В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1385-та  доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

У роботі спільного центру НАТО–Україна JATEC останніми місяцями проявилася цікава, хоч і суперечлива динаміка. З одного боку, Центр бере участь у стратегічних іграх Альянсу, зокрема у Red Hyena 45, тобто моделюванні, що має допомогти формувати довгострокову політику стримування РФ. З другого, сама логіка цих сценаріїв часто виглядає так, ніби події після 2014 року залишаються для партнерів віддаленим аналітичним матеріалом, а не екзистенційним середовищем нового типу агресії, у якому живе Україна, Європа і Альянс.

Сама гра демонструє цікаву рису сучасної західної стратегії, де технологічність часто підмінює доктринальність. Застосування ШІ для генерування сценаріїв або перевірки рішень уже стало нормою, однак залишає відкритим питання — чи не передає Захід частину своєї візійності алгоритмам, які працюють на даних, а не на цивілізаційному розумінні суті та перспективи колективного путінізму. Адже сценарне моделювання, збудоване на минулому, майже ніколи не вловлює природу агресії, що діє через наддинаміки, і в інформаційному полі, і в демографії, і в логістиці.

Коли учасники Red Hyena 45 говорять про «китайсько-російські відносини», вони зберігають термінологію, яка давно вже не відповідає реальності. Йдеться не про відносини, а про стратегічну інфраструктуру колективного путінізму, у якій КНР відіграє роль не спостерігача, а системного диригента процесів дестабілізації. РФ у цій системі — не партнер, а інструмент силового і мілітарного впливу, здатний діяти там, де Пекін поки не хоче або не може діяти безпосередньо.

Тим часом події у США демонструють ще одну лінію глобальної суперечності. Останнє рішення Вашингтона дозволити КНР купувати чипи NVIDIA H200 показало, що питання технологічної безпеки знову повертається у площину політичної інтуїції окремих лідерів. Хоча H200 не є найновішими, сама логіка створення «надлишку» чипів у Китаї зміщує акценти, адже екосистеми ШІ розвиваються не завдяки одиничним суперчипам, а завдяки масовості обчислювальних ресурсів, які формують цілі середовища технологічного домінування. У цьому контексті виглядає закономірним занепокоєння частини експертів щодо того, що такі рішення можуть прискорити формування Китаєм власних когнітивно-цифрових всесвітів — потужніших, ніж TikTok чи інші вже знайомі інструменти глобального тотального домінування.

Паралельно Президент України відкрито наголошує на особливій ролі КНР в путінській агресії. Йдеться не лише про політичний або економічний вплив на Москву, а про стратегічну вигоду Пекіна в затягуванні агресії та недопущенні поразки РФ. Українські оцінки підтверджують, що КНР діє не як нейтральна держава, а як той, хто формує довгострокові баланси у власних інтересах, використовуючи РФ як інструмент глобального протистояння із США та демократичним світом.

На цьому тлі діяльність JATEC набуває додаткової ваги. Українські учасники не лише інтегрують досвід війни у сценарні моделі, а й постійно спростовують російські дезінформаційні меседжі під час дискусій. Така «м’яка присутність» у грі з двох боків показує, наскільки складно партнерам усвідомити реальність екзистенційного протистояння, і водночас наскільки важливо Україні бути всередині цих процесів, щоб змінювати порядок денний, а не лише пристосовуватись до нього.

Усе це підводить до ширшого питання, яке сьогодні стоїть і перед НАТО, і перед Європою, чи здатні західні стратегії перенести акцент із аналізу минулого на осмислення нової природи агресії, що діє одночасно у мілітарній, технологічній, когнітивній та демографічній площинах.

І саме тут український досвід не просто корисний, а ключовий. Бо Україна вже десятиліття живе в тих наддинаміках, які світ поки лише намагається зрозуміти.

Публічні маркери:

«Український JATEC долучився до формування довгострокової політики НАТО щодо Росії – Міноборони»

«Трамп заявив, що дозволить продаж Китаю чіпів NVIDIA H200 для штучного інтелекту»

«Зеленський: Китаю невигідне завершення війни, адже Пекін не хоче бачити Росію слабкою»

Адміністрація США опинилася під тиском Конгресу через власні суперечливі формулювання в новій стратегії національної безпеки. І це лише один елемент ширшого процесу, у якому Трамп дедалі агресивніше тисне на американську пресу. Журналісти намагаються з’ясувати суть інцидентів, пов’язаних із повторним ударом по човну рибалок поблизу Венесуели, яких адміністрація називає наркоділерами, але замість відповідей отримують спроби обмежити розслідування. Така поведінка дуже нагадує моделі контролю медіа, характерні для Путіна чи Сі.

На цьому тлі особливо помітною є маніпулятивність трампової риторики щодо України. Публічно він говорить про «припинення вбивств», але ніколи не уточнює ключового факту, що на українській землі гинуть ті, хто напав, тобто путінські окупаційні угрупування («війська»). Президент США підміняє поняття «миру» поняттям «припинення боїв», і таким чином зводить нанівець вимогу до агресора пройти шлях відповідальності — суду, репатріацій і демілітаризації. Найбільш тривожним є його особисте приниження представників-перемовників України, це вже не політична критика, а форма публічного тиску, яка демонструє, що Трамп дедалі чіткіше стає на позиції, вигідні Кремлю.

У різкій контрастності до цього — реальні історії людей, які працюють на порятунок. Бельгійська морпіх, волонтерка Аня Тату у Франції розповідає, як їй разом із французькими волонтерами вдається збирати кошти на мобільні стабілізаційні пункти STABNET для порятунку поранених на «нулі». Це не політичні заяви, це 6 000 врятованих життів за рік і сотні ампутацій, які медики змогли провести вчасно. Вони рятують і своїх, і бійців інших бригад, і навіть російських полонених, тому що кожен полонений означає шанс повернути українців із катівень.

Поки одні країни й громади зберігають солідарність і продовжують підтримувати Україну попри втому та брак ресурсів, у Вашингтоні ключові представники нової адміністрації — Гегсет, Кейн та Рубіо — готуються звітувати перед «Бандою вісьмох». Закритий брифінг, скликаний одразу після оприлюднення стратегії нацбезпеки, може виявитися вирішальним: саме там законодавці очікують пояснень, чому документ фактично знімає з РФ статус загрози та чому Білий дім робить крен у бік Кремля.

Паралельно Трамп вихваляється тим, що США «не витрачають гроші на війну, а заробляють» — і знову повторює неправдиві цифри нібито 350 мільярдів доларів Україні від Байдена, що є прямою брехнею. Він каже, що «Україна не прочитала пропозицію миру», фактично звинувачуючи Київ у відмові прийняти умови, які, за його ж словами, задовольняють РФ. Тобто він публічно ставить інтереси Москви вище за інтереси країни, на яку було здійснено агресію.

На цьому тлі позиція ООН звучить особливо чітко. Постійний представник Маттіас Шмале наголошує: жодні переговори про майбутнє України без самої України є неможливими та нелегітимними. Ніяких поступок територією. Ніяких виборів під час війни. Ніяких рішень «за спиною». Це — те, що абсолютно збігається з позицією українського суспільства.

Те, що говорить і робить Трамп, — не про припинення війни, а про спробу зупинити бойові дії будь-якою ціною, переклавши відповідальність із агресора на жертву. І саме тому сьогодні так важливо показати контраст між політичною маніпуляцією та реальним людським вчинком — між цинізмом Трампа і самопожертвою волонтерів, між вигідними Кремлю «мирними планами» і реаліями фронту, де STABNET буквально щодня витягує людей із межі смерті.

Це і є справжній вимір цієї історії, коли боротьба між симуляційною політикою і реальною людською відповідальністю.

Публічні маркери:

«Рубіо, Гегсет і генерал Кейн проведуть брифінг з питань нацбезпеки для «Банди вісьмох» у Конгресі – ЗМІ»

«Трамп став на захист Гегсета в скандалі щодо знищення човна, де потерпали люди»

«Трамп: В Україні гинуть люди, і я хочу, щоби це припинилося»

«Трамп вважає, що Зеленський не читав останній мирний план США»

«Постпред ООН – про мирні переговори: Передача території була б несправедливою та неприйнятною для України»

«У Франції все важче збирати кошти, але волонтери готують новий STABNET – бельгійка, військова ЗСУ»

«Японія відхилила прохання ЄС про використання російських активів для України»

«Франція захищає €18 мільярдів активів РФ у своїх банках від тиску Євросоюзу щодо репараційної позики – FT»

«Група семи попередила Росію, що може конфіскувати усі її заморожені кошти»

Після 3 вересня (військового параду в КНР) Пекін повторив парадну демонстрацію сили, коли заявив про єднання КНР, Індії та РФ, тобто світ знову побачив те, що КНР намагається робити вже кілька років – не просто заявляти про свою вагу, а формувати враження, що саме він є новим центром глобального тяжіння. Цей жест був не про глобальну стабільність, радше про тишу, у якій КНР вибудовує новий союз, навіть якщо цей союз нагадує не архітектуру миру, а «цвинтарну тишу мертвих», де кожен партнер посилює інших у позаправовій поведінці.

Реальність підтверджує це, адже попри американські санкції, РФ продовжує постачати до КНР газ і нафту. КНР цілеспрямовано демонструє, що не визнає «односторонніх обмежень» та готова розширювати енергетичну співпрацю з Москвою. Саме тому танкер Valera, який потрапив під санкції США, спокійно дістався Бейхая, а загальний обсяг поставок СПГ зріс на 14% – це показова деталь у період, коли Вашингтон намагається стримувати Кремль інструментами економічного тиску.

Паралельно Пекін активізує іншу лінію — тиск на європейські столиці. Спочатку вимога до Франції «повернутися до раціональності», тепер — наполегливе очікування, що Німеччина стане «коректором» політики ЄС щодо Китаю. Тон заяви Вана Ї не залишає сумнівів, що Пекін хоче бачити Європейський Союз не як політичного актора, а як ринок, де питання безпеки потрібно «не політизувати». І водночас стає  інструментом, що може пом’якшувати європейський курс.

Це ж тло, на якому КНР обговорює з Берліном агресію в Україні, де дипломатична лексика залишається стриманою, але акценти Пекіна — передбачувані. Заклики до «політичного врегулювання», вимога до всіх «зберігати імпульс» переговорів, це фактично спроба перетворити агресію на симетричний конфлікт, де сторони виглядають рівними.

Ще один показовий сюжет розгортається на південь від Сибіру, адже Казахстан починає прямі поставки нафти до Китаю, що збільшує залежність регіону від Пекіна й заодно створює додаткові шляхи обходу російських транспортних проблем. Це тихий, але промовистий маркер нової логіки енергетичної мапи, у якій КНР виступає не лише покупцем, а й координатором потоків.

Ще помітнішим стає китайський тиск у відносинах з Японією. Пекін вимагає, щоб прем’єрка Такаїчі відкликала слова про Тайвань, які в КНР трактують як загрозу. Китайські коментарі у відповідь не лише різкі, вони містять звинувачення в «неповазі до норм міжнародних відносин» та «відродженні мілітаризму». Цинізм КНР вражає, бо режим, який системно знищує міжнародне право, звинувачує інших у порушенні правил.

Усі ці оперативні дії-сегменти складаються в ширшу картину, де Пекін одночасно демонструє міць, розширює енергетичні й політичні зв’язки, тисне на сусідів і партнерів, і водночас позиціонує себе «стабілізатором», який лише реагує на помилки інших.

Саме тому важливо бачити не декларації, а динаміку. У кожній точці, від Бейхая до Берліна і від Токіо до Кашагану, КНР вибудовує структуру впливу, яка працює поза нормами міжнародного права, але активно користується слабкостями міжнародних інституцій.

Це не «великий мирний трикутник» КНР–Індія–РФ, як це подає китайська дипломатія, а мозаїка активізацій позацивілізаційних сил, що дедалі сильніше впливають на глобальну публічність, енергетику й політику. Саме ця мозаїка й вимагає уважного погляду, не для висновків про катастрофу, а для розуміння, як формується нова конфігурація глобальних викликів, у якій слабкість норм стає простором дії режимів, що демонізують право сили.

Публічні маркери:

«Пекін вважає відносини Китаю, Індії та Росії ключовими для глобальної стабільності»

«Росія постачає газ до Китаю попри санкції США – Bloomberg»

«Пекін сподівається, що Німеччина допоможе «повернути ЄС до раціональної політики щодо Китаю» – Ван Ї»

«Глава МЗС Німеччини закликав Китай підтримати зусилля для якнайшвидшого завершення війни в Україні»

«Казахстан напряму постачатиме нафту Китаю через пошкодження КТК – Reuters»

«Пекін наполягає на відкликанні главою уряду Японії заяв щодо Тайваню»

Аналітична група ГО «Центр ККБ»

Фото із офіційної сторінки 81-ої окремої аеромобільної Слобожанської бригади ДШВ ЗСУ