Генсек ООН висловив співчуття через смерть українського миротворця у ДР Конго

Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш у листі на ім’я Президента України висловив співчуття у зв’язку зі смертю від COVID-19 старшого лейтенанта ЗСУ Олександра Бривка, який виконував завдання у складі Стабілізаційної місії ООН у ДР Конго.

Про це повідомляє у фейсбуці Офіс Президента, передає Укрінформ.

«Висловлюю щирі співчуття родині загиблого, державі та народу України у зв’язку з цією страшною втратою, а також дякую за внесок, який зробив ваш співвітчизник у нашу роботу заради миру в Демократичній Республіці Конго», – зазначив Гутерреш.

Він запевнив, що ООН налаштована на посилення зусиль щодо пом’якшення впливу пандемії COVID-19 на миротворчі місії та запобігання її поширенню і вживатиме всіх заходів для безпеки миротворців та іншого персоналу.

Генсек ООН також висловив глибоку вдячність Україні за рішучу підтримку Організації Об’єднаних Націй та, зокрема, миротворчих операцій.

Як повідомлялося, 23 листопада командування Медичних сил СЗУ поінформувало, що український військовослужбовець зі складу миротворчої місії ООН в ДР Конго помер унаслідок захворювання на COVID-19.

 

Окупанти минулої доби зі стрілецької зброї зривали «тишу» біля Авдіївки

09.12.2020, 07:35

Минулої доби, 8 грудня, у районі проведення операції Об’єднаних сил, зафіксовано один факт порушення режиму припинення вогню з боку збройних формувань Російської Федерації

Про це повідомляє пресцентр штабу ООС, передає Укрінформ.

“Неприцільні постріли зі стрілецької зброї відмічено поблизу Авдіївки”, – йдеться у повідомленні.

Бойових втрат, внаслідок ворожих пострілів, не було.

Від початку поточної доби, 9 грудня, на усіх ділянках фронту спостерігається “тиша”, порушень режиму припинення вогню не зафіксовано.

 

Українських військових озброять «антидроновими» рушницями – Хомчак

Начальник Генштабу Збройних сил України Руслан Хомчак розповів, що найближчим часом українські бійці отримають радіоелектронні рушниці для боротьби з безпілотниками.

Як передає Укрінформ, про це він сказав в інтерв’ю агентству Міністерства оборони «АрміяInform».

“Дуже скоро у наших воїнів на передовій будуть радіоелектронні рушниці іноземного виробництва для ефективної боротьби з ворожими БПЛА“, – заявив Хомчак.

При цьому він висловив жаль з приводу того, що в нинішніх умовах не йдеться про масове переозброєння війська чи повне переозброєння бригад.

“Такий стан справ точно не відповідає запиту українського суспільства”, – наголосив начальник Генштабу.

Як раніше повідомляло агентство, місія ОБСЄ вже неодноразово інформувала про виявлення на тимчасово окупованому Донбасі різноманітних типів російських систем безпілотників, радіоперешкод та радіоелектронної боротьби.

 

Минулої доби місія ОБСЄ нарахувала 28 порушень перемир’я на Донбасі

09.12.2020, 01:27

СММ ОБСЄ упродовж минулої доби зафіксувала 28 порушень режиму припинення вогню в Донецькій області та дотримання перемир’я на Луганщині.

Як повідомляє Укрінформ, про це повідомляється у щоденному звіті № 292/2020, опублікованому у вівторок Спеціальною моніторинговою місією ОБСЄ в Україні (СММ).

“У Донецькій області Місія зафіксувала 28 порушень режиму припинення вогню, зокрема 12 пострілів зі стрілецької зброї на північ від н.п. Веселе (непідконтрольний урядові, 9 км на північний захід від Донецька) та 3 вибухи невизначеного походження, зафіксовані упродовж дня 7 грудня в районі на південь від Донецької фільтрувальної станції (ДФС; 15 км на північ від Донецька)”, – йдеться у звіті.

Нагадується, що за попередні звітний період СММ зафіксувала на Донеччині 20 порушень режиму припинення вогню в області, зокрема 7 черг і пострілів зі стрілецької зброї поблизу ДФС.

“У Луганській області Місія не зафіксувала жодного порушення режиму припинення вогню. За попередню добу в області зафіксовано 8 таких порушень (вибухи невизначеного походження)”, – повідомили у Місії ОБСЄ.

Нагадаємо: після засідання Тристоронньої контактної групи 22 липня, на якому була досягнута домовленість про додаткові заходи з посилення режиму припинення вогню, починаючи з 00:01 27 липня і до кінця звітного періоду СММ зафіксувала загалом 3 246 порушень режиму припинення вогню в Донецькій і Луганській областях (зокрема 1 347 вибухів, 110 невизначених боєприпасів, що пролетіли, 37 спалахів дульного полум’я та 38 освітлювальних ракет, а також 1 714 черг і пострілів).

 

Окупанти не пускають українців через п’ять КПВВ на Донбасі

Російські окупаційні війська блокують вільний перетин громадян на КПВВ «Щастя», «Золоте», «Гнутове», «Майорське» та «Мар’їнка».

Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомляє пресслужба штабу ООС.

«Усі контрольні пункти в’їзду-виїзду в районі операції Об’єднаних сил функціонують у штатному режимі. За рішенням Командувача об’єднаних сил контрольні пункти відкриті для пропуску щоденно з 08.00 до 16.00. Проте вільне переміщення громадян через лінію розмежування у абсолютній більшості дорожніх коридорів блокується російськими окупаційними військами. З цієї причини на КПВВ «Щастя», «Золоте», «Гнутове», «Майорське», «Мар’їнка» громадяни лінію розмежування не перетинали», – йдеться в повідомленні.

Зазначається, що фактично щоденний пропуск здійснюється лише в контрольному пункті в’їзду-виїзду «Станиця Луганська», а рух дорожнім коридором до КПВВ «Новотроїцьке» окупанти розблоковують двічі на тиждень у понеділок та п’ятницю.

Зокрема, минулої доби на КПВВ «Станиця Луганська» 523 особи пройшли в бік тимчасово окупованої Луганщини, а 1002 особи пройшли на контрольовану територію. Також учора представниками окупаційної адміністрації на один день було розблоковано перетин лінії розмежування навпроти КПВВ «Новотроїцьке», де 84 громадянина та 19 транспортних засобів прослідували на тимчасово окуповану територію України, водночас 46 громадян та 7 транспортних засобів прослідували на контрольовану територію.

В пресслужбі також нагадали, що з метою недопущення поширення коронавірусної інфекції під час перетину КПВВ діють протиепідемічні заходи. Переміщення по території контрольного пункту здійснюється із дотримання соціальної дистанції та надягнутими індивідуальними засобами захисту органів дихання. Крім того, для пропуску на контрольовану територію громадяни повинні пройти температурний скринінг та дати згоду на проведення заходів обов’язкової самоізоляції з використанням єдиного електронного сервісу «Вдома» або обсервації.

Як повідомляв Укрінформ, у середині грудня Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій планує відкрити багатофункціональний сервісний центр на КПВВ «Новотроїцьке». Цей центр споруджується за аналогом центру у Щасті Луганської області, який запрацював з 10 листопада. На КПВВ у Новотроїцькому усі громадяни України по обидва боки лінії дотику зможуть отримати усі соціальні та адмінпослуги, безоплатну правову допомогу, тут передбачені відділення Ощадбанку, Нової пошти, кімнати матері і дитини, можна скористатися соцпрограмами, у тому числі – медичними.

Раніше, з 10 листопада, згідно з домовленостями, досягнутими лідерами нормандського формату в Парижі минулого року, та доопрацьованими у Тристоронній контактній групі, мало відбутися синхронне відкриття двох нових КПВВ у Луганській області – в Золотому і Щасті. Тож, з 10 листопада в Донецькій і Луганській областях України розпочали роботу сім КПВВ – п‘ять діючих відновили роботу і ще два нових (Щастя і Золоте) – розпочали, проте підконтрольні Росії окупаційні адміністрації продовжують блокувати КПВВ з боку ТОТ.

 

Окупанти на Донбасі стягують артилерію і танки до передової – розвідка

Командування російських окупаційних військ посилює заходи бойової підготовки артилерійських, танкових і мотострілецьких підрозділів окупаційних військ на Донбасі.

Як передає Укрінформ, про це під час брифінгу повідомив речник Міноборони Михайло Шаравара з посиланням на Головного управління розвідки Міноборони.

«Командування оперативного угруповання російських окупаційних військ продовжує нарощувати заходи бойової підготовки із залученням максимальної кількості особового складу артилерійських, танкових і мотострілецьких підрозділів. Зокрема, цього тижня на полігонах тимчасово окупованої території у Донецькій та Луганській областях окупантами одночасно проводяться заняття з вогневої підготовки та водіння бойових машин, збори з командирами взводів та молодшим командним складом, збори з командирами бойових машин, а також показові інструкторсько-методичні заняття», – повідомив речник.

Водночас, за словами Шаравари, противник посилює передові позиції 1 (Донецьк) та 2 (Луганськ) АК угруповання російських окупаційних військ за рахунок чергових артилерійських підрозділів і танків з порушенням Мінських домовленостей щодо відведення озброєння та військової техніки від лінії зіткнення.

Як повідомляв Укрінформ, режим повного та всеосяжного припинення вогню на Донбасі був встановлений з 00:01 27 липня 2020 року, згідно з домовленостями, досягнутими представниками ТКГ 22 липня.

За інформацією Генштабу, станом на 4 листопада 2020 року на тимчасово окупованих частинах Донецької та Луганської областей перебуває близько 38 тисяч бойовиків, 480 танків, близько 900 одиниць броньованих машин та іншої техніки. Окрім того, на кордоні з Україною на території Ростовської області (РФ) перебуває 12 батальйонно-тактичних груп, які Росія може задіяти у разі загострення ситуації на Донбасі.

 

У ЗСУ заявили, що карабахського сценарію на Донбасі не буде

УНН. Інформація про те, що Збройні сили України готуються до карабахського сценарію на Донбасі – російський фейк. Про це в ефірі телеканалу “Дом” завила головний спеціаліст Управління стратегічних комунікацій Апарату головнокомандувача Збройних сил України Людмила Долгоновська, передає УНН.

“Такий сценарій точно не планується і не буде здійснюватися Збройними силами щодо окупованих територій Донецької і Луганської областей. Це факт”, — заявила вона.

Долгоновська також розповіла, звідки з’явилася ця інформація.

“Якщо ми простежимо ланцюжок, як ця інформація з’являлася і ким розганялася в інформаційному полі, то ми прийдемо до імені російського пропагандиста Семена Пегова. Він першим заявив про це, і від нього пішла перша хвиля, яка з листопада до сьогоднішнього дня активно використовується російськими пропагандистами для того, щоб сіяти страх серед жителів окупованих територій. Із нас роблять образ ворога для того, щоб підживлювати ненависницькі настрої, якими харчується російська пропаганда в Україні”, — додала представник ЗСУ.

 

Росії потрібен Донбас для відволікання уваги від Криму – нардеп

УНН. Окупація окремих районів Луганської та Донецької областей вигідна Росії тільки через те, що на тлі питання ОРДЛО проблема окупації Криму відходить на другий план. Таку думку висловив народний депутат України Олександр Качура в ефірі телеканалу “Дом”, передає УНН.

“Напевно, Луганська і Донецька області не потрібні були б Росії, тому що це великі витрати. Ми знаємо, що мільярди доларів щорічно виділяються. Самі росіяни втомилися від цієї війни, вони кажуть, що потрібно закінчувати війну з Україною. Це (бойові дії на Донбасі, – ред.) потрібно Росії для того, щоб не почався кейс по Криму”, – зазначив Качура.

Він сказав, що попередня влада розділила проблеми окупації Криму і Донбасу, внаслідок чого зараз уся увага акцентована на ОРДЛО.

“Поки не буде вирішено питання Донбасу, не постане питання Криму. І чим довше буде конфлікт на Донбасі, тим довше можна буде відкладати кейс по Криму”, – додав нардеп.

Раніше в ООН підтримали проект посиленої резолюції по Криму.

 

Данілов: Позиція України у «мінському процесі» залишається незмінною

Секретар Ради національної безпеки і оборони України Олексій Данілов і надзвичайний і повноважний посол Королівства Швеція в Україні Тобіас Тиберг обговорили безпекову ситуацію.

Як передає Укрінформ, про це йдеться у повідомленні РНБО у Фейсбуці.

“Напередодні головування Швеції в ОБСЄ з 1 січня 2021 року сторони обговорили безпекову ситуацію, зокрема, на Сході України. Зокрема щодо «Мінських домовленостей» секретар Ради заявив, що позиція України залишається незмінною: РФ має вивести війська з тимчасово окупованих територій і повернути Україні контроль за українсько-російським кордоном”, – зазначається у повідомленні.

За словами Данілова, компроміси у переговорному процесі можливі, але не на шкоду нашим національним інтересам.

Він наголосив, що українська сторона “ніколи не перейде «червоні лінії»”.

Данілов також відзначив, що Україна разом з міжнародними партнерами прагне спільними зусиллями припинити війну.

Як повідомляв Укрінформ, у грудні закінчується термін дії плану А, який передбачав розв’язання конфлікту на Донбасі політико-дипломатичним шляхом. Наразі готується нове рішення РНБО щодо ситуації в Донецькій і Луганській областях.

 

Рік “паризьких домовленостей”: Кравчук повідомив, чому Росія блокує виконання

9 грудня 2020, 08:45 УНН. Важливі соціальні та гуманітарні питання, про які було домовлено під час саміту у “Нормандському форматі” 9 грудня, не виконуються через ультиматуми Росії. Про це в коментарі УНН заявив голова української делегації в Тристоронній контактній групі Леонід Кравчук.

“Давайте візьмемо основні пункти. Перший – про обмін утримуваних осіб. Україна місяць тому подала списки зі свого боку. Зустрічних списків ми не отримали. Не може бути обмін одностороннім. Другий – КПВВ. Україна додатково побудувала два пункти на сучасному рівні, вони готові до роботи. Там є можливість і відпочити, і одержати консультації, є можливість одержати пенсію тим, хто цього потребує. Тобто, це не політичне, а соціальне питання. Третій – розмінування. Україна запропонувала 19 точок розмінування”, – зазначив Кравчук, говорячи про виконання минулорічних домовленостей.

З його слів, Україна зі свого боку робить все, аби виконати інші питання, які піднімались у Парижі. Водночас, підкреслює голова української делегації, у домовленостях є такі пункти, які неможливо виконати в односторонньому порядку.

“Тобто, вони діють тоді, коли є відповідні дії назустріч. Якщо такого немає і російська сторона блокує … а вона блокує, це вже я вам говорю як свідок. Не можна ці питання прив’язувати до політичних, як це робить Росія. Вона каже: спочатку політичні питання, потім всі інші. І якщо ті політичні питання, які вони хочуть нам продиктувати, а не просто обговорити, мовляв, не будуть вирішуватись, то інші також не будуть вирішуватись – так заявляють офіційно на відеоконференціях (у ТКГ – ред.)”, – повідомив співрозмовник УНН.

З його слів, до такої риторики вдається і представник Росії в ТКГ Борис Гризлов і інші, присутні “від ОРДЛО” на відеоконференції.

“Тому я і говорю, що практичні питання життя людей, соціальні питання, гуманітарні – які були одними з важливих на вищому рівні обговорення в “Нормандському форматі” 9 грудня, не виконуються тільки тому, що, з точки зору Росії, не вирішуються політичні питання, які вони тлумачать по-своєму, а не так, як вони записані. Я не кажу, що Україна все робить у повному обсязі, ідеально, але ми маємо робити разом. Тільки за таких умов можна говорити про виконання цих домовленостей”, – зазначив Кравчук.

Він нагадав, що серед інших, фінальне комюніке зустрічі в Парижі підписав і президент РФ Володимир Путін, і він “підписав їх не для України”.

“Він їх підписав. Це означає, що російська влада повинна також діяти. А вони говорять одне, а роблять інше”, – наголосив голова української делегації.

На питання про те, наскільки можна говорити про конструктив “Нормандського формату” за згаданих результатів, співрозмовник відповів, що виконання домовленостей, досягнутих на зустрічах четвірки, є завданням саме ТКГ.

“На сьогодні така ситуація і така структура, що “нормандський формат” приймає рішення, а майданчик для вироблення шляхів, пропозицій і конкретних кроків, покладається на мінський переговорний процес, тобто на Тристоронню контактну групу. Вони самі відповідних практичних кроків у цьому плані не здійснюють… Все є, але воно не діє тільки тому, що Росія на передній план ставить політичні питання, а потім всі інші – безпекові, гуманітарні тощо. Вона про інші питання каже прямо: ці питання не будуть вирішуватись до тих пір, поки не будуть вирішені політичні питання”, – сказав він.

Коментуючи розмови про план “Б” щодо Донбасу, Кравчук зазначив, що Україна “вивчає це питання”.

“Є відповідна заява Секретаря Ради безпеки і оборони України пана Данілова про те, що вони готують рішення щодо посилення дії по врегулювання ситуації на Донбасі. Це і є, по-суті, план “Б”. Якщо ми і надалі відчуватимемо, що руху вперед немає, і що все блокується абсолютно свідомо, а не випадково, то, моя позиція така, що ми маємо шукати інші шляхи тиску на Росію – інші можливості, інші форми”, – додав він.

Нагадаємо, 9 грудня 2019 року у Парижі в Єлисейському палаці відбувся саміт глав держав та урядів країн “нормандської четвірки” – Франції, Німеччини, Росії та України. За підсумками зустрічі сторони погодили низку домовленостей, серед яких – визначити нові КПВВ, провести обмін утримуваних осіб, запровадити припинення вогню тощо.

 

Арестович підбив підсумки року після саміту в Парижі

8 грудня 2020, 15:56 УНН. Домовленості, досягнуті рік тому в Парижі лідерами “нормандської четвірки”, виконані наполовину. Однак, після останніх заяв російського президента Володимира Путіна, можна говорити про відсутність наразі необхідності в альтернативних процесах врегулювання на Донбасі. Про це сказав в коментарі УНН речник української делегації у ТКГ Олексій Арестович.

“План, в який ніхто не вірив, ці паризькі домовленості, спрацювали. Вони спрацювали приблизно 50 на 50. Але це безпрецедентний випадок під час міжнародних збройних конфліктів такого роду. І навіть багато країн, які вже мали справу з такими речами, кажуть нам що вони спостерігають достатньо безпрецедентні речі”, — сказав Арестович.

З його слів, одним з досягнень є і сам факт “реабілітації” нормандського формату після приходу в Україні нової влади.

“Найбільшим досягненням є, з моєї точки зору, повернення полонених і те, що гине у десять разів менше наших військових, чотири місяці відносної, але тиші”, — зазначив співрозмовник УНН.

Так, зауважує співрозмовник, за період “тиші” на Донбасі загинуло у 10 разів менше бійців, ніж за такий самий період минулого року, та у 5,5 разів зменшилась кількість обстрілів.

Також він зазначив, що президент РФ Володимир Путін — це “головний постачальник хаосу на міжнародній арені”, але він відомий тим, що в останній момент “рятує” ситуацію.

“Цей сигнал, який він дав під час розмови з Меркель, згідно заяви ТАСС — це і є підстава для того, що ми можемо казати, що рік з часу паризьких домовленостей ми зустрічаємо зі стриманним оптимізмом. А далі, подивимось, що буде практично. Подивимось, чи будуть політичні радники радитись між собою”, — стверджує речник української делеації.

Варто зауважити, під час розмови з канцлеркою Німеччини Ангелою Меркель, Путіним, зокрема, було “підтверджено намір продовжити спільну роботу в нормандському форматі, в тому числі, по лінії політрадників лідерів Росії, ФРН, Франції та України”.

“Третє, те що Путін сказав, що він підтримує роботу політичних радників. Подивимось, що буде під час засідання підкомітетів і загального засідання ТКГ (16 грудня), останнього в цьому році. Там будуть також робити підсумки роботи і за рік, і за рік з паризьких домовленостей”, – зазначив Арестович.

Нагадаємо, 9 грудня 2019 року у Парижі в Єлисейському палаці відбувся саміт глав держав та урядів країн “нормандської четвірки” — Франції, Німеччини, Росії та України. За підсумками зустрічі сторони погодили низку домовленостей, серед яких — визначити нові КПВВ, провести обмін утримуваних осіб, запровадити припинення вогню тощо.

 

Україна за рік виконала усі умови, передбачені «нормандською зустріччю» у Парижі – Мендель

За рік після проведення Паризького саміту лідерів нормандського формату Україна виконала всі передбачені зустріччю умови.

Зробити більше і швидше для реалізації домовленостей можна було б, якби все залежало лише від української сторони, розповіла прессекретар Президента Юлія Мендель у коментарі Укрінформу.

“Загалом, за рік Україна виконала всі умови, що були передбачені зустріччю у нормандському форматі від 9 грудня 2019 року. Чи можна було зробити більше та швидше – безумовно, якщо б ситуація залежала виключно від української сторони. Проте, попри чутки, які були в ЗМІ щодо того, що Росія відмовляється від участі в нормандському форматі, 7 грудня під час телефонної розмови Президента Росії Володимира Путіна та канцлера Німеччини Ангели Меркель, Росія підтвердила готовність продовжувати роботу в нормандському форматі», – зазначила вона.

Крім того, з посиланням на результати розмови Меркель із Путіним речниця глави Української держави додала, що також російська сторона говорить про «готовність до подальшої співпраці в рамках Мінської групи ОБСЄ».

На її думку, це дає певну впевненість і надію на те, що на Сході України настане мир.

Водночас Мендель підкреслила, що з часу минулої зустрічі лідерів “нормандської четвірки” у Парижі було повернуло близько 200 полонених, які незаконно утримувалися на території ОРДЛО, в Росії та Криму.

Вона наголосила, що за цей час вдалося досягти домовленості про режим припинення вогню на Донбасі, який діє з 27 липня і дозволив зберегти вже сотні життів наших військових та цивільних.

“Так, його (режим “тиші” – ред.) не можна назвати абсолютним. Так, є порушення. Є кілька бойових втрат. Але за час існування цієї домовленості збережені реальні життя людей. В цей же період рік тому в середньому кожні 72 години гинув один український військовий. Зараз же є тижні, місяці без загиблих і поранених. Таким чином, період від 27 липня 2020 року по сьогодні не можна порівняти з жодним іншим періодом війни на Донбасі за сім років. Ніколи не було такого зменшення інтенсивності вогню і такої тиші на такій протяжності фронту, яка є зараз”, – зауважила прессекретар Президента.

Крім того, вона нагадала, що після Паризької зустрічі був відновлений міст біля Станиці Луганської, який дозволив місцевим після років приниження перетинати лінію розмежування в людських умовах; створюються нові пункти розведення сил та засобів, означено локації для можливого гуманітарного розмінування; проведена реконструкція існуючих КПВВ та створені нові в Луганській області, які задумані як справжні сервісні центри.

“Україна зберігає і забезпечує увесь соціальний пакет для своїх громадян з окупованих територій, які можуть отримати усі необхідні соціальні послуги та виконання державою зобов’язань на підконтрольній території (зокрема, це пенсії, інші виплати, питання з документами та інше)”, – запевнила Мендель.

Як повідомляв Укрінформ, 9 грудня 2019 року у Парижі відбувся саміт лідерів нормандського формату – України, Франції, Німеччини та Росії.

 

10 уроків Парижа: як має змінитися курс Києва у діалозі про Донбас

Костянтин Єлісєєв, “Центр Нових Рішень”, ЄП

9 грудня виповнюється рік з часу проведення першого і поки єдиного саміту в Нормандському форматі за каденцію президента Зеленського.

Саміт у Парижі не став, як обіцяв глава держави, проривним на шляху мирного врегулювання ситуації на Донбасі. З Франції Зеленський повернувся без обіцяного швидкого миру, але зі списком домашніх завдань, чим Росія надалі скористалася для відтягування наступної нормандської зустрічі та безпідставного обвинувачення України у непослідовності.

Водночас, як не парадоксально, Паризький саміт може стати й позитивним для України. Але для цього потрібно, щоби Банкова критично проаналізувала його наслідки і винесла з нього уроки.

Урок перший і ключовий. Як виявилося, для миру на Донбасі недостатньо лише провести зустріч на найвищому рівні і перестати стріляти.

Москва, побачивши “вікно можливостей” після президентських виборів в Україні, готова обміняти “швидкий мир” лише на капітуляцію України.

Київ своїми завищеними очікуваннями “переконує” Москву в реалістичності такого сценарію. Згадаймо, як Зеленський домагався проведення Паризького саміту як ідеї фікс, йдучи шляхом виконання російських забаганок. Москва ж, приставши на саміт, оцінювала його винятково з позицій готовності українського президента до поступок.

Другий урок. Пробуксовування мирного процесу на Донбасі відбувається не через нібито хибність Мінських домовленостей.

Добре відомо, що навіть ідеально виписаний закон не є гарантією такого ж ідеального його виконання, водночас “дірявий” закон у вмілих руках може принести багато користі.

Тому ключове питання полягає і в інтерпретації Мінських домовленостей та розумінні їхньої логіки, і в належному їх виконанні російською стороною. Варто чітко розрізняти російське їх прочитання і водночас активно нав’язувати українське розуміння.

Тут вкрай важливою є наша скоординована позиція з партнерами. Це треба мати на увазі як захисникам “Мінська”, так і адвокатам його перегляду. Адже немає жодних гарантій, що нові, добре прописані домовленості не будуть перекручені Росією на свою користь.

За останній рік Зеленський міг неодноразово переконатися, що виконання домовленостей залежить від політичної волі Кремля, який несе повну відповідальність за розв’язану агресію проти України.

Києву варто зосередитися на пошуку ефективних рішень, які б спрямовували політичну волю Москви у правильному напрямку. Активніше залучення ключових партнерів – Німеччини і Франції – та відновлення активної участі США на донбаському треку важливі для тиску на позиції Кремля.

Третій урок. Поспішна і помилкова згода Зеленського на формулу Штайнмаєра, яка “відкрила” дорогу для Паризького саміту, в подальшому стала чи не ключовою проблемою для президентської команди та перевернула мирний процес з ніг на голову.

Прописана в Паризьких висновках згода Києва інкорпорувати формулу в національне законодавство дозволяє Москві блокувати наступний Берлінський саміт.

Паризькі рішення можуть стати проблемними і при продовженні чинності Закону про особливості місцевого самоврядування, термін якого добігає кінця 31 грудня. Легалізувавши російську редакцію формули Штайнмаєра, українська сторона також допустила можливість проведення місцевих виборів на Донбасі не у повній відповідності до високих стандартів БДІПЛ/ОБСЄ.

Це змістило увагу з виконання Росією безпекових умов Мінських домовленостей на створення руками Києва умов для проведення виборів, що і є російським сценарієм. А це своєю чергою не лише обнулило принцип “спершу безпека” та змінило фарватер розвитку мирного процесу, але й позбавило Київ вагомого важеля тиску на Москву і звузило простір для маневру для української делегації на перемовинах.

Фактично минулий рік став роботою, поки безуспішною, над виправленням цієї системної помилки.

Четвертий урок. Позиції та інтереси Києва та Москви в переговорах є діаметрально протилежними.

Якщо для Києва – це досягнення справжнього миру на Донбасі через виконання безпекових умов Мінських домовленостей, у тому числі виведення російських військ і встановлення контролю над власним кордоном, та повне відновлення територіальної цілісності при збереженні унітарності держави, то для Москви – обмеження суверенітету нашої держави через її федералізацію і підкорення.

Проведення “абияк” місцевих виборів у ОРДЛО із закріпленням особливого статусу, за задумом Москви, мало б перетворити Донбас на троянського коня, який би не допустив виходу нашої держави з російської орбіти та її інтеграції до ЄС і НАТО. Це мало б також відкласти у довгу шухляду демократичну антикорупційну програму реформ.

Тому Київ має відповідально підійти до ідеї проведення місцевих виборів, відмовившись від визначення для них штучних і апріорі нереалістичних дат на кшталт “25 жовтня” чи “31 березня”, що є прерогативою винятково Верховної ради.

Аксіомою має стати теза, що проведення виборів можливе там лише після створення належних умов, у тому числі верифікованого виведення російських окупаційних військ та закриття кордону, що є запорукою безпечної реінтеграції Донбасу.

П’ятий урок. Кількість миротворчих ініціатив, яких за 12 місяців ми побачили цілий калейдоскоп, не тотожна якості.

Чого варті ідеї відновлення залізничного сполучення з ОРДЛО, готовність до одностороннього ухвалення закону про амністію, відновлення економічних зв’язків з окупованим Донбасом чи створення т.зв. консультативної ради!

Таке продукування миротворчого спаму – це дезорієнтація партнерів, дискредитація самих себе перед міжнародною спільнотою та козир для агресора. Відтак на місце такої хаотичності мали би прийти стратегічний розрахунок і продумана робота з урахуванням накопиченої багаторічної інституційної пам’яті попередників.

Шостий урок. Штучне підвищення статусу і надмірна медійна увага до Тристоронньої контактної групи (ТКГ) у Мінську не стали панацеєю для досягнення результативності у перемовинах та не дозволили перехопити ініціативу в Росії після Паризького саміту.

Більше того, підвищенням ролі ТКГ як основного переговорного майданчика на противагу Нормандському формату, одностороннім включенням високих українських урядовців до її складу і внесенням нових ініціатив для її розгляду українська сторона фактично власними руками підіграла Росії, яка давно прагнула маргіналізувати Нормандський формат (що знайшло своє відображення у серпневому листі Козака) та мінімізувати роль Берліна і Парижа як реальних посередників та арбітрів домовленостей з РФ.

Натомість ТКГ дає широкі можливості Москві для суб’єктивізації своїх маріонеток в ОРДЛО і нав’язування себе як посередника.

Сьомий урок. Стагнація процесу звільнення заручників додатково підтверджує, що від самого початку це розглядалося не більше ніж емоційна наживка для Володимира Зеленського з метою отримання додаткових поступок від Києва.

Москва змогла повернути з українських в’язниць важливих для себе персоналій (колишні беркутівці, агенти ФСБ, свідок трагедій МН17), врятувати обличчя і запобігти посиленню міжнародних санкцій за обструкцію виконання рішень міжнародних судових інстанцій.

Не виконуючи паризьку домовленість щодо повного і безумовного допуску представників “Червоного хреста” до всіх утримуваних осіб, Кремль зберігає за собою простір для маніпулювання списками “встановлених осіб” для звільнення.

Восьмий урок. Існуючий відносний режим тиші на Донбасі хоча і є, певно, чи не єдиним “досягненням” за рік, не може ані бути самодостатнім, ані підміняти собою весь безпековий комплекс.

“Інша сторона” продовжує пострілювати, що підтверджує моніторинг СММ ОБСЄ.

І якщо підбивати підсумки Паризького саміту, то варто нагадати, що залишається невиконаним таке базове положення Мінських домовленостей, яке було підтверджено 9 грудня, як забезпечення доступу СММ ОБСЄ до окупованої території Донбасу. Такий доступ має ключове значення для верифікації дотримання режиму припинення вогню, а також підтвердження факту виведення російських окупаційних військ, озброєння та закриття кордону.

“Зелене світло” від Москви на такий доступ став би тестом на її готовність рухатися до припинення агресії.

Дев’ятий урок. Скандальне виключення з української делегації Вітольда Фокіна дуже чітко висвітлило інтелектуально-кадрову проблему Зеленського.

Залучення випадкових, проте на сто відсотків своїх людей до мирного процесу підриває переговорні позиції України.

В інтересах Банкової, навпаки, є професіоналізація процесу ухвалення рішень щодо Донбасу із залученням усіх стейкхолдерів. Наприклад, наявність незалежної позиції Верховної ради є запобіжником проти ухвалення поспішних і невигідних рішень, а також відкриває необхідний простір для маневру, як це було в історії зі скасуванням постанови про місцеві вибори.

І, нарешті, десятий, вагомий урок, до якого має відповідально поставитися влада – усі стратегічні рішення на шляху до миру на Донбасі мають ухвалювати в постійному і тісному діалозі з українським суспільством.

Саме суспільство є тим запобіжником, який не дозволить українській владі піти шляхом капітуляції.

Наочним прикладом стала негативна позиція щодо ініціативи Єрмака-Козака стосовно створення т.зв. координаційної ради з ОРДЛО. Суспільство стало силою, здатною контролювати, аби ті червоні лінії, які були визначені перед самітом у Нормандському форматі, не були порушені Банковою під час переговорів. І дійсно, за цей рік спостерігається позитивна еволюція президента Зеленського під тиском українського суспільства.

Москва також дала досить чітко зрозуміти, що діалог з президентом України цікавий для неї лише з точки зору можливості отримання нових поступок. Після того, як Кремль остаточно переконався у неготовності Зеленського порушувати визначені “червоні лінії”, подальший перебіг мирного процесу визначатиме не кількість нових ініціатив, не перегляд Мінських домовленостей і не проведення Берлінського саміту.

Визначальним буде внутрішньополітичний порядок денний України.

Москва активно працюватиме над підвищенням рейтингів проросійських політичних сил, руйнуванням підтримки з боку Заходу і міжнародною дискредитацією України. Потужний контрольний пакет над медійним простором України значно полегшує для РФ виконання такого завдання.

У цьому контексті особливого значення набуває виконання обіцянок Банкової щодо наведення порядку у сфері інформаційної безпеки та припинення тиску на проукраїнські, проєвропейські сили та ЗМІ.

І головне, це відновлення і продовження справжнього антикорупційного і реформаторського курсу як запоруки збереження суспільної довіри та зміцнення внутрішньої стійкості України, що є ключовим аргументом у діалозі з Москвою.

Президент Зеленський зі свого боку має нарешті запропонувати цілісну, продуману стратегію деокупації Донбасу, яка б дозволила покінчити з хаотичністю, етапом авантюрних і дилетантських ідей та введенням в оману як наших партнерів, так і українського суспільства.

Водночас маємо не допустити такого рішення, яке, розв’язавши донбаський вузол, призвело би до погіршення ситуації на всій території України і поляризації українського суспільства.

 

Зеленський не приніс миру “під ялинку”: підсумки року після саміту в Парижі

Більшість проблем порушених рік тому у Парижі досі залишаються не закриті

9 грудня 2020, УНН. Минув рік з тих пір, як у Парижі відбулась зустріч лідерів України, Німеччини, Франції та Росії в “Нормандійському форматі” — перша з 2016 року. За її підсумками, учасники перемовин досягли низку домовленостей, які мали сприяти розв’язанню збройного конфлікту на Донбасі. УНН підбив для вас підсумки того, які пункти домовленостей все ж вдалось виконати за рік.

Так, за результатами переговорів у французькій столиці Офіс Президента України Володимир Зеленський опублікував комюніке з 9 пунктів. Розберемо та проаналізуємо його по пунктах.

Сторони віддані повній та всеохопній імплементації режиму припинення вогню, підкріпленого реалізацією всіх необхідних заходів з підтримки режиму припинення вогню до кінця 2019 року.

Так, опівночі 27 липня в районі проведення операції Об’єднаних сил розпочався повний та всеосяжний режим припинення вогню.

З того часу щоденна кількість обстрілів зменшилась, водночас активність бойовиків на сході нашої країни все ще фіксується, так само як і втрати у лавах українських захисників.

За даними, наведеними Офісом Президента, починаючи з 27 липня станом на 3 листопада втрати Збройних сил України від безпосередніх бойових дій у зоні проведення Операції об’єднаних сил склали трьох загиблих та 11 поранених. За такий самий період 2019 року, стверджують у Зеленського, від бойових дій загинуло 29 українських воїнів та 98 було поранено.

Крім того, 24 листопада в штабі ООС повідомили, що внаслідок пострілу ворожого снайпера отрима сметрельне вогнепальне поранення ще один український військовослужбовець.

Водночас, можна констатувати, що, принаймні частково, перший пункт паризьких домовленостей було виконано — обстрілів бойовиків та втрат серед особового складу ЗСУ суттєво поменшало.

Сторони підтримають розробку та імплементацію оновленого плану з розмінування на основі рішення Тристоронньої контактної групи про протимінну діяльність від 3 березня 2016 року.

На сьогодні можна говорити, загалом, про кроки у напрямку виконання даного пункту, адже ОБСЄ ще в травні поточного року відзначила роботу України в частині реалізації оновленого плану розмінування.

Крім того, на сьогодні можна говорити про те, що питання розмінування є одним з таких, які на засіданні Тристоронньої контактної групи менше за інші блокуються росіянами.

Сторони підтримають домовленість у рамках Тристоронньої контактної групи щодо трьох додаткових ділянок розведення з метою розведення сил і засобів до кінця березня 2020 року.

Так, останнє зафіксоване розведення військ на Донбасі відбулось в 2019 році, ще до нормандської зустрічі, на ділянках у Станиці Луганській, в Золотому та Петрівському, в останніх двох — повторне.

Про нові ділянки, розташування яких, доречі, досі не має розголосу, розмова велась у ТКГ на протязі всього року. А не так давно стало відомо, що розведення сил планується не на трьох, а одразу на чотирьох локаціях.

Водночас, станом на зараз, втілення домовленостей у життя не відбулось на жодній з ділянок. У ТКГ заявляють, мовляв, питання перебуває у статусі “технічного”. Водночас констатуємо — даний пункт домовленостей на сьогодні реалізувати не вдалось.

Сторони заохочують Тристоронню контактну групу сприяти звільненню та обміну утримуваних осіб, пов’язаних з конфліктом, до кінця року на основі принципу “всіх на всіх”, починаючи з “усіх встановлених на всіх встановлених”, при розумінні, що міжнародним організаціям, включно з Міжнародним комітетом Червоного Хреста (МКЧХ), буде надано повний і безумовний допуск до всіх утримуваних осіб.

Так, менш ніж за місяць після зустрічі лідерів чотирьох держав у французській столиці, відбулося звільнення утримуваних осіб з ОРДЛО. На підконтрольну Україні територію повернулось 76 утримуваних осіб. Своєю чергою Україна віддала бойовикам 127 утримуваних, ще 14 відмовитися повертатися на окуповану територію.

Вже поточного року відбулось ще одне звільнення — тоді Україна повернула 20 своїх громадян з тимчасово окупованих територій.

Отже, можна говорити про часткове виконання даного пункту домовленостей, адже, нажаль, довгоочікуваного обміну за принципом “всіх на всіх” так і не відбулось, у той же час чимало наших громадян вдалось повернути на батьківщину.

Наразі українська делегація в ТКГ заявляє, що передала списки з 11 осіб для чергового обміну, та не втрачає надію провести його до Нового Року. Водночас, відповіді “тієї сторони” (Росії) так і не було отримано.

Сторони підтримають досягнення протягом 30 днів домовленості в рамках Тристоронньої контактної групи про нові пункти пропуску через лінію розмежування.

Технічно, домовленість виконано, Україною. Контрольні пункти в’їзду-виїзду “Щастя” та “Золоте” були відкриті 10 листопада. Однак на практиці, КПВВ фактично місяць блокують бойовики.

Блокують вони і ще три пункти — “Гнутове”, “Майорське” та “Мар’їнку”.

В українській делегації у тристоронній контактній групі пояснюють: бойовики “комплексують” перед виконаною з українського боку роботою щодо розбудови нових КПВВ, але на компроміси йти готові.

Сторони нагадують, що Спеціальна моніторингова місія (СММ) Організації безпеки і співробітництва в Європі має бути спроможною сприяти зниженню напруженості та просуванню миру, стабільності та безпеки з використанням усіх можливостей мандату (від 21 березня 2014 року) та користуватися безпечним і надійним допуском по всій території України з метою повного виконання свого мандату.

Ситуація з роботою СММ ОБСЄ залишає бажати кращого. Так, бойовики на сьогодні продовжують перешкоджати діяльності спостерігачів до не пропускаючи їх на непідконтрольну Україні територію.

Не має місія доступу і до неконтрольованої урядом ділянки українсько-російському кордону.

Сторони висловлюють зацікавленість у досягненні домовленостей у рамках Нормандського формату (Н4) і Тристоронньої контактної групи щодо всіх правових аспектів Закону про особливий порядок місцевого самоврядування (про особливий статус) окремих районів Донецької та Луганської областей — як вказано у Комплексі заходів з виконання Мінських домовленостей від 2015 року — з метою забезпечення його функціонування на постійній основі.

Закон щодо “особливого статусу” Донбасу було продовжено на рік майже одразу після проведення саміту, хоча фактично він залишається “сплячим” адже для вступу його в силу не виконані всі умови.

Закон, повноваження якого є тимчасовими, передбачає, серед іншого, особливий порядок призначення суддів та прокуратури на території Донецької, Луганської областей, амністію для “осіб-учасників подій” на Донбасі, можливість створення загонів так званої “народної міліції” тощо.

Всі положення його мають розпочати дію після старту роботи органів місцевої влади, обраних на виборах за українським законом, під наглядом міжнародних спостерігачів.

Водночас, місцеві вибори в ОРДЛО, які за цим законом мали пройти ще 7 грудня 2014 року, так і не відбулись, зокрема через безпекові умови, адже на Донбасі продовжуються бойові дії.

Напередодні законопроект про чергове продовження “особливого статусу” Донбасу до 31 грудня 2021 року внесли до парламенту. За попередньою інформацією, окрім дати дії документу, інших змін у ньому не передбачається.

Сторони вважають за необхідне інкорпорувати “формулу Штайнмаєра” в українське законодавство згідно з версією, узгодженою Н4 та Тристоронньою контактною групою.

Варто одразу зазначити: так звану “формулу Штайнмаєра” в українське законодавство на сьогоднішній дент інкорпоровано не було. Одже, даний пункт домовленостей можна також вважати не виконаним.

Водночас українська сторона стверджує, що знайшла засіб забезпечити національні інтереси держави, не перетинаючи червоні лінії, навіть якщо “формула” буде імплементована.

Довідка УНН: ідея належить міністру закордонних справ Німеччини Франк-Вальтеру Штайнмайєру (2013-2017 рр.). Суть її полягала в тому, щоб змінити послідовність виконання пунктів Мінських угод.

Зокрема, “формула” передбачала, що місцеві вибори відповідно до українського законодавства, а потім і набуття чинності закону про “особливий статус” Донбасу мають відбуватись одночасно із виведенням військ і встановленням контролю України над східним кордоном.

Раніше цього року в партії Зеленського “Слуга народу” йшли розмови про те, що “формулу Штайнмаєра” включать до закону про особливості місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей.

Однак, як було раніше зазначено, такиі зміни у законі не передбачаються.

Крім того, передбачаються подальші кроки: політичні радники та мінстри мають забезпечити виконання домовленостей та погодити проведення ще однієї зустрічі у цьому форматі впродовж чотирьох місяців стосовно політичних та безпекових умов, серед іншого — для організації місцевих виборів.

Так, однозначно сказати, що цей пункт не було виконано, не можна, адже політичні радники цьогоріч проводили зустрічі, остання відбулась 13 листопада. Тоді сторони домовились, зокрема, прискорити роботу над українським “Планом дій по Донбасу”.

Однак запланована зустріч лідерів “Норманді” в Берліні цьогоріч не відбулась.

Голова української делегації в ТКГ Леонід Кравчук раніше висловив надію, що переговори четвірки все ще можуть відбутись до кінця року. Але часу для організації такої зустрічі залишилось обмаль.

У підсумку, станом на 9 грудня 2020 року можна говорити про повноцінне виконання сторонами лише одного пункту домовленостей, досягнутих у Парижі. Решта — або перебуває на стадії переговорів, або просто заблокована.

Чи можна в цьому звинуватити українську сторону? Навряд, адже навіть німецькі та французські партнери відзначили великий об’єм роботи, зроблений представниками нашої держави.

Президент Володимир Зеленський на початку 2020-го зазначив, що дає рік на досягнення домовленості з президентом Росії Володимиром Путіним про припинення війни на Донбасі. З Паризького саміту пройшов рік.

Можливо, це означає, що саме зараз настав час для змін форматів і майданчиків, планів “B” і “С”, а також партнерів по переговорам, на тих, що все ж таки зможуть дотиснути Кремль задля миру на українській землі.

 

В окупованому Криму відбувся «суд» у справі Енвера Топчі про неінформування

В окупованому Криму відбулося перше судове засідання стосовно Енвера Топчі за обвинуваченням у неінформуванні.

Про це повідомляє “Кримська солідарність” у фейсбуці з посиланням на адвоката Еміля Курбедінова, передає Укрінформ.

За версією слідства, обвинувачений листувався в соціальній мережі з якимсь Уміджоном Дадажоновим, який закликав взяти участь у бойових діях на Близькому Сході, і не повідомив про це спецслужбам.

Як сказав адвокат, допитаний співробітник ФСБ не володів жодною інформацією про те, живий чи ні Дададжонов, а також чи вчиняв він якісь злочини.

“Співробітник ФСБ не знає — живий цей громадянин чи мертвий, чи вчиняв злочини на території Криму чи не вчиняв. Також він сказав, що єдиним листуванням було коротке листування (в соціальній мережі “Вконтакте” – ред.), більше жодних контактів у Топчі з цим громадянином не було. Решту він не пам’ятає і не може сказати”, – переказав допит Курбедінов.

Засідання пройшло в закритому для преси режимі. Фото- і відеофіксація у зв’язку з безпекою допитуваного співробітника ФСБ були заборонені. При цьому співробітники поліції вели оперативну зйомку.

За даними Кримської солідарності, цього самого дня в Судаку відбулося перше засідання стосовно Айдера Аблякімова, обвинуваченого за ст. 205.6 КК РФ (неповідомлення про злочин).

Як повідомлялося, 31 серпня 2020 року після обшуків у будинках кримських татар були затримані кореспондент і стример «Кримської солідарності» Айдер Кадиров з Нижньогірського району, релігійний діяч Ридван Умеров і співробітник МНС Айдер Аблякімов із Судака, будівельник Енвер Топчі з Радянського району Криму.

Силовики доставили їх в УФСБ Криму в Сімферополі та кілька годин не допускали до них адвокатів. Пізніше стало відомо, що проти них порушили кримінальні справи. Всі затримані знаходяться під підпискою про невиїзд.

 

В Україні нагадали про санкції усім охочим купити «Масандру» в окупованому Криму

Незаконне захоплення об’єктів державної, комунальної та приватної власності на тимчасово окупованих Росією територіях АР Крим та Севастополя є злочином, незалежно від форми, яку намагається надати цьому процесу російська окупаційна адміністрація.

Про це заявив віцепрем’єр-міністр – міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Олексій Резніков, коментуючи спроби «влади Криму» здійснити незаконне відчуження майнового комплексу Державного концерну «Національне виробничо-аграрне об’єднання «Масандра», передає Укрінформ із посиланням на Мінреінтеграції.

«На 14 грудня російська окупаційна адміністрація у Криму запланувала аукціон, під час якого збираються продати «Масандру». Сьогодні, 8 грудня, спливає час реєстрації учасників. Спроби передати підприємство у приватні руки – це продовження злочину, який розпочався з так званої «націоналізації» окупаційною адміністрацією у 2014 році. Я хотів би застерегти усіх, хто розглядає можливість взяти у цьому участь. Є таке поняття як «замах на скоєння злочину». Усі, хто намагатиметься «купити» «Масандру», стануть порушниками закону… (Проти них – ред.) буде застосовано увесь можливий спектр заходів реагування, у тому числі – на міжнародному рівні», – наголосив Резніков.

Він висловив впевненість, що жодна поважна структура, яка має репутацію, працює за межами Криму і могла б бути зацікавлена у збереженні та розвитку підприємства, не піде на цю оборудку, оскільки гарантовано опиниться під санкціями і не зможе працювати у цивілізованому світі.

Резніков наголосив, що Мінреінтеграції вживатиме відповідних заходів до осіб, які причетні до незаконного аукціону: ініціюватиме національні санкції, судове переслідування, звертатиметься до міжнародних партнерів про внесення винних до санкційних списків.

Він також нагадав, що міжнародна спільнота не визнає юрисдикції окупантів на території українського Криму.

 

За заклики віддати Крим Україні тепер росіянам світять штрафи і тюрма

УП

Президент РФ Володимир Путін підписав закон про покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років за відчуження частини території Росії і заклики до цього.

Джерело: “Коммерсант”

Деталі: Тепер екстремізмом визнається не тільки порушення територіальної цілісності Росії, але в тому числі і відчуження частини її території.

Як покарання встановлюється позбавлення волі на термін від 6 до 10 років.

За публічні заклики проти територіальної цілісності, висловлені вперше, загрожує адміністративний штраф.

За повторне порушення протягом року передбачена кримінальна відповідальність.

Штраф становитиме від 200 тис (2715 доларів). до 400 тис. руб. ($5400), збережеться і можливість позбавлення волі на строк до чотирьох років.

Чому це важливо: Після прийняття поправок до Конституції РФ в неї, крім іншого, був доданий пункт про те, що “дії, спрямовані на відчуження частини території Російської Федерації, а також заклики до таких дій не допускаються”.

В Росії тоді заявили, що це зокрема потрібно, щоб зробити неконституційними будь-які законопроєкти, пов’язані з поверненням Криму Україні.

 

“Крим як Марс”: Поклонська кидає Маску виклик – УП

Колаборантка окупантів Криму, колишня “прокурор” і незаконно обрана “депутат” Держдуми РФ Наталія Поклонська пропонує американському мільярдеру й засновнику SpaceX Ілону Маску переїхати до Криму, щоб вирішити там питання з водою.

Джерело: Facebook-сторінка Поклонської

Пряма мова: “Ілон Маск повідомив, що хоче переїхати жити з Каліфорнії в Техас. Хочу запропонувати пану Маску кращий варіант – переїхати до нас у Крим. У нас велика кількість космічних об’єктів, а практично повна відсутність прісної води нагадує планету Марс, куди, я чула, Ілон планує відправити експедицію.

Запрошую особисто облаштуватися на сонячному узбережжі півострова й показати на ділі, чи реально Ви зможете вирішити земні (а не міжгалактичні) завдання, які нам поставила Україна, позбавивши людей прісної води.

Як тобі таке, Ілон Маск?”.

Передісторія:

Україна забезпечувала до 85% потреб Криму у прісній воді через Північно-Кримський канал. Після окупації Криму Росією в 2014 році поставки води на півострів припинили. Українська влада неодноразово заявляла, що водопостачання Криму буде відновлено лише після деокупації півострова.

Через брак води у Криму окупанти ввели жорсткі графіки подачі води в Сімферополі, Сімферопольському та Бахчисарайському районах, Алушті та прилеглих селищах, Ялті, Білогірську та Євпаторії. Водопостачання Сімферополя в основному переорієнтували на підземні джерела, у Ялті воду будуть подавати по годинах.

Окупаційна влада заявила, що у квітні 2021 року в систему водопостачання Сімферополя нібито почне надходити прісна вода з водозабору, який наповнять за допомогою додаткових свердловин, хоча викачування води з підземних джерел вже призвело до засолення ґрунтів.

 

Росіяни відмовилися від зустрічі з ДПСУ щодо ситуації з “убивством на кордоні” – УП

Росія відмовляється від зустрічі з українськими прикордонниками та заявляє про одностороннє розслідування заявленого ФСБ РФ “інциденту зі стріляниною” на кордоні 4 грудня.

Джерело: речник Державної прикордонної служби Андрій Демченко в коментарі УП

Деталі: Чергову прикордонно-представницьку зустріч на більш високому рівні для встановлення обставин події, про яку прикордонна служба ФСБ РФ заявляла 4 грудня, ініціювали українські прикордонники.

Перша відбулася між помічниками прикордонних представництв та не дала жодних результатів, адже російська сторона не представила жодної об’єктивної інформації щодо можливого порушення кордону та загибелі людини.

Пряма мова Демченка: “Зважаючи на це, Державна прикордонна служба України звернулася до прикордонного представника Російської Федерації по Бєлгородській та Воронезькій ділянках провести зустріч заступників Прикордонних представників сторін.

Натомість російська сторона зазначила про проведення нею одностороннього розслідування і не погодилася на запропоновану зустріч. Її проведення вони вважають передчасним. Крім того РФ не повідомила, коли така зустріч взагалі може відбутися.

Відмітимо, що українська сторона зацікавлена в об’єктивній та всебічній перевірці. Однак, зважаючи на вищезазначені обставини, ця ситуація схожа виключно на маніпулювання і приховування інформації та незрозумілі провокативні дії”.

Додатково: На уточнююче запитання УП, чи відповідає дійсності поширена ЗМІ інформація про можливу загибель 4 грудня на території РФ громадянина України росіянина за національністю Євгена Голубєва, 1993 року народження, Демченко зазначив, що ДПСУ не може ані підтвердити ані спростувати ці дані, адже росіяни не повідомили будь-якої інформації про, начебто, загиблу особу.

Передісторія:

4 грудня близько 11.00 російські прикордонники заявили про порушення опівночі кордону з України в РФ групою осіб. Невідомі, начебто, відкрили вогонь зі зброї і у результаті вогню у відповідь один з них загинув, ще двоє втекли на територію України.

Українській стороні російські прикордонники не змогли надати доказів, зокрема, й слідів перетину кордону на місцевості. До того ж від них не надійшло будь-якої інформації про особу, яка, за їхніми словами, загинула, та зброю, яку порушник міг використовувати.

“Радіо Свобода” з посиланням на джерела у правоохоронних органах повідомило, що росіяни застрелили цивільного з кримінальним минулим, але придумали легенду про “прорив кордону з українського боку”.

 

Харківський «Біолік» не підписував контракт на виробництво вакцини «Спутник V»

Харківське АТ «Біолік» не підписувало жодних контрактів і не отримувало ніяких трансферних технологій щодо виробництва російської вакцини «Спутник V».

Як передає Укрінформ, про це йдеться в заяві компанії.

«АТ «Біолік», як національний виробник вакцин, технічно здатний здійснити виробництво вакцини від коронавірусу, але лише за наявності її державної реєстрації в Україні. На даний момент АТ «Біолік» не підписувало жодних контрактів, не отримувало ніяких трансферних технологій відносно виробництва вакцини «Спутник V», або будь-яких інших вакцин проти коронавірусу і ніколи не виробляли таких вакцин на технологічній базі компанії», – йдеться у заяві.

У компанії наголосили, що працюють виключно в межах чинного законодавства України, тому виробництво будь-якого лікарського засобу можливе лише за умови його державної реєстрації.

Як повідомляв Укрінформ, 8 грудня деякі українські ЗМІ поширили заяву Російського фонду прямих інвестицій, у якій йшлося, що начебто «випуск готової форми вакцини на території України вже налагодило АТ «Біолік». Джерело агентства у правоохоронних органах спростувало цю інформацію, зазначивши, що це чергова провокація з боку країни агресора.

 

Виробництво в Харкові вакцини «Спутник V» виявилося фейком РФ – джерело

Інформація про нібито налагодження виробництва вакцини «Супутник V» у Харкові на заводі «Біолек» є черговою провокацією Росії.

Про це кореспонденту Укрінформу заявив поінформований співрозмовник зі структури правоохоронних органів Харківщини.

«Вказана інформація була перевірена правоохоронними органами й не знайшла підтвердження», – сказав він.

За словами співрозмовника агентства, силовики спілкувалися з представниками компанії «Біолек» і впевнилися, що йдеться про дезінформацію з боку Росії.

Як повідомлялося, 8 грудня деякі українські ЗМІ поширили заяву Російського фонду прямих інвестицій, у якій йшлося, що нічебто «випуск готової форми вакцини на території України вже налагодило АТ «Біолік».

 

Понад 300 родин з Донбасу отримають компенсацію за зруйноване житло — МінТОТ

09.12.2020, 03:42

Наступного року МінТОТ планує збільшити фінансування програми компенсації громадянам України за житло, яке було зруйноване внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією РФ.

Як передає Укрінформ, про це розповів перший заступник міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій Ростислав Замлинський, повідомляє пресслужба МінТОТ.

«У планах роботи Міністерства на наступний рік продовжити ті важливі соціальні ініціативи, які ми реалізовували у цьому році. Наприклад, програма, яка вперше запрацювала у 2020 – це компенсація за зруйноване житло громадянам України. Ми вже розпочинаємо виплати 37 родинам, а наступного року ми очікуємо, що компенсацію отримають ще понад 300 родин», – заявив Замлинський.

Він також відзначив, що мова йде не про заміну житла, а про компенсацію за сам факт втрати житла, тож це в жодному разі не виключає подальші дії щодо доказів та відшкодування Російською Федерацією фактичного збитку за втрату житла.

Як повідомили в пресслужбі, Мінреінтеграції вже розробило законопроєкт «Про державну політику перехідного періоду», який зараз опрацьовується підрозділами міністерства, після чого буде переданий на експертизу до центральних органів виконавчої влади, науковців, фахівців та Комісії з питань правової реформи.

Окрім того, Замлинський розповів, що міністерство провело інвентаризацію зруйнованих об’єктів спільно з Луганською та Донецькою ОДА: у Луганській області компенсації потребують близько 375 родин, у Донецькій області – 318 сімей.

У міністерстві також нагадали, що наразі на розгляді Верховної Ради перебуває проєкт Державного бюджету на 2021 рік, де закладене суттєве збільшення фінансування ініціатив Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій. Очікується, що бюджет буде приблизно у сім разів більшим, ніж у поточному році, не враховуючи кошти, які надаються міжнародними партнерами через спецфонд у рамках окремих інвестиційних проєктів.

Як повідомлялось, 18 листопада 2020 року відбулися перші засідання Комісії з розгляду питань, пов’язаних з наданням грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією РФ в Донецькій та Луганській області, за результатами прийнято рішення про надання грошової компенсації власникам 9 об’єктів зруйнованого житла в Донецькій області та 8 в Луганській.

На початку грудня на засіданні комісії було прийнято рішення про компенсацію ще 10 сім‘ям у Луганській області та 10 сім‘ям у Донецькій.

 

Міноборони запропонувало журналісту Бутусову “зайняти одну з міністерських позицій”

Зазначається, що це можуть бути напрямки озброєння чи логістики – ЛБ

Міністерство оборони пропонує головному редактору видання «Цензор.НЕТ» Юрію Бутусову зайняти одну з міністерських посад.

Про це повідомила пресслужба Міноборони.

«Масштаби суспільної уваги до реформ у сфері оборони відповідають масштабам цих змін. Масштаби критики процесів Міністерства оборони зіставні з масштабами цих процесів. Одним з найбезкомпромісніших експертів щодо Міністерства оборони України є Юрій Бутусов. Хтось може вважати його журналістські матеріали упередженими, маніпулятивними, спекулятивними. Хтось може ставити під сумнів компетентність автора, достовірність його джерел та обґрунтованість висновків. В одному йому не відмовити – у небайдужості. Коли мова про конструктивну позицію – це викликає повагу. Критична налаштованість не виключає співпраці і пошуку точок дотику», – йдеться в повідомленні.

Тому Міноборони пропонує Бутусову «зайняти одну з міністерських позицій у сферах, на яких фокусується його фахова увага».

Зазначається, що це можуть бути напрямки озброєння чи логістики.

Нагадаємо, 3 грудня співробітники СБУ провели обшуки у приміщеннях ДК «Укроборонпром» та компанії-спецекспортера «Укрспецекспорт». У спецслужбі потім повідомили, що одним із епізодів провадження є дослідження інформації, опублікованої «Цензор.Нет» 5 серпня 2020 року в статті «Провал у Пакистані. Як топменеджери «Укроборонпрому» вибили Україну зі стратегічного ринку озброєнь».

 

Бутусов назвав умову для роботи в Міноборони –  УП

Журналіст Юрій Бутусов заявив, що погодиться працювати в Міністерстві оборони, якщо відомство запропонує йому конкретні посади, які відповідатимуть його вимогам.

Джерело: “Детектор медіа”

Пряма мова: “Основне питання – це зрада в Міністерстві оборони, про яку я писав і через яку мене запрошують, щоб я припинив писати. Якщо ви хочете, щоб я припинив писати про “справу вагнерівців” – дайте мені посаду, яка дозволить цю справу контролювати. Я отримаю доступ до документів, і в мене не буде питань.

Друге – якщо пропонуєте іншу посаду, будь ласка, скажіть – яку посаду. Поки незрозуміло. Це виглядає як інформаційна мильна бульбашка. Я сподіваюся, що міністр Таран усвідомлює серйозність своїх позицій в інтернеті”.

Деталі: Бутусов додав, що тепер серйозно очікує запрошення до міністра і пропозицій конкретних посад.

Він також зазначив, що про пропозицію Міноборони дізнався з Facebook, а пізніше до нього звернувся заступник директора Департаменту кадрової політики відомства Василь Повар. Однак конкретних посад він не запропонував.

Загалом же Бутусов пов’язує цю пропозицію зі своїми публікаціями про проблеми в керуванні оборонної сфери, а також – з обговоренням 7 грудня на комітеті Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки справи про спецоперацію із затримання в Білорусі 28 членів ПВК “Вагнера”.

За його даними, народні депутати заслухали одного з працівників Головного управління розвідки, який безпосередньо керував “вагнерівською спецоперацією”.

За словами Бутусова, депутати запитували, чи правда те, що журналіст писав у своїх статтях, і той офіцер нібито сказав, що вся написана інформація достовірна.

На його думку, ця справа в демократичних країнах стала би Уотергейтом для президента Володимира Зеленського, а нині йому пропонують посаду, щоб попередити витік інформації у “головній справі, у якій Зеленському може загрожувати імпічмент”.

Що було раніше: Міністерство оборони запропонувало роботу журналісту Юрію Бутусову, який критикує роботу відомства.

Передісторія:

14 серпня стало відомо, що Білорусь передала Російській Федерації 32 бойовиків “Вагнера”, яких затримали 29 липня.

Згідно з інформацією джерел УП українські спецслужби готували масштабну операцію із затримання групи бойовиків “ПВК Вагнера”, для чого виманили їх до Білорусі. Однак після того, як силовики доповіли про ці плани Офісу президента, спецоперація провалилася.

Журналістка Яніна Соколова опублікувала на своєму Youtube-каналі записи з вербуванням російських військових, під час яких вони розповідають, як воювали на Донбасі проти української армії.

Начальник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов запевнив, що “вагнерівців” до Мінська перекидали російські спецслужби і це не було спецоперацією СБУ.

Журналіст Юрій Бутусов, який раніше одним з перших заявив про провал операції СБУ із затримання “вагнерівців”, заявляв, що його викликали через це на допит.

 

У комітеті Ради нагадали Бутусову про покарання за розголошення держтаємниці

Будь яка інформація, обговорена у закритому режимі на парламентському Комітеті з питань національної безпеки, оборони та розвідки, становить державну таємницю, розголошення якої, тягне за собою кримінальну відповідальність.

Про це написав у Фейсбуці голова комітету Олександр Завітневич, повідомляє Укрінформ.

Він зауважив, що “комітет досліджує усі наявні факти та повідомлення щодо діяльності спеціальних служб та розвідки України та не бере участь у політико-інформаційних кампаніях “окремих осіб”.

“Тому, будь-яка інформація, що обговорюється з цього приводу, є лише особистими висновками авторів матеріалів”, – написав він.

Завітневич зауважив, що відповідно до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю (ЗВДТ), який містить перелік інформації з обмеженим доступом, та статті 28 Закону України «Про державну таємницю» громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов’язаний: не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв’язку з виконанням службових обов’язків.

Завітневич додав, що “діяльність комітету в закритому чи відкритому режимі завжди спрямована в інтересах України і може базуватися тільки на дотриманні чинного законодавства нашої держави”.

Як повідомлялось, головний редактор “Цензор.net” Юрій Бутусов у Фейсбуці оприлюднив інформацію з вчорашнього засідання Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки, де обговорювалось питання “вагнерівців”.

Міноборони сьогодні запропонувало Бутусову зайняти одну з міністерських посад “у сферах, на яких фокусується його фахова увага: це можуть бути, наприклад, напрямки озброєння чи логістики”.

 

Україна очолила бюджетний комітет Постійного арбітражного суду у 2021 році

Посла України у Нідерландах Всеволода Ченцова обрано на посаду голови Бюджетного комітету Постійного арбітражного суду на 2021 рік.

Про це повідомляє пресслужба Міністерства закордонних справ, передає Укрінформ.

“8 грудня посла України в Королівстві Нідерланди Всеволода Ченцова обрано на посаду голови Бюджетного комітету Постійного арбітражного суду на 2021 рік”, – ідеться в повідомленні.

У МЗС зазначили, що Україна вдячна державам-членам за довірену їй роль і готова до співпраці з іншими керівними органами суду з метою просування інституту мирного вирішення спорів.

Постійний арбітражний суд – найстаріша установа у світі для мирного вирішення спорів зі штаб-квартирою у місті Гаага (Нідерланди). Минулого року під її егідою розглядалося близько 200 міждержавних, комерційних та інвестиційних спорів.

Окрім арбітражних проваджень, суд також надає послуги з медіації, примирення та інших мирних засобів вирішення спорів.

Бюджетний комітет відповідає за фінансову політику та бюджетні аспекти роботи суду. До його складу входять усі 122 держави-члени арбітражного суду, а голова обирається на щорічній основі.

До обов’язків голови комітету входять, зокрема, координація засідань, проведення консультацій з державами-членами, підготовка офіційних документів у взаємодії з бюро суду.

 

ЗВТ з Туреччиною: Тарас Качка розповів про дискусію між технічним і політичним рівнями 

Робота над Угодою про вільну торгівлю України і Туреччини триває, відбувається дискусія між технічним і політичним рівнями, і нині складаються сприятливі передумови для знаходження балансу інтересів сторін.

Про це в коментарі Укрінформу повідомив заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, торговий представник України Тарас Качка.

«Зараз відбувається цікава дискусія – між технічним і політичним рівнями, динаміка дуже хороша. Важливо, щоб угода про вільну торгівлю відображала місце базових товарів. У нас це метал і сільськогосподарська продукція, щоб ми точно розуміли, що угода дає плюс, а не стримує торгівлю цими товарами. У нас буде дуже амбітна частина по послугах, інвестиціях, безумовно, якщо ми дійдемо згоди по всіх товарах», – сказав Качка.

За його словами, вже пройдено декілька етапів консультацій.

«Ми чітко розуміємо кілька вузлових проблем, вирішення яких – на боці турецької сторони. Для нас очевидно, що необхідно, аби угода відображала той обсяг торгівлі, який є. Ми зараз на дуже непоганих параметрах, торгівля зростає (звичайно, з урахуванням пандемії), але у нас відбувається зростання, угода потрібна і Туреччині, і нам. Розуміємо, що політично шанси для досягнення домовленості дуже добрі. Безумовно, ми ще повинні знайти баланс по сталі, зернових, послугах та інівестиціях. Реальні шанси для цього є», – сказав заступник міністра.

За словами Качки, діалог між бізнесом на рівні торгових палат, різних асоціацій відбувається постійно, про активність свідчить і динаміка двосторонніх візитів на різних рівнях.

«Турецькі компанії готові інвестувати й інвестують, готові посилити ці інвестиції угодою про вільну торгівлю, аби ще пожвавити. Ми зараз бачимо, що кількість турецьких компаній на українському ринку зростає в різних секторах – від будівництва доріг до телекомунікацій і далі. Це також засвідчив круглий стіл з представниками турецького бізнесу. Є інтерес представників великих компаній просувати ці проєкти на території України», – сказав Качка.

Як відомо, на початку грудня відбувся візит української делегації на чолі з прем’єр-міністром Денисом Шмигалем до України. Голова уряду переконаний, що Україна і Туреччина набрали високої динаміки та відкривають можливості для подвоєння товарообігу та нарощування інвестицій.

У вересні Україна і Туреччина перезавантажили переговорний процес по угоді про вільну торгівлю – домовилися розробити нові пропозиції, повністю оновивши текст в частині щодо тарифних зобов’язань.

 

Україна хоче отримати статус спостерігача в Організації ісламського співробітництва – МЗС

Українські дипломати під час консультацій з МЗС Туніської Республіки порушили питання отримання нашою державою статусу спостерігача в Організації ісламського співробітництва.

Як передає Укрінформ, з посиланням на пресслужбу МЗС, консультацій проводилися на рівні керівників структурних підрозділів.

Зазначається, що сторони обговорили практичні кроки для активізації розвитку українсько-туніського співробітництва в політичній, торговельній, інвестиційній та освітянській сферах.

«Делегація України висловила сподівання на підтримку Тунісом українських ініціатив в ООН. Окремою темою консультацій стало отримання нашою державою статусу спостерігача в Організації ісламського співробітництва», – йдеться у повідомленні.

Україна також запросила Туніс до участі в установчому саміті Кримської платформи.

Туніська сторона підтвердила налаштованість на подальшу розбудову двостороннього співробітництва з Україною і висловила зацікавленість у довгостроковій співпраці у сфері забезпечення продовольчої безпеки і підписанні найближчим часом угоди про преференційну торгівлю між обома країнами, проєкт якої нині опрацьовується на експертному рівні.

Представники України та Тунісу також обговорили підготовку до проведення Четвертого засідання Міжурядової українсько-туніської комісії з питань торговельно-економічного та технічного співробітництва. Сторони домовилися про проведення у першому кварталі 2021 року консультацій у форматі відеоконференції на рівні секретаріатів національних частин згаданої комісії.

Як поінформували в МЗС, останній раунд політичних консультацій між МЗС України та Туніської Республіки пройшов у жовтні 2018 року у місті Туніс.

Загальний обсяг торгівлі товарами і послугами між Україною та Тунісом за січень-вересень 2020 року склав 307,6 млн дол. США. Український експорт становив 298,4 млн дол. США, а імпорт з Тунісу – 9,2 млн дол. США.

 

Конгрес США ухвалив проєкт оборонного бюджету з $250 мільйонами для України

09.12.2020, 02:52

Палата представників США ухвалила переважною більшістю узгоджений проєкт Закону про асигнування на національну оборону США-2021, який передбачає санкції проти Nord Stream-2 та допомогу Україні у сфері безпеки.

Документ підтримали 335 конгресменів, проти висловилися 78 законодавців, передає власний кореспондент Укрінформу.

Проєкт закону з оборонним бюджетом США вже був прийнятий в окремих версіях Палатою представників та Сенатом, а також зведений до єдиного документа, який мають повторно затвердити обидві палати американського Конгресу.

В рамках оборонного бюджету Україні погоджено надання 250 мільйонів доларів військової допомоги, що надається в рамках ініціативи сприяння у сфері безпеки та піде на підтримку і допомогу нашим збройним силам.

Схвалений проєкт оборонного бюджету-2021 загальним обсягом понад 740 мільярдів доларів передбачає виділення на базові потреби Пентагону 635,5 мільярда доларів. Ще 26,6 мільярда спрямують на реалізацію програм в області національної безпеки по лінії міністерства енергетики. На проведення операцій за кордоном піде 69 мільярдів доларів.

Проєкт закону далі має пройти голосування в Сенаті.

Тим часом президент Трамп вже пообіцяв застосувати вето до цього документа через те, що він не передбачає скасування розділу 230 Закону про етику у сфері комунікацій. Цей розділ гарантує захист технологічним компаніям від судових позовів за розміщення, видалення або зміну користувацького контенту.

З огляду на це, під час голосування в вівторок Палата представників набрала необхідну кількість голосів для подолання можливого вето президента. Це змусило багатьох республіканців обирати між лояльністю до Трампа та виділенням коштів на потреби оборони США.

Як повідомляв Укрінформ, проєкт оборонного бюджету США на 2021 рік передбачає виділення Україні $250 млн допомоги у сфері безпеки й оборони. Крім того, документ прописує цілий комплекс заходів щодо відповіді на виклики безпеки з боку РФ, у тому числі санкції проти Nord Stream-2 та інші стримувальні заходи.

 

Тепер офіційно: Байден висунув Ллойда Остіна на посаду глави Пентагону

09.12.2020, 00:57

Переможець президентських виборів у США демократ Джо Байден офіційно оголосив про висунення екскомандувача Центральним командуванням США генерала у відставці Ллойда Остіна на посаду нового міністра оборони країни.

Про це Байден оголосив у розгорнутій публікації, яка вийшла у вівторок на сайті видання The Atlantic, передає власний кореспондент Укрінформу.

«Сьогодні я прошу Ллойда Остіна ще раз виконати місію для Сполучених Штатів Америки – цього разу на посаді глави Міністерства оборони. Я знаю, що він прекрасно справиться з цим завданням», – підкреслив Байден.

Таким чином, якщо Остін пройде всі необхідні процедури для затвердження на посаді, він стане першим афроамериканцем на чолі оборонного відомства.

Як повідомляв Укрінформ, Джо Байден продовжує формувати новий кабінет, який може офіційно розпочати виконання обов’язків лише після своєї інавгурації, призначеної на 20 січня 2021 року. Більшість призначень на чолі міністерств і відомств в уряді США потребує процедури затвердження в Сенаті. Це стосується і посади міністра оборони.

 

Партія Санду ініціює вотум недовіри уряду Молдови, якщо прем’єр сам не піде у відставку – УП

Партія обраної президентки Молдови Маї Санду “Дія та солідарність” ініціює вотум недовіри уряду, якщо нинішній прем’єр Іон Кіку найближчими днями сам не піде у відставку.

Як пише “Європейська правда” з посиланням на NewsMaker, про це Мая Санду заявила у телеефірі 7 грудня.

“Якщо найближчими днями не буде відставки уряду, то колеги з фракції PAS, імовірно, запропонують вотум недовіри. Інші партії, зокрема соціалісти, також кажуть, що хочуть дострокових виборів, тому ми пропонуємо їм найпростіше рішення”, – зазначила Мая Санду.

Як вже повідомлялося,  3 грудня парламент Молдови, більшість у якому мають Партія соціалістів чинного президента Ігоря Додона та “Шор”, схвалив низку суперечливих законопроєктів, зокрема – про позбавлення президента контролю над Службою інформації та безпеки, що обмежить повноваження Маї Санду, і, попередньо – про надання офіційного статусу російській мові та повернення дозволу на трансляцію російських програм.

Опозиція і обрана президентка Мая Санду заявили, що голосування було незаконним. Санду закликала громадян до протестів. На акцію також закликали вийти своїх прихильників “Наша партія”, DA, PAS, Демпартія, PUN.

На акції протесту своїх прихильників 6 грудня обраний президент виступила з вимогою відставки уряду і дострокових парламентських виборів.

 

У Білорусі чоловіка засудили на два роки колонії за напис на тротуарі

09.12.2020, 06:37

Суд Фрунзенського району Мінська призначив 26-річному Максиму Павлющику два роки колонії посиленого режиму за напис “Не забудемо” на тротуарній плитці недалеко від місця загибелі учасника акції протесту в білоруській столиці.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє правозахисний центр «Весна».

Павлющика визнано винним за статтею «Хуліганство».

Також суд засудив 25-річну Марію Бобович до 18 місяців обмеження волі без направлення до виправної установи відкритого типу. Її суд визнав винною за статтею «Умисне знищення або пошкодження майна».

Повідомляється, що 9 вересня в районі станції метро “Пушкінська” в Мінську було нанесено напис “Не забудемо” на тротуарі біля народного меморіалу пам’яті вбитого протестувальника Олександра Тарайковського. На місці подій близько 4-ї ранку співробітники міліції затримали Марію Бобович і Максима Павлющика, але під варту в рамках кримінальної справи їх взяли тільки 22 жовтня.

На суді Марія Бобович і Максим Павлющик визнали вину тільки в тому, що вони нанесли сам напис.

Раніше суд Радянського району Мінська засудив до 2,5 років ув’язнення громадянку Швейцарії Наталю Херше, яка на одній з акцій протесту в Білорусі зірвала балаклаву з омонівця.

Як повідомляв Укрінформ, у Білорусі тривають масові протести проти фальсифікації результатів президентських виборів 9 серпня, на яких переможцем було оголошено Олександра Лукашенка. Влада країни продовжує застосовувати репресії проти учасників мирних протестів.

 

Лукашенко назвав МОК бандою і погрожує судом за заборону участі в Олімпіаді – УП

Самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко має намір звернутися до суду з приводу рішення Міжнародного олімпійського комітету, який усунув від Ігор та інших заходів МОК членів Національного олімпійського комітету Білорусі і самого Лукашенка.

Джерело: Лукашенко під час візиту в Столбцовську центральну районну лікарню, цитує близький до президентської прес-службі телеграм-канал “Пул первого“, “Радыё Свабода”

Пряма мова: Треба нам звернутися в суд. Нехай Бах і банда розкажуть, у чому моя вина, що я свою країну захищаю?! Участь в цих заходах я 25 років не брав, переживу і далі. Але ви що, зібрали всі країни і прийняли рішення?? І добре я, навіщо дітей чіпаєте? Немає справедливості в світі. Якщо ти справедливу політику будуєш – будеш ворогом”.

Деталі: Заява Лукашенка про те, що він “25 років не брав участі в Олімпійських іграх”, не відповідає дійсності. Вперше Лукашенко відвідав Олімпіаду в 1998 році в японському Нагано. Більш того, в порушення міжнародних дипломатичних протоколів навіть не сповістив японську сторону про свій візит. Право на посадку літака в Японії було отримано тільки за сприяння МЗС Росії.

Лукашенко також був присутній на літніх Олімпійських іграх 2008 року в Пекіні. Тоді його візит був запланований, як і в 2014 році на Зимові Олімпійські ігри в Сочі, Росія.

Що передувало: Міжнародний олімпійський комітет (МОК) ввів санкції відносно Лукашенка і Національного олімпійського комітету Білорусі, тимчасово усунувши їх від участі в Олімпійських іграх.

Під забороною опинився також старший син Лукашенка Віктор, який є першим віцепрезидентом Національного олімпійського комітету Білорусі. З 13 членів виконкому Національного олімпійського комітету Білорусі цей виняток не поширюється тільки на Тетяну Дроздовську.

 

Боррель розповів про стратегічну мету Євросоюзу

Збереження та захист прав людини по всьому світу є і залишається стратегічною метою Європейського Союзу, що підтверджено рішенням Ради міністрів ЄС із закордонних справ від 7 грудня про запровадження Глобального режиму санкцій ЄС за порушення прав людини.

Як передає Укрінформ, про це напередодні Міжнародного дня захисту прав людини, що відзначатиметься 10 грудня, від імені усіх країн-членів ЄС заявив високий представник Євросоюзу Жозеп Боррель.

Повний текст його декларації оприлюднений на сайті Європейської Ради.

«Європейський Союз і його країни-члени підтверджують рішучі зобов’язання з розвитку та захисту прав людини по всьому світу. Заснування Глобального режиму санкцій ЄС за порушення прав людини є знаковою ініціативою, яка підкреслює рішучість ЄС посилювати власну роль у вирішенні випадків серйозних порушень прав людини по усьому світу. Забезпечення для кожного можливості дотримання прав людини є стратегічною метою ЄС», – йдеться в документі.

Як наголосив Боррель, повага до людської гідності, свободи, демократії, рівності, верховенства права, повага до прав людини є фундаментальними цінностями Європейського Союзу і його зовнішньої та безпекової політики.

Як повідомляв Укрінформ, Рада міністрів ЄС із закордонних справ, засідання якої відбувалося 7 грудня в режимі телеконференції, затвердила Глобальний режим санкцій ЄС за порушення прав людини. Цей режим не матиме географічних обмежень і стосуватиметься будь-яких персон чи установ по всьому світу, якщо вони причетні до серйозних порушень прав людини, таких як геноцид, тортури, вбивства та зникнення людей, насильство, системні порушення прав людини на зібрання та асоціації. Перелік таких осіб та установ формуватиметься за ініціативою країн Євросоюзу, які представлятимуть обґрунтовані пропозиції на розгляд Ради ЄС.

Особи та установи, що потраплять під санкції, зазнають заморожування активів на території Євросоюзу. Фізичним особам будуть заборонені подорожі до європейських країн, будь-яким громадянам ЄС і європейським фінансовим установам буде заборонено надавати таким особам та установам будь-які фінансові ресурси, включаючи кредити.

 

У Євросоюзі наголосили на важливості реформи судової системи України

Реформа судової системи України є надзвичайно важливою частиною зусиль зі зміцнення верховенства права та боротьби з корупцією.

На цьому наголосили високий представник ЄС Жозеп Боррель та єврокомісар з питань розширення і сусідства Олівер Варгеї під час онлайн-зустрічі з Прем’єр-міністром України Денисом Шмигалем, повідомляє Укрінформ з посиланням на Європейську службу зовнішніх дій.

«Визнаючи прогрес України на шляху реформ, попри дестабілізаційну активність Росії та конфлікт на Сході, а також на виклики, спричинені пандемією коронавірусу, високий представник та єврокомісар закликали Україну продовжувати зусилля зі зміцнення верховенства права та у боротьбі з корупцією. Вони підкреслили, що рішуча реформа судової системи залишається життєво важливою частиною таких зусиль», – йдеться в публікації.

Зокрема, представники ЄС наголосили на необхідності розв’язувати проблеми, що виникли після нещодавніх рішень Конституційного Суду України. Боррель підкреслив важливість поновлення кримінальної відповідальності за неправдиве декларування і зауважив, що нещодавно проголосований закон про майнові декларації хоч і є кроком у правильному напрямку у реагуванні на рішення КСУ від 27 жовтня 2020 року, проте “містить декілька недоліків та не забезпечує необхідних заходів стримування та ефекту запобігання корупції”.

Представники ЄС висловили готовність допомогти Україні у розв’язанні цих питань.

Єврокомісар Варгеї також підтвердив, що ЄС буде продовжувати допомагати Україні у подоланні наслідків пандемії коронавірусу, а також у просуванні реформ та в імплементації Угоди про асоціацію з ЄС.

Високий представник ЄС додав, що ЄС розглядає можливість поглиблення секторального співробітництва з Україною, включаючи реалізацію цифрового та «зеленого» порядку денного, і буде продовжувати підтримувати стратегічну орієнтацію України у напрямку тіснішої інтеграції з Європейським Союзом.

Як повідомлялося, Україна та Європейський Союз домовилися провести Раду асоціації 11 лютого 2021 року.

Конституційний Суд України 27 жовтня визнав неконституційною статтю 366-1 Кримінального кодексу, що передбачає покарання за недостовірне декларування. Зокрема, КСУ визнав неконституційними повноваження НАЗК з перевірки декларацій чиновників, моніторингу способу життя суб’єктів декларування, встановлення своєчасності подання декларацій, положення про відкритий доступ до декларацій в Єдиному державному реєстрі.

Верховна Рада на засіданні 4 грудня ухвалила за основу та в цілому законопроєкт №4460-д «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за декларування недостовірної інформації та неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування».

 

Ефективність і побічні ефекти: оприлюднили детальні дані випробувань вакцини Pfizer

Дорадчий комітет Управління з питань контролю за якістю продуктів та медикаментів США (FDA) оприлюднив документ із детальними даними щодо випробувань, ефективності й побічних ефектів вакцини проти коронавірусу компаній Pfizer та BioNTech.

Препарат перебуває на завершальній стадії затвердження американським регулятором, передає Укрінформ із посиланням на CNN.

«Документ підтверджує, що ефективність вакцини проти COVID-19 становить 95%, яка досягається щонайменше через сім днів після введення другої дози», – йдеться в повідомленні.

При цьому між першим і другим щепленнями дозами по 30 мікрограмів пропонується робити інтервал у 21 день. Водночас, у документі зазначається, що вакцина, яка отримала назву BNT162b2, забезпечує «певний захист» від COVID-19 вже після першої дози, ефективність якої становить в середньому 52,4%. Однак, як зауважили в FDA, під час досліджень вакцина не тестувалася в однодозовому режимі для адекватного порівняння.

Регулятор також описує профіль безпеки вакцини як “сприятливий” і зазначає, що найпоширенішими побічними реакціями на препарат було почервоніння в місті ін’єкції, втома, головний біль, біль у м’язах, суглобах, озноб і лихоманка. Порівняно тяжкі побічні ефекти спостерігались у менш ніж 4,6% учасників, переважно людей старшого віку, й часто після другої дози. У детальному описі також зазначається, що реакція на щеплення може проявлятися й у вигляді набрякання лімфатичних вузлів.

Крім того, в документі вказується, що наразі зібрано недостатньо даних, щоби зробити висновки про безпечність вакцини для дітей віком до 16 років, вагітних, жінок, які годують груддю, та осіб з ослабленим імунітетом.

Повідомляється також, що шість учасників тестування померли під час випробувань, але при цьому вказується, що «всі летальні випадки пов’язані з перебігом подій, що відбуваються в загальній популяції вікових груп, де вони сталися, з однаковим темпом».

Передбачається, що Консультативний комітет FDA з питань вакцин та супутніх біологічних продуктів обговорить документ у четвер та надасть офіційні рекомендації щодо ефективності вакцини в профілактиці COVID-19 для людей старших 16 років.

Як повідомляв Укрінформ, минулого тижня Велика Британія офіційно затвердила вакцину від компаній Pfizer/BioNTech для використання на своїй території. У вівторок в королівстві розпочалася перша у світі масова вакцинація цим препаратом.

 

Вакцина AstraZeneca досягає ефективності у 90%

Оксфордський університет та компанія AstraZeneca опублікували результати завершального етапу випробування своєї спільної вацини від COVID-19: препарат виявився в середньому ефективний у 70% випадків захворювання.

Як передає Укрінформ, про це повідомляється у відповідній публікації в медичному журналі The Lancet.

Так, розробники відзначають, що їх вакцина може бути ефективною на 62%, якщо пацієнт отримує 2 повні дози препарату. Але якщо пацієнт спочатку отримає половину, а потім повну дозу вакцини, то препарат досягає ефективності в 90%.

Як повідомлялось, Оксфордський університет та компанія AstraZeneca стали першими розробниками, які опублікували результати останнього етапу клінічних випробувань вакцини від коронавірусу. Варто нагадати, що в AstraZeneca ще до закінчення випробувань заявляли, що їх вакцина ефективна на 70%.

Як передавав Укрінформ, дорадчий комітет Управління з питань контролю за якістю продуктів та медикаментів США (FDA) оприлюднив документ із детальними даними щодо випробувань, ефективності й побічних ефектів вакцини проти коронавірусу компаній Pfizer та BioNTech. Цей документ підтверджує, що ефективність вакцини проти COVID-19 становить 95%, яка досягається щонайменше через сім днів після введення другої дози.

Минулого тижня Велика Британія офіційно затвердила вакцину від компаній Pfizer/BioNTech для використання на своїй території. У вівторок в королівстві розпочалася перша у світі масова вакцинація цим препаратом.

 

Сьогодні Британія першою у світі почне масову вакцинацію від COVID-19

Велика Британія у вівторок першою у світі розпочне масову вакцинацію від коронавірусної інфекції вакциною компаній Pfizer/BioNTech.

Як передає Укрінформ, про це повідомляє CNN.

Вакцинація розпочнеться у в Англії, Уельсі та Шотландії. Північна Ірландія заявила, що розпочне введення вакцини на початку тижня, але не уточнила, в який саме день.

За процесом, який ускладнюється необхідністю зберігати вакцину Pfizer/BioNTech при -70 градусах за Цельсієм і давати кожному пацієнту дві дози з інтервалом у три тижні, буде пильно спостерігати увесь світ.

Офіційні представники охорони здоров’я Великої Британії очікують до кінця грудня до 4 мільйонів доз вакцини Pfizer/BioNTech, яка забезпечує до 95% захисту від COVID-19.

На сьогодні уряд придбав 40 мільйонів доз вакцини Pfizer/BioNTech, чого вистачить для щеплення 20 мільйонів людей або третини населення країни.

Першими вакцину отримають жителі будинків престарілих та працівники хоспісів. Загалом, в пріоритеті на вакцинацію люди старше 80 років і медичні працівники.

Як повідомляв Укрінформ, 2 грудня Велика Британія схвалила вакцину від COVID-19 від компанії Pfizer, випередивши весь інший світ в гонці за початок найважливішої програми масової вакцинації в історії.

Наразі регулюючі органи США і ЄС аналізують дані про випробування вакцини Pfizer, але поки не дали свого схвалення.

У середу експерти ВООЗ заявили, що проводять переговори з урядом Британії щодо отримання доступу до певної інформації, яка може пришвидшити внесення вакцини від COVID-19 компаній Pfizer та BioNTech до екстреного переліку ВООЗ. Цей перелік дає «зелене світло» країнам, щоб дозволити вакцину для національного екстреного використання та може відкрити двері для міжнародних поставок у рамках глобальних механізмів.

9 листопада компанії Pfizer і BioNTech оголосили, що їхній кандидат на вакцину проти COVID-19, BNT162b2, продемонстрував 95-відсоткову ефективність у захисті від коронавірусу осіб, які не були раніше інфіковані SARS-CoV-2. Встановлено, що захист досягається через 28 днів після початку вакцинації, що складається із схеми прийому двох доз.

Компанія Moderna також подала запит американським і європейським регуляторам на термінове затвердження своєї вакцини від коронавірусної інфекції. Очікується, що FDA розгляне заявку Moderna 17 грудня.

Moderna і Pfizer сподіваються вже в грудні почати першу хвилю вакцинації в США.

 

Китайська COVID-вакцина від Sinovac показала ефективність 97%

Індонезійська фармацевтична компанія Bio Farma заявила, що проміжні дані щодо випробувань вакцини від COVID-19, виробленої китайською компанією Sinovac, показали ефективність препарату до 97%.

Як передає Укрінформ з посиланням на Reuters, про це заявив представник Bio Farma Іван Сетіаван.

«Наша група з клінічних випробувань, ґрунтуючись на проміжних даних протягом одного місяця, виявила, що проміжні дані показують, що ефективність вакцини досягає 97%», – сказав Сетіаван.

Він не уточнив, чи був проміжний результат отриманий на основі даних пізньої стадії клінічних випробувань. При цьому інший представник Bio Farma повідомив, що компанія все ще збирає дані про ефективність в ході поточного випробування третьої фази.

Bio Farma не надала інформації щодо кількості учасників, які заразилися під час випробувань. Відомо, що загалом у випробуваннях брали участь 1 600 осіб.

Сетіаван заявив, що Bio Farma буде чекати повних результатів, та очікує, що Агентство з контролю за продуктами і ліками Індонезії видасть дозвіл на застосування вакцини вже наприкінці січня перед початком масової вакцинації.

Як повідомляв Укрінформ, китайська антикоронавірусна вакцина від компанії Sinovac Biotech – CoronaVac – продемонструвала ефективність на першій і другій фазах клінічних випробувань.

Вона викликала швидку імунну відповідь під час випробувань за участю близько 700 осіб. За словами експертів, отримані результати означають, що вакцина «підходить для екстреного використання».

 

В українській армії за добу – 148 випадків коронавірусу

Станом на ранок 8 грудня у Збройних Силах на гостру респіраторну хворобу COVID-19 хворіють понад 3200 осіб. Нових випадків за останню добу зареєстрували 148.

Як передає Укрінформ, про це у Фейсбуці повідомляє пресслужба командування Медсил.

«Станом на 10.00 08 грудня в Збройних Силах України на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, хворіють – 3266 осіб. За минулу добу зареєстровано 148 нових випадків», – йдеться у повідомленні.

Як зазначається, наразі до закладів охорони здоров’я госпіталізовано 29 осіб, на лікуванні вдома під наглядом медичної служби перебувають 119 осіб, на ізоляції – 524 особи.

Загалом за час пандемії у ЗСУ одужали – 8 087 осіб, летальних випадків – 29, нагадали у пресслужбі.

Як повідомляв Укрінформ, в Україні станом на 8 грудня лабораторно підтверджено 832 758 випадків коронавірусної хвороби COVID-19, з них за добу – 10 811. За добу госпіталізовані 1 319 осіб; зафіксовано 195 летальних випадків; одужали 12 860 осіб; здійснено тестувань за добу 55 070 (зокрема методом ПЛР – 30 718, методом ІФА – 24 352).

 

В Україні запрацює Оперативний центр реагування на надзвичайні ситуації у медицині

На базі Центру громадського здоров’я України буде створено Оперативний центр із реагування на надзвичайні ситуації (Emergency Operations Center, EOC) у галузі громадського здоров’я.

Як передає Укрінформ, про це повідомляється на сайті Центру громадського здоров’я.

«На початку пандемії COVID-19 ми створили на базі Центру робочу групу для оперативного реагування на виклики пандемії, яка згодом переросла в оперативний штаб. За 11 місяців ми зрозуміли, що нам потрібно мати групу експертів та фахівців, які прогнозуватимуть усі можливі сценарії непередбачуваних викликів громадського здоров’я на регулярній основі, тобто створити постійний оперативний центр із реагування на надзвичайні ситуації на базі ЦГЗ», — зазначив в.о. генерального директора Центру громадського здоров’я України Ігор Кузін.

Центр має посилити спроможність держави оперативно реагувати на потенційні та можливі ризики і надзвичайні ситуації в галузі громадського здоров’я, а також відвертати, ліквідовувати або зменшувати їх шкоду, зокрема сприяти реалізації заходів проти поширення COVID-19.

У ЦГЗ зазначили, що діяльність таких центрів організована у вигляді єдиної ситуаційної кімнати, куди надходить уся інформація про ризики — спалахи хвороб та інші надзвичайні ситуації в галузі охорони здоров’я, а також про стихійні лиха чи техногенні катастрофи. Завдання експертів EOC — аналіз ризиків та їхньої потенційної шкоди, координація оперативних дій, розробка стратегічних рекомендацій та алгоритмів дій для всіх інших інституцій задля уникнення, подолання, зменшення ризиків та їхніх наслідків.

Технічну та експертну допомогу у створенні EOC в Україні нададуть ВООЗ та CDC.

 

Пандемія: у світі на COVID-19 захворіло вже 68 млн людей

КИЇВ. 9 грудня. УНН. Станом на ранок середи у світі інфекцією, викликаною коронавірусом SARS-CoV-2, заразилися вже 68 млн людей. Про це повідомляє УНН з посиланням на Центр системних досліджень та інжинірингу при Університеті Джонса Хопкінса (США).

Всього у світі на COVID-19 інфіковано 68 177 887 людина, з них одужало 43 899 717. Кількість померлих зросла до 1 555 898.

Країнами з найбільшим поширенням коронавірусу залишаються США (15 161 807), Індія (9 703 770), Бразилія (6 674 999), Росія (2 492 713) та Франція (2 363 196).

У лідерах за кількістю інфікованих на COVID-19 у світі також:

Італія (1 757 394);

Велика Британія (1 754 881);

Іспанія (1 702 328);

Аргентина (1 469 919);

Колумбія (1 384 610).

Найбільшу кількість смертей серед країн світу зафіксовано у США (286 189), Бразилії (178 159) та Індії (140 958).

Нагадаємо, згідно з останніми даними МОЗ в Україні зафіксовано 832 758 випадків коронавірусної хвороби COVID-19, з них 13 928 — летальні.

Респіраторну хворобу COVID-19, інфікування якою викликає коронавірус SARS-CoV-2, вперше зафіксували у китайській провінції Хубей, наприкінці 2019 року. З того часу зараження цим вірусом було зафіксовано у 188 країнах світу, включаючи Україну. Починаючи з 11 березня Всесвітня організація охорони здоров’я визнала поширення хвороби — пандемією.

 

В Україні зафіксували 10 811 випадків COVID-19 за добу

В Україні станом на 8 грудня лабораторно підтверджено 832 758 випадків коронавірусної хвороби COVID-19, з них за добу – 10 811.

Як передає Укрінформ, про це повідомив міністр охорони здоров’я Максим Степанов у Фейсбуці.

«Друзі, маємо позитивну статистику. Кількість осіб, які одужали від коронавірусу, за останню добу становить 12 860 осіб. Ця цифра перевищує кількість осіб, які захворіли, – 10 811 нових випадків коронавірусної хвороби COVID-19 зафіксовано в Україні станом на 8 грудня 2020 року. Зокрема, захворіли 520 дітей та 512 медпрацівників», – написав він.

За інформацією міністра, за добу госпіталізовано 1 319 осіб; зафіксовано 195 летальних випадків; одужало 12 860 осіб; здійснено тестувань за добу 55 070 (зокрема методом ПЛР – 30 718, методом ІФА – 24 352).

За весь час пандемії в Україні захворіло 832 758 осіб, одужало 436 564 особи, летальних випадків – 13 928, проведено ПЛР-тестувань – 4 838 679.

За останню добу найбільша кількість підтверджених випадків зареєстрована у м. Київ (1 475), Одеській (1 043), Запорізькій (948), Полтавській (916) та Черкаській (746) областях.

Дані з тимчасово окупованих територій АР Крим, Донецької, Луганської областей та міста Севастополя відсутні.

Як повідомляв Укрінформ, станом на 7 грудня в Україні було підтверджено 8 641 нових випадків COVID-19 за добу.

 

На Банковій вважають, що отримувати соцвиплати треба у своїх громадах, а не в районах

Поширення застосування програми «Соціальна громада» має велике значення, адже люди мають отримувати соціальні виплати та сервіси у себе в громаді, а не в районах.

Про це заявила заступник керівника Офісу Президента Юлія Соколовська на конференції Програми U-LEAD with Europe «Досягнення та виклики у сфері адміністративних послуг 2020-2021», повідомляє Укрінформ з посиланням на пресслужбу ОП.

“Люди мають отримувати соціальні виплати та сервіси у себе в громаді, а не в районах. Тому важливо якнайшвидше масштабувати програмний комплекс «Соціальна громада», який добре зарекомендував себе, на кожну громаду”, – наголосила посадовець.

Соколовська розповіла про виклики, які постали у сфері соціальної політики у зв’язку із завершенням децентралізації, укрупненням районів та перерозподілом повноважень із соціального захисту між укрупненими РДА, центральними органами виконавчої влади та місцевими громадами.

Заступник керівника ОП зазначила, що з 1460 громад нині до «Соціальної громади» підключено вже понад 400, а ще 141 – у процесі під’єднання.

За її словами, необхідно активізувати роботу з долучення громад до цього комплексу, щоб до березня 2021 року він працював у кожній з них. Водночас не можна допустити жодного дня погіршення соціальної підтримки для людей, які її потребують.

Соколовська також нагадала, що для координації місцевої влади та центральних органів влади Президент утворив Раду соціального розвитку регіонів, яка слугує майданчиком з узгодження нагальних соціальних проблем та пошуку шляхів їхнього вирішення. На першому її засіданні розглянуто питання розподілу повноважень у сфері соціального захисту, фінансування та доступності структур, які забезпечуватимуть громадянам соціальну підтримку та соціальні виплати.

Під час конференції Програми U-LEAD with Europe «Досягнення та виклики у сфері адміністративних послуг 2020-2021» обговорювалися питання щодо вдосконалення законодавства, використання найкращих практик забезпечення адмінпослугами, шляхи взаємодії між центральними та місцевими органами влади у сфері надання адмінпослуг.

 

Україна за 10 років закриє всі збиткові шахти – Буславець

Міністерство енергетики прогнозує, що збиткові шахти в Україні можна буде закрити протягом 10 років.

Про це заявила перший заступник міністра енергетики Ольга Буславець під час першого Німецько-Українського енергетичного дня, повідомляє кореспондент Укрінформу.

“Міністерство енергетики завершує узгоджувальні процедури щодо концепції реформування вугільної галузі. Відповідно до цієї концепції, ми передбачаємо, що усі збиткові шахти будуть закриті протягом 10 років. Ми найближчими роками мінімізуємо дотування держпідприємств з бюджету”, – сказала Буславець.

Вона нагадала, що до 2070 року Україна планує повністю відмовитися від викопних видів палива і стати кліматично нейтральною.

 

Світовий «клуб страхувальників» не хоче працювати з Nord Stream 2 – німецький експерт

Попри відновлення 5 грудня робіт з укладення труб газогону Nord Stream 2 у Балтийському морі, до пуску проєкту в експлуатацію навряд чи дійде через санкції США (CAATSA, PEESA, PEESCA).

Про це заявив експерт Hertie School of Governance, Берлін, Том О’Доннелл у ефірі телеканалу EuroNews, передає Укрінформ.

«Трубопрововід, по суті, є мертвим», – заявив експерт.

Для того, щоб проєкт запрацював, потрібні страхові гарантії та сертифікація. Утім, будь-яка компанія, яка спробує застрахувати газопровід, підпаде тепер під американські санкції. Так званий «Клуб страхувальників», асоціація, яка представляє інтереси майже 90% світових страхових компаній, уже рекомендувала своїм членам не вести бізнесу в цьому проєкті. Організація з сертифікації DVNGL також не буде сертифікувати трубу і судна, які її тягнуть. Усі серйозні компанію не хочуть підпасти під санкції, адже вони працюють над багатьма американськими проєктами.

Десятки німецьких компаній, які мають відношення до обслуговування російських суден, також отримали посвідчення від американського уряду.

«Це дуже ефективно для зупинки проєкту», – вважає експерт. Він не бачить шляхів обійти санкції, які в США підтримали обидві партії.

Водночас О’Доннелл зауважив, що німецький уряд не хоче визнати цього факту та нести відповідальність перед компаніями, отже це «делікатна справа». А ЄС, який ніколи не підтримував цей проєкт (Європарламент голосував проти нього, Єврокомісія також була послідовно проти), не дуже зацікавлений допомагати уряду ФРН. Коли Берлін і Москва намагалися зробити все відповідно до німецьких законів, Брюссель увів в дію європейські закони, нагадав експерт.

Новини, які поширюють останніми днями про продовження будівництва та неодмінне введення газопроводу в експлуатацію, аналітик вважає частиною російських кампаній з дезінформації. О’Доннелл підкреслив, що росіяни, говорячи про відновлення будівництва, «випускають» той факт, що на глибині менше 30 км, до чого не застосовуються санкції, проходить лише 2,6 км трубопроводу, а решта, особливо в датських водах, як раз підпадають під них.

Як повідомлялося, рік тому завдяки американським санкціям будівництво «Північного потоку-2» було призупинено. На шляху – нові. Втім, російська сторона поновила роботи власними силами за згоди німецької сторони. З минулої суботи і до кінця січня проводи трубопрокладку отримало дозвіл судно «Фортуна».

Газогін довжиною 1200 км і вартістю майже 9,5 мільярдів євро побудований на 94%.

 

Горбуліна обрали головою наглядової ради Укроборонпрому

Академік Володимир Горбулін обраний головою наглядової ради Державного концерну Укроборонпром.

Як передає Укрінформ, про це повідомив генеральний директор концерну Юрій Гусєв у Фейсбуці.

«Головою наглядової ради одноголосно обрано Володимира Павловича Горбуліна, який за відповідним рішенням і підписав зі мною контракт», – написав Гусєв.

Він зазначив, що наглядова рада Укроборонпрому складається з трьох членів: самого Горбуліна, першого заступника міністра стратегічних галузей промисловості Валерія Іващенка та колишнього директора Агентства оборонних дослідницьких проєктів з оборони Ентоні Дж. Тетера.

Як повідомляв Укрінформ, Президент Володимир Зеленський 19 червня призначив першого віцепрезидента Національної академії наук Володимира Горбуліна членом наглядової ради ДК Укроборонпром (за згодою).

 

“МАУ” Коломойського просить Зеленського вплинути на надання компанії стабкредиту – УП

Авіакомпанія “МАУ”, одним із бенефіціарів якої є Ігор Коломойський, звернулася до президента Володимира Зеленського з проханням доручити Кабміну “негайно” розробити програму дій із надання поворотної фінансової допомоги (позики або стабкредиту) з метою виплати зарплати працівникам.

Про це йдеться у відкритому листі “МАУ”, опублікованому на офіційному сайті компанії.

Довідка. За визначенням ПКУ, поворотна фінансова допомога – сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами та є обов’язковою до повернення.

Також у компанії просять президента доручити Мінінфраструктури та Мінфіну провести переговори щодо розстрочки заборгованості перед держпідприємствами аеропорт “Бориспіль” та “Украерорух”.

“Ми не просимо жодних преференцій або неринкових інструментів. “МАУ”, як й інші авіаперевізники України, потребує негайних заходів із державної підтримки, що дасть змогу вижити до моменту відновлення попиту та можливостей для здійснення авіаперевезень.

“МАУ” наголошує, що всі запити авіакомпанії держава в особі профільного міністерства направляє виключно її акціонерам, хоча рішення зупинити діяльність авіакомпаній у зв’язку з пандемією ухвалювали не акціонери, а саме держінституції”, – йдеться у листі.

У документі зазначається, що “МАУ” готує проєкт “чергового звільнення” співробітників, яке торкнеться щонайменше 140 пілотів.

“Крім того, внаслідок неможливості проходження періодичної тренажерної підготовки льотним персоналом (в Україні немає жодного гідного авіатренажера) і відсутності необхідної кількості виконаних рейсів більша частина висококласного льотного персоналу авіакомпанії перебуває під загрозою втрати прав на виконання польотів”, – додали в “МАУ”.

В авіакомпанії також зазначили, що сьогодні виконують на 85% менше регулярних рейсів, ніж у 2019 році.

Раніше авіакомпанія “МАУ” просила в уряду України стабкредит у 50 млн доларів у держбанку під 5-6% млн для підтримки фінансової стабільності компанії.

“І ми не говоримо, що це має бути виключно для авіакомпанії “МАУ”. Я вважаю, що це одна з моделей запобігання економічній кризі в країні – забезпечити бізнес стабілізаційними кредитами з певними цільовими призначеннями”, – говорив в інтерв’ю “Інтерфакс-Україна” на початку квітня президент “МАУ” Євген Дихне.

Кінцевими бенефіціарними власниками “МАУ” вважаються Арон Майберг та Ігор Коломойський, про що вони самі відкрито говорять в інтерв’ю.

У вересні 2019 року президент МАУ Євген Дихне заявив, що Ігор Коломойський, якому належить 25% акцій авіакомпанії – абсолютно не займається питаннями МАУ.

 

В ОП розмістять аналітичний майданчик реформ – радник прем’єра

УП

Офіс президента на одному зі своїх поверхів розмістить аналітичний майданчик для напрацювання стратегій з низки дискусійних тем.

Джерело: “Інтерфакс-Україна” з посиланням на радника прем’єр-міністра, виконавчого директора Центру економічного відновлення – платформи для створення Національної економічною стратегії-2030 Кирила Криволапа

Пряма мова: “Зараз в ОП один із поверхів зачищається – там триває ремонт для того, щоб стратегічний майданчик відбувся вже на базі ОП і рухався далі. Усім зручно, коли всі гілки влади координуються на одній платформі”.

Деталі: Криволап пояснив, що майданчик буде продовженням експертної дискусії, розпочатої для напрацювання Національної економічної стратегії-2030.

Він також зазначив, що ухвалений парламентом президентський закон про підтримку бізнесу на час локдауну є напрацюванням такого аналітичного центру.

За словами Криволапа, у подальшому центр буде сфокусований на тих реформах, стосовно яких іще немає консенсусу. Мова йде про пенсійну реформу, фондовий ринок, альтернативні фінанси, міжнародний фінансовий центр тощо.

 

Нардеп Жмеренецький: якби Україна мала успіхи в антикорупційній політиці, можна було б претендувати на фінансові поступки

Нардеп вважає, що є дві давні проблеми України – макрофінансова нестабільність і корупція – ЛБ

Якби Україна показувала значні успіхи в антикорупційній сфері, це дало б можливість претендувати на пом’якшення з боку міжнародних організацій в умовах фіскальної і монетарної політики.

Про це повідомив народний депутат Олексій Жмеренецький у ході круглого столу “Реформування глобальних фінансів: пошук оптимальних шляхів у нестабільній системі» Growford Institute та Інституту Горшеніна за підтримки Інтернет-порталу LB.ua.

“Є дві давні проблеми України – макрофінансова нестабільність і корупція. Виходить так, що в переговорах з міжнародними організаціями доводиться йти на поступки чи в одному чи в іншому. Так, як Україна не показує значних успіхів в міжнародній політиці, то доводиться погоджуватися на жорсткі монетарні і фіскальні умови. Іншими словами, якби Україна показувала успіхи в антикорупційній політиці, це дало б можливість претендувати на пом’якшення, поступки в умовах фіскальної і монетарної політики”, – сказав Жмеренецький.

Нардеп додав, що Україна має негативний досвід застосування таких інструментів, як вільні економічні зони.

“В умовах, коли країна, що розвивається не має масштабної всеохоплюючої розвиненої інституційної системи, все одно якось потрібно розвиватись. Тому що виходить замкнене коло: без грошей неможливо реформувати інституції, без інституцій неможливо розвиватися. Багато країн застосовували такі інструменти, як вільні економічні зони…Україна має поганий досвід застосування цих інструментів”, – сказав депутат.

За його словами, через корупційну складову багато інвесторів пішли з України. Через це зараз виникають труднощі у переговорах.

Нагадаємо, у межах круглого столу Міністр фінансів України Сергій Марченко заявив, що Мінфін прагне бути менш залежним від зовнішнього кредитування. “Нам не хотілося б бути залежними від зовнішніх запозичень, але маємо, що маємо. Ми б хотіли, щоб внутрішній ринок запозичень був більш розвинутий, створення вторинного ринку, на даному етапі – це не мрія. Але побажання, щоб вторинний ринок був активний, ми могли б залучати інвесторів з інших країн”, – заявив він.

 

Українське агентство продає роботу в Швеції з брехливими історіями про притулок – ЗМІ

УП

Журналісти “Шведського радіо” заявляють, що агентство із України працевлаштовує українців у Швеції під прикриттям фальшивих історій про надання притулку.

Про це йдеться у матеріалі, опублікованому у вівторок, повідомляє “Європейська правда”.

У Швеції людина, що подає клопотання про притулок, отримує житло та харчування, а також право на працю на час розгляду заяви про надання притулку.

За даними журналістів, цією системою скористалась українська кадрова агенція “Пелех”, яка пропонує своїм клієнтам неправдиву історію про надання притулку.

Журналісти поспілкувались з кількома людьми, які, за їхніми словами, заплатили 12 тисяч шведських крон (1176 євро) за працевлаштування у Швеції.

“Вони сказали, що я попрошу про надання притулку, і так у мене з’явилася історія, яку я розповім Міграційному управлінню Швеції”, – наводить радіо слова Назарія, одного з клієнтів компанії.

Чоловік також продемонстрував журналістам вигадану історію, яку він має представити міграційному органу Швеції.

Коли журналісти дозвонились до одного з 18 офісів агентства в Україні й вдали, що шукають роботу у Швеції, співрозмовниця відкрито підтвердила, що агенція використовує таку схему.

“Ви отримаєте документ для надання притулку, який ви вивчите напам’ять і повідомите Міграційному управлінню Швеції. Але з 99-відсотковою впевненістю ви не отримаєте притулок. Поки ваша справа розглядається, вам дозволять працювати, ось як це працює”, – розповіла співробітниця агентства.

У контракті агентства, з яким ознайомилось Шведське радіо, є фотографія помешкання Шведського міграційного агентства на півдні Стокгольма. Деякі співрозмовники радіо підтвердили, що їх привозили саме до цього помешкання.

У минулому році 436 українців саме із цього житлового приміщення подали прохання про надання притулку. Таким чином майже кожен другий мешканець цього житла прибув з України.

Деякі українці зв’язалися зі Шведським міграційним управлінням і розповіли про агентство “Пелех”, в результаті міграційна служба подала заяви в поліцію.

 

В Україні зернові зібрали із 99% засіяних площ

Українські сільгоспвиробники станом на 7 грудня зібрали 63,5 млн тонн зернових та зернобобових культур з площі 15,1 млн га (99% до прогнозу).

Як передає Укрінформ, про це повідомила пресслужба Мінекономіки.

Зазначається, що загалом на вказану дату зібрано 81,9 млн тонн основних культур з площі майже 24 млн га.

Завершується збирання кукурудзи, якої вже намолочено 27,9 млн тонн з площі 5,2 млн га (96% до прогнозу); сої (зібрано майже 2,8 млн тонн з площі 1,3 млн га, або 99% до прогнозу); соняшнику (13,1 млн тонн з площі 6,4 млн га) та цукрових буряків (9,1 млн тонн з площі 215,5 тис. га).

За інформацією міністерства, в рамках осінньої посівної кампанії станом на 7 грудня українські сільгоспвиробники засіяли основними озимими культурами 8,06 млн га (98% до прогнозу). Зокрема, пшеницею засіяно 6,1 млн га (100% від прогнозу); ячменем – 954,7 тис. га (101%); житом – 125,2 тис. га (94%); ріпаком – 881,1 тис. га (87%).

Як повідомляв Укрінформ, Україна з 1 липня, коли розпочався 2020/2021 маркетинговий рік, по 23 листопада експортувала майже 20,2 млн тонн зерна, що на 3,2 млн тонн менше, ніж на аналогічну дату 2019 року. Зокрема, пшениці на 23 листопада було експортовано 11,63 млн тонн (на 1,39 млн тонн менше). Зріс лише експорт ячменю (на 233 тис. тонн).

 

Україна експортувала рекордні обсяги меду

Експорт меду з України за січень-листопад 2020 року становив 69,8 тис. тонн загальною вартістю 117,5 млн дол.

Як передає Укрінформ, про це написала у Фейсбук Національний консультант Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Анна Бурка.

«Наразі, експорт меду з України за 11 місяців 2020 досяг абсолютного рекорду – 69,8 тис. тонн загальною вартістю – $117,5 млн. Попередній рекорд був зафіксований в 2017 році та становив – 67,8 тис. тонн ($133,9 млн)», – зазначила Бурка.

 

За словами експерта ФАО, високий попит на український мед спостерігається зі сторони країн Європейського Союзу та обумовлений рядом причин: невизначенність з подальшим розвитком ситуації з СOVID-19, а відповідно активне формування запасів на весь сезон 2020-2021 року.

Також, причиною зростання експорту меду з України до Євросоюзу є неврожай меду в ЄС – за попередніми оцінками врожай меду в країнах Європи знизився на 40%, через несприятливі погодні умови

«Звичайно, Україна має ряд переваг – географічна близькість до основного покупця та якість українського продукту», – підсумувала Бурка.

Як повідомляв Укрінформ, за даними щомісячного моніторингу аграрної торгівлі, який здійснює Європейська Комісія, з грудня 2018 року по листопад 2019 року Україна наростила експорт меду в Європейський Союз на 24% порівняно з аналогічним періодом 2017-2018 років – до 48 тис. тонн.

 

Останні тренди трудової міграції: Польща – лідер в ЄС

Укрінформ

А українці стають головними новими донорами європейського ринку праці

Євростат оприлюднив свіжі дані міграції в 2019 році громадян країн з-поза меж Євросоюзу, які вперше прибули до ЄС. Згідно з ними, найпопулярнішим напрямком трудової міграції серед держав-членів ЄС стала Польща. Найбільше ж іноземців, які їдуть працювати в ЄС, – з України.

ПРИВАБЛИВІСТЬ ЄВРОПИ: ФРАНЦІЯ – ДЛЯ НАВЧАННЯ, ПОЛЬЩА – ДЛЯ РОБОТИ

За даними Євростату, в 2019 році приблизно 3 млн громадян країн, що не є членами ЄС, отримали свій перший тривалий дозвіл на перебування в Євросоюзі (довгострокові візи та тимчасові карти перебування максимум до 3 років). Це на 6% більше, ніж в 2018 році. При цьому найбільша частина із цих людей приїхали до ЄС з метою працевлаштування (41%). Це значно більше, ніж за сімейними обставинами (27%) чи з метою навчання (14%).

Якщо рахувати на душу населення, то найбільше іноземців прийняли у себе невеликі Мальта та Кіпр. А серед великих країн Євросоюзу беззаперечним лідером стала Польща, куди торік попрямував кожний четвертий новий мігрант з-поза меж ЄС (724 тисяч). За цим показником країна над Віслою значно випередила наступну за популярністю серед іноземних мігрантів Німеччину (460 тисяч).

І якщо Франція і Німеччина торік були найбільш привабливими напрямками в ЄС для початку навчання (відповідно 23% і 15%), то Польща – як перше місце праці нерезидентів ЄС. Серед 27-ми країн ЄС на роботу до Польщі торік уперше приїхав кожний другий новий мігрант (52%) з-поза меж Євросоюзу.

Дані Євростату не залишають сумніву: саме українці є головними новими донорами європейського ринку праці. Торік 757 тисяч громадян України вперше прибули до ЄС із метою тривалішого перебування, значно випереджаючи всі інші нації, зокрема марокканців (133 тис.) та індусів (131 тис.). Для переважної більшості українців (87%) перша тривала поїздка до ЄС торік була пов’язана саме з працевлаштуванням. При цьому більшість із цих українців прямували на роботу до сусідньої Польщі (551 тис.).

За даними МЗС Польщі, в 2019 році польські консульства видали українцям майже 900 тис. віз, з яких 895,7 тис. – національних. Це дещо більше (на понад 20 тис.), ніж у 2018 році. Водночас, згідно з інформацією Управління з питань іноземців Польщі, станом на 1 січня 2020 року 214 тисяч громадян України мали посвідки на перебування в Польщі. При цьому торік їх отримали 35,6 тисяч українців. Це означає поступове зростання кількість тих, хто бажає довше залишитися в Польщі.

Цифри підтверджують відомий тренд: кількість українців із 2014 року в Польщі зросла приблизно вп’ятеро – з близько 300 тисяч до майже півтора мільйона. За даними Головного статистичного управління Польщі, на кінець минулого року в Польщі перебувало не менше 1,3 млн громадян України. Враховуючи останні дані Євростату, навіть кожний третій українець торік міг вперше приїхати на роботу до Польщі.

ПОЛЬЩА ЗА ЧАСТКОЮ ІНОЗЕМНИХ ПРАЦІВНИКІВ НАБЛИЖАЄТЬСЯ ДО КРАЇН ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

З початку 2000-х років економіка Польщі динамічно розвивалася, а в останні три роки ріст ВВП країни становив 4-5%. Безробіття ж у РП поступово знижувалося і перед пандемією COVID-19 становило лише 5,5%. Це означало, що в умовах швидкого зростання економіки Польщі більше мільйона трудових мігрантів з України не становили значної проблеми: кожний знаходив собі працю, не забираючи роботу у пересічних поляків. Власне, вони мали компенсувати міграцію польських працівників до багатших Великої Британії, Німеччини, Бельгії чи Нідерландів, коли для поляків відкрився європейський ринок після вступу до ЄС в 2004 році.

Динамічному зростанню міграції українців до Польщі в останні роки сприяла не лише географічна і культурна близькість, але й лібералізація польського ринку праці для іноземців з-поза східного кордону з метою виконання сезонних і нетривалих робіт (до шести місяців на рік).

За даними Польського економічного інституту, з 2013-го по 2019-й роки кількість іноземців на польському ринку праці зросла з приблизно 2,5% до 7%. Це показує його активну інтернаціоналізацію. Таким чином, Польща поступово наближається до країн Західної Європи, де відсоток іноземних працівників на ринку праці сягає кільканадцяти відсотків і більше.

Як правило, українці в Польщі працюють в аграрному секторі, сфері послуг, промисловості, готельно-ресторанному бізнесі, де рівень зарплат є не дуже високим. Цей сегмент є не надто привабливим для польського працівника, який шукає або більш високооплачувану роботу, або їде за кордон. Мінімальна годинна ставка праці в Польщі в 2019 році (14,7 злотих, що відповідає 3,3 євро, брутто) усе ще була значно нижчою у порівнянні з країнами Західної Європи, наприклад Німеччиною (9,2 євро брутто). Утім, ані ФРН, ані інші західноєвропейські країни не поспішають відкривати свої ринки праці для українців. Українці, які туди потрапляють, як правило, працюють нелегально.

ПОЛЬСЬКИЙ РИНОК ПРАЦІ ВТРИМАВ УКРАЇНСЬКИХ ПРАЦІВНИКІВ І У ПАНДЕМІЮ

Пандемія коронавірусу і локдаун у березні-квітні цього року викликали ледь не паніку в середовищі польських працедавців. Представники аграрного, споживчого, переробного та інших секторів економіки побоювалися масового відтоку українських працівників додому. Упродовж перших двох тижнів після оголошення урядами України і Польщі про повне закриття кордонів близько 160 тис. українців виїхало з Польщі. Польський бізнес забив на сполох, звертаючись до уряду за наданням сприяння іноземним заробітчанам. Тоді польська влада автоматично продовжила на період пандемії і 30 днів після її завершення термін легальності віз для тих іноземних працівників, які на момент введення локдауну перебували в Польщі (ця норма діє донині). Польські консульства доволі швидко відновили роботу, зокрема надаючи пріоритет видачі робочих віз українцям, які їхали працювати в аграрному секторі. Питання щодо повернення українських трудових мігрантів до Польщі виносилося на президентський рівень, а глава польського уряду Матеуш Моравецький на шпальтах українських ЗМІ закликав не боятися їхати на роботу до РП.

З перспективи понад пів року після початку пандемії COVID-19 видно, що близько 90% українців, які на момент локдауну перебували в Польщі, вирішили залишитися у країні над Віслою. Водночас у травні-червні знову почав зростати потік українців до Польщі.

Проте, з огляду на локдаун, різко впала кількість виданих віз у першому півріччі цього року. За даними МЗС Польщі, за перші шість місяців цього року видано на понад 44% менше віз (більше 270 тис.), ніж упродовж аналогічного періоду минулого року. Водночас серед українців, які зараз перебувають у Польщі, спостерігається тенденція до зростання попиту на отримання карт тимчасового перебування в Польщі. Очевидно, у такий спосіб вони намагаються не залежати віз форс-мажорних обставин і прагнуть гарантувати собі більшу стабільність і надійний заробіток. Зокрема, за даними Управління з питань іноземців Польщі, у першому півріччі цього року 21,8 тис. українців отримали посвідки на проживання. Водночас, як підкреслив речник цього управління Якуб Дудзяк, до 1 грудня воєводські відділи з питань іноземців отримали на 4 тис. більше подань щодо отримання карт перебування в Польщі, ніж за весь 2019 рік.

Крім пом’якшень для іноземних мігрантів від польського уряду, на рівні менеджменту компаній також здійснювалися кроки, які мали допомогти трудовим мігрантам у непростий період. Польський бізнес хоче стабільності і прагне затримати іноземного працівника в Польщі на більш тривалий час.

Наприклад, одна з найбільших компаній з працевлаштування в Польщі – Група EWL після введення локдауну ініціювала для своїх працівників акцію “Work – not Travel” щодо безкоштовного отримання карт перебування в Польщі. Понад 800 працівників цієї компанії взяли в ній участь і в жовтні почали отримувати перші карти тимчасового перебування.

Локдаун змінив структуру ринку праці в Польщі, значною мірою вплинувши також й на українських працівників. Згідно з даними соціологічного дослідження компанії EWL, близько 40% опитаних іноземних трудових мігрантів у Польщі змушені були змінити місце праці, втім, майже 90% респондентів не жалкує, що під час локдауну ризикнули залишитися над Віслою або приїхати до Польщі.

Як зазначив менеджер компанії EWL Анатолій Зимнін, структура працевлаштування іноземців на польському ринку праці в результаті локдауну зазнала значних змін. Наприклад, звільнені працівники у сферах промислового виробництва чи ресторанно-готельного бізнесу одразу могли знайти роботу в логістиці та е-комерції. Він підкреслив, що завдяки цьому зайнятість іноземних працівників, де близько 90% є українцями, в умовах кризи, фактично, не зменшилася. На думку Зимніна, влада та польський бізнес у нинішніх кризових умовах склали екзамен і не втратили іноземного працівника.

Тим не менше, проблеми все ж існують. Наприклад, із зайнятістю на повний робочий день. Дуже часто українці, зокрема ті, які циклічно приїжджають до Польщі, сигналізують, що попри наявність місця праці, кількість робочих годин є невисокою, а відтак і заробітки є незначними, особливо після відрахування вартості житла і харчування.

Точно оцінити, що буде далі з економікою Польщі і чи український працівник залишатиметься “на вагу золота” у цій країні, поки складно. Макроекономічні показники Польщі схиляють до більш позитивних сценарієв. Зокрема, за останніми даними Нацбанку Польщі, цьогорічне падіння польської економіки становитиме не мінус 5,4%, як прогнозувалося раніше, а мінус 3,5%. Водночас очікується, що в 2021 році ВВП Польщі зросте на 3,1%, в 2022 році – на 5,7%.

Уряд Польщі з 1 січня 2021 року також збільшить на 1 злотий (7,5 грн) погодинну оплату праці. Попри це, вона все ж залишатиметься утричі нижчою, ніж в сусідній Німеччині чи інших розвинутих країнах західної Європи. Тим не менше, поки ці країни не відкриють свої ринки праці для українців, Польща, ймовірно, ще довго залишатиметься основним напрямком трудової міграції українців.

З іншого боку, доки українська економіка не генеруватиме достатньої кількості робочих місць праці, доти Україна, з огляду на значний людський ресурс, залишатиметься головним постачальником робочої сили для країн Європи.Юрій Банахевич, Варшава.

 

Є ризик дисбалансу між центральною та місцевою владою: експерт пояснив, навіщо Зеленському Рада регіонального розвитку

УНН. На тлі завершення реформи децентралізації та збільшення ролі органів місцевого самоврядування, команда Президента України Володимира Зеленського спробує створити конструктивний діалог і напрацювати оптимальний режим співпраці між центральною та місцевою владою, для розв’язання питань, пов’язаних із внесенням змін до Конституції та боротьбою з поширенням COVID-19. Про це УНН розповів політолог Володимир Фесенко.

“Відновлення роботи Ради регіонального розвитку — абсолютно логічна ідея. Ми з колегами обговорювали необхідність цього ще в жовтні, коли було багато дискусій під час місцевих виборів і після них. Я думаю, що в цьому зараз є потреба. Є оновлені органи місцевого самоврядування, в умовах нинішньої ситуації з карантином, з епідемією, обов’язково треба налагоджувати діалог і з мерами, і з керівниками нових органів місцевого самоврядування. Це абсолютно логічне рішення”, – заявив Фесенко.

Також політолог відзначив, що за часів п’ятого президента Петра Порошенка процес децентралізації стартував, але ще не набув обертів, а тому великої необхідності в відновленні роботи Ради регіонального розвитку не було.

“Й в останні два роки стало очевидним, що з місцевою владою треба інакше взаємодіяти. А як? Історія з карантином яскраво продемонструвала певну напругу, яка виникала в цьому процесі. Тому, владі треба збиратися й виробляти спільні рішення. Головний сенс — конструктивний діалог і напрацювання оптимального режиму співпраці між центральною та місцевою владою”, – відзначив експерт.

Також спеціаліст нагадав про ризики створення “містечкових анархій” та спростував думки щодо тенденцій до їх створення.

“Я не говорю про тенденцію до створення анархій, адже вони виникають стихійно. Це ж не є інституцією, анархія — це процес і поведінка, коли хтось і щось не виконує. Тож, я відзначу не про саме створення цих от анархій, а про їх прояви. Прояви були. Ще навесні були. І зараз теж є. Особливо, коли йдеться про спротив карантину. Небажання виконувати карантинні обмеження”, – підкреслив політолог.

Також експерт відзначив, що спротив карантинним обмеженням є й в інших країнах Європи, нагадавши про протести в Німеччині та Франції.

“Було б некоректно казати, що це лише наша проблема. Але в нас, в умовах процесу децентралізації, дійсно є ризик дисбалансу, коли може виникати неузгодженість у позиціях, повноваженнях центральної й місцевої влади. Тому, в такому випадку, це не спосіб боротьби з анархією, а нормальний демократичний спосіб пошуку балансу інтересів”, – сказав він.

Фесенко також зазначив, що діалог між місцевою та центральною владою має містити й розмови на тему внесення змін до Конституції з питань реформи децентралізації.

“Питань, які треба обговорювати з місцевою владою, їх багато: від питань, пов’язаних з епідемією COVID-19, підтриманням економічної активності на регіональному рівні й завершуючи обговоренням й дискусією навколо балансу повноважень у процесі реформи децентралізації”, – повідомив Фесенко.

Політолог нагадав, про минулу діяльність Ради регіонального розвитку, яка мала різну назву в різні часи та виконувала різні функції.

“Час від часу це були пропагандистські функції, з іншого боку — функція контролю над місцевою владою. Особливо — за часів Леоніда Кучми та Віктора Януковича. Коли, фактично, діяв режим президентської республіки, навіть — юридично. Тоді таким чином треба було збирати місцеву владу, давати настанови й демонструвати пріоритети. Зараз буде інакше. Головний сенс при президентстві Зеленського — створення системи конструктивного діалогу, співпраці. Відбулася реформа децентралізації”, – підсумував Фесенко.

Нагадаємо, що вчора, 7 грудня, Президент України Володимир Зеленський запросив до дискусії представників місцевої влади та нових політиків щодо продовження реформи децентралізації та покращення умов життя у громадах. Додавши, що одним з найбільш перспективних напрямків є реанімація Ради регіонального розвитку, яка дасть змогу суттєво покращити комунікацію між мерами, головами обласних адміністрацій, центральними органами влади.

Додамо, що Президент України Володимир Зеленський підписав необхідний для завершення реформи децентралізації законопроект, який узгодить діяльність місцевих рад у зв’язку з ліквідацією і створенням нових районів в Україні.

Зазначимо, що експерти вказували, що цей законопроект треба було ухвалити до того, як після місцевих виборів набудуть повноважень нові органи місцевого самоврядування. Для функціонування місцевої влади в новому адміністративно-територіальному устрої цей законопроект має створити умови, які гарантують стабільність правових та інших відносин, забезпечують безперервність реалізації завдань і повноважень як державної влади на місцях, так і місцевого самоврядування.

 

Зміни до КПК планують представити Зеленському до кінця року – зустріч в Офісі Президента

Законопроєкт про внесення змін і доповнень до КПК щодо удосконалення механізму спеціального досудового розслідування, порядку провадження окремих процесуальних дій має бути оперативно доопрацьований та поданий Президентові до кінця грудня.

Про це йшлося на зустрічі заступника керівника Офісу Президента Олега Татарова з членами робочої групи з питань реформування кримінальної юстиції у складі Комісії з питань правової реформи, повідомляє Укрінформ з посиланням на пресслужбу глави держави.

“За результатами засідання його учасники домовилися максимально оперативно доопрацювати проєкт закону про внесення змін і доповнень до Кримінального процесуального кодексу України з подальшим представленням його главі держави до кінця грудня 2020 року”, – йдеться у повідомленні.

Цей проєкт закону передбачає внесення змін і доповнень до КПК, якими пропонується вдосконалити механізм здійснення спеціального досудового розслідування, порядок провадження окремих процесуальних дій, гарантії дотримання прав, свобод і законних інтересів учасників кримінального провадження тощо.

На зустрічі також обговорювався зарубіжний досвід діяльності органів кримінальної юстиції та практику міжнародних інституцій, які мають бути враховані при доопрацюванні відповідного проєкту.

 

Янукович проситься на засідання суду у справі Майдану – УП

Експрезидент-втікач Віктор Янукович хоче брати участь в режимі відеозв’язку в засіданні суду про обрання йому запобіжного заходу у справі про розгін Майдану 18-20 лютого 2014 року.

Джерело: адвокат Януковича Віталій Сердюк в Facebook

Пряма мова: “9 грудня о 14:45 в Печерському районному суді Києва розглядатиметься клопотання ОГП про обрання четвертому президенту України запобіжного заходу у справі Майдану. Віктор Янукович вимагає особистої участі в процесі, залучення до нього потерпілих і допиту свідків”.

Деталі: За словами Сердюка, Янукович звернувся до Печерського райсуду з вимогою забезпечити його особисту участь у процесі, як вже було зроблено у цій справі Святошинським судом у 2016 році (відеодопит).

Захист Януковича пропонує заслухати обидві сторони: і тодішніх представників влади, і прихильників Майдану. За словами Сердюка, необхідно публічно допитати: Миколу Азарова, Віталія Захарченка, Олександра Якименка та інших, так і з боку Майдану: Арсенія Яценюка, Петра Порошенка, Андрія Парубія, Олександра Турчинова, Юрія Луценка та Давида Жванію.

Адвокат заявив, що передає суду і вимагатиме публічного вивчення 15 томів матеріалів, які нібито підтверджують причетність до розстрілів на Майдані “представників постмайданної влади”.

Що передувало: Попереднє рішення Печерського суду про заочний арешт Януковича в цій справі було скасовано Київським апеляційним судом.

Нагадаємо: Після втечі в 2014 році експрезидента Януковича з країни правоохоронці відкрили проти нього до 10 кримінальних проваджень.

Янукович фігурує у справах про незаконне заволодіння резиденціями “Межигір’я” та “Сухолуччя”, фальсифікацію результатів голосувань за “диктаторські закони”, злочини проти майданівців, численні тяжкі економічні злочини, хабар, замаскований під винагороду за авторські книжки.

Оболонський районний суд Києва визнав Януковича винним у державній зраді та засудив до 13 років ув’язнення.

 

ЦВК оголосила переможця виборів мера у Кривому Розі

Центральна виборча комісія офіційно повідомила результати повторного голосування на виборах міського голови Кривого Рогу і підтвердила перемогу кандидата від партії “Опозиційна платформа – За життя” Костянтина Павлова.

Як передає Укрінформ, результати повторного голосування з виборів Криворізького міського голови ЦВК оприлюднила на своїй сторінці у Фейсбуці.

“За даними ТВК, Павлов Костянтин обігнав опонента, отримавши 56,96 % голосів виборців (97 591 голос)”, – йдеться в повідомленні.

Як повідомляв Укрінформ, у неділю, 6 грудня, в місті Кривий Ріг відбулося повторне голосування на виборах міського голови.

До виборчого бюлетеня було включено Дмитра Шевчика (“Слуга народу”) та Костянтина Павлова (“Опозиційна платформа – За життя”), які 25 жовтня отримали 25,94% та 9,15% голосів відповідно. Чинний міський голова, кандидат Юрій Вілкул (Блок Вілкула “Українська перспектива”) за результатами голосування 25 жовтня отримав найбільшу підтримку виборців (44,96%), але він відмовився від участі в повторному голосуванні. Власне рішення кандидат пояснив станом здоров’я, одночасно закликавши підтримати висуванця “Опозиційної платформи – За життя” Костянтина Павлова.

Таким чином, виборці Кривого Рогу обирали між кандидатами, які отримали другий і третій результат за результатами голосування на місцевих виборах 25 жовтня 2020 р.

Криворізька міська ТВК призначила повторне голосування на виборах міського голови зі значним порушенням строків, встановлених Виборчим кодексом (12 листопада замість 6 листопада). Недотримання строків встановлення результатів було пов’язано у судовими оскарженнями можливих порушень виборчого законодавства з боку довірених осіб кандидата Дмитра Шевчика (“Слуга народу”). Більшість позовів представники кандидата програли у судах, включаючи апеляційні інстанції, але у одній зі справ суд зобов’язав міську ТВК розглянути скаргу довіреної особи кандидата. Після завершення судових процесів повторне голосування було призначено, і кандидати отримали можливість законно агітувати за себе.

 

Зеленський призначив нового голову Закарпатської ОДА

Президент України Володимир Зеленський призначив Анатолія Полоскова головою Закарпатської обласної державної адміністрації.

Як передає Укрінформ з посиланням на пресслужбу глави держави, відповідний указ № 555/2020 Президент підписав 7 грудня.

Зазначається, що, вручаючи службове посвідчення в Офісі Президента, Володимир Зеленський побажав новому очільнику Закарпатської облдержадміністрації результативної роботи на благо регіону.

Анатолій Полосков народився 1968 року. У 1997-му закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «правознавство». Працював на різних посадах у банківському секторі, займався підприємницькою діяльністю. З 2011 року був директором виноробної компанії.

 

Петров попри демарш хоче співпрацювати з угорцями в облраді

Голова Закарпатської облради Олексій Петров заявив, що не зважаючи на демарш угорців, надалі активно співпрацюватиме з партією закарпатських угорців в обласній раді.

Як передає Укрінформ, про це йдеться у відеозаяві Петрова, опублікованій на офіційній сторінці у Фейсбуці Закарпатської ОДА.

“В подальшому дуже активно співпрацюватимемо (з партією угорців Закарпаття КМКС — ред.). Вчорашній демарш — це політичне рішення, вони (КМКС) мають на нього право. Але я наголошую, що питання, яке стосується однієї конкретної особистості, фігури, не повинно впливати на комунікацію, на подальшу співпрацю (з угорцями – ред.) в інтересах розвитку Закарпаття”, – заявив Петров.

Він також наголосив, що основна його задача, як голови Закарпатської обласної ради, “спробувати розібратися і допомогти всім, і в тому числі угорській етнічній громаді, скористатися своїми свободами і правами”.

Минулого тижня в інтерв’ю Укрінформу Петров заявив, що розв’язувати питання в облраді без угорців – політичний моветон.

Як повідомляв Укрінформ, учора на першій сесії новообраної Закарпатської облради депутати з партії угорців Закарпаття КМКС зробили демарш та показово покинули сесійну залу облради й заявили, що не братимуть участі у голосуванні за голову ради — у відповідь на дії проти партії КМКС з боку української влади.

Минулого тижня у голови КМКС Василя Брензовича СБУ провела розшуки, правоохоронці готуються вручити йому підозри. На першій сесії облради Брензовича не було.

 

У Київраді сформували сім фракцій

У Київській міській раді IX скликання сформували сім депутатських фракцій.

Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.

Так, до фракції “Єдність” у Київраді увійшли 14 депутатів (голова фракції – Олександр Омельченко), до фракції “Європейська солідарність” – 31 депутат (уповноважений представник фракції – Володимир Прокопів), до фракції “Слуга народу” – 12 депутатів (Євгенія Кулеба), до фракції “Опозиційна платформа – За життя” увійшли 12 депутатів (Михайло Наконечний), до фракції “Голос” – 9 депутатів (Григорій Маленко), до фракції “Батьківщина” увійшли 12 депутатів (голова Денис Москаль), УДАР Віталія Кличка – увійшли 29 депутатів (співголови франції – Дмитро Білоцерковець, Валентин Мондриївський).

Як повідомлялося, п’ятивідсотковий бар’єр на виборах до Київської міської ради подолало сім партій.

25 жовтня в Україні відбулися місцеві вибори. Цьогоріч обирали представників до органів місцевого самоврядування: депутатів обласних, районних рад, а також депутатів місцевих рад та їх голів у 1 439 громадах.

 

Київрада погодила призначення чотирьох заступників Кличка

Київська міська рада погодила призначення Олексія Кулеби, Олени Говорової, Володимира Прокопіва та Костянтина Усова на посади заступників голови Київської міської державної адміністрації з питань здійснення самоврядних повноважень.

Відповідні рішення прийнято сьогодні на засіданні Київради, передає кореспондент Укрінформу.

За Прокопіва віддали голоси 96 депутатів, за Говорову – 71, за Кулебу – 68, за Усова – 101.

Як повідомлялося, Кулеба з листопада 2019 року очолює Департамент міського благоустрою КМДА. Говорова є депутатом Київради від партії “Слуга народу”, легкоатлетка, призер Олімпійських ігор. Прокопів з грудня 2015 року перебував на посаді заступника Київського міського голови — секретаря Київради. Усов був народним депутатом VIII скликання (мажоритарником).

 

Подоляк виступає за політику «єдиного голосу» для влади та фактчекінг для журналістів

Радник керівника Офісу Президента Михайло Подоляк вважає за необхідні політику “єдиного голосу” для представників влади та обов’язкову практику фактчекінгу для журналістів в Україні.

Таку думку він висловив у коментарі виданню “Comments.ua”.

“В усіх демократичних державах комунікація між владою і суспільством, всередині суспільства і між владою та окремими групами в суспільстві завжди дуже бурхлива. У наш час ще й надто особливо наповнюється емоціями. За таких умов завжди будуть непорозуміння, суперечності і гонитва за сенсаційністю. Єдине, що може зробити ситуацію дещо розумнішою, це політика “єдиного голосу” для представників влади та обов’язкова практика фактчекінгу для журналістів”, – сказав Подоляк.

Радник голови ОП вважає, що “якщо навчимося цьому, збережемо демократичний характер суспільства, але при цьому і зменшимо кількість фейків і самоїдства, якими славиться наше комунікаційне середовище”.

 

Не полюйте на Угорщину: відповідь посла про обшуки, емоції та “громадянську війну”

7 грудня 2020, Іштван Ійдярто, надзвичайний і повноважний посол Угорщини в Україні

“Європейська правда” детально висвітлювала останні резонансні події в угорсько-українських відносинах. Ми не завжди підтримували різкі рішення української сторони і часом прямо критикували тих, хто діяв, не зважаючи на наслідки (читайте статтю “Як дії СБУ на Закарпатті створили проблеми для України“).

Втім, на черговому витку Будапешт, на нашу думку, перейшов межу допустимого. Стаття Сергія Сидоренка “ЛГБТ-війна” Віктора Орбана, яка описувала цю ситуацію, очікувано не сподобалася багатьом представникам Угорщини.

Посол Угорщини в Україні Іштван Ійдярто скористався правом на відповідь – яку ми з готовністю публікуємо.

* * * * *

Перш за все, хотів би зазначити, що я є постійним читачем “Європейської правди” і з особливим зацікавленням спостерігаю за роботою Сергія Сидоренка, який пише, не ухиляючись навіть від чутливих тем, маючи широку базу знань, як у нас кажуть, – “автор з хорошим пером”. Однак у його останній статті, на мій погляд, використовуючи часто повторюваний термін автора, він також перетнув “червону лінію”.

Тому, виходячи на небезпечне для дипломата поле проти досвідченого медіапрофесіонала, вдаюся до дискусії з ним.

Розглянемо пункт за пунктом його твердження.

По-перше, дуже шкодую, якщо Будапешт, як він виразився, своїми останніми діями позбувся багатьох своїх українських друзів.

Однак, з огляду на публікації, реакції політиків, різні блоги в Україні за останні два тижні, все ще залишилися друзі, яким я дякую за підтримку. І особливо шкодую, якщо угорсько-український діалог при цьому постраждав. Було б великою проблемою, якби він припинився, тож з неприємними почуттями пам’ятаємо про цей період.

По-друге, як би не був у цьому впевнений автор, Угорщина не доводила світу, що зацікавлена у штучній дестабілізації Закарпаття.

Тому що вона не мала і не має таких цілей, таких дій. У кого вони могли бути, я не знаю.

Але це твердження ранить, а кров залишається на снігу…

По-третє, і я це вже багато разів говорив, Угорщина не втручалася у внутрішні справи України.

Так, українська політика це бачить інакше. Але пан Сидоренко цю притягнуту за вуха тезу подає у новому світлі. Це цікаво, але, на жаль, не відповідає дійсності. Нижче поясню, чому.

Але це не найбільша проблема, яку я бачу.

Ту так звану “червону лінію” автор перетнув не цими твердженнями, а тим, що, на мій превеликий жаль, він почав сповідувати те сприйняття, яке у певних колах у світі стало майже нормою: що з Віктором Орбаном та з Угорщиною ведеться “війна”, не діалог, не дискусія, і цю війну потрібно виграти за будь-яку ціну.

В цій “війні” зброя – це слова і твердження, потрібно їх лише вміло використовувати. І будь-яка зброя – тобто будь-які твердження – дозволені. Важливою є лише перемога.

Не буду перераховувати усі характеристики, які щодо угорської сторони наведені у статті. На жаль, вони нам знайомі з українських публікацій, блогів як мінімум останніх двох років. В них бракує поваги, хоча до цього усі чутливі.

Мабуть, не є новим навіть те, що ідеологічні дискусії, які відбуваються у світі і які, до речі, є дуже суттєвими, автор майстерно пов’язує з угорсько-українськими дискусіями: таким чином – знову – можна уникнути того, щоби йшлося про їхній справжній зміст. Відтак стає зрозумілим безнадійне становище Угорщини і її відчайдушні реакції.

Бо, за твердженням автора, Угорщину (і Віктора Орбана) ніхто не любить.

На Угорщину можна полювати, як на вовків.

На думку автора, як я її розумію, Угорщина винна в тому:

– що озброєні агенти СБУ провели обшуки на локаціях, які мають стосунок до керівника закарпатської угорської партії, звісно, оскільки вона “зацікавлена у штучній дестабілізації Закарпаття”. “They had it coming” – сказав би хтось англійською (ред.: варіант перекладу українською – “вони на це заслужили”).

Абсурдна думка.

Особливо у світлі того факту, що сама “Європейська правда” неодноразово критикувала процес, за допомогою якого влада роками намагалася криміналізувати відносини між угорською меншиною та Угорщиною, підтримку Угорщини мешканцям Закарпаття. Кульмінацією якого стала ця остання демонстрація сили.

– що Угорщина дозволила, ба більше – сприяла тому, щоб закарпатська угорська спільнота серйозно злякалась особи в формі, яка від імені існуючої організації погрожує помстою.

На думку автора, це фейк (хай він виявиться правим!). На щастя, правоохоронні органи України розпочали слідчі дії у цій справі, прокоментували це і високопосадовці (дуже дякуємо!).

Звичайно, угорці Закарпаття – гіперчутливі, однак було б добре, якби таких погроз не було на порталах новин, не було б сайту “Миротворець”, і якби погрози підриву бомб не зіпсували угорське свято 20 серпня цього року. І якби не було інших погроз.

– що втручається у внутрішні справи України, але не втручається у внутрішні справи Румунії під час виборів.

Оскільки здається, що автор до завершення редагування тексту не мав доступу до сайту Демократичної спілки угорців Румунії, де серед матеріалів кампанії присутня пресконференція Петера Сійярто і голови партії Гунора Келемена (якому, напевно, пам’ятаєте, також необґрунтовано заборонили в’їзд в Україну), а також повідомлення від Віктора Орбана, цитую відповідну частину: “…прошу усіх трансільванських угорців піти в цю неділю на вибори і підтримати угорську єдність і підтримати список кандидатів RMDSZ!”

Так, у Румунії це не проблема. В цьому багато спільної праці, спільного порозуміння і поваги – що зараз це є можливим.

Але – лише на мою думку – автор перетнув “червону лінію” не цим специфічним і трохи абсурдним переліком. Він це бачить так, і його читачі через нього також так бачать.

А так званою справою Саєра: з обговоренням – цитую автора – “брюссельської гомосексуальної оргії” (так просто!), фактів, які з явно політичних мотивів було роздмухано до скандалу, подібно до багатьох світових ЗМІ.

Нікого не бентежить те, що багато пунктів цієї справи досі не з’ясовані.

“Нарешті вполюємо людину Орбана” – цій спокусі важко встояти.

Але пов’язати цю історію з останніми подіями в угорсько-українських відносинах – це вже виходить за межі бурхливих дискусій щодо ідеологічних, політичних прав та прав меншин. Це питання доброго смаку та етики.

Я рішуче відкидаю цю спекуляцію – і як цивілізована людина, і як дипломат.

І востаннє, Угорщина має кілька цілей в Україні: розвивати добросусідські, політичні, транскордонні та економічні відносини, а також відносини між людьми, і так, гарантування Україною прав угорців, які проживають на Закарпатті, згідно з раніше прийнятим українським законодавством, двосторонніми та міжнародними договорами.

Це те, чого ми хочемо.

Емоції бувають з обох боків, і не малі. Я розумію емоції пана Сидоренка, і, сподіваюся, він розуміє емоції іншої сторони, навіть якщо вони іноді переповнюються. Часто небезпідставно.

Я дуже сподіваюся, що ніхто не прагне створити ситуацію громадянської війни на Закарпатті.

Але я також сподіваюся, що і “полювання на Угорщину” колись закінчиться. В тому числі і тут, в Україні.

 

Історик Ярослав Грицак: Революція Зеленського ─ це третій Майдан, який хакнули

УП

“Якщо прибрати з історії всю брехню, це не означає, що залишиться лише правда. В результаті може взагалі нічого не залишитися”, ─ жартував з історії та істориків польський письменник Станіслав Єжи Лец.

І мав всі підстави для іронії. Переписування історії з оглядкою на кон’юнктуру стало настільки звичним, що часом складно зрозуміти, де закінчується наука і починається пропаганда.

У 2013 році відома британська історикиня Маргарет Макміллан написала книгу “Війна, яка покінчила із миром”. У ній Макміллан аналізує не події, а ідеї, почуття, рішення, які призвели Європу до катастрофи ─ Першої світової війни.

Вихід книги спричинив бурхливу дискусію в Британії ─ занадто очевидними були паралелі із життя Старого Світу початку XX століття зі світом сучасним. Ті ж проблеми, такі ж амбіційні лідери, які не можуть передбачити розвиток подій хоча б на крок вперед, і люди, які вимагають від лідерів рішучих дій.

Через свою книгу авторка нібито намагається попередити: уникайте тих самих помилок, ось до чого вони призводять. Макміллан ─ яскравий приклад так званого відповідального історика.

В Україні таким істориком є професор Українського католицького університету Ярослав Грицак.

Він вміє перетворювати науку про минуле як цвинтар історичного фактажу на розповідь про складнощі особистого вибору. Він повертає в історію людину разом з усіма її суперечностями. Він не боїться говорити непопулярні речі і не хитається разом з “генеральною лінією партії”.

Ярослав Грицак розповів “Українській правді”, чому електоральна революція Зеленського нагадує йому захоплення літака хакерами, який зв’язок між корупцією сьогодні і тотальним насильством радянських часів, чому історію не можна вписати в жорна “зради” і “перемоги”, що заважає нам злетіти, якого героя сьогодні потребують українці і чому історик не може оселитися у вежі зі слонової кістки.

Ярослав Грицак: “Революція завжди робиться меншістю. І ніколи не приводить до національної єдності. Розколи неминучі, як неминуча боротьба старої й нової еліт та їхніх прихильників”

“Революція є вірусом трансформації, який можна порівняти з ковідом”

─ Сплеск громадської активності ─ вуличні протести ─ перемога ─ гальмування ─ суспільна апатія ─ реванш ─ новий сплеск громадської активності… Чи є для нас вихід з цього колеса сансари? Чи існує для України шлях еволюційного розвитку?

─ Всі великі трансформації мали революційний характер. Україна перебуває в стані перманентної революції.

Можна сперечатися, коли вона почалася ─ в 1985-му, 1991-му, 2004-му або в 2013-му, але це є процес.

Революції швидко починаються, але не швидко закінчуються.

Англійська революція XVII століття тривала майже 50 років. Історія Польщі ХІХ століття ─ це смуга повстань і революцій. Російська революція тривала трохи більше 20 років, від більшовицького перевороту аж до сталінської революції зверху 1929-1930-х. Про німецьку революцію жартують, що їй вистачило “всього” 100 років, від 1848-го до падіння Гітлера, щоб нормалізувати Німеччину. А Французьку революцію 1789-го оголосили завершеною аж у 1989 році після падіння комунізму.

Щоб Україна трансформувалася в щось успішне, щось стале, вона мусить пройти через таку трансформацію. На мою думку, ми десь в середині цього процесу.

Що є добре в українському процесі ─ нам поки ще вдається це зробити без громадянської війни та авторитаризму. Це надважливо, тому що революції в історії часто вагітні масовим насильством.

─ Здається, що для України вуличні протести ─ головний інструмент впливу на владу. Бо коригувати владу через вибори нам не цікаво й нудно. Чи є перманентний революційний процес корисним для молодої держави?

─ Це не є питання ─ корисний він або не корисний.

Революція є вірусом трансформації, який можна порівняти з ковідом. Ми добровільно не вступали в пандемію. І швидше за все, не в наших силах вплинути, коли ми з неї вийдемо. Головне ─ вийти з цього живими і здоровими, принаймні більш-менш здоровими.

─ Існує думка, що новий Майдан може зруйнувати Україну як державу. Ви вважаєте, що це марні побоювання?

─ Ні, я теж поділяю ці побоювання. Але страх може бути позитивним фактором. Коли ми усвідомлюємо можливість небезпечного сценарію, це підвищує наші шанси його уникнути.

Революції ─ це завжди час великої політичної турбулентності. Але зараз ми переживаємо інший тип революції з іншим сценарієм. Революції не є більше “великими”. Це, умовно кажучи, революції не з великої літери “Р”, а з малої.

Символом нових революцій є не гільйотина, а круглі столи ─ коли появляється можливість старій і новій еліті між собою домовлятися і гарантувати більш-менш мирний перехід у новий стан.

В тому сенсі прототипом нової революції є не Французька 1789 року або Російська 1917 року, а Оксамитні революції 1989-го (революції в країнах Центрально-Східної Європи ─ УП). Чи стануть вони кривавими ─ це вибір не революціонерів, а владних еліт.

“Щоб змінити Україну, громадянське суспільство мало би висадити свій політичний десант у владу. Це йому не вдається” – Ярослав Грицак

І ще один важливий момент. Сьогодні революції стаються набагато частіше, ніж ми звикли думати. Я люблю цитувати американського політолога Чарльза Тіллі. Він сказав, що тепер революції трапляються не з регулярністю сонячних затемнень, раз на декілька десятків років, а з регулярністю пробок на дорозі, по декілька на рік.

Після 1989 року передбачали кінець історії, а разом з нею і кінець революцій. Насправді, від початку 2000-х революції відбуваються в два рази частіше, аніж у ХХ столітті.

Арабська весна, Гонконг, Південна Корея, Туреччина, Чилі, Грузія, Вірменія, Білорусь ─ ось лише короткий список. У своїх підставових рисах вони схожі між собою.

Масові протести 2019 року у Чилі почалися з молоді. Там теж були “коктейлі Молотова”, революціонери назвали головну площу у Сантьяго “Площею гідності”, навіть була фейсбучна група “Росіяни у Чилі”, учасники якої вимагали від влади рішучих силових дій, щоб покласти край цьому “революційному безладу”. Тобто майже все, як під час Євромайдану.

Але Євромайдан має особливості. Більшість революцій нового типу зазнали чи зазнають поразки. Так було в Туреччині, на Болотній в Москві, зараз так є у Мінську. Український Майдан є одна з небагатьох революцій, які поки що закінчилися перемогою. Звичайно, це була тактична перемога, оскільки вона перекреслила негативні сценарії тодішньої влади.

─ А щодо стратегічної мети ─ як ви оцінюєте успішність Євромайдана?

─ Тут великий знак питання.

Питання, як ми з цього революційного процесу вийдемо, і куди він нас приведе.

Успіх або поразка революції визначається тим, чи є у еліти, що прийшла до влади, воля радикально поміняти країну.

Ми вже маємо дві або три революції ─ можемо сперечатися, скільки їх було. Але ми не маємо радикальних змін. Під радикальними маю на увазі не кроваві події, а зміни, які можуть вивести країну на принципово іншу траєкторію розвитку ─ як це сталося, приміром, у Польщі часів Бальцеровича.

Ми не мали радикальних змін ані в 1991-му, ані в 2004-му, ані в 2014 році. І продовжуємо платити за це.

Ціна, яку ми платимо ─ це поява і зміцнення олігархічного ладу. Чим довше ми відкладаємо реформи, тим більше вступаємо в закляте коло олігархії. Ми можемо про Польщу багато поганих речей казати, але в Польщі немає олігархічного ладу. Не можна знайти польського олігарха. Тому що там були радикальні реформи.

Нам це не вдається. Надіюся, що поки що. Тому що це ще не кінець.

─ Про який вихід з революційного процесу мріє історик Грицак?

─ Я мрію про славетну українську революцію. Таку, яка була в Англії в 1688 році. Вона не лише скинула з престолу короля Якова II і замінила його на Вільгельма III Оранського. Її наслідком став певний політичний компроміс, який стабілізував країну і створив умови для її стрімкого розвитку. Я мрію, щоб таке сталося в Україні.

Але тут треба щонайменше двох речей. З одного боку, має бути політична воля змінити країну, а з іншого ─ політична воля змінити країну мирно. За винятком історії з Януковичем, який вдався до насильства, нам вдається мирна частина. Але зовсім не вдається перша.

Шанси на успіх є. Під успіхом я розумію, умовно кажучи, входження України в лігу країн, які називають “стара Європа та її діти”. Переживши великі політичні потрясіння, вони демонструють сталий розвиток. Після Другої світової війни на цей шлях стали країни Азії ─ “азійські тигри”, останні тридцять років після падіння комунізму ─ країни Центральної Європи.

“Головне питання зараз для мене: коли це покоління зможе подати свій власний голос? Коли буде мати власний політичний проєкт?” – Грицак

─ Майдан зміг об’єднати активну частину українського суспільства. Але ми маємо визнати, що після Майдану суспільство поляризувалося. І з часом ця поляризація збільшується. Що може об’єднати українців?

─ Революція завжди робиться меншістю. І ніколи не приводить до національної єдності. Розколи неминучі, як неминуча боротьба старої й нової еліт та їхніх прихильників.

Окрім того, дуже часто революції супроводжуються війнами ─ не лише громадянськими, але й зовнішніми контрреволюціями. Зараз роль такого світового жандарма-контрреволюціонера виконує Росія Путіна. Україна відчуває це на власній шкурі. За таких обставин на об’єднання важко сподіватися.

На що, однак, можна сподіватися, це на примирення, як це сталося під час Славетної Англійської революції. Але це вимагає багато часу і зусиль.

“Великі політичні трансформації займають 50 років. Україна зараз на 30-му році”

─ Як ви уявляєте собі третій Майдан? І чи можемо ми вважати революцією те, що відбулося на президентських виборах 2019 року?

─ Абсолютно. Колись ще за Порошенка я писав, що Україні потрібен третій Майдан, але третій Майдан біля виборчої урни. І я вважаю, що в 2019 році сталася електоральна революція.

Тільки я її називаю революцією, яку хакнули.

Умовно кажучи, масмедійні олігархічні групи використали суспільні запити на зміни, і за допомогою власних медіа створили симулякр змін. Вдалий симулякр.

Колись я запропонував образ, який, на мою думку, передавав суть України за часів президентства Януковича: тоді Україна виглядала як літак, який захопили терористи.

Якщо триматися цієї самої метафори, то для мене електоральна революція Зеленського ─ це немов хакери захопили бортову систему літака. І за допомогою цієї бортової системи перехопили керування.

─ Чи не є вироком для української національної і політичної еліти те, що на революційні запити суспільства була відповідь у вигляді симулякру?

─ Це не вирок ─ навпаки це каже про вправність цієї еліти. Ми думаємо, що еліта нам щось винна і має робити те, що ми хочемо. А насправді еліта має одну мету ─ дорватися до влади і правити з вигодою для себе. І протягом останніх 30 років вона це успішно робить. Це є погана новина.

Доброю новиною є те, що в країні неможливе довге існування при владі однієї еліти. У нас запущені механізми постійної зміни еліт.

Ми не знаємо, що станеться з Зеленським до наступних виборів. Але ми майже напевно знаємо, що буде з його партією. Вона не існуватиме. Так само, як зараз не існують інші партії влади ─ Партія регіонів, “Наша Україна”, “За єдину Україну”, Комуністична партія.

У нас висока політична турбулентність. Це є ознакою того, що у нас продовжуються революційні процеси.

У нас є матеріал на добру еліту. Цим матеріалом, скажу трошки пафосно, є молоде покоління, яке народилося в Україні після 1991 року.

Воно вміє бунтувати, вміє створювати громадянське суспільство та солідарні горизонтальні зв’язки. Але поки що не вміє зорганізуватися вертикально ─ породити політичний проєкт.

Яке б красиве не було громадянське суспільство, воно само по собі не може змінити країну. Тому що все одно важелі змін не в суспільстві. Всі важелі змін у влади.

Я даю цьому поколінню умовно 30-річних те, що називається benefit of the doubt ─ я сумніваюся на їхню користь. Мій позитивний сумнів вкорінений в історії.

Для реалізації своєї адженди революції потребують часу. Про революційну “Весну народів” 1848 року говорили як про поворотний пункт, на якому історія забула повернути. А за 70 років вимоги революціонерів стали щоденною банальністю.

Те саме з молодіжними революціями 1968 року. Вони всюди зазнали поразки, а зараз ми живемо у світі, який значною мірою створили тогочасні революціонери ─ вони прийшли до влади двадцять років пізніше.

Дуже умовно говорять, що великі політичні трансформації займають 50 років. Україна зараз на 30-му році. За наступні 10-20 років нове українське покоління в силу чисто біологічних законів візьме в свої руки всю владу.

Головне питання зараз для мене: коли це покоління зможе подати свій власний голос? Коли буде мати власний політичний проєкт?

Поки що їхнім політичним проєктом, можна сказати, став Зеленський. Так, цього разу симулякр, але наступного разу може бути інакше.

Ярослав Грицак: “Ключова проблема України зараз ─ це брак реформаторського політичного проєкту. Тому що серед політичних сил, які зараз борються за владу, я не бачу жодної, хто насправді готовий міняти країну”

─ Ви не вбачаєте небезпеку для майбутнього через розчарування, що є в українському суспільстві сьогодні? Чи не зруйнує це розчарування віру у саму можливість змін?

─ Я трохи старший за вас ─ отже, повірте мені, що в мене цих розчарувань було більше.

В мене були моменти паніки і розпачу, коли здавалося, що все скінчено. Нагадаю, що у 1994 році, коли Кучма переміг на президентських виборах польська Gazeta Wyborcza вийшла з заголовком “Прощавай, Україно” ─ був страх, що Україна повернеться назад до Росії на колінах.

Пам’ятаю, як ми змагалися між собою в песимізмі перед Помаранчевою революцією і в 2010 році після перемоги на виборах Януковича. Тих з нас, хто мав навіть проблиски позитиву, вважали безнадійними оптимістами.

Песимізм та депресія є і будуть. Проблема не в тому, що ми час до часу попадаємо у депресію ─ проблема у тому, чи ми можемо кожного разу з них виходити.

Це як з вірусом та імунітетом: чи ми маємо у собі відпірність, а якщо не маємо, як нам її будувати.

─ В чому ви бачите сьогодні головні ризики для України? Це в першу чергу внутрішні загрози або зовнішні?

─ Вирішальним є таки геополітичний контекст. Кожну країну можна порівняти з кораблем, що пливе по світовому океану. Якщо країна сильна, то вона сама прокладає собі курс. Якщо вона слабка, то вона не пливе, а дрейфує залежно від того, звідки дують сильні вітри і куди її несуть хвилі.

Україна слабка. Тому для неї важливий геополітичний контекст. Чи зміниться вітер у світі? Що станеться в Білорусі, що станеться за 4-5 років у Польщі, як зміниться Америка з приходом Байдена до влади, що станеться з Росією?

Те, що зараз бачу, не дає підстав ані для абсолютного песимізму, ані для абсолютного оптимізму. Головний сценарій для України сьогодні ─ залишатися на плаву і нарощувати силу, поки не відкриється нове вікно можливостей.

Повторюся, ключова проблема України зараз ─ це брак реформаторського політичного проєкту. Тому що серед політичних сил, які зараз борються за владу, я не бачу жодної, хто насправді готовий міняти країну.

─ Після рішень Конституційного суду існує відчуття відкату, контрреволюції, що навіть не піднімає голову, а піднялася в повний зріст. Чи вважаєте ви, що зараз маятник історії в Україні хитнувся в протилежний бік, якщо говорити про ті позиції, які відстоював Майдан 7 років тому?

─ Це не рух назад чи вперед ─ це радше рух вбік, такі собі революційні зигзаги. Революція і контрреволюція чергуються між собою.

Кожна революційна еліта, яка приходить до влади, обіцяє зміни, але максимум її вистачає на пару місяців. Рекорд поставив Порошенко: за нього радикальні реформи тривали майже два роки. А потім почалася контрреволюція ─ наступ влади на громадянські інституції. Я називав це солодкою контрреволюцією. Ми зараз не згадуємо, скільки громадських активістів було вбито чи поранено в 2017-2018 роках. Не згадуємо тому, що це відбувалося за часів президента, який був проукраїнським.

Зараз невідомо який президент. Зрозуміло, він не є проросійським. З ним інша проблема ─ некомпетентність. Він не на тому місці опинився. І головна загроза саме в цьому.

Турборежим Зеленського потривав менше року. Зараз “антимайданівці” піднімають голови. Ми знову бачимо їх в публічній сфері через медіа.

Чи це вже контрреволюція? Думаю, що ні.

Особисто для себе я сформулював такий критерій. Говорити про контрреволюцію всерйоз можна буде, коли в Україну повернеться Табачник. Поки що його нема. Він відчуває, що зараз не той момент, коли можна повертатися.

Грицак: “У нас є матеріал на добру еліту. Цим матеріалом, скажу трошки пафосно, є молоде покоління, яке народилося в Україні після 1991 року”

─ У нас сьогодні немає політичних ідеологічних проектів, партій, які б відповідали не лише на питання “куди”, а й на питання “навіщо”. Такий проєкт може живитися новою елітою.

В Британії або в США осередки цієї нової еліти ─ навчальні заклади. В Ізраїлі була військова еліта, в Японії еліта виросла з когорти чиновників. Де нам шукати нову еліту, яка може стати ідеологічним і кадровим донором політичних партій, і прийти до влади?

─ Сучасні революційні проєкти не обов’язково мають бути ідеологічними. Зараз революції відбуваються без ідеології. Про це добре сказав Франсуа Фюре, дослідник Французької революції 1789 року. Двісті років по цій революції, коли Центральну Європу охопила хвиля Оксамитних революцій, він прокоментував їх зі сарказмом: “Що це за революція? Стільки шуму ─ і жодної великої ідеї!”.

Сучасні горизонтальні революції можуть відбуватися без ідей і без лідерів. Місце ідей зайняли цінності, місце лідерів ─ горизонтально структуроване протестне суспільство

Брак лідерів не означає брак еліти. Еліта має бути ─ як, повторюю, десант, який має доступ до важелів влади і готовий міняти країни. Мають бути інституції, які формують цю еліту. В ідеалі ─ університети. Але реально маємо ситуацію, віддалену від ідеалу на відстань світлових років.

Я не можу назвати точних цифр, але надіюся, що не помилюся: Києво-Могилянська академія, яка в українських рейтингах займає перше місце щодо якості правничої еліти, випускає щороку декілька десятків правників, а одеська Академія юридичних наук Ківалова ─ декілька тисяч. Які шанси є зробити якісні незалежні суди в Україні при такій пропорції?!

Потрібно створювати недержавні “вірусні” інституції, які б запускали новий тип освіти. Я не бачу, щоб держава цим активно займалася.

Навпаки: держава у нас, як античний цар Мідас, якого за жадібність боги покарали тим, що все, до чого торкався, перетворювалося на золото, і він помер від голодної смерті. Так само наша держава: чого б вона не торкалася, зразу стає непридатним для вжитку.

“Ми ─ це пішак, який намагається перетворитися на фігуру іншої вартості”

─ В одному з інтерв’ю Збігнєв Бжезінський порівнював Україну зі слоном на шаховій дошці, який рухається лише у бік ─ назад і вперед. З якою фігурою на геополітичній шаховій дошці ви б порівняли Україну?

─ Ми ─ це пішак, який намагається дійти до останньої горизонталі і перетворитися на фігуру іншої вартості. Тобто потенціал є, але чи зможемо ми ним скористатися, нікому не відомо. В цьому наша найбільша і драма, і трагедія.

Історія має багато прикладів, коли ті, хто майже дійшов до останньої клітинки, вертаються назад. Бо “майже” не рахується. Ти або доходиш до тієї клітинки, або тебе збивають.

Наш діагноз ─ саме проблема останнього кілометра. Ми пробігли майже всю марафонську дистанцію, але не можемо пробігти цей останній кілометр. І не факт, що ми його пробіжимо. На цьому кілометрі можемо і лишитися.

Ми живемо на великому геополітичному розломі, а тому кожен світовий конфлікт для нас може мати особливо тяжкі наслідки.

Цілком можливо, що у наступні десятиліття, коли внаслідок глобальної екологічної катастрофи вода і чорнозем стануть стратегічними ресурсами, ми знову опинимося там, де були під час Першої і Другої світової війни: в серці темряви, якщо вживати метафору Джозефа Конрада.

Ця небезпека дуже реальна. Єдиний спосіб її зменшити ─ бути не об’єктом, а суб’єктом історії. А підвищення суб’єктності вимагає радикальних реформ.

“Україна зараз є однією з таких Палестин сучасного світу, однією із територій, де зараз вирішується майбутнє світу” – Ярослав Грицак

─ Те, що ми сприймаємо себе об’єктом, те, що в нас, можливо, недостатньо амбіцій ─ це частина психологічного портрету нації? Як позбутися комплекса жертви?

─ Всі народи, які тут жили, були жертвами. І євреї, і українці, і кримські татари, і навіть росіяни.

У першій половині ХХ століття Україна, як і вся Східна Європа, стали територіями з екстремальним рівнем насильства. Не було жодної етнічної, релігійної, соціальної групи, яка би не стала жертвою. Як, до слова, не було жодної групи, представники якої не брали б участі у насильстві.

Ми цього не розуміємо, тому що звикли або до героїзації насильства, або навпаки до суцільного плачу. Але в обох випадках не усвідомлюємо, як це минуле екстремальне насильство кидає тінь на сьогодення.

Колись про це добре висловився російський історик-мистецтвознавець Ніколай Нікулін. Він писав, що за часів війни і сталінських репресій відбувався дарвінівський відбір навпаки. Хто гинув в першу чергу? Розумний, чесний, активний. Хто виживав? Хитрий, підступний пристосуванець.

І це діяло аж до самого розпаду Союзу. А сьогодні ми маємо постгеноцидне відлуння тих часів.

До речі, один із ефектів цього ─ корупція. Суспільства, які пережили екстремальне насильство, мають особливу схильність до корупції. Чому? Тому що корупція для них це спосіб виживання.

Насильство утворює суспільство, яке є за визначенням апатичним. Тому що пасивність ─ найнадійніший спосіб виживання.

Найважливіше, що сталося в Україні за часів незалежності ─ у нас з’явилося покоління, яке не має цих ознак. Яке не пам’ятає це ані на генетичному рівні, ані особисто.

Це ключовий капітал України. Історія кидає нам довгу тінь і ми нарешті дістали шанс вийти з цієї тіні. Наш революційний процес ─ це значною мірою спроба виходу з цієї тіні.

“Ми мусимо подолати історію, змінити її траєкторію”

─ Десь три роки тому “Дзеркало тижня” проводило соціологічне дослідження на тему чому українці виїжджають, і що їх залишає в Україні. Мене вразили результати: більше 57% людей відповіли, що Україна ─ це країна їхніх батьків, їхня земля і вони мають розбиратися зі своїм минулим. І лише 28% сказали, що Україна ─ це країна їхніх дітей і вони мають дбати про майбутнє. Це, мабуть, також про постгеноцидну Україну. Іноді здається, що минуле настільки нас заземлює, що у нас немає крил злетіти. Що робити?

─ Власне, ви мене підвели до дуже доброї метафори. Історія є нашою гравітаційною силою, вона не дозволяє нам літати, відірватися від землі.

Єдиний спосіб відірватися ─ побудувати літак. Таким літаком є нації. Імперії не літають. Вони не витримують стресу модернізації і рано чи пізно розпадаються.

Перше питання: чи той літак готовий, а друге ─ чи є еліта, яка готова підготувати пілота, що застрибне в кабіну і візьме на себе відповідальність за політ.

Мій, як би сказати, діагноз ─ літак є. Може, не такий досконалий, як ми хочемо, може, не так добре розмальований, може, не такий швидкий, як у інших. Але він є. Інакше країна би не встояла ці останні 30 років. Скільки раз вже говорили, що вона розпадеться, от-от. Не розпадається.

Модернізація має два крила. Одне крило є політичне, друге ─ економічне. Більшість авторитарних країн пробують модернізуватися економічно, але не рухають політичної системи. Так робила Російська імперія перед Першою світовою війною. Ціною стала одна з найбільш кривавих революцій у світовій історії.

Україна намагається робити політичні реформи. Поки що їй не дуже вдається, але пробує. Економіка запускається політичними важелями, які мають забезпечити легкість провадження бізнесу та недоторканність власності. Тому ключова для мене реформа ─ реформа суду. Без цієї реформи ми не можемо мати нормальної економічної активності.

Якщо політика й економіка це такі дві шестерні, які між собою зв’язані і крутяться, то щоб вони не зірвалися і не поламали зубці, має бути змазка. І цією змазкою стає гуманітарна політика. Зокрема, політика подолання історії. Для мене гуманітарна політика ─ це про те, як помирити українців з українцями. В першу чергу, щодо власної історії.

Грицак: “Ми декомунізували Україну, але поки що не маємо сміливості говорити про злочини з іншого боку, зокрема про наші, умовно кажучи, українські.”

─ Щодо подолання історії і примирення українців з українцями. Після смерті диктатора Франко в Іспанії були спроби прийняти Pacto del olvido ─ пакт про забуття між правими та лівими, прибічниками диктатора і його жертвами. Зокрема, це стосувалося й історичної пам’яті.

Величезна кількість проспектів і бульварів, названих на честь Франка і його соратників після перемоги фашизму в 1939 році, були перейменовані. Але замість того щоб називати вулиці іменами республіканських героїв, іспанський уряд пропонував дати їм імена королівських осіб минулих часів. На вашу думку, чи корисний для України такий досвід?

─ Є різні моделі примирення, одна з них є іспанська, і вона насправді була успішною, поки Іспанія переживала трансформацію.

Але, на жаль, в Україні вона неможлива з двох речей. По-перше, в Іспанії був монарх, яких міг грати роль гаранта та арбітра. В Україні немає такої фігури.

По-друге, для Іспанії це було внутрішнє питання. Ані Франція, ані Португалія не втручалися і не казали іспанцям, що іспанська історія є частиною французької чи португальської історії. В нашому випадку є російський фактор. Скільки би ми не мирилися, Росія буде вкидати приводи для того, щоби ми продовжували сваритися.

Є й інші моделі подолання історії. Наприклад, німецька. Коли засуджуються злочини усіх сторін, чи то комунізм, чи то фашизм ─ немає значення.

В нас нібито це сталося, але наполовину. Ми декомунізували Україну, але поки що не маємо сміливості говорити про злочини з іншого боку, зокрема про наші, умовно кажучи, українські.

Особливо важко говорити правду про самого себе в умовах війни, бо часом правда сприймається як зрада всіх позицій.

Ми боїмося говорити про єврейські погроми 1919 року. Або про Волинську різню. Зрештою, це не українська хвороба. Німецька модель не спрацювала в жодній посткомуністичній країні. Тому що у кожній країні є одна або інша група, якій невигідна правда, і ці групи мають велику електоральну підтримку.

Як на мене, Україні властиві слабкості молодої держави. Умовно кажучи, ми як ті дорослі підлітки, яким в дитинстві не давали бавитися іграшками, і тепер ми хочемо все “наздогнати”. Ми досі не набавилися цими іграшками, тому не можемо відповідально ставитися до історії.

─ Пане Ярославе, як історику живеться в дискурсі зрада-перемога? І як, на вашу думку, з цього дискурсу можна вийти?

─ Британський історик Тімоті Гартон Еш колись порадив: “Якщо не бачиш виходу – пробуй розширити контекст”. На мою думку, один з виходів полягає у включенню української історії в глобальний контекст.

Коли я це говорю, не маю на увазі, що Україна була у центрі глобальної історії. Просто будь-яке явище чи будь-яку історію можна подати у глобальному контексті.

Коли ми подаємо глобальний контекст, то починаємо розуміти, що деякі проблеми чи слабкості, які ми вважаємо виключно своїми власними, “національними”, насправді є проблемами структурними. Це не знімає відповідальності за вчинки з нас або з наших предків ─ це просто дозволяє краще зрозуміти вибір, який стоїть перед нами чи стояв перед ними.

“Історик, який зводить лише до одної відповіді, є не істориком, а пропагандистом, який відстоює інтереси однієї сторони” – Ярослав Грицак

Зокрема, це дозволяє показати, що думання в категорії дихотомії – або, або – не є ані правильним, ані продуктивним.

Як оцінити поведінку населення України під час німецької окупації ─ це була зрада чи перемога? Глобальний контекст показує, що, по-перше, часто грань між колаборацією та спротивом була тонка. По-друге, її товщина визначалася не окупованим населенням, а окупаційною владою. А по-третє, на Сході Європи взагалі, а в Україні зокрема, вона була особливо тонка з огляду на жорстокість німців: Україна по суті була концтабором під відкритим небом.

Тому вибір, який стояв перед українцями, був не “колаборація чи спротив”, а як вижити. Заради виживання люди могли і колабораціонувати, і чинити спротив, а більшість взагалі уникали робити цей вибір.

Історик, який зводить лише до одної відповіді, є не істориком, а пропагандистом, який відстоює інтереси однієї сторони. І, навпаки, історик, який пробує показати складність ситуації та тих моральних і політичних виборів, які стояли перед нашими предками, дозволяє знайти своє місце в історії різним сторонам.

Це, зрозуміло, мій дуже суб’єктивний, дуже особистий підхід. Я хочу написати таку історію, яка об’єднає українців. Ні, не об’єднає, ми не можемо об’єднатися, це ілюзія. Я хочу написати історію, яка б могла примирити українців між собою.

─ Чи існують речі, де ця дихотомія природна, і розширення контексту не змінює суті? Припустимо, якщо йдеться про те, чий Крим.

─ Абсолютно. В історії є місце на ситуації простого морального вибору, на такі саме прості істини, як і в житті: голодного треба нагодувати, бездомного треба притулити на ніч, на слабшого не можна піднімати рук, дітей не можна кидати. Відповідно до цього, який може бути сумнів, чий Крим?

Але, погодьтеся, бувають різні ситуації. Одна справа відповідати на питання “чий Крим?” в умовах безпеки і комфорту, а інша ─ коли ви в камері, в підвалі “ДНР”, і до вашої голови приставили пістолета. А ще гірше, коли у ситуації власної безпеки і комфорту ти засуджуєш того, хто вийшов з підвалу “ДНР” або ж протестує проти Лукашенка.

Колись дуже важливу річ сказав Альбер Камю: у кожному складному виборі ти маєш стояти на боці жертви і не маєш виправдовувати катів. І не має значення, якої національності є кат або його жертва. Камю був письменником, але його етос перейняли історики, яким я найбільше довіряю ─ як от Тоні Джадт чи Тімоті Снайдер.

“Ми, як та гусінь, яка бачить лише те, що їсть”

─ В есе “Звідки нам брати сили?” ви розповідали про філософію цинічного оптимізму і про головний принцип цієї філософії: кінець світу неминучий, але ми маємо робити все, щоб він стався не за нашого життя. Як відтермінувати кінець світу?

─ Це питання на мільйон доларів.

У своїх лекціях я пробую відповісти на нього на прикладі двох осіб, які, я вважаю, врятували світ. Осіб зовсім не першого чи другого ряду, про них взагалі зараз мало хто знає.

Перша ─ Барбара Такман, американська жінка-історик. Вона навіть не була професійним істориком, вона просто писала книжки. Одна з них називалася “Зброя для серпня”. Це була книга про те, що Перша світова війна почалася з помилкових, безоглядних рішень кількох десятків людей ─ монархів, дипломатів, які вважали, що війна буде переможною і короткою, і до Різдва року всі вернуться додому. Ви пам’ятаєте, що було далі.

Книжка Такман з’явилася напередодні Карибської кризи. І її прочитав тодішній президент США Джон Кеннеді. Він закупив декілька десятків примірників, щоб розіслати всім членам генерального штабу, командирам підводних човнів з ядерною зброєю. Щоб вони розуміли, як з малих рішень виникають страшні проблеми.

Кажуть, що це була одна із історичних книжок, яка мала найбільший вплив на світову історію, тому що вона якимось чином посприяла збиттю градуса під час Карибської кризи

Ще один приклад того, як кожний на своєму місці може відтермінувати кінець світу. В ніч з 25 на 26 вересня 1983 року радянський офіцер Станіслав Петров під час чергування побачив на моніторах, що з боку Америки наближаються невідомі об’єкти, які могли бути сприйняті як ядерні ракети.

Він мав прийняти рішення за якусь хвилину, і це рішення могло стати початком останньої війни в історії людства. Він цього не зробив. На щастя, виявилося, що це був просто ключ журавлів.

Історії Такман або Петрова я згадую тому, що ми ніколи не знаємо, де насправді приймаються ключові рішення, які впливають на долю світу.

Моя теза: сучасний світ настільки багатополярний і фрагментований, що, цілком можливо, це відбувається саме там, де ми з вами зараз розмовляємо.

“Умовно кажучи, історик, який пережив два майдани, краще розуміє революцію 1917 року, ніж історик, який тих майданів не пережив” – Грицак

─ Можливо, ці ключові рішення приймаються у нас в голові.

─ Хочеться думати, що так. Принаймні ми маємо відповідально ставитися до того, що робиться у нас у голові.

Колись владика Борис Гудзяк навів історичну паралель. Він сказав ─ дивіться, Палестина першого століття. Ну що є Палестина? Маленька провінція Римської імперії. Хто про неї в Римі знає? І тут в Палестині з’являється якась дивна іудейська секта з якимось сином столяра, який заявляє, що він син Бога живого. Набрав собі 12 неосвічених ремісників, рибаків, селян і вони разом по цій Палестині вештаються.

Далі виходить зовсім погано, цього “самозванця” розпинають. Апостоли розбігаються, і один з них, Петро, іде до Риму, де його також розпинають. А як за пару сот років називається головний храм у Римі? Собор святого Петра! І це є собор якої церкви? Християнської, яка виникла у далекій провінційній Палестині.

Це ілюстрація дуже важливої тези, що часом у світі немає ані периферій ані центрів.

Україна зараз є однією з таких Палестин сучасного світу, однією із територій, де зараз вирішується майбутнє світу. Скажемо, значно в більшій мірі, ніж Швеція або Норвегія, або Узбекистан. Без жодних образ для цих країн.

Чому ми це не розуміємо? Тому що надто сильно занурюємось у власні проблеми. Ми, як та гусінь, яка бачить лише те, що їсть.

─ З іншого боку, багато хто з нас впевнений, що весь світовий порядок денний крутиться навколо України. Що, м’яко кажучи, є перебільшенням.

─ Це теж про занурення у власні проблеми. Перебільшує завжди той, хто мало знає. Тому що знання вимагають скромності у власних оцінках.

Бути пупом землі ─ це не є честь. Це небезпечно. Інколи я би дуже хотів мати скучне життя, бути фіном чи норвежцем.

Я маю приятеля ─ шведа. Він політолог і ми колись говорили про історичну пам’ять, сперечалися щодо того, хто є головними героями в історії Швеції. Він призадумався, а потім сказав: “Ну, може, “АВВА””. Розумієте, не Карл XII, як сказав би на його місці українець або росіянин, а гурт “АВВА”.

Не пам’ятаю, хто це сказав першим: щасливі народи не потребують героїв. Україна сьогодні потребує героїв. І це ще одне свідчення того, що ми не щасливі зараз.

Грицак: “Особливо важко говорити правду про самого себе в умовах війни, бо часом правда сприймається як зрада всіх позицій”

─ Передбачаю на цьому місці нездорове збудження патріотично налаштованих співвітчизників. Можливо, ця теза потребує розширення контекста.

─ Звичайно, жодна нація не може існувати без героїв, герої потрібні всім. Але щасливі народи потребують інших героїв, ніж нещасні.

Для мене герої ─ це ті, хто жертвують власним життям заради спасіння інших.

Цветан Тодоров, французький історик і філософ, болгарин за походженням, автор книги, в якій він порівнює сталінські і гітлерівські концтабори, сформулював важливу думку: майже кожен, хто пережив табори, вижив не сам. Був хтось, хто допоміг йому вижити. Це про те, що навіть на дні самого пекла добро мало значення.

Ці герої не формулювали великі ідеї і не вели за собою народи в світле майбутнє. А були просто порядними людьми і зберегли цю людяність навіть в екстремальній ситуації. Як от священик Омелян Ковч, який рятував усіх незалежно від національності, а загинув у концтаборі.

В умовах Східної Європи бути порядним ─ дуже часто є героїзмом. От я мрію про те, що колись Україна зможе вийти з цієї зони, де порядність є чимось анормальним і героїчним.

─ Ви сьогодні активно включені в порядок денний. Це ваш свідомий вибір чи неминучість? Чи може історик дозволити собі жити у вежі зі слонової кістки?

─ На жаль, не може. Ми не маємо того щастя чи тієї привілеї займатися лише минулим.

Адам Загаєвський, відомий польській поет із Кракова, колись чудово сказав про унікальність Львова і Кракова ─ це міста-кабінети, де можна сісти, закритися і написати щось дуже важливе. Але щоб це сталося, треба спочатку з них виїхати, надовго виїхати. Тому що сидячи в них, нічого не зробиш.

Марк Блок, французький історик, який брав участь у русі опору і був розстріляний гестапо в 1944 році, говорив, що добрий історик не має права не займатися сучасністю, бо якщо ти розумієш сьогодення, ти розумієш історію.

Умовно кажучи, історик, який пережив два майдани, краще розуміє революцію 1917 року, ніж історик, який тих майданів не пережив.

Історик ─ це про життєвий досвід. Я завжди жартую, що одна з фахових привілеїв істориків в тому, що вони мають жити довго. Бо чим довше живуть, тим кращими вони можуть стати.

Ну і, знаєте, може, це трошки цинічно, але я зараз маю штучно створену слонову вежу на назву “пандемія”. Вона мене прив’язала до комп’ютера, і я давно не почував себе так добре. Я можу зараз сидіти і писати про насправді важливі речі ─ у першу чергу, глобальну історію України, яка, надіюся, вийде наступного року.

Севгіль Мусаєва, Михайло Кригель, УП