посилення агресивних амбіцій режиму. Китай, ігноруючи багатомільйонні поставки артилерійських боєприпасів та ракет, а також участь військових угруповань, заявив, що не бачить загрози в поглибленні співпраці між РФ та КНДР, вбачаючи в цьому “внутрішню справу суверенних країн”. Така позиція КНР демонструє реальну геостратегію тоталітарного реваншистського режиму, для якого міжнародне право та світовий порядок фактично не існують.

Показовою є і демонстрація технологічної співпраці між КНДР та РФ на виставці високих технологій у Пхеньяні, де країни обмінялися досвідом у сферах інформаційної безпеки та цифрових технологій, що ще більше зміцнює їх союз у стратегічних галузях.

На тлі цього російський псевдосуд дав 4 роки і 10 місяців ув’язнення колишньому співробітнику консульства США Роберту Шонову за «співпрацю з іноземною державою». Такий крок є ще одним проявом антиправових практик, що мають на меті залякування та ізоляцію іноземних інституцій у РФ.

США, своєю чергою, оголосили, що розглядають “повний спектр реакції” на участь КНДР у війні проти України, що вказує на наростання напруги і готовність до активніших дій. Таким чином, позацивілізаційні сили набувають домінантного положення не лише в риториці, а й у реальних діях, маючи підґрунтя для диверсійно-геноцидних операцій. Зарозумілість окремих країн демократії та їхнє зволікання із активними діями створюють реальну загрозу для збереження правопорядку та принципів Статуту ООН, що є глобальним викликом нашого часу.

Публічні маркери:

«США в ОБСЄ: Розглядаємо повний спектр реакції на участь КНДР у війні проти України»

«КНДР заявила про успішне випробування новітньої балістичної ракети великої дальності»

«Канада вимагає від КНДР припинити пуски балістичних ракет»

«Китай заявив, що не бачить загроз від поглиблення військової співпраці Росії та КНДР»

«КНДР і Росія почали співпрацювати у розвитку високих технологій»

«Російський суд дав майже 5 років в’язниці колишньому працівнику консульства США»

Аргументація литовських представників про важливість запрошення України до НАТО заснована на безпосередньому впливі української боротьби за безпеку Литви та інших країн Балтії. Як відзначив міністр оборони Литви Лаурінас Кащюнас на Київському безпековому форумі, присутність української армії стримує путінський режим від подальшої мілітаризації Калінінградської області, яка безпосередньо межує з Литвою. Перекидання російських військ із Калінінграду на фронт в Україні знижує ризик загрози балтійським країнам, зокрема на Сувальському перешийку, що є слабким місцем в обороні НАТО.

Кащюнас також наголосив, що РФ сприймає лише мову сили, тому запрошення України до НАТО стало б потужним сигналом, що РФ не має права вето на рішення Альянсу і союзників. Це крок не тільки на підтримку України, яка бореться за демократичні цінності Європи, але й на безпосередню користь балтійського регіону. Такий підхід допоміг би зупинити розширення ліній конфлікту, яке РФ прагне розвивати в різних куточках світу.

Ця аргументація вимагає широкого поширення серед союзників, адже НАТО часто діє із запізненням, обмежуючись кінетичним підходом до стримування, а превентивні дії можуть значно ефективніше стримати агресивні наміри Росії.

Публічні маркери:

«НАТО має дати чіткий сигнал Росії, запросивши Україну – міністр оборони Литви»

«Завдяки Україні Росії не вдається мілітаризувати Калінінградську область – Міноборони Литви»

«Гарріс і Трамп не мають мотивів «здавати» Україну – Гербст»

Проблема полонених у конвенційній війні є важливою, але сьогодні дії путінського режиму створюють новий небезпечний прецедент, який виходить за межі будь-яких міжнародних норм і конвенцій. РФ вдається до терористичних методів та варварства, захоплюючи не лише військових, а й цивільних, включаючи дітей, депортованих осіб тощо, і запроторюючи їх до катівень та таборів смерті. Це не просто порушення конвенційних норм ведення війни, а цілеспрямована геноцидна тактика, яка, якщо її не зупинити, може бути застосована путінським режимом і в інших регіонах світу. Ця практика заслуговує на широку увагу міжнародної спільноти, адже вона є показником того, що Україна сьогодні протистоїть не просто агресії, а геноцидній загрозі глобального масштабу.

Водночас Україна демонструє разючу відмінність у підході до поводження з полоненими. За два роки повномасштабної війни понад 300 журналістів з різних країн отримали доступ до місць утримання російських військовополонених в Україні. Ця відкритість відображає відповідальне ставлення України до міжнародного гуманітарного права. Представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Петро Яценко відзначив, що Коордштаб не лише організовує регулярні поїздки журналістів, а й проводить інформаційну роботу з родинами полонених та зі звільненими з полону.

Такі дії України є важливим прикладом для світу, демонструючи повагу до прав людини навіть в умовах глокальної геноцидної агресії. Водночас вони яскраво контрастують із практиками РФ, яка використовує цивільних як інструмент тиску, терору та варварських катувань аж до показових розстрілів тощо. Таким чином, важливо продовжувати привертати увагу до цих кричущих фактів, аби світ розумів, що війна в Україні — це лише “матриця” майбутніх глокальних загроз, якщо міжнародне співтовариство не зупинить ці агресивні практики геноциду колективною волею.

Публічні маркери:

«Місця утримання російських військовополонених уже відвідали понад 300 журналістів зі 120 країн»