В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1289-та  доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Картина прихованих контекстів доводить, що подія на Алясці, де Лавров з’явився у светрі з написом «СРСР», на перший погляд може здаватися дрібною деталлю, курйозом дипломатичного протоколу. Але в реальності, це символічний сигнал, який у сучасних наддинаміках публічності працює як гіперпозиція минулого в теперішнє. Радянський Союз, що був імперією примусу і тюрмою народів, у цій формі «повернувся» на міжнародну арену, легітимуючи претензії Москви на відновлення сфер впливу і завдячуючи лояльності США. Це не просто ностальгія особи, це демонстрація інституційного статусу (міністр РФ) реваншизму. За нею стоїть радянська дипломатична школа А. Громика і вона виглядає як стратегія примушення Заходу до самостійної капітуляції, при цьому ще й називаючи публічно цю капітуляцію «здоровим глуздом» і «співпрацею» заради «миру».

На іншому рівні дій путінізму з’являється друга лінія РФ – це залучення геймерської культури до військових практик. Ідея «армії геймерів» у РФ не є випадковістю чи екзотикою. Геймерські навички пропонуються як замінник справжнього бойового досвіду, а сама субкультура використовується як антропологічно-когнітивна ніша. Це прихована мобілізація молоді, де симуляція бою через гру підміняє реальність, а мілітаризація стає нормою та мотиваційною перспективою, що формує свідомість агресора. Разом із підтримкою Китаю, Північної Кореї та Ірану, такий підхід створює молодіжне середовище перманентної когнітивної агресії, яке виходить далеко за межі військових технологій.

Тут же бачимо третій контекст, це «фактчекінг у дзеркалі». Коли Кремль у Африці створює центри «боротьби з дезінформацією», це не лише фарс. Це інверсія самої ідеї правди, де московське іниофрмаційне агенство «ТАСС» як фабрика брехні бере на себе роль арбітра істини. Таким чином, руйнується сама можливість відрізнити факт від симулякру. У цьому і є стратегія колективного глокального путінізму – нищити публічність на корені, робити будь-яке слово відносним і залежним від владного режиму.

До цього додається постійне відтворення публічного симулякрів, як-от історії про «звірства ЗСУ» в Курській області чи «українські біолабораторії». Їхня функція — не переконати фактами, а створювати постійно-наростаючий фон абсурду, де правда й вигадка перестають мати вагу. Це середовище необхідне для підтримки путінської глокальної агресії, бо воно тримає суспільство в стані тотальної штучної «зовнішньої загрози».

У Європі ці процеси мають свій вражаючий за рівнем цинізму відбиток, це підрив єдності через економічні інструменти шантажу. Прямі вимоги Угорщини та Словаччини зняти санкції з путінських олігархів, це не просто дипломатичний торг. Це ще один прояв того, що глокальний фон абсурду, сконструйований Москвою, вже працює як реальність у серці Європи.

Таким чином, окремі сигнали-маркери: светр з «СРСР», армія «геймерів», фактчекінг у Африці, фейки про Курськ і біолабораторії, шантаж санкціями  складають єдину картину глокальної когнітивно-ментальної агресії/окупації. Путінізм діє не лише зброєю, а й символами, симуляціями та інверсіями сенсів, перетворюючи світову публічність на поле окупації. І поки демократичні інституції сприймають ці явища як окремі дивності, вони втрачають головне — розуміння, що це система, яка вже воює з усім людством у вимірах мови, символів, пам’яті та уяви.

Публічні маркери:

«Плани Росії були написані на светрі Лаврова на Алясці – Каллас»

«У Росії заговорили про плани створення військ із геймерів – ЦПД»

«Росія розширює пропагандистську мережу в Африці під виглядом боротьби з дезінформацією»

«Кремль продовжує ширити фейки про «звірства ЗСУ» на території Курської області – ЦПД»

«Угорщина та Словаччина просять ЄС зняти санкції з шістьох російських олігархів – ЗМІ»

«Роспропаганда знову поширює фейк про біолабораторії в Україні – ЦПД

Аналітична група ГО «Центр ККБ»

Фото: 148 окрема артилерійська Житомирська бригада Десантно-штурмових військ