В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

984 – та  доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Президент Чехії Петр Павел дозволив 60 громадянам воювати на боці України, що демонструє стійку підтримку Чехії як надійного союзника України. Ініціатива Павела, зокрема його зусилля із закупівлі боєприпасів для артилерії, реалізується вже більше ніж пів року, що підкреслює практичну та довготривалу допомогу Україні.

Головнокомандувач Збройних Сил України генерал Олександр Сирський під час зустрічі з делегацією Збройних сил Чехії, очолюваною начальником Генерального штабу генерал-лейтенантом Карелом Ржегкою, акцентував на складній ситуації на лінії фронту, де українські сили стримують один із найпотужніших наступів російських військ від початку повномасштабного вторгнення. Чехія стала ініціатором критично важливих ініціатив, включно з коаліціями з розвитку артилерійських, бронетанкових та авіаційних спроможностей, а також інтегрованої системи ППО/ПРО. Сирський подякував уряду Чехії за підтримку, висловивши сподівання на подальшу реалізацію цих ініціатив.

Німецькі економісти зі свого боку наголошують на необхідності збільшення допомоги Україні. Дослідження Кільського інституту світової економіки вказує, що перемога Росії призвела б до значних економічних втрат для Німеччини, оцінюваних у 10-20 разів більше за поточний рівень допомоги. Автори аналітичної записки підкреслюють, що Німеччина має економічний інтерес у продовженні та збільшенні підтримки України, адже це запобігає великим витратам, які пов’язані з можливим напливом біженців, посиленням безпеки в Європі та втратами в торгівлі та інвестиціях. Експерти резюмують, що лише шляхом збільшення військової допомоги Німеччина зможе забезпечити довготривалу безпеку Європи та захист принципів міжнародного права.

Публічні маркери:

«Президент Чехії дозволив 60 громадянам воювати на боці України»

«Сили оборони стримують один з найпотужніших наступів армії РФ – Сирський»

«Перемога Росії коштувала б ФРН у 10-20 разів більше, ніж допомога Україні – німецькі експерти»

Останні заяви Ллойда Остіна та Мелані Жолі, безумовно, засвідчують рішучу підтримку України з боку США та Канади та розкривають критичне значення цього глокального протистояння для глобальної безпеки. Однак зараз гостро відчувається брак консолідованої і скоординованої наступальної стратегії від G-7 та НАТО для активного і прискореного придушення колективного путінізму. Оскільки Путін заручився підтримкою тоталітарних режимів Північної Кореї, Ірану, а досяг тісних економічних і стратегічних зв’язків із Китаєм, стало очевидним, що ця глокальна геноцидна агресія має багаторівневий характер, що вимагає більш комплексного реагування від демократичних держав.

Незважаючи на героїзм українських військових, які захищають свою країну, повномасштабний конфлікт за майже 1000 днів призвів до серйозних втрат. Саме через це заклики Ллойда Остіна до моральної відповідальності за протистояння російській геноцидній агресії звучать дещо декларативно, враховуючи затримку реальних практичних кроків на рівні НАТО для забезпечення швидкої і повної перемоги України. І хоча він наголошує, що Путін не досяг своїх стратегічних цілей, підтримка України все ще обмежена, що ставить під сумнів довготривалість опору проти комплексної путінської коаліції.

Залучення Північною Кореєю своїх військ до конфлікту, як підкреслила Мелані Жолі, є показовим кроком, що підтверджує відчай Путіна, але водночас демонструє значні обмеження в поточній моделі безпекового реагування країн Заходу. Підтримка України надлишком далекобійної зброї, а також вступ чи хоча б одностайне запрошення України до НАТО могли б стати важливими факторами глобальної стабілізації, однак наразі ці заходи залишаються на етапі імітаційно-вичікувального обговорення, а не виконання заявлених планів вступу ще з часів 2008 року.

Таким чином, стратегічна помилка демократичного світу полягає в повільності і небажанні діяти рішуче та ефективно. Лідерам G-7 і НАТО потрібно переглянути свої підходи та чітко сформулювати мету: не просто захищати Україну як незалежну країну, а повністю нейтралізувати вплив глобальних тоталітаризмів та автократій, що підтримують путінізм. Такий підхід вимагав би нової, масштабної програми, яка охоплювала б прямі тотальні санкції та скоординовані дії проти будь-якого військового та економічного співробітництва з РФ, Іраном, Північною Кореєю та їхніми союзниками.

Публічні маркери:

«Путін майже за 1000 днів війни не досягнув жодної стратегічної мети – глава Пентагону»

«Залучення військ КНДР показує, що Путін у відчаї – МЗС Канади»

Ситуація в Молдові та Грузії є наочним прикладом того, як путінізм активно використовує виборчі процеси для просування свого впливу через інструменти фінансового підкупу, інформаційної дезінформації та прямого втручання. Цей вплив позначає глибші виклики для глобальних інституцій демократії, які мають обмежений вплив у протистоянні цим маніпуляціям і часто обмежуються тільки дипломатичними заявами або обіцянками розслідувань. Випадки, як у Молдові із зафіксованими доказами підкупу та підвозом виборців із Росії, і в Грузії, де присутність російського пропагандиста Олександра Малькевича підтверджує втручання, демонструють певну безкарність дій.

В Молдові та Грузії спостерігаємо систематичну схему залучення місцевих політичних сил, лояльних до РФ, а також створення каналів фінансування через російські структури. Це стратегічно орієнтовані дії, спрямовані на підтримку проросійських кандидатів і відвернення від європейських демократичних інтересів, що можуть суттєво змінити вектор розвитку цих країн. Наприклад, в Молдові проросійська партія “Шор” та блок “Перемога” організували підкуп виборців, а в Грузії є підозра, що особи під санкціями мали безперешкодний доступ до впливу на вибори.

Для міжнародних інституцій та демократичних країн цей виклик ставить питання про ефективність існуючих механізмів захисту демократичних процесів та відповідальності за втручання. Також виникає необхідність переглянути практику нагляду за виборами, особливо в країнах із значною присутністю проросійських сил. Глобальна демократична спільнота має вдосконалювати підходи для швидкої реакції на подібні виклики і створити стратегії, які дозволять не лише фіксувати порушення, а й ефективно протидіяти їм.

Публічні маркери:

«У Молдові пройшли обшуки через ймовірний підкуп виборців напередодні другого туру»

«З Росії безкоштовними автобусами привезли на вибори громадян Молдови – ЗМІ»

«Поліція Молдови провела чергові обшуки щодо підкупу виборців партією-агентом Кремля»

«У Грузії опозиція вимагає розслідувати приїзд російського пропагандиста на вибори»

«Бельгія проводить власне розслідування щодо Telegram ще з 2020 року – ЗМІ»