В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1303-тя  доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Під час 80-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН Україна 24 вересня проводить п’ятий саміт Кримської платформи, щоб підтвердити свою відданість ключовим принципам Статуту ООН: суверенітету, територіальній цілісності держав і миру. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга наголосив, що з 2014 року Генасамблея ухвалила понад двадцять резолюцій, які підтверджують, що Крим належить Україні. Саміт закликає всі миролюбні держави приєднатися до цих зусиль і підтримати просування справедливого та тривалого миру.

Водночас, на політичній арені продовжуються складні процеси. РФ не лише 11 років зберігає вплив на окупованих територіях, а й використовує різні методи для продовження геноцидної агресії. Так, на Вовчанському напрямку українські військові взяли в полон найманця з Кенії, який розповів про спосіб вербування у російську армію та умови, що змушують людей потрапляти у воєнні конфлікти без реального вибору. Це показує, що сучасна глокальна агресія має багаторівневий характер, де воюють не лише країни та армії, а й окремі персони, ідеї, інтереси та ресурси.

Ці події переплітаються з історичними фактами тяглості путінізму до нацизму. Українські розвідники виявили на російських складах детонатори часів співпраці СРСР і нацистської Німеччини. Хоча ці об’єкти давно не є сучасною технікою, їхнє використання сьогодні ілюструє, як старі технології та старі схеми агресії можуть залишати слід у сучасних конфліктах.

На цьому фоні діяльність ООН залишається важливою. Окрім безсилля щодо зупинки агресій та трансформації їх в геноцидно-екзистенційне протистояння президентка Генеральної Асамблеї Анналена Бербок підкреслює, що організація допомагає народам світу у кризових ситуаціях: забезпечує гуманітарну підтримку, воду, опалення та ресурси для виживання під час війни. Вона також відзначає, що Генасамблея ухвалює резолюції, які підтверджують право України на власну суверенну державу, та закликає міжнародну спільноту перетворювати декларації на конкретні дії.

Таким чином, нинішня ситуація показує складний баланс між дипломатичними ініціативами України, роллю ООН та реальними викликами безпеки. П’ятий саміт Кримської платформи та діяльність міжнародних організацій створюють рамку для мирного врегулювання, але водночас демонструють необхідність постійної уваги до безпеки, прав людини та глобальної відповідальності у пришвидшеному темпі, поки позацивілізаційні сили остаточно не перемогли. Тобто, поки сили, що ігнорують міжнародне право, не отримали повної переваги

Публічні маркери:

«П’ятий саміт Кримської платформи відбудеться в Нью-Йорку»

«Якби побіг до росіян – вони б мене вбили»: у полон до ЗСУ потрапив найманець із Кенії»

«Росіяни застосовують детонатори часів співпраці СРСР та Третього рейху – військові»

«Бербок переконана, що гуманітарні місії ООН важливі для Україні»

Сьогодні ми спостерігаємо, як путінізм намагається одночасно діяти на різних фронтах – від сусідньої Молдови до центру Європейського Союзу. Ці дії не завжди очевидні, проте їхня логіка розкривається, якщо уважно подивитися на кілька прикладів.

У Молдові Росія прагне використати парламентські вибори як інструмент дестабілізації країни та її євроінтеграцію. Масовані інформаційні атаки, фінансування проросійських сил і постійна дезінформація створюють атмосферу невпевненості. Україна чітко сигналізує, що готова допомогти Кишиневу не лише словом, а й конкретними діями, адже розуміє, якщо Молдова втратить стійкість, вона стане ще одним каналом впливу Кремля на регіон та реальним плацдармом агресії проти України.

Паралельно формується новий ландшафт у Придністров’ї. Регіон, який десятиліттями розглядав себе як «форпост Москви», нині дедалі більше залежить від торгівлі з Європейським Союзом. Падіння обсягів взаємної торгівлі з РФ, невиконані обіцянки Кремля в енергетичній сфері та оперативна допомога від Кишинева і ЄС змінили настрої мешканців. Зростає кількість тих, хто підтримує інтеграцію з Молдовою. Це приклад того, як економічні інтереси та практичні дії можуть поступово витісняти пропагандистські міфи.

У Європейському Союзі інший фронт — політичний. Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан вирішив використати у своїй політичній кампанії приклад Швеції, намагаючись показати власну «ефективність» на тлі чужих проблем. Але відповідь Стокгольма була різкою та аргументованою. Швеція нагадала не лише про сучасні реалії, а й про історичну пам’ять, адже 1956 року, коли радянські танки придушували угорське повстання, саме шведи виявили солідарність і прийняли біженців, які і досі живуть в Швеції. Сьогодні ця пам’ять стає критерієм – хто дійсно вірний цінностям свободи, а хто готовий схилитися перед диктаторами.

У цій картині видно спільний знаменник: путінізм намагається скористатися слабкими місцями: виборами, енергетичною залежністю, внутрішніми кризами. Але водночас проявляються формати протидії  від економічних зрушень у Придністров’ї до моральної позиції Швеції. І саме тут важливий сигнал для широкого загалу, що боротьба з путінізмом, це не лише український фронт ліній бойових зіткнень, це багатовимірний процес, у якому вирішується майбутнє всієї Європи.

Публічні маркери:

«Україна готова надати допомогу Молдові на тлі втручання Росії у вибори – МЗС»

«Москва втрачає вплив на Придністров’я – розвідка»

«Орбан спробував використати Швецію у своїй передвиборчій кампанії, у Стокгольмі відповіли»

У Києві президентка Європарламенту Роберта Мецола презентувала відкриття постійного офісу цієї інституції, наголошуючи, що це символ підтримки України на європейському шляху. Водночас вона прокоментувала і тривожну новину з Москви – вихід РФ з Європейської конвенції про запобігання катуванням. Мецола зауважила, що такий крок означає відхід від міжнародних зобов’язань і спільних цінностей. Якщо ж назвати речі своїми іменами, то йдеться про узаконення варварства, адже РФ більше не визнає навіть базових норм, які захищають людську гідність. Це відкриває шлях до ще жорсткішого тиску на власне населення та донищення корінних народів РФ у межах «геноцидного управління».

Ця новина різко контрастує з поведінкою окремих політиків у Європі. Тоді як одні намагаються консолідувати позиції навколо захисту прав людини і підтримки України, інші демонструють готовність закривати очі на дії Кремля. Так, міністр транспорту Італії Маттео Сальвіні, відомий своїми симпатіями до Путіна ще до 2022 року, без жодних застережень потис руку російському послу під час дипломатичного прийому в Римі. Він пояснив це «правилами ввічливості» і бажанням «відновити діалог», хоча насправді такий жест виглядає як легітимізація російської агресії. В Італії це вже викликало гостру критику, де сенатор Давіде Фараоне нагадав, що поки італійські військові допомагають відбивати російські атаки в Польщі, член уряду подає сигнал дружби агресору.

Таким чином, ми бачимо два різні вектори Європи. Один, це послідовне утвердження принципів, які об’єднують демократії права людини, верховенство права, підтримка жертв агресії. Інший, це небезпечна спокуса повернутися до «звичного діалогу» з Кремлем, навіть коли він офіційно узаконив катування та репресії як норму державної політики. І саме від того, який вектор стане визначальним, залежить не лише доля України, а й сама ідентичність Європи.

Публічні маркери:

«Мецола – про вихід Росії з Конвенції про запобігання тортур: Це викликає занепокоєння»

«Мецола сказала, хто очолив Офіс Європарламенту в Україні»

«Мецола під час виступу в Раді: Ми відкриваємо постійне представництво Європарламенту у Києві»

«Росія денонсувала Європейську конвенцію проти катувань»

«Сальвіні розкритикували за обійми з російським послом: Це проблема для Італії»

«Вступ України до ЄС: Мецола впевнена, що буде знайдене рішення для відкриття першого кластеру переговорів»

Навчання «Захід-2025», які РФ проводить разом із підкореною нею Білоруссю, на перший погляд виглядають як черговий військовий маневр. Однак насправді мова йде не про «оборону», як це пом’якшено подала Кая Каллас, а про підготовку до агресії проти сусідів. Факт окупації Білорусі режимом Путіна через диктатора Лукашенка означає, що будь-які маневри на цій території, це лише ширма для тренування наступальних дій. Відтак, небезпека стосується не лише Європи, а й усього світу, адже агресор випробовує сценарії глобальної дестабілізації.

На цьому тлі стає зрозуміло, чому саме Україна виступає лабораторією цивілізаційного захисту. Технології боротьби з безпілотниками, які розробили українські інженери під час війни, вже стали не лише національним, а й світовим досвідом. Тепер ЄС планує використати ці напрацювання для створення «стіни дронів» на східних кордонах. Йдеться не просто про оборону Європи, а про спільну індустріалізацію майбутніх технологій, які визначатимуть безпеку континенту. Це вже цивілізаційний рівень, де український досвід стає спільним надбанням.

Зміна позиції Німеччини щодо заморожених російських активів також свідчить про зрушення у розумінні масштабу виклику. Якщо раніше Берлін вагався, то тепер дедалі більше готовий використати ці кошти для фінансування оборони України. Це відображає просту істину, що капітуляція перед диктатором не принесе миру ні Україні, ні Європі, а лише розв’яже руки Путіну для нових масштабів та форматів агресій. Саме тому Бундестаг ухвалив рекордний бюджет на оборону, це понад 86 мільярдів євро. Німеччина вперше за довгі десятиліття визнає, що без активної участі у захисті свободи неможливо забезпечити мир.

Таким чином, ми бачимо новий перехідний момент, де глокальна агресія РФ стає каталізатором для глибоких трансформацій у ЄС і НАТО. Європа усвідомлює, що без України немає її власної безпеки, а без чіткого опору геноцидній агресії Путін лише посилюватиме свою експансію.

Публічні маркери:

«Навчання «Захід-2025» викликають занепокоєння щодо безпеки для ЄС – Каллас»

«Європа звертається до українських технологій для створення «стіни дронів» проти Росії – FT»

«Німеччина змінила позицію щодо використання заморожених активів РФ на користь України – Bloomberg»

«Капітуляція України не принесе миру, це лише заохотить Путіна шукати нову ціль – Мерц»

«Бундестаг підтримав виділення рекордного бюджету на оборону Німеччини»

Аналітична група ГО «Центр ККБ»

Фото: 67-ма окрема механізована бригада ЗСУ