Заходи протидії інформаційній агресії протягом найближчого часу

Міністерство оборони може використовувати як мінімум чотири канали інформування та комунікації:

— Система відкритих месиджів керівництва, речників та чільних посадовців щодо ситуації в Україні та у Збройних Силах. Канал надзвичайно впливовий і довіра до нього, як і до Збройних Сил велика; реакція на повідомлення – короткострокова, миттєва, загальнонаціональна.

— Міністр оборони та начальник Генерального штабу – Головнокомандувач ЗСУ практично самоусунулися від цієї роботи, яка повинна мати ЩОДЕННИЙ формат.

Доцільно визначити речників від МО та ГШ для надання негайних коментарів як ситуації в цілому, так і конкретних випадків, що виникають у військових частинах в Криму та загалом у ЗСУ. (На превеликий жаль сьогодні це не проводиться, що є значним мінусом для інформаційної протидії).

—Система блогерства та активне використання соціальної мережі. В дійсності це є координуючим простором для діяльності практично всіх осередків реально впливових організацій та одночасно – це середовище самоорганізації громадян. На даний момент Міністерство оборони в цьому грандіозному сегменті обміну інформацією не займає жодної ніші і представлене мінімально, незважаючи на наявність відповідних засобів, в контексті обсягу обміну інформацією, який під час подій на Майдані зріс в рази.

—  в соціальних мережах на громадських засадах представлено декілька  самоорганізованих груп постійного інформування населення про перебіг подій в Криму та у розташуванні українських військових частин. (довідка нижче).

—Система загальнонаціональних ЗМІ. ЗМІ зацікавлені в постійному потоці інформації щодо ситуації і постійно активно його генерують. Запит на інформацію від “силовиків” і, в першу чергу, військових – величезний, довіра дуже значна. Останнім часом співпраці стало більше, але фактично за ініціативи ЗМІ. ( Завдяки чіткій взаємодії ГКП ГШ ЗС та управління преси та інформації МО  має бути вибудувана чітка мобільна система інформування в онлайн режимі).

—  ця робота мала б вестись управлінням преси та інформації МО, яке насправді не дає необхідної, до того ж в оперативному режимі, інформації. Є дні, коли на сайті відомства не з’явилось жодного повідомлення (8 березня). (Робота управління потребує окремого аналізу).

—Система розголосу і особистого спілкування військовослужбовців різного рангу, як з громадянами, так і з журналістами та лідерами громадської думки. Надзвичайно ефективна в умовах наявності загрози та підвищеного зовнішнього психологічного тиску.

—  для українських військових частин Криму доцільно організувати спілкування в скайпі. Можливо проводити також відеоконференції між частинами, які розташовані на півострові для орієнтування про перебіг подій та обміну думками.

Доцільно встановити відеоапаратуру в усіх українських частинах для здійснення трансляції подій в прямому ефірі (зараз така апаратура встановлюється тільки в деяких частинах і за рахунок небайдужих людей).

Найбільша проблема зараз – морально-психологічний  стан українських військовослужбовців. Вони (як і кримчани загалом) не відчувають моральної підтримки. Для негайного виправлення ситуації  вважається за доцільне встановити персональну відповідальність посадових осіб МО і ГШ за кожну окрему частину – щоденно виходити на зв’язок (скайп), спілкуватися з сім’ями,  щоб вони відчували турботу столиці. (У багатьох в/с закінчуються терміни контрактів і є інформація, що за відсутності необхідної роботи з боку вищого командування наступні контракти підписані не будуть. А російськими ЗМІ це буде подано як зрада українців присязі).

Конкретні заходи і напрями роботи.

 1.Роз’яснення громадянам реальних причин і цілей агресії з боку РФ, а саме того, що Росії потрібен не Крим, не Чорне море і не Чорноморський флот, а інтелектуальний і технологічний потенціал провідних підприємств Східної України, без яких саме існування РФ як цілісного державного утворення поставлене під питання.

Так, в дійсності, відновлення повноцінної діяльності РВСН РФ без повного контролю над “Південмашем” категорично неможливе за жодних обставин. Завоювання України є вимогою фізичного виживання режиму Путіна. Тому вкрай необхідне масове поширення експертної інформації про реальний стан російського війська, ВПК, військових технологій, ракетно-ядерного щита.

2.Протидія інформаційній агресії через активну діяльність в соціальних мережах: а) виділення інформованих лідерів думки та застосування збору інформації на місцях військовими кореспондентами та частинами, розміщеними на територіях; б) застосування зв’язку з рідними та близькими військовослужбовців для отримання і передачі достовірної інформації; в) створення постійно діючих каналів поширення інформації про фальсифікації щодо стану справ в Україні.

Приклад: в Донецьку в регіональних ЗМІ було широко розголошено запрошення для маси людей з околиць міста, нібито від “майданівців” про те, що вони будуть у Донецьку в певному місці давати широкі роз’яснення ситуації, розкажуть про роботу Майдану, перебіг подій тощо. З’їхалося, за оцінками свідків, кілька десятків тис. чол. На сцену вийшло декілька людей, які скандували проросійські лозунги та вимахували прапорами Росії, знімальна група зафіксувала виступ та присутність величезного натовпу, і буквально за 5 – 7 хв. “виконавці” безслідно зникли, залишивши людей посеред майдану. В результаті маємо розтиражоване повідомлення про бурхливий виступ на підтримку Росії в Донецьку.

Таким чином, необхідна густа мережа джерел для повідомлення про будь-які виступи з наявністю об’єктивної та швидкої відеоінформації з місця подій, такого роду повідомлення як вищевказано повинні масово тиражуватися двома каналами: місцевим, регіональним, та, з невеликим відставанням – загальнонаціональним.

Як варіант — розширення на цьому етапі мережі медіацентрів Міноборони, які мають наповнити регіональний інформаційний простір необхідним продуктом щодо ситуації у ЗС і Криму зокрема, виступати експертами у військовій сфері на місцевому рівні. Зараз вони присутні  тільки в окремих обласних центрах(…), але в окремих випадках кадрове та інтелектуальне наповнення (і відповідно якість роботи) викликають серйозні запитання.

3.Створення каналів постійної трансляції інформації на Захід в обхід великих комунікаційних традиційних медіа-груп, які можуть бути, і вже великою мірою є, поставленими під фінансовий контроль з боку ворога. Відповідно, необхідне створення в соціальних мережах груп новин, відеохостів і т.д. англійською та іншими мовами, спрямованих виключно на західного користувача, інформація на яких повинна оновлюватися в режимі онлайн з усіх найважливіших точок подій в Україні з необхідним коментарем звичайних людей, військовослужбовців тощо. Цей же канал дає змогу просувати необхідні інформаційні месиджі безпосередньо на незаангажовану західну аудиторію і отримувати прямий відгук, аж до формування громадської думки і соціальних виступів на користь України тощо. У створенні таких каналів інформування можуть максимально допомогти ентузіасти і представники громадськості, готові працювати за “військовим призовом на інформаційну війну”. (Це може бути окремий сайт, який швидко «розкручується» в інформпросторі).

Міністерство оборони могло б організувати призов (мобілізацію) на інформаційну війну, яку воно повинно офіційно очолити –  інтелектуалів, аналітиків, журналістів, представників дипломатичного корпусу тощо. Доцільність такого кроку полягає як у необхідності довести громадянам небезпорадність держави в цих питаннях, так і підвищенні рівня  довіри до Міноборони як єдиного органу протидії зовнішній агресії будь-якого типу.

4.Широке та  активне  спілкування українських військовослужбовців з російськими колегами через забезпечення тотального масованого інформування в середовищі українських військових про реальні причини конфлікту, його спрямування, справжні, а не позірні цілі противника, про його методи ведення таємної війни тощо. Таким чином, з одного боку, збільшується рівень свідомості і патріотизму війська, усвідомлення того, що відступати власне нікуди і домовлятися нема з ким, крім як з такими ж простими людьми. З іншого боку, військовослужбовці на сьогодні є потужним каналом впливу і комунікації з росіянами, які в більшості знаходяться під контролем ідеологічних схем, нав’язаних протягом довгого часу.

Для збільшення ефективності таких заходів слід організувати буквальний вал аналітичних та прогностичних високоякісних публікацій в загальнопоширених ЗМІ, що мають найвищий ступінь проникнення та довіри, з тим, щоб військовослужбовці мали опору як для власної пам’яті та розуміння, так і своєрідний “опорний переконливий матеріал” при спілкування з колегами з російського боку. Активне втручання в ці схеми дозволяє знизити моральний дух і готовність супротивника, викликати внутрішнє протистояння в середовищі військових противника, а також – через спілкування російських військовиків з рідними і знайомими за допомогою тих же соціальних мереж – перенести вплив та інформаційні подачі “в глибину території противника”.

5.Забезпечення повноцінного інформування АРК про реальний стан справ, загрози і цілі РФ на території півострова.

Потужним засобом цього є соціальні мережі та СМС-розсилки характеру інформаційних новин, які можна поширити через мережі телефонних операторів. Можливо, є сенс безкоштовно масово завозити і пропонувати населенню нові SIM-карти виключно українських мобільних операторів для можливості неконтрольованого і непрослухованого російською розвідкою мобільного зв’язку. Через ці мережі безкоштовних карток можна організувати тотальну СМС-розсилку інформаційних повідомлень, рішень українського Уряду та ЗС тощо. Важливим фактором повинно бути те, що ця розсилка повинна бути виключно утилітарно корисною, а не пропагандистською; вона повинна містити точну інформацію, що буде підтверджуватися і збільшувати довіру до цього “інформаційного вірусу” з боку громадян АРК.

  Також доцільно, поставити (поки що в максимально закритому режимі) питання про тотальну заміну в Україні, можливо з доплатою чи іншими відповідними заходами телефонних номерів мережі МТС, яка знаходиться під контролем ворога, на номери українських операторів (наприклад, через певні акції тощо ).

6.Створення єдиного центру координації та проведення інформаційної війни, інформаційних спецоперацій та інформаційної протидії з широкими повноваженнями щодо можливості вживання негайних заходів та контролю виконання прийнятих рішень в режимі військового часу (як тимчасовий варіант – на базі МО). (Додаток 1, нижче).

Це дозволить максимально швидко та на випередження реагувати на будь-які дії ворога і проводити не політику реакції на удари, а проведення власних масштабних операцій, на які муситиме шукати відповідь противник.

7.Забезпечити ресурсне наповнення Центральної телерадіостудії МО для вироблення якісного телевізійного продукту та створення військового інтернет-онлайн телебачення. Одночасно можливе опрацювання питання щодо тимчасового (на особливий період) надання ефірного часу для ЦТРС на одному чи двох провідних телеканалах.

8.Активізувати зусилля регіональних медіацентрів МО в ….., діяльність яких є недостатньою як для особливого періоду.

 Практичні кроки:

 —  сформувати в складі (…) єдиний (координуючий) орган, з метою збору, обробки та розповсюдження у ЗМІ і соцмережах інформації щодо оперативної обстановки, яка надається структурними підрозділами міністерств та відомств;

—організувати на базі Міністерства оборони систему інформаційно-комунікаційної протидії в сучасних умовах та терміново розробити відповідні документи;

—  невідкладно створити потужний Департамент масових комунікацій (технологічна і функціональна розробка відпрацьована), який би був спроможний проводити аналітично-прогностичну роботу із щоденним наданням аналізу ситуації в інформаційному просторі та пропозицій щодо нейтралізації інформаційних загроз,  ризиків та викликів керівництву відомства та держави (фіксація на базі існуючих інформаційних потоків України і світу, формування та технологічне створення контентних масивів –  прямих та опосередкованих для нейтралізації фальсифікацій подій в Україні; масиву різноформатного позитиву ситуативного (вузькорегіонального), постійного, перспективного; координація за напрямами впливу на різні території і інформаційно-комунікаційні середовища, а не аудиторії тощо);

—  забезпечити підбір фахівців (аналітиків, журналістів, стратегів-соціологів, спеціалістів в галузі комунікацій тощо) та укомплектувати штат протягом трьох днів;

—  посилити інформаційні структури та установи МО  професійно підготовленими і досвідченими офіцерами запасу, перевести військові ЗМІ на штат особливого періоду;

—   визначити зазначений Департамент основним джерелом інформації щодо ситуації у Збройних Силах в АРК та розробником тем та месиджів для подальшого оприлюднення керівництвом держави та військового відомства. ©

 Григор Лібов,

Серж Романчук,

Валерій Скрипнюк

 (9 березня 2014 року, пропозиції подавались на розгляд в апарат….)