Головна » Експертна думка » Журналістські стандарти як формат функціоналу журналістів – це атавізм чи правило для професіоналів?

Журналістські стандарти як формат функціоналу журналістів – це атавізм чи правило для професіоналів?

getimage_4890

За роки незалежності в професійній підготовці журналістів відбулась низка кардинальних змін. Далеко не всі можна назвати позитивними. Певна частина з них призвела до того, що професія журналіста була в великій мірі нівельована. Наприклад, стало вважатись, що журналіст має бути «прогресивним» та «вільним», як у викладенні думок, так і у зборі інформації. Це призвело до того, що більшість молодих представників засобів масової інформації почали сприймати свободу слова, як вседозволеність в діях. Проте, це далеко не так.

Розуміння класичних стандартів у роботі журналіста, починаючи від збору інформації і до подачі споживачеві готового інформаційного продукту –  це як розуміння класичних рецептів приготування страв. Можна додавати на власний розсуд солі та перцю, однак котлета «по-київськи» готується лише за дотримання певної технології. Так само і з написанням матеріалів, чи підготовки теле- чи радіо продукту. Його можна зробити певною мірою цікавішим чи привабливішим для споживача. Однак інформація залишається інформацією, а інтерв’ю все ж виходить за межі простої бесіди.

Можна зі мною посперечатись в тому, що за минулі кілька років на ринок інформації вийшли нові гравці, такі, як блогери та просто активні дописувачі соціальних мереж. Погоджуюсь. Однак і вони працюють теж за правилами, притаманними класичній журналістиці. Змінилась лише форма подачі. Зокрема, у вік нанотехнологій та збільшення інформації, що отримує кожна людина за свій активний день. Змінилась подача певних інформаційних потоків, форма реклами та пропаганди – вони стали набагато  агресивнішими, що призвело до зменшення споживання відповідних інформаційних продуктів  потенційними споживачами. Відбулось, як на мене, певною мірою перенасичення цієї галузі нашого життя. «Війна за свідомість» змусила інформаційників зменшити як форму, так і суть подачі та зацікавлення людини.

Наприклад, більшість як аналітичних, так і інформаційних статей подаються коротким змістом з яскравою ілюстрацією. Причому, на відміну від класичного стандарту, ілюстрація не завжди має відповідати часу та змісту події. Головне – завоювати увагу. Та це теж лише зміна форми журналістського гачка, на який «підсікають» свою аудиторію. Бо людина, яка читає інформстрічку в метро чи маршрутці. не буде витрачати гроші на мегабайти великих статей, гортаючи їх в пошуках цікавого. Заголовок – візуалізація-достовірне джерело. Цього в принципі достатньо, щоб завоювати свою аудиторію. За таким принципом працює відомий інформаційній ресурс www.ukr.net. Розбиті за темами заголовки, які розкриваються в матеріалах з різних джерел. І вже сам читач обирає що і звідки читати.

Військовій агресії проти нашої держави на Донбасі і в Криму передувала дуже потужна інформаційна агресія. Загалом її можна розбити на кілька етапів:

  1. Знищення (повне або часткове) всіх потужних національних інформаційних ресурсів. Це відбулось методом банальної скупки вже існуючих інформаційних каналів, де на ключові посади, що формують якість і спрямування контенту для інформаційного простору, поставлені люди, що сповідують ідеї агресора. Створення інших каналів та джерел інформації просто не допускалось в силу «проштовхнутих» через продажних політиків законів та правил гри в українському національному інформаційному полі.
  2. Знищення якості журналістської освіти. Це призвело до того, що навіть репортери-журналісти, які вміють і розуміють інформацію, перетворились на банальних констататорів фактів. Адже все за них, тобто як акценти, так і подачу матеріалу вирішували редактори центральних офісів. Часто журналісти подають саму проблему, не розуміючи ні її причин, ні наслідків.

Створення системної недовіри до української державності та позитивних змін чи подій в середині країни.

Разом все це призвело до того, що з початком вже реального збройного конфлікту ми отримали агресивний інформаційний удар, що нехтував будь-якими існуючими і визнаними у світі правилами та концептами подачі інформації. Та успішним назвати цей проект не можна. Нехтування головного журналістського стандарту – бути правдивим, призвело до того, що інформаційна агресія зіграла з окупантами злий жарт. Замість розхитування ситуації в середині України відбулось певне зростання самосвідомості у пересічного українця, національної ідеї та єдності. Наприклад пригадайте до чого призвела байка про розіп’ятого хлопчика та снігурів… Або широковідомий бренд «Укроп», який став з зневажливого ярлика некоректних засобів масові інформації національним брендом, що використовують і військові, і підприємці, і політики. Та крім сміху, і напівжартівливого використання закинутих у наше суспільство «інформаційних бомб» журналістське середовище відповіло окупантам швидким, хоч і нелегким поверненням до основ журналістських стандартів. Переважна більшість організаторів та виробників інформаційного продукту розпочали слідувати загально прийнятим нормам подачі. В результаті нам, як нації, вдалось уникнути багатьох негативних наслідків.

Отже, розглядати журналістські стандарти, як атавізм, що найменше не розумно. Це радше основа і підґрунтя для розвитку ЗМІ і професійної майстерності кожного журналіста.

Тарас Грень, м.Львів

 

1 Бал2 Бали3 Бали4 Бали5 Балів (Голосів: 2 Рейтинг: 5,00 out of 5)
Loading...
Переглядів: 385

Залишити відгук

adminarmyua@ukr.net | © 2014-2020 ARMYUA
Повне (часткове) використання матеріалів дозволяється за умови наявності прямого гіперпосилання на адресу матеріалу на сайті armyua.com.ua