В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1172-га  доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Дев’ятого травня 2025 року на міжнародному рівні прозвучало достатньо публічних резонасів, які мають глобальний сенс і прямо впливають на поточну перспективу. Для нас найважливішим є рішуча підтримка європейською спільнотою боротьби за незалежність, яка проявилася на зустрічі у Львові коаліції держав зі створення спеціального трибуналу щодо злочинів агресії Росії проти України, тобто для притягнення до відповідальності вищого керівництва Росії й Білорусі за повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року (найближчим часом у Люксембурзі Рада Європа та Україна підпишуть угоду, і трибунал почне роботу), та за підсумками візиту до Києва президента Франції Еммануеля Макрона, канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, прем’єра Польщі Дональда Туска та прем’єра Великої Британії Кіра Стармера, які опублікували спільну з президентом України Володимиром Зеленським заяву щодо повного й безумовного припинення вогню щонайменше на 30 діб (перед цим п’ятірка лідерів провела віртуальну зустріч у Маріїнському палаці в Києві, до якої приєдналися Джорджія Мелоні з Італії, Марк Карні з Канади, президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн та Марк Рютте, генеральний секретар НАТО).

Цей резонанс є не просто історичним маркером, а глибоким цивілізаційним сигналом. Зрозуміти поточні процеси і пов’язані з ними антропологічно-когнітивно-ментальні аспекти є надзвичайно важливим для кожного, хто приймає рішення в глобальних політичних і оборонних питаннях.

Паралельно з подіями в Україні, в яких взяли участь представники 35 країн Європи, Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) у Вашингтоні презентував звіт «Розуміння майбутніх конфліктів», присвячений аналізу ключових уроків з російсько-української війни. Документи звіту, як і його десять ключових аналітичних висновків, використовуватимуться для планування в Пентагоні.

Визначальні елементи звіту CSIS демонструють, що воля до боротьби – це, без сумніву, центральний фактор, що визначає долю сучасного протистояння. Перш за все, необхідно розглядати цю волю як глобальну рушійну цивілізаційну силу, яка спонукає до стратегії резистентної стійкості на всіх рівнях, від найвищого, політичного, до найпростіших актів громадянського спротиву. Український народ, зокрема через майданну (2004 та 2013-2014 рр.) антропологічну стійкість, демонструє цивілізаційну здатність протистояти як фізичному, так і когнітивному тиску, зберігаючи свою ідентичність та національні цінності.

Залучення всього населення, включно з діаспорними групами у світі) доводить, що  цей аспект є надзвичайно важливим в контексті гендерної інтеграції і активної участі цивільного населення у національній обороні. Таке залучення створює стратегічну перевагу не лише на полі бою, а й в контексті культурної та психологічної оборони, де кожен громадянин є важливою ланкою в підтримці національної стійкості.

Демонстрація волі до перемоги – українська боротьба стала натхненням для багатьох держав, зокрема для Заходу. Однак важливо також розглядати це як новий глобальний антипутінський рух, який ідентифікує внутрішні цінності та здатність до відновлення цілісності націй в умовах сучасних неоімперіалістичних викликів. Це також відображає прецедентне значення України як антропологічного середовища, де захищаються цінності людяності і свободи, що є основою глобальної цивілізації.

Антропологічно-когнітивні технології у сучасних війнах мають фундаментальне значення. Бойові стратегії майбутнього повинні враховувати не тільки фізичні (ракетні системи, штучний інтелект тощо), а й ментальні та когнітивні технології, здатні змінювати інформаційне середовище і сприйняття реальності у широких масах.

РФ в цей час нарощує масштаби технологічної агресії (наприклад, виробництво ракет «Іскандер» і Х-101), і не тільки прагне до фізичного домінування, а й активно працює над психологічною війною, яку реалізує через культурно-інформаційні операції. Прецедентні публічні події, такі як військовий парад у Москві, є елементами глокальної маніпуляції свідомістю. Вони сприяють створенню такого міжнародного порядку, де авторитаризм і путінізм отримують нові форми легітимізації.

Перманентність та множинна одночасність воєнних процесів є дуже важливими чинниками. Сучасні агресії вже не є лінійними або ізольованими подіями, вони мають багатогранний, багаторівневий характер, де війна і політика переплітаються з інформаційними війнами, культурними змінами та боротьбою за свідомість націй. Визначення цих процесів в контексті глокальних викликів допомагає нам глибше розуміти, як діяти в умовах глобальних загроз, де кожна дія може мати безліч наслідків у найрізноманітніших сферах.

Отже, прецеденти, такі як масштабна ракетна програма РФ і паради путінізму, є не тільки проявами воєнної агресії, а й культурними і інформаційними операціями, що відображають глибокий конфлікт за душу світової цивілізації. Втрата кожної людини в Україні, кожної жертви в цій боротьбі, є не лише трагедією для українців, а й екзистенційним викликом для всієї світової цивілізації, яка втрачає можливість відновити справжні цінності свободи і людяності.

Ми живемо в епоху, де цивілізаційний вибір визначає не тільки те, хто виграє війну, а й який тип людства буде існувати в майбутньому. Сучасні технології, антропологічно-когнітивні парадигми та стратегічні альянси повинні враховувати ці нові реалії. Україна, як фронт у боротьбі за ці цінності, є символом того, як сучасне людство може зберегти своє майбутнє, рятуючи сьогодення.

Висновки:

Суть епохального значення подій 9 травня 2025 року, де першоосновою є єдність європейської спільноти, визначатиме подальший хід історії. Певною мірою ця сутність відображена в публічній презентації (звіті) CSIS, яка є резонансним маркером цивілізаційного порядку.

Маємо дискурсно стверджувати, що українська боротьба — це не лише захист території, а захист людства від деградації та затягування у нові форми тиранії, цифрової залежності та когнітивного поневолення.

Антропологічно-когнітивно-ментальні технології сьогодні є визначальними чинниками у війнах майбутнього. Сучасна війна — це не тільки «битва заліза», а насамперед — битва за свідомість, за сенси за спроможність до опору в багатовимірному просторі: ментальному, культурному, інформаційному, символічному. Це екзистенційне протистояння за майбутню онтологію цивілізації, і Україна є полем її оновлення.

Звіт CSIS, якщо читати його не просто як аналіз для Пентагону, а як цивілізаційне свідчення, демонструє, що українська воля до боротьби — це модель майбутньої людської стійкості. Залучення всієї нації — це демонстрація нової архітектури національного суверенітету як енергетично-духовної системи нації Українства в її планетарному масштабі. Воля до перемоги — це іманентна категорія цивілізаційної стійкості у добу глокальної нестабільності.

Особливо цінним є те, що парад колективного путінізму (було представлено військових з 13 країн) — не просто демонстрація мілітарної сили, а психоісторична операція з індукування нового глобального порядку, де тиранія подається як альтернатива демократії. І в цьому контексті кожна українська втрата — це втрата людства на фронті, що визначає тип цивілізаційного майбутнього.

Маємо усвідомити, що ми входимо у вік цивілізаційного вибору і це не є перебільшенням, а концептуальним фактом сьогодення. І якщо ми не інвестуємо в технології духу, думки, ментальної витривалості — ми програємо битву за майбутнє позацивілізаційним силам.

Україна як екзистенційна арена світу з цивілізаційної самооборони людства — це не метафора, а парадигма. І так — сьогодення рятує майбутнє. Саме через український спротив.

Публічні маркери:

«Уроки російсько-української війни стануть основою для майбутніх оборонних рішень США – CSIS»

«У Москві відбувся військовий парад»

«Росія за рік виробляє понад 1,4 тисячі ракет «Іскандер» та 500 Х-101 – The Economist»

«Нові безпекові альянси як альтернатива світовому порядку диктатур. Попереду буде той, хто опанує технології»

Заява Трампа, в якій він симетризує агресора і жертву, де-факто легалізує колективний путінізм і підриває фундаментальні принципи міжнародного права, закріплені в Статуті ООН. Чому це не є позиція миру, а акт нормалізації тиранії?

Симетризація – це інструмент розмивання відповідальності. Звертання “до обох сторін” і трактування війни як “дурної” – це наративне зрівнювання зла і добра, агресора і оборонця. Це типова гібридна риторика, яку раніше активно застосовували самі кремлівські медіа для делегітимації українського спротиву.

Така заява свідчить, що це не дипломатія, а політична капітуляція сенсів. Назвати геноцидну агресію “дурною війною” – значить редукувати цивілізаційний контекст до банального геополітичного непорозуміння. Це небезпечно, бо знецінює масштаби зла, що розгортається у світі.

Колективний путінізм – не тільки РФ, а вся система тоталітарних союзів і цифрово-окупаційних впливів. Той факт, що в дипломатичних діалогах були лише представники демократичного світу, свідчить про дисбаланс комунікаційної системи, де агресор не має обов’язку навіть бути присутнім – бо його логіку вже частково почали ретранслювати інші.

Трампова “наївність” — це не просто невігластво, а потенційна стратегія повернення до доктрини ізоляціонізму через нейтралітет у питанні морального вибору. А нейтралітет у добу геноциду — це форма колаборації, як в епоху Голокосту. Тому ключове у заяві Трампа –  це не заклик до миру. Це заклик до нульового світу, в якому путінізм стає прийнятним, а боротьба за людяність — непотрібною.

Публічні маркери:

«Закінчіть цю війну»: Трамп прокоментував заяву посольства США про ймовірну атаку РФ на Україну»

«Посольство США попередило про можливу масовану повітряну атаку на Україну в наступні дні»

«Глави Німеччини, Франції, Польщі та Британії підтвердили візит до Києва»

«США сподіваються, що припинення вогню настане вже наступного тижня»

«Білий дім спростував можливість зустрічі Трампа з Путіним під час поїздки на Близький Схід»

«Канада вимагає від Росії погодитися на постійне припинення вогню»

«Брюссель хвилюється через скуповування європейських портів китайськими компаніями – ЗМІ»

«Фон дер Ляєн – про зустріч із Мерцом: Ми говорили про Україну та 30-денне припинення вогню»

Україна дипломатично здійснила демарш щодо держав, чиї лідери взяли участь у параді 9 травня 2025 року в Москві. Цей крок необхідно трактувати як реакцію на фактичне приєднання до колективного путінізму на дипломатичному рівні. Це — не перебільшення, а точне формулювання нової реальності, в якій геополітична позиція визначається не словами, а вчинками у просторі символічної війни.

Участь у цьому параді — не нейтральний жест, а публічна підтримка агресора, що веде геноцидну війну проти України; символіки реваншизму, тиранії та воєнних злочинів, які стали візуальним і риторичним змістом параду; глобальної антизахідної та антидемократичної платформи, що просувається Москвою як альтернатива цивілізованому світу.

Це акт, який легітимізує агресора саме в момент його максимальної міжнародної ізоляції, і таким чином дискредитує Статут ООН, адже порушує принципи міжнародного права щодо суверенітету, територіальної цілісності та непорушності кордонів та розмиває моральний консенсус вільного світу щодо природи агресії й відповідальності.

Демарш України — це попередження про втрату довіри до держав, які публічно знехтували цивілізаційним вибором; фіксація їхнього розташування у глокальному політичному та моральному спектрі — не в центрі балансу, а на боці легітимізації агресора; проєкція нової системи міжнародної відповідальності, де нейтралітет у питанні геноциду більше не є політичною або моральною опцією.

Цей парад — це не звичний тоталітарний ритуал. Це психоісторична операція, що творить архітектуру майбутнього світу. Кожен, хто був присутній, став частиною інформаційного знімка планетарного вибору: або підтримка цивілізації й міжнародного порядку, або — перехід на бік варварства.

Публічні маркери:

«МЗС України висловило демарш державам, чиї лідери відвідали парад у Москві»

«Присутність європейських лідерів на параді в Москві 9 травня викликає сором – Туск»

«Глава МЗС Чехії прокоментував візит Фіцо до Путіна: Ми не повинні брати участі у російській пропаганді»

Майже 40 країн світу у Львові на дипломатичному рівні погодили створення спецтрибуналу щодо притягнення до кримінальної відповідальності за злочин агресії. Це якісна зміна реальності міжнародної дипломатії, навіть без участі США, принаймні на цьому етапі. Створення в рамках Львівської дипломатичної платформи коаліції з майже 40 держав щодо спеціального трибуналу за злочин агресії РФ проти України — це не символічний жест, а початок формування нової архітектури міжнародної кримінальної відповідальності, в якій безкарність більше не є нормою.

Формулювання злочину агресії як окремої підстави відповідальності, окремо від злочинів проти людяності, воєнних злочинів і геноциду, — це ключовий цивілізаційний прорив. Це повернення до Нюрнберзької логіки: агресія як материнський злочин, що породжує інші.

Важливо, що США наразі не долучилися, але цей факт не обнуляє легітимність процесу — навпаки, він підкреслює, що Європа вийшла з дипломатичної інерції і стала суб’єктом ініціативи, що має власну політичну й юридичну волю.

Львівська декларація 2025 року (умовна назва) — це не просто дипломатична подія, а початок нової нормативної цивілізаційної платформи, яка демонструє готовність називати речі своїми іменами; спроможність до самоорганізації демократичних держав поза паралізованими структурами ООН; відновлення справедливості як передумови миру, а не навпаки.

 Утворення Трибуналу — це юридично-політичне визнання, що злочин агресії — не двосторонній конфлікт, а глобальний злочин проти миру, що загрожує основам міжнародного порядку.

Публічні маркери:

«План створення спецтрибуналу для РФ свідчить про прогрес на шляху до відповідальності – екссуддя МКС»

«Повторення Нюрнберга неможливе, але план створення спецтрибуналу для РФ дає надію – німецька історикиня»

«Повторення Нюрнберга неможливе, але план створення спецтрибуналу для РФ дає надію – німецька історикиня»

«Фінальною крапкою у створенні спецтрибуналу для РФ буде угода між Україною і Радою Європи – Сибіга»

«Правосуддя потребує ресурсів: генсек Ради Європи закликав забезпечити фінансування спецтрибуналу»

«Каллас закликала країни, які підтримують Статут ООН, долучитися до створення спецтрибуналу для Росії»

«Зеленський закликав учасників зустрічі у Львові підтримати створення трибуналу щодо злочину агресії»

«Європа та США готові діяти рішуче, якщо Росія не піде на припинення вогню – Макрон після розмови з Трампом»

Аналітична група ГО «Центр ККБ»

Фото: 30-та окрема механізована бригада імені князя Костянтина Острозького