Сучасне суспільство формується в контексті трьох технологічних напрямків – хай-х’юм (високі гуманітарні), хай-тек (високі технічні) та хай-сенсоро (високі сенсорно-технологічні). Вони формують характер людської спільноти початку ІІІ-го тисячоліття, що визначається як постіндустріальна, постмодерністська та цифрова.

Цифровий характер сучасних технічних комунікацій формує принципово нову модель взаємовідносин між індивідуумами на персональному, внутрішньогруповому та міжгруповому рівнях. З моменту народження, у середині ХХ ст., цифрові технології пройшли три етапи технологічного оновлення, які визначаються форматами web 1.0, web 2.0, web 3.0. Сьогодні ми знаходимося на перехідному від 2.0 до 3.0 етапі. Цей етап розпочався із створенням першої соціальної мережі (1995 р.) і визначається як час домінування он-лайн мережевих суспільств, деякі з них, зокрема мають глобальний планетарний характер. Зсув значної частини життєвих процесів у віртуальний простір, призвів до формування нових філософських постулатів, морально-етичних концепцій соціально-економічних та політичних управлінських систем. А також до напрацювання нових підходів та засобів ведення військових дій.

В контексті зазначених вище тенденцій, військова справа набуває сьогодні принципово нових рис, порівняно з усією минулою історією локальних та світових війн. Система управління віртуалізується, значна частина функцій перекладається з людини на штучний інтелект та машини. Бойові роботи – андроїди, безпілотні літальні апарати, системи наведення та корегування вогню, розвідувальні пристрої поступово переходять зі сторінок фантастичних творів у реальний театр бойових дій. В цих інноваціях особливе значення відіграють інтернет-технології, як засіб передачі даних та технічна підтримка базового інформаційного процесу.

Розвиток он-лайн соціальних мереж і глобалізація світового співтовариства активно використовуються у військовій галузі не тільки з метою здійснення управлінських процесів, але й для ведення віртуальних бойових дій, які забезпечують реальні військові протистояння.

Технології 2.0 органічно вписалися у інформаційно-психологічний формат ведення так званої гібридної війни, а їх значення зростає з кожним наступним міжнародним військовим конфліктом в арифметичній прогресії.

Актуальність процесів формування системної практики ведення віртуальних інформаційних війн викликала необхідність комплексної підготовки профільних фахівців, як важливої стратегічної мети для вітчизняних закладів освіти та центрів перепідготовки військових кадрів. Особливо гостро це питання постало в контексті останніх подій на Півдні та Сході України.

У зазначеному контексті, на сьогодні основними завданнями профільних військових ВНЗ є надання системного розуміння теорії, методології та методики ведення сучасних мережевих інформаційно-комунікаційних протистоянь у соціальних он-лайн мережах, а також практична підготовка майбутніх фахівців із питань інформаційної безпеки.

В основі навчання та прикладних тренувань має бути закладений принцип алгоритмічності інформаційних процесів, які складаються з окремих інструментів, і компонуються відповідно до комунікаційної ситуації, специфіки цільових груп та характеристик інформаційного поля.

Олександр Курбан,

доцент кафедри військової журналістики Військового інституту КНУ імені Тараса Шевченка,

кандидат наук із соціальних комунікацій