Бійці батальйону “Донбас” підуть на позачергові парламентські вибори по мажоритарних округах. Про це у Facebook повідомив командир батальйону Семен Семенченко. “Я, як житель Донбасу, і комбат “Донбасу” впевнений в тому, що залишатися глядачами ми не маємо права”, – написав він. 

“Від батальйону Донбас підуть на вибори за мажоритарними округами бійці, які вміють володіти і автоматом, і словом”, – заявив комбат.

Як уточнив Семенченко, зараз троє бійців “Донбасу” знаходяться в списку Об’єднання “Самопоміч”.

“З РПР, Люстрационным комітетом та міським головою Львова Андрієм Садовим. Чому? Тому що ця команда нам подобається, тому що Львів і Донецьк з Луганськом повинні простягнути один одному руки і зшивати країну”, – пояснив командир “Донбасу” Він також додав, що після обговорення в батальйоні ще близько двох десятків бійців відправлять на вибори за мажоритарними округами.

Як повідомлялося раніше, Семенченко спростував інформацію про те, що йде на вибори у списках “Самопомічі”.

КОНТЕКСТНІ ОРІЄНТИРИARMYUA:

Бійці добровольчого батальйону “Донбас” роблять заявку на те, що вони звільняли населені пункти від російсько-терористичних військ, а тепер розпочали звільнення влади Донбасу від радянщини і минулого, яке сьогодні вбиває громадян і громади не тільки Донбасу, але й кожного населеного пункту постМайданної України.

Ідея про Львів і Донецьк як центри з об’єднання України на базі ефективного самоврядування є ідеєю реальною, перспективною і випереджальною. Вона, на щастя, не поєднується з паркетною децентралізацію управління країною.

Важливість кожного населеного пункту в сьогоднішній гібридно-месіанській агресії путінізму не просто очевидна, а вона вже кров’ю легалізована і поставлена перед владою на перше місце. Сьогодні події під Іловайськом мають відкрити епоху надцінності кожного громадянина України, а особливо того, хто із зброєю в руках, жертвуючи своїм життям, захищає Україну.

Покидання без боїв населених пунктів не стратегічного значення показало світову трагедію підступного підриву віри цивільного населення в Україну і її війська, бо кожна трагедія такого міста чи містечка і навіть селища стає тріумфом путінщини. Ми повторюємо їхню стилістику брутального цинізму і нехтування людьми у всіх вимірах.

Найбільша трагедія звільнених міст – це їх повторне залишення українськими військами. Цього допускати неможна. Відтак має бути чіткий оперативний прорахунок можливостей військ на взяття та утримання населених пунктів і обов’язково (!) план евакуації цивільного населення в критичних ситуаціях.

Всі ці підходи і застороги мають реалізуватися в новій стилістиці безпеки, яка народжується на полях боїв на Донбасі. Є надія, що вона буде реалізована новими командирами, які на щастя зрозуміли і знають ціну генералітету совкової підготовки. Ігнорування радянським генералітетом військових втрат, як цьому учили Жуков і Сталін, має  піти в минуле.

СУСПІЛЬНИЙ СПРОТИВ:

Очевидним має стати спротив проти головування в армії паркетних генералів-охоронців, які на жаль, неспроможні мислити і діяти за вимогами часу і нових реалій країни.

Можливо, левову частку генералів варто було б звільнити, оскільки вони мислять категоріями, закладеними їм в голови московськими військовими академіями. Майбутнім українським генералів потрібно навчатись у світових навчальних закладах, де вони б переймали демократичний, цивілізаційний менталітет.

Тоді не буде ганебної демонстрації зверхності окремих начальників до добровольчих батальйонів, яких хочуть знищити, бо розуміють їхню міць і волю до перемоги, а не до штабних маневрів.

Міноборони мав би очолити стратег, цивільний державник, який бачить і може організувати потужне об’єднання суспільства навколо армії, а не воювати із журналістами, волонтерами і просто ініціативними офіцерами..