Путінізм веде глокальну геноцидну війну, де інформаційно-контентний вимір є не менш важливим за військовий. Узурпація історичної пам’яті про Другу світову війну — це стратегічний напрям російської інформаційної агресії, яка має три ключові цілі.

Монополізація перемоги у Другій світовій війні. Зараз путінський режим намагається легітимізувати власну агресію проти України через міфологію «великої перемоги». При цьому РФ фактично привласнює перемогу, ігноруючи внесок інших держав, зокрема України, Польщі, Білорусі, країн Балтії та всіх народів тодішнього СРСР. До того ж, Кремль намагається «затерти» той факт, що СРСР почав війну як союзник Гітлера, тому саме цю інформацію Москва витісняє з міжнародного дискурсу.

Демонізація України та партнерів через «переписування історії» досягається РФ масованою трансляцією облудного наративу, що Україна є «нацистською державою». Це робиться аби виправдати власну агресію. А для доказовості аргументів технологічно застосовується дзеркальна проекція, бо саме путінізм і є неонацизмом із практиками варварства, геноциду та терору. Важливо невпинно наголошувати на тому, що саме Україна та її партнери сьогодні воюють не лише за фізичне виживання, а й за правду про світ ХХ століття, що безпосередньо впливає на світовий порядок ХХІ століття. Тому вкрай потрібні антропологічно-когнітивні дискурси у світовому вимірі.

Виправдання безкарності минулого та сучасних воєнних злочинів РФ прикривається «сакральною» історією. РФ використовує Другу світову війну як базову ідеологію для легітимізації своїх сучасних і майбутніх злочинів у світі. Путіністи створюють паралель між «боротьбою з нацизмом» 1941-1945 і війною проти України. Це є абсурдом, який в наддинаміках глобального комунікаційно-контентного простору стає новаційною технологією занурення та монопольного домінування в інформаційному просторі.

Перед нами екзистенційний виклик тотального знищення демократії й цивілізації загалом. Ця антропологічно-когнітивна узурпація є частиною знищення міжнародного правопорядку. Якщо глокальний геноцидний агресор – РФ – самовільно визначає, хто «нацист», а хто «антифашист», це руйнує засади міжнародного права та відкриває шлях до світового хаосу. І тоді інші міжнародні інституції та нації не зважають на ці когнітивно-ментальні протистояння, бо звикли ігнорувати вербальний світ антропологічної істини, яка формує основи логіки детермінованої реальності.

Президент Польщі Дуда у виступі на Генасамблеї в ООН має рацію, коли доводить, що мир може бути лише через силу проти агресора та справедливість для жертви. Мир, що узаконює агресію, — це не мир, а новий формат глокальності геноциду.

Валерій Скрипнюк, Григорій Ліберман, ГО «Центр ККБ»

Вціліла шкілька дошка у зруйнованому класі 20 гімназії в Херсоні, 1 вересня 2023 рік. Фото: Суспільне Херсон