В УКРАЇНІ ТРИВАЄ ВІЙНА, РОЗВ’ЯЗАНА ТЕРОРИСТИЧНИМ РЕЖИМОМ ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

1284-та  доба широкомасштабного терору путінських варварів: національно-локальний публічний резонанс

Масовані ракетно-дронові удари по Запоріжжю, Дніпропетровщині, Київщині тощо, це не випадкові акти воєнного злочину. Це системна стратегія глокального геноцидного терору. Москва намагається не просто руйнувати інфраструктуру чи вбивати цивільних,  вона цілеспрямовано створює атмосферу хаосу, відчаю й виснаження, щоб змусити українців повірити, що нібито єдиний вихід, це поступитися тимчасово окупованими територіями.

Це і є «багатошарова геноцидність глокальної агресії», коли атаки на міста поєднуються з психологічним тиском, коли людям тероризуванням безперервності нав’язують думку, що ціна спротиву нібито надто висока. РФ разом з режимами-союзниками прагне, щоб українське суспільство саме почало вимагати від влади угод і «компромісів», що є суттю капітуляції в умовах екзистенційного протистояння.

У цій логіці Крим стає вузловою точкою. Будь-яка форма його здачі означала б не просто зміну лінії на карті чи якісь запевнення на папері. Це був би останній контрольний удар по міжнародному праву, тотальне руйнування економічної перспективи та воєнної безпеки України та Європи, бо втрата контролю над Чорним морем і морськими шляхами знищує світову логістику для України. Але найголовніше, це національна зрада сотень тисяч громадян України, зокрема кримських татар, які попри окупацію залишаються вірними Україні. Для них поступка Кримом, це не геополітика, а пряма геноцидна ліквідація цілого народу на умовах агресора-варвара.

Саме тому Чубаров говорить жорстко, бо передати Крим у «мирній угоді» — означає офіційно на міжнародному рівні прийняти смерть кримськотатарського народу і катастрофу для всієї України, Європи та світу. І це не перебільшення. Адже перша формально-дипломатична домовленість із терористом-варваром, яка полягає у віддачі заручників і територій, не приносить миру. Вона лише узаконює терор, варварство та геноцид і робить їх нормою для того щоб вони перемогли світ.

У цьому і полягає ключова доктринально-концептуальна істина сьогодення, що з РФ неможлива «мирна угода» ціною людських життів та середовищ життя. Єдиний спосіб зупинити терор, це перемогти путінізм. Бо будь-яка поступка, це не компроміс, а акт самознищення глокального масштабу.

Публічні маркери:

«Ворог намагатиметься тиснути на українське суспільство, щоб отримати окуповані території – Чубаров»

У сучасному екзистенційному протистоянні ми стикаємося не лише з різними арміями, а з двома діаметрально різними картинами світу. Для армій країн НАТО й ЄС війна, а точніше глокальна геноцидна агресія колективного путінізму все ще мислиться як виняток, як «тимчасова криза», яку треба пройти, перечекати, а потім зробити висновки, скласти звіти, стандартизувати постачання, реформувати структури, подумати про майбутнє ЗСУ України. У цій логіці їхня війна – це тимчасова аномалія, після якої має повернутися звичний порядок у мирний час.

Для РФ, Ірану, КНДР та інших відкритих та латентних диктатур сучасна глокальна геноцидна агресія (війна) не є винятком, а перспективно-домінуючою формю всесвітнього існування. Це не інцидент, який треба завершити, а постійний системний режим, що живить економіку смерті, цементує суспільство страхом і підпорядковує його тотально владному режиму. Ця агресія, найбільший мобілізаційних ресурс корпоратизації населення, що витісняє із себе соціально-суспільні засади і формує глобальний простір нових каналів збуту, мобілізація виробництва, ідеологічний контроль, вихід із стагнації та творення смислу існування.

У цьому й криється фундаментальна асиметрія. Коли генерал Келлер говорить про «борг НАТО перед Україною» у вигляді навчання й обміну досвідом, це звучить наче про інститут післявоєнної освіти. Але досвід такого масштабу та специфіки агресії, яку і досі з усією дикістю називають війною (агресор не виконує жодне правило конвенційного ведення війни), це  не лекція і не семінар у Вісбадені. Його неможливо передати PowerPoint-презентацією чи навіть звітом у штаб-квартирі НАТО. Це досвід виживання в умовах, де немає тилу а лінії бойового зіткнення не лише фронтальні а й й когнітивні та антропологічні, де кожна помилка коштує життя багатьох. І цей кривавий досвід виснаження та звитяг зараз унікально належить Україні, тоді як партнери лише спостерігають, відкладаючи власну союзницьку участь.

Ключовим є стан «когнітивно-антропологічного складника» в умовах тотальної глокальної антропологічно-когнітивно-ментальної агресії /окупації всіх країн. Захід млявоплинно живе у старій парадигмі «перемир’я → миротворці → відбудова». Для путінізму ж «перемир’я», не крок до миру, а перемога про здобуте та можливість перегрупуватися, накопичити ресурси й продовжити новий цикл агресії в ще більших масштабах та темпах. І коли західні генерали говорять про інструкторів «після миру» в Україні, вони насправді подають сигнал агресору: Захід готовий нескінченно відкладати реальну відповідь та власну участь в саморятуванні від путінізму.

Подивімося на приклад КНДР, адже поки НАТО обговорює «уроки війни», Пхеньян заробляє на агресії РФ і суттєво нарощує ВВП, укріплює режим завдяки співпраці з Москвою. І це вже не локальний сюжет, це  глокальна модель «антисвіту», у якому глокальна геноцидна агресія є нормальним циклом життя та його перспектив.

Отже, для Заходу сучасна агресія (війна) в Україні,  це «криза, яку треба пережити», для диктатур,  це «норма, яку треба підтримувати» щоб розвиватися та домінувати. І коли НАТО чи ЄС говорять про «війська після миру», вони, самі того не бажаючи, легітимізують саму безкінечність глокальної геноцидної агресії.

Цей дипломатичний глухий кут можна зламати лише тоді, коли лідери (США чи блоків держав) визнають просту річ: із «антисвітом» не існує формули «після миру». Є тільки дві опції — перемога або поступове самознищення.

Публічні маркери:

«Захід у боргу перед Україною – заступник командувача NSATU»

«Заступник командувача NSATU: Сильні ЗСУ – найкраща гарантія безпеки для України»

«Генерал НАТО про пріоритети постачання в Україну: Снаряди і засоби ППО»

«Заступник командувача NSATU розповів про основні функції Центру»

«Центр НАТО хоче досягти більшої передбачуваності військових постачань в Україну – генерал Келлер»

«Євросоюз відправить більше військових інструкторів до України після перемир’я»

«Бельгія може розмістити своїх військових в Україні після досягнення перемир’я – міністр оборони»

«У НАТО після ударів по Києву заявили про необхідність посилення підтримки України»

«У Південній Кореї заявили, що економіка КНДР зросла найбільше з 2016 року завдяки співпраці з РФ»

Аналітична група ГО «Центр ККБ»

Фото із офіційної сторінки 40-ої окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта