Окупанти за добу чотири рази порушили «тишу»

02.01.2022 07:20

Упродовж минулої доби, 1 січня, зафіксовано чотири порушення режиму припинення вогню з боку російсько-окупаційних військ.

Про це повідомляє пресцентр штабу ООС, передає Укрінформ.

«В напрямку Широкиного противник відкривав вогонь з автоматичних і протитанкових гранатометів та великокаліберних кулеметів. Поблизу Новолуганського російські найманці здійснили обстріл з гранатометів та стрілецької зброї. У бік Водяного Донецької області окупанти відкривали вогонь з протитанкових гранатометів, неподалік Зайцевого – з автоматичних станкових гранатометів», – ідеться в повідомленні.

Втрат серед військовослужбовців Об’єднаних сил унаслідок дій ворога немає.

Як зазначається, завдяки зусиллям військових рубежі українських підрозділів залишилися незмінними.

Станом на 7-му годину ранку 2 січня порушень режиму припинення вогню з боку російсько-окупаційних військ не зафіксовано.

«Військовослужбовці Об’єднаних сил контролюють ситуацію та продовжують виконувати завдання з відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації», – наголошують у штабі ООС.

 

У перший день року окупанти на Донбасі гатили з гранатометів й кулеметів 

СУБОТА, 1 СІЧНЯ 2022, 17:38. УП

Російсько-окупаційні війська від початку доби 1 січня чотири рази порушили режим припинення вогню, втрат серед бійців Збройних сил немає.

Джерело: вечірнє зведення штабу ООС

Деталі: У суботу збройні формування Російської Федерації на сході України здійснили 4 обстріли.

Так, у напрямку населеного пункту Широкине противник відкривав вогонь з автоматичних і протитанкових гранатометів та великокаліберних кулеметів.

Поблизу Новолуганського російські найманці здійснили обстріл з гранатометів та стрілецької зброї.

У бік Водяного, що на Донеччині, окупанти відкривали вогонь з протитанкових гранатометів.

Неподалік н.п. Зайцеве противник відкривав вогонь з автоматичних станкових гранатометів.

Дослівно: “Втрат серед військовослужбовців Об’єднаних сил внаслідок дій ворога немає. Завдяки зусиллям наших воїнів рубежі українських підрозділів залишилися незмінними. Підрозділи Об’єднаних сил контролюють ситуацію та продовжують виконувати завдання з відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації”.

 

У Франківську відкрили Дзвін Пам’яті за загиблими воїнами

02.01.2022 01:05

У Меморіальному сквері Івано-Франківська відбулася церемонія відкриття Дзвона Пам’яті та молитва за загиблими воїнами.

Про у Фейсбуці повідомила голова Івано-Франківської ОДА Світлана Онищук, передає Укрінформ.

«Розпочинаємо рік з молитви за загиблими воїнами. У перший день нового року, у Меморіальному сквері Івано-Франківська урочисто відкрили та освятили Дзвін Пам’яті», – написала Онищук.

Вона зазначила, що відтепер тут щомісяця проходитиме церемоніал вшанування захисників та захисниць України, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави.

Як пояснила очільниця ОДА, Дзвін Пам’яті лунатиме стільки разів, скільки жителів Прикарпаття загинули від початку бойових дій на сході України в тому чи іншому місяці.

 

Україна закрила суднам Росії доступ до своїх внутрішніх вод

01.01.2022 14:37

В Україні 1 січня набув чинності закон, який забороняє російським суднам доступ до внутрішніх вод України.

Як передає Укрінформ, відповідний документ опубліковано на сайті Верховної Ради України.

Згідно із законом, забороняється доступ до внутрішніх вод України суднам під прапором держави-агресора, які перевозять пасажирів і вантаж між річковими портами. Також забороняються каботажні рейси суден під російським прапором.

Зокрема, заборонено реєстрацію російських плавальних засобів у Державному судновому реєстрі України.

Згідно з документом, до внутрішніх вод країни належать такі річки, як Дністер, Дунай та Дніпро.

Як повідомляв Укрінформ, 9 грудня Федеральна служба безпеки Росії заявила, що український корабель “Донбас” пливе у напрямку до Керченської протоки. У пресслужбі ООС назвали заяви ФСБ РФ фейковими й наголосили, що судно ВМС ЗСУ “Донбас” виконує завдання у своїх територіальних водах і не заходило “у чутливі зони”, а тепер повертається на базу. Міністр оборони Олексій Резніков заявив, що такі повідомлення з боку Росії є інформаційною атакою.

 

З Білорусі до Польщі знову проривалися мігранти – на кордоні пошкодили загородження

01.01.2022 17:22

За минулу добу, 31 грудня, 44 мігранти з Близького Сходу намагалися перетнути польсько-білоруський кордон.

Про це інформує у Твіттері Прикордонна служба Польщі, передає Укрінформ.

“В останній день 2021 року польсько-білоруський кордон намагалися нелегально перетнути 44 особи”, – йдеться у повідомленні.

На відрізку, що охороняється прикордонною заставою у Ліпську, до кордону підходила група з 20 іноземців. Водночас на лінії кордону, що охороняється прикордонним загоном у Наревці, було пошкоджено колючий дріт загородження.

Як повідомлялося, Польща та країни Балтії звинувачують Білорусь та РФ у гібридній агресії із застосуванням штучно створеного міграційного потоку на кордоні.

Польща частково закрила пункти пропуску на кордоні з Білоруссю, збудувала тимчасові загородження з колючого дроту. До середини наступного року Варшава планує побудувати постійне загородження на кордоні з Білоруссю завдовжки майже 200 км та заввишки понад 5 метрів.

Загалом у 2021 році польсько-білоруський кордон намагалися перетнути 39,7 тис. нелегальних мігрантів, у грудні – 1,7 тис.

 

Прикордонники в Новий рік затримали нелегальних мігрантів, що прямували до ЄС

СУБОТА, 1 СІЧНЯ 2022, 12:00. УП

На Львівщині та Закарпатті у новорічне свято прикордонники затримали шістьох нелегальних мігрантів із Туреччини, Алжиру та Марокко, які намагалися потрапити в країни ЄС.

Джерело: Державна прикордонна служба України

Деталі: Зокрема наряд відділу “Рава-Руська” за інформацією місцевого жителя, за 1,5 км від держрубежу, затримав двох громадян Туреччини. Прикордонники відділу “Новоселиця”, також завдяки повідомленню місцевого мешканця, за 3 км від кордону, виявили двох громадян Алжиру. Крім того, військовослужбовці відділу “Ужгород”, після спрацювання сигналізаційного комплексу, біля кордону викрили двох марокканців.

Усіх затриманих нелегальних мігрантів доставили в прикордонні підрозділи Львівського та Чопського загонів для притягнення їх до відповідальності за ч.2 ст.204-1 КУпАП.

У повідомленні не вказується, трапилися ці спроби нелегального перетину кордону 31 грудня, чи 1 січня.

Разом з тим, повідомляється, що упродовж новорічної доби відмовлено у пропуску в Україну 137 особам, із них – 26 потенційним нелегальним мігрантам, виявлено 22 недійсних документи. Також затримано 9 осіб за спробу незаконного перетинання державного кордону.

На в’їзд та виїзд з України прикордонники оформили 86,4 тис. громадян. Зокрема в нашу державу прослідувало 49,3 тис. осіб, а з України – 37,1 тис. осіб. Також протягом доби оформлено 16,1 тис. транспортних засобів.

Кордон держави посилено охороняли близько 3,5 тис. прикордонних нарядів.

 

Пам’ять Бандери вшанували масовими акціями у 20 регіонах – Нацполіція

01.01.2022 23:01

Заходи з нагоди відзначення 113-ї річниці від дня народження Степана Бандери відбулися у 20 регіонах України,  у них взяли  близько 3,5 тисяч громадян.

Про це повідомляє Управління комунікації Нацполіції, передає Укрінформ.

За інформацією правоохоронців, загалом у державі відбулося 56 масових заходів у 20  регіонах. Їх учасниками стали приблизно 3,5 тисячі осіб.

Публічний порядок та безпеку людей забезпечували поліцейські та  військовослужбовці Національної гвардії.

Наголошується, що всі акції відбулися без порушень.

«Поліцейські продовжують нести службу у посиленому режимі та забезпечувати публічний порядок під час святкових заходів», – наголосили у Нацполіції.

Як відомо, 1 січня 2022 року минає 113-та річниця від дня народження теоретика та ідеолога українського національного руху, голови Проводу ОУН(б) Степана Бандери.

Степан Бандера разом з Ярославом Стецьком був автором Акта відновлення Української держави 30 червня 1941 року. У липні 1941 року нацисти взяли його під домашній арешт, а згодом відправили до концтабору Заксенхаузен. У вересні 1944 року Бандеру звільнили, запропонувавши участь у керівництві антирадянського збройного руху в тилу Червоної армії, однак він не погодився на співпрацю з гітлерівцями.

Бандера загинув 15 жовтня 1959 року від рук агента КДБ Сташинського. Похований у Мюнхені.

Націоналістичні організації традиційно 1 січня проводять смолоскипну ходу з нагоди річниці від дня народження Бандери.

 

У Києві завершилася смолоскипна хода до дня народження Степана Бандери

01.01.2022 21:58

У Києві завершилася смолоскипна хода до 113-річчя з дня народження Степана Бандери

Про це повідомляє Суспільне.

На вулиці Банковій учасники ходи провели молебень та віче.

До учасників акції вийшов представник Офісу президента, якому передали звернення щодо присвоєння Мирославу Симчичу звання Героя України. Його пообіцяли розглянути та надати відповідь до 4 січня.

Як повідомлялося, у Києві стартувала смолоскипна хода, приурочена до дня народження Степана Бандери.

1 січня 2022 року минає 113-та річниця від дня народження українського політичного діяча, теоретика та ідеолога українського національного руху ХХ століття, голови Проводу ОУН(б) Степана Бандери.

Бандера разом із Ярославом Стецьком був автором Акта відновлення Української держави 30 червня 1941 року. У липні 1941 року нацисти помістили Бандеру під домашній арешт, а згодом відправили до концтабору Заксенхаузен. Його звільнили у вересні 1944 року та запропонували участь у керівництві антирадянського збройного руху в тилу Червоної армії, однак Бандера на співпрацю з гітлерівцями не погодився.

Він загинув 15 жовтня 1959 року від рук агента КДБ Богдана Сташинського. Похований Бандера у Мюнхені.

Націоналістичні організації традиційно 1 січня проводять смолоскипну ходу на вшанування річниці від дня народження Бандери.

 

Учасники смолоскипної ходи прийшли під ОП

01.01.2022 19:46

У Києві смолоскипна хода, приурочена до дня народження Степана Бандери, прийшла під Офіс Президента.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

Учасники ходи прийшли на Банкову з вимогою присвоїти звання Героя України ветерану Української повстанської армії Мирославу Симчичу.

Хода розпочалася у парку імені Тараса Шевченка біля пам’ятника Кобзареві. Учасники акції пройшли вулицею Володимирською до бульвару Тараса Шевченка, потім до вулиці Хрещатик. Традиційно марш мали закінчити на Майдані Незалежності, але в останній момент вирішили піти під Офіс Президента.

Біля Офісу Президента вишикувалась колона з правоохоронців.

На марш прийшли близько однієї тисячі людей.

Наразі акція проходить спокійно, без сутичок.

Як повідомлялося, у Києві стартувала смолоскипна хода, приурочена до дня народження Степана Бандери.

1 січня 2022 року минає 113-та річниця від дня народження українського політичного діяча, теоретика та ідеолога українського національного руху ХХ століття, голови Проводу ОУН(б) Степана Бандери.

Бандера разом із Ярославом Стецьком був автором Акта відновлення Української держави 30 червня 1941 року. У липні 1941 року нацисти помістили Бандеру під домашній арешт, а згодом відправили до концтабору Заксенхаузен. Його звільнили у вересні 1944 року та запропонували участь у керівництві антирадянського збройного руху в тилу Червоної армії, однак Бандера на співпрацю з гітлерівцями не погодився.

Він загинув 15 жовтня 1959 року від рук агента КДБ Богдана Сташинського. Похований Бандера у Мюнхені.

Націоналістичні організації традиційно 1 січня проводять смолоскипну ходу на вшанування річниці від дня народження Бандери.

 

Києвом рушив смолоскипний марш Бандери

СУБОТА, 1 СІЧНЯ 2022, 18:07  УП

Центром Києва рушив кількатисячний марш до дня народження Степана Бандери.

Джерело: кореспондент УП

Деталі: Марш честі та Гідності 1 січня став уже традиційним. Кияни та гості міста смолоскипною ходою вшановують 113-й день народження провідника. Кілька тисяч людей рушили з парку Шевченка до Майдану Незалежності. Колону очолюють націоналісти з портретом провідника ОУН та священнослужителі ПЦУ.

Під пісню “Батько наш Бандера”, яка вже стала хітом, колона людей йде традиційним маршрутом через центральні вулиці Києва.

Учасники акції тримають українські та червоно-чорні прапори, портрети провідників національно-визвольних змагань. Вигукують “ОУН-УПА державне визнання”, “Путін х@йло”, “Слава Україні – Героям слава”, “Пам’ятай чужинець – тут господар українець”.

Колону супроводжує поліція.

Кінцева точка ходи – Майдан Незалежності, де відбудеться невелике Віче.

 

Фольклористка розповіла, як з’явилася пісня «Батько наш — Бандера»

01.01.2022 18:52

Пісня «Батько наш Бандера, Україна — мати», яка стала трендовою завдяки флешмобу українських користувачів у TikTok, а потім поширилася в інших соцмережах й навіть прозвучала у Верховній Раді, є новотвором.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє НВ з посиланням на фольклористку Інституту філології КНУ Ярину Закальську.

Вона зазначила, що це частково перероблені на сучасний лад традиційні пісні, а частково — створені заново. «Виникає цей текст десь разом із проголошенням незалежності України, коли стало можливим відкриття широкого пласту такого фольклору, коли ім’я Степана Бандери вже не було цензуроване радянською владою і коли відбулося загальнонаціональне піднесення», — сказала Закальська.

Вона також додала, що це варіант пісні УПА «Ой у лісі, лісі, під дубом зеленим, там лежить повстанець тяженько ранений». За мелодією оригінальна і нова пісні майже однакові, проте дещо відрізняються тексти.

Вперше цю пісню виконали священники тернопільської єпархії, повідомив священнослужитель Олег Луцан, учасник хору Пентархія.

Як повідомлялося, 1 січня 2022 року минає 113-та річниця від дня народження українського політичного діяча, теоретика та ідеолога українського національного руху ХХ століття, голови Проводу ОУН(б) Степана Бандери.

Бандера разом із Ярославом Стецьком був автором Акта відновлення Української держави 30 червня 1941 року. У липні 1941 року нацисти помістили Бандеру під домашній арешт, а згодом відправили до концтабору Заксенхаузен. Його звільнили у вересні 1944 року та запропонували участь у керівництві антирадянського збройного руху в тилу Червоної армії, однак Бандера на співпрацю з гітлерівцями не погодився.

Він загинув 15 жовтня 1959 року від рук агента КДБ Богдана Сташинського. Похований Бандера у Мюнхені.

Націоналістичні організації традиційно 1 січня проводять смолоскипну ходу на вшанування річниці від дня народження Бандери.

 

У Хмельницькому влаштували музичний флешмоб на честь Степана Бандери

01.01.2022 15:56

У Хмельницькому в день народження Степана Бандери повісили великий банер із його зображенням на одному із торгівельних центрів, а також влаштували музичний флешмоб на честь політичного діяча.

Як передає Укрінформ, про це повідомляють місцеві ЗМІ.

«У день народження Степана Бандери, який відзначають сьогодні, 1 січня, хмельничани влаштували музичний флешмоб під величезним банером з портретом борця за незалежність України, який з’явився в обласному центрі 31 грудня», – йдеться у повідомленні.

Зазначається, що квінтет «Мікст» виконав пісню «Батько наш – Бандера, Україна – мати».

З нагоди дня народження Степана Бандери головну пішохідну вулицю міста Проскурівську прикрасили червоно-чорними кольорами.

Степан Бандера – політичний діяч, ідеолог і теоретик українського національно-визвольного руху, один з лідерів «Організації українських націоналістів» народився 1 січня 1909 року в с. Старий Угринів, нині Калуського району Івано-Франківської області, Україна (тоді Калуський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина).

 

Набув чинності закон про національний спротив

СУБОТА, 1 СІЧНЯ 2022, 11:21. УП

В Україні набув чинності закон “Про основи національного спротиву”, прийнятий парламентом і підписаний президентом влітку цього року.

Джерело: УП

Деталі: Документ урегульовує розвиток територіальної оборони, організації руху опору і відповідної підготовки громадян України до національного спротиву.

Чисельність ЗСУ збільшується на 11 тис.: 10 тис. – для військ територіальної оборони і 1 тис. – для сил спеціальних операцій.

Сили територіальної оборони виводяться зі складу сухопутних військ ЗСУ і отримають окреме фінансування. Саме їм відводиться провідна роль в організації та виконанні завдань територіальної оборони України.

Закон визначає такі поняття як “національний спротив”, “територіальна оборона”, “рух опору”, “добровольче формування територіальної громади” тощо.

Як зазначав президент Володимир Зеленський, заходи національного спротиву здійснюватимуться як на підконтрольній, так і на тимчасово окупованих територіях нашої держави.

За його словами, закон “Про основи національного спротиву” дає змогу в разі потреби залучити все населення України до захисту рідної землі.

Що передувало: 1 січня президент Володимир Зеленський призначив Юрія Галушкіна командувачем Сил територіальної оборони Збройних cил України.

Передісторія:

25 травня президент Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради закон про основи національного спротиву і у зв’язку з ним пропонував збільшити чисельність Збройних сил України на 11 тисяч військовослужбовців.

16 липня парламент остаточно ухвалив президентський законопроєкт №5557 про основи національного спротиву.

29 липня президент підписав цей закон.

 

Законопроєкти про колаборантів потребують доопрацювання – Верещук 

01.01.2022 15:25

Віцепрем’єр-міністр – міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук вважає, що зареєстровані у Верховній Раді законопроєкти про колаборантів потребують доопрацювання.

Таку думку Верещук висловила в інтерв’ю “НВ”.

У відповідь на запитання про її ставлення до законопроєктів про колаборантів Верещук сказала: “Нам потрібна стратегія в даному випадку. Ми маємо стратегію перехідного правосуддя, є відповідний законопроєкт. Він містить норми, які стосуються теми, яку ми зараз обговорюємо. На сьогодні немає розробленого законопроєкту (про колаборантів), який був би єдиним, немає консенсусу. Ми зараз говоримо про низку законопроєктів, зокрема які будуть включати й ці питання. Коли ми говоримо про колаборантів, то ми виокремлюємо лише одну частину людей. Україна має визначитися, що є колаборацією, хто буде вважатися колаборантами, яка категорія людей ніколи не буде піддана амністії. Ми зараз це теж обговорюємо на робочих групах, які я ініціюю. Ми маємо можливість обговорити це з Радою Європи, з іншими партнерами, які допомагають нам. Що таке амністія? Нам чітко треба зробити перший крок. Він має бути таким: суспільство в Україні має чітко знати, хто ніколи не підпадатиме під амністію, які люди будуть нести відповідальність за те, що вони взяли до рук зброю проти України; хто та як буде нести відповідальність після деокупації. Тоді будуть відповіді на те, хто такий колаборант чи колаборантка”.

На переконання Верещук, “потрібно накопичити досвід і потім у формі законопроєкту подати. На сьогодні ті депутатські законопроєкти (кажу щиро про своїх колег) не є допрацьованими — треба допрацьовувати”.

Як повідомлялося, на початку 2021 року у Верховній Раді України було зареєстровано три законопроєкти про встановлення кримінальної відповідальності за «колабораціонізм»: №5135 від 23.02.2021 (автори законопроєкту – Петро Порошенко, Ірина Геращенко, Артур Герасимов та інші народні депутати від політичних фракцій «Європейська солідарність», «Голос», «Слуга народу»; всього 37 осіб), №5143 від 24.02.2021 (автори законопроєкту – Єгор Чернєв, Микита Потураєв, Єлизавета Ясько та інші народні депутати, переважно від фракції «Слуга народу»; всього 37 осіб) та №5144 від 24.02.2021 (автори законопроєкту – Єгор Чернєв, Євгенія Кравчук, Микита Потураєв та інші народні депутати, переважно від фракції «Слуга народу»; всього 37 осіб). Ще раніше, у ІХ скликанні парламенту, було зареєстровано законопроєкт №2549 від 06.12.2019 (авторка законопроєкту – Оксана Савчук, позафракційна).

 

Верещук анонсувала цього року три тисячі квартир для переселенців

01.01.2022 14:51

У 2022 році держава планує купити три тисячі квартир для внутрішньо переміщених осіб.

Про це повідомила віцепрем’єр-міністр – міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук в інтерв’ю “НВ”.

Відповідаючи на запитання, скільки державного житла побудували за 2021 рік для внутрішньо переміщених осіб, міністр сказала: “Держава не будує, ми купуємо. Йдеться про сотні (квартир), а треба, щоб йшлося про тисячі”.

Разом з тим Верещук повідомила, що в 2022 році планується закупити 3000 квартир. “Це дуже амбітно, але я сподіваюся, ми зможемо виконати — три тисячі квартир”, – додала вона.

За словами міністра, наразі “дуже мала кількість ВПО отримала житло або можливість взяти іпотеку під доступний відсоток. Йдеться про тих, що у нас у реєстрі внутрішньо переміщених осіб”, – уточнила Верещук. За її даними, це менше, ніж півтора мільйона людей. “Але не питання – скільки тих людей. Потрібно проводити верифікацію і розуміти, хто дійсно потребує уваги і допомоги, а хто, можливо, забезпечений і може собі дозволити не отримувати допомоги від держави. Є дуже багато самодостатніх людей, які навіть допомагають іншим”, – заявила міністр.

Також вона нагадала, що “ми маємо стратегію щодо внутрішньо переміщених осіб. Там є сім чітких цілей. Зокрема, це житло, робота, великий акцент на молоді. Ми маємо два освітні центри — Крим-Україна і Донбас-Україна, — які допомагають молоді, яка хоче до нас приїхати і вступити, отримати допомогу: можливість пільгового вступу; навчальний процес, який включає і соціалізацію; викладання української мови. Нещодавно була (ухвалена) постанова, ми її зініціювали в Міністерстві, яка збільшує виплати стипендії таким людям. Це дуже важливо для них, бо подекуди вони живуть за цю стипендію і не мають більше доходів. Позаяк батьки залишаються там, вони можуть лише один раз перетнути КПВВ і тут жити. У такий спосіб ми намагаємося залучити таких людей, мотивувати їх не йти в російську армію і потім не воювати”.

Як повідомляв Укрінформ, раніше Верещук заявила, що жителі окупованих територій не нестимуть відповідальності за отримування російських паспортів під примусом. Разом з тим вона нагадала, що Україна не визнає і не визнаватиме російських паспортів, виданих жителям тимчасово окупованих територій.

 

Верещук заявляє, що жителів окупованих територій не каратимуть за нав’язані паспорти РФ

01.01.2022 14:32

Україна не визнає і не визнаватиме російських паспортів, виданих жителям тимчасово окупованих територій. Люди, які вимушені були отримати такий паспорт, не нестимуть відповідальності за це.

Про це повідомила віцепрем’єр-міністр – міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук в інтерв’ю “НВ”.

Зокрема, на запитання про те, чи хочуть реінтеграції люди, які отримали такі паспорти в ОРДЛО, Верещук відповіла: “Ми маємо створити умови, щоб ті люди, які хочуть реінтеграції, мали такий вибір. Вони мають мати шанс. Я їжджу на Донеччину, на Луганщину. За добрий місяць перебування на посаді я тричі була на Луганщині, була і на Донеччині, і на Херсонщині, бо кримський напрямок теж варто не забувати. Це прифронтова зона, лінія дотику. Це ті населені пункти, які розділені, наприклад, Золоте — їх є п’ять: якась частина тут, а якась частина там. І тут Україна, і там Україна, але, на жаль, зараз вони розділені лінією, яка розділяє і сім’ї. Тому всі, хто хочуть повернутись, повинні мати таку можливість. Усі, хто хочуть, щоб їх діти навчалися в українських ВНЗ, а потім працювали в Україні, вони мають мати таку можливість. Вони мають розуміти, які центри, і де діють. Вони мають розуміти, куди вони можуть приїхати, і хто їх тут зустріне, хто їм допоможе з супроводом, зокрема й адміністративним. Таких людей дуже багато”.

Верещук також зазначила: “Якщо ми говоримо про паспортизацію. Чи ми визнаємо такі паспорти? Ні, не визнаємо і визнавати не будемо. Чи будуть люди нести відповідальність, які, ймовірно, отримали такий паспорт, написавши заяву? Ні, вони не будуть нести відповідальність. Відповідальність буде нести Російська Федерація: вона порушує міжнародне право, вона порушує законодавство України. А людей я сприймаю як заручників: вони там змушені жити й не мають можливості виїхати”.

За словами Верещук, “… вони не з власної волі беруть (російські паспорти – ред.). Думаю, що Росія примушує людей. Я маю на увазі спосіб, коли вони не можуть отримати, наприклад, освіти. Там — Російська Федерація: (люди – ред.) не мають доступу до роботи, до робочих місць. Звичайно, можна і треба залишатись українським громадянином. Не варто відриватися від українського законодавства, не варто повністю розривати зв’язки, бо ми все одно деокупуємо цю територію, все одно є і буде Україна”.

“Очевидно, на сьогодні люди — заручники, вони мусять виживати. Я не можу їх звинувачувати в тому, що, до прикладу, залишилися пенсіонери, які не мали, куди виїхати, або виїхали й повернулись. Знаю багато випадків, коли люди не знайшли себе за роки війни на території, яка зараз підконтрольна Україні. Ми говоримо про Львів, Харків, Запоріжжя. Вони не змогли отримати житло, не змогли себе забезпечити, і повернулися туди, бо не мали достойної роботи, яка б допомогла їм тут вижити. І звинувачувати їх зараз я не можу і не буду”, – наголосила міністр.

На кінець листопада 2021 року, за інформацією Офісу українського омбудсмена Людмили Денісової, кількість російських паспортів в ОРДЛО становила 1,4 млн.

 

В ОРДЛО проживають близько 2 мільйонів людей, точніше порахувати неможливо – Верещук

01.01.2022 14:12

На тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей проживає приблизно 2 млн людей, точну кількість неможливо порахувати.

Про це повідомила віцепрем’єр-міністр – міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ірина Верещук в інтерв’ю «НВ».

Зокрема, на запитання: «Раніше Олексій Резніков сказав, що на травень 2020 року в ОРДЛО проживало 1,6 млн людей. ООН у 2019 році рахували за кількістю спожитої води і говорили, що там 2,8 млн. За вашими даними, скільки людей там проживає?» Верещук відповіла: «У мене немає таких даних». За її словами, кількість людей на тимчасово окупованих територіях неможливо точно порахувати. При цьому Верещук сказала, що в ОРДЛО проживають приблизно два мільйони осіб.

Як повідомляв Укрінформ, 30 листопада Верховна Рада ухвалила закон, що сприятиме особам, які проживають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, АР Крим та Севастополі в отриманні документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її статус, із внесеними до них відомостями про зареєстроване місце проживання на цих територіях. За відповідний законопроєкт №4564 проголосували 299 народних депутатів.

 

В Україні цьогоріч відбудеться дев’ять багатонаціональних військових навчань

01.01.2022 15:26

У поточному 2022 році на території України відбудеться 9 багатонаціональних військових навчань, участь в яких візьмуть десятки тисяч військових країн-членів НАТО. На ці потреба в українському бюджеті передбачено понад 100 млн грн.

Як передає Укрінформ, про це йдеться у Законі «Про схвалення рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2022 році для участі у багатонаціональних навчаннях».

Зокрема, українські ЗСУ візьмуть участь у наступних навчаннях:

«Об’єднані Зусилля – 2022» лютий – грудень 2022, участь візьмуть 12 500 військових;

“Репід Трайдент – 2022” березень – грудень 2022, 8 500 військових;

“Козак Мейс – 2022” березень – грудень 2022, 5 500 військових;

“Світла лавина – 2022” лютий – грудень, до 1300 бійців;

“Сільвер Сейбер – 2022” 3 етапи, до 5 500 учасників; “Сі Бриз – 2022” березень – грудень, до 7500 військових;

“Ріверайн – 2022” українсько-румунські навчання, березень – грудень, до 400 вояків;

“Кленова Арка – 2022” березень – грудень, до 3 700 учасників; “Вікінг – 2022” лютий – грудень, до 200 вояків.

На фінансування витрат, пов’язаних із підготовкою та проведенням навчань на території України та поза її межами, у 2022 році передбачено 106 548, 33 тис. гривень (52 072,59 тис. гривень на території України).

Як повідомляв Укрінформ, 14 грудня Верховна Рада схвалила рішення Президента Володимира Зеленського щодо допуску підрозділів збройних сил іноземних держав на територію України у 2022 році для участі у багатонаціональних навчаннях.

 

Вимоги Кремля обмежити розширення НАТО непокоять Європу – президент Фінляндії

01.01.2022 18:37

Вимоги керівництва РФ до США та НАТО зупинити розширення альянсу викликають тривогу в Європі, заявив у новорічному зверненні президент Фінляндії Саулі Нііністьо.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Yle.

«Уявлення про сфери інтересів застаріли», – сказав Нііністьо, а останні ультиматуми РФ до США та НАТО щодо подальшого розширення альянсу також стосуються Європи.

При цьому Ніїністьо закликав ЄС зайняти більш активну позицію, заявивши, що Європа повинна робити більше, ніж просто «прислухатися».

«Суверенітет кількох країн-членів (ЄС – ред.), а також Швеції та Фінляндії, оскаржується з-за меж Спільноти. Це робить ЄС залученою в ситуацію стороною. ЄС повинен не обмежуватися роллю лише технічного координатора санкцій», – пояснив президент.

Також Ніїністьо підтвердив можливість для Фінляндії подати заявку на членство у НАТО.

«Простір для маневру та свобода вибору Фінляндії також передбачають можливість військового приєднання та подання заявки на членство у НАТО, якщо ми самі так вирішимо», – сказав президент Фінляндії.

 

Окрім 300 мільйонів, Україна отримає від США й іншу допомогу – Маркарова

СУБОТА, 1 СІЧНЯ 2022, 15:21. УП

Цьогоріч Україна, крім запланованих 300 мільйонів доларів, очікує отримати від США й іншу допомогу, деталі якої поки розкривати рано.

Джерело: посол України у США Оксана Маркарова в інтерв’ю Радіо Свобода

Пряма мова: “Є безпосередньо пряма допомога, яку нам надають США через свій бюджет – на 2022 рік ця сума вже більша, тобто її збільшено до 300 мільйонів.

І компонент, який може йти на летальну оборону зброю, теж збільшений. Це та сума, яка закладається на рік, і по якій наші оборонні відомства співпрацюють один з одним, визначають, що саме буде входити в цю частину.

Є друга частина допомоги. І це якраз ця допомога, по якій ми отримуємо тренінги спільні, озброєння, “Джавеліни”… Щось таке, про що не можна говорити. Але ми будемо дуже намагатися, щоб розширювався перелік тієї захисної зброї, яку ми можемо отримати”.

Деталі: За її словами, ще однією частиною взаємодії США і України є активізація у сфері військово-технічного співробітництва.

“Це співпраця по лінії “Укроборонпрому”, Міністерства промисловості, там, де ми співпрацюємо з компаніями сектору оборони, і де ми можемо робити спільні проєкти, купувати деякі речі, які нам потрібні. Є ще два шляхи, як ми співпрацюємо зі США. І він вже був використаний (під час візиту в минулому році було показано, як це швидко може бути), коли президент США своїм указом виділяє додаткову допомогу. Це додатково до тих коштів, які закладені в бюджеті”, – зауважила Маркарова.

Що передувало: У понеділок президент США Джо Байден підписавоборонний бюджет США на 2022 фінансовий рік, який, серед іншого, передбачає виділення 300 мільйонів доларів на Ініціативу сприяння безпеці України з підтримки Збройних сил.

 

Загроза вторгнення в Україну: в Росії вже заговорили про ймовірний зрив переговорів зі США

СУБОТА, 1 СІЧНЯ 2022, 16:39. УП

Ексчиновники США у сфері нацбезпеки та експерти щодо Росії закликали Вашингтон опублікувати список санкцій на випадок повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Російський високопосадовець заявив, що оприлюднення такої інформації нібито може зірвати переговори.

Джерело: голова комісії Ради Федерації РФ з інформаційної політики та взаємодії зі ЗМІ Олексій Пушков у своєму Telegram

Пряма мова: “Публікація списку артиросійських санкцій, яку вимагають від Байдена експосли США в Москві, має зіграти підривну роль на переговорах про гарантії безпеки. Це і є їхнє головне призначення”.

Деталі: Російський чиновник назвав “пекельними санкціями” можливі обмежувальні заходи, до яких готовий вдатися Вашингтон у разі нової агресії Москви проти України.

За словами Пушкова, загроза нових санкцій – “вірний засіб зриву переговорів”.

Передісторія: Заяву із закликом до Вашингтона опублікувати список можливих санкцій підписали кілька колишніх послів США, у тому числі експосли в Україні Стівен Пайфер та Джон Хербст, а також експосли в Росії Майкл Макфол та Олександр Вершбоу, та Деніел Фрід – колишній посол США у Польщі, який був головним радником зі Східної Європи президентів Барака Обами, Джорджа Буша та Білла Клінтона.

Заява дослівно: “Ми вважаємо, що Сполученим Штатам слід у тісній консультації зі своїми союзниками щодо НАТО та з Україною негайно вжити заходів, щоб вплинути на розрахунки Кремля про витрати та вигоди, перш ніж російське керівництво зробить вибір на користь подальшої військової ескалації”.

Нагадаємо:

Президент Росії Володимир Путін сказав у розмові з президентом США Джо Байденом, що санкції проти РФ можуть призвести до розриву відносин між країнами.

Переговори між США і Росією, яка висунула вимогу не приймати Україну в НАТО, плануються 10 січня.

 

Колишні чиновники та посли США закликають оприлюднити можливі санкції проти РФ

СУБОТА, 1 СІЧНЯ 2022, 10:09. УП

Група з 24 колишніх чиновників США у сфері нацбезпеки та експертів щодо Росії закликала Вашингтон оприлюднити заходи, узгоджені на випадок нового нападу РФ на Україну.

Джерело: Associated Press

Деталі: До групи підписантів входять кілька офіційних осіб, які працювали в адміністраціях Барака Обами, Джорджа Буша та Білла Клінтона.

Заяву підписали кілька колишніх послів США, зокрема екс-посли в Україні Стівен Пайфер та Джон Хербст, екс-посли в Росії Майкл Макфол та Олександр Вершбоу, а також Деніел Фрід – колишній посол США у Польщі, який був головним радником зі Східної Європи президентів Барака Обами, Джорджа Буша та Білла Клінтона.

Дослівно заява: “Ми вважаємо, що Сполученим Штатам слід, у тісній консультації зі своїми союзниками по НАТО та з Україною, негайно вжити заходів, щоб вплинути на розрахунки Кремля про витрати та вигоди, перш ніж російське керівництво зробить вибір на користь подальшої військової ескалації”.

“Така відповідь включатиме пакет серйозних і болючих санкцій, які будуть застосовані негайно, якщо Росія нападе на Україну. В ідеалі, план цих санкцій слід повідомити Москві зараз, щоб Кремль мав чітке уявлення про масштаби економічного удару, з яким він зіткнеться”.

Що передувало: 30 грудня президент США Джо Байден і президент Росії Володимир Путін провели другу телефонну розмову у цьому місяці. Розмова тривала 50 хвилин. Серед іншого обговорювалося загострення навколо України.

За словами Байдена, він сказав Путіну, що кроки проти України призведуть до санкцій і посилення присутності США в Європі.

Байден і Путін 7 грудня провели віртуальні переговори, вони спілкувались понад дві години. Основною темою було нарощування російських військ на кордоні з Україною. Тоді Путін висунув вимогу так званих “гарантій безпеки” для Росії.

 

Німеччина почала головування у Групі семи

СУБОТА, 1 СІЧНЯ 2022, 14:38. УП

Німеччина з 1 січня на один рік стала головуючою країною у Групі семи (G7), після головування Британії у 2021 році.

Про це повідомляє “Європейська правда“.

Німеччина як головуюча країна буде приймати щорічний саміт лідерів країн G7 – Британії, Італії, Канади, Німеччини, США, Франції та Японії – у 2022 році. Він планується 26-28 червня у баварських Альпах у замку Ельмау, як і під час попереднього головування Німеччини у 2015 році.

“Ми зробимо якнайбільше під час нашого головування, аби забезпечити лідерську роль цих країн у питаннях кліматичної нейтральності та справедливості у світі”, – зазначив канцлер Німеччини Олаф Шольц.

У 2023 році головування у G7 перейде до Японії.

Нагадаємо, нещодавно глава МЗС Німеччини заявила, що в осяжному майбутньому не бачить можливості повернення Росії у цей формат.

 

Польща почала головування в ОБСЄ

СУБОТА, 1 СІЧНЯ 2022, 13:29. УП

Польща з 1 січня 2022 року почала головування в Організації безпеки та співробітництва у Європі на один рік.

Про це повідомляє “Європейська правда“.

За ротаційним принципом, на 2021 рік очільником ОБСЄ став міністр закордонних справ Польщі Збігнєв Рау. Польща під час свого головування планує зосередитись на досягненні прогресу у мирному врегулюванні конфліктів.

Збігнєв Рау зазначив, що для Польщі буде ключовою метою забезпечити дотримання фундаментальних принципів і зобов’язань ОБСЄ, закладених у Гельсінському заключному акті і подальших документах. “Справжній діалог між країнами-учасницями має грунтуватися на принципах міжнародного права і відданості існуючим механізмам ОБСЄ”, – сказав він.

Збігнєв Рау окреслить пріоритети польського головування на засіданні Постійної ради ОБСЄ у Відні 13 січня.

“Вітаю колегу та друга Збігнєва Рау з початком головування Польщі в ОБСЄ. Очікую на плідну співпрацю задля захисту принципів ОБСЄ, зокрема права держав обирати власне майбутнє, відновлення поваги до міжнародного права та територіальної цілісності України”, – прокоментував міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба.

Congratulations to @RauZbigniew on assuming the OSCE Chairpersonship. Looking forward to working together on defending OSCE commitments, including the sovereign right of states to choose their future, restoring respect for international law and Ukraine’s territorial integrity.

— Dmytro Kuleba (@DmytroKuleba) January 1, 2022

Нагадаємо, у 2021 році в ОБСЄ головувала дружня до України Швеція.

 

Франція почала головування у Раді ЄС

СУБОТА, 1 СІЧНЯ 2022, 10:51. УП

Франція почала своє півріччя головування у Раді Європейського Союзу після Словенії і обійматиме цю роль з 1 січня до 30 червня 2022 року.

Про це повідомляє “Європейська правда”.

Девізом, що окреслює ключові пріоритети, Франція обрала “Відновлення, сила та відчуття належності” – відновлення економіки та підтримка екологічної і цифрової трансформації, “силу” для захисту і просування своїх цінностей та інтересів, та “відчуття належності” у сенсі розвитку спільного європейського бачення.

“Якби мені потрібно було одним реченням переказати цілі нашого президентства з 1 січня до 30 червня, я б сказав, що нам потрібно рухатися від стану Європи, яка співпрацює у рамках своїх кордонів, до Європи, яка є потужним гравцем у світі, повністю суверенним і вільним вирішувати свою долю та робити свій вибір”, – заявив раніше президент Еммануель Макрон, презентуючи пріоритети французького головування.

У період головування Франції у Раді ЄС президент пообіцяв запустити реформу правил, що діють у Шенгенській зоні. Він виступив за створення спеціального механізму екстреної допомоги країнам-членам ЄС у разі міграційних криз на кордонах.

Виступаючи за “стратегічний суверенітет” ЄС, Макрон нагадав про концепцію автономної системи оборони 27 країн союзу, яку активно просуває Франція. Париж наполягає, що така система має бути доповненням, а не альтернативою НАТО.

Анонсував президент Франції і активізацію політики щодо Західних Балкан, закликавши ЄС “прояснити перспективи європейської інтеграції” Албанії, Боснії, Сербії, Чорногорії, Північної Македонії та Косово.

У майбутньому півріччі Франція також має намір досягти прогресу в переговорах щодо проєкту європейського Пакту з питань міграції та притулку.

Макрон запропонував також “переглянути бюджетні рамки” та правила Євросоюзу, створивши нову модель економічного зростання; приділити увагу регулюванню цифрової сфери та заходам Європейського зеленого курсу, зокрема, створенню механізмів, які б обмежили або зовсім виключили імпорт у ЄС продукції з високим “вуглецевим слідом”.

 

Франція на рік очолила сили швидкого реагування НАТО

СУБОТА, 1 СІЧНЯ 2022, 17:43. УП

Франція з 1 січня на один рік очолила сили швидкого реагування НАТО.

Про це йдеться у повідомленні Альянсу, пише “Європейська правда”.

Об’єднана оперативна група підвищеної готовності (VJTF) – Very High Readiness Joint Task Force (VJTF) – була створена у 2014 році у зв’язку з кризою на Близькому Сході та російською агресією проти України. Ця група може за лічені дні прибути на захист будь-кого із країн-членів Альянсу і має найвищу готовність серед усіх підрозділів сил реагування, що налічують близько 40 тисяч військових.

У 2022 році VJTF буде складатися із військових багатьох країн і налічувати кілька тисяч військовослужбовців.

“Ядром” сил стане франко-німецька бригада з 3500 військових, основну роль відіграватиме французький корпус швидкого реагування з Лілля. До сил швидкого реагування увійдуть також військові Польщі, Іспанії, Португалії та деяких інших країн.

Лідерство у VJTF змінюється щороку за ротаційним принципом. У 2021 році цю роль обіймала Туреччина, а в 2023 році Францію змінить Німеччина.

Наприкінці грудня ЗМІ з посиланням на джерела в Альянсі повідомляли, що командування НАТО вперше вжило конкретних заходів і підвищило боєготовність своїх сил швидкого реагування з огляду на розгортання російських сил навколо України.

Нагадаємо, головний дипломат ЄС запропонував до 2025 року створити для Євросоюзу власні сили швидкого реагування для відповіді на гібридні атаки проти блоку.

 

Зеленський спробує затягнути й конкурс на директора НАБУ – Шабунін

СУБОТА, 1 СІЧНЯ 2022, 13:58. УП

Керівник Центру протидії корупції Віталій Шабунін вважає, що команда президента Володимира Зеленського спробує затягнути конкурс на обрання директора НАБУ, який має відбутись навесні 2022 року, за тією ж схемою, за якою вже понад рік перешкоджає обранню нового керівника САП.

Джерело: Шабунін у статті ZN.UA

Дослівно: “Нічого доброго не варто чекати й від конкурсу на нового директора НАБУ. …Ми вже зараз чекаємо атак Банкової на цей конкурс. Вектори таких атак варіюватимуться від послужливого ОАСКу до зусиль конвертної, вибачте — парламентської більшості”.

Деталі: Повноваження чинного керівника НАБУ Артема Ситника спливають у квітні, відповідно процес відбору кандидатів на посаду мав би розпочатися вже в лютому.

І хоча у цьому випадку визначальний голос буде належати незалежним експертам, делегованим нашими міжнародними партнерами, команда Зеленського спробує зірвати і його, вважає Шабунін.

“Якщо ж кадрову незалежність САП і НАБУ вдасться зберегти, то команда Зеленського спробує нейтралізувати загрозу від них в інший спосіб. Наприклад, законодавчо наділити генерального прокурора правом на власний розсуд передавати справи НАБУ/САП іншим органам”, – прогнозує він.

Передісторія:

21 грудня члени комісії з обрання керівництва САП не змогли набрати достатньої кількості голосів для обрання очільника відомства. Проти цього голосували майже усі члени, обрані Верховною Радою.

24 грудня комісія знову не зібрала достатньої кількості голосів для обрання очільника відомства. Глава комісії не повідомила дату, коли проведуть наступне засідання.

Колишній очільник САП Назар Холодницький звільнився з посади у серпні 2020 року. Спеціальна антикорупційна прокуратура досі не має керівника.

 

Україна офіційно приєдналася до Групи Помпіду

01.01.2022 16:48

1 січня 2022 року набрав чинності Закон «Про приєднання України до Часткової угоди про створення Групи зі співробітництва у боротьбі проти зловживання наркотиками та їх незаконного обігу (Група Помпіду)».

Про це повідомляє Укрінформ з посиланням на сайт Верховної Ради України.

«Приєднатися до Часткової угоди про створення Групи зі співробітництва у боротьбі проти зловживання наркотиками та їх незаконного обігу (Група Помпіду), встановленої Резолюцією (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи, прийнятою 27 березня 1980 року на 317-му засіданні заступників міністрів (додається), зі змінами, внесеними Резолюцією (80) 15 Комітету Міністрів Ради Європи, прийнятою 17 вересня 1980 року на 322-му засіданні заступників міністрів (додається), яка набирає чинності для України з дати отримання Генеральним секретарем Ради Європи офіційного повідомлення про приєднання», – зазначається в законі, ухваленому 14 липня 2021 року.

27 березня 1980 року представники Бельгії, Данії, Франції, Федеративної Республіки Німеччина, Ірландії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Швеції, Туреччини та Сполученого Королівства вирішили створити групу зі співробітництва у боротьбі проти зловживання наркотиками та їх незаконного обігу (Група Помпіду), йдеться в резолюції Комітету міністрів РЄ.

Метою Групи Помпіду є здійснення всебічного вивчення проблем зловживання наркотиками та їх незаконного обігу.

Рішення про приєднання до Групи ухвалено після 10 років плідної співпраці між Україною та Групою Помпіду.

Україна приєдналася до Ради Європи у 1995 році і взяла на себе багато зобов’язань щодо верховенства права, демократії та прав людини. Приєднання до Групи Помпіду є подальшим кроком у вирішенні проблем, пов’язаних з наркотиками, на основі цінностей Ради Європи, зокрема шляхом інтеграції прав людини у всі етапи формування політики щодо наркотиків.

Посилення уваги до прав людини є одним із ключових елементів оновленого мандату Групи Помпіду, ухваленого у червні 2021 року з нагоди її 50-річчя, який також був поширений на звикання до дозволених речовин (наприклад, алкоголю чи тютюну) та нові форми залежностей (наприклад, азартні ігри в Інтернеті та онлайн ігри). У серпні 2021 року міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба направив лист генеральній секретарці Ради Європи Марії Пейчинович-Бурич, у якому повідомив її про рішення України приєднатися до Групи Помпіду з січня 2022 року. Участь українських експертів у роботі Групи сприятиме створенню та впровадженню програм лікування залежностей, догляду та реабілітації людей з розладами вживання наркотичних речовин, а також обміну інформацією про тенденції, пов’язані з торгівлею наркотиками та вживанням наркотиків.

 

Захід засудив рішення про ліквідацію «Меморіалу» в Росії

01.01.2022 14:51

Країни Євросоюзу, а також США, Австралія, Канада та Велика Британія виступили зі спільною заявою, яка засуджує рішення російського суду щодо ліквідації правоохоронної спілки «Меморіал», головною метою якої було розкриття злочинів сталінського режиму.

Як повідомляє Укрінформ, текст відповідного документа оприлюднений на сайті Європейської служби зовнішніх дій.

«Ми засуджуємо рішення двох судів в Росії щодо силового закриття Міжнародного Меморіалу та Центру захисту прав людини “Меморіал”. Протягом більш як трьох десятиліть Меморіал виконував унікальну роль з документування історичних злочинів та із відкриття та збереження пам’яті десятків мільйонів жертв політичних репресій у цій країні… Звинувачення російської влади в тому, що принципова та мирна робота Центру захисту прав людини Меморіал «виправдовувала екстремізм та тероризм», не можуть бути прийнятними. Робота Меморіалу ніколи раніше не була більш необхідною», – наголошується у заяві.

Документ нагадує, що Меморіал також невтомно захищав права людини в Росії, розкриваючи їх кричущі порушення, зокрема, на Північному Кавказі, вів постійно зростаючий перелік осіб, яких вважав політичними в’язнями.

«Невиправдане рішення примусити Меморіал замовкнути було прийнято після багатьох місяців поглиблення систематичних репресій в Росії проти правозахисників, незалежних медіа та журналістів, представників політичної опозиції та критичних голосів, а також проти релігійних меншин та інших маргіналізованих груп. Це надалі погіршує міжнародну репутацію Росії, враховуючи, що дотримання прав людини, фундаментальних свобод та верховенства права є однією з основ міжнародного правопорядку», – наголосили учасники спільної заяви.

Вони закликали Росію виконувати власні міжнародні зобов’язання у дотриманні прав людини, знову висловили засудження російського закону «про іноземних агентів», що має на меті заглушити всі незалежні голоси та звузити простір для громадянського суспільства.

«Люди в Росії, як і люди будь-де, мають право на свободу висловлювань та асоціацій, у тому числі – на захист власних прав людини та фундаментальних свобод», – підкреслюється у документі.

Як вже повідомлялося, 28 грудня Верховний суд РФ задовольнив вимогу Генпрокуратури про ліквідацію міжнародного товариства “Меморіал”. 29 грудня Мосміськсуд ухвалив аналогічне рішення щодо правозахисного центру «Меморіал».

 

Кількість політв’язнів у Білорусі сягнула 970 – правозахисники

02.01.2022 04:11

Протягом грудня кількість політв’язнів у Білорусі збільшилася на 82 особи – до 970.

Такі цифри оприлюднив Правозахисний центр «Весна», передає Укрінформ.

«Кількість політв’язнів за місяць збільшилася на 82 особи і на 30 грудня становила 970 осіб, продовжуючи неухильно зростати», – йдеться у повідомленні.

Правозахисники вказують, що триває процес притягнення до кримінальної відповідальності учасників протестних виступів проти фальшування результатів президентських виборів, а також інакодумців та критиків влади. Залишається поширеною практика політично мотивованих звільнень з роботи прибічників демократичних змін.

За даними ПЦ «Весна», упродовж грудня до учасників мирних акцій протесту застосовано 29 адміністративних арештів загальною тривалістю 381 доба. Сюди ж відносяться затримання громадян за використання біло-червоно-білої символіки, у тому числі у приватних оселях.

«Катування, як і раніше, застосовуються в ході розслідування політично мотивованих кримінальних справ», – додають правозахисники.

Нагадаємо, у Білорусі у серпні 2020 року спалахнули масові протести проти фальсифікації результатів президентських виборів, на яких переможцем було оголошено Олександра Лукашенка. Влада вдалася до жорстокого придушення виступів, проти опозиції застосовуються репресії.

Більшість демократичних країн світу, зокрема Україна, не визнають легітимності режиму Лукашенка.

 

Усі інфекційні лікарні, які не входять до складу багатопрофільних, закриються – Голубовська

1 січня. УНН. В Україні всі інфекційні лікарні, які не входять до складу багатопрофільних лікарень, закриються. Про це заявила головний інфекціоніст, заслужений лікар Ольга Голубовська в ефірі ток-шоу “Народ проти з Наташею Влащенко“, передає кореспондент УНН.

Цитата

“Ви зверніть увагу, які гоніння зараз на інфекціоністів. Ви почали зі Світлани Федорової. Мені телефонують лікарі з усієї України і кажуть, що вона говорить справжню правду щодо проблем. Їх же треба вирішувати”, – сказала Голубовська.

Деталі

Влащенко додала, що за словами Федорової, Миколаївська інфекційна лікарня в лютому може бути закрита, на що Голубовська сказала: “Так не тільки ж вона. Всі ті, хто стоять окремо, не входять до складу багатопрофільних лікарень, закриються. І вони не просто закриються, звільняться інфекціоністи, вони залишаться на вулиці, як залишилися свого часу епідеміологи”.

Контекст

Ексголовлікар Миколаївської інфекційної лікарні Світлана Федорова заявила, що вже до лютого-березня “ляжуть” всі інфекційні лікарні.

Доповнення

У Миколаєві відсторонили від посади головного лікаря Миколаївської інфекційної лікарні Світлану Федорову.

Перед цим повідомлялося, що міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко дав розпорядження обласній державній адміністрації Миколаївської області звільнити головного лікаря провідної інфекційної лікарні області Світлану Федорову.

Як розповіла журналісту УНН сама лікар, дане рішення пов’язане з тим, що вона вимагала “ковидні” виплати для лікарні, а МОЗ таким чином намагається остаточно “перерубати можливість будь-якого фінансування” інфекційки.

 

Ляшко жодного разу не запрошував Голубовську на наради

1 січня. УНН. Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко жодного разу не запрошував головного інфекціоніста, заслуженого лікаря Ольгу Голубовську на наради, за винятком нарад щодо протоколу лікування коронавірусу. Про це заявила Голубовська в ефірі ток-шоу “Народ проти з Наташею Влащенко”, передає кореспондент УНН.

Цитата

На запитання, скільки разів Віктор Ляшко особисто запрошував її на наради, Голубовська відповіла: “Жодного разу, за винятком протоколу (лікування коронавірусу — ред.).

Деталі

Колишній міністр охорони здоров’я Максим Степанов зазначив, що спілкувався з Голубовською через день про коронавірус.

“Ми з вами якщо не кожен день, то через день спілкувалися”, — сказав Степанов Голубовській.

Доповнення

У Миколаєві усунули з посади головного лікаря Миколаївської інфекційної лікарні Світлану Федорову.

Перед цим повідомлялося, що Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко дав розпорядження обласній державній адміністрації Миколаївської області звільнити головного лікаря провідної інфекційної лікарні області Світлану Федорову.

Як розповіла журналісту УНН сама лікарка, це рішення пов’язане з тим, що вона вимагала “ковідні” виплати для лікарні, а МОЗ таким чином намагається остаточно “перерубати можливість будь-якого фінансування” інфекційки.

 

Омікрон уже в січні може «накрити» Україну – Кузін

02.01.2022 01:29

З другої половини січня і в лютому в Україні очікується зростання захворюваності на коронавірусну інфекцію, зумовлене штамом Омікрон.

Про це Суспільному розповів заступник міністра охорони здоров’я, головний державний санітарний лікар України Ігор Кузін, повідомляє Укрінформ.

Він зазначив, що в ситуації з COVID-19 Україна йде з невеличким запізненням відносно країн ЄС: спалахи, які реєструються в Європі, в нашу країну приходять через 1-2 місяці після того, як вони досягли піку там. Тому зараз в нас іще завершується попередня хвиля, спричинена штамом Дельта.

«Але прогностично десь із другої половини січня і в лютому ми будемо спостерігати підвищення рівня захворюваності на коронавірусну інфекцію, яка, скоріш за все, вже буде викликана новим штамом Омікрон», – цитує видання головного санлікаря.

Також зазначається, що станом на 30 грудня в Україні було виявлено всього шість лабораторно підтверджених випадків штаму Омікрон. Більшість із них пов’язані з перебуванням за кордоном, а решта – із контактами з інфікованою особою.

Як повідомлялося, Ігор Кузін заявив, що Національна технічна група експертів з питань імунопрофілактики підтримала застосування бустерної дози вакцини проти COVID-19 для людей віком від 60 років.

 

Програма медгарантій-2022: кількість послуг у пакеті збільшили до 38

01.01.2022 12:53

В Україні 1 січня розпочинається Програма медичних гарантій на 2022 рік, яка передбачає 38 пакетів послуг.

Про це повідомляє Укрінформ.

Бюджет Програми медгарантій на цей рік становить 157,3 млрд грн, що на 33,8 мільярда більше, ніж торік.

Серед нових послуг – “Хірургічні операції дорослим і дітям в умовах стаціонару одного дня”. Цю медичну допомогу виділили в окремий пакет, щоб стимулювати розвиток стаціонаро-замісних підходів, які дозволять не тримати пацієнта у лікарні без потреби.

Запроваджено також новий пакет “Готовність до реагування на надзвичайні ситуації, зокрема інфекційного характеру”, який дасть змогу забезпечити стабільність роботи інфекційних відділень та закладів, а також інфекційну готовність країни на необхідному рівні. На цей напрям у ПМГ-2022 передбачено 2,5 млрд грн.

Крім того, посиляться вимоги до лікарень, які надаватимуть пріоритетні послуги. Для цього вводиться новий показник – мінімальна кількість наданих послуг протягом 2021 року. Він запроваджуватиметься для надання медичної допомоги при інфаркті та інсульті, а також при пологах.

В 2022 році передбачено 4,8 млрд грн на лікування пріоритетних серцево-судинних захворювань, зокрема інфарктів та інсультів. Якщо заклад пролікував 100 інсультів або 50 інфарктів, то він може укласти договір з НСЗУ.

Рішенням Кабінету Міністрів до надання медичної допомоги за Програмою державних гарантій медичного обслуговування населення долучається клінічна лікарня “Феофанія”. З 2022 року до лікарні в межах Програми медгарантій будуть госпіталізувати людей з інфарктами та інсультами.

За одним з найвищих тарифів у Програмі медичних гарантій оплачуватиметься неонатальна допомога. У 2022 р. тариф зросте зі 113 тис. до 135 тис. грн. За лікування недоношених дітей у закладах, які відповідатимуть додатковим вимогам, встановлено максимальний тариф у 161 тис. грн. Щоб надавати цю послугу, заклади мусять мати виїзну неонатальну бригаду, яка може перевозити новонароджених між лікарнями, якщо така потреба виникне.

Як зазначають в НСЗУ, договори на лікування складних неонатальних випадків не будуть укладатися із закладами, які переводять до інших лікарень більш ніж 30% немовлят.

Зросте тариф за медичну допомогу при пологах – до 15 тис. грн. За цю суму пацієнткам забезпечують меддопомогу при фізіологічних або ускладнених пологах та кесаревому розтині, знеболення, моніторинг стану породіллі та новонародженого, всі необхідні обстеження та консультації, вакцинацію дитини, ліки з Нацпереліку. Для закладів, які відповідатимуть додатковим вимогам, виконуватимуть низку важливих лабораторних досліджень, тариф за послугу становитиме 20 тис. грн. Мінімальна кількість наданих послуг, яка дозволяє укласти договір з НСЗУ – 150 пологів на рік.

Понад 8,3 млрд грн заплановано на лікування онкологічних захворювань, що на 4,8 млрд більше, ніж попереднього року. Так, до 36 тис. грн збільшиться тариф на хіміотерапевтичне лікування, за лікування дітей від онкохвороб НСЗУ сплачуватиме закладам до 131 тис. грн.

Сума за радіологічне лікування становитиме 51 тис. грн у той час, як у 2021 році було 36,5 тисячі.

Тариф за лікування онкогематологічних хвороб становитиме 74 тисячі гривень замість 54 тисяч у 2021 році.

В межах бюджету Програми медичних гарантій-2022 передбачено понад 26 млрд грн на первинну медичну допомогу, що на 6 млрд більше, ніж у 2021 році. Підвищено капітаційну ставку лікарям, які надають первинну медичну допомогу, до 786 грн.

У 2022 році збільшився на 1,8 млрд грн бюджет програми “Доступні ліки” – до 4, 6 млрд грн. До програми з 1 січня 2022 року включено препарати для лікування хвороби Паркінсона. Загалом у “Доступні ліки” включено 354 лікарські засоби, з них 198 – при серцево-судинних хворобах; 51 – при діабеті II типу; 27 – для профілактики інсультів та інфарктів; 16 – при бронхіальній астмі; 30 – при розладах психіки та поведінки; 27 – при епілепсії; 5 – при нецукровому діабеті.

Перелік ліків, що включені до Реєстру лікарських засобів, доступний на сайті НСЗУ, а Реєстр лікарських засобів, які підлягають реімбурсації, станом на 5 серпня 2021 року (включено ліки від серцево-судинних хвороб, діабету II типу, бронхіальної астми, профілактики інфарктів та інсультів) – на сайті МОЗ.

Як повідомляв Укрінформ, 29 грудня Кабінет Міністрів ухвалив постанову про деякі питання реалізації Програми державних гарантій медичного обслуговування населення, що регулюватиме порядок оплати медичних послуг у 2022 році. Вона забезпечує оплату медичних послуг, що надаватимуться закладами охорони здоров’я за рахунок коштів держбюджету в межах Програми медичних гарантій, зокрема за укладеними договорами та договорами про реімбурсацію.

Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко заявляв, що з 1 січня 2022 року встановлено вимогу до лікарень, які бажають укласти договір з НСЗУ, щодо підтвердження можливостей перекладу жестовою мовою.

 

Цьогоріч зросте зарплата медиків

01.01.2022 12:15

В Україні з 1 січня 2022 року запроваджується показник мінімальної оплати праці медичних і фармацевтичних працівників.

Як передає Укрінформ, про це свідчить постанова Кабінету Міністрів «Про встановлення гарантій оплати праці медичних та фармацевтичних працівників», опублікована Міністерством охорони здоров’я.

Так, згідно неї розмір оплати праці медичних і фармацевтичних працівників встановлюється у розмірі, не нижчому, ніж визначено цією постановою.

Заробітна плата працівників закладів охорони здоров’я державної та комунальної форми власності, які уклали договір про медичне обслуговування населення з Національною службою здоров’я України, за повністю виконану місячну (годинну) норму праці встановлюється на рівні не нижчому ніж: у місячному розмірі: 20000 гривень для лікарів та професіоналів з вищою немедичною освітою, що допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров’я;13500 гривень для посад фахівців з базовою вищою медичною освітою та неповною вищою медичною освітою; у погодинному розмірі: 120,37 гривень для лікарів та професіоналів з вищою немедичною освітою, що допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров’я; 81,25 гривень для посад фахівців з базовою вищою медичною освітою та неповною вищою медичною освітою.

Зазначається, що розмір заробітної плати працівників закладів охорони здоров’я, які фінансуються з державного або місцевого бюджету та не уклали договір про медичне обслуговування населення з Національною службою здоров’я України, встановлять на рівні посадових окладів (тарифних ставок) на основі Єдиної тарифної сітки.

Постанова має набрати чинності з дня її офіційного опублікування, та застосовуватися з 1 січня 2022 року.

Як повідомлялося, Верховна Рада 2 грудня ухвалила закон “Про Державний бюджет України на 2022 рік”. У бюджеті на 2022 рік передбачено кошти для встановлення базового рівня заробітної плати для лікарів на рівні 20 тисяч гривень та 13,5 тисячі гривень – для середніх медичних працівників, як вимагає указ Президента України Володимира Зеленського.

Президент України Володимир Зеленський вважає надважливим фактором – підвищення заробітної плати до 20-25 тисяч грн зарплати лікарям, запровадження страхової медицини та запуск мережі трансплантаційних центрів.

 

В Україні змінилися правила вступу в інтернатуру

01.01.2022 14:06

В Україні з 2022 року діятимуть нові правила проходження інтернатури.

Як передає Укрінформ, наказ, яким затверджується Положення про інтернатуру та вторинну лікарську (провізорську) спеціалізацію, оприлюднений на сайті Міністерства охорони здоров’я.

Вимоги цього Положення поширюються на осіб, які вступають в інтернатуру з 2022 року.

Серед основних змін – конкурс за рейтингом (буде враховуватись середній бал, результати КРОК-2 та об’єктивного структурованого практичного (клінічного) іспиту); електронна система відповідного рейтингового розподілу (випускник самостійно обиратиме бажану спеціальність, базу стажування та заклад вищої освіти, де проходитиме підготовку в інтернатурі, а також визначає свої пріоритети (щонайбільше 5)).

Міністерство охорони здоров’я спільно з Національною служби здоров’я та ЗВО щорічно розроблятиме критерії визначення баз стажування та визначатиме їх перелік – майбутні лікарі проходитимуть підготовку в інтернатурі лише у спроможних закладах охорони здоров’я, де можна здобути сучасні знання та набути необхідних практичних навичок.

Державне замовлення на підготовку лікарів-інтернів також формуватиме МОЗ з урахуванням реальних кадрових потреб.

Водночас з 1 січня втрачають чинність наказ МОЗ від 19 вересня 1996 року № 291 «Про затвердження Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти III-IV рівня акредитації медичних факультетів університетів» та наказ МОЗ від 23 лютого 2005 року № 81 «Про затвердження Переліку спеціальностей та строки навчання в інтернатурі випускників медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів, медичних факультетів університетів».

 

Глава ВООЗ назвав умову завершення COVID-пандемії вже цьогоріч

01.01.2022 22:19

Очільник Всесвітньої організації охорони здоров’я поділився оптимістичними очікуваннями щодо завершення пандемії коронавірусу вже у 2022 році.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє BBC.

У своїй новорічній заяві Тедрос Аданом Гебреєсус зазначив, що пандемію можна буде подолати вже у 2022 році, якщо країни світу спільно протистоятимуть їй.

При цьому глава ВООЗ застеріг світ від “вузького націоналізму та створення надмірних запасів вакцин”.

За його словами, несправедливість у розподілі вакцин серед країн світу збільшує ризик еволюції коронавірусу.

Як відомо, ВООЗ неодноразово критикувала багаті держави, які останнім часом пропонують своїм громадянам бустерні щеплення, тоді як у багатьох регіонах світу значна частина населення не отримала навіть першої дози COVID-вакцини.

На думку Гебреєсуса, такий підхід створив ідеальні умови для появи штаму Омікрон.

“Якщо ми покінчимо з нерівністю, то ми покладемо край і пандемії”, – наголосив очільник ВООЗ.

За останніми даними, у світі зафіксували 289,1 млн випадків зараження коронавірусом. Померли майже 5,46 млн осіб, одужали – 254 млн.

 

Інклюзивність і цифровізація: Шкарлет назвав пріоритети МОН на 2022 рік

02.01.2022 03:45

У Міністерстві освіти і науки визначили пріоритети та основні цілі роботи на нинішній рік.

Як передає Укрінформ, про це повідомив у Телеграмі міністр освіти і науки Сергій Шкарлет.

«У 2022 році ми продовжимо працювати, крок за кроком підвищуючи імідж українських закладів освіти у світі, а також кваліфікацію майбутніх фахівців», – написав міністр.

Серед цілей для МОН на 2022 рік він назвав: розвиток мережі закладів дошкільної освіти; затвердження Державного стандарту профільної середньої освіти; запуск реформи «Нова українська школа» на рівні базової середньої освіти; схвалення Національної стратегії розвитку інклюзивної освіти на 2022-2032 роки; забезпечення оновлення та модернізації пожежних систем у закладах загальної середньої освіти; розвиток платформи «Всеукраїнська школа онлайн».

Також, за словами Шкарлета, планується затвердження Державних цільових програм розвитку професійної (професійно-технічної) освіти на 2022-2027 роки; відновлення та розбудова мережі гуртожитків для студентів; реалізація проєкту «Президентський університет»; створення умов для безперешкодного навчання протягом життя; розвиток інноваційної інфраструктури на базі закладів вищої освіти та наукових установ; реалізація рамкової програми Єврокомісії з досліджень та інновацій «Горизонт Європа» та програми з досліджень та навчання «Євратом» в Україні.

Міністр зазначив, що пріоритетними також залишаються питання розбудови безпечного та здорового освітнього середовища, інклюзивне навчання та цифровізація освіти.

Як повідомлялося, Сергій Шкарлет спільно з президентом НАНУ Анатолієм Загороднім підписали Меморандум про співробітництво в реалізації проєкту «Президентський університет».

 

В Україні зросли тарифи на воду

01.01.2022 10:50

В Україні з 1 січня зросли тарифи на послуги водопостачання та водовідведення для 45 водоканалів країни.

Як передає Укрінформ, про це йдеться у рішенні Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

Так, НКРЕКП 22 грудня на своєму засіданні ухвалила рішення прийняти постанову “Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року № 1141″.

В результаті НКРЕКП скоригувала тарифи для 45 підприємств, що здійснюють водопостачання та водовідведення.

Зокрема, у Києві в 2022 році зростуть тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення в цілому до 30,384 грн за 1 куб м. У Чернівцях до 27,9 грн за кубометр для побутових споживачів. А в Івано-Франківську до 28,24 гривні за кубометр водокористування.

Як повідомлялося, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг здійснила коригування тарифу на послуги водопостачання та водовідведення для 45 водоканалів країни, у тому числі і у Києві.

 

Рейтинг ФІДЕ: сестри Музичук зберігають місця у топ-10 шахісток світу

01.01.2022 11:05

Міжнародна федерація шахів (ФІДЕ) представила рейтинг-лист станом на 1 січня 2022 року.

В першу десятку списку у жінок як і раніше входять дві українки – ексчемпіонка світу Марія Музичук (коефіцієнт 2539) та її старша сестра Анна Музичук (2531), які посідають 6-е і 9-е місця відповідно, передає Укрінформ.

Жіночий рейтинг ФІДЕ продовжує очолювати китаянка Хоу Іфань (2658). Її співвітчизниця чемпіонка світу Цзюй Веньцзюнь (2560) посідає четверте місце.

У першій сотні найсильніших шахісток світу, крім сестер Музичук, ще троє представниць України: 35. Юлія Осьмак (2432), 37. Анна Ушеніна (2423), 54. Наталя Букса (2401).

У чоловіків продовжує лідирувати чемпіон світу норвежець Магнус Карлсен (2865).

До світової сотні входять дев’ять шахістів України: 39. Антон Коробов (2699), 49. Юрій Криворучко (2683), 50. Павло Ельянов (2683), 54. Андрій Волокітін (2681), 62. Василь Іванчук (2678), 66. Ілля Нижник (2674), 69. Олександр Арещенко (2670), 71. Ігор Коваленко (2668), 90. Кирило Шевченко (2652).

 

Які пам’ятні дати і ювілеї відзначатиме Україна у 2022 і 2023 роках

01.01.2022 11:56

Верховна Рада України визначила пам’ятні дати і ювілеї, що відзначатимуться на державному рівні у 2022 та 2023 роках.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Інформаційне управління Апарату ВР.

17 грудня парламент ухвалив постанову про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2022-2023 роках (№6406). Ініціаторами постанови стали народні депутати – члени Комітету ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики.

Відповідно до постанови, у 2022 році на державному рівні відзначатимуться:

100 років із часу заснування Лесем Курбасом театру “Березіль” (нині – Харківський державний академічний український драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка (1922);

80 років із часу створення Української Повстанської Армії (1942);

25 років із часу польоту у космос першого космонавта незалежної України Леоніда Каденюка (19.11–05.12.1997);

14 січня – 140 років із дня народження Івана Огієнка (митрополита Іларіона) (1882–1972), церковного, громадського та політичного діяча, історика церкви, мовознавця, лексикографа, педагога;

2 лютого – 210 років із дня народження Євгена Гребінки (1812–1848), письменника, педагога, видавця, громадського діяча;

18 лютого – 70 років із дня народження Джеймса-Ернеста Мейса (1952–2004), історика, політолога, громадського діяча, дослідника Голодомору 1932–1933 років в Україні;

21 березня – 160 років із дня народження Миколи Пимоненка (1862–1912), художника, педагога;

22 березня – 180 років із дня народження Миколи Лисенка (1842–1912), композитора, педагога, хорового диригента, етнографа, громадського діяча;

30 березня – 130 років із дня народження Стефана Банаха (1892–1945), вченого, математика, одного із засновників сучасного функціонального аналізу;

15 квітня – 200 років із дня народження Юрія Шкрібляка (1822–1884), різьбяра, основоположника гуцульського різьблення по дереву; травня – 140 років із дня народження Кирила Стеценка (1882–1922), композитора, хорового диригента, священника, громадського діяча;

17 квітня – 140 років із дня народження В’ячеслава Липинського (1882–1931), історика, соціолога, державного та політичного діяча, публіциста, теоретика українського консерватизму, основоположника державницького напряму історіографії та політології, учасника боротьби за незалежність України у ХХ столітті;

1 червня – 120 років із дня народження Зої Гайдай (1902–1965), оперної та камерної співачки, педагогині;

17 червня – 140 років із дня народження Ігоря Стравінського (1882–1971), композитора, диригента;

12 липня – 130 років із дня народження Бруно Шульца (1892–1942), письменника, художника;

15 липня – 130 років із дня народження Мілени Рудницької (Лисяк-Рудницької) (1892–1976), громадської та політичної діячки, журналістки, письменниці, педагогині, голови центральної управи Союзу Українок;

9 серпня – 170 років із дня народження Варвари Ханенко (1852–1922), меценатки, колекціонерки творів мистецтва, музейної діячки;

30 серпня – 100 років із дня народження Павла Глазового (1922–2004), поета, гумориста, сатирика;

23 вересня – 150 років із дня народження Соломії Крушельницької (1872–1952), оперної співачки, громадської діячки, педагогині;

25 вересня – 90 років із дня народження Анатолія Солов’яненка (1932–1999), оперного співака, громадського діяча, Героя України;

10 жовтня – 130 років із дня народження Михайла Кравчука (1892–1942), вченого, математика, академіка, репресованого;

21 жовтня – 350 років із дня народження Пилипа Орлика (1672–1742), політичного, державного та військового діяча, гетьмана України, упорядника “Конституції Пилипа Орлика”;

30 жовтня – 140 років із дня народження Михайла Бойчука (1882–1937), художника-монументаліста, графіка;

2 листопада – 120 років із дня народження Сергія Лебедєва (1902–1974), вченого, електротехніка, розробника перших у континентальній Європі електронних обчислювальних машин МЕОМ, академіка;

4 листопада – 150 років із дня народження Богдана Лепкого (1872–1941), письменника, перекладача, літературознавця, художника, педагога, громадського діяча;

14 листопада – 110 років із дня народження Андрія Малишка (1912–1970), поета, перекладача, літературного критика;

19 листопада – 100 років із дня народження Юрія Кнорозова (1922–1999), вченого, історика, етнографа, дослідника культури майя, мовознавця;

3 грудня – 300 років із дня народження Григорія Сковороди (1722–1794), філософа, просвітителя-гуманіста, поета, педагога;

7 грудня – 130 років із дня народження Олени Степанів (1892–1963), військової та громадської діячки, географині, історикині, репресованої, учасниці боротьби за незалежність України у ХХ столітті;

18 грудня – 130 років із дня народження Миколи Куліша (1892–1937), драматурга, громадського діяча, публіциста, представника “Розстріляного Відродження”, репресованого;

31 грудня – 130 років із дня народження Михайла (Михайля) Семенка (1892–1937), поета-футуриста, журналіста, представника “Розстріляного Відродження”, репресованого та інших.

Дні пам’яті у 2022 році:

75-ті роковини проведення польською комуністичною владою акції “Вісла” – примусових депортацій українців з українських етнічних земель Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя (28.04.–12.08.1947, День пам’яті – 28.04.2021);

75-ті роковини від початку проведення радянськими карально-репресивними органами операції “Захід” – масової депортації населення Західної України до Сибіру (21.10.1947);

50-ті роковини від початку “великого погрому” – операції КДБ “Блок” проти українських дисидентів (12.01.1972).

У 2023 році на державному рівні відзначатимуться:

450 років із часу заснування у Львові Іваном Федоровим друкарні (1573);

225 років із часу видання “Енеїди” Івана Котляревського (1798);

150 років із часу заснування у Львові Наукового товариства імені Шевченка (початкова назва – Літературне товариство імені Шевченка) (1873);

125 років із часу заснування Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського” (1898);

100 років із часу початку політики “українізації” – заходів на підтримку розвитку української мови (1923);

970 років із часу народження Володимира Мономаха (1053–1125), Великого князя Київського, державного та політичного діяча Київської Русі;

7 січня – 180 років із дня народження Миколи Аркаса (1853–1909), письменника, історика, композитора, діяча культури та освіти;

12 січня – 150 років із дня народження Василя Кричевського (1873–1952), художника, архітектора, графіка;

10 лютого – 250 років із дня народження Василя Каразіна (1773–1842), вченого, винахідника, громадського та освітнього діяча, публіциста, ініціатора заснування Харківського університету, першого у Східній Україні;

16 лютого – 210 років із дня народження Семена Гулака-Артемовського (справжнє прізвище – Артемовський) (1813–1873), оперного співака, композитора, актора, драматурга;

26 лютого – 90 років із дня народження Любомира Гузара (1933–2017), церковного діяча, предстоятеля Української греко-католицької церкви, громадського діяча, богослова;

5 березня – 120 років із дня народження Наталі Забіли (1903–1985), письменниці, перекладачки;

12 березня – 160 років із дня народження Володимира Вернадського (1863–1945), вченого-енциклопедиста, філософа, природодослідника, основоположника геохімії, біогеохімії, радіогеології, організатора і першого президента Української Академії наук, засновника Національної бібліотеки Української Держави (нині – Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського);

31 березня – 150 років із дня народження Миколи Міхновського (1873–1924), громадського та політичного діяча, юриста, публіциста, учасника боротьби за незалежність України у ХХ столітті;

15 травня – 150 років із дня народження Павла Скоропадського (1873–1945), державного, політичного і військового діяча, гетьмана Української Держави;

4 червня – 160 років із дня народження Владислава Городецького (повне ім’я – Лєшек Дезидерій Владислав Городецький) (1863–1930), архітектора, підприємця, мецената;

13 жовтня – 100 років із дня народження Михайла Сікорського (1923–2011), історика, краєзнавця, музеєзнавця, Героя України;

14 жовтня – 80 років із дня народження Раїси Кириченко (1943–2005), співачки, Героя України;

27 жовтня – 140 років із дня народження Терентія Кореня (1883–1931), спортсмена, важкоатлета, чемпіона з класичної боротьби та змагань із підняття ваги;

27 листопада – 160 років із дня народження Ольги Кобилянської (1863–1942), письменниці, громадської діячки;

29 листопада – 200 років із дня народження Матвія Номиса (справжнє прізвище – Симонов) (1823–1901), етнографа, фольклориста, письменника, педагога, видавця;

6 грудня – 110 років із дня народження Миколи Амосова (1913–2002), лікаря, вченого, громадського діяча, академіка;

9 грудня – 160 років із дня народження Бориса Грінченка (1863–1910), громадського діяча, письменника, педагога, літературознавця, лексикографа, етнографа, історика, публіциста, упорядника і видавця “Словника української мови”;

13 грудня – 130 років із дня народження Миколи Хвильового (справжнє прізвище – Фітільов) (1893–1933), письменника, публіциста, літературного критика, громадського діяча, представника “Розстріляного Відродження”;

22 грудня – 190 років із дня народження Марка Вовчка (справжнє ім’я та прізвище – Марія Вілінська) (1833–1907), письменниці, перекладачки, етнографині.

Дні пам’яті:

90-ті роковини Голодомору 1932–1933 років в Україні (День пам’яті – 25.11.2023).

Постанова про відзначення пам’ятних дат та ювілеїв вперше містить перелік подій одразу на два роки. «Деякі дати вимагають у своїй підготовці довшого часового люфту. Наприклад, видання творів чи ремонтно-реставраційні роботи будівель», — зазначила голова профільного підкомітету з питань національної та культурної пам’яті Ірина Констанкевич, ідеться в повідомленні.

 

В Україні зросли мінімальна зарплата і прожитковий мінімум 

01.01.2022 13:31

В Україні відсьогодні збільшився прожитковий мінімум та мінімальна заробітна плата.

Як передає Укрінформ, це передбачено Законом “Про Державний бюджет України на 2022 рік”.

Згідно з ним, прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня становитиме 2393 гривні, з 1 липня – 2508 гривень, з 1 грудня – 2589 гривень.

Для дітей віком до 6 років з 1 січня прожитковий мінімум становитиме 2100 гривень, з 1 липня – 2201 гривня, з 1 грудня – 2272 гривні, для дітей віком від 6 до 18 років – відповідно 2618 гривень, 2744 гривні, 2833 гривні.

Водночас для працездатних осіб з 1 січня прожитковий мінімум становитиме 2481 гривню, з 1 липня – 2600 гривень, з 1 грудня – 2684 гривні.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 1 січня становитиме 2102 гривні; той, що застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів – 2102 гривні; той, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури – 1600 гривень.

Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня становитиме 1934 гривні, з 1 липня – 2027 гривень, з 1 грудня – 2093 гривні.

Крім того, з 1 січня 2022 року мінімальна заробітна плата становитиме 6500 гривень, а з 1 жовтня – 6700 гривень.

Як повідомляв Укрінформ, 2 грудня Верховна Рада ухвалила Закон “Про Державний бюджет України на 2022 рік”. 10 грудня документ підписали Голова ВР Руслан Стефанчук і Президент Володимир Зеленський.

 

У підземних сховищах України – 13,5 мільярда кубометрів газу

01.01.2022 17:28

У січень 2022 року Україна увійшла із запасами природного газу в своїх підземних сховищах (ПСГ) 13 млрд 517,3 млн куб.м.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Інтерфакс-Україна.

«З початку 2 жовтня опалювального сезону до 31 грудня 2021 року запаси в ПСГ знизилися на 27,7% (на 5 млрд 182,8 млн куб.м). Зокрема, в жовтні запаси газу в сховищах знизилися на 687,2 млн куб.м (середньодобовий відбір – 22,2 млн куб. м), в листопаді – на 1 млрд 984,1 млн куб. м (66,1 млн куб. м/добу), в грудні – на 2 млрд 511,3 млн куб. м (81 млн куб. м/добу)», – йдеться у повідомленні.

Зазначається, що відбір газу в грудні 2021 року на 9% нижче, ніж у грудні-2020 (2,76 млрд куб.м). Максимальний добовий відбір минулого місяця становив 113,8 млн куб.м (23 грудня), мінімальний – 59,9 млн куб. м (3 грудня). За останній тиждень 25-31 грудня середньодобовий відбір зі сховищ становив 96,8 млн куб. м.

Як повідомляється, загалом у минулому 2021 році закачування газу в ПСГ України становило 3,589 млрд куб.м (у 2020 році – 13,621 млрд куб. м), відбір – 13,621 млрд куб. м (у 2020 році – 7,945 млрд куб. м).

Таким чином, в 2021 році сумарний відбір газу зі сховищ перевищив його закачування на 10,032 млрд куб. м, тоді як у 2020 році закачування перевищило відбір на 5,676 млрд куб. м.

Як повідомлялося, Україна пропонує європейським партнерам створити спільний міжнародний газовий фонд на базі власних сховищ газу (ПСГ).

 

З нового року підвищуються пенсії «чорнобильців»

01.01.2022 17:05

З 1 січня набувають чинності всі положення закону “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб”.

Як передає Укрінформ, відповідний документ Президент підписав 30 червня 2021 року.

Так, згідно із законом, в усіх випадках розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими, ніж 6 000 грн для І групи інвалідності; 4 800 грн для ІІ групи; 3 700 грн для ІІІ групи; 3 700 грн для дітей з інвалідністю.

Зазначається, що розміри пенсії, починаючи з 2022 року, щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Встановлюється, що визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії здійснюється відповідно до Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. У разі обчислення пенсії за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення. Так, якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення менше 12 місяців, – заробітна плата визначається шляхом поділу загальної суми заробітної плати за календарні місяці роботи на кількість зазначених місяців; не менше 30 календарних днів у двох місяцях – визначається за будь-які фактично відпрацьовані 30 календарних днів роботи; менше місяця – визначається за відповідний календарний місяць з додаванням до заробітної плати (доходу) на основній роботі.

Крім цього, для обчислення пенсії з інвалідності особам з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, стосовно яких встановлено причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, особи, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата (дохід) визначається виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Водночас при обчисленні пенсії з інвалідності особам із числа військовослужбовців, у тому числі військовозобов’язаних, призваних на військові збори, які брали безпосередньо участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт під час проходження військової служби (військових зборів), внаслідок чого стали особами з інвалідністю, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, заробітна плата визначається виходячи з п’ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів.

Окрім того, особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть надаватися інші пільги та компенсації, передбачені законодавством.

Починаючи з 2022 року, щороку щомісячна допомога до пенсії збільшується з 1 березня, виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії, за рік, що передує року перерахунку щомісячної допомоги до пенсії.

Призначення та виплата пенсій, передбачених цим законом, і щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи провадяться територіальними органами Пенсійного фонду України.

Як повідомляв Укрінформ, Верховна Рада ухвалила закон “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб” (законопроєкт №4555) 29 червня 2021 року.

 

Вихід на пенсію за віком: правила у 2022 році

01.01.2022 19:38

З 1 січня 2022 року в Україні змінено вимоги до страхового стажу, який дозволить громадянам вийти на пенсію за віком.

Про це повідомляє Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, передає Укрінформ.

«Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсійний вік і право на призначення пенсії за віком визначається у залежності від набутого особою відповідного страхового стажу і становить 60, 63 і 65 років», – йдеться у повідомленні.

У 2021 році право на призначення пенсії за віком мали люди з 28-річним страховим стажем.

У 2022 році (з 1 січня по 31 грудня) право вийти на пенсію у 60 років матимуть люди, у яких страховий стаж становить не менше 29 років.

Якщо у людини немає такого стажу, то у 2022 році на пенсію у 63 роки зможуть вийти люди зі страховим стажем від 19 до 29 років.

У разі відсутності страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 років, така пенсія призначається після досягнення людиною 65-річного віку. Звичайно, за наявності зазначеного страхового стажу, а саме: – з 1 січня по 31 грудня 2022 року — від 15 до 19 років, підкреслили у ПФ.

Громадяни, які не накопичили 15 років стажу, зможуть вийти на пенсію у 65 років і отримувати соціальну виплату. На сьогодні така виплата становить 1854 гривні.

Також у Пенсійному фонді нагадали, що перевіряти дані про страховий стаж можна дистанційно, через вебпортал Пенсійного фонду України.

 

“Катастрофічні наслідки”: в асоціації відреагували на регулювання цін на природний газ 

СУБОТА, 1 СІЧНЯ 2022, 11:37. УП

Асоціація газовидобувних компаній заявила, що рішення Кабміну щодо обмеження націнки на природній газ виробникам продуктів харчування, які мають істотну соціальну значущість, суперечать чинному законодавству, порушує міжнародні зобов’язання та призведе до щорічного падіння газовидобутку.

Про це йдеться у прес-релізі.

За їх словами, прийняті кабміном постанови суперечать закону “Про ринок природного газу”, адже передбачають, що починаючи з 1 січня до 30 квітня 2022 року включно, приватні газовидобувні компанії будуть зобов’язані щомісячно продавати 20% видобутого газу на товарній біржі за регульованою ціною.

Також за їх словами, це рішення буде означати відмову від міжнародних зобов’язань у частині створення єдиного ринку газу, у том числі Договору про створення Енергетичного Співтовариства та Угоди про Асоціацію. Окрім цього вони кажуть, що це вплине й на інвестиційну привабливість.

Тому на їхнє думку, це все призведе до щорічного падіння газовидобутку, зменшення податків у державний та місцевий бюджети, скорочення робочих місць в секторі та суміжних галузях.

“Досвід провідних європейських країн, які також стикнулися з енергетичною кризою свідчить, що вони не втручаються у функціонування ринку природного газу та не відмовляються від конкурентного ціноутворення.

Натомість, там влада йде шляхом підтримки населення та бізнесу: надає пільги та субсидії для вразливих домогосподарств за рахунок коштів держбюджету, тимчасово знижує податки для компаній та вводить одноразові виплати для споживачів”, – зазначено в асоціації.

Там додали, що перед рішенням кабміну щодо обмежень, було проведено ряд зустрічей для пошуку шляхів зменшення негативного впливу аномальних стрибків цін на природний газ, в результаті яких було напрацьовано прозорий, ринковий, швидкий та зрозумілий механізм.

“Незважаючи на це, Кабінетом Міністрів України було фактично скасовано всі попередні домовленості, що унеможливлює оперативне вирішення проблеми.

Асоціація газовидобувних компаній закликає владу переглянути рішення про введення ручного регулювання ціни на видобутий газ”, – йдеться у повідомленні.

У випадку, якщо думка газовидобувників буде проігнорована, компанії будуть відстоювати свої інтереси у встановленому законодавством порядку.

Нагадуємо:

Кабінет міністрів обмежив націнку при постачанні природного газу виробникам продуктів харчування, які мають істотну соціальну значущість.

Кабмін додав до переліку продуктів, подорожчання яких мають заздалегідь декларувати суб’єкти господарювання, батон та олію соняшникову. Також уряд обмежив націнку на хліб житньо-пшеничний і батон у 10%.

За тиждень ціна газу на українській біржі знизилася майже на 11% – з 54,3 тис грн до 48 тис грн.

Компанія “Молочний альянс” заявила, що вважає недоцільною виробничу діяльність молочної галузі через зростання цін на енергоносії.

Раніше повідомлялось, що Кабінет міністрів розробляє механізми підтримки хлібопекарів і виробників інших соціальних харчових товарів через зростання цін на газ.

Підприємства кондитерської галузі змушені призупиняти виробництво частини асортименту продукції через рекордне зростання цін на газ.

Асоціації хлібопекарської галузі звернулися до президента Володимира Зеленського та Кабміну з проханням забезпечити “пільговий” газ для стабільності виробництва.

 

Частина дніпровського заводу Ярославського призупиняє роботу

СУБОТА, 1 СІЧНЯ 2022, 13:06  УП

З 1 січня 2022 року металургійний майданчик Дніпровського металургійного заводу (у минулому – завод імені Петровського), що належить DCH Олександра Ярославського, зупиняє свою роботу через нерентабельність продукту.

Про це повідомило джерело на підприємстві.

“Є комплекс причин: невизначеність постачання вугілля з Росії, складності з логістикою сировини через нестачу вагонного парку та вартість енергоносіїв. Це у комплексі складається у собівартість продукції, що не дозволяє бути підприємству рентабельним”, – зазначив він.

За його словами, точних термінів простою ще немає, але заздалегідь зупинка очікується від одного місяця, а рішення про відновлення роботи залежатиме від кон’юнктури на ринку металопрокату.

Нагадуємо:

Завод складається з металургійного та коксохімічного блоку. Другий зараз працює.

Підприємства кондитерської галузі змушені призупиняти виробництво частини асортименту продукції через рекордне зростання цін на газ.

Асоціації хлібопекарської галузі звернулися до президента Володимира Зеленського та Кабміну з проханням забезпечити “пільговий” газ для стабільності виробництва.

За тиждень ціна газу на українській біржі знизилася майже на 11% – з 54,3 тис грн до 48 тис грн.

Компанія “Молочний альянс” заявила, що вважає недоцільною виробничу діяльність молочної галузі через зростання цін на енергоносії.

 

У найбільших транзакціях грудня гроші на компенсацію тарифів та “еПідтримка”

СУБОТА, 1 СІЧНЯ 2022, 14:45. УП

Серед топ-5 найбільших транзакцій грудня 2021 року субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах та кошти на  “еПідтримку” для вакцинованих.

Про це йдеться в системі spending.

Топ 5 транзакцій:

Субвенція для компенсації різниці в тарифах для Харківської обл – 5 млрд

Надання допомоги в рамках Програми “єПідтримка” – 4,4 млрд

Субвенція для компенсації різниці в тарифах для Донецької обл – 2 млрд

Субвенція для компенсації різниці в тарифах для Харківської обл –  2 млрд

Субвенція для компенсації різниці в тарифах для Донецької обл – 1,6 млрд

Нагадуємо:

Раніше Мінрегіон повідомляв, що громади отримали з державного бюджету 22,03 мільярда гривень субвенції для компенсації різниці в тарифах, що спрямовується на погашення заборгованості підприємств теплопостачання за спожитий газ перед НАК “Нафтогаз” України.

 

Для частини ФОПів стали обов’язковими касові апарати 

СУБОТА, 1 СІЧНЯ 2022, 16:16. УП

З 1 січня 2022 року набуває чинності закон, відповідно до якого використання касових апаратів стане обов’язковим для ФОПів, які проводять розрахункові операції. Ця норма не стосуватиметься підприємців, які не проводять такі операції.

Про це йдеться у відповідному законі.

Бізнес, який отримує гроші від кінцевих покупців у формі готівки, жетонів, талонів або розрахунків з використанням банківських карток та інших платіжних систем, здійснює розрахункові операції.

Якщо особа купить кілограм картоплі у ФОПа та проведе безготівковий розрахунок, це буде розрахункова операція.

Якщо компанія замовить послугу з дослідження ринку картоплі у ФОПа, це не вважатиметься розрахунковою операцією, бо оплата буде здійснюватися у вигляді банківського переказу за реквізитами і відповідно до акта виконаних робіт.

В Україні зареєстровано близько 2 млн ФОПів, з яких 1,5 млн працюють за спрощеною системою оподаткування. За оцінками ДПС, касовий апарат знадобиться 10% або 150 тис підприємців, з яких понад 50 тис уже використовують РРО.

Сума штрафу за порушення застосування РРО залежить від кількості незаконних розрахунково-касових операцій: перша – 100% від суми чека, друга та наступні – 150% від суми чека.

Податківці уповноважені перевіряти використання РРО і штрафувати підприємців у разі виявлення порушень.

Нагадуємо:

Закон про обов’язкові касові апарати для ФОПів мав набути чинності ще 1 січня 2021 року. Проте в грудні 2020 року на тлі коронакризи та протестів ФОПів народні депутати відтермінували обов’язковість РРО/ПРРО на рік.

 

“Ресурсний” закон 5600 набув чинності

СУБОТА, 1 СІЧНЯ 2022, 16:58. УП

Так званий ресурсний закон 5600, який спрямований проти олігархів і містить норми, що вплинуть на звичайних українців вступив в силу з 1 січня 2022.

Про це йдеться у нормах закону.

Законом змінюється модель ренти за видобуток руди. Чинна система передбачає ставку 11-12%, яка нараховується з індексу IODEX 58% FE CFR China.

Законом №5600 передбачається стягнення ренти з ринкової вартості руди з вищим вмістом руди, а саме індексу IODEX 62% FE CFR China, який розраховує інформаційне агентство Platts. При цьому, чим вищою буде ця ринкова вартість — тим більшою буде ставка ренти.

Також законом підвищуються всі ставки акцизів на алкоголь на 5%.

Ще одна важлива зміна – податок з продажу нерухомості. Наразі дохід від продажу одного об’єкта на рік не оподатковується, а продаж другого і наступних оподатковується за ставкою 5%. Це дозволяє забудовникам оптимізувати витрати, продаючи квартири фізичним, а не юридичним особам.

Ресурсний закон має закрити цю можливість. Відповідно до нього, дохід від продажу третього та наступних об’єктів нерухомості, проданих фізичною особою за рік, має оподатковуватися за стандартною ставкою – 18%.

До другого читання проєкту цю норму пом’якшили. Тепер сплачувати 18% податку доведеться не з усієї суми, отриманої від продажу нерухомості, а лише з різниці між сумою продажу та ціною, за яку нерухомість перейшла до продавця.

Оподаткуванню підлягають угоди, які передбачають перехід права власності на житловий будинок чи його частину; квартиру чи її частину; кімнату; гараж; садовий будинок та господарські споруди, землю під ними; земельну ділянку.

Детальніше про закон можна прочитати за посиланням.

Нагадуємо:

У законі про держбюджет на 2022 рік Міністерство фінансів не врахувало додаткових доходів від ренти на видобуток заліза, очікувані від закону №5600.

30 листопада Рада ухвалила в цілому податковий закон №5600.

 

Президент призначив Сухачова директором ДБР. Що відомо про очільника відомства

01.01.2022 12:20

Президент Володимир Зеленський призначив Олексія Сухачова на посаду директора Державного бюро розслідувань.

Як передає Укрінформ, відповідний указ №691/2021 опублікований на сайті глави держави.

«Призначити Сухачова Олексія Олександровича директором Державного бюро розслідувань строком на п’ять років», – ідеться в документі.

За інформацією телеканалу «Дом» Сухачов у серпні 2020 року був призначений на посаду заступника директора ДБР за результатами відкритого конкурсу. У вересні 2020 року він став виконувачем обов’язків директора ДБР.

Сухачову 43 роки, він уродженець Харкова. У 2000 році закінчив Національну юридичну академію України ім.і Ярослава Мудрого за спеціальністю “Правознавство”. Доктор юридичних наук, захистив дисертацію за спеціальністю “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність”. Заслужений юрист України.

З 2000 року розпочав військову службу в органах державної безпеки, пройшов шлях від слідчого, оперуповноваженого до заступника начальника Головного управління Центрального управління СБУ. Протягом 2017-2019 років працював заступником начальника департаменту Генеральної прокуратури України. Протягом 2019-2020 років проходив військову службу в Службі зовнішньої розвідки України.

 

У Грузії прихильники Саакашвілі припинили голодування

01.01.2022 20:19

У Грузії припинили масове голодування, розпочате на підтримку ув’язненого експрезидента Михеїла Саакашвілі.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Новини-Грузія з посиланням на слова голови найбільшої опозиційної партії країни “Єдиний національний рух” Ніки Мелія.

До 200 прихильників Саакашвілі з 21 грудня організували голодування біля центрального офісу партії ЄНР у Тбілісі. Періодично протестувальникам доводилося надавати медичну допомогу. Перервати свою акцію вони погодились у відповідь на заклик експрезидента.

«Михайло Саакашвілі піклується про стан здоров’я кожного голодувальника та заявив, що сам буде змушений відновити голодування, чого ми не маємо права допустити, оскільки голодування Саакашвілі може призвести до фатального результату. Ми вирішили перейти до наступного етапу боротьби», – сказав Мелія.

Лідер заснованої Саакашвілі партії не уточнив, до яких саме методів вдадуться опоненти влади, наголосивши, що їхня боротьба буде «різноманітною та ненасильницькою».

Як повідомляв Укрінформ, 20 жовтня Саакашвілі був офіційно обвинувачений у незаконному перетині кордону, який, за даними слідства, він здійснив 28 вересня, коли таємно прибув до грузинського порту Поті з України на судні, що перевозило вантажівку з молочною продукцією.

Стаття за незаконний перетин кордону передбачає до п’яти років позбавлення волі.

Ще чотирьох людей притягнуто до кримінальної відповідальності за те, що надавали допомогу Саакашвілі у незаконному перетині кордону. Їхня справа виділена в окреме провадження.

За останні вісім років, упродовж яких Саакашвілі не було в Грузії, він був засуджений на шість років в’язниці. У січні 2018 року Саакашвілі був визнаний винним у зловживанні службовими повноваженнями у справі про помилування засуджених за вбивство службовця банку Сандро Гіргвліані у 2006 році, а в листопаді 2018 року — у перевищенні службових повноважень та організації заподіяння шкоди здоров’ю людини у справі про побиття у 2005 році депутата Валерія Гелашвілі.

 

Поганий санта для Зеленського,  Порошенка Єрмака та Коломойського. 10 ідей для подарунків політикам.

01.01.22 УП

Новий рік – це чари святкової ночі. Час, коли навіть набридлі політики і олігархи заслуговують на радість подарунків і звичайне людське щастя.

“Українська правда” зібрала подарунки для тих, чиїми вчинками весь рік живилася стрічка новин. На знак подяки за те, що ніколи не залишали нас без роботи.

Кожен із них добре запам’ятався Санті своїми “зрадами” і “перемогами”. Тому під ялинкою вони знайдуть те, чого їм так не вистачало у 2021 році. Щоб у 2022 (чи 2222?) було легше впоратися із власними спокусами і суспільними запитами.

УП попереджає: усі герої вигадані, а співпадіння – випадкові. А може й ні.

І нагадуємо політикам, схожим на наших героїв, вчасно задекларувати свої подарунки. Щоб наступного Нового року не загадувати Санті адвокатські послуги.

Володимиру Зеленському – модель президентського літака

“Я президент Украины, Миша!” – як лише він уміє, грізно та водночас жалісно сказав Володимир Зеленський. Так президент відповідав на запитання журналіста УП Михайла Ткача, чому в Гуту на святкування дня народження голови ОП Андрія Єрмака літав гвинтокрилами ДСНС.

“Літак президента не працює, бо не може наш директор ДУС (Державне управління справами – УП) виділити гроші, тому що всі медіа кричать “Не дай Бог щось витрачати на президента”. Ви можете радіти, що це класно, що ви тиснете. Але немає жодних плюсів, окрім того, що тепер усі знають, що у президента України немає літака і він літає на гелікоптері. Ось така авіація!”, – пояснив Зеленський.

У Таємного Санти не було б серця, якби він пройшов повз цю кричущу несправедливість.

Отже, Володимир Зеленський заслужив отримати модель президентського літака, яку може склеїти своїми руками, ні від кого не залежати і більше не мати проблем із гвинтокрилами ДСНС та Михайлом Ткачом.

Андрію Єрмаку – журнал і книга з HR

Керівник Офісу президента Андрій Єрмак прийшов у політику справжнім ноунеймом. Та протягом першого року роботи на Банковій став другою людиною в державі. Попри те, що місце його роботи формально є лише патронатною службою президента і навіть не належить до держслужби, іноді здається, що Єрмак всюдисущий.

Один із його улюблених напрямків – кадрові питання. Єрмак пропонує своїх кандидатів і співбесідує їх до того, як відправити до Зеленського.

З обіцянками “нових облич” ЗеКоманда колись йшла на вибори, а нещодавно навіть президент визнав, що очікував від кадрової політики більше “перемог”. Та вчитись і надолужувати ніколи не пізно.

Тому для “віцепрезидента”-самоучки Санта приготував річну підписку на журнал “Кадровик України”. А бонусом – книга “Як знайти своїх людей? Мистецтво підбору та оцінки персоналу для керівника”.

Цікаво, чи пишуть там, що робити, якщо взяв на роботу одного з керівників міліції часів Майдану, а його викрили на причетності до корупційної схеми?

Кирилу Тимошенку – будівельний конструктор

Заступник голови Офісу президента Кирило Тимошенко курує і програму “Велике будівництво”, і регіональний напрямок. Все це складний і довгий процес, а будівельний конструктор дає можливість побачити результати якомога швидше.

На упаковці все ще є місце для напису великими літерами “ПРОГРАМА ПРЕЗИДЕНТА”. Як й інші платників податків, Санта готовий вкластися в імідж Зеленського.

Особливо приємна характеристика – вартість конструктора. Вона дозволяє, не напружуючись, розбудовувати інфраструктуру без публічних торгів. Навіть якщо прикупити цей конструктор ще й для 10 фаворитів “Великого будівництва”, які постійно ці торги виграють.

Нехай Тимошенка не лякає позначка “5+” на коробці – це не про досвід на державній службі. Конструктор простий і зручний у використанні, легко поєднується з іншими наборами. Так само як і “слуги народу” легко поєднали свої різноманітні професії з державним управлінням.

Петру Порошенку – іграшка-антистрес “Кіт Вуглик”

Як повідомляють три джерела в колах, наближених до Таємного Санти, у того було кілька варіантів подарувати щось водночас бюджетне і корисне п’ятому президентові України Петру Порошенку. Всі ці варіанти пов’язані з вугіллям.

Що цілком логічно. Першим встиг активувати тему вугілля в житті Порошенка і інформаційному просторі виконувач обов’язків генерального прокурора Олексій Симоненко. Він підписав попереднику Зеленського підозру у держзраді і сприянні терористам. Обвинувачення стосуються організації поставок вугілля з окупованої Донеччини та Луганщини в 2014-2015 роках, на яких заробляли бойовики.

Від Таємного Санти Порошенко отримає м’яку іграшку-антистрес “Кіт Вуглик”, яка напевно стане йому в нагоді в 2022 році. Стискаючи її, можна розвивати моторно-хапальний рефлекс, а також знімати втому.

Рінату Ахметову – сертифікат на участь в державному перевороті

Анонсований президентом Зеленським під час пресмарафону переворот за участю Ріната Ахметова не відбувся. Що викликало марні очікування та дефіцит нових вражень.

Переживання нового незабутнього досвіду – головний тренд сучасності. Власне, так з’явилися магазини вражень, де можна придбати сертифікати на майстер-клас зі стрільби з лука, політ в аеротрубі або катання на всюдиходах.

Усіма цими невибагливими розвагами людину, яка багато років перебуває на вершині рейтингів найбагатших українців, не здивуєш. Тому Санта підготував Ахметову більш хвилюючий активний відпочинок – сертифікат на “участь в державному перевороті” з повною ілюзією занурення.

У пакет входить анонсоване Зеленським “втягування в процес проти свого народу та президента” і “дестабілізаційні кроки деяких угруповань”.

На додаток до сертифікату Поганий Санта презентував Рінату Ахметову ґрунтовний труд Роберта Гріна “33 стратегії війни”. Декорована золоченим рельєфним тисненням книга допоможе олігархові у плідному спілкуванні з владою.

Ігорю Коломойському – пальма вашингтонія

Щоб прикрасити побут Ігоря Коломойського, який живе в маєтку під Дніпром, Таємний Санта приніс йому декоративну пальму вашингтонія.

Цей подарунок із високим вмістом символізму має нагадувати четвертому номеру у списку 100 найбагатших українців 2021 року за версією Forbes ($1,8 млрд) про санкції, запроваджені Держдепом США. Підставою для них стала впевненість Держдепу, що Коломойский причетний до корупції під час його роботи головою Дніпропетровської облдержадміністрації у 2014–2015 роках.

Головний наслідок санкцій – заборона в’їзду до Штатів самого Коломойського та усіх відомих уряду США його найближчих родичів.

Таємний Санта сподівається, що український олігарх та вашингтонія потоваришують. Фахівці радять захищати вічнозелене дерево від прямих сонячних променів. Це останнім часом відповідає і стратегії самого Коломойського щодо відходу в тінь з медіаполя.

Вашингтонію також рекомендують регулярно підгодовувати добривами із високим вмістом заліза. І це навряд чи стане проблемою для Ігоря Валерійовича. У сфері його впливу, серед іншого, лишається Запорізький завод феросплавів, який нещодавно опинився в центрі гучного розслідування.

Дмитру Разумкову – безлімітне інтерв’ю з Гордоном

Колишньому першому номеру у списку “Слуги народу” і першому спікеру часів монобільшості Дмитру Разумкову як ніколи потрібна медійна підтримка. Особливо з тих пір як він став розкольником і з прицілом на наступні вибори створив в Раді міжфракційне об’єднання “Розумна політика”, куди серед інших ввійшли 22 члени фракції “Слуга народу”.

Разумков – один із найчастіших гостей телеканалів Ріната Ахметова “Україна” та “Україна 24”. Не раз за останні кілька років з’являвся він і на довгих та виснажливих, як полярна ніч на батьківщині Санта Клауса, інтерв’ю у Дмитра Гордона. Останнього, до речі, теж активно залучають до ефірів “ахметівського” телебачення.

Але, як всім відомо, Гордона багато не буває. Хто хоч раз скуштував цей наркотик, зі своєї волі зіскочити з голки обожнювання вже не в змозі. У мистецтві створення хюґе для своїх співрозмовників Дмитру Іллічу немає рівних.

Отже, таємний Санта залишив під ялинкою ексспікера ваучер на безлімітне інтерв’ю із Дмитром Гордоном. Допоки нарешті не наговоряться.

Колективу ДБР – набір бумерангів

Державне бюро розслідувань назвали “українським ФБР” і уявляли одним із головних батогів для чиновників, які переступають закон. Але ДБР перетворюється на Бабая, яким влада може лякати своїх опонентів.

Протягом каденції Зеленського воно запам’яталось запалом у справах, що стосуються опозиційних політиків, з особливою увагою до Петра Порошенка.

В 2021 році ДБР відзначилось підозрою Гео Леросу за середній палець, справою щодо журналіста Юрія Бутусова, відкритою за день після його сварки з президентом. У той же час уже 5 місяців ДБР не може знайти відео, щоб розслідувати аварію за участі “слуги народу” Олександра Трухіна. А спільно з іншими органами там підготували незабутній подарунок Порошенку – підозру в державній зраді.

Тож елітні слідчі заслужили на презент під ялинку. Нехай набір бумерангів нагадує їм про те, що будь-яка влада – плинна, а бажання наздоганяти опонентів – вічне. І вибіркове переслідування, як бумеранг, завтра може повернутись до тих, хто сьогодні його запускає.

Гео Леросу – м’які іграшки на пальці

4 листопада 2021 року колишній “слуга народу”, а нині позафракційний депутат Гео Лерос з трибуни Верховної Ради намагався на пальцях пояснити Володимиру Зеленському, що той помиляється в фундаментальних питаннях державотворення.

Держбюро розслідувань майже миттєво оголосило Леросу підозру за “грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства” і образливе висловлювання щодо вищих посадових осіб держави.

Якщо в майбутньому Лерос захоче повторити цей досвід, йому допоможе подарунок Таємного Санти – 10 м’яких іграшок-тварин, що одягаються на пальці. Вони перетворять хуліганство на мистецьке висловлювання і ляльковий театр.

Як стверджують виробники іграшок, вони ідеальні для розвитку найменших дітей, але також залишатимуть у захваті і тих, хто вже трохи підріс.

Олександру Гогілашвілі – іменний номерний знак і власна зірка на небі

Нині вже звільнений заступник міністра внутрішніх справ Олександр Гогілашвілі дуже любить субординацію і своє “є***о” (обличчя – УП). І не любить витрачати час, пояснюючи поліцейським, хто він такий.

Іменні номери на автомобіль стануть в пригоді експосадовцю з напівтаємничою біографією. Тепер йому не доводитиметься зайвий раз нервувати, здіймати бучу на блокпостах, погрожувати копам і ризикувати власною репутацією. Санта сподівається, що справедливі патрульні не будуть зупиняти свого колишнього кривдника лише з помсти.

“Був заступник – немає вже заступника”, – казав очільник фракції “Слуга народу” Давид Арахамія. Та щоб у владі не забували про приклад Гогілашвілі, Санта приготував йому ще один подарунок – реєстрацію справжньої зірки на небі, яка носитиме ім’я “вже не заступника”.

Нехай вона собі світить, але не вказує шлях іншим.

Таємний Санта, для УП

 

ПВК «РПЦ»: Московський патріархат відкриває парафії в Африці. Це помста за визнання ПЦУ 

30 грудня 2021, 17:45 ЛБ  Дмитро Горєвой, журналіст, магістр релігієзнавства

Синод Російської православної церкви 29 грудня 2021 р. ухвалив рішення створити Африканський екзархат з двома єпархіями – північною і південною африканською відповідно. Екзархат очолив митрополит Клинський Леонід. У нову структуру увійдуть 102 клірики, які перейшли з Александрійського патріархату. Актуальним є питання зі старої пивної реклами «Кто пойдет за Клинским?».

В офіційній заяві РПЦ прямо сказано, що це відповідь на визнання Александрійським патріархом ПЦУ.

Москва створила прецедент нехтування принципом канонічних територій і прямого порушення канонів. Які наслідки це може мати, який актив отримує РПЦ, чому експансія Москви призведе лише до її повної церковної ізоляції? Про це у спеціальному матеріалі LB.ua.

Два роки підготовки

«Помста – це страва, яку подають холодною». Ця заїжджена до нудоти фраза влучно описує дії РПЦ. Александрійський патріархат визнав ПЦУ ще 8 листопада 2019 року. Тоді Москва взяла півторамісячну паузу. І лише під кінець року, на останньому Синоді, виголосила свою відповідь. Розірвання спілкування, викреслення патріарха Федора з Диптиху та виведення російських парафій з-під юрисдикції Александрійського патріарха.

Тоді відповідальним за африканський напрямок призначили єпископа Леоніда. Він має досвід роботи за кордоном, зокрема і співпраці з російським МЗС, і знання мов (грецької, англійської, єгипетського діалекту арабської). За два роки роботи він показав результат – 102 клірики готові приєднатися до РПЦ, що дає можливість розбудовувати власні адміністративні одиниці на Африканському континенті.

Африканський «актив»

РПЦ, здійснюючи помсту грекам, здобула собі доволі проблемний актив. Як казав класик української олігархічної думки: «Це актив? Я вважаю, що це пасив». Чому? Бо є три проблеми: самі священники, їхня мотивація та спосіб їхнього прийняття.

Хто ці клірики? Які в них біографії? Чи не були вони в розколах та в інших християнських юрисдикціях? Росіяни не вдаються в подробиці, проте відвертішими є греки. Ось митрополит Камеруну Григорій стверджує, що ті, хто перейшов – це розкольники-старостильники та вигнані за штат. Те, що заведено вважати церковним маргінесом. Очевидно, Москві справжня канонічна бездоганність не важлива, головне – демонстративно показати опонентові дулю.

Ба більше, під час переходу з однієї помісної церкви до іншої є певна процедура. Треба отримати відпускну грамоту – офіційний документ, такий собі профайл. Це зовсім не бюрократична примха, а важлива річ, встановлена ще канонами першого тисячоліття. За прийняття клірика без такої грамоти мають бути позбавлені свого сану і клірик, що перейшов, і той, хто його прийняв. Це пряма норма 17 правила VI Вселенського собору.

Я більш ніж упевнений, що ці 102 священники не отримували ніяких грамот від Александрійського патріарха. А отже, Москва приймає їх незаконно. Ба більше, сама РПЦ ще 15 років тому, далекого 2006 р. приписала (журнал № 53), що перехід від них до іншої церкви може відбуватися лише за згоди Синоду РПЦ. Ясна річ, Александрійський синод ніхто не питав. Це чергова ілюстрація того, що РПЦ не дотримується навіть власних правил і приписів, а діє виключно задля особистої користі. У діях Москви немає принципів чи чітких норм, є лише власні інтереси, і саме вони, а не якісь там канони, визначають її поведінку.

Однак крім процедурних, є ще питання по суті. Чому раптом африканські попи вирішили піти до РПЦ? Я не думаю, що їм болить за Україну і вони такі принципові фоловери Онуфрія. Я впевнений, що вони навіть на карті Україну показати не зможуть, так само як і вимовити її назву з першого разу. Насправді ж там основною мотивацією були гроші. Треба розуміти специфіку африканських релігійних реалій. У місцевих немає стійких і принципових конфесійних уподобань, відстоювання якихось теоретичних принципів, що було притаманно європейцям довший час. Африканці більш практичні. Для них релігія – це більше прикладне, аніж абстрактне. Це дуже добре описано у спеціалізованій релігієзнавчій літературі. Вони сприймають багато речей буквально і не можуть второпати, чому європейці щось тлумачать буквально, а щось – алегорично. Причому вибірково.

Ця простота та практичність часто переходить у принцип «Чиї гроші, того і віра». Умовно кажучи, у кого кращий соцпакет і гуманітарка, до тієї церкви/конфесії ми і належимо. В умовах тотальної бідності це більш ніж раціональний вибір. Тому знайти сотню кліриків на 5 млн африканських православних, маючи ще й фінансовий гачок, справа не дуже складна.

До речі, як кажуть самі представники РПЦ, перші два-три роки субсидії африканським клірикам платитиме російське МЗС, а вже потім вони перейдуть на утримання з патріархії. Отже, «африканську аферу» патріарха Кирила оплачуватимуть російські платники податків, а потім і «церковні бабусі».

Цікаво, що роблячи ставку на останніх, проросійська Наталія Вітренко на парламентських виборах у 2006 р. агітувала за збереження московського православ’я від чорношкірих. Тепер на гроші бабусь московське православ’я буде отримувати власних чорношкірих священників. Господь Бог має файне почуття гумору.

Бетонування розколу

Теперішній крок – це залиття фундаменту для розколу. Якщо раніше лише були вириті ями, і за бажання їх можна було б засипати, то вчора в них залили бетон. Рубікон пройдено. Точки вороття вже немає. Зайшовши раз, вони вже не вийдуть з Африки. Вони – як ракова пухлина. Лікування тільки одне – хірургія. Тут уже ніяка хімія не допоможе. Чому?

По-перше, РПЦ офіційно назвала Александрійського патріарха Федора розкольником. Два місяці тому так само офіційно висловилася про патріарха Варфоломія. Але в церкві, та і в будь-якій іншій структурі, так не працює. Не було церковного суду відповідної юрисдикції, який виніс би рішення. Та й узагалі не було жодного суду, навіть внутрішнього – ерпецешного. Просто Синод ухвалив рішення. Це якби Кабмін ухвалював судові вироки. Це нонсенс. І узурпація церковної влади.

По-друге, навіть якщо ви вважаєте його єретиком, це не дає права вам створювати паралельні юрисдикції. В історії Церкви єресь не була підставою для створення дубліката ієрархії. Але найбільший провал росіян у тому, що канонічна територія Александрії, на відміну від багатьох інших, затверджена канонами. 6 правило І Вселенського собору описує тодішню (IV ст.) юрисдикцію Александрії як Єгипет і Лівію (у їхніх тодішніх кордонах). Тепер же РПЦ поширює власну юрисдикцію на «Арабську Республіку Єгипет» і «Державу Лівія». Тобто Синод порушує пряму норму вселенських соборів

Це може бути підставою для скликання патріархом Варфоломієм Синаксису предстоятелів для засудження РПЦ. Але, схоже, Моспатріархію це мало хвилює. Їм уже байдужий проєкт «Світове православ’я». Усе йде до того, що вони будуватимуть світову російську церкву. У них зараз є парафії на кожному континенті: від Японії до Ямайки, від Архангельська до Йоганнесбурга. Вони ладні брати до своїх лав усіх, хто демонструє лояльність, незалежно від того, який канонічний анамнез у кандидата. Вони заходять на інші території, готові включати до своїх лав розкольників-старостильників (тим паче, що РПЦ так само служить за старим стилем).

Що далі, то менше там православного і тим більше російської громадянської релігії. Подивиться на їхній культ Перемоги, який також підтримується церквою. Їхня віра – це російське месіанство, їхня Пасха – це 9 травня, а кафедральний собор – храм збройних сил. На наших очах формується нова етноконфесійна спільнота, яка відокремлюється від православ’я. Вона типологічно буде схожою та Вірменську чи Англіканську церкви – тобто своєрідну національну церкву (очільник Африканського екзархату якраз за сумісництвом очолює Вірменську єпархію. – Авт.). «РПЦ для русских». Водночас вони будуть засуджувати греків та українців за націоналізм та етнофілетизм. Церква переможеного Орвелла.

І недарма «африканську авантюру» буде фінансувати МЗС Росії. РПЦ, помноживши на нуль канонічне право, тепер має можливість заходити на будь-які території. Буде soft power Кремля будь-де, і ніякі норми пристойності вже їх не обмежують. Це цілеспрямована стратегія: ПВК «Вагнер», договір Роскосмосу із Зімбабве, втручання у вибори та підтримка режимів, а тепер і Африканський екзархат РПЦ – це все пунктири однієї прямої. Нас у цій історії цікавить те, що між вірою та державою РПЦ обрала державу. На цьому православ’я Московського патріархату закінчилось.

Чесно кажучи, мене аніскільки такий сценарій не засмучує, оскільки без деструктивної поведінки Москви можна буде навести лад у православ’ї. Провести низку реформ, осучаснити архаїчні практики, створити дієвий кодекс церковного права та адаптувати церковну думку до викликів сучасності. Без московського права вето зробити це буде значно легше.

У 2014 р., коли активізувалося українське церковне питання, патріарх Кирило намагався збити його аргументами, мовляв, патріархати мають свою географічну направленість. Константинополь – у межах колишньої Візантії, Антіохійський – на схід від неї, Рим – на захід, а Александрія – на південь. Власний Московський патріархат Кирило прямо називав церквою північних земель. Від учора «патріархові Північних земель» до офіційного титулу можна додавати «і всея Африки». З погляду географії – дивно. Хоча якщо подивитися з іншого ракурсу, то для приборкувача пінгвінів Африка якраз і буде північною країною.Дмитро Горєвой, журналіст, магістр релігієзнавства

 

Сергій Рахманін: «За своєю вдачею я радше патологоанатом, ніж унікальний діагност»  

30 грудня 2021  Олег Базар, Соня Кошкіна  ЛБ

Колись, років зо два десятки тому, молодий журналіст Сергій Рахманін написав дотепний текст, у якому порівнював тогочасних політиків Леоніда Кучму, Олександра Мороза, Наталію Вітренко з різними моделями танків. Іронія долі: сьогодні Сергій сам у ролі політика. І пояснює невдалу історію з рідним «Голосом» також танковою метафорою.

«Фракція «Голос» – це танк БТ, який планувався для наступальних операцій. А потрібно було робити універсальний танк», – каже він у розмові з LB.ua, пояснюючи, чому модний партійний проєкт Святослава Вакарчука за два з половиною роки перетворився на руїни, на яких дві групи колишніх соратників азартно знищують одне одного.

При цьому сам Сергій стверджує: хоч і відчуває провину за те, що сталося, анітрохи не жалкує, що пішов у депутати.

«У мене є відчуття виконаного обов’язку», – говорить він насамперед про свою роботу в Комітеті з питань національної безпеки та оборони.

Ми зустрілися із Сергієм Рахманіним не лише для того, щоб поговорити про сумний фінал «Голосу», а й щоб підбити підсумки року – у політиці, сфері національної безпеки. І навіть щоб спробувати заглянути у найближче майбутнє – попри те, що наш співрозмовник – у минулому один з кращих політичних журналістів країни – вважає себе таким собі патологоанатомом від політики: «Людина сконала – я зробив фаховий розтин небіжчика і пояснив, від чого він помер».

«Що більше говорять про перспективи широкомасштабного вторгнення, то більше підростають рейтинги Порошенка»

Соня Кошкіна: Підсумки цього року пропоную розпочати з новини про оголошення Петру Порошенку підозри в державній зраді. Що ти про це думаєш?

Я думаю, що Володимир Олександрович – людина нестандартна. Він вирішив потішити своїх прихильників таким новорічним подарунком. І йому буде про що говорити в новорічному зверненні до громадян.

Якщо серйозно, думаю, його збентежило, що рейтинги Порошенка і партії «Європейська Солідарність»поступово підростають. І, скажімо так, з’явився підмурівок для того, щоб наступного року відбулося певне падіння рейтингу Володимира Олександровича Зеленського. Тому йому необхідно зруйнувати образ Порошенка, який у достатньо великої кількості виборців асоціюється із захистом держави, з національною безпекою.

Партію Порошенка називали «партією війни», хоч це невеличке перебільшення. На мій погляд, не була партія Порошенка «партією війни». І він сам не був президентом війни. Але що більше в засобах масової інформації говорять про перспективи широкомасштабного вторгнення чи ескалації військових дій, то більшають шанси Порошенка далі рости в рейтингу. Тому що Зеленський, як би це не прикро було Володимирові Олександровичу, не асоціюється у виборців з президентом-захисником. На цьому полі, на цьому тлі він Порошенку програє. Безпідставно чи обґрунтовано – ми зараз не обговорюємо. Ми говоримо про громадське сприйняття. Відповідно, щоб зруйнувати цей образ, який склався в певної частини виборців, йому потрібен був якийсь яскравий хід. Наприклад, звинуватити колишнього президента в державній зраді і сприянню терористам. Зеленський, вочевидь, вважає це потужним кроком.

Проте довести злочин за статтею про державну зраду неймовірно складно.

Навіть коли йдеться про людей, щодо яких немає жодного сумніву в тому, що вони є зрадниками. Тому що доведення умислу, доведення фактів скоєння державної зради – це неймовірно складний процес.

Фото: eurosolidarity.org

Так само складно буде довести прямий зв’язок із фінансуванням тероризму. Якби, фантазую, йшлося про зловживання владою, про перевищення службових повноважень, про корупцію, це, ймовірно, теоретично якось можна було б довести. Але це для натхненників такого кроку, напевно, не виглядає так красиво і стильно.

Що буде далі? Я думаю, що Петро Олексійович повернеться (Петро Порошенко планує повернутися в Україну в середині січня. – LB.ua). Не бачу підстав, чому б йому не повернутися. Не думаю, що йтиметься про його арешт, хоча б тому, що Порошенко здатний внести заставу. (24 грудня, після запису інтерв’ю, стало відомо, що Офіс генпрокурора погодив клопотання про арешт Петра Порошенка із заставою 1 млрд грн. – LB.ua). Але думаю, що, напевно, може наполягати на такому запобіжному заході, який застосовувався щодо Медведчука.

С.К.: У Медведчука – домашній арешт.

Домашній арешт, електронний браслет. Навряд чи така санкція з’явилася без прямої згоди чи прямої вказівки президента. Думаю, це пов’язане ще і з достатньо серйозною, суттєвою медійною активністю Петра Олексійовича останнім часом. Він у принципі використовує будь-який шанс для того, щоб зробити якусь гучну заяву, але останнім часом особливо активний. І ефективний спосіб позбавити його цієї медійної активності – просто замкнути. Наскільки це спрацює? Не певен, тому що в Петра Олексійовича й у фракції, і в партії є люди, які можуть говорити не менш голосно.

Олег Базар: Зрештою, домашній арешт не завадить йому виступати із заявами хоч щодня.

Це по-перше. По-друге, не забуваймо про те, що в Петра Олексійовича є свій електорат – сталий, ядерний. Не будемо говорити, наскільки великий чи ні, але прошарок людей, які підтримують його за будь-яких обставин, у нього достатньо потужний. І вивести цих людей на вулицю для того, щоб дещо напружити ситуацію і зіпсувати настрій Зеленському, цілком вистачить. Тому я думаю, що найближчим часом ми побачимо дуже багато цікавого. Сумнів у мене, що це цікаве буде до Нового року. Думаю, радше після свят.

Це буде певна гра нервів. І на сьогодні виглядає так: якщо Порошенко обере для себе вірну лінію захисту чи контрнападу, в цій ситуації він може навіть більше виграти, ніж програти.

О.Б.: Ти назвав цей крок Зеленського «потужним». Це була іронія чи ти справді вважаєш його таким?

Я думаю, що він вважає цей крок потужним. Я не бачу тут поки що такої потуги. Якби в нас якесь серйозне кримінальне провадження, гучна справа були доведені до логічного завершення, до вироку суду, щодо будь-якої відомої серйозної постаті, то можна було б говорити про якусь потугу. А оскільки в нас і у випадку з Медведчуком (щодо якого, напевно, було більше підстав і, напевно, більше доказової бази) нічого не доведено до кінця, навряд чи ця історія матиме якесь логічне завершення. Принаймні в осяжному майбутньому.

Йдеться про те, що з його (Володимира Зеленського. – LB.ua) точки зору це потужний крок. Якби він так не вважав, не наважився б на це.

С.К.: Тобто це особисте рішення президента?

Навряд чи Офіс генерального прокурора зробив би це без згоди з президентом.

Тут важливий момент. Я зараз не збираюся виступати адвокатом, суддею чи прокурором для Петра Олексійовича. Ніколи не приховував свого ставлення до деяких кроків, які вчиняв Петро Олексійович на посаді верховного головнокомандувача і президента. І ніколи не соромився і жодної секунди не шкодую щодо кожного слова чи рядка, що я написав з цього приводу.

Але. Є дуже важливий і делікатний момент. Він називається «чутливе питання». Оголошення підозри у скоєнні державної зради щодо президента – дуже чутливий, дуже відповідальний крок. Нагадаю, що в нас, за Конституцією, колишніх президентів не буває. Колишній тільки один – Віктор Янукович. Офіційно решта є президентами. Тому таке звинувачення має бути бездоганно, залізобетонно обґрунтоване, інакше це б’є по репутації системи всередині країни, а назовні – по репутації цілої держави.

О.Б.: Це так чи інак б’є по всіх рішеннях, ухвалених у 2014-2019 роках.

По всіх рішеннях, які ухвалювалися. По системі державної влади. Зрештою, по самому президенту Зеленському.

Це створює неймовірно негативне тло і всередині, і назовні. І тому якщо вже наважуватися на такий крок, треба мати залізобетонні докази й чітке переконання, що ти вчинив абсолютно правильно. Я не певен, що цей крок є достатньо зваженим і вивіреним.

О.Б.: І, напевно, варто було добре подумати, чи робити це саме зараз, коли світ говорить про загрозу нової ескалації війни з Росією.

Питання важливе і неоднозначне насправді. Не будемо лукавити, що все просто чи легко. Ні, це не просто і не легко. По-перше, сам Зеленський і люди, які його оточують, заявляли про те, що загроза повномасштабного вторгнення або щонайменше ескалація бойових дій імовірна в разі певного внутрішнього загострення. Володимир Зеленський таким своїм кроком сам це внутрішнє загострення провокує.

Ще раз кажу: я не захищаю і не атакую Петра Порошенка. Але що таке державний і політичний діяч? Будь-який президент – це частина історії. Це людина, яку будуть згадувати в підручнику. Контекст здебільшого залежить від його вчинків. Роль президента в історії, без перебільшення, без лапок, можна розглядати тільки системно і тільки по завершенню, умовно кажучи, активного політичного життя.

Наведу два прості приклади. Філіпп Петен (французький військовий і політичний діяч. – LB.ua), якого вважали героєм Франції. Після Першої світової війни казали, що нічого в житті не затьмарить його подвигу. А після Другої світової війни ім’я Петена ототожнюється вже з…

О.Б.: Колабораціонізмом.

Так.

Другий випадок – Вінстон Черчилль. Людина, яку вважали ледь не головним винуватцем британських поразок під час Першої світової війни. Якщо не помиляюся, 113 тисяч загиблих, зниклих безвісти, полонених і поранених після Дарданелльської операції. А під час Другої світової війни його, навпаки, називали головним рятівником світу від нацизму. Йому забули і помилки часів Першої світової, і його достатньо неоднозначну підтримку Муссоліні, і його хрестовий похід проти радянської Росії в 1918-1921 роках, який не призвів до очікуваних імперією наслідків. Він зробив вчинок.

Те саме стосується будь-якої постаті. Люди, які зараз уже намагаються виставляти ярлики колишнім президентам, дещо поспішають.

С.К.: За останні два з половиною роки Володимир Олександрович згадує Петра Олексійовича у своїх зверненнях за першої ліпшої нагоди і навіть без неї. Це трохи схоже на ідіосинкразію, яка була в Януковича щодо Юлії Тимошенко. Ти бачиш цю аналогію?

Я спробував би відповісти на це питання трохи інакше, ніж ви очікуєте. Моя суб’єктивна точка зору, на яку я, напевно, маю право, що найбільша проблема Зеленського в тому, що він досі так і не зрозумів відповідальності і масштабу тієї посади, яку обіймає.

На превеликий жаль, він здебільшого залишився тим самим кандидатом у президенти, а не президентом, який несе відповідальність, який не може собі дозволити певні речі. Він дещо подорослішав, але недостатньо виріс. Він надто закомплексований, вибачте на слові, для людини, яка обіймає в такий складний час у такій складній країні таку складну посаду. Коли людина, яка під час пресмарафону надцять разів повторила, що він президент – це означає, що в нього комплекс, що він всередині себе сам ще не вірить, не усвідомлює того, що він повноцінний, повносправний президент. І цього комплексу варто позбуватися, поки не пізно, бо від рішень президента залежить доля держави.

Людина постійно згадує Порошенка – це означає, що він його боїться. Усе ще. Хоча він уже президент. Не Порошенко.

Президент – це не просто особа, це інститут влади. Нагадаю для тих, хто забув, і повідомлю для тих, хто не знає. Президент – такий самий інститут, як Кабінет Міністрів чи Верховна Рада. Це не просто фізична особа, яка очолює державу. Це інститут з певним набором повноважень і величезним рівнем відповідальності. Глава держави не може собі дозволити розкіш бути дрібним. Особливо, коли йдеться про верховного головнокомандувача в державі, яка веде війну, і ще й у переддень можливого загострення цієї війни.

Дріб’язок, дрібні образи, помсту, будь-що інше потрібно заховати у свою внутрішню шафу, а краще – металевий сейф, замкнути на величезний ключ і викинути його в Дніпро.

«Я не дуже вірю, що буде якесь серйозне внутрішнє загострення»

О.Б.: Росія може скористатися внутрішньою нестабільністю, протестами, які можуть розпочатися після спроб «закрити» Петра Порошенка?

Теоретично, так. А якщо ми говоримо про практичну площину, то, по-перше, я не дуже вірю, що буде якесь серйозне внутрішнє загострення з двох причин.

По-перше, за всієї поваги до постаті Петра Олексійовича, не думаю, що навіть такий різкий крок, на який наважився Офіс генерального прокурора, може спричинити якісь серйозні вуличні заворушення. Так, напевно, будуть якісь акції непокори. Можливо, будуть якісь сутички. Але не думаю, що масштабні.

О.Б.: Але може включитися російська агентура. Умовно, хтось кине гранату на такій акції…

По-друге, і це головне – люди, які будуть виходити на вулицю, все одно розумітимуть ризики. Я дуже сподіваюсь на свідомість людей, які будуть брати участь у цих масових заходах.

І наступне. Чим більше влада говорить про загрозу дестабілізації, тим більше я розумію, що їй потрібен цей меседж, щоб мати привід діяти достатньо жорстко.

Якщо росіянам знадобиться провокація чи заворушення – вони організують їх самі.

Щоб протидіяти цьому, є відповідні органи. Я сподіваюсь, що ці органи будуть займатися не опозицією, не внутрішніми проблемами, а протидією зовнішнім загрозам.

О.Б.: Хороше сподівання.

Сподіваюсь, що Служба безпеки буде працювати над тим, над чим власне має працювати – над протидією ворожим елементам.

«Поки що, дякувати Богові, реальної загрози повномасштабного вторгнення я не бачу»

С.К.: Питання, яке ставлять собі всі українці – на кухнях, у парламенті, скрізь: Путін нападе?

Спробую відповісти максимально чесно і коректно. Якщо ми говоримо про ризик ескалації бойових дій, про ризик проведення масштабної воєнної операції з боку Російської Федерації, то цей ризик є достатньо високим. Він є вищим, ніж, наприклад, рік тому.

Поки що я не бачу, щоб він був вищим, ніж навесні цього року, але ця ситуація достатньо динамічна. Тому що вже тоді, коли і американська, і британська преса писала про неймовірно масштабне розгортання сил і засобів Російської Федерації вздовж кордонів України, насправді ще не відбувалося нічого надзвичайного. Кількість ворожих сил і засобів була зіставною з тою, яка, в принципі, була і рік тому.

Насправді активне перекидання цих сил і засобів і певні супутні важливі заходи почалися тільки на початку грудня. Тобто фактично ми зараз у тій фазі, коли оцінювати реальний ризик війни більш-менш реалістично можна буде, на жаль, тільки наприкінці поточного року/початку наступного. Отоді можна буде за певною кількістю загальновідомих показників оцінювати, наскільки високим є цей ризик.

Поки що, дякувати Богові, реальної загрози повномасштабного вторгнення я не бачу. Є політична складова: для Путіна такий сценарій якщо і не відверте самогубство, то достатньо відважний крок у напрямку суїциду.

І є об’єктивні маркери або критерії, за якими оцінюється рівень загрози. Нам постійно розказують про велику кількість людей, збільшення батальйонно-тактичних груп тощо. Батальйонно-тактична група – це формування, яке саме по собі реальної загрози, якщо ми говоримо про широкомасштабне вторгнення, не становить.

Для того, щоб говорити про широкомасштабне вторгнення, має бути створене потужне ударне угрупування. Потужне ударне угрупування – це певна кількість специфічних частин і підрозділів, певна кількість і якість військової техніки, інших засобів, яка використовується для прориву оборони, для забезпечення й підтримки цього прориву.

Далі. Це ремонт старих і побудова нових злітно-посадкових смуг.

Це накопичення необхідного критичного запасу паливно-мастильних матеріалів. Бо якщо ми говоримо про велику кількість техніки, яка використовується, вона має на чомусь їздити. І це паливо має перекидатися, накопичуватися достатньо близько до кордону.

Це розгортання військових шпиталів і центрів управління. Це активні дії з рекогносцирування місцевості. Це концентрація військово-транспортної авіації. Це певні мобілізаційні заходи.

Це, крім усього іншого, тренування і навчання особового складу. Що мається на увазі? Уявіть собі, наприклад, державний кордон України і Росії. Тут розташовані якісь військові частини, якась кількість техніки. Туди перекидається ще якась частина військової техніки, особового складу. Ці люди вперше бачать одне одного. Для того, щоб кожен розумів свій маневр, вони мають пройти так зване злагодження. Цього, принаймні масштабно, не відбувається поки що.

С.К.: Ми в цьому впевнені?

Те, що відбувається зараз, є загрозливим, але не критичним. Збільшується особовий склад, і збільшується кількість техніки. Активізується ворожа розвідка. Поки що, по правді, ми говоримо тільки про це.

Ще один момент. Збройні сили Російської Федерації – це близько мільйона військовослужбовців. Для того, щоб мати потугу для повномасштабного вторгнення, потрібне півмільйонне угрупування. Щонайменше 300-350 тисяч. Зважаючи на довжину кордону, на особливості рельєфу, на специфіку облаштування різних ділянок, на побудову нашої оборони, на наш мобілізаційний потенціал. Якщо ми обговорюємо можливий ризик повномасштабного вторгнення, це означає, що Росія має перекидати величезні маси людей і величезну кількість озброєнь ближче до наших кордонів, оголивши інші кордони. Ба більше, вони вже зараз мають проводити певні мобілізаційні заходи. Цього поки що, принаймні за наявною інформацією, не відбувається.

Нагадаю, що Україна має достатньо розвинені і, вважаю, недооцінені розвідувальні потужності. У нас є три розвідоргани – це Служба зовнішньої розвідки, Головне управління розвідки Міністерства оборони і розвідувальний орган Державної прикордонної служби. У них різні завдання, різні засоби отримання інформації, але кожен отримує свій шматок інформації. Наскільки я розумію, вони її аналізують, систематизують, і щодня Рада національної безпеки, верховний головнокомандувач цю інформацію отримують.

До того ж з нами не так щиро, як хотілося б, але достатньо активно діляться розвідувальною інформацією наші партнери. Після того як Україна отримала спеціальний статус партнера розширених можливостей НАТО, ми маємо додаткові можливості на одержання розвідданих від альянсу.

Аналізується цілий масив інформації – від технічної до агентурної розвідки, від космічної зйомки до кіберрозвідки.

Я не можу вдаватися в подробиці, на сьогодні є достатньо високий ризик активізації бойових дій. А от широкомасштабне вторгнення – апокаліптичні картинки, які нам малюють, – станом на зараз поки що не виглядає реалістичним.

«У Байдена є низка внутрішніх і зовнішніх проблем. Для того, щоб їх розв’язати, йому необхідні поступки Росії»

О.Б.: Чому тему з широкомасштабним наступом Росії просувають саме наші американські партнери? Коли в американських медіа почалась публікація істеричних матеріалів про ймовірне вторгнення, українська влада взагалі заперечувала таку можливість.

Дуже гарне питання. Я сам його на початку ставив. Зверніть увагу на три обставини.

Перша – інформація про можливу неймовірно страшну війну з’явилася саме з західного боку. Спочатку в Сполучених Штатах, потім у Великій Британії. Спочатку це було повідомлення в ЗМІ, потім заяви офіційних осіб, і тільки потім з’явилася реакція української сторони.

Другий момент, теж важливий. Спочатку ми фактично заперечували ризики загрози. Потім долучилися. Під «нами» маються на увазі офіційні особи держави. І вийшли на формулу, яка направду виглядає трохи лукаво, але насправді є достатньо реалістична – збігається інформація, не збігаються оцінки.

Хотів би дещо пояснити. Те, що ми не були посвячені в плани наших західних партнерів, означає дві речі щонайменше. Перша – нам не дуже довіряють, бо інакше заяви українських офіційних осіб і західних були б синхронізовані, а вони такими не були. Спочатку з’явилась інформація в західних ЗМІ, потім офіційні заяви, і тільки згодом нам надали якусь певну частину інформації. Яка, підкреслюю, збігалася з нашою. І наші офіційні особи змушені були підігравати цій грі. Чому так?

Бо є друга [річ, причина]. На жаль, ми, як не прикро, не є гравцем у цій історії. Це трохи нагадує протистояння Ахметова і Зеленського. Це гра на підвищення ставок із загрозою воювати, якщо вимоги не будуть враховані. Про що йдеться? Є Володимир Путін, якому потрібно для себе вибивати певні преференції і певні переваги, здобувати певні перемоги. І він що робить? Те, що робив завжди в таких випадках – починає підтискати. Зганяє певну кількість техніки, людей ближче до українських кордонів. Я не виключаю, що навіть зливає на захід частину інформації, з якої випливає, що він готовий воювати в Україні, якщо його інтереси не будуть враховані. Оце називається гра на підвищення ставок.

Цю гру приймають Сполучені Штати, які роблять певну кількість заяв. Про те, що Путін отримає ті санкції, які ніколи в житті не отримував у 2014 році. Про те, що підсилять східний фланг наявністю військового американського контингенту, застосують будь-які важелі впливу, персональні санкції щодо Путіна, арештують рахунки, відрубають від SWIFT. І все це вони зроблять, якщо Путін піде війною. Підозрюючи чи усвідомлюючи, що про широкомасштабне вторгнення, радше за все, не йдеться. Попри всі мінуси американської розвідки (ми пам’ятаємо, наскільки вона помилилася в Афганістані), зрозуміло, що вона залишається вельми потужним інструментом отримання інформації.

Для чого все це робиться? У кожного свої інтереси. У Путіна є ціла низка вимог, які він хоче задовольнити. І ставлячи наперед неприйнятну вимогу офіційно зафіксувати гарантії нерозширення НАТО, він прекрасно розуміє, що на цю вимогу ніхто не погодиться. Але що вище ти підіймаєш ставку, то легше отримати половину з того, що просиш, і цього буде достатньо. Фактично після першої розмови Путіна і Байдена, судячи з усього, Сполучені Штати висловили готовність обговорювати з Путіним можливість розширення НАТО. Це перший момент.

Другий момент. Не забуваймо, що в Байдена є ціла низка внутрішніх і зовнішніх проблем. Для того, щоб ці внутрішні й зовнішні проблеми розв’язати, йому необхідна певна згода Росії, певні поступки. Йому необхідно аргументувати всередині країни й відбити критику своїх опонентів-республіканців у тому, що він фактично погодився на запуск «Північного потоку-2» і не застосував санкції. Одна річ, коли це буде продемонстровано як слабкість. Після ляпасу, який Сполучені Штати, будемо називати речі своїми іменами, отримали в Афганістані, другий ляпас буде достатньо відчутним ударом по репутації. А коли незастосування санкцій щодо «Північного потоку-2» буде подаватися не як програш, не як поступка, а як ціна, яку заплатили, щоб запобігти масштабній війні в центрі Європи – це вже сприймається абсолютно інакше.

Далі. В американській пресі не бракувало версій з приводу того, чого прагне Путін і що потрібно Байдену від Путіна. Це послаблення військово-технічного співробітництва між Китаєм і Росією, це участь Росії в реалізації кліматичної угоди, це домовленість між Сполученими Штатами і Росією щодо кібербезпеки. Байден не здатний розв’язати ці питання без Росії. А їх він вважає пріоритетними для себе. Тому йому потрібні поступки з боку Росії. Натомість він має демонструвати певні поступки зі свого боку.

Але для того, щоб це сприймалося як перемога, а не як слабкість, потрібне тло. Що може бути найкращим тлом? Інформаційна кампанія про те, що війна неминуча і вона буде страшна.

Плюс у цій всій історії поки що тільки в одному – ця гра передбачає певні правила. І ці правила передбачають агресивні погрози Росії, якщо вона все-таки наважиться на війну. Це поки що умовний плюс, але навіть такого умовного плюса з боку Заходу до сьогодні не було.

Тепер треба зрозуміти, де тут місце України і що вона може зробити?

Абсолютно зрозуміло, що ніякі Сполучені Штати за нас воювати не будуть і не повинні.

О.Б.: І не збиралися.

Ніколи цього не обіцяли.

Абсолютно зрозуміло, що жодним чином НАТО, яке наразі сперечається всередині, варто чи ні захищати, наприклад, балтійські країни в разі певної загрози, тим більше не буде захищати Україну.

У американців є свої національні інтереси, вони їх відстоюють, як вважають за потрібне. У нас є свої. Але в певній частині ці інтереси перетинаються. І мистецтво політиків, у першу чергу верховного головнокомандувача і президента країни, полягає якраз у тому, щоб оці спільні точки дотику максимально використати. Він не може примусити американців робити те, що їм не вигідно, але там, де вигідно і нам, і їм, треба щось пропонувати, на чомусь наполягати.

У чому одна з головних проблем Зеленського та його влади? Відсутність системного погляду. Він сам – ніхто від нього не вимагав – сказав, що йому потрібен рік, щоб визначитися, як діяти щодо окупованих територій. Минув не рік і навіть не два. Чи з’явилося в нас щось? Бодай папірець з п’яти пунктів? Немає.

О.Б.: На щастя.

Він, на жаль, не справляє враження людини, здатної запропонувати реалістичну розв’язку серйозної проблеми.

О.Б.: Могло бути гірше: Зеленський і у 2019-му, і на початку 2020 року дуже впевнено говорив про те, що хоче провести вибори на Донбасі впродовж року.

Так, ми могли мати набагато гірший варіант.

У секторі безпеки і оборони рекордний бюджет – 323 мільярди гривень. Увага! Найбільший плюс у цьому сегменті отримала Рада національної безпеки і оборони. Величезний потужний апарат. Їм ще додали грошей. А для чого створювалася РНБО? Щоб власне цей план запропонувати. Давайте будемо дивитися правді у вічі, не Володимир Зеленський має сидіти й на клаптику паперу олівцем креслити схеми й накидувати ідеї. Він має поставити завдання, вони мають винайняти фахових спеціалістів і запропонувати варіанти рішення. Питання: завдання ставилося? Підозрюю, що ні. Питання: чому? Відповіді немає.

«Ми не можемо купувати бронежилети і шоломи, тому що немає потрібної документації»

О.Б.: У Верховній Раді традиційно на кінець року гаряча пора, у тому числі в комітеті, в якому ти працюєш – з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Є якісь позитивні новини, про які можна говорити?

З позитивного…

О.Б.: Немає Тарана (міністр оборони у 2020-2021 роках. – LB.ua). Це вже позитивно.

Проблема була не в самому Тарані. Проблема була в тому, що людина, яка нічого не робить, самим фактом нічогонероблення шкодила системі безпеки і оборони.

Людина, яка невідомо як потрапила і невідомо що робила на чолі найважливішого міністерства – це ситуація, в якій хаос збільшувався. А ті, хто, скажімо так, неефективно використовував гроші або, можливо, крав (нехай відповідні органи перевіряють, це їхнє завдання), відчували себе безкарними. Це величезний удар по системі безпеки, який, на превеликий жаль, нове керівництво оборони, навіть якби вони були геніями, виправити не зможуть.

У чому плюс? З позитивного моменту поки що можна говорити про те, що, на відміну від попередників, нове керівництво Міністерства оборони принаймні намагається системно підходити до розв’язання питання. Зрозуміло, що неможливо, на превеликий жаль, врятувати державне оборонне замовлення 2021 року, воно не буде виконано. Не у цифрах використаних грошей, а за фактом постачання запланованих зразків озброєння. У цифрах воно буде закрите майже на 100 відсотків, але за фактом (такої статистики не ведеться) воно провалене. І навіть якщо нові очільники МО сильно захочуть, змінити нічого не вдасться.

Вони вже намагаються підходити до закупівель на наступний, 2022 рік більш зважено, більш системно. Але їм поки що бракує досвіду, знань, часу. І, на жаль, вони поки що не уникають помилок.

Наведу простий приклад, щоб було зрозуміло. Є речі, які вкрай потрібні, незалежно від того, буде завтра війна, активна її фаза чи такий самий характер бойових дій, який є сьогодні. Є потреба в засобах індивідуального захисту – шоломах, бронежилетах. На тлі того, що можливе загострення бойових дій, а це означає, наприклад, призов резервістів першої черги, можливо, мобілізацію, розгортання підрозділів територіальної оборони, ця кількість має бути збільшена. Так от, навіть від поточної потреби Збройних сил поки що закуповують менше від половини.

О.Б.: Ви на комітеті пояснили представникам Міноборони?

Пояснили. Нам кажуть: немає фінансового ресурсу. Ми беремо план відкритих закупівель і кажемо: можемо викреслити звідти певну кількість позицій, які є не конче потрібними або навіть абсолютно непотрібними. А заощаджені гроші можна направити, зокрема, на закупівлю бронежилетів.

Нам кажуть: так, але є інші проблеми. Щодо будь-якого виробу, який використовується в системі безпеки та оборони, є технічні умови, технічне завдання, специфікація. За колишнього керівника Міноборони вирішили покращити ці характеристики, і тепер не можна замовляти бронежилети і шоломи, тому що немає потрібної документації.

О.Б.: Тобто документацію щодо шоломів і бронежилетів треба робити заново?

Стара документація, старі технічні умови не діють, нові не створені. Є нагальна проблема, є готовність комітету йти назустріч. Є прагнення керівництва Міністерства оборони швидко й ефективно виправити ситуацію, наскільки я знаю, є розуміння навіть з боку Радбезу й Кабінету Міністрів, дякувати Богові. Але поки що є проблема.

О.Б.: У чому проблема повернути старі техумови постановою уряду чи розпорядженням Міністерства оборони?

Час і процедури. Є проблема, якої ми, на жаль, не позбулися – зайва бюрократія. Документообіг, вимоги – це все часто-густо настільки складно і штучно забюрократизовано, що навіть прості речі не дозволяє робити оперативно й ефективно.

Ще один важливий момент – яким чином формується потреба. Є Збройні сили України, військові, які формують свою потребу. Їм треба стільки-то палива, запчастин, бронетехніки тощо. Ця потреба потрапляє до Міністерства оборони, який її корегує, вносить до планів оборонних закупівель (це відкрита частина) і державного оборонного замовлення (таємна частина). Кабмін ці плани затверджує, схвалює, і комітет Верховної Ради з питань нацбезпеки погоджує. Після цього Міністерство фінансів починає фінансувати відповідні програми, гроші йдуть на відповідні контракти.

Наприклад, комітет бачить, що, скажімо, на ремонт чи закупівлю закладена мала цифра. Питаємо: чому? А нам кажуть, що фінансовий ресурс обмежений. На наступний рік цифра ще менша. І знову «обмежений ресурс». Як ви можете знати, що ресурс обмежений, якщо ще немає бюджету, бюджетної декларації? Тобто пишуть не те, що їм потрібно, а те, що теоретично можуть дати.

Ще одне. Є, наприклад, БРДМ-2РХБ. Що це таке? Це бронемашина, спроєктована в 60-ті роки минулого століття, обладнана застарілими приладами для вимірювання хімічної, радіаційної і бактеріологічної ситуації. Останнє використання БРДМ-2 РХБ відбувалося, здається, в Чорнобилі. Але на його ремонт, доволі умовну модернізацію досі закладають величезні гроші. Нащо? Ви цим залізяччям російську навалу будете зупиняти? На тлі того, що не вистачає на бронежилети, на стволи, на колючий дріт, на габіони, на боєприпаси. Оце називається вади системи планування.

Що має робити Міністерство оборони? Воно має визначити пріоритети. Неможливо кинути гроші на все.

О.Б.: Зрештою, є ж Державна оборонна стратегія, де визначені пріоритети.

Про це я теж можу тиждень говорити. Треба весь наявний фінансовий ресурс спрямувати на першочергові потреби, а потім уже закривати другорядні позиції. А деякі позиції взагалі треба викреслювати, бо це просто тринькання грошей.

О.Б.: Комітет це робить?

Намагаємося. Хоча інколи доводиться вивчати великий обсяг інформації за обмежену кількість часу, інколи за лічені години.

О.Б.: Чому не можна зробити так, щоб такі важливі питання комітет вивчав не за лічені години?

Таємна інформація надається на нетривалий час, інколи – безпосередньо перед розглядом.

Чинне керівництво Міністерства оборони, керуючись благими намірами, трохи ускладнило життя і собі, і нам. Їхні попередники зволікали з планами закупівель. Вони дещо перестаралися. План річних закупівель занесли навіть не на початку наступного року, а з кінця цього року. Але поспіх з його складанням дався взнаки, доводиться коригувати його, ухвалювати в кілька етапів.

Дякувати Богу, вистачає притомних людей у самому Міністерстві оборони, і в Збройних силах, і в комітеті. Питання в тому, що система не звикла до повноцінного стратегічного планування, до серйозного визначення пріоритетів. Оцим, до речі, крім всього іншого, мала б займатися і Рада національної безпеки та оборони. Бо це її справа. А не контрабандисти, злодії в законі чи реєстри олігархів.Фото: Макс Требухов

«Я не вважаю зміну керівництва «Голосу» легітимною»

О.Б.: Чому так вийшло з «Голосом»?

Це філософське питання. Ви про останні події чи проблему взагалі?

С.К.: У вас голову фракції скинули, можемо з цього почати.

Давайте спочатку з тактичного, а потім вийдемо на стратегічне.

Щодо тактичного. Так, справді, було оголошено рішення ОАСКу, точніше не рішення, це була ухвала про забезпечення, в якій було призупинено дію положення про фракцію політичної партії «Голос». На підставі цього рішення було оголошено, що фракція переобрала голову та заступника, якими відповідно замість Железняка і Костенка названі Устінова і Клименко.

Вважаю це рішення нікчемним з юридичної точки зору. З політичної воно виглядає як залаштункова оборудка. Будемо називати речі своїми іменами.

С.К.: Чому?

ОАСК виніс рішення за дві години. Питань не викликає? Щодо змісту ухвали. Я не фаховий юрист, але радився з правниками й дійшов висновку, що тавра немає де ставити на цьому рішенні.

Далі. Припустімо, що я не правий, і ми вважаємо цю ухвалу бездоганною з юридичної точки зору. Що воно означає? Є документ, дія якого призупиняється ухвалою суду. З цього випливає, що цей документ, положення про фракцію, не діє до розгляду справи в суді по суті. Положення не скасоване, а призупинене. Тобто старе не діє, а нове ухвалити не можна, поки суд не розгляне справу. Що це означає з правової точки зору? Що до розгляду справи в суді головою фракції залишається Железняк, а його заступником – Костенко.

Якби Янукович знав, що так можна, він би Конституцію скасовував не в Конституційному Суді, а в ОАСКу. За пару годин.

Я не вважаю ухвалу ОАСК юридично бездоганною. Не вважаю рішення про зміну керівництва фракції обґрунтованим. Не вважаю Устінову головою фракції, а Клименко – заступницею. Я зараз не коментую, як я ставлюся до Устінової і до Клименко, до Железняка, до Рудик чи до Костенка. Просто говорю, що не вважаю цю зміну легітимною. Але фактично вона відбувалась. І на сайті Верховної Ради прізвище голови фракції вже замінили.

Ми бачимо, як у нас ставляться до прав і до законів, до регламенту і до Конституції.

С.К.: Чи вважаєш ти, що в цю історію з ОАСКом втрутилася влада?

Так. До того ж нагадаю, як це відбувалося. Позачергове засідання Верховної Ради не закривали спеціально – чекали на це рішення ОАСК, яке Корнієнко оголосив у порожній залі. Наскільки я розумію, Стефанчук вирішив просто не підставлятися й уникнув необхідності зачитувати його сам. Навіть для нього це рішення було щонайменше сумнівним.

С.К.: Можна сказати, що влада спеціально створила цю ситуацію для того, щоб отримати певний запас голосів завдяки частині «Голосу»?

Ні, не думаю. Вони не створили ситуацію, а використали її. Будьмо відвертими: насправді фракція «Голос» сама достатньо серйозно завинила і надала можливість владі використати наші внутрішні тертя у своїх інтересах.

С.К.: Як ти працюватимеш, якщо не визнаєш Устінову головою фракції?

Час покаже. Змушений згадувати ті буремні часи, коли я очолював фракцію «Голос». Я не можу сказати, що я гарний провидець. Ніколи не був унікальним прогнозистом. Я за своєю вдачею радше патологоанатом. Людина сконала – я зробив фаховий розтин небіжчика і пояснив, від чого він помер.

Але сказати, що я неперевершений діагност, не можу.

О.Б.: Патологоанатом – теж лікар.

Я й не соромлюся цього. Я люблю розбирати, аналізувати ситуацію, яка відбулася. Але як не дивно, я в певних питаннях мав рацію. Чому? У нас дуже довго ухвалювалося Положення про фракцію. Неймовірно довго. Були об’єктивні причини й суб’єктивні. І коли нарешті вже був погоджений текст цього положення, я благав, навіть не просив, а благав прочитати все уважно до останньої коми, щоб не було закладено ніякої пастки, щоб не було з чимось незгодних чи чимось незадоволених.

Це було рішення, за яке (якщо пам’ять не зраджує) одностайно проголосувала вся фракція політичної партії «Голос». А сьогодні говорять, що когось щось не влаштовує в цьому положенні.

Не влаштовує кваліфікована більшість – 14 людей – для виключення когось з фракції, призначення чи звільнення голови? Не влаштовує, що тільки голова має право оголошувати збори фракції чи проводити їх? Але ви за це голосували. Усі ці люди, які сьогодні критикують, розказують про захоплення влади, вони за це голосували. Це документ. Подобається чи ні, іншого немає.

С.К.: А чому так відбулося?

Відповідь буде трохи несподіваною. Я достатньо давно займаюся військовою історією. Є абсолютно прекрасний танк серії БТ – БТ-2, БТ-5 і останній, майже довершений взірець для свого часу, який називався БТ-7. Для свого часу це був абсолютно проривний геніальний танк. Одночасно і гусеничний, і колісний. Міг розганятися, у певних модифікаціях, майже до 100 кілометрів. Дуже швидкий, дуже спритний. Достатньо гарно озброєний для свого часу – 45-міліметрова гармата. Прекрасний танк для наступу, прекрасний для якісних доріг. Для наступальних операцій за кордоном СРСР. Він заходить на німецький автобан, розганяється і пре вперед.

Питання було лише в тому, що коли почалася війна, вона була іншою, і для нових завдань, для війни в обороні цей танк був безпорадним. Так от, фракція «Голос» – це танк БТ, який планувався для наступальних операцій. А потрібно було робити універсальний танк.

Що я маю на увазі? Насправді оця історія про молоді й нові обличчя добре заходила виборцям. До певної міри це був здоровий популізм.

Кожен з членів фракції «Голос», незалежно від того, з якого боку умовних барикад він перебуває, у своєму комітеті є авторитетом. Це правда. Кожен з них є не простим підіймачем рук чи натискачем кнопок. Це людина, з якою рахуються, до якої дослухаються. Хтось більше, хтось менше, але кожен має вагу, авторитет, з яким щонайменше радяться.

Якщо взяти авторитет кожного з членів фракції і підсумувати, то сумарний вплив цих людей є більшим, ніж вплив цілої фракції як структури в найліпші для неї часи. Ми виявилися нездатними працювати спільно. Тому що…

О.Б.: Хороша людина – це не професія.

Мала бути суміш досвідчених людей і молодих. Це проблема, на яку ніхто не зважав, ніхто не був до неї готовий. Усі ці люди – розумні, самодостатні, але багатьом бракувало життєвого досвіду. Виявилося, що ми (змушений казати “ми”, тому що я член цієї фракції, що б з нею не відбувалося) як команда виявилися нездатними працювати разом.

О.Б.: А чи була команда, Сергію? Ви були набором хороших людей, які насправді не завжди мали однакові погляди й цінності. Партія – це все-таки збіговисько однодумців. Ми питали на інтерв’ю в Сергія Притули, яка ідеологія партії «Голос»? Він сказав: «Ми правильно відповідаємо на запитання про Крим». Камон, 90% населення країни правильно відповідає на запитання про Крим.

По правді, ми не єдина партія, яка не змогла б вичерпно чітко відповісти щодо ідеологічного спрямування. Особливо в часи світової кризи ідеологій.

Але ще раз кажу, дуже важко із самодостатніх, молодих, амбітних людей створити колектив однодумців. Навіть просто колектив, який буде ефективно працювати.

О.Б.: Ти тривалий час був головою фракції. Був тоді шанс якось перепрошити чи просто прошити людей?

С.К.: Згуртувати.

Мені складно відповідати на це питання. Я вважаю, що я робив достатньо багато для того, щоб ця історія працювала. Чи зробив я все, що міг, мені важко судити. Цей висновок має зробити кожен член фракції окремо. Мені прикро, що так сталося. Чесно кажу. Коли я йшов з посади, умовно кажучи, такого загострення, яке відбулося потім, не було. Але ознаки його були, і я не бачив у собі достатніх внутрішніх сил і достатніх повноважень для того, щоб перетворити нас на згуртований колектив.

О.Б.: Хто ухвалив рішення, що ти підеш?

Це було моє особисте рішення. Тільки моє. Не скажу – 100%, але абсолютна більшість членів фракції і частина членів партії, які не входили у фракцію, просили мене залишитися на цій посаді.

С.К.: Думаю, що на цьому історія «Голосу» завершиться. Чи ні?

Думаю, що після рішення ОАСК, яке спричинило нелегітимну зміну керівництва фракції, шанс, що фракція об’єднається, максимально близький до нуля. Шанс на те, що партія знайде в собі достатньо потуги для того, щоб перетнути бар’єр, хоча ще багато часу, достатньо обмежений.

Коли загострення ще не було таким гострим, я попереджав: якщо ця історія матиме прикрий кінець, це позначиться на кар’єрах кожного. І хоча б з інстинкту самозбереження варто було не робити незважених кроків. Тому єдиний варіант, можливий для того, щоб зберегти лице перед виборцями, зберегти частину відповідальності – домовитися про якісь спільні дії. Хочете – називайте це пактом про ненапад. Для того, щоб виконувати свої функції.

Депутат – це не тільки член фракції. Депутат – це людина, яка обтяжена низкою обов’язків: пише закони, голосує за них, пише правки, відстоює свою точку зору, виступає. Для того, щоб довести, що не все було дарма, треба домовитися про спільні дії з базових питань. Припинити взаємопоборення. Але якщо зараз усі свої сили витратити на війну одне з одним, це шлях до прірви.

С.К.: Чи не шкодуєш ти про своє рішення піти в «Голос» і в політику загалом?

Ні. Абсолютно щиро. Попри те, що історія, яка сталася з фракцією, для мене є дуже прикрою і я відчуваю свою частку провини й відповідальності за те, що відбулося.

Чому я не шкодую? Не тільки тому, що здобув досвід, якого в мене раніше не було. Коли я погодився йти до Верховної Ради за списками партії «Голос», у мене, правду кажучи, була одна вимога – я прагнув бути членом Комітету з питань національної безпеки та оборони. Я дуже втішений тим, що комітет робить. Більшість важливих рішень є закритими. Але в мене є відчуття виконаного обов’язку. І ця історія для мене набагато важливіша за різні дрібні речі.

Можете до цього ставитися як завгодно, але я жодної секунди не соромлюся, що я пішов у депутати. Можливо, з цим досвідом, який у мене зараз є, певні речі я робив би інакше. Але історія не сприймає умовного способу.

С.К.: Ти бачиш себе надалі в політиці?

Я людина достатньо прагматична. Я вважаю, що політика – це ремесло, якого треба вчитися і вчитися стільки, скільки ним займаєшся. Це ремесло мені до снаги. Я вважаю себе політикою запитаним. Яким чином, в якій іпостасі, в який спосіб я буду займатися політикою, я поки що не знаю, тому що в мене – можете вірити, можете ні – часу на це немає і потреби немає. Є ціла низка поточних питань, які треба розв’язувати, купа проблем, над якими я думаю сьогодні. Про проблеми, якими я займатимусь завтра, завтра і подумаю. Дочасні вибори нам, принаймні зараз, не загрожують.

С.К.: Це було моє наступне запитання.

Ближче до виборів буду визначатися зі своєю долею.

Не пам’ятаю, говорив чи ні, у 2019-му я не просто планував йти з «Дзеркала тижня», я планував йти з журналістики. Це було моє рішення. І я в принципі збирався це робити, але трохи пізніше. Тоді політика не розглядалася як єдиний варіант. Було три варіанти, політика була одним з них.

С.К.: А ще два? Чи вже немає значення?

Немає значення, бо відбулося те, що відбулося. Якби не було Вакарчука, я все одно пішов би. За потреби, як завжди, візьму аркуш паперу, розкреслю на дві частини, буду писати за і проти і буду думати, чим мені займатися далі і як.

«На сьогодні готова до виборів і кревно зацікавлена в них тільки одна політична сила – це партія Порошенка»

О.Б.: Чому ти такий упевнений, що дострокових парламентських виборів не буде?

Ми завжди виходимо з поточного моменту. Політика – це величезний казан, у якому постійно щось вариться. Хтось підкрутив вогонь, хтось зробив меншим. Хтось плюнув, хтось солі досипав, хтось перцю. Хтось вкрав з нього м’ясо, хтось, навпаки, щось туди кинув. Там постійно щось змінюється, політика не статична. Якщо ми беремо ситуацію на 19:15 20 грудня (час запису інтерв’ю. – LB.ua), вона виглядає наступним чином.

Для того, щоб дочасні вибори до Верховної Ради відбулися, потрібні дві речі: перше – формальні ознаки, друге – воля президента. Чи потрібні зараз Володимиру Зеленському дочасні вибори? Ні. У нього є один-єдиний аргумент, який може спрацювати, – це необхідність створити якесь тло. Умовно кажучи, дочасні парламентські вибори – це завжди викидання негативної енергії. Ти просто змінюєш картинку, люди відволікаються від реальних проблем. Якщо буде зовсім непереливки, це єдиний можливий варіант, що він на це піде.

Зараз ситуація так не виглядає. З практичного погляду в нього в житті ніколи не буде такої фракції, яка є зараз. Умови, вимоги, які йому висуватимуть потенційні сателіти-союзники, будуть набагато більшими, ніж зараз, тому ні.

Єдина політична сила, яка сьогодні зацікавлена в цьому – «Європейська Солідарність».

О.Б.: Про необхідність дострокових виборів говорять політики з умовного «клубу Савіка Шустера» – представники партій, лояльних до Ріната Ахметова.

Є заяви, а є реальність життя. У нас усі дуже добре навчилися дивитись соціологічні опитування. 70 чи скільки там відсотків, за останніми даними, хочуть, щоб Верховна Рада перезавантажилась. Опозиційні політики це читають, публічно артикулюють, що має бути перезавантаження. А тепер практична площина. З «Європейською Солідарністю» зрозуміло, в них постійно зростає рейтинг, зараз вони реально отримають більше, ніж мають на сьогодні. «Батьківщина» – плюс-мінус не впала, навіть підросла. Юлія Володимирівна отримає те саме, що має, але витративши додаткову суму грошей.

О.Б.: Або й більше.

Не впевнений. Гроші, які на це будуть витрачені, точно не будуть адекватні тій кількості людей, які вона отримає. Сенс?

“ОПЗЖ”. Та сама історія.

О.Б.: В “ОПЗЖ” цікава ситуація. Для них це можливість перегрупуватися, скинути баласт у вигляді непотрібних їм союзників, які втратили ресурси…

Там є непереборні суперечності. Якщо у нас вони, вибачте, умовні, то там тотально непереборні. Але вони між собою домовилися й усі свої суперечності тримають за лаштунками. Назовні вони виглядають ледь не монолітом. Спроба перезавантажити “ОПЗЖ” може перерости у відкриту війну, і якщо перед виборами 2019 року в Москві вдалося їх змусити сісти в один човен, і то без Ахметова, то зараз не факт, що вони погодяться. Я не кажу про підростання Мураєва, Шарія, який нікуди не зник.

С.К.: Очевидно, що на умовному електоральному «біло-блакитному полі» є запит на щось нове. Чи, на твою думку, у цій ніші з’явиться хтось новий?

Політика – це історія з двостороннім рухом. Тут попит і пропозиція мають знайти одне одного. Говорити про реалістичність такого варіанта або про те, якого штибу людина має бути, з якими ідеями і звідки вона візьметься, можна буде не раніше ніж у березні. Багато буде залежати від того, чи не/будуть бойові дії. Це та історія, яка суттєво може вплинути на нашу внутрішню ситуацію і на плани.

А те, що ви називали «клубом друзів Ахметова», я не сказав би, що там усі друзі Ахметова…

С.К.: Ситуативні попутники?

Так. Але насправді ситуація така: з них ніхто реально не готовий до виборів. Однак підживити інтерес до себе вони мусять. Саме тому вони говорять про необхідність перезавантаження, про дострокові вибори…Поки що це просто стилістична фігура.

На сьогодні готова до виборів і кревно зацікавлена в них тільки одна політична сила – це партія Порошенка. А тепер увага, повертаюсь до того, з чого почали. От кому точно не потрібне підсилення Порошенка – це Зеленському. Відповідно, в цій ситуації Зеленський, навпаки, має робити все, що від нього залежить, щоб цих дочасних виборів не було. Що буде завтра – будемо дивитись.

«Велике будівництво», «Дія» – це не те, чим має хизуватися президент»

С.К.: Ти віриш у другий термін Володимира Олександровича?

Теоретично це можливо. Практично – не дуже. Показовим буде наступний рік. Він зробив, на мій погляд, достатньо велику кількість помилок упродовж цього року. Поки що це не позначилося на його рейтингу. І якщо подивитися в динаміці, по правді, цього року його рейтинг суттєво не змінювався. Були сезонні коливання в межах соціологічної похибки, але рейтинг, який він мав на початку року, він має й наприкінці.

Однак виборець фіксує помилку за помилкою, накопичує їх. І коли спрацює якийсь тригер, нагадає про все. Якщо він (президент. – LB.ua) не зробить якихось неймовірних кроків, які посилять його становище, дозволять говорити про нього як про потужного загальнонаціонального лідера. Але слухаючи його зараз, не бачу, яким чином, за допомогою чого він може вистрелити. Відповідно, рано чи пізно його рейтинг почне падати.

Якщо його рейтинг почне падати, необов’язково, але цілком ймовірно це призведе до неминучих процесів у фракції «Слуга народу». Її єдність тримається на одному факторі – на високому рейтингу Зеленського. Навіть якщо вона не розвалиться фізично, одностайною вона не буде, а голоси попутників даватимуться щоразу дорожче. Рано чи пізно ресурси закінчаться.

Якби він зробив бодай один загальнонаціональний потужний проєкт, який дозволяв би говорити про те, що він лідер загальнонаціонального масштабу. Це могла бути реформа оборонно-промислового комплексу, потужна європейська стратегія, якийсь проривний план щодо окупованих територій, створення реальної системи енергобезпеки України тощо. Нічого навіть близько схожого… Ми ж не будемо вважати перемогою «Велике будівництво»?

Знаєте, це мені трохи нагадує Віктора Андрійовича (Ющенка. – LB.ua). За кредитом довіри він був порівнянний з Зеленським. Не в абсолютних цифрах, за настроєм. І коли наприкінці його каденції в мене запитали, з чим у вас асоціюється перемога Віктора Андрійовича, що він зробив, я згадав тільки «Мистецький Арсенал» і Голодомор. Це важливо, і те, і те. Але це не те, чим вимірюється постать президента в Україні у 21 столітті. «Велике будівництво», «Дія» – це не те, чим має хизуватися президент.

О.Б.: Це не його сфера повноважень.

Раптом він здивує всіх нас? Ми прокинемось наступного року і побачимо потужного лідера світового штибу, який нарешті знайде відповіді на питання, які найбільше бентежать пересічних і непересічних українців.

О.Б.: Ми вже виросли з віку, коли вірять у казочки.

Мені шостий десяток, я вже не дуже вірю в дива. Особливо в дива приємні. Неприємні ще інколи трапляються. Приємні, на жаль, ні. Якщо світ мене здивує і частиною цього світу бентежного буде Володимир Олександрович Зеленський, я готовий буду визнати свої помилки і зняти перед ним капелюха, якого в принципі не ношу

Олег Базар, головний редактор LB.ua

Соня Кошкіна, Шеф-редактор LB.ua