На місці масових розстрілів НКВС біля Одеського аеропорту почали розкопки

05.08.2021 18:54

На місці колишнього спецоб’єкта НКВС, де у 1937-1941 роках масово розстрілювали вночі й таємно заховували тисячі громадян, розпочато роботи з пошуку могил жертв масових політичних репресій і визначення меж розташування розстрільних ям.

Про це повідомив відомий одеський історик-дослідник Олександр Бабич на своїй сторінці в Фейсбуці, передає Укрінформ.

«Щодо робіт на 6-му кілометрі (Овідіопольського шосе – ред). Сьогодні попрацювали на місці. Техніка знімає верхній шар будівельного сміття. Можна побачити, що він виріс до 1 метра, у порівнянні з актом румунів 1943 року. Ківш працює під наглядом пошукачів», – зазначив Бабич.

За його словами, всі знахідки нумеруються, протоколюються і складуються. Шурфи робляться із кроком у 2,5 метра. Потім відпрацьовуються лопатою і щупом до материка.

Як уточнив історик, «перша яма з останками виявлена ​​в північно-західному куті. Череп, кістки, взуття. Останки залягають на глибині 1 м 60 см. Взуття (калоші) 1937 року. Монети 1935 і 1937 років».

Бабич сподівається, що цього року вдасться встановити межі розташування розстрільних ям.

Як повідомляв Укрінформ, група волонтерів за підтримки Одеської мерії почала підготовку до розкопок на колишньому спецоб’єкті НКВС біля Одеського аеропорту, де у 1938-41 роках відбувалися масові розстріли і таємні поховання тисяч громадян.

Представники Південного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті вимагають від волонтерів надати методологію робіт, схвалену відповідними фахівцями.

Нагадаємо, що група одеських істориків-дослідників вирішила створити карту “Місця скорботи Одеси”, позначивши на ній всі місця масових страт, а також військові та цивільні групові могили в межах міста. Затверджено і план робіт з пошуку могил жертв масових політичних репресій, проведення дослідницьких робіт та увічнення пам’яті репресованих. Спрямовані відповідні документи до Міністерства культури України та інформаційної політики на отримання дозволу на проведення пошукових робіт у районі 6-го кілометра Овідіопольської дороги Одеси.

Згідно з архівними даними, впродовж 1938-1941 років “трійками” НКВС були винесені вироки про розстріли 8 тис. 633 осіб.

 

Катування українських військовополонених у Сніжному – підозрюють російського офіцера

05.08.2021 10:18

Кадровому російському офіцеру повідомили про підозру у катуванні полонених українських військовослужбовців у незаконних в’язницях терористичної організації «ДНР», облаштованих у Сніжному Донецької області.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє Офіс генерального прокурора.

За процесуального керівництва ОГП кадровому військовому збройних сил Російської Федерації повідомили про підозру у порушенні законів та звичаїв війни (ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України).

За даними слідства, громадянин РФ, будучи кадровим офіцером розвідувального органу ЗС Росії, з липня до серпня 2014 року здійснював контроль за незаконними в’язницями терористичної організації «ДНР», облаштованими у місті Сніжне. Там він особисто жорстоко поводився з військовослужбовцями Збройних сил України, які були захоплені у полон під час бойових дій. Підозрюваний застосовував тортури шляхом завдання ударів руками і ногами, а також вчиняв імітації позасудових розстрілів полонених українських воїнів з метою їхньої деморалізації та отримання відомостей військового характеру.

Відповідно до ст. 130 Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року, ст. 11 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 8 червня 1977 року, ці дії є серйозними порушеннями міжнародного гуманітарного права.

Досудове розслідування у кримінальному проваджені здійснюють слідчі Головного слідчого управління Служби безпеки України.

Як повідомляв Укрінформ, ватажка «ДНР» Ігоря Безлера судитимуть за катування та вбивство у 2014 році у тимчасово окупованій Горлівці підприємця і правоохоронця.

 

Доба у зоні ООС: окупанти десять разів зривали «тишу», поранений цивільний

06.08.2021 07:49

Минулої доби, 5 серпня, російські окупаційні війська 10 разів порушили режим припинення вогню у зоні проведення операції Об’єднаних сил.

Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомляє пресцентр ООС.

“Протягом минулої доби, 5 серпня, з боку збройних формувань Російської Федерації зафіксовано 10 порушень режиму припинення вогню”, – зазначається у повідомленні.

Так, біля Авдіївки російсько-окупаційні війська відкривали вогонь з ручних протитанкових гранатометів і великокаліберних кулеметів.

Поблизу Галицинівки ворог здійснював обстріл позицій українських захисників з артилерійських систем 122-го калібру. Також з артилерійських систем 122-го калібру противник відкривав вогонь по околиці Галицинівки. Внаслідок обстрілу пошкоджено сільськогосподарські угіддя та дорогу.

В напрямку населеного пункту Південне окупанти здійснювали обстріл з великокаліберних кулеметів.

Поблизу Водяного, що на Приазов’ї, російські найманці застосовували станкові протитанкові та ручні протитанкові гранатомети.

Неподалік Золотого-4 ворог вів обстріл з ручних протитанкових гранатометів.

Біля Новотошківського збройні формування Російської Федерації обстрілювали українські позиції з ручних протитанкових гранатометів.

В районі населеного пункту Красногорівка противник відкривав вогонь по наших захисниках з протитанкових гармат, а також здійснював обстріл населеного пункту Красногорівка. Внаслідок обстрілу російсько-окупаційних військ був поранений місцевий житель, пошкоджена житлова п’ятиповерхова будівля та цивільний автомобіль.

Крім того, на Луганщині був зафіксований проліт ворожого безпілотного літального апарату типу «Орлан-10» з перетином лінії розмежування.

На обстріли російських окупантів українські військові відкривали вогонь у відповідь.

Бойових втрат серед наших захисників немає.

Про факти порушень з боку російсько-окупаційних військ Українська сторона СЦКК повідомила представників Місії ОБСЄ, застосувавши встановлений координаційний механізм.

Станом на 7 годину ранку, 6 серпня, порушень режиму припинення вогню з боку російсько-окупаційних військ не зафіксовано.

 

Місія ОБСЄ зафіксувала за добу 52 порушення «тиші» на сході України

06.08.2021 03:41

СММ ОБСЄ зафіксувала протягом минулої доби 44 порушення режиму припинення вогню у Донецькій області та 8 таких порушень на Луганщині.

Як передає Укрінформ, про це повідомляється у щоденному звіті № 181/2021, опублікованому Спеціальною моніторинговою місією ОБСЄ в Україні (СММ) 5 серпня 2021 року.

“У Донецькій області СММ зафіксувала 44 порушення режиму припинення вогню, зокрема 8 вибухів невизначеного походження”, – йдеться у звіті.

Більшість порушень режиму припинення вогню сталася в районі на північний захід від н. п. Старопетрівське (непідконтрольний урядові, 35 км на північний схід від Донецька). За оцінкою СММ, ці порушення були частиною навчань із бойовою стрільбою, що є порушенням рішення Тристоронньої контактної групи (ТКГ) від 3 березня 2016 року, згідно з яким проводити навчання з бойовою стрільбою в зоні безпеки заборонено.

За попередній звітний період на Донеччині було зафіксовано 121 порушення режиму припинення вогню.

“У Луганській області Місія зафіксувала 8 порушень режиму припинення вогню в районі на захід від н. п. Кадіївка (кол. Стаханов; непідконтрольний урядові, 50 км на захід від Луганська)”, – зазначається у звіті.

За попередній звітний період у Луганській області зафіксовано 3 порушення режиму припинення вогню.

Як відомо, загалом після засідання Тристоронньої контактної групи 22 липня 2020 року, на якому була досягнута домовленість про додаткові заходи з посилення режиму припинення вогню, починаючи з 00:01 27 липня 2020 року і до кінця звітного періоду Місія зафіксувала майже 48 тис. порушень режиму припинення вогню в Донецькій і Луганській областях.

 

Окупанти обстріляли позиції ООС біля Галицинівки з 122 мм артилерії

05.08.2021 19:01

Російські окупаційні війська станом на 17.00 5 серпня сім разів порушили режим припинення вогню в районі проведення операції Об’єднаних сил.

Як передає Укрінформ, про це в Фейсбуці повідомляє пресслужба ОС.

“Від початку доби зафіксовано 7 порушень режиму припинення вогню з боку збройних формувань Російської Федерації… Бойових втрат серед наших захисників немає”, – йдеться у вечірньому зведенні.

Зазначається, що біля Авдіївки окупанти відкривали вогонь з ручних протитанкових гранатометів і великокаліберних кулеметів.

Позиції українських військових поблизу Галицинівки були обстріляні з артилерійських систем 122-го калібру. В напрямку Південного окупанти здійснили обстріл з великокаліберних кулеметів, а поблизу Водяного, що на Приазов’ї, застосували станкові протитанкові та ручні протитанкові гранатомети.

Повідомляється, що в районі Красногорівки російські найманці відкривали вогонь по українських військових з протитанкових гармат, а також здійснили обстріл цього населеного пункту, внаслідок чого тяжко поранений місцевий житель 1965 р.н., пошкоджена жила п’ятиповерхова будівля та цивільний автомобіль.

Крім того, за інформацією пресслужби ОС, на Луганщині зафіксований проліт ворожого безпілотного літального апарату типу «Орлан-10» з перетином лінії розмежування.

На обстріли окупантів українські військові відкривали вогонь у відповідь. Українська сторона СЦКК, використовуючи координаційний механізм, оперативно реагувала на порушення через СММ ОБСЄ, наголосили у пресслужбі ОС.

Як повідомляв Укрінформ, упродовж доби 4 серпня в районі проведення операції Об’єднаних сил збройні формування Російської Федерації 8 разів порушили режим припинення вогню.

 

Окупанти обстріляли Красногорівку: снаряд розніс квартиру, у чоловіка множинні рани

5 серпня 2021, 15:39  УП

Російсько-окупаційні війська обстріляли Красногорівку Донецької області, є постраждалий серед цивільного населення.

Джерело: речник командування Об’єднаних сил Віталій Саранцев у коментарі УП, прокуратура Донеччини

Деталі: Про обстріл повідомили у мережі. УП підтвердили в пресцентрі ООС, що на місці зараз працюють представники СЦКК для кваліфікації обстрілу.

Саранцев повідомив, що постраждалим є чоловік 1965 року народження.

UPD: Пізніше прокуратура Донеччини повідомила, що розпочала досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом порушення законів та звичаїв війни.

За даними слідства, вранці 5 серпня 2021 року представники незаконних збройних формувань РФ здійснили артилерійський обстріл Красногорівки.

Один із снарядів влучив у квартиру багатоповерхового житлового будинку, у якому на момент обстрілу перебував власник помешкання. Чоловіка з множинними осколковими пораненнями різних частин тіла доставлено швидкою медичної допомогою до Курахівської міської лікарні.

Наразі тривають першочергові слідчі дії.

 

Українська сторона СЦКК показала наслідки обстрілів окупантами Красногорівки

05.08.2021 12:16

Українська сторона СЦКК перебуває на місці події, здійснюючи фотофіксацію та верифікацію обстрілу з протитанкових гармат населеного пункту Красногорівка.

Про це йдеться у повідомленні ООС, передає Укрінформ.

“5 серпня, близько 8-ої години ранку, російські найманці здійснили обстріл з протитанкових гармат МТ-12 населеного пункту Красногорівка Донецької області, внаслідок чого тяжко поранений місцевий житель та пошкоджено цивільні будинки”, – йдеться у повідомленні.

Члени Української сторони СЦКК перебувають на місці події, здійснюючи фотофіксацію та верифікацію чергового злочину російсько-окупаційних військ проти мирного населення на українській землі.

Зазначені дії збройних формувань РФ є грубим порушенням Міжнародного гуманітарного права та Мінських домовленостей.

Окрім того, повідомляється, що у Донецькій області поліція відкрила кримінальне провадження, у рамках якого встановлює обставини осколкового поранення місцевого мешканця після обстрілу окупантами Красногорівки.

Про це інформує відділ комунікації поліції Донецької області.

“За попередніми даними, чоловік отримав тілесні ушкодження під час обстрілу міста Красногорівка. Наразі потерпілий перебуває у лікарні. За фактом відкрито кримінальне провадження”, – йдеться у повідомленні.

Зокрема, повідомлення про осколкове поранення 56-річного місцевого мешканця надійшло до поліції Курахового 5 серпня близько 07.10.

Правоохоронці встановили, що множинні тілесні ушкодження чоловік отримав унаслідок обстрілу, перебуваючи у власній квартирі. Уточнюється, що місце мешкання потерпілого також було пошкоджено.

Чоловіка госпіталізували до лікарні Курахового.

За фактом відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.438 Кримінального кодексу України (Порушення законів та звичаїв війни). Санкція статті передбачає позбавлення волі на строк від 8 до 12 років.

Правоохоронці встановлюють повні обставини та масштаби пошкоджень.

Як повідомлялось, окупанти вранці здійснили обстріл Красногорівки Донецької області, поранено місцевого жителя 1965 року народження. Була пошкоджена квартира у багатоповерхівці на вулиці Східній.

 

Політв’язня Газієва видалили із зали суду в РФ за спілкування кримськотатарською

05.08.2021 22:40

Суддя Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону (РФ) видалив із зали політв’язня Сервета Газієва за те, що спілкувався кримськотатарською мовою під час засідання.

Як передає Укрінформ, про це у Телеграмі повідомила уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова.

“Сьогодні суддя Південного окружного військового суду в Ростові-на-Дону видалив із зали суду українського політв’язня Сервета Газієва за спілкування кримськотатарською мовою під час засідання”, – написала Денісова.

У цьому зв’язку омбудсмен нагадала, що згідно з пунктом 6 частини 4 статті 47 КПК РФ, обвинувачені мають право свідчити та висловлюватися рідною мовою або мовою, якою вони володіють. Відповідно, такі дії суду є порушенням статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

“Позбавлення незаконно ув’язнених громадян України – кримських татар – права скористатися перекладачем під час суду має системний характер. У такий ганебний спосіб країна-окупант позбавляє наших співвітчизників права на захист”, – заявила омбудсмен.

Денісова закликала уповноважену з прав людини в РФ Тетяну Москалькову вжити заходів реагування для відновлення порушених процесуальних прав Газієва та забезпечення прав інших незаконно утримуваних громадян України.

Як повідомлялося, Газієв проходить у другій сімферопольській «справі Хізб ут-Тахрір». Велику частину його фігурантів було затримано під час масових обшуків у Криму 27 і 28 березня 2019 року. Пізніше до 23 затриманих кримських татарів додалося ще 2 осіб.

Їх обвинувачують за ч. 1 ст. 205.5 КК РФ («Організація діяльності терористичної організації) і за ч. 2 ст. 205.5 КК РФ («Участь у діяльності терористичної організації»).

Усім фігурантам справи також висунуто обвинувачення за ч. 1 ст. 30 і ст. 278 КК РФ («Приготування до насильницького захоплення влади).

 

Окупанти Криму засудили українця за нібито зберігання зброї

5 серпня 2021, 14:47  УП

Окупаційна влада засудила громадянина України, кримського татарина Ільвера Аметова до 8 місяців обмеження свободи за нібито “незаконне придбання та зберігання зброї”.

Джерело: уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова у Telegram

Деталі: Аметов щомісяця має з’являтися до “місцевого відділу поліції”, не виїжджати за межі Судака та не залишати помешкання вночі.

Денісова підкреслила, що це рішення “суду” є ще одним прикладом переслідування за участь в Меджлісі, оскільки до окупації Аметов був членом цього органу.

Під час обшуку у вересні 2019 року з його домашнього музею вилучили старовинні експонати зброї, які він колекціонував понад 20 років. Денісова підкреслила, що антикварні предмети є частиною культурної спадщини кримськотатарського народу.

Омбудсмен нагадала, що Росія 8-й рік переслідує кримських татар за надуманими звинуваченнями.

Вона закликала міжнародну спільноту застосувати всі наявні важелі впливу на державу-агресора, щоб змусити її припинити порушувати права людини.

 

На окупованому півострові з’явилися написи на підтримку Кримської платформи

05.08.2021 19:35

У тимчасово окупованому Криму з’явилися написи на підтримку Кримської платформи.

Про це в Фейсбуці написав голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.

“Сьогоднішні фотографії з тимчасово окупованого РФ Криму: написи на підтримку Кримської платформи, вчинені на в’їзді до Сімферополя з боку селища Молодіжне, в якому компактно проживають кримські татари”, – написав Чубаров.

На фотографіях, опублікованих головою Меджлісу, написано: “Мы за Кримскую платформу”, на них також зображені український тризуб і кримськотатарська тамга.

Як повідомлялося, в Україні 23 серпня відбудеться саміт Кримської платформи. Крім основного засідання, передбачається проведення 4 тематичних панелей про подальші кроки: про невизнання спроби анексії Криму, про мілітаризацію Азово-Чорноморського регіону, про шляхи реінтеграції Криму через права людини і сталий розвиток і про відновлення прав кримськотатарського народу.

Кримська платформа – новий консультативний і координаційний формат, ініційований Україною з метою підвищення ефективності міжнародного реагування на тимчасову окупацію Криму, відповіді викликам у сфері безпеки, посилення міжнародного тиску на Росію, запобігання подальшим порушенням прав людини і захисту жертв окупаційного режиму, а також досягнення головної мети – деокупації Криму та повернення його Україні.

 

Кулеба та Єрмак говорили у США, як функціонуватиме Кримська платформа після саміту

06.08.2021 05:35

Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба та керівник Офісу Президента України Андрій Єрмак під час зустрічей у Вашингтоні обговорювали питання, як функціонуватиме Кримська платформа після саміту

Про це Кулеба сказав у коментарі Укрінформу.

«Сполучені Штати одними з перших підтримали Кримську платформу,- зазначив він. – Ми сьогодні почули багато слів підтримки щодо продовження функціонування Кримської платформи».

За його словами, сама платформа «вже стала реальністю – це факт, вона відбудеться, додав він. Під час зустрічей сторони обговорювали не саміт Кримської платформи, а що буде після нього, пояснив він.

«І мали дружню і предметну розмову про це з американськими пантерами», – підкреслив міністр.

4 – 5 серпня Єрмак та Кулеба здійснили поїздку до Вашингтона у рамках підготовки візиту до США Президента Володимира Зеленського, який відбудеться наприкінці серпня.

Як повідомлялося, Кримська платформа – новий консультативний та координаційний формат, ініційований Україною з метою підвищення ефективності міжнародного реагування на тимчасову окупацію Криму, відповіді безпековим викликам, посилення міжнародного тиску на Росію, запобігання подальшим порушенням прав людини та захисту жертв окупаційного режиму, а також досягнення головної мети – деокупації Криму та повернення його Україні.

28 держав та міжнародних організацій підтвердили участь у саміті Кримської платформи, який відбудеться 23 серпня в Києві.

За попередньою інформацією, США, найімовірніше, представлятиме міністр транспорту Пітер Буттіджедж.

 

У прифронтовому Зайцевому завершили процес декомунізації

05.08.2021 20:02

У прифронтовому селищі Зайцеве на Донеччині перейменуванням назв семи вулиць завершили процес декомунізації.

Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомила військово-цивільна адміністрація селища Зайцеве.

«Згідно із розпорядженням керівника військово-цивільної адміністрації від 02.08.2021 року №23-о «Про перейменування вулиць смт Зайцеве» відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»,… перейменовані вулиці смт Зайцеве… Процес декомунізації в селищі завершено!», – йдеться у повідомленні.

Замість старих назв вулицям присвоєні імена патріотів України, героїв Революції гідності, імена українських військових – захисників країни від російських окупантів у тому числі і селища Зайцеве: Дмитра Годзенка, Володимира Рибака, Степана Чубенка, Ярослава Журавля, Дмитра Красногрудя, Даніла Дідика. Зокрема, командир розвідувального взводу 137-го окремого батальйону морської піхоти 35-ї окремої бригади морської піхоти Дмитро Красногрудь та сержант Ярослав Журавель загинули в липні 2020 року під час виконання бойових завдань у зоні проведення ООС у районі смт Зайцеве.

Перейменування зроблено без змін поштових номерів житлових будинків, підприємств, установ, організацій.

 

У Мар’їнці відзначили сьому річницю звільнення від російської окупації

05.08.2021 19:17

У прифронтовому місті Мар’їнка на Донеччині 5 серпня урочисто відзначили сьому річницю звільнення від російської окупації.

Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомила Мар’їнська міська військово-цивільна адміністрація.

«Сьогодні у Мар’їнці відзначили сьому річницю звільнення міста від російської окупації. На початку урочистого заходу хвилиною мовчання та покладанням квітів до пам’ятного знаку воїнам, що загинули при виконанні бойового завдання під час оборони міста Мар’їнка, присутні вшанували пам’ять загиблих захисників», – йдеться у повідомленні.

Зазначається, що захід продовжився в глядацькій залі Мар’їнського Будинку культури. Присутніх мешканців, гостей міста та військовослужбовців зі святом привітали заступник Командувача об’єднаних сил генерал-майор Богдан Бондар, заступник голови Донецької облдержадміністрації Вадим Філашкін та інші посадовці.

Військовослужбовці 28 механізованої бригади імені Лицарів зимового походу були нагороджені Подяками Донецької ВЦА, відзнаками штабу ООС та іншими нагородами за особливу відвагу, мужність та героїзм, проявлені під час захисту державного суверенітету і територіальної цілісності України.

Далі присутні мали можливість переглянути вокальні та хореографічні номери, підготовлені творчими талантами Мар’їнської громади.

Як повідомлялося, влітку 2014 року сили Сектору «Б» почали планомірно брати під контроль донецькі передмістя, створюючи плацдарми для подальшого наступу. Вранці 4 серпня батальйони «Азов» та «Шахтарськ» отримали наказ вибити ворога з Мар’їнки. Добровольців підтримала бронетехнікою 51-ша механізована бригада. Сили АТО спробували розсікти укріплений район бойовиків на дві частини, однак зіштовхнулися із запеклим опором. Не з першої спроби, але центральні позиції терористів вдалося взяти. Після того українські бійці почали зачистку Мар’їнки у східному та західному напрямках. Розуміючи, що місто не втримати, бойовики «ДНР» розпочали обстріл Мар’їнки з мінометів, гранатометів, гаубиць та установок «Град». Тим не менше, сили АТО виконали поставлене завдання і повернули в Мар’їнку мир і законну владу. Сили АТО, залучені до звільнення: БПСМОП «Азов», БПСМОП «Шахтарськ», 51-ша ОМБр.

5 серпня 2014 року місто Мар’їнка повернулось під контроль української влади.

 

“Дайв – 2021”: у Чорному морі тренуються водолази із 6 країн

5 серпня 2021, 14:15  УП

В акваторії Чорного моря проходять протимінні військові навчання “Дайв – 2021” за участі військово-морських сил України, Грузії, Болгарії, Азербайджану, США та Румунії.

Джерело: пресслужба Міноборони

Деталі: Військові тренуються з використанням новітнього водолазного спорядження країн-учасниць, спеціального обладнання пошуково-рятувального судна українських ВМС “Олександр Охрименко” та гідрографічного комплексу судна морських сил Румунії “Александру Катанеану”.

За планом навчання, вони відпрацьовують парні водолазні спуски на глибину понад 30 метрів.

Додатково відпрацьовуються елементи надання медичної допомоги із залученням барокамери, у разі виявлення кисневої хвороби.

На румунському судні іноземні колеги ознайомили учасників з роботою сучасного океанографічного, метеорологічного, топографічного та гідрографічного обладнання.

 

Венедіктова розсекретить матеріали справи щодо “Іловайського котла”

5 серпня 2021, 17:39  УП

Офіс генерального прокурора ухвалив рішення про розсекречення матеріалів кримінального провадження щодо організації та проведення бойових дій в районі міста Іловайська, СБУ вже направила відповідні документи до Генштабу та інших органів.

Джерело: генпрокурор Ірина Венедіктова, яку цитує Офіс генпрокурора

Пряма мова Венедіктової: “Нами ухвалене рішення про необхідність розсекречення матеріалів кримінального провадження щодо організації та проведення бойових дій в районі міста Іловайська. Службою безпеки України вже скеровано відповідні клопотання про розсекречення документів до Генерального штабу ЗСУ та інших органів для прийняття відповідних рішень.

Наразі ми працюємо над удосконаленням офіційного вебсайту Офісу генпрокурора та маємо намір розмістити на ньому відповідний розділ, присвячений “Іловайським подіям”.

Деталі: Про це Венедіктова розповіла на зустрічі з рідними загиблих, полонених і безвісти зниклих українських військовослужбовців.

Вона пояснила, що розслідування Іловайських подій триває у двох напрямках – вторгнення з боку РФ та вбивство українських військових, а також перевірка обставин можливого недбалого ставлення до військової служби з-поміж керівництва антитерористичною операцією.

Під час розслідування допитано понад 900 потерпілих і свідків, вилучено, оглянуто та досліджено понад 1600 бойових документів. Обсяг матеріалів кримінального провадження складає понад 300 томів, з яких понад 70 із грифом обмеженого доступу.

Нагадаємо: Офіс генпрокурора повідомив про підозру двом генерал-полковникам Збройних Сил РФ у посяганні на територіальну цілісність і недоторканість України, веденні агресивної війни та порушенні законів і звичаїв війни, поєднаному з умисним вбивством.

 

На навчаннях “Захід-2021” “відбиватимуть напад” на Росію і Білорусь

5 серпня 2021, 13:39  УП

Міноборони Білорусі заявляє, що військові російсько-білоруські навчання “Захід-2021” будуть носить оборонний характер, на них відпрацюють сценарій розв’язання агресії проти Союзної держави.

Джерело: сайт Міноборони Білорусі

Дослівно Міноборони Білорусі: “” Захід-2021″ носить суто оборонний характер, і його проведення не несе ніякої загрози ні для європейської спільноти в цілому, ні для сусідніх країн зокрема. Воно дозволить на практиці удосконалювати механізм спільного використання оборонної інфраструктури та перевірити готовність і здатність регіонального угруповання військ виконати завдання за призначенням”.

Деталі: Повідомляється, що під час навчань відпрацюють сценарій “загострення міжнародних протиріч, який призводить до розв’язання агресії проти Союзної держави”.

Росія і Білорусь будуть протистояти “діяльності незаконних збройних формувань, сепаратистських і міжнародних терористичних організацій, що мають зовнішню підтримку”.

“Захід-2021” пройде в період з 10 по 16 вересня на території Білорусі (полігони “Обуз-Лісновський”, “Доманівський”, “Ружанський” і “Брестський”) і 9 полігонах Росії ( “Кирилівський”, “Струги Червоні”, “Муліно”, “Погонове”, “Хмелівка”, “Правдинський”, “Добровольський”, “Дорогобуж”, “Вольський”).

До навчань на території Білорусі залучать близько 12 800 осіб, в тому числі близько 2500 російських і до 50 казахстанських військовослужбовців.

Також буде задіяно до 350 одиниць бронетанкової техніки, в тому числі близько 140 танків; близько 110 одиниць артилерії і РСЗВ; понад 30 літаків і вертольотів.

На території Росії будуть задіяні 400 білоруських військовослужбовців і більше 30 одиниць бойової техніки.

Повідомляється, що після закінчення навчань в термін до 30 вересня особовий склад, озброєння, військова та спеціальна техніка повернуться до пунктів постійної дислокації.

 

Під Мінськом будують табір для політв’язнів – CNN

05.08.2021 11:42

Під Мінськом поблизу селища Новоколосово будуть імовірний табір для політичних в’язнів.

Про це повідомляє CNN, передає Укрінформ.

Зазначається, що він розташований в годині їзди від столиці Білорусі на місці колишнього радянського ракетного сховища, яке займає площу понад 80 га. По периметру об’єкта три рівні паркану під напругою, нові відеокамери, військова охорона та табличка «В’їзд заборонено». Також на його території знаходяться відремонтовані бараки, а на вікнах – грати та світловідбиваюче скло.

На самій території нікого, окрім військових, не було помічено, передає телеканал.

CNN опублікував також супутникове фото об’єкту під Новоколосово, зняте 17 липня, та відео активістів.

Уряд Білорусі не відповів на запит про коментар CNN щодо даної інформації.

Також зазначається, що телеканал не зміг отримати доступ до того, як виглядає заклад всередині, тому немає жодних ознак, що в таборі перебувають ув’язнені.

Представник західної розвідки заявив телеканалу, що використання цього об’єкту як табору для в’язнів «можливе», хоча у них немає прямих доказів цього.

Військова охорона об`єкту забороняє місцевим жителям селища наближатися до його території. Двоє очевидців повідомили, що бачили там військові патрулі.

Білоруські опозиційні активісти протягом деякого часу висловлювали побоювання, що авторитарний режим може використати такого роду табори для утримання політв’язнів, якщо звичайні в’язниці повністю заповняться.

Також зростає занепокоєння щодо чергової хвилі репресій та арештів у відповідь на демонстрації, присвячені річниці президентських виборів 9 серпня, що викликали минулорічний протестний рух по всій країні. Подальші заворушення можуть статися навколо конституційного референдуму, запланованого на кінець цього року або на початку 2022 року, йдеться у публікації.

Як повідомляв Укрінформ, у Білорусі з серпня 2020 року тривають масові протести проти фальсифікації результатів президентських виборів, на яких переможцем було оголошено Олександра Лукашенка. Влада жорстоко придушує виступи, проти опозиції застосовуються репресії.

Більшість демократичних країн світу, в тому числі Україна, не визнають легітимність режиму Лукашенка.

У Білорусі політичними в’язнями визнано понад 500 осіб.

 

Лукашенко назвав Україну новою загрозою для Білорусі

5 серпня 2021, 12:10  УП

Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко назвав Україну додатковою загрозою, “якої раніше не було”, а влада країни нібито проводить “антинародний курс”.

Джерело: Лукашенко на нараді з силовиками, цитує його пресслужба

Пряма мова Лукашенка: “Я зібрав керівників майже всіх силових структур, щоб обговорити не лише ситуацію на кордоні, але і що відбувається навколо Білорусі. Перш за все, що стосується політики Північноатлантичного блоку НАТО в західному напрямку. У цьому контексті дуже важливо почути вашу точку зору про позицію братської нам України.

Народ близький, народ рідний, але керівництво України, проводячи антинародний курс, взяло орієнтацію конфронтації. Ми не говоримо, куди вони там, на Захід, на Схід йдуть, на Південь, неважливо.

Це їхня справа – визначатися. Але в основі їх політики лежить конфронтація. І для нас це додаткова загроза, якої ми не мали раніше”.

Що передувало: 2 липня Лукашенко доручив прикордонникам “повністю перекрити” кордон з Україною через нібито контрабанду зброї.

 

Глава дипломатії ЄС: Лукашенко порушив “олімпійське перемир’я”

5 серпня 2021, 16:43  УП

Верховний представник ЄС із закордонних справ та політики безпеки Жозеп Боррель підтримав білоруську спортсменку Христину Тимановську, виступивши зі звинуваченнями на адресу самопроголошеного президента Александра Лукашенка.

Про це повідомляє “Європейська правда“.

“Заспокоївся, коли побачив, що спортсменка Христина Тимановська благополучно прибула до Польщі. Ще одна горда білоруска була змушена втекти зі своєї країни через дії режиму Лукашенка та порушення “олімпійського перемир’я”, – написав Боррель у своєму Twitter.

“Олімпійське перемир’я” –  традиція, що сягає часів Стародавньої Греції. Воно було оголошене, щоб державу-господаря ігор не атакували, а спортсмени та глядачі могли безпечно їхати на ігри та мирно повернутися у свої країни.

У 1992 році Міжнародний олімпійський комітет відновив цю традицію, закликаючи всі країни дотримуватись перемир’я під час сучасних ігор.

У зв’язку з Олімпійськими іграми в Токіо Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш наголосив, що усім сторонам конфліктів по всьому світі потрібно дотримуватися традиційного “олімпійського перемир’я” з 16 липня до 12 серпня.

Білоруська спортсменка Христина Тимановська, жорстоке поводження з якою з боку спортивної влади її країни шокувало міжнародне співтовариство, прибула до Варшави в середу.

Легкоатлетку Тимановську, яка перебувала на Олімпіаді в Токіо, силою відвезли в аеропорт, щоб доставити назад в Білорусь після того, як вона поскаржилася на національних тренерів у соцмережі.

Однак в аеропорту вона зайшла у відділок поліції і попросила міжнародного захисту. Після цього спортсменка прибула в посольство Польщі в Токіо, де їй видали гуманітарну візу.

 

Лукашенко вирішив позбавляти громадянства Білорусі за “екстремізм”

5 серпня 2021, 17:36  УП

Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко дозволив позбавляти за “екстремізм” білоруського громадянства осіб, які його отримали шляхом натуралізації.

Джерело: пресслужба самопроголошеного президента Білорусі

Деталі: Зокрема, Лукашенко підписав указ, який вносить зміни в інші документи. Йдеться про законодавство щодо громадянства Білорусі.

У відповідних змінах закріпили процедуру втрати білоруського громадянства за участь в “екстремістській діяльності або заподіяння тяжкої шкоди інтересам Білорусі”. Водночас, йдеться про втрату громадянства лише тими особами, які його набули. Тобто натуралізованих, а не тих, хто має білоруське громадянство від народження.

 

Юристка Ганна Маляр стала заступницею міністра оборони

Вона очолить напрям стратегічних комунікацій та інформаційної політики.

05.08.21. ЛБ

Юристка, колишня кандидатка в депутати Київської міськради Ганна Малярстала заступницею міністра оборони України. Відповідне рішення 4 серпня ухвалив Кабінет міністрів.

Маляр повідомила, що очолить напрям стратегічних комунікацій та інформаційної політики Міноборони.

“Професійно темою стратегічних комунікацій у секторі безпеки і оборони я займаюсь з тих пір, як почалась війна. Вже тоді стало очевидно, що Російська Федерація веде її як військовими, так і невійськовими методами. Тож, потрібно було швидко організовувати захист України в інформаційному просторі та опановувати навички ведення гібридної (асиметричної) війни”, – розповіла вона.

Юристка нагадала, що зараз співпрацює з Академією СБУ щодо практичного курсу стратегічних комунікацій для співробітників сектору безпеки і оборони.

“Теоретично такі знання і навички отримати неможливо, бо здобуваються вони у гібридних боях з ворогом. Саме тому, нашими розробками і проведеними операціями цікавляться інші країни, а Центр інформації та документації НАТО став співорганізатором навчань для наших військових, які ми спільно проводимо”, – написала Маляр.

За її словами, концепцію “стратегічних комунікацій” країни НАТО та ЄС пропонують використовувати як альтернативу ворожим діям РФ.

Ганна Маляр – юристка-кримінологиня, яку часто запрошують як експертку на різні телепрограми. 31 серпня 2017 році вона стала співведучою програми “Кримінал на Прямому”, однак залишила телеканал у жовтні того ж року. У 2020 році Маляр була кандидаткою в депутати Київської міськради від партії “Слуга народу”.

Кандидат юридичних наук, адвокат. Сфера наукових інтересів – політична злочинність та проблеми протидії корупції. Автор більше 50 наукових праць, а також публіцистичних статей в таких виданнях як “Лівий берег”, “Українська правда”, “Дзеркало тижня”, “Тиждень”, “Юридичний вісник України”, “Вечірній Київ”, “Юридична практика”.

 

Заступницею міністра оборони стала експертка з “Битви екстрасенсів”

Кабінет Міністрів на засіданні сьогодні, 4 липня, призначив заступницею міністра оборони Ганну Маляр, яка брала участь в телепроєктах як юристка-кримінологиня.

Про це повідомляють Українські Новини з посиланням на видання “Новий час” і “Страна.юа“.

На черговому засіданні Кабмін провів ряд кадрових перестановок. В результаті однієї з них у міністра оборони Андрія Тарана з’явилась нова заступниця. Нею стала Анна Маляр, яку глядачі українських телеканалів могли бачити в телепроєктах “Говорить Україна”, “Стосується кожного”, “Битва екстрасенсів”. Також вона була на місцевих виборах в Києві минулого року кандидатом від “Слуги народу”.

Анна Маляр є юристкою-кримінологинею, головою Центру правових та кримінологічних досліджень.

Як повідомляли Українські Новини, Кабінет Міністрів на сьогоднішньому засіданні звільнив з посади заступника міністра внутрішніх справ Антона Геращенка і призначив двох нових заступників голови МВС.

Також сьогодні, 4 липня, Кабінет Міністрів призначив Мустафу Найєма на посаду заступника міністра інфраструктури і Василя Шкуракова на посаду першого заступника міністра інфраструктури.

 

До Дня Незалежності проведуть марафон з удосконалення української Вікіпедії

05.08.2021 15:31

Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь запрошує долучитися до онлайн-марафону з поліпшення статей в українській Вікіпедії.

Про це він написав у Фейсбуці, повідомляє Укрінформ.

“…«Вікімедіа Україна» за підтримки уповноваженого із захисту державної мови Тараса Кременя проведуть онлайн-марафон #мовознай із поліпшення статей в українській Вікіпедії. У Вікіпедії українською вже понад 1,1 млн статей. Багато з них потребують вичитки, дрібних чи суттєвих виправлень — і саме це можна зробити в межах марафону”, – зазначив мовний омбудсмен.

За його словами, всі охочі можуть долучитися до виправлення друкарських та орфографічних помилок, поліпшити стилістику тексту, додати нові факти та відомості, уточнити джерела у статтях.

Марафон відбудеться з 16 по 24 серпня 2021 року до 30-ї річниці Незалежності України.

Взяти участь у заході можуть усі охочі. Для цього потрібно зареєструватися у Вікіпедії, поліпшити статтю і зберегти своє редагування, додавши у поле “Короткий опис змін” гештеґ #мовознай. Усі виправлення мають відповідати правилам онлайн-енциклопедії.

На переконання Кременя, тижневий марафон #мовознай — це чудовий привід перевірити своє володіння українською, переглянувши свої улюблені статті у Вікіпедії.

“Дбаючи про чистоту української мови, ми забезпечуємо її розвиток”, – зауважив він.

Україна відзначатиме День Незалежності 24 серпня.

 

Зеленський – жителям окупованого Донбасу: любиш Росію – їдь в Росію

“Якщо ти вважаєш, що “ми росіяни” – велика помилка залишатися жити на Донбасі”.

5 серпня 2021, 10:45  УП

Президент Володимир Зеленський запропонував жителям окупованих районів Донецької і Луганської областей, які хочуть жити в Росії, їхати в Росію.

Про це він сказав у інтерв’ю телеканалу “Дом”.

“Є вислів: “Людина перебуває у шпагаті”. Це вона не знає, що робити, вона довго обирає й не може обрати, й вона не знає, хто вона. Найголовніше в цій історії – точно для себе зрозуміти: ти росіянин, ти в Росії (я не про національність, а про внутрішній вибір для себе), чи ти українець, і це твоя земля? Це твоя батьківщина чи ти – гість?” – сказав президент.

Він підкреслив, що Донбас “просто ніколи” не буде російською територією, скільки б часу він не знаходився під російською окупацією. “Це як стіна, яка була у Німеччині. У будь-якому разі люди, історія скористаються моментом – і стіна впаде”, – сказав президент.

Тому, вважає Зеленський, жителям окупованої території варто вже зараз визначитися, де вони хочуть жити.

“Я вважаю, що якщо ти сьогодні живеш на тимчасово окупованій території Донбасу й ти вважаєш, що “наше діло праве”, “нам до Росії”, “ми росіяни” – велика помилка залишатися жити на Донбасі…. Тому що без України на цій території цивілізації не буде. Україна ростиме, все будуватиме. А частина Донбасу в окупованому, у відрізаному вигляді нікуди не ростиме. Тому щастя для цих людей тут не буде”, – сказав Зеленський.

При цьому він підкреслив, що “ніхто нікого виганяти не буде”.

“Тому, я вважаю, для майбутнього своїх дітей та онуків – якщо ти любиш Росію й усе життя перебував на території України та відчував, що це Росія, то ти повинен зрозуміти, що в ім’я своїх дітей та онуків тобі вже потрібно їхати та шукати собі місце у Росії. Це правильно”, – сказав Зеленський.

Він також закликав патріотів України, які залишились на Донбасі, вірити і чекати на визволення.

Нагадаємо, що в цьому ж інтерв’ю Зеленський висловив упевненість, що визволення Криму є неминучим.

 

Зеленський порадив жителям Донбасу і Криму святкувати День Незалежності

5 серпня 2021, 19:36  УП

Президент Володимир Зеленський порадив жителям окупованих територій святкувати День Незалежності України і розповідати дітям правду про їхню країну.

Джерело: Зеленський в інтерв’ю телеканалу “Дім”

Пряма мова: “Я вважаю, що люди на окупованих територіях Донбасу і в Криму – їм складно, і це дуже небезпечно, – але вони повинні не погоджуватися з тим, що там відбувається, як їх окупували і так далі. Не погоджуватися, так. Так, День Незалежності – так, святкувати! Я розумію, може не гучно, не вивішуючи завжди прапор на балконі, тому що прийдуть і можуть вбити – не треба, бережіть своє життя, – дітям це треба говорити, хто вони”.

Деталі: За словами президента, дітям, яким “тимчасово в окупованих школах викладають вигадану історію, абсолютну пустушку” вдома потрібно розповідати правдиву історію своєї країни.

 

Для конструктивних перемовин з врегулювання на Донбасі необхідна стала «тиша» – Зеленський

05.08.2021 19:27

Росія повинна виконати умови Мінських і Нормандських домовленостей, але продовжує заперечувати свою причетність до бойових дій на Донбасі.

Про це в інтерв’ю телеканалу “Дом” заявив Президент України Володимир Зеленський, передає Укрінформ.

“Я незмінно вірю в те, що не можна за стіл сідати з людьми, у яких в руках зброя. Це ж не просто філософія. Це предметна розмова. Я завжди виступав за те, що перший пункт і “Мінська”, і всіх домовленостей — припинення вогню. Щоб узагалі про щось говорити, потрібно хоча б перестати стріляти. Це факт. Чому? Тому що ось ми з вами мали режим припинення вогню (набув чинності 27 липня 2020 року, — ред.). І він 7 місяців діяв. Так, були провокації з того боку. Але все-таки з’явилося розуміння, що ми не втрачаємо людей”, — сказав Зеленський.

На його переконання, щоб вести конструктивні переговори про врегулювання ситуації на Донбасі, необхідно домогтися сталого режиму припинення вогню. Коли буде розуміння, що виконуються домовленості щодо першого етапу, можна переходити до наступних кроків встановлення миру на Донбасі.

“Далі — виведення військ. І що ми повинні зайти дуже акуратно, дуже акуратно дійти до нашого кордону”, — акцентував президент.

А подальша політика реінтеграції окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) повинна вибудовуватися Україною з урахуванням специфіки обставин, в яких змушені були жити українці в окупації, наголосив Зеленський. “Частина людей там інформаційно розчавлена, інформаційно пронизана. А хтось навіть приїжджав на підконтрольну територію України, але не знайшов себе — втік від бойовиків, приїхав і не знайшов себе, і держава не знайшла йому роботу чи квартиру тощо. Це життя. На жаль. Це життя. І ця людина повернулася. І втратила надію. І, звичайно ж, це все дуже складно”, — сказав глава держави.

Зеленський нагадав, що стабілізувати ситуацію на Донбасі буде можливо, коли Росія виконає зобов’язання, які взяла на себе в межах Мінських і Нормандських домовленостей. “Коли ми говоримо “гуманітарна місія”, то це розмова, домовленості та їхнє виконання, тиск на Росію, щоб вона виконувала взяті на себе зобов’язання”, — наголосив Президент.

Глава держави нагадав, що Росія вперто не визнає себе стороною конфлікту. Але Україна повинна чітко артикулювати, що в Тристоронній контактній групі з урегулювання ситуації на Донбасі є дві сторони — Україна і Росія.

 

Зеленський: 90% успіху у поверненні окупованих територій залежить від однієї людини

05.08.2021 20:56

Плани мирного врегулювання ситуації на Сході України, реінтеграції та деокупації не можуть залежати тільки від України, тут потрібна і воля президента Російської Федерації.

На цьому Президент України Володимир Зеленський наголосив в інтерв’ю телеканалу “Дом”, повідомляє Укрінформ.

“Я вважаю, і президент Російської Федерації знає мою думку, що сьогодні 90% успіху в питанні повернення Донбасу, деокупації наших територій залежить від однієї людини. І точно треба знати, що він із цим живе. І люди на Донбасі повинні це розуміти. Не повинні жити якимись ілюзіями. Так, ми залучаємо наших міжнародних партнерів, є розроблені плани. Так, усе є. Потрібна воля. Політична воля. Воля людська”, — заявив Зеленський.

За його словами, це повинні розуміти й українці на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей.

“Дуже часто журналісти кажуть: “Слухайте, ну, а що далі? Потрібен етап. Люди хочуть визначеності”. Та немає такого. Ось вам виписані кілька документів, кроків тощо. Ось воно — крок за кроком, що треба робити. Ти йдеш за цим планом, а потім щось зірвалося. “Ви ж обіцяли за рік закінчити війну?!” Звісно, я дуже цього хочу. Я все роблю для цього. Але, на жаль, не все від мене залежить”, — наголосив Зеленський.

Він підкреслив, що в України є воля щодо політико-дипломатичного врегулювання ситуації, тоді як незаконні збройні формування на окупованих територіях ведуть вогонь по мирних жителях.

Як повідомлялося, 5 серпня вранці окупанти здійснили обстріл Красногорівки Донецької області, внаслідок чого був поранений місцевий житель 1965 року народження, пошкоджена квартира у багатоповерхівці на вулиці Східній.

За цим фактом відкрито кримінальне провадження за ч.1 ст.438 Кримінального кодексу України (Порушення законів та звичаїв війни).

 

Росія блокує українцям з ОРДЛО доступ на підконтрольну територію — Зеленський

05.08.2021 20:31

КПВВ залишаються перекритими з боку не підконтрольних Україні територій, а Росія не випускає українців з окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) і не виконує своїх зобов’язань щодо облаштування КПВВ і допуску гуманітарних організацій.

Про це в інтерв’ю телеканалу “Дом” заявив Президент України Володимир Зеленський, передає Укрінформ.

“Ми все побудували, ми всіх туди привезли — наші журналісти, посли, місцеві жителі все це бачили. Мені говорили: є проблеми на КПВВ “Станиця Луганська” — “швидка” не може проїхати або щось іще. У перші ж місяці мого президентства побудували там міст, відкрили (оновлений – ред.) КПВВ. Потім після нормандської зустрічі ми відкрили всі інші КПВВ. Усе, про що ми домовилися, повністю побудували. І з їхнього боку є така сама можливість. Але немає бажання. Не можна сказати, що “ось там просто немає грошей”. Це ж не так. КПВВ закриті. Вони просто їх перекрили”, — сказав Зеленський.

Глава держави уточнив, що на саміті нормандської четвірки в грудні 2019 року з президентом РФ була досягнута домовленість про відкриття КПВВ, проте свої зобов’язання виконала тільки Україна.

Президент додав, що громадяни України, які проживають на тимчасово окупованих територіях, через перекриті в односторонньому порядку КПВВ не можуть перетнути лінію дотику.

“Ми маємо докази, маємо відеозйомку, за якою прекрасно розумієш ситуацію. Ось із нашого боку на тимчасово окуповану територію їде гуманітарний вантаж — вони відкривали КПВВ. Машини заїжджали. Але коли люди звідти йдуть — вони їх не пускають. Чому питання про КПВВ ще важливе й чому вони з боку окупованих територій закриті? Тому що на наших КПВВ вже працюють сучасні сервісні центри, у яких є до 90 послуг для людей. Можеш документ отримати, пенсію, посилку, гроші надіслати, мобільний телефон купити, поповнити рахунок тощо. Взагалі є все. Там сервіс — на найвищому рівні”, — сказав Зеленський.

За його словами, не виконала російська сторона домовленості щодо доступу гуманітарних місій до місць несвободи в ОРДЛО.

“Щодо Червоного Хреста у мене була домовленість із президентом Росії, що буде доступ Червоного Хреста на тимчасово окуповані території, до наших людей, які за ґратами перебувають, які в ізоляційних таборах перебувають. Ми акцентували: не нас пропустити, а Червоний Хрест. Щоб Червоний Хрест міг вивчити проблеми, передати їм ліки, медиків відправити тощо. Нам підтвердили, що це все буде можливо. Доступу Червоного Хреста з моменту наших домовленостей не було жодного”, — наголосив Зеленський.

 

Зеленський сказав, як отримати інформаційну перемогу на окупованих територіях

05.08.2021 20:08

Президент Володимир Зеленський вважає, що об’єктивна інформація про політику України допоможе інтеграції в український простір мешканців окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) і тимчасово окупованого Криму.

Таку думку глава держави висловив в інтерв’ю телеканалу “Дом”, повідомляє Укрінформ.

“Я завжди говорив: території дуже важливі, але передусім — люди. І сьогодні людям там складно встояти проти інформаційних атак, складного життя, встояти та залишитися в душі й у серці українцем. Складно, тому що люди повинні виживати. Я сам — батько. І я розумію, що треба годувати дитину. І ось школа. На ній прапор “ДНР”. Ну, а де, де працювати тому ж учителю? І ось учитель іде до цієї школи. І йому потрібно якось розмовляти з дітьми, і якось постаратися донести до них об’єктивну інформацію — ось це завдання. Ось це — інформаційна перемога. Це набагато важливіше будь-якої кулі”, — сказав Зеленський.

За його словами, українське мовлення на тимчасово окуповані території дозволить зберегти зв’язок із українцями в ОРДЛО і Криму. “Це реально наші українці. Це реально наш дім, наш будинок — Україна. І ми здійснюємо мовлення туди й говоримо: “Ми з вами живемо в одному домі. Зараз тимчасово — у різних кімнатах. Але це тимчасово. Ми всі — під одним дахом однозначно”. Нам треба говорити там із людьми. Не втратити наш зв’язок”, — акцентував Зеленський.

Як приклад Президент навів телеканал “Дом”, який, на його переконання, повинен мовити не тільки на тимчасово окуповані райони, а і для внутрішньо переміщених осіб, які живуть на підконтрольній Україні території, але не втрачають зв’язок з рідними, які залишилися в ОРДЛО і Криму.

 

Зеленський – про російські паспорти в ОРДЛО: До кожного випадку слід підходити індивідуально

05.08.2021 19:41

У питаннях примусової паспортизації Росією українців в окремих районах Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) не слід дотримуватися радикальних суджень.

На цьому наголосив Президент України Володимир Зеленський в інтерв’ю телеканалу “Дом”, повідомляє Укрінформ.

“Думаю, що до оцінки ситуації, в якій може опинитися людина, потрібно підходити розсудливо, з мудрістю і найголовніше — з мізками (якщо вони є у людей, які до чогось дуже радикального завжди закликають)”, — сказав Зеленський.

Він припустив, що людина може опинитися у ситуації, коли відмовитися від російського паспорта неможливо.

“Звісно, слава тим людям і велика повага, хто зміг відмовитися від паспортизації, хто зміг піти від різних “документів” невизнаних “республік” і залишитися з українським паспортом. Звичайно, ми вам дуже вдячні, ви молодці. Але люди різні, обставини різні. Адже хтось залишився там доглядати за своїми рідними і, щоб вижити, вони змушені отримувати російські паспорти або якийсь інший “документ”. Або щоб мати можливість там працювати, а їм кажуть: сюди ти не можеш влаштуватися без російського паспорта”, — уточнив Зеленський.

Президент висловив переконання, що до кожного випадку отримання російського паспорта українцями в ОРДЛО варто підходити індивідуально, і зовсім не з позиції засудження.

“Це не поблажливість моя до таких людей — це моє співчуття. Я вважаю, що ми повинні розуміти, що ситуації бувають різні й людей не можна ділити за паспортом. Людину потрібно зовсім інакше сприймати. Є вимушені в житті заходи, і ми всі, не пройшовши через такі випробування, не можемо оцінити це повністю правильно й адекватно. Тому я вважаю, що з погляду паспортизації говорити про людей складно, однозначно оцінювати не можна”, — сказав Зеленський.

Водночас Президент відзначив, що примусовою паспортизацією українців на тимчасово окупованих територіях Донбасу Кремль порушує норми міжнародного права, а також хоче посилити позиції провладної партії Росії на виборах в Держдуму шляхом незаконного залучення електорату з ОРДЛО.

“Оцінювати можна однозначно — Росія порушує міжнародне право. По суті, паспортизація (на території ОРДЛО – ред) нічим не відрізняється від паспортизації, яка була у Криму. Спочатку ти роздаєш паспорти Російської Федерації, а потім ходиш і кажеш: “Я захищаю своє населення”, вже не тільки російськомовне. Не тільки культуру, а й те, що вони, мовляв, вже “своїх громадян захищають”. Ось чому це небезпечно. А друга історія з паспортизацією — вибори до Держдуми, то ще кудись. І ось українці з російськими паспортами — їх садять до автобусів, вивозять, змушують голосувати. Це рабство якесь”, — сказав Президент.

Зеленський додав, що після повернення ОРДЛО під юрисдикцію України період російської паспортизації не матиме історичного значення.

“Але на милування нема силування. І як показує життя, такі кроки зазвичай історія змиває. Як після дощу, все це змиється, це все мине. І, можливо, колись в якихось книгах залишиться один рядок — ну, була в історії України паспортизація тоді ще окупованої частини Донбасу. Ну, була, а потім минула, й усе повернулося, й усе повернула Україна”, — резюмував Президент України.

 

Ситник розповів, як НАБУ дізналося про перебування Чауса в Феофанії

Антикорупційне бюро отримало три листи від СБУ щодо екссудді.

05.08.21 ЛБ

Національне антикорупційне бюро отримало від Служби безпеки України три листи, які стосувалися екссудді Миколи Чауса, підозрюваного в отриманні хабара. В одному з них було повідомлення, що він знаходиться у Феофанії.

Про це “Радіо НВ” розповів директор НАБУ Артем Ситник.

“У понеділок ми дістали з скриньки для кореспонденції лист слідчого СБУ про те, що пан Чаус є потерпілим у їхньому провадженні і щодо нього застосовуються заходи забезпечення [безпеки]… Ми вивчили цей лист і, відповідно, статус потерпілого по будь-якій справі у будь-якому правоохоронному органі жодним чином не скасовує наявність заочного арешту і міжнародного розшуку. І тому, чесно кажучи, дивний такий був лист. На що він повинен був вплинути, на думку слідчого, мені не зрозуміло, як і детективам, які розслідують справу”, – розповів очільник НАБУ.

Ситник зазначив, що цей лист кинули до скриньки у п’ятницю, 30 липня, але дістали – лише у понеділок, 2 серпня. А вже 3 серпня від слідчого управління СБУ до НАБУ надійшло ще два листи з новою інформацією.

“Знову було сказано, що він потерпілий, і що заходи безпеки застосовуються щодо цієї особи, і що він знаходиться в Феофанії. Тому, ми виїхали туди. Детективи склали в Феофанії протокол, лікарі його [Чауса] виписали, тобто вважали, що його стан дозволяє перебувати в місцях затримання чи тримання під вартою, його стан дозволяє проводити процесуальні, слідчі дії”, – зазначив директор НАБУ.

Нагадаємо, 3 серпня НАБУ повідомило про затримання Чауса в Феофанії. Наступного дня суд відправив його під домашній арешт.

Чаусу інкримінуються отримання в 2016 році 150 тис. доларів хабара за умовний термін для 74-річної жінки, яка торгувала наркотиками. Отримані кошти суддя зберігав у скляних банках.

Після висунення звинувачень Чаус втік до Молдови, де просив політичного притулку, але отримав відмову. Молдовське видання RISE Moldova писало, що суддя міг втекти з України за допомогою осіб, наближених до олігарха Володимира Плахотнюка. Журналісти вважають, що Чауса могли вивезти з України на чартерному літаку по паспорту громадянина Молдови Вя’чеслава Турку.

У Молдові Чауса заарештовували на 15 діб і тримали під домашнім арештом. Зрештою він жив там аж до весни 2021 року, коли його нібито викрала група невідомих озброєних людей в Кишеневі. У МВС Молдови повідомили, що до цього можуть бути причетні громадяни України.

У МЗС України відповіли, що держава не причетна до того, що трапилося з Чаусом. Згодом з’ясувалося, що колишнього суддю вивезли в Україну. За даними молдовських правоохоронців, до цього безпосередньо причетні працівники українського посольства і, можливо, спецслужби.

Через півтора місяця після свого зникнення Чаус раптово оприлюднив відеозвернення, в якому сказав, що його не викрадали, і пообіцяв викривальні заяви. У червні він записав ще одне відео, в якому звинуватив директора НАБУ  у зведенні рахунків та помсті.

Генпрокурор Молдови Олександр Стояногло оголосив про завершення розслідування зникнення Чауса.

До кінця липня Чаус не давав про себе знати, аж поки минулого тижня не прийшов в самих шортах до глави громади селища на Вінничині. НАБУ заявило, що Чауса перехопили працівники СБУ, і попросили вийти цих правоохоронців на зв’язок. Оскільки Чаус є підозрюваним у корупційній справі, займатися ним мало саме НАБУ.

Навіть адвокати Чауса не знали, куди везуть їхнього підзахисного – до Служби безпеки чи Антикорупційного бюро. Потім з’ясувалося, що детективи НАБУ влаштували буквальну гонку за авто СБУ, в якому нібито везли Чауса. Місце перебування колишнього судді було невідоме кілька діб, поки його не затримали в Феофанії.

 

Навіщо Чауса відправили під домашній арешт? Експерт заявив, що екссудді загрожує небезпека

5 серпня. УНН. Колишнього суддю Дніпровського суду столиці Миколи Чауса, якого підозрюють у хабарництві, відправили під цілодобовий домашній арешт із зобов’язанням носити електронний браслет. Чому суд виніс таке рішення і чим може закінчитися “справа Чауса” розповів УНН військовий експерт Олег Жданов.

Деталі

На думку Жданова, це було компромісне рішення між двома силовими структурами – НАБУ і СБУ.

“Швидше за все, був сигнал з Вашингтона про те, що Чауса потрібно віддати і його підкинули в Феофанію і там його затримують слідчі НАБУ. Повністю передати його НАБУ, щоб його забрали в слідчий ізолятор – неможливо. Тому що там він не буде відчувати “руки” СБУ і може почати розповідати, як він потрапив з Кишинева в Україну в подробицях: прізвища, обставини і т. д. Тому, щоб не втрачати над Чаусом контроль, щоб він розумів, що він досяжний для співробітників СБУ, судді було поставлено завдання такого компромісного рішення. Воно звичайно вкрай дивне, враховуючи ті звинувачення, які висувають Чаусу. І спецслужби тепер за ним спостерігають”, – розповідає Жданов.

За словами експерта, зараз існує не просто ризик, що його знову викрадуть, а якщо він стане незручний, то можуть бути й гірше наслідки.

Цитата

“Чому Чауса не тримають в камері? Згадаймо вбивство бізнесмена біля суду Максима Курочкіна, екс-депутата Держдуми РФ Дениса Вороненкова в центрі Києва. Третій раз викрадати Чауса вже немає сенсу. Я думаю, що все, що він міг розповісти, він уже розповів. І якщо він зробить якусь помилку в плані офіційної заяви або почне давати інші свідчення, які будуть йти в розріз з легендою, яку йому розповіли на вул. Володимирська (там знаходиться будівля Служби безпеки України – ред.). З ним теж може статися все, що завгодно”, – вважає Жданов.

Додамо

Нагадаємо, 30 липня екссуддя Микола Чаус знайшовся в селі Мазурівка у Вінницькій області. До правоохоронців звернувся староста населеного пункту.

Більше про справу Чауса читайте в статті: Цінний свідок Чаус: як НАБУ і СБУ поділять справу екс-судді, а Україна доведе свою невинність Молдові?

 

У словацькій столиці антивакцинатори намагались блокувати дороги

05.08.2021 20:48

Цього четверга в столиці Словаччини Братиславі проходило кілька акцій антивакцинаторів, які на знак протесту намагалися заблокувати дороги.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє словацький портал Aktuality.

Так, автоколона із символікою правої опозиційної Народної партії «Наша Словаччина» Мар’яна Котлеби намагалася перекрити рух на Паннонській дорозі. Сам Котлеба намагався не допустити проїзду транспортних засобів власним тілом. Однак у справу втрутилася поліція та відновила рух транспорту.

Зазначається, що загалом словацька поліція сьогодні затримала двох учасників протестів.

Ще одна частина протесту проходила перед Президентським палацом, а інша – на площі Свободи перед офісом уряду. У Братиславі з самого ранку йшов дощ, і на обох площах було лише кілька сотень людей.

Мер Братислави Матуш Валло закликав поліцію забезпечити порядок у місті. Він сприймає ці протести не як вираження думки, а як спробу озлобити людей у ​​столиці.

Як повідомлялося, в Братиславі загалом понад 58% населення отримали першу дозу вакцини від COVID-19, а понад 54% отримали вже й другу її дозу.

 

В Україні за добу – 1052 випадки коронавірусу

05.08.2021 08:17

В Україні за минулу добу, 4 серпня, виявили 1 052 випадки коронавірусної хвороби.

Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомляє Міністерство охорони здоров’я.

“За добу 4 серпня 2021 року в Україні зафіксовано 1 052 нові підтверджені випадки коронавірусної хвороби COVID-19 (з них дітей – 81, медпрацівників – 37) “, – йдеться у повідомленні.

Також за минулу добу госпіталізовано – 532 особи; летальних випадків – 25; одужало – 542 особи;

За добу протестовано: методом ПЛР – 20950 осіб, методом ІФА – 9 154 особи, експрес-тестами – 15 970 осіб.

За весь час пандемії в Україні захворіло 2 256 397 осіб, одужало – 2 188 815, летальних випадків – 53 049, проведено ПЛР-тестувань – 11 467 613.

Найбільша кількість підтверджених випадків за минулу добу зареєстрована у м. Києві (187), Одеській (75), Запорізькій (62), Харківській (59) та Вінницькій (57) областях.

За попередню добу, 3 серпня, в Україні було виявлено 984 випадки коронавірусної хвороби.

 

МОЗ розглядає три сценарії щодо поширення штаму Delta

05.08.2021 22:17

МОЗ готується до можливого спалаху захворюваності на коронавірус в Україні у зв’язку з поширенням нового штаму “Дельта” та розглядає три ймовірні сценарії перебігу цієї хвилі – оптимальний, песимістичний і помірний.

Як передає Укрінформ, про це заявив міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко в ефірі одного з телеканалів.

“У МОЗ є низка прогнозів щодо зростання кількості випадків і щодо потенційного перебігу нової хвилі. У нас є оптимальний, песимістичний і помірний сценарій перебігу цієї хвилі. І розрахована кількість ліжок, яка має бути надалі відведена для госпіталізації хворих на ковід, також скільки ліжок повинно бути з киснем і скільки реанімаційних ліжок, якщо раптом буде важкий перебіг захворювання”, — сказав він.

За словами Ляшка, лікарні активно запасаються киснем.

“МОЗ до цього готується, ми додатково зараз пропрацьовуємо, щоб був кисень. В Україні вже закупили 15 тис. кисневих концентраторів, які дозволять лікувати або полегшувати перебіг захворювання на амбулаторному етапі, коли не буде критеріїв для госпіталізації”, — сказав очільник МОЗ.

Раніше Ляшко заявляв, що українська система охорони здоров’я готова реагувати на виклик нової хвилі COVID-19, викликаної штамом “Дельта”.

Як повідомляв Укрінформ, наразі в Україні триває 5-й етап кампанії з вакцинації проти COVID-19, на якому щепитися можуть усі охочі українці віком від 18 років.

Щеплення проводиться чотирма вакцинами: Comirnaty від Pfizer-BioNTech, Moderna, CoronaVac від Sinovac Biotech та AstraZeneca (Covishield, SKBio).

Станом на 5 серпня в Україні проведено понад 6 мільйонів щеплень проти COVID-19. За добу 04 серпня 2021 року вакциновано від COVID-19 159 121 людину.

 

В Україні вже 143 зараження “Дельтою”, карантин продовжать – Кузін

5 серпня 2021, 13:17  УП

Головний державний санітарний лікар Ігор Кузін повідомив, що з завершенням серпня продовжать карантин, а також зазначив, що в Україні вже зафіксували майже 150 заражень штамом ковіду “Дельта”.

Джерело: Кузін в інтерв’ю “Українському радіо”

Пряма мова Кузіна: “Перш за все, ми зараз використовуємо міри адаптивного карантину, коли держава встановлює певні показники, ми їх відслідковуємо в розрізі областей, якщо ми бачимо якісь проблеми, одразу застосовуються обмежувальні засоби.

Зараз ми перебуваємо у зеленій зоні, це означає, що, попри ріст, ситуація контрольована, людям надається меддопомога.

Спалахи локалізуються на рівні громад або кластерів. Карантин буде продовжено, оскільки до нього прив’язано багато процесів, які відбуваються в державі – робота штабів, специфічні вимоги до перетину держкордону, робота заходів громадського здоров’я, робота центрів контролю та профілактики хвороб, рейтингування лікарень…

Тому карантин, однозначно, буде продовжено після завершення серпня. З приводу погіршення – буде запровадження нових протиепідемічних вимог”.

Деталі: Кузін розповів, що в Україні вже офіційно підтверджених 143 випадки заражень “Дельтою”. За його словами, це означає, що “штам знаходиться на території України та поширюється”.

Нагадаємо: 5 серпня в Україні зафіксували понад тисячу заражень COVID.

 

Якщо в електронній системі немає запису про COVID-вакцинацію – роз’яснення МОЗ

05.08.2021 13:42

У випадку, якщо в електронній системі охорони здоров’я немає запису про проведену вакцинацію від COVID-19, необхідно звернутися до сімейного лікаря, який внесе необхідні дані.

Як передає Укрінформ, про це в ефірі Українського радіо сказав заступник міністра охорони здоров’я, головний державний санітарний лікар Ігор Кузін.

“Якщо ви помітили, що вашого запису немає в електронній системі охорони здоров’я, то єдина людина, яка може скорегувати цей запис — ваш сімейний лікар. Або треба звернутися до того центру, де ви отримали вакцину з проханням оцифрувати цей запис. Якщо ця ситуація не виправляється — звертайтеся на гарячу телефонну лінію для врегулювання ситуації”, – сказав Ігор Кузін.

Як повідомляв Укрінформ, станом на 5 серпня в Україні проведено понад 6 мільйонів щеплень проти COVID-19. За добу 04 серпня 2021 року вакциновано від COVID-19 159 121 людину. Перелік пунктів щеплення доступний на порталі Міністерства охорони здоров’я “Вакцинація від COVID-19”.

Всі вакцини проти COVID-19, які використовуються в Україні, схвалені ВООЗ для екстреного застосування. Вони безпечні та ефективні. В Україні щеплюють такими препаратами: AstraZeneca (в т.ч. SKBio та Covishield); Coronavac/Sinovac-Biotech; Сomirnaty/Pfizer-BioNTech; Spikevax/Moderna.

 

Розвідслужби США роздобули генетичні дані з лабораторії в Ухані – CNN

06.08.2021 07:42

Розвідслужби США вивчають генетичні дані вірусної лабораторії з китайського міста Ухань, роздобуті під час розслідування походження COVID-19.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє телекомпанія CNN.

Зазначається, що спецслужби дісталися до «скарбниці» генетичних даних лабораторії, з якої може походити коронавірус.

Невідомо, як були отримані ці дані з Уханьського інституту вірусології, з огляду на відмову Пекіна співпрацювати зі США, але джерела CNN припускають, що, очевидно, це було зроблено шляхом хакерського злому китайських серверів. Операція є частиною розвідувальної роботи, яку президент Джо Байден доручив провести для виявлення джерел поширення COVID-19.

CNN також зазначає, що спецслужби зіткнулися з серйозною проблемою під час дослідження величезного масиву отриманої інформації: браком перевірених фахівців, які знають китайську мову і водночас володіють предметом.

Раніше повідомлялося, що Байден доручив спецслужбам протягом 90 днів підгодувати доповідь про походження вірусу: чи його джерелом є дикі тварини, чи Уханьська лабораторія.

 

Організатори Олімпіади в Токіо вибачилися: назвали українок росіянками

5 серпня 2021, 15:41  УП

Організатори Олімпійських ігор в Токіо вибачилися після того, як українських спортсменок, що займаються артистичним плаванням, оголосили росіянами на церемонії нагородження.

Джерело: apnews

Пряма мова прессекретаря оргкомітету Маса Танака: “Це була чисто виробнича помилка.

Голос, який викликав (медалістів), повинен був сказати: “Збірна України”, але замість цього сказав ROC.

Звичайно, люди помітили це, і відповідальний за оголошення вибачився.

Я також використав цю можливість, щоб висловити свої вибачення перед тими, хто знаходиться в українській команді”.

Деталі: Російські спортсменки Світлана Ромашина і Світлана Колесніченко виграли змагання дуетів з плавання.

Український дует Марти Фєдіної і Анастасії Савчук зайняв бронзу, але на п’єдестал українок викликали як представників ОКР, абревіатури Олімпійського комітету Росії.

Оголошення на олімпійських об’єктах зазвичай робляться японською, англійською та французькою, яка є рідною мовою сучасного олімпійського руху.

Нагадаємо:

4 серпня українки Марта Фєдіна та Анастасія Савчук завоювали бронзову медаль на Олімпійських іграх у Токіо – це перша олімпійська нагорода України за всю історію в цьому виді спорту.

 

Каратистка Терлюга здобуває третє олімпійське срібло для України

5 серпня 2021, 15:14  УП

Українська каратистка Анжеліка Терлюга виборола срібну медаль Олімпіади в Токіо.

Джерело: трансляція Ігор на “Суспільному”

Деталі: У фінальному поєдинку Олімпійських ігор у карате (куміте) у ваговій категорії до 55 кг Терлюга поступилася болгарці Івет Горановій.

Під час поєдинку Анжеліка травмувала ногу, медики її “заморожували”.

Це третя срібна медаль в активі олімпійської збірної України.

 

Заступник Єрмака: Звільнення голови НБУ не на порядку денному

5 серпня 2021, 14:55 УП

Заступник голови Офісу президента Кирило Тимошенко заявив, що звільнення голови НБУ Кирила Шевченка не на порядку денному.

Про це Тимошенко сказав в інтерв’ю Forbes Україна.

“Проблем немає і скорочення фінансування не буде. “Велике будівництво” – це великий мультиплікатор для економіки, тому держбанки дають кредити під ці проєкти.

Ми кажемо НБУ про плани й де необхідна допомога, вони це розуміють”, – заявив він, коментуючи те, що Національний банк скорочує рефінансування держбанків.

“Якщо у президента є питання до Кирила Шевченка, то він їх ставить. Його звільнення не на порядку денному. В Україні зазвичай преса звільняє раніше, ніж президент”, – відповів заступник голови ОП на питання про можливу відставку Шевченка.

Нагадаємо:

Раніше ЕП з посиланням на джерела повідомляла, що в Офісі президента Зеленського розглядають можливість звільнення Кирила Шевченка з посади голови Національного банку, зокрема через провал перемовин з МВФ.

Раніше про загрозу відставки Шевченка повідомила британська газета Financial Times з посиланням на свої джерела в Офісі президента.

Рішення про відставку Шевченка можуть ухвалити вже восени, після виходу парламенту з канікул.

 

Середня ціна гектару сільгоспземлі нижче оцінки Мінагрополітики – УКАБ

5 серпня 2021, 16:20  УП

Станом на 1 серпня середня ціна 1 га ріллі в Україні становить 26,8 тис грн – що практично відповідає середній нормативній грошовій оцінці. Це значно нижче раніше названої Міністерством аграрної політики цифри у 40 тис грн/га.

Про це повідомляє прес-служба асоціації “Український клуб аграрного бізнесу” (УКАБ) у Facebook.

“Порівняно низьку середню ціну можна пояснити малою кількістю угод щодо продажу с/г земель, ймовірно нижчою НГО проданих земельних ділянок з піщаними грунтами та на схилах. Така ситуація наразі спостерігається у половині областей України”, – йдеться у повідомленні.

“Не надто активним у перший місяць видався обіг с/г земель. Серед основних причин: незначна пропозиція продажу, а також неготовність нотаріусів до посвідчення угод купівлі-продажу с/г земель через неоднозначне тлумачення деяких положень законодавства”, – додали в асоціації.

В УКАБ зазначили, що Мінагрополітики отримало завищені значення вартості землі на рівні 40 тис грн/га, тому що враховувало угоди відчуження всіх сільгоспземель, зокрема з площею менше 1 га і ціною майже 700 тис грн, які розташовані неподалік від мегаполісів і які купують для будівництва будинків.

“Ми провели аналіз даних Держгеокадастру “Моніторингу земельних відносин”, в результаті якого виокремили угоди щодо відчуження земель с/г призначення, площа яких менше 1 га і ціна такого гектара сягає 700 тис. грн.

Такі ділянки як правило знаходяться в Київський, Одеській та Львівській областях. Очевидно, що на таких земельних ділянках знаходяться елітні будинки або вони придбаються для інвестування у будівництво, а не сільське господарство.

Тому, щоб визначити об’єктивну ціну товарних с/г земель, ми брали для розрахунку ціну відчуження ріллі площею понад 1 га”, – пояснила експерт із земельних питань УКАБ Еліна Юрченко.

“З розблокуванням вчинення нотаріальних дій, очікується підвищення динаміки угод щодо відчуження с/г земель, що, в свою чергу, дасть більш повну картину цін 1 га землі”, – резюмували в УКАБ.

Нагадуємо:

За місяць роботи ринку землі вже уклали 2901 угоду, загальна сума яких становила 210 млн грн – один гектар, за підрахунками Мінагрополітики, коштує 40 тисяч грн.

Станом на 2 серпня 2021 року укладено 3 277 угод в рамках чинного ринку землі.

Ринок землі запрацював 1 липня 2021 року, а станом на 5 серпня зареєстровано вже 4117 угод, за кількістю переважають Київська, Полтавська, Сумська та Вінницька області.

 

Пік виплат: У вересні Україна має сплатити 105 мільярдів за держборгом – Мінфін

5 серпня 2021, 14:20  УП

У серпні 2021 року Україна має витратити на погашення і обслуговування держборгу 27,5 млрд грн, у вересні – 104,9 млрд грн.

Про це свідчать дані Мінфіну.

При цьому, на вересень заплановані найбільші виплати в цьому році.

За зовнішнім держборгом потрібно сплатити 81,4 млрд грн, з них 65,1 млрд грн – погашення, 16,3 млрд грн – обслуговування боргу.

А за державним внутрішнім боргом має бути сплачено 23,52 млрд грн (погашення – 15,09 млрд грн, обслуговування – 8,43 млрд грн).

До кінця року потрібно заплатити 258 млрд грн.

Нагадаємо:

Україна 22 липня здійснила прайсинг єврооблігацій на суму 500 млн доларів з дохідністю 6,3% – у квітні на Лондонській фондовій біржі допустили до обігу українські євробонди на суму 1,25 млрд доларів.

Цей додатковий випуск збільшив загальну суму в обігу єврооблігацій з відсотковою ставкою 6,876% та погашенням 21-го травня 2029 року, загальна непогашена сума яких становила 1,25 мільярди доларів.

Рада керівників Міжнародного валютного фонду затвердила загальний розподіл спеціальних прав запозичення на суму, еквівалентну 650 мільярдів доларів. Україна отримає 2,7 мільярда доларів.

 

KSE погіршила прогноз росту ВВП України у 2021 році до 3,6%

5 серпня 2021, 13:20  УП

Центр макроекономічного моделювання Київської школи економіки погіршив прогноз зростання ВВП у 2021 році до 3,6% порівняно з 4,7% в квітневому прогнозі та покращив прогноз росту ВВП на 2022 рік – 4,4% порівняно з 2,7%.

Про це йдеться у дослідженні Центру.

За словами керівника Центру Юрія Шоломницького, за оновленими оцінками, завершення пандемії відкладається до кінця 2022 року.

Це, у свою чергу, змінило очікуваний профіль розвитку економіки порівняно з попереднім прогнозом.

“У березні ми очікували, що цього року буде сильне відновлення і в квітні прогнозували зростання економіки на рівні 4,7%. Але зараз ми бачимо ситуацію з вакцинацією і розвитком коронавірусу. Досить багато країн переносить частину свого економічного відновлення на 2022 рік.

Тож наразі ми прогнозуємо зростання ВВП у 2021 році на рівні 3,6% і 4,4% у 2022, що є нашим баченням переносу частини відновлення”, – сказав Шоломицький під час презентації дослідження у середу.

За його словами, наразі, попри зусилля уряду з покращення інфраструктури і залучення іноземних інвесторів, інтерес до країни залишається низьким. Вся інфраструктура передбачає надмірну роль держави. Крім того, на притік інвестицій впливає ситуація з окупованими територіями.

У KSE прогнозують також, що на кінець року інфляція становитиме 8,7%.

“Вже в 2022 році інфляція зменшиться до рівня 5% за рахунок зниження світових цін після їх піку в цьому році, а також завдяки зваженій монетарній політиці, що дозволить уникати більшої девальвації гривні. Остання буде знецінюватись помірно, і ми очікуємо досягнення рівня у 30 грн за долар тільки до кінця 2023 року”, – сказав експерт.

“Щодо розвитку обмінного курсу, то згідно з “базовим” сценарієм макроекономічного прогнозу, в кінці 2021 року курс гривні до долара становитиме 28,2 грн за дол, після чого щорічно знецінюватиметься темпами не вищими за 3%. Наприкінці 2023 року курс гривні збільшиться до 30 грн за дол”, – додали в KSE.

Нагадуємо:

Мінекономіки оцінило зростання ВВП за 5 місяців 2021 року на рівні 0,7%, за 2 квартали – у 6%.

Національний банк залишив прогноз зростання реального ВВП незмінним – на рівні близько 4% у 2021-2023 роках.

 

У поліції не підтверджують, що Крищенко вирішив піти у відставку

05.08.2021 14:44

Столична поліція на чолі із Андрієм Крищенком наразі працює у звичайному режимі.

Про це у коментарі Укрінформу повідомила речниця поліції Києва Юлія Гірдвіліс, відповідаючи на питання, чи відповідає дійсності інформація про те, що Крищенко вирішив піти у відставку.

«Наразі у нас немає підтвердження цієї інформації. У нас керівник поліції Києва – Андрій Крищенко. Керівництво і штат поліції Києва працюють у звичайному режимі», – зазначила вона.

Раніше ЗМІ поінформували, що начальник Головного управління Національної поліції міста Києва Андрій Крищенко нібито вирішив покинути свій пост, і що він нібито написав заяву про звільнення.

 

Начальник поліції Києва написав заяву про відставку – джерела

5 серпня 2021, 12:53  УП

Очільник поліції Києва Андрій Крищенко написав заяву про відставку.

Джерело: колеги Крищенка на умовах анонімності

Пряма мова: “Він поки що працює, виконує свої функції. Але головою поліції Києва не буде. Це питання вже вирішене, залишилися лише технічні деталі”.

Деталі: За словами джерела УП, заява про відставку Крищенка ще не підписана.

“Українська правда” намагається отримати коментар самого Крищенка. На дзвінки та повідомлення в месенджерах він не відповів.

Нагадаємо: Генерал поліції 3-го рангу Андрій Крищенко обіймає посаду начальника Головного управління Національної поліції Києва з 15 грудня 2015 року.

Передісторія:

13 липня стало відомо, що Арсен Аваков, який очолював Міністерство внутрішніх справ понад 7 років, подав заяву про відставку. 15 липня Верховна Рада звільнила Арсена Авакова з посади міністра внутрішніх справ.

16 липня Верховна Рада призначила нардепа від “Слуги народу” Дениса Монастирського міністром внутрішніх справ.

4 серпня Кабінет міністрів звільнив Антона Геращенка з посади заступника міністра внутрішніх справ.

 

СБУ заявляє, що викрила банду рекетирів з числа поліції: фігурують і члени “Нацкорпусу”

5 серпня 2021, 14:07  УП

Служба безпеки України заявляє, що в рамках масштабної спецоперації на Харківщині ліквідувала потужне злочинне угруповання, яке обкладало “даниною” бізнесменів на Харківщині.

Джерело: пресцентр СБУ, джерело УП в правоохоронних органах, Офіс генпрокурора

Дослівно СБУ: “До його складу були залучені близько 50 осіб, серед яких діючі правоохоронці, а також чоловіки із досвідом ведення бойових дій”.

Деталі: За даними джерела УП, серед затриманих – кілька членів харківського обласного осередку політичної партії “Національний корпус”.

За попередніми даними слідства, зловмисники займалися рекетом бізнесменів, зокрема у сфері ритуальних послуг. Мали чітку структуру і вчиняли тяжкі злочини економічного та насильницького характеру.

Обсяг їхнього “прибутку” становив понад 1 млн грн щомісяця, зазначають в СБУ.

Зокрема, вони “обклали даниною” місцевих підприємців і якщо останні відмовлялися давати їм гроші, то зловмисники погрожували насильством і фізичною розправою.

Підприємцям, які відмовлялися платити “данину”, рекетири також підпалювали автомобілі.

Зазначається, що угруповання мало значний вплив на представників органів місцевої влади. СБУ задокументувала, що його злочинній діяльності сприяли посадові особи одного з комунальних підприємств Харківської міської ради.

5 серпня співробітники СБУ провели низку обшуків (за даними ОГП – 55 обшуків -ред.)та вилучили великi суми грошей, чорновi записи облiку “поборів з підприємців”, зброю, боєприпаси, а також посвiдчення дiючих спiвробiтникiв Національної поліції.

Дії зловмисників кваліфікуються за наступними статтями Кримінального кодексу України: ст.255 (“створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній”); ст.189 (“вимагання”); ст.206 (“протидія законній господарській діяльності”).

Учасникам злочинного угруповання готується повідомлення про підозру. Про кількість затриманих СБУ не повідомляє.

Офіс генпрокурора водночас вказує затримання сімох  учасників банди, в тому числі організатора.

Водночас керівник центрального штабу Нацкорпуса, колишній командир полку “Азов” Максим Жорін заявив, що серед представників НК, кого обшукують, більшість – ветерани з активною проукраїнською позицією.

На його думку, президент Володимир Зеленський “розпочав зачистку вулиці, розуміючи, що восени на нього чекають масові протести”.

 

Верховний суд вимагає від уряду обґрунтувати санкції проти чеченця Амагова

5 серпня 2021, 17:49  УП

Верховний суд доручив Кабінету міністрів надати документи, на підставі яких Рада національної безпеки й оборони застосувала санкції стосовно громадянина Росії чеченця Асламбека Амагова

Джерело: пресслужба суду в коментарі Радіо Свобода

Дослівно: “На судовому засіданні була винесена протокольна ухвала (протокольна – це значить порадилися на місці і дали завдання, тобто не оформлювали це в письмовому вигляді, не виносили письмову ухвалу). Доручили Кабінету міністрів надати документи, які вони подавали в Раду національної безпеки та оборони, на підставі яких РНБО ухвалила рішення про застосування санкцій”.

Деталі: Адвокат Іван Ангелін, що представляє Амагова, зазначив, що СБУ раніше в офіційній відповіді на його запит заперечувала свою причетність до введення санкцій стосовно уродженців Північного Кавказу, тому він звернувся з аналогічним запитом до Офісу президента України.

“Вони вирішили, що раз Кабмін ініціював, то він і повинен відповідати. У Кабміні кажуть, що не отримали інформацію про судове провадження за нашою скаргою. Ми знаємо, що ініціатива виходила від Міністерства внутрішніх справ, а коли ми зверталися в МВС, то нам сказали, що інформація про причини санкцій щодо Амагова – секретна. Наше завдання – розірвати це порочне коло”,– заявив адвокат.

Передісторія: У липні 2018 року Міграційна служба України скасувала Амагову дозвіл на імміграцію й анулювала посвідку на постійне проживання, а в 2020 році затримала і помістила в центр перебування іноземців та осіб без громадянства для подальшого видворення. Суд скасував рішення про анулювання дозволу на проживання і звільнив Амагова, але через санкції документи, що дають право на постійне проживання в Україні, йому не повернули.

 

Леонід Кравчук: «Моя найбільша помилка – те, що я вірив Росії»

Александр Демченко, редактор відділу “Світ”, 5 серпня 2021, 07:30 ЛБ

Ці слова першого президента України були доволі неочікуваними. І справді є своєрідним підсумком 30-річчя нашої Незалежності. Бо Україна вже не тільки не Росія, вона – її протилежність. Вона тепер її головний антагоніст у регіоні.

Звісно, що цикл розмов про Незалежність варто розпочати з розмови з Леонідом Кравчуком – людиною, яка була безпосереднім учасником народження нової держави.

З Леонідом Макаровичем ми говорили про роль, яку в українській незалежності відіграв ГКЧП. І до чого тут був КДБ СРСР. Як під час оформлення Акта про незалежність України до Києва підходили радянські війська. Чому Біловезькі угоди були подекуди навіть важливішими за проголошення Акта та Референдуму про незалежність.

Ми намагалися пояснити причини нинішньої агресії Росії, передумови для якої закладалися ще за часів першого президента РФ Бориса Єльцина. Як Москва планувала за допомогою СНД повернути Україну в радянське минуле. Як російська агентура в Міноборони України не дала на 100% підпорядкувати Києву Чорноморський флот. Як російське керівництво вело проти України газові війни та примусило підписати невигідний Будапештський меморандум. Яким чином закладалися підвалини «руского міра» у Криму.

Леонід Макарович розповів чи не вперше про замах, який було скоєно на нього. Ба більше, про те, як через Біловезькі угоди, задля їхнього скасування, Москва намагалася організувати викрадення першого президента та як уже Леонід Кучма рятував свого попередника. Про все це – в інтерв’ю Леоніда Кравчука LB.ua.

«Коли я став президентом, то зрозумів, хто мені найбільше заважає. Це була Росія»

У 2016 році, в переддень святкування 25-річчя української незалежності, ви казали, що українці не були і ще не є готовими до незалежності. Невдовзі Україні 30. Скажіть, щось змінилося, чи дозріла нація?

Чим більше людей, які народилися вже в незалежній Україні і не бачили кучерявого Володю Леніна, великих портретів, панно, політбюро, свят, не читали радянських букварів, то все ближче ми підходимо до розуміння того, що є незалежністю і як її треба захищати. Однак окрім загальнодержавного, загальносуспільного бачення ситуації, є елементарна родина, в якій люди виховуються. Коли я зустрічаюся зі студентами, то часто чую приблизно такі питання, які мені задавали комсомольці. На жаль, покоління не виникають за один день, вони формуються: передається досвід, життєва позиція, бачення, історична пам’ять. Якщо зробити загальний підсумок, то сьогодні ситуація зовсім інша.

От я беру 2014 рік. У нас не було ані свого війська, ані зброї. Так сталося, що попередні президенти, особливо Віктор Янукович, привели до влади росіян, які зайняли ключові пости і в Міноборони, і в СБУ. На сході російських представників була переважна більшість. Почалася війна, люди організувалися в народні батальйони і зупинили ворога. У кедах, спортивному одязі, без їжі та теплих речей. Вони вистояли і захистили Україну. Прокинулася свідомість народу. І не потрібно було Компартії, гасел, агітації. Люди відчули це на ґрунті своєї відданості як родині, як Батьківщині.

Справді, за останні вісім років відбувалися поступові зміни у свідомості людей. Часто кажуть так: в часи випробувань один рік дорівнює п’яти.

А за ці три десятиліття український політикум зрозумів, що таке незалежність? Чи він ще відстає від свого народу?

У нас було шість президентів. Я дивився на тих, хто прийшов після мене, і бачив, що поведінка, слово, постава, обличчя – все це було напіврадянське. Вони були чогось вожді. Зеленський від них відрізняється. У нього цього немає. Тому тільки нині шостий президент починає ламати ту систему, яка була до нього. Він почав, та ще не зламав.

Протягом свого свідомого життя постійно чую від українських політиків: нам потрібна національна ідея. У кожного вона чомусь своя. Чи можете сказати одним реченням, що таке націдея України?

Я не чув на Заході…

Щоб там у когось була національна ідея?

(Сміється) Саме так: щоб там навіть говорили про національну ідею. Національна ідея – це фата моргана. У кожного вона своя. Коли на початку незалежності ми злякалися слова «ідеологія» (бо в радянські часи вона була направлена проти людини), то подумали, а чим можна замінити цей термін. Хтось придумав тоді, це був точно не я, «національну ідею». І почали навколо неї вести дуже серйозну розмову, проводити конференції, зустрічі. Коли ж не було позитивних наслідків, то кожен президент говорив: національна ідея не працює.

Я не розумію, що то є таке. На кожному етапі нація ставить перед собою конкретні завдання. Проведіть зараз соціологічне дослідження в будь-якому регіоні, і я задам запитання людям: чого ви більше від усього хочете? Вони скажуть – миру. Нині це корінне питання. Як тільки ми досягнемо миру, то завдання зміняться і умовна націдея буде іншою.

Про що ви найбільше жалкуєте, якщо говорити про вашу президентську каденцію?

Моя найбільша помилка – те, що я вірив Росії. Я не мав права це робити. Коли я вчився в Москві (це було з 1967 по 1970 рік), мені вже було за 30. Я мав доступ до Ленінської бібліотеки, до архівів, до яких ніхто не мав. І знав настільки багато про Росію, про Леніна, про всіх, що ніхто ще тоді не знав.

Я думав, що вона також змінюється. І зміниться врешті-решт. Що Росія застосовуватиме до інших держав, своїх сусідів не силовий компонент, а дипломатичний – домовлятиметься з ними. Вона ж залишилася такою, якою була. А я знав багато того, з чого повинен був робити висновки. Не зробив. І вже пізніше, коли я став президентом, коли для мене постало питання будувати незалежну Україну, я зрозумів, хто мені найбільше заважає. Це була Росія.

Що ви вважаєте своїм найбільшим досягненням?

Що б там не було, однак я прийняв у Біловезькій пущі на руки молоду Україну. Якби я не підписав цього історичного документа про розвал Радянського Союзу й утворення незалежної держави, я не знаю, коли б це сталося. Вірю, що це сталося б, а от коли – складно сказати. Не була наша держава незалежною в 1918 році, не була й пізніше. Це були тільки проби. А нам вдалося це зробити. І під усіма документами про незалежну Україну стоїть мій підпис. Це моя гордість.

Коли для вас настала точка неповернення – перетворення комуністичного функціонера на українського патріота? Звісно, це не могло відбутися за одну хвилину (тим більше, результати першого референдуму за незалежність були негативними).

Я все-таки народився в родині, яка тричі була під окупацією. У нас була дуже велика віра в Бога. І от ця віра в мені була закладена ще з дитинства. Пройшов час становлення. От я вже завідуючий відділом ЦК Компартії України, її ідеологічним відділом. На політбюро ЦК КПУ ухвалюють рішення про дослідження Голодомору. На це, до речі, пішла радянська влада під впливом, зокрема, й українців Америки та Канади, які постійно порушували це питання перед своїми парламентами.

Група людей, серед яких був і я, зайнялася питаннями вивчення документів про Голодомор. Це були закриті архіви, до них не було доступу. І коли я побачив ці тисячі документів, спати вже було неможливо. Там були накази, які підписували люди, яких я знав, яких вивчав. Тоді я зрозумів: цей голод виник не через засуху, як нам пояснювали, це було свідоме знищення українського народу.

Після цього стався злам психологічний, ідеологічний і політичний. Я перестав вірити в те, що роблю. Я не знав, як можна змінити ситуацію, однак розумів, що треба щось робити. І коли настав час, я пішов на те, щоб Україна стала незалежною державою.

«Коли ми ухвалювали рішення про незалежність, Марчук мені повідомляв: до Києва підходять радянські війська»

19 серпня 1991 року в Москві розпочався путч ГКЧП. Тоді ви зайняли доволі нейтральну позицію: вели перемовини з путчистами, намагалися вийти на зв’язок з Горбачовим, спілкувалися з Єльциним, не засуджували події в Москві. Чому і чого ви вичікували?

В Україні було три з половиною мільйони комуністів. Ціла армія. Не було жодного підприємства, яке не очолював би комуніст. Такою була вся система: від первинної парторганізації до ЦК. Тож будь-яка найменша помилка, поспіх у чомусь могли призвести до трагічних наслідків.

Можете запитати в Євгена Марчука, який тоді був державним міністром з питань оборони, національної безпеки і надзвичайних ситуацій УРСР, про те, що відбувалося під час і після ГКЧП. Коли ми сиділи у Верховній Раді й ухвалювали питання про незалежність, він до мене приходив і повідомляв: літають літаки, до Києва підходять радянські війська. Могло статися так, що наші бажання могли бути поховані. Повірте, тоді народні батальйони не стали б на захист України.

Тоді відразу питання навздогін. Під час московського путчу до Києва з Москви на зустріч із вами прилетів заступник міністра оборони СРСР – генерал армії Валентин Варенников (який був уповноваженим від ГКЧП і вів перемовини з Горбачовим у Форосі, – LB.ua). Про що ви з ним говорили?

Дзвонить мені о 6:30 ранку перший секретар ЦК Компартії України Станіслав Гуренко і каже: «Леоніде Макаровичу, у мене в кабінеті представник ГКЧП, який приїхав за дорученням до України вирішити ряд дуже важливих питань. Він хоче з вами зустрітися». Я кажу: «Добре, зараз приведу себе в порядок і поїду до себе, хай приходить». А Гуренко мені відповідає: «Та ні, я хотів би, щоб ти [а ми були з ним на «ти»] зустрівся з ним у мене, в ЦК Компартії України».

Хотіли зняти з посади?

(Посміхається) Я кажу Гуренку: «Станіславе Івановичу, а чого? Що, в мене вже немає посади голови ВР? Давай так: поки я голова ВР, то буду зустрічатися з Варенниковим у себе. А ти, якщо хочеш, приходь».

Тільки я сів у автомобіль, телефонує мені на той момент президент РРФСР Борис Єльцин (а Горбачов тоді був у Криму, на Форосі) і говорить, а це важливо: «Леоніде Макаровичу, я телефоную Горбачову і не можу додзвонитися. Мене не з’єднують. Оскільки Крим – це Україна, я вас прошу, подзвоніть, може, вас з’єднають». Я дзвоню прямо з автомобіля, бере слухавку дуже вихована жінка і говорить: «Горбачов не може підійти, він погано себе почуває». Я запитав її, коли можна перетелефонувати. Вона відповіла, що це надовго. Зателефонував знову Єльцину і все йому переповів; він тільки й промовив: «Що ж, нічого не виходить».

Варенников вже тоді був у Верховній Раді…

Так. Поки тривали ці розмови, я приїхав до Верховної Ради. Іду до свого кабінету, а там – повна приймальня генералів: Варенников привіз із собою чимало представників вищого командного складу армії СРСР. Дивлюся, разом з ним командувач Київського військового округу України. Я привітався, ледве пройшов між ними в кабінет. Запросив Варенникова, прийшов Гуренко, Масик (на той момент 1-й заступник голови Ради Міністрів УРСР).

Сіли ми за стіл. Я кажу: «Слухаю вас, Валентине Івановичу». Він питає: «Леоніде Макаровичу, ви знаєте, що в Москві відбулося?» Я відповів, що не зовсім знаю, тому що тільки радіо й слухав. Він тоді каже: «Горбачов не зумів впоратися із завданням, ми взяли владу у свої руки. Я приїхав з метою запровадити в Україні надзвичайний стан». Це означає, що закони майже не діють, а обмеження настільки великі, що навіть уявити складно. Я до нього: «Валентине Івановичу, яким чином, Рада ж не працює? Я як голова ВР не можу сам запровадити надзвичайний стан. Треба скликати сесію, а щоб скликати сесію, мені треба документи». Він до мене: «Какие ещё документы? Вы же слышали, что передали по радио!» «Е, ні, – кажу, – в нас інший порядок. Я кожному депутату маю дати документ з червоною печаткою, щоб він почитав і сам зробив висновок». Він побачив, що з цього нічого не вийде. Потім була тривала перепалка.

Погрожував введенням військ?

Коли я говорив про те, що ми не можемо з пилу, з жару запровадити надзвичайний стан, що це нереально, він сказав так: «Мы это можем сделать и без вас». Оце була конкретна погроза. Я йому відповів: «Конституцією такого не передбачено». А що я міг ще сказати, коли всі війська підкоряються йому? Тоді ж не було ще української армії. Це була радянська армія, і вона підпорядковувалася тільки Москві. Ми не могли давати їй вказівки.

Урешті-решт він говорить: «Бачу, що ви не розумієте. Я, мабуть, поїду до Львова, подивлюся, що там відбувається: там Народний рух, Чорновіл, можуть бути питання. Повертатимуся до Москви, заїду по дорозі до вас і ми продовжимо розмову». Він поїхав до Львова і назад уже не повернувся у Київ. Зі Львова полетів прямо до Москви.

«Коли Кучма став президентом, я його запитав: «Кого ви найбільше боїтеся?» Він сказав: «КДБ»

Зустріч представників ГКЧП у Москві 19 серпня відбувалася на об’єкті «АБЦ» – гостьовій резиденції КДБ СРСР. Скажіть, саме Комітет організував путч?

Він управляв цією ситуацією. І не тільки цією. Так було завжди. До прикладу, керівнику КДБ СРСР Володимиру Семичастному було доручено відсторонити від влади Хрущова. Я кажу це до того, що таких речей без відома КДБ ніколи не робилося.

Вочевидь, програшем Горбачова під час путчу скористався Єльцин. Один з лідерів так званого демократичного руху в СРСР і Росії Гавриїл Попов розповідав в інтерв’ю Дмитру Гордону, що Єльцин вів постійні перемовини з тодішнім главою КДБ СРСР Крючковим (членом ГКЧП) про заміну Горбачова. Чи можна сказати, що становлення Єльцина було частиною спецоперації КДБ?

Я так не думаю. Єльцин грав у свою гру. Він шукав різні шляхи для того, щоб узяти владу. Довкола нього концентрувалися доволі могутні сили. І він їх використовував. Однак він ніколи не довіряв повністю Крючкову чи ще комусь із числа радянських силовиків чи номенклатури. Він повністю довіряв лише генералу армії Павлу Грачову. Більше нікому.

Чи правильно буде сказати, що КДБ СРСР і Єльцин намагалися одне одного використати, при тому кожен вів свою гру?

Ви забуваєте, що ще був ЦК КПРС. Були секретарі ЦК КПРС. І не всі секретарі ЦК КПРС і не всі члени Політбюро підтримували Горбачова. Скажімо, 1-й секретар ЦК КПУ Володимир Щербицький. Він був представник старої гвардії, яка не дуже-то й підтримувала Горбачова. Таким чином, КДБ не міг орієнтуватися лише на Горбачова чи виключно на Єльцина. Він орієнтувався на всю цю команду – від Москви і до самих окраїн. Комітет мав дуже розгалужену мережу впливу і можливості, які перевершували всіх. Це була воєнна організація ЦК КПРС.

В інтерв’ю LB.ua секретар РНБОУ Олексій Данілов зазначив, що в українській політиці, владі та спецслужбах досі функціонує чимало кадебістів. Чи багато їх було при вас і чи нині їх стало більше?

Думаю, що зараз там кадебістів трохи менше, ніж колись було, але не набагато. Зараз немає кадебістів по формі (бо офіційно структури більше не існує), однак ця організація так формувалася, там люди так виховувалися, що після розпаду їх внутрішня суть не змінилася. От вам яскравий приклад – президент Росії Володимир Путін. Він глава держави, хоча вихований у колах КДБ.

Коли вже Леонід Кучма став президентом України, ми зійшлися якось разом і обідаємо. Я його запитую: «Леоніде Даниловичу, кого ви найбільше боїтеся як президент?» Він сказав: «КДБ». Це було ще до записів майора Мельниченка. Як точно він сказав. Вони скрізь. Візьміть наші регіони, скажімо, схід, південь і захід, і ви побачите, яка там база для формування саме такого складу людей. І вони потрапляють туди, може, навіть з добрими намірами, однак потім вони із цієї пастки вийти не можуть. Їх туди затягують.

Нині КДБ управляє Росією. Чи це ілюзія, що після Путіна в Росії провадитиметься інша політика щодо України?

Це повна ілюзія. Наведу вам один приклад: обідаємо ми якось із Єльциним, він уже президент Російської Федерації, і я йому кажу: «Борисе Миколайовичу, мені вже треба летіти в Київ, вечоріє, обід затягнувся». А він до мене говорить: «Спочатку я хочу вам показати проєкт одного документа». На ньому, до речі, було побудовано всю подальшу російську дипломатію…

Проєкт закону про основи зовнішньої політики Росії?

Саме так. І в цьому документі написано: Україна була, є і буде в системі стратегічних інтересів Росії. У Москви немає іншої політики. Якщо взяти всю історію Росії, то побачите, що вона побудована на великодержавності. Вона не розуміє перемовин. Росія розуміє тільки силу.

«Кравчук підписав перший указ про заборону Компартії. А її не просто відновили, комуністи отримали «золоту акцію»: вони керували кешем»

Не лише КДБ став проблемою на початку незалежності, а й партноменклатура. Існує думка, що в 1990-х було загальмовано багато процесів з огляду на неготовність українських еліт до самостійності. На той час вони були переважно комуністичними. Чи можна сказати, що і Леонід Кравчук, й усі подальші президенти стали заручниками партійної номенклатури та її послідовників?

Я не був заручником, але знав: якщо гратиму з ними у гру, не буду їх у чомусь переконувати та йти на домовленості, то не зможу провести політики. От вам приклад – голосування за Акт про державну незалежність. Якби комуністи не проголосували, ніякої незалежності не було б.

Частина депутатів, зокрема й один із заступників голови Верховної Ради УРСР Володимир Гриньов, виступили з ідеєю, що потрібно спочатку декомунізувати ВР, обрати нову, щоб некомуністичний парламент уже проголосив незалежність. Ці люди були зовсім відірвані від життя! Я їм говорю: «Слухайте, а ви гарантуєте, що завтра не наберуть тих самих? Не ми вирішуємо тут, кого обирають. А в областях зовсім інша ситуація й інше ставлення до незалежності України».

І я систематично збирав керівників обласних груп ВР і переконував їх у тому, що якщо вони проголосують проти, то можуть зіткнутися із серйозними наслідками. Я відверто вам кажу. В такій робочій обстановці треба вживати будь-яких заходів. І не треба соромитися. Під час війни та революції демократія не може торжествувати в повну силу. От завдяки цій системі і послідовній роботі мені вдалося переконати комуністів, щоб вони проголосували за незалежність.

А чому вони з вами йшли на діалог?

Бо я сам був із них, зсередини. Тому вони мені більше довіряли, а я міг говорити з ними більш відверто, на рівних. Скажімо, Левко Лук’яненко чи В’ячеслав Чорновіл не могли з ними вести перемовини, тому що комуністи їх вважали ворогами. А я ж свій. От цей механізм впливу і призвів до того, що 346 депутатів проголосували за незалежність.

Це не означає, що я був від них залежний. Я використовував ситуацію і розстановку політичних сил для того, щоб досягти головної мети. Водночас я жалкую, що після того, як до влади прийшли інші президенти, вони стали загравати з комуністами, що Компартія відновилася. А саме Кравчук підписав перший указ про заборону Компартії. А її не просто відновили, комуністи отримали «золоту акцію»: вони керували кешем. Їм гроші носили у валізах, щоб вони проголосували за потрібні не людям, а еліті закони.

Леоніде Макаровичу, ви справді підписали указ про заборону Комуністичної партії, однак я досі не можу зрозуміти: чому Україна не пішла шляхом, до прикладу, Польщі, де відбулася люстрація і люди з комуністичним чи кадебістським минулим могли йти до влади та займати високі посади, однак мали повідомляти про свою співпрацю з комуністичним режимом і несли кримінальну відповідальність у разі приховування цього факту.

Тому що в нас була зовсім інша ситуація. Якби Польща була фундатором утворення Радянського Союзу, як Україна, Росія і закавказькі республіки і якби вона мала три з половиною мільйони комуністів, вона такого кроку не змогла б зробити. Так, Польща була в соціалістичному таборі, але там були залишки ще приватної власності в сільському господарстві, там була інша людська свідомість. Навіть у соціалістичному таборі вона орієнтувалася на Захід. Ми були зовсім різними країнами, з абсолютно іншим базовим мисленням. Тому ми не могли піти цією дорогою. От як я міг поставити питання, про яке ви кажете, на голосування у ВР, коли там сиділо 370 комуністів із 450?

А нині питання про визнання співпраці з Компартією чи КДБ слід порушити українській владі?

Думаю, воно вже неактуальне. Головне зроблено – декомунізацію. Є залишки, які вже базуються навіть не на комуністичній ідеології. Ці залишки потрібно поступово викорінити, щоб їх не було ні в чому, ніде, щоб вони навіть не нагадували про себе. А якщо і нагадували, то тільки в музеях.

«Росіяни планували зняти мене з поїзда та доставити до Москви, щоб я зняв свій підпис з Біловезьких угод»

У 2005 році – за два роки до Мюнхенської промови, задовго до війни у Грузії та в Україні – Путін заявив: «Розпад СРСР – найбільша катастрофа 20 століття». Себто – підписання Біловезьких угод, яким у грудні виповнюється 30 років. Ви підписали ці домовленості вже після референдуму 1 грудня про незалежність України та вашого обрання президентом. Нащо вам, главі вже самостійної держави, потрібно було їхати до Білорусі на переговори і вирішувати питання щодо Горбачова?

Тому що поки існував Радянський Союз, Україна не могла стати незалежною. Це ілюзія. Так, ми проголосили незалежність, однак нас з 24 серпня по 1 грудня 1991 року визнали всього дві держави – Канада та Польща. 17 березня 1991-го було проведено всесоюзний референдум про збереження СРСР, тож потрібно було якимсь чином скасувати його результати. Поки існував Радянський Союз, існувала й система тиску на республіки. І найголовніше: в Конституції СРСР не існувало механізму виходу із цього об’єднання. Таким чином за цих обставин серйозної мови про незалежність України не можна було вести. І я це зрозумів зі самого початку. Я не міг змінити ситуацію, однак знав: якщо не буде Радянського Союзу, то й не буде проблеми виходу із СРСР.

Усі учасники Біловезьких перемовин не знали, чим вони завершаться. Водночас свідки тих подій кажуть, що спочатку Єльцин на прохання Горбачова просив вас підписати оновлений союзний договір. Чи це правда?

На початку перемовин у Біловезькій Пущі Єльцин сказав, що Горбачов просить мене підписати оновлений союзний договір. Я відповів, що цього не робитиму, що в Україні відбувся референдум, що я вже обраний президентом і народ доручив мені відстоювати незалежність. Це стало початком довгих перемовин, які завершилися ліквідацією СРСР і визнанням територіальної цілісності України. Так була оформлена фактична наша незалежність.

Президент США Джордж Буш – в усілякому разі до путчу ГКЧП – був проти проголошення Україною незалежності та просив вас допомогти Горбачову, зайнятися питаннями реформування Радянського Союзу. Які він наводив аргументи?

Він казав, що Горбачов докладає величезних зусиль для реформування СРСР, що він робить усе для того, щоб Радянський Союз став демократичним. Його також турбувало, що СРСР належав чималий запас ядерної зброї і що утворення незалежних держав призведе до розтягування ядерного потенціалу. Що ядерна зброя стане неконтрольованою.

За часів Єльцина Росія спочатку сама денонсувала Біловезькі угоди, потім змусила Лукашенка на це піти і навіть намагалася тиснути на вас щодо цього – аби визнати, що Україна отримала незалежність неконституційно. Чи правда, що президент Кучма надавав вам додаткову охорону, бо за вами Москва почала полювання?

Я ніколи про це не кажу, та на мене було скоєно замах. Це було під час підготовки до другого туру президентських виборів 1994 року. Тоді в Харкові на мене напав убивця з ножем. Урятував мені життя охоронець. Потім, уже після завершення моєї каденції, Кучма дізнався про те, що Росія веде проти мене серйозну роботу, що мені надходять погрози, він дав розпорядження СБУ і виділив мені додаткову охорону. Росіяни планували зняти мене з поїзда (я ж їздив поїздом по областях) і доставити до Москви, щоб я зняв свій підпис із Біловезьких угод, денонсував їх.

Чи вам були відомі якісь подробиці: хто був замовником?

Цього я не знав. Про це знала СБУ і знав Кучма. Від нього це пішло. Він сказав: «Леоніде Макаровичу, є інформація про те, що потрібно посилити вашу охорону». От і все, що мені було відомо.

«Якщо мої візити до Росії були чисто офіційними, то візити Кучми – напівофіційними»

У день підписання Біловезьких угод була створена Співдружність Незалежних Держав (СНД). Україна стала її засновницею. Назву придумав Леонід Кравчук. А чого він статут організації не підписав?

Бо за дуже короткий проміжок часу відтоді, коли тільки було створено СНД, я відчув, що є бажання негайно перетворити СНД у новий Радянський Союз. Тому що цей договір, статут і все інше сформульовано так, на жаль, що дуже швидко можна все замінити і залишиться тільки одна назва. І я мав рацію, адже пройшло зовсім небагато часу, як Росія та Білорусь уклали договір про створення союзної держави.

Чи я правильно розумію, що Борис Єльцин сприймав СНД як можливість інтегрувати до складу своєї держави Україну?

У нас були дві кардинально протилежні позиції. Україна дивилася на СНД як на розлучний процес. Ми хотіли, щоб за рахунок СНД зміцнились усі колишні радянські республіки. А Росія від початку прагнула використати СНД для відтворення – якщо не повністю, то частково – зв’язків колишнього Радянського Союзу.

Розкажіть, як ви формували негласну «українську коаліцію» з лідерами колишніх радянських республік і не дали Москві перетворити СНД на інструмент інтеграції в Радянський Союз версії 2.0.

По-перше, у нас була сильна політична група переговорників на всіх рівнях – від команди президента до Верховної Ради та уряду. Люди були віддані справі і намагалися крок за кроком відстоювати суверенні державні інтереси.

По-друге, ми мали підтримку й інших колишніх республік. Наш принцип повністю підтримували Молдова та Азербайджан. І в Росії у стартові роки на нашому боці був перший заступник голови російського уряду Геннадій Бурбуліс. Таким чином, якась частина республік була на боці України, і це давало нам сили.

Чи правда, що питання про формування євразійського, митного союзу, єдиного економічного простору, об’єднаного командування військ уперше пролунали не за часів Путіна, а з уст Єльцина відразу після створення СНД? Чого саме він вимагав, щоб колишні радянські республіки відмовилися від національних армій і перейшли на єдину з Росією валюту – рубль?

Саме так. Наведу вам один приклад: на зустрічі СНД у Москві Єльцин порушив питання про створення спільних збройних сил. Він також говорив про формування міжнародної структури по типу Євросоюзу. Я сказав: «Давайте тоді візьмемо статут ЄС за основу і я голосуватиму «за». У нього не було аргументів. Однак були суперечності, скажімо, між ним і керівництвом Грузії. Грузини виступали проти такого об’єднання. В України були свої мотиви. І завдяки тому, що не було єдності, цього не вдалося зробити. Але основи ідеології переформатування СНД у Радянський Союз, ініціатором цих процесів був особисто Борис Єльцин.

То чи можна сказати, що базу для сучасної російської агресії закладав саме Борис Єльцин у 1990 роки?

Може, й не треба так прямо говорити. Єльцин не був прихильником агресивних дій або силових методів підкорення України. Він дійсно хотів, щоб Україна була і в митному союзі, і в союзі збройних сил. Однак він це хотів робити шляхом домовленостей, а не прямої сили, як це робить Путін.

Але ж уже в ті часи військові сили СНД під головуванням Євгена Шапошникова вели бойові дії на території Нагірного Карабаху, починався військовий конфлікт у Придністров’ї. Невже ви не розуміли, що рано чи пізно Україна стане наступною – за Єльцина чи після нього?

Я вам на початку нашої розмови сказав, що найбільша моя помилка полягала в тому, що я дуже сильно довіряв Росії. Я вірив, що вона, як і Україна, хоче докорінних змін, прагне стати незалежною. Мені чомусь здавалося, що ми співпрацюватимемо, спільно вирішуватимемо всі питання на принципах міжнародного права. Я у це вірив. Та й не можна було в той час передбачити все те, що сталося за двадцять з лишком років.

Тоді чому у травні 2014 року Леонід Кучма скаже: «Єльцин був гарантом територіальної цілісності України»?

Бо якщо я вірив у можливості співпраці з Росією, то Кучма вірив у це набагато більше. Він не просто вірив, він робив відповідні кроки для цього. Я не хочу, щоб він на мене ображався, тому що він дуже багато зробив для України. Проте якщо мої візити в Росію були чисто офіційними, то візити Кучми, його зустрічі з російськими президентами, з прем’єрами були не просто офіційними, вони були напівофіційними. І коли було обрано президентом України Леоніда Кучму, то була вже очевидна безпосередня підтримка його і Єльциним, і тодішнім прем’єром Росії Віктором Черномирдіним.

«Якби ми не підписали Будапештський меморандум, то стали б заручниками ядерної зброї»

Чи правда, що в 1991 році – ще до українського референдуму – Борис Єльцин, спілкуючись у Москві з на той момент 1-м заступником голови Ради Міністрів УРСР Костянтином Масиком, сказав, що він як президент Росії розмовляв з генштабом збройних сил про те, чи можуть Москва та Київ провести технічний обмін ядерними ударами?

Мені Масик не розповідав про можливе вжиття з боку Москви силових заходів проти України. У 1993 році мені один журналіст поставив запитання щодо вірогідності ядерної війни між Україною та Росією. У мене від цього очі на лоба полізли. Я так подивися на нього і кажу: «Що ви таке говорите? Це неможливо, щоб відбулася війна, тим паче ядерна, Росії проти України». А зараз я думаю, що в якихось кабінетах ця ідея опрацьовувалася. Випадково це питання не виникло б.

На момент підписання Будапештського меморандуму 5 грудня 1994 року Україна мала загострення в Криму, проблеми з Чорноморським флотом, газові війни з Росією. Я не питаю, чому ми віддали озброєння – це очевидно. Але чому Київ сформував і підписав документ, який не надавав нам жодних юридично закріплених міжнародних безпекових гарантій, не формував санкцій проти держави-порушника; при тому, що Росія Єльцина на той момент уже показала, що готова діяти агресивно?

На це запитання я не можу вам точно відповісти, тому що цей меморандум підписувався в грудні 1994 року. А я президентом тоді вже не був.

Але ж саме за вашої каденції Україна підписала Лісабонський протокол – доповнення до Договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (START-1). А наприкінці вашого президентства ви разом з Єльциним і Клінтоном підписали в Москві тристоронню заяву про гарантування безпеки Україні взамін на скорочення та деактивацію українського ядерного стратегічного озброєння. Тож можна сказати, що ви та ваша команда готували підвалини «Будапешта».

Ні, я та моя команда меморандум не готували. Ми готували для Верховної Ради внутрішній документ про ядерний і без’ядерний статус України. Для цього запросили до парламенту командувача 43-ї ракетної армії. Там лише було сформовано питання про без’ядерний статус України і про форми досягнення цього без’ядерного статусу. А вже самі пропозиції до Будапештського меморандуму готували президент Кучма і його команда. Тільки вони, ми навіть не приступали до цієї роботи.

Як уточнення: Кучма під час виборчих перегонів 1994 року виступав проти нівелювання ядерного статусу України. Утім скажіть, це була помилка – підписувати отакий меморандум?

Не підписати в нас можливості не було, тому що термін статутного використання ядерних боєголовок закінчувався в 1997 році. Тобто 1400 боєголовок могли б стати неймовірно важким і небезпечним тягарем для України – і ми б стали заручниками ядерної зброї.

Разом з тим наші західні партнери нині кажуть, що в самому документі не було механізмів того, як привести в дію ухвалений меморандум. Можливо, потрібно було щось змінити, щось уточнити. Але це вже не питання сьогоднішнього дня.

Якби ми не віддали ядерну зброю, Росія могла б нас шантажувати і використовувати це озброєння як інструмент тієї самої інтеграції до оновленого союзу?

Безумовно. Якщо говорити зовсім грубо, то в кожній ядерній боєголовці був чип, після розшифрування якого можна було отримати знання про всю систему оборони спочатку Радянського Союзу, а потім Росії (центр управління зарядами був розташований саме там). Це було питання її стратегічної безпеки. Ми не могли нічого зробити, окрім як передати озброєння до Росії. Інша річ – компенсації. Америка нам компенсувала десь $950 млн за те, що ми позбулися зброї. А в нас кожна ядерна шахта коштувала мільярд. Пізніше на Заході порахували, що вся наша інфраструктура коштувала десь $200 млрд.

Усі ракети, які стояли в Україні, були націлені безпосередньо на Сполучені Штати. Для них найважливіше було – позбутися ядерного страху, вивезти боєголовки в Росію. І після цього вони зразу заспокоїлися. А все інше вже було наслідком такого рішення.

Будапештський меморандум, серед іншого, зобов’язує підписантів: США, Великобританію та Росію – утримуватися від економічного тиску на Україну. До моменту окупації наших територій Москва розпочинала проти Києва чимало торговельних воєн. Чому ми весь цей час не застосовували «Будапешт» і не надали йому реальної міжнародної сили, якою можна було б користатися нині?

Річ у тому, що для запуску Будапештського меморандуму, для скликання консультацій за цим документом потрібна згода всіх країн. А Росія сама застосовувала санкції, вела торговельні війни. Дійшло до того, що вона заявила: Будапештський меморандум не діє, що вона не зобов’язувалася не відбирати Крим. Росія ж ніколи не дотримується міжнародних норм і правил. Якби навіть Америка та Великобританія закликали ще в 1990-ті припинити проти України торговельну війну, Росія усе рівно не дослухалася б.

«Міноборони мене не інформувало, що військові Чорноморського флоту хочуть присягнути на вірність Україні»

І Горбачов, і Єльцин вважали Крим російською територією. Це бачення спровокувало подальші проблеми у Криму, із ЧФ. Чому під час Біловезьких перемовин ви не порушили питання переходу всього Чорноморського флоту під український стяг?

Бо не можна було вписувати в документ те, що було вигідно лише одній країні. Це була рамкова угода. Там були вказані всі стратегічні питання: кордонів, збройних сил, ядерного озброєння. Однак домовленості по кожному з цих питань мали досягатися вже після. Коли б я одразу порушив питання про приналежність Чорноморського флоту, Єльцин одразу міг би порушити безліч зустрічних питань щодо України. Тоді ніякого документа ми не підписали б. Головне ж було узгодити, що Радянський Союз як політична система, як суб’єкт міжнародного права перестає існувати.

За пів року до ризикового прориву корабля СКР-112 до Одеси в липні 1992 року, команда якого присягнула на вірність Україні, водолази, морські піхотинці, окремі бригади (мічмани, старшини та матроси) почали писати листи Міноборони України та складати присяги. Через це Москва їх звільняла в запас, арештовувала, позбавляла їхні родини житла, жінок і дітей офіцерів били та позбавляли місць роботи та навчання. Це відбувалося задовго до «війни указів». Чому Київ мовчав і нічого не робив, не захищав цих людей?

Ви ж у мене питали про вплив КДБ і про агентів Комітету у владних структурах України. Міністерство оборони України до призначення міністром Костянтина Морозова та після його відставки не було на 100% патріотичним. Багато чого я дізнався після завершення моєї каденції. Мене не інформували про те, що військові Чорноморського флоту хочуть присягнути на вірність Україні. Я не знав цього. Міноборони мені нічого не казало. Не інформували і Кучму. Тож причина не в нашій бездіяльності, а в тому, що довгий час системи української влади від кореня до крони не існувало.

А нині інформують?

Мені складно сказати. Відчуваю, що говорять не про все. Однак тут причина – не українська незалежність, а страх перед начальством сказати правду.

З 2 по 3 січня 1992 року ви збирали військове керівництво, щоб дізнатися, скільки людей складе присягу Україні. Туди запросили і адмірала ЧФ Ігоря Касатонова. 3 січня він видав наказ про вихід ЧФ з підпорядкування генштабу в Москві і підпорядкування всього ЧФ Міністерству оборони України, а сам особисто прибув до Києва, щоб доповісти вам про це. Він був у Києві до 9 числа. І його ніхто не прийняв. Чому?

Мені про його приїзд не доповідали. Усі, хто зі мною працював, знали: якщо людина йшла по коридору і захотіла зайти до президента і якщо в мене не було нікого на зустрічі, він відкривав двері і заходив. Тим більше, коли йшлось про таку посаду, як адмірал Чорноморського флоту. Я не міг його не прийняти. Ніхто не казав, що він на мене так довго чекає.

Разом з тим це ж за мого доручення було зібране військове керівництво Збройних сил у Верховній Раді. Вони ж там зачитали присягу на вірність Україні. Моя позиція завжди була чітка: військо має бути українським. І ми утворили ЗСУ, ухваливши для цього сім законопроєктів. На жаль, єдиної системи роботи війська від А до Я не було: тоді на багатьох постах були люди, які не до кінця розуміли, які завдання потрібно вирішувати. А може, і розуміли, але не вирішували.

«Росіяни побачили, що я веду в Криму роботу з нівелювання їхніх зусиль. Вони поставили завдання – відсторонити мене від влади»

17 червня 1993 року в Москві Україна та Росія домовилися розділити Чорноморський флот 50/50, а вже у вересні в Масандрі ми ледь не позбулися всього флоту та інфраструктури. Що тоді відбулося? У той момент тривала перша «газова війна» між нашими двома державами. Чи справді ми ледь не поступилися своєю частиною флоту через російські газові погрози?

Не думаю. Коли була офіційна зустріч делегацій, російська сторона про торгівлю газом не говорила. Ми на зустрічі в Масандрі не підписали жодної угоди. Був підписаний протокол, який, як відомо, ніякої сили не має. Ми доручили розібратися з питанням і підготувати нові угоди. Але яку угоду – там не було написано. У Крим Росія привезла свої документи для підписання. Я відмовився їх підписувати, сказавши, що ми не готові поспіхом це робити. Наша делегація (зі мною тоді були міністр оборони Морозов, радник Антон Бутейко) тоді зайняла чітку позицію.

А от за деякий час на основі вже домовленостей прем’єра Росії Черномирдіна та іншого керівництва України ухвалювалися справжні угоди щодо перебування флоту. Навіть йшлося про питання оренди та оплати. Ці угоди були підписані не на користь України.

Врешті-решт, на базі Масандрівських протоколів були сформовані, як ви кажете, шкідливі угоди щодо Чорноморського флоту, після чого Україні дісталося лише 18% від усіх кораблів. Чи вважаєте, що ви особисто допустили помилку, коли не взяли 100% флоту чи хоча б 50%, коли була така можливість?

Тут потрібно виходити не із сучасних реалій, а з тієї ситуації, в якій Україна опинилася у квітні 1992 року. Тоді я підписав свій президентський указ про підпорядкування всього Чорноморського флоту Україні. Мене в цьому переконав Морозов. Він сказав так: цей флот розташований на території України, і він має бути підпорядкований Україні. Наступного дня Єльцин підписав свій указ про підпорядкування ЧФ Росії.

Однак справа була не в указах, а в тому, хто на флоті служив. Більша половина людей, принаймні вищий командний склад, був тільки російський. Їх туди дислокували з Північного, Балтійського та Тихоокеанського флотів. Таким чином, як тільки я підписав свій указ, а Єльцин – свій, наступного дня військові на кораблях почали масово піднімати георгіївські прапори. Якби там стояли лише українці, такого не було б. Більше того, там почали силою змушувати приймати присягу на користь Росії. І тільки один з військових кораблів (СКР-112) залишив Севастополь і почав рух до Одеси. По ньому відкрили вогонь бойовими снарядами. Ця історія завершилася тим, що ми з Єльциним домовилися одномоментно зняти свої підписи. І вже на цьому фоні відбувалися подальші флотські перемовини.

Флотська криза спровокувала кризу в Криму. Ще у квітні 1992 року віцепрезидент РФ Олександр Руцькой разом з парламентською делегацією приземлився в севастопольському аеропорту «Бельбек» і сказав, що Крим є і буде російським. Це спровокувало сепаратистський рух, який був керований із Москви. Усе це, врешті-решт, перетворилося на президентство російської маріонетки Мєшкова, який у 1994 році віддав на відкуп КДБ Росії весь півострів. Криза завершилася після того, як ви покинули пост глави держави. Чи можна сказати, що ця кримська криза була створена для того, щоб замінити вас на посту президента?

У тому числі. Це почалося ще в січні 1991 року. Тоді в обласній раді Криму готувався переворот, а саме оголошення референдуму з двох питань: про перетворення Кримської області УРСР в автономну республіку та про денонсацію актів щодо передачі Криму УРСР від 1954 року. Там знаходився цей Мєшков. Він очолив групу людей, які виступали за референдум. Я швиденько зібрався, полетів у Крим і за допомогою своїх тоді ще соратників по партії домігся того, щоби зняли з порядку денного питання про денонсацію актів 1954 року. Однак перше питання про перетворення в автономну республіку голосувалося. З того часу почався рух щодо підпорядкування Росії Криму.

Відтоді Росія робила все, щоб висунути Мєшкова у президенти. Мені багато чого вдалося змінити: ми не допустили там конфлікту. Тоді дуже чітку позицію зайняли Олександр Кузьмук (на той момент старший військовий начальник в АР Крим) і Євген Марчук (голова Служби безпеки України). Вони там навели законний порядок, не застосовуючи сили.

Росіяни побачили, що я веду в Криму роботу, щоб їхні зусилля знівелювати до мінімуму. Тому вони поставили завдання. Це був один із шляхів відсторонення мене від влади.

Як ви вважаєте, чи варто нині Україні денонсувати Угоду про базування Чорноморського флоту, враховуючи, що це єдиний документ, де ще виписані міжнародні гарантовані зобов’язання Росії дотримуватися територіальної цілісності нашої держави?

Це вже немає великого значення. В усілякому разі допоки ми не вирішимо питання повернення Криму Україні. Нині головне – запропонована Зеленським і підтримана багатьма країнами Кримська платформа. А як ви знаєте, Росія створила окрему спецгрупу для її блокування, бо бачить там небезпеку. От коли питання повернення Криму хоч трошечки почне просуватися вперед і ми побачимо позитивні кроки, тоді, думаю, може бути поставлено і питання денонсації договору. А зараз воно, став його чи ні, не має реальної сили.

«Я точно знаю: якщо Путін віддасть завтра Крим, то його вже в України складно буде забрати»

14 березня 2014 року – за два дні до референдуму в Криму – ви казали, що «Крим ми не відпустимо, однак Путін зробить усе можливе для того, щоб півострів став «гарячою точкою». І той зазнає всіх найтяжчих поневірянь». Як ви вважаєте, чи є у втраті Криму й ваша провина? Ви з 2004 року підтримували Януковича, який привів у владу агентуру РФ. Янукович наводнив Крим російськими силовиками. Ще можна згадати вашу участь у СДПУ(о) Медведчука, а потім у його блоці «Не так», який розпалював проросійські й антиєвропейські настрої.

Безумовно. Я взагалі останнім часом кажу: мабуть, настав час нам, президентам: Кравчуку, Кучмі, Ющенку, Порошенку (Януковича брати не будемо), окрім чинного – зібратися і показати приклад оцінки ситуації за весь історичний період – від незалежності до сьогоднішнього дня. Сьогодні настав час, коли вже слід припинити говорити про провини, треба все визнати, підвести риску і зараз об’єднатися для того, щоб допомогти Україні подолати війну, повернути свої території. Бо прийшов Кучма і сказав про помилки Кравчука, Ющенко прийшов і розказав про помилки Кучми і так далі. Цей перелік помилок передається з покоління в покоління і наростає, як сніжна куля. Не потрібно всього брати, а найуразливіші питання, які лежать в основі незалежності, самостійності, суверенітету і сили України.

Як мені казала одна вчителька: «Сашко, це – до нових віників». Якщо говорити серйозно, то ви мали рацію, коли наголошували, що жителі Криму зазнають усіх можливих лих. Приїзд у квітні 2021 року на територію півострова секретаря радбезу РФ Миколи Патрушева та його заяви про терористичні загрози на території Криму, вірогідну дестабілізацію ситуації зі сторони США та України – це що, сигнал до справжніх репресій?

Я не думаю, що ці слова стосуються лише жителів Криму. Однак оскільки там більш сконцентровані сили – українці та кримські татари, які виступають проти Росії і ведуть там доволі серйозну проти РФ роботу, то й сама російська політика, яка за своєю суттю є автократичною, не може бути іншою в Криму. Тому Патрушев озвучив, які основи політики є загалом і як вони діятимуть у Криму. Ясна річ, що це було ще одне завдання – налякати тих, хто живе в Криму, щоб вони були слухняними.

Сталін змінив етнічний склад Кримського півострова (як це нині робить сучасна Росія). 1954 року Хрущов благав 1-го секретаря ЦК КПУ Кириченка забрати Крим до складу УРСР, бо переселені жителі не знали, що робити із тією землею, у них не було продовольства та прісної води. І Київ не хотів цього робити. Москва змусила. Чи можна сказати, що нині Путін повторює помилки Сталіна і що це міф – про те, що Росія може розвинути півострів і підтримувати його населення?

Я так думаю, що Путін глибоко не аналізує цього. Для нього головне – переконати росіян. А вони дуже боляче завжди ставилися до Криму, до Севастополя, говорили, що це «русский город славы» і так далі. Путіну було головне взяти Крим, а зараз він про наслідки не думає, про те, що буде з півостровом. Однак я точно знаю: якщо він віддасть завтра Крим, то його вже в України складно буде забрати. Тому він й поставив завдання: утримувати Крим у складі Росії.

Я на власні очі бачив, які страхіття творилися у Криму, як жили люди: вони виходили опухлі від голоду, москіти їх заїдали. Їх туди переселили. І Хрущов дійсно просив Кириченка забрати Крим до складу УРСР. Ну, не може Росія підняти Крим. Це територія, яка або перетвориться в діамант відпочинку, краси, або як росіяни нині роблять – на військову базу. Однак і цю базу потрібно утримувати, однак без води це неможливо. А води там немає.

Якщо уявити собі, що нині Україна реінтегрує Крим, який статус ми маємо тоді дати півострову – автономної республіки чи все ж таки української області?

Найкраще було б дати автономну область. Однак враховуючи, що минуло багато часу з моменту референдуму 1991 року і народилися нові покоління, це питання не потрібно порушувати. Головне – конституційні норми й інтеграція в загальну територіальну цілісність держави.

***

Україні невдовзі виповниться 30 років. Що ви побажали б ровесникам нашої незалежності – тим, кому доведеться будувати державу далі?

Я сказав би, що ви живете у винятковий час. Час, коли можна за лічені секунди вийти на зв’язок із будь-якою точкою Земної кулі. А коли я був таким, як ви, в такому віці я навіть не мав кулькової авторучки. Тому цей унікальний час треба використати для того, щоб дізнатись правду про все. Так, багато вам скажуть близькі, рідні, але повірте мені: вже коли людина доросла, коли їй за 20, вона тільки сама може використати час для себе.

Я сказав би, що ви живете в унікальний час, ви – найщасливіші люди. Ви можете замовити книжку в будь-якій бібліотеці світу, ви можете взяти переклад, зайти в інтернет і дізнатися про все, що ви тільки хочете. Так, там багато брехні, але серед брехні можна знайти і правди багато. Тому кажу: молоді мої друзі, використовуйте цей час. І прислухайтеся до того часу, в який ви живете. Тому що людей виховує не тільки слово, не тільки інтернет, людей виховує вулиця, виховує зібрання, пісня, танці, вистави. Усе разом. Робіть так, щоб брати з усього цього найкраще.

Не треба боятися. Головне – будьте самі собою, такими, як ви є. Ми хочемо, щоб ви були трошки схожі на нас, але ви не звертайте на це уваги. Це така тенденція. Ми думаємо, що ми були кращі. Ми помиляємося. Молоде покоління завжди думає по-новому, бачить все по-іншому. Нетерпимість до брехні у вас надзвичайно висока, оцінки дуже круті часто і гострі. І не уникайте цього, хоча вам кажуть, що не треба цього, а ви робіть те, що вважаєте потрібним. Лише досягайте своєї мети через дискусії, через диспути, переконання. Йдіть до кращого від гіршого. І все буде нормально. ( Александр Демченко, редактор відділу “Світ”)

 

М’яка сила для Італії: як Шевченко та заробітчани формують думку про Україну

5 серпня 2021, 08:19, Сергій Сидоренко, Ярина Груша-Поссамай, Європейська правда

Багато хто в Італії сприймає Україну виключно через футболіста Мілана Андрія Шевченка. І для нашої держави це безумовно добре. Фото з матчу Євро-2020 Україна-Англія у Римі, Abaca/East News

Серед держав ЄС, які є скептичними щодо європейського майбутнього України, Італію згадують на одній з чільних позицій.

Рим завжди мав тісні зв’язки з Москвою, як бізнесові, так і політичні; частина італійських політичних сил мають російське фінансування. А історія з судилищем над українським нацгвардійцем Віталієм Марківим, який понад три роки провів у італійський в’язниці за абсурдними звинуваченнями і лише через факт того, що він захищав Україну, для багатьох стала свідченням “антиукраїнськості” італійського суспільства.

Втім, українці, що живуть в Італії, вважають інакше і стверджують, що ставлення італійців до наших співгромадян є загалом позитивним.

Про цю суперечність; про те, звідки з’являється негативне ставлення до українців, та про те, як це подолати, “Європейська правда” поговорила з представницею української діаспори, письменницею та авторкою нашого видання Яриною Грушею-Поссамай.

Ви можете проглянути цю розмову у відео на каналі ЄвроПравди або прочитати у текстовому форматі.

Ким є українці для пересічного італійця?

Коли починаєш говорити в Італії про українців, то з’ясовуєш, що ледь не кожен італієць десь перетинався з українцями. Постійно чуєш відповіді на кшталт: “О, в мене теж українець допомагав моїй мамі!” або “Я знаю, там є українка!”.

Тобто мережа українців в Італії досить широка, і я вважаю, що це одна з найсильніших сторін нашої діаспори. Українці виконують роль такої собі micro-soft power по всій Італії.

Підсумовуючи, для італійців українці – це люди, які дуже багато працюють, які працюють гарно, віддано. Ще італійці бачать, що українці допомагають своїм родинам в Україні грошима, які тут заробляють.

А для італійців родина, турбота про батьків та дітей – це справді дуже важливо.

До речі, українців у Італії не сприймають як тих, хто годиться лише для “чорної роботи”. До прикладу, роботу з догляду за літніми людьми в Італії сприймають інакше, вважають її дуже важливою і цінують робітників-українців, італійців майже немає у цій сфері.

Понад те, вже є українці, які виростили італійських дітей в італійських сім’ях, і цих українців італійці сприймають як частину їхньої родини. І якщо такий українець гарно інтегрується, то італійська родина вже допомагає йому, а часом навіть його родичам в Україні, як частині своєї родини.

Чому ж тоді відбувався божевільний “суд” над Марківим?

Українці, що живуть в Італії, справді допомагають людям зрозуміти у тому числі ситуацію з війною в Україні. Але оскільки наша soft power в Італії працює на особистому спілкуванні українців з італійцями, то, звісно ж, охоплює не всіх.

Є ті італійці, хто не має прямого контакту з українцями, або ті, хто сприймає через ЗМІ інформацію про події у світі – і через це у них вибудовується негативне ставлення до нашої держави.

Так, зі ЗМІ в Італії не все добре.

Хтось не розібрався, а хтось відверто працює рупором російської пропаганди – і як наслідок, у ЗМІ про справу Марківа писали те, що суперечить реальності. Звісно ж, на пересічних італійців це впливає – якщо ти не розбираєшся в ситуації і чуєш лише, як Марківа змальовують “фашистом” та “ультраправим”, то це створює негативну атмосферу навколо цієї справи. Не забуваймо також, що Сільвіо Берлусконі і досі контролює значну медіаімперію, що впливає на Італію.

Хоча для італійських ЗМІ важливо не лише те, що власник є олігархом. Важить також ідеологія: якщо певна газета чи канал – правого ухилу, то вони будуть гнути цю лінію. А для нас особлива проблема – те, що в Італії що ліві, що праві схильні до підтримки Росії. І Росія зі свого боку підтримує як праві партії (ключову праву партію Італії, “Лігу”, зловили на отриманні фінансування з РФ. – ЄП), так і усіх лівих популістів, у тому числі “Рух 5 зірок”.

На жаль, італійські ЗМІ переважно поділяються на “правих” і “лівих”. Є також центристи; є ті, хто більш-менш об’єктивно висвітлює ситуацію в Україні, але в основному це такі дві лінії. Хоча є і винятки – наприклад, навесні вийшло інтерв’ю Зеленського в La Repubblica, на першій сторінці, і був великий матеріал зі Сходу. Я тоді була вражена, наскільки це був правильний матеріал.

“Чі-чі-чі-пі” та інші знання італійців про світ

Питання не в тому, що італійці погано ставляться до України абощо. Проблема в іншому: італійці взагалі мало цікавляться тим, що відбувається за кордоном і не стосується особисто їх. У Італії є чимало людей, які досі живуть поняттями “СРСР”, “Югославія”, “Чехословаччина” і не переймаються тим, що мапа Європи змінилася. Це не жарт, я справді часто чую в розмовах: “Це десь в Югославії” або “Це ж Чехословаччина”.

Слово “СРСР” вони, щоправда, не вживають – для більшості це все сприймається як “Росія”. І ніяких тобі “15 республік”, лише Росія. Схоже, в цьому плані радянська і російська зовнішня політика добре попрацювали.

А ще італійці знають назву Союзу в російському написанні – СССР, і читають її за італійським алфавітом як “Чі-чі-чі-пі” :)

Втім, я ще раз підкреслю: в Італії бракує інформації та аналітики стосовно ситуації у світі загалом, не тільки щодо України.

Війна, Росія та Андрій Шевченко

Особистість Андрія Шевченка дуже, дуже важлива в Італії. У Шевченка дуже велика аудиторія в Італії, його знають всі абсолютно, вони знають, що це українець.

Він нещодавно видав у Італії книжку, яку написав у співавторстві з італійським журналістом, і вона вже стала масштабним інструментом soft power. У ній Андрій Шевченко з перших сторінок говорить: у нас триває війна з Росією, каже “я буду писати Kyiv, а не Kiev”, визначає Крим українським і так далі. Він навіть пояснює, що ігри української національною збірної проти збірної РФ ніколи не були “лише про футбол”.

Тобто це для нього принципові питання.

І це має величезний вплив! У Шевченка дуже велика аудиторія в Італії, його знають всі абсолютно, і знають, що це українець. Для багатьох саме він представляє Україну в Італії.

Коли в Римі був чвертьфінал, збірна України грала проти Англії, то звучало, що це – команда Шевченка.

Словом, фігура Шевченка є визначальною для геополітики України в Італії, і Україні в це треба інвестувати.

Що знають пересічні італійці про Володимира Зеленського?

Треба зізнатися, що в Італії його просто не знають. Навряд більшість італійців взагалі в курсі, хто є президентом України. Вони це не дуже знають.

Хоча, звісно, серед італійців є ті, хто цікавиться зовнішньою політикою, але і серед них немає такого що, мовляв, “то він же комік”. Радше є такі, хто бачить Зеленського новатором, а Порошенка натомість сприймає як “політика минулого”.

Як подолати вплив Росії на шляху України в НАТО і ЄС?

Російські інтереси в Італії, у тому числі фінансові – дуже потужні. Настільки потужні, що є сумнів, коли можна буде змінити цю ситуацію. Фінансова, банківська сфери, промисловість, харчовий сектор – це має дуже потужні зв’язки з РФ. Італійці на цьому заробляють.

Попри вплив Росії та попри те, що у самій Італії йдуть дуже великі інвестиції в антиєвропейський рух, а також попри сильні антиамериканські настрої в Італії – цілком можливо досягти того, щоби ця країна підтримувала рух України до ЄС та НАТО.

Для цього Україна має інвестувати в Італії у свою зовнішню політику і в розповсюдження правильної інформації про Україну.

Зацікавити італійців Україною – реально. Я особисто це бачу, бо вже два роки викладаю українську мову та літературу в Міланському університеті, бачу інтерес італійських студентів. Отже, його треба розвивати, в нього треба інвестувати. В Італії є прекрасна україністика, є асоціація українських студій. У це треба інвестувати, бо це – інвестиції в позитивний імідж України.

Також необхідно діяти через цю “мережу українців”, адже українці через свій характер і через те, що вони працюють у сфері обслуговування, мають доступ до італійських родин.

Це – м’яка сила України.

Але є важлива деталь. Не потрібно зациклюватися тільки на тому, що ми проти Росії, натомість треба пропонувати щось своє для зближення України і Італії. Навіть в культурному плані. Приклад – чутки про те, що наша Go-A та італійський Måneskin, учасники Євробачення, співатимуть дуетом. В Італії це сприйняли дуже добре, зацікавилися, і навіть ці чутки стали хорошою рекламою України.